Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №760/32170/18 — Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

__________________________________________________________________________________________

Провадження 2/760/11898/26

В справі 760/32170/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

09 вересня 2026 року в місті Києві

Солом`янський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря судового засідання Левіцької Н.О.

представників Позивача - ОСОБА_1 , адвокатів Боруха С.В. та Демакової Я.О.,

представника Відповідача ТОВ «Кей Колект» - адвоката Пилипенка С.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, Акціонерне товариство «УкрСиббанк», про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора.

ІІ. Описова частина

06 грудня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 29237723 від 13.04.2016, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М., щодо державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , а також скасувати державну реєстрацію за номером запису 14148671 від 08.04.2016.

Позовні вимоги мотивовано тим, що запис про право власності за Відповідачем-2 внесено 08.04.2016, тобто раніше, ніж 13.04.2016 прийнято рішення про державну реєстрацію, на підставі якого такий запис вчинено. Позивач також посилався на те, що спірна квартира є предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується його сім`єю як єдине місце постійного проживання, а тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Крім того, Позивач зазначав, що у квартирі зареєстровані та проживають малолітні діти, дозволу органу опіки та піклування на вчинення правочину щодо житла не отримувалося, а подані державному реєстратору документи не давали змоги встановити набуття права власності.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

25 серпня 2023 року представник Відповідача-2 подав пояснення на позовну заяву, в яких проти позову заперечував. Зазначав, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» до спірних правовідносин не застосовується, оскільки звернення стягнення здійснено не в примусовому порядку, а на підставі іпотечного застереження, погодженого сторонами в договорі іпотеки, що є формою згоди іпотекодавця. Посилався також на порушення Позивачем пункту 2.4.7 договору іпотеки щодо заборони реєструвати в предметі іпотеки інших осіб без згоди іпотекодержателя.

Ухвалою суду від 04 квітня 2023 року витребувано в Департаменті з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) копію реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 901182080000. Листом від 27 червня 2023 року № 070/07/1-1529 Департамент надіслав суду копії реєстраційної справи в електронній формі на 35 аркушах, повідомивши, що документи реєстраційних справ за період з 01.01.2013 по 30.04.2016 передані до Департаменту не в повному обсязі, а заява про державну реєстрацію права власності № 16433474 від 08.04.2016, заява про державну реєстрацію іншого речового права № 16433736 від 08.04.2016 та документи, сформовані приватним нотаріусом Кобелєвою А.М., на обліку в Департаменті відсутні.

Ухвалою суду від 24 листопада 2023 року провадження у справі зупинено у зв`язку з перебуванням Позивача у складі Збройних Сил України; ухвалою суду від 20 листопада 2025 року провадження у справі поновлено.

13 березня 2026 року представник Позивача подала додаткові пояснення, в яких зазначала, що правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя за договором іпотеки від 19.12.2007 є виключно окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який між сторонами не укладався, а також що письмова вимога про усунення порушення основного зобов`язання та повідомлення про застосування застереження іпотекодавцю не надсилались, унаслідок чого нотаріус не мала змоги встановити завершення тридцятиденного строку.

22 квітня 2026 року представник Відповідача-2 подав додаткові пояснення, в яких зазначав, що часова різниця між датою реєстрації заяви та датою рішення державного реєстратора відповідає встановленій законом процедурі; що обидва договори іпотеки містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення таких вимог; що державну реєстрацію проведено одночасно на підставі двох самостійних договорів іпотеки, а тому навіть за доводами Позивача одна з підстав залишається достатньою; що твердження про ненадсилання вимоги є недоведеним, а відповідні документи були долучені до заяви про вчинення реєстраційної дії та містяться у реєстраційній справі нотаріуса.

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації - у поясненнях від 06 травня 2020 року та від 05 березня 2026 року просила позов задовольнити, врахувати інтереси малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані у спірній квартирі, та розглядати справу за відсутності представника Служби.

Третя особа - Акціонерне товариство «УкрСиббанк» - заявою від 01 вересня 2026 року просило проводити судове засідання за його відсутності.

У судовому засіданні представники Позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник Відповідача-2 проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у поясненнях.

Відповідачка-1 у судове засідання не з`явилася, відзиву на позовну заяву не подала, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Обставини, встановлені судом

08 червня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту №11165082000 на суму 80.000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 08 червня 2017 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за цим договором 08 червня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», ОСОБА_2 (Іпотекодавець-1, Боржник) та ОСОБА_5 (Іпотекодавець-2, майновий поручитель) укладено договір іпотеки № 56180, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. за реєстровим № 2747, у зв`язку з посвідченням якого накладено заборону відчуження за реєстровим № 2748.

Згідно з пунктами 1.4.1-1.4.3 цього договору предметом іпотеки є двокімнатна квартира загальною площею 54,40 кв.м, житловою площею 31,90 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала іпотекодавцям на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 19 січня 2000 року Відділом приватизації державного житла Залізничного району м. Києва.

19 грудня 2007 року між тими ж сторонами укладено договір про надання споживчого кредиту № 11268751000 на суму 57.000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 19 грудня 2017 року, на забезпечення виконання якого 19 грудня 2007 року укладено договір іпотеки № 56180Б щодо тієї ж квартири, посвідчений приватним нотаріусом Івановою Л.М. за реєстровим № 7196, із накладенням заборони відчуження за реєстровим № 7197. Згідно з пунктом 1.4 цього договору предмет іпотеки переданий у наступну іпотеку за згодою іпотекодержателя за договором іпотеки від 08.06.2007.

Розділ 5 договору іпотеки від 08.06.2007 має назву «Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя». Пунктом 5.1 передбачено, що у разі настання обставин, зазначених у пункті 4.1 договору, Іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом Іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя. Пунктом 5.2 встановлено, що в такому повідомленні Іпотекодержатель зазначає, який зі способів задоволення вимог, передбачених частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку», ним застосовується. Відповідно до пункту 5.3 у разі застосування передачі предмета іпотеки у власність Іпотекодержателя право власності переходить до нього з моменту отримання повідомлення, про яке йдеться у пункті 5.1.

Розділ 5 договору іпотеки від 19.12.2007 має аналогічну назву, проте його підпунктами 5.2.1 та 5.2.2 передбачено, що позасудове врегулювання здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, а також шляхом отримання Іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі, - в обох випадках на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

12 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» укладено договір факторингу №1 та договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В. за реєстровими № 5207-5208 (зазначені договори до матеріалів справи Сторонами не надані).

08 квітня 2016 року о 15:13:15 у базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 16433474 зареєстровано заяву про державну реєстрацію права власності, подану ОСОБА_6 на підставі довіреності. Згідно з карткою прийому заяви № 56984983 із заявою подано чотири документи: договір іпотеки, серія та номер 2747; договір іпотеки, серія та номер 7196; договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, серія та номер 5207-5208; договір факторингу № 1. Графа «Перелік документів, поданих додатково» не заповнена.

08 квітня 2016 року о 15:20:17 за реєстраційним номером 16433736 зареєстровано заяву про державну реєстрацію іншого речового права, із якою подано один документ - лист-повідомлення, серія та номер 147-21348, видавник ТОВ «Кей-Колект» (картка прийому заяви № 56986187).

Зі змісту зазначеного листа-повідомлення ТОВ «Кей-Колект» вих. № 147-21348 від 01.04.2016 вбачається, що він адресований приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу, стосується виключно договору про надання споживчого кредиту № 11268751000 від 19.12.2007 та договору іпотеки № 56180Б від 19.12.2007 (реєстровий № 7196, заборона № 7197) і за своїм змістом є проханням виключити іпотеку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

13 квітня 2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Кобелєвою А.М. за результатом розгляду заяви № 16433474 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 29237723, яким проведено державну реєстрацію права приватної власності на вказану квартиру за ТОВ «Кей-Колект». До Державного реєстру прав внесено запис про право власності № 14148671 з датою та часом державної реєстрації 08.04.2016 15:13:15; підставою виникнення права власності зазначено договір іпотеки, серія та номер 2747, виданий 08.06.2007, та договір іпотеки, серія та номер 7196, виданий 19.12.2007.

Того ж дня за результатом розгляду заяви № 16433736 прийнято рішення індексний номер 29238227, яким за ТОВ «Кей-Колект» проведено державну реєстрацію іншого речового права - іпотеки на ту саму квартиру. Це рішення в межах даної справи не оскаржується.

Реєстраційна справа в електронній формі, надана Департаментом з питань реєстрації, не містить ані копії письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, ані документа, що підтверджує завершення тридцятиденного строку з моменту отримання такої вимоги іпотекодавцями та боржником, ані повідомлення про застосування застереження, передбаченого пунктом 5.1 договору іпотеки від 08.06.2007, ані окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Водночас ця справа містить електронні копії обох договорів іпотеки.

Із витягів, сформованих Відповідачкою-1 13 квітня 2016 року за наслідками розгляду заяви № 16433474 (індексні номери документів 57296998, 57297225 та 57297483), вбачається, що у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості щодо спірної квартири відсутні, а за ОСОБА_2 та ОСОБА_5 іншого нерухомого житлового майна не зареєстровано; єдиним іншим об`єктом, зазначеним щодо ОСОБА_2 , є земельна ділянка в с. Велика Солтанівка Васильківського району Київської області, яка житловим майном не є.

Згідно з довідкою КП УЖГ Солом`янського району, структурний підрозділ ДЕЖ № 901, від 15 грудня 2007 року № 1047 (форма № 3) у спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_2 (з 10.06.1993), ОСОБА_4 (з 11.07.2006) та ОСОБА_5 (з 21.09.1995). За поясненнями Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, з посиланням на довідку КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» від 28 березня 2016 року № 1681, у спірній квартирі також зареєстровані малолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 159429350 від 13.03.2019 право власності на спірну квартиру станом на цю дату зареєстроване за ТОВ «Кей-Колект»; доказів відчуження цього майна на користь третіх осіб матеріали справи не містять.

Правове регулювання позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з частиною першою статті 35 цього Закону у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

За змістом статті 36 Закону України «Про іпотеку» позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем. Відповідно до статті 37 цього Закону правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 363/2337/19 сформулював висновок, що пункт договору іпотеки, в якому передбачено іпотечне застереження, необхідно розуміти саме як відповідне застереження, яке не потребує укладення сторонами окремого договору про застосування позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки. Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 554/14813/15-ц викладено висновок, що за відсутності іпотечного застереження позасудове звернення стягнення здійснюється виключно на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Щодо недотримання порядку державної реєстрації права власності

Спірну реєстраційну дію вчинено 08-13 квітня 2016 року, тобто в період чинності Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 834-VIII та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, які набрали чинності з 01 січня 2016 року.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 1 частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, зокрема наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації. Згідно з частиною четвертою статті 18 цього Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Пунктом 53 Порядку № 1127 передбачено, що для державної реєстрації права власності на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Згідно з пунктом 57 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником такої письмової вимоги; заставна, якщо іпотечним договором передбачено її видачу.

Судом установлено, що жодного із зазначених документів державному реєстратору подано не було. Такий висновок ґрунтується на сукупності доказів.

По-перше, картка прийому заяви № 56984983 містить вичерпний перелік документів, поданих із заявою про державну реєстрацію права власності, - чотири правочини, серед яких немає ані вимоги про усунення порушень, ані документа про завершення тридцятиденного строку; графа про документи, подані додатково, не заповнена. Цей документ сформовано у Державному реєстрі прав самою Відповідачкою-1 у момент прийняття заяви.

По-друге, відповідно до пункту 8 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV реєстраційна справа є сукупністю документів у паперовій та електронній формі, поданих для проведення державної реєстрації прав та сформованих у процесі державної реєстрації прав. Згідно з абзацом другим частини першої статті 16 цього Закону під час прийняття заяви обов`язково виготовляються електронні копії документів, поданих заявником, шляхом сканування з подальшим розміщенням їх у Державному реєстрі прав. За частиною третьою статті 17 Закону реєстраційна справа в електронній формі складається з документів, сформованих програмним забезпеченням Державного реєстру прав, та електронних копій документів, поданих або сканованих за заявами у сфері державної реєстрації прав, і зберігається в Державному реєстрі речових прав. Аналогічні приписи містять пункт 10 та абзац четвертий пункту 25 Порядку № 1127.

Отже, електронні копії всіх без винятку документів, поданих із заявами № 16433474 та № 16433736, мали зберігатися у реєстраційній справі в електронній формі. Надана Департаментом з питань реєстрації реєстраційна справа в електронній формі містить електронні копії обох договорів іпотеки, тобто передбачений законом механізм сканування та зберігання поданих документів за цими заявами фактично було реалізовано. Водночас копії письмової вимоги, документа про завершення тридцятиденного строку та повідомлення про застосування застереження ця справа не містить.

По-третє, згідно з частиною четвертою статті 17 Закону № 1952-IV та абзацом другим пункту 25 Порядку № 1127 обов`язок передати реєстраційну справу у паперовій формі або документи, отримані під час проведення державної реєстрації, суб`єкту державної реєстрації прав, який забезпечує ведення реєстраційних справ, покладено на державного реєстратора, який провів таку реєстрацію, тобто на Відповідачку-1. Департамент з питань реєстрації повідомив, що документи, сформовані приватним нотаріусом Кобелєвою А.М. за заявами № 16433474 та № 16433736, на обліку в Департаменті відсутні. За таких обставин неможливість дослідження реєстраційної справи у паперовій формі зумовлена невиконанням обов`язку саме Відповідачкою-1, яка є учасницею цієї справи, відзиву не подала та жодних документів суду не надала. Сторона не може отримувати процесуальні переваги від відсутності доказів, обов`язок формування, зберігання та передачі яких закон покладає саме на неї.

По-четверте, Відповідач-2 у додаткових поясненнях від 22.04.2026 стверджував, що вимога та повідомлення надсилались і містяться у реєстраційній справі нотаріуса, оскільки були долучені до заяви про вчинення реєстраційної дії. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Наведене твердження є твердженням про існування позитивного факту, на якому Відповідач-2 будує свої заперечення, а тому саме він мав його довести. Копії відповідних документів перебували або мали перебувати в розпорядженні іпотекодержателя, проте не були надані суду; клопотань про витребування доказів Відповідач-2 не заявляв, неможливості самостійного подання не обґрунтовував. За частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявність у справі двох договорів іпотеки не змінює цього висновку, а лише подвоює обсяг документів, які мали бути подані державному реєстратору.

Так, договір іпотеки від 08.06.2007 (реєстровий № 2747) справді містить іпотечне застереження, яке за наведеним вище висновком Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не потребує укладення окремого договору. Проте пунктом 5.3 цього договору сторони прямо пов`язали перехід права власності до Іпотекодержателя з моментом отримання Іпотекодавцем повідомлення, передбаченого пунктом 5.1. Отже, отримання іпотекодавцями такого повідомлення є умовою правочину, з якою сам правочин пов`язує можливість переходу права власності, а документ на підтвердження факту її виконання підлягав обов`язковому поданню в силу пункту 53 Порядку № 1127 і обов`язковій перевірці в силу абзацу п`ятого пункту 1 частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV. Такого документа подано не було.

Договір іпотеки від 19.12.2007 (реєстровий № 7196) у підпунктах 5.2.1 та 5.2.2 прямо визначає, що передача права власності на предмет іпотеки та його продаж здійснюються на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Тлумачення цих умов за правилами статті 213 ЦК України, у тому числі шляхом порівняння відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, не дозволяє надати їм значення, протилежне їх буквальному змісту. Доказів укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя матеріали справи не містять, і Відповідач-2 на його існування не посилається.

Єдиним документом, який за заявами від 08.04.2016 могло б бути віднесено до повідомлення іпотекодавця, є лист ТОВ «Кей-Колект» № 147-21348 від 01.04.2016. Однак він адресований не іпотекодавцям, а приватному нотаріусу, стосується виключно договору іпотеки від 19.12.2007 і за змістом є проханням виключити запис про іпотеку з Державного реєстру прав. Такий лист не є ані письмовою вимогою в розумінні статті 35 Закону України «Про іпотеку», ані повідомленням у розумінні пункту 5.1 договору іпотеки від 08.06.2007, ані документом у розумінні пунктів 53 і 57 Порядку № 1127. Крім того, за пунктом 57 Порядку № 1127 вимога підлягала надісланню як іпотекодавцям, так і боржникові, тобто в цьому випадку - і ОСОБА_2 , і ОСОБА_5 .

Наведене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19, за яким обов`язковою умовою для вирішення питання про перереєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем є наявність доказів отримання боржником письмової вимоги іпотекодержателя.

Крім того, у постанові від 13 березня 2024 року у справі № 201/15228/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що докази отримання іпотекодавцем повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель мав подати саме державному реєстратору на виконання відповідних вимог Порядку № 1127, а не безпосередньо до суду під час розгляду справи, оскільки в межах такої справи вирішується питання дотримання державним реєстратором процедури проведення реєстрації права власності на нерухоме майно, а недотримання цієї процедури є підставою для скасування державної реєстрації. У цій же постанові сформульовано висновок, що підставою для скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки є порушення іпотекодержателем вимог законодавства при реалізації позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. Суд враховує, що у наведеній постанові відповідні норми Порядку № 1127 наведено за нумерацією пунктів 57 і 61 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин у тій справі, тоді як станом на 08-13 квітня 2016 року ті самі за змістом приписи містилися відповідно у пунктах 53 і 57 цього Порядку.

Пунктами 3 і 4 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, а також якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. За встановлених обставин у Відповідачки-1 були наявні підстави для відмови у державній реєстрації права власності за ТОВ «Кей-Колект», однак вона прийняла рішення про таку реєстрацію, що свідчить про його протиправність.

Щодо посилання Позивача на дію мораторію

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII, підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, а загальна площа такого майна не перевищує 140 кв. метрів для квартири. Пунктом 4 цього Закону встановлено, що протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Станом на 08-13 квітня 2016 року зазначений Закон був чинним. Усі передбачені ним умови у цій справі наявні.

Обидва кредитні договори прямо іменовані договорами про надання споживчого кредиту та укладені в іноземній валюті, що відповідає визначенню споживчого кредиту, наведеному в пункті 23 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час їх укладення. Загальна площа квартири становить 54,40 кв.м. Квартира використовується Позивачем як місце постійного проживання, що підтверджується довідкою форми № 3 від 15.12.2007 № 1047 та реєстрацією у ній малолітніх дітей Позивача. Відомостей про наявність у ОСОБА_2 як позичальника та у ОСОБА_5 як майнового поручителя іншого нерухомого житлового майна матеріали справи не містять; навпаки, відсутність такого майна вбачається з витягів, сформованих самою Відповідачкою-1 13.04.2016 за наслідками розгляду заяви № 16433474.

Отже, Відповідачка-1 на момент прийняття оскаржуваного рішення мала у своєму розпорядженні сформовані нею ж документи, з яких убачалося дотримання всіх умов застосування мораторію.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог, і до прийняття Закону № 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки як у судовому, так і в позасудовому порядку залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від факту невиконання боржником умов кредитного договору. Законом № 1304-VII введено тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на таке відчуження. Такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18-ц, від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19, а також у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 363/2337/19.

З огляду на це спірна квартира не могла бути примусово стягнута, у тому числі шляхом реєстрації права власності за ТОВ «Кей-Колект» як забезпечення виконання Позивачем умов кредитних договорів, укладених в іноземній валюті, а у Відповідачки-1 і з цієї підстави були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації.

Заперечення Відповідача-2 у цій частині суд відхиляє. Посилання на постанови Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 645/5280/16-ц та від 12 липня 2018 року у справі № 372/977/16-ц не можуть бути враховані, оскільки вони передують наведеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду. Висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 464/8589/15-ц стосується звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку», тобто продажу предмета іпотеки іпотекодержателем іншій особі, тоді як у цій справі йдеться про набуття права власності самим іпотекодержателем у порядку статті 37 цього Закону. Постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 363/2337/19, на яку посилається Відповідач-2, у частині застосування Закону № 1304-VII підтверджує протилежну його доводам позицію.

Щодо інших доводів учасників справи

Довід Позивача про те, що запис про право власності внесено раніше, ніж прийнято рішення про державну реєстрацію, суд відхиляє. Відповідно до частини дев`ятої статті 18 Закону № 1952-IV датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав. Саме тому запис № 14148671 містить дату і час 08.04.2016 15:13:15, що відповідає моменту реєстрації заяви № 16433474. Згідно з частинами першою та четвертою статті 19 цього Закону державна реєстрація права власності проводиться у строк, що не перевищує п`яти робочих днів, який обраховується з дня реєстрації відповідної заяви у базі даних заяв. Рішення прийнято 13.04.2016, тобто на третій робочий день, у межах установленого строку.

Доводи Позивача про наявність зареєстрованих обтяжень також не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки за пунктом 2 частини четвертої статті 24 Закону № 1952-IV відмова з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та перенесенням обтяження, державну реєстрацію якого проведено у спеціальному розділі, а абзац другий пункту 57 Порядку № 1127 прямо передбачає, що наявність зареєстрованої нотаріусом заборони відчуження, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення з наведених вище підстав, кожна з яких є самостійною і достатньою, інші доводи учасників справи, у тому числі щодо необхідності отримання дозволу органу опіки та піклування, на висновки суду не впливають та окремої оцінки не потребують.

Щодо обраного Позивачем способу захисту

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV у чинній редакції відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Згідно з абзацом другим цієї частини у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення відповідні права чи обтяження припиняються; якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.

Отже, чинне законодавство не передбачає такого способу захисту порушеного речового права, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права; натомість наслідком скасування судом рішення державного реєстратора є припинення відповідного права та одночасне проведення державної реєстрації набуття прав, припинених у зв`язку з проведенням оспорюваної реєстрації.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 152, 153) дійшла висновку, що скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності не є належним способом захисту права або інтересу, відступивши від протилежного висновку, викладеного у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16. У постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц Велика Палата Верховного Суду підтвердила, що пред`явлення вимоги про скасування записів про державну реєстрацію права власності не є необхідним для ефективного відновлення порушеного права. Водночас згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

За таких обставин позовна вимога про скасування державної реєстрації за номером запису про право власності 14148671 від 08.04.2016 задоволенню не підлягає як така, що не відповідає визначеним законом способам захисту.

Натомість вимога про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у спірних правовідносинах є належним способом захисту. Правовідносини сторін щодо предмета іпотеки мають договірний характер, спірне майно на користь третіх осіб не відчужено, а частиною четвертою статті 37 Закону України «Про іпотеку» прямо передбачено право іпотекодавця оскаржити в суді рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. Саме такий спосіб захисту застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2024 року у справі № 201/15228/17, якою залишено без змін судові рішення про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

У постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту; задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно, що відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. У цій справі правовідносини сторін мають договірний характер, а доказів відчуження спірної квартири на користь третіх осіб матеріали справи не містять.

За таких обставин позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, вимога про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора є обґрунтованою і підлягає задоволенню, а в задоволенні вимоги про скасування державної реєстрації за номером запису 14148671 слід відмовити.

Позивача звільнено від сплати судового збору за подання позовної заяви, доказів понесення ним інших судових витрат матеріали справи не містять.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись статтями 16, 328, 391 ЦК України, статтями 33, 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», статтями 10, 17, 18, 19, 24, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:

1. Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 29237723 від 13 квітня 2016 року, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною, щодо державної реєстрації права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 901182080000 (номер запису про право власності 14148671).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Позивач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач-1: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна, адреса: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 33-35, літ. «Д».

Відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», адреса: 01103, м. Київ, вул. Менделєєва, буд. 12, офіс 94/1, код юридичної особи 37825968.

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, адреса: 03151, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 41, код ЄДРПОУ 37485506.

Третя особа: Акціонерне товариство «УкрСиббанк», адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12, код ЄДРПОУ 09807750.

Суддя: