Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №759/24355/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/24355/25

пр. № 2/759/3183/26

09 вересня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Валинкевич В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 17941,00 грн суму та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 07.04.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №79239472. За цим договором позикодавець зобов?язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов?язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових кошті у день закінчення строку позики або достроково. Після чого, 14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21 у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до боржників в тому числі і до відповідача. Всупереч умовам договору позики №79239472, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов?язання. Після відступлення права вимоги позивачу, відповідач не здійснював жодного платежу для погашення існуючої заборгованості, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути на свою користь.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2025 року розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву.

Позивачу направлялася копія ухвали про відкриття провадження та про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Відповідачу направлялася копія ухвали суду про відкриття провадження та про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

29.10.2025 року від відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задовленні позовних вимог, де зазначив, що позивач не може стягнути з відповідача комісію і штрафні санкції. У матеріалах справи не міститься копії договору факторингу між Кредитором та позивачем у повному обсязі, у тому числі докази оплати договору факторингу, та додатків до нього, щоб підтверджувало належність позивача як нового кредитора у цій справі. Позивач є військовослужбовцем, який бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсіч і стримуванні збройної агресії Російської федерації у Донецькій та Луганській областях. Статус військовослужбовця є невід?ємним, оскільки отримується у зв?язку із несенням військової служби та виконанням певних як військових, так і професійних обов?язків. Таким чином, правовідносини, що виникли між сторонами регулюються не лише ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а й Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в силу обставин, наведених вище. Тому при нарахуванні відповідачу заборгованості за Договором, необхідно враховувати положення п.15 ст. 14 Закону, де закріплено, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов?язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Позивачем не доведено правильності нарахування суми заборгованості, в тому числі розмір процентної ставки. Також у позові відсутні докази надання відповідачу кредитних коштів, осктак як в матеріалах справи немає первинних документів. Розрахунок заборгованості за кредитом, сам по собі, без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачем, не можуть бути належними та допустимими доказами її наявності та розміру, а також укладення кредитного договору, що узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 21.10.2020 у справі №190/1419/19-4. Додатки до договору факторингу, без банківської виписки з особового рахунку позичальника жодним чином не підтверджує, яку суму коштів отримав відповідач за укладеним договором, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена ним, та яка частина сплачена не була стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування. Окрім цього, відповідач не погоджується із нарахуванням комісії, зважаючи на те, що положення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб щодо обов?язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

29.10.2025 року від позивача по справі надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначив наступне. Щодо нарахування процентів позивач вказав, що вони нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення на залишок позики, виходячи зі строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за договом. Зважаючи на те, що позичальник підписанням цього договору, ознайомився на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику їх суит, зміст, об?єм зобов?язань сторон, а тому наслідки укладення цього договору йому мають бути зрозумілі. Крім цього у нього було право протягом 14 днів з дня укладення цього договору відмовитися від договору без пояснень, у тому числі у разі утримання ним коштів, проте про таки йнамрі повідомлено не було. Щодо перерахунку коштів, позивач зазначив, що не володіє тат не може володіти оригіналами документів та отримання та повернення відповідачем кредитних коштів з тих причин, що що не є первісним кредитором, а дані документи відповідно до п.35 Положення Про ведення касових операцій національній валюті в Україні, формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку. При цьому, ні первісний кредитор, ні ТОВ «ФК «ЄАПБ» не мало та не має доступу до даної інформації, так як дана інформація є банківською таємницею. Позивачем надано до суду всі наявні документи по кредитних договорах, які були передані позивачу за договорами факторингу. Отже, позивачем вжито всіх залежних від нього заходів, спрямованих на отримання витребованих судом доказів. Щодо відступлення права вимоги, то договір факторингу між Первісним кредитором та Позивачем укладений у відповідності до вимог чинного законодавства України, яке діяло на момент укладання цього договору та ніяким чином не порушує права та законні інтереси відповідача. Реєстр боржників містить інформацію щодо великої кількості боржників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають віпношення по предмета позову, позивачем надано Виксерокопіювання витяг з Реєстру боржників, що містить лише дані Відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомівного позповсюдження персональних даних інших осіб). Щодо військовї служби відповідача позивач наголосив, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалися нарахування жодних штрафних санкцій. При цьому, відповідач не подав суду докази того, що перед укладенням, при укладенні кредитного договору у 2024 році, або після його укладення він мав статус військовослужбовця та надавав кредитодавцям ці документи або взагалі будь-яким чином повідомляв про наявність своїх пільг стосовно сплати відсотків. Тобто, в даній справі, відповідач так само не надав підтвердження того, що він звертався з даними документами до первісних кредиторів, а отже не маючи ніяких підтверджень, нарахування відсотків за користування кредитом є абсолютно правомірним, яке підтверджується умовами Кредитних договорів та доказами кредитної заборгованості.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 07.04.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №79239472.

Згідно п. 1 договору, за цим Договором Позикодавець зобов?язується передати озичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк адалі - «Строк Позики»), шляхом їх перерахування набанківський картковий рахунок озичальника, а Позичальник зобов?язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Підписанням цього Договору позики відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-licence/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», (п. п. 5.3. п. 5 Договору позики).

А також погодився, що до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-licence/ та їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі, (п. п. 5.3. п. 5 Договору позики).

Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію.

Договір укладений на взаємовигідних умовах, на принципах ст. ст. 6, 627 ЦК України.

Відповідно до Інформації про умови кредитування, викладеної у письмовому вигляді та Додатку №1, доданого до Договору позики №79239472 від 07.04.2024 року, сума кредиту складає 5200, 00 грн., загальна вартість кредиту складає 6572,80 грн., у тому числі проценти за користування кредитом складають 1372,80 грн. Строк кредитування з 07.04.2024 по 06.05.2024.

07.04.2024 року між між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду№79239472 до договору позики, згідно умов якої, сторони узгодили, що позикодавець збільшує суму наданої позичальнику позики 5200,00 грн на 300,00 грн та становить 5500,00 грн, орієнтовна процентна ставка 1808,14%, орієнтовна загальна вартість позики 6952,00 грн.

14.06.2021 між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно з п. 1.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить Клієнту.

Відповідно до Реєстру боржників №30 від 19.08.2021 року до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 17941,00 грн., з яких: 5500, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1452,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 10989,00 грн. - сума заборгованості за пенею; 0,00 - сума заборгованості за понадстрокове користування позикою.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості у позивача наявна непогашена заборгованість у розмірі 17941,00 грн, яка складається із: 5500,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 1452,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 10989,00 грн - сума заборгованості за пенею.

Таким чином ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за договором позики № 879239472 у розмірі 17941,00 грн.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно із ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно- телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. б ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строки та умови надання грошових коштів у позику, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суд також зауважує, що у матеріалах справи відсутні відомості про те, що вказаний договір у встановленому Законом порядку оспорювався чи визнавався недійсним.

З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на статтю 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на частину другу статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з пунктом 1.2. договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора право вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитор по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частино договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач взяті не себе зобов`язання не виконав ані перед первісними кредиторами, ані перед ТОВ «ФК «ЄФПБ» у передбачений в договорах строки, грошові кошти та нараховані проценти за користування позикою не повернув для погашення заборгованості за кредитами та відсотками.

Щодо доводів відповідача, що відповідач проходить військову службу під час мобілізації, у зв`язку з чим відповідно до вимог чинного законодавства він звільняється від сплати штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом, не знайшли свого підтвердження.

Так, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» передбачено, що відповідно до Конституції України він визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Як вбачається з наданих відповідачем документів, а саме: військового квитка ОСОБА_1 та довідки №1330 Національної Гвардії України в/ч НОМЕР_1 від 01.09.2025 року є молодшим лейтенантом та перебуває на військовій службі за контрактом з 09.06.2023 року по теперішній час.

Крім того, згідно ч. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Згідно листа Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України від 01.02.2019 №321/722, документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем з початку і до закінчення особливого періоду, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки.

Також документами, які підтверджують призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, можуть бути довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які надаються військовою частиною.

Рішення про надання і позбавлення статусу учасника бойових дій приймає комісія з питань розгляду матеріалів про визначення учасником бойових дій.

Довідки за відповідними формами видаються винятково для направлення разом з іншими документами, які підтверджують участь особи в антитерористичній операції або операції об`єднаних сил, на розгляд відповідної комісії для визначення особи учасником бойових дій.

Особам, яким встановлено статус ветерана війни (учасника бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасника війни), видається посвідчення відповідного зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.94 № 302. Посвідчення єдокументом, що підтверджує статус ветерана війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на підставі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Проте, відповідачем не надано до суду будь-який доказів, проте що він повідомляв первісних кредиторів про його статус, як військовослужбовець або те, що ним надавалися первісному кредиторові відповідні документи передбачені чинним законодавством, на підставі яких він отримав мав право на отримання пільг як військовослужбовець.

Таким чином, виходячи із вищенаведеного суд прийшов до висновку про те, що позивач виконав всі умови договору належним чином, а відповідач ухиляється від виконання взятих на себе договором зобов`язань, що є порушенням норм чинного законодавства України та умов вказаного договору.

Воєнний стан не передбачає звільненні від обов`язку сплати заборгованості за кредитом.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, нарахування відсотків за кредитами були здійснені до зарахування відповідача на військову службу.

Також не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про те, що надані позивачем розрахунки кредитної заборгованості не підтверджені належними доказами, оскільки наявність або відсутність указаних позивачем сум заборгованості має бути підтверджена виключно матеріалами первинної бухгалтерської документації.

ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» що надавало кошти, не є банківською установою та не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно із Законом України «Про банки та банківську діяльність» та Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій із фінансовими інструментами в банках України, затвердженої постановою Національного банку України від 21 лютого 2018 року № 14, чинною на час укладення кредитних договорів.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст.60 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.

Згідно ч. 1, 2 ст. 62 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками на запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи та за рішенням суду.

Відповідачем при укладанні договору позики №79239472 від 07.04.2024 року зазначено картку Позичальника № НОМЕР_2 кредитних коштів емітовану банком України, вказану особисто позичальником для перерахування коштів.

BIN (Bank Identification Number) - перші шість цифр на пластиковій карти, за якими можна визначити приналежність карти тій чи іншій країні і банку, тип карта 1 категорію карти, тобто банківський ідентифікаційний номер. Відповідно до даних отриманих за допомогою сервісу визначення банку за номером картки, а саме за першими шістьома цифрами номера банківської картки (BIN) стало відомо: BIN 414962, Платіжна система: VISA, Видана банком: JSC CB PRIVATBANK, Тип карти: CREDIT , Категорія карти: GOLD, Країна: UKRAINE.

Водночас відповідач, заперечуючи факт укладення вказаного договору позики з огляду на відсутність у ньому його власноручного підпису, не заперечував факту надання ним реквізитів належної йому банківської картки, які були зазначені під час укладення договору в електронній формі. При цьому позивач, не будучи банківською установою, об`єктивно позбавлений можливості самостійно надати відомості, що становлять банківську таємницю, зокрема щодо належності відповідного банківського рахунку (платіжної картки) відповідачу.

Слід зауважити, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова Верховного Суду від 22 серпня 2023 року в справі №922/1280/22).

Як вказано у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 № 913/618/21, у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15, провадження № 61-8803св22).

Також, суд звертає увагу, на те, що відповідно до основних засад цивільного судочинства - змагальності та диспозитивності (статті 12,13 ЦПК України), обов`язків з доказування (частина перша статті 81 ЦПК України), саме відповідач має довести безпідставність позовних вимог і наданих позивачем доказів, а не суд, в якого відсутні такі повноваження поза межами перевірки доводів, які міг би надати відповідач.

Проте заперечуючи проти позовних вимог, відповідач не надав суду обґрунтований контррозрахунок на спростування наведених позивачем розрахунків заборгованості, які підлягають стягненню.

Враховуючи, що у справах про стягнення кредитної заборгованості до предмета доказування включаються серед іншого обставини щодо розміру заборгованості, відповідно розрахунок заборгованості є належним доказом наявності та розміру заборгованості.

Доводи відповідача, викладені у відзиві, не спростовують відповідних обґрунтованих та правомірних доказів позивача, а лише зводяться до власного суб`єктивного розуміння як спірних правовідносин, так і їх нормативно-правового регулювання.

Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи, що відповідачем не спростовано розміру боргу, а тому з огляду на вищевикладене та з урахуванням того, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 3028грн., у зв`язку з документальним підтвердженням їх понесення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 13-15, 207, 253, 256, 261, 264, 512, 517, 552, 526, 530, 536, 549, 610, 611, 615, 628, 629, 638, 1046, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1081, 1082 ЦК України; ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код за ЄДРПОУ 35625014) суму заборгованості у розмірі 17941 (сімнадцять тисяч дев?ятсот сорок одну) грн 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код за ЄДРПОУ 35625014) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Дата складення судового рішення 09.09.2026.

Суддя Ключник А.С.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код за ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ).