Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №757/40209/23-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/40209/23-ц

пр. 2-15/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі

головуючого - судді Вовк С. В.,

при секретарі судового засідання Ємець Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 із позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що з вини останнього сталася ДТП, внаслідок якої пошкоджено його транспортний засіб, спричинено механічні ушкодження, а тому відповідач має сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 11 квітня 2024 року позов було задоволено.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27 листопада 2025 року заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 квітня 2024 року скасовано, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У поданому до суду відзиві представник відповідача позовні вимоги не визнав, при цьому не заперечував факту дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 28 квітня 2023 року, та вини відповідача у її вчиненні, встановленої постановою Печерського районного суду міста Києва від 14 червня 2023 року у справі № 757/18991/23-п. Разом з тим представник відповідача заперечував проти заявленого позивачем розміру майнової шкоди, посилаючись на те, що звіт № 1773 від 22 травня 2023 року не є висновком судової експертизи, складений на замовлення заінтересованої особи та не підтверджує належним чином розмір фактичної шкоди, завданої саме внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди. Відповідач зазначав про необхідність врахування фізичного зносу автомобіля та вважав, що визначення вартості відновлювального ремонту без урахування такого зносу може призвести до безпідставного збагачення позивача. Також представник відповідача заперечував проти стягнення моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх необґрунтованими та неспівмірними.

У додаткових поясненнях позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі. Позивач зазначив, що розмір завданої йому майнової шкоди підтверджується звітом № 1773 від 22 травня 2023 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування фізичного зносу становить 1 016 401,27 грн, а також просив врахувати понесені ним витрати на евакуацію автомобіля у розмірі 4 300 грн. Позивач також наполягав на стягненні 20 000 грн моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх фактичність, обґрунтованість і співмірність із складністю справи та обсягом наданої правничої допомоги.

Позивач в судове засідання не з`явився, його представник подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та у відсутність учасників справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року у справі № 757/18991/23-п визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. На підставі пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_2 стягнуто судовий збір у розмірі 536,80 грн.

За приписами частин четвертої, шостої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У вказаній постанові суду встановлено, що ОСОБА_2 28 квітня 2023 року о 22 годині 30 хвилин у м. Києві, на перехресті Дніпровський проїзд - Дніпровський узвіз, керуючи автомобілем марки «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив пункт 16.9 Правил дорожнього руху України, а саме: під час руху в напрямку стрілки зеленого кольору на таблиці, встановленій на рівні червоного сигналу світлофора із вертикальним розташуванням сигналів, не зайняв крайню праву смугу та не надав дорогу транспортному засобу «Audi», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого здійснив з ним зіткнення. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, спричинену третім особам, на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПАТ «СК «УСГ» на суму 160 000 грн, розмір франшизи становив 3 200 грн.

ПАТ «СК «УСГ» на користь позивача здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 156 800 грн, тобто у межах ліміту відповідальності страховика за вирахуванням франшизи.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, у встановленому законом порядку відшкодовує оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За змістом статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною першою статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використання яких створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки шкода завдана одній особі з вини іншої особи, вона відшкодовується винною особою.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що дорожньо-транспортна пригода сталася 28 квітня 2023 року, внаслідок якої автомобіль Audi Q7, реєстраційний номер НОМЕР_3 , належний позивачу, отримав механічні пошкодження. Постановою Печерського районного суду міста Києва від 14 червня 2023 року у справі № 757/18991/23-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

З огляду на положення частин четвертої та шостої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлені зазначеним судовим рішенням обставини щодо факту вчинення відповідачем відповідного порушення та його вини у дорожньо-транспортній пригоді не підлягають повторному доказуванню у цій цивільній справі. Водночас питання щодо розміру завданої майнової шкоди, її складових та розміру страхового відшкодування підлягають встановленню судом під час розгляду цієї справи на підставі належних та допустимих доказів.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або вартості робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Суд враховує, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ПАТ «СК «УСГ» за полісом № 213768348, із лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 160 000,00 грн та франшизою 3 200,00 грн. На виконання умов договору страхування позивачу було виплачено страхове відшкодування у розмірі 156 800,00 грн.

Разом з тим отримання потерпілим страхового відшкодування не припиняє обов`язку особи, яка завдала шкоди, відшкодувати різницю між фактичним розміром завданої шкоди та страховою виплатою.

Так, відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Таким чином, саме на відповідача покладається обов`язок відшкодувати ту частину фактичної шкоди, яка не була покрита страховим відшкодуванням.

На підтвердження розміру завданої майнової шкоди позивачем надано звіт № 1773 від 22 травня 2023 року, складений за результатами визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля Audi Q7, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Згідно із зазначеним звітом вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування фізичного зносу складових частин становить 1 016 401,27 грн, тоді як вартість ремонту з урахуванням фізичного зносу визначена у розмірі 356 258,32 грн. У звіті також визначено коефіцієнт фізичного зносу складових частин автомобіля Ез = 0,686.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що розмір майнової шкоди у цій справі має визначатися виключно виходячи з вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу.

Визначення розміру страхового відшкодування та визначення фактичного розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню безпосередньо особою, винною у її заподіянні, є різними за своєю правовою природою питаннями.

Застосування фізичного зносу під час визначення страхового відшкодування не означає, що потерпілий позбавлений права вимагати від особи, яка завдала шкоди, повного відшкодування вартості відновлення пошкодженого майна.

У постанові Верховного Суду від 08 вересня 2025 року у справі № 161/3803/24 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, застосовуючи положення статей 22, 1192 та 1194 Цивільного кодексу України, виходив з того, що реальними збитками у разі пошкодження транспортного засобу є витрати, необхідні для його відновлення, а різниця між вартістю ремонту без урахування фізичного зносу та страховою виплатою підлягає стягненню з особи, яка завдала шкоди.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 02 квітня 2025 року у справі № 369/15321/20, у якій суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що страхова виплата, здійснена з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та франшизи, не покриває повного розміру фактично завданої шкоди, у зв`язку з чим різниця між фактичним розміром шкоди та здійсненою страховою виплатою підлягає стягненню з особи, відповідальної за її заподіяння, відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України.

Отже, доводи відповідача про те, що до розрахунку має бути прийнята саме сума 356 258,32 грн, визначена у звіті № 1773 з урахуванням фізичного зносу, самі по собі не спростовують обов`язку відповідача відшкодувати потерпілому фактичну вартість відновлення пошкодженого транспортного засобу.

При цьому суд враховує, що звіт № 1773 від 22 травня 2023 року не є висновком судової експертизи у розумінні положень цивільного процесуального законодавства, однак така обставина сама по собі не позбавляє його доказового значення. Зазначений звіт є письмовим доказом, який відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України підлягає оцінці судом разом з іншими доказами у справі.

Доводи відповідача про те, що звіт складено на замовлення позивача та тому не може бути покладений в основу рішення суду, також не свідчать про його недопустимість як доказу. Сам факт складення документа на замовлення однієї зі сторін не є передбаченою законом підставою для автоматичного неврахування такого доказу. Суд оцінює його зміст, методику визначення вартості відновлювального ремонту, наведені у ньому вихідні дані та співвідносить їх з іншими доказами у справі.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували наведений у звіті № 1773 розмір вартості відновлювального ремонту автомобіля без урахування фізичного зносу, не подано альтернативного розрахунку вартості відновлення транспортного засобу та не доведено, що заявлена позивачем вартість відновлювального ремонту не відповідає характеру пошкоджень, отриманих автомобілем унаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Посилання відповідача на те, що позивач фактично не поніс витрат на ремонт автомобіля, також не є достатньою підставою для відмови у відшкодуванні вартості відновлювального ремонту, оскільки відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України до складу збитків належать, зокрема, витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а стаття 1192 цього Кодексу пов`язує визначення розміру збитків із вартістю робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Водночас суд бере до уваги, що розмір майнової шкоди, заявлений позивачем до стягнення з відповідача, не дорівнює повній вартості відновлювального ремонту автомобіля, визначеній у звіті № 1773, оскільки позивачем враховано отримане страхове відшкодування.

Крім вартості відновлювального ремонту, позивач заявляє до відшкодування 4 300,00 грн витрат на евакуацію пошкодженого транспортного засобу. Зазначені витрати безпосередньо пов`язані з наслідками дорожньо-транспортної пригоди та є витратами, необхідними для усунення її наслідків.

Таким чином, загальний розмір майнової шкоди, завданої позивачу, становить:

1 016 401,27 грн - вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу;

+ 4 300,00 грн - витрати на евакуацію транспортного засобу;

= 1 020 701,27 грн - загальний розмір завданої майнової шкоди.

З урахуванням отриманого позивачем страхового відшкодування у розмірі 156 800,00 грн різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою становить:

1 020 701,27 грн ? 156 800,00 грн = 863 901,27 грн.

Саме зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача як різниця між фактичним розміром завданої майнової шкоди та отриманим страховим відшкодуванням.

При цьому суд зазначає, що застосування до розрахунку суми страхового ліміту 160 000,00 грн замість фактично отриманої позивачем страхової виплати не призводить до іншого результату, оскільки з урахуванням франшизи 3 200,00 грн фактично виплачена страховиком сума становила 156 800,00 грн. Тому розрахунок позивача у цій частині є арифметично правильним: 1 016 401,27 грн + 4 300,00 грн ? 160 000,00 грн + 3 200,00 грн = 863 901,27 грн.

Отже, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач довів факт заподіяння йому майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, причинний зв`язок між діями відповідача та виникненням такої шкоди, а також розмір шкоди, яка залишилася невідшкодованою страховиком.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача майнової шкоди у розмірі 863 901,27 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Приписами статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц зазначено, що участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до душевних страждань, а тому позов в цій частині є також обґрунтованим, а розмір моральної шкоди у сумі 20 000, 00 грн, відповідає засадам розумності та справедливості, а також обставинам справи та наслідкам, що наступили для позивача, яка зазнала моральних страждань та втрат немайнового характеру.

За правилами статті 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 8 839, 08 грн, а також витрати, пов`язані із отриманням професійної правничої допомоги, у розмірі 20 000, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), що становить 863 901, 27 грн, а також моральну шкоду у розмірі 20 000, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 8 839, 08 грн, а також витрати, пов`язані із отриманням професійної правничої допомоги, у розмірі 20 000, 00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Суддя С. В. Вовк