Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №757/44044/24-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/44044/24-ц

пр. 2-2517/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Вовк С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Ємець Д,О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 позивач звернулося до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «МІЛОАН», про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач посилається на те, що 16 квітня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 103109595, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 20 000,00 грн строком на 30 днів.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно з розрахунком позивача, загальний розмір заборгованості становить 66 404,18 грн, з яких 19 167,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 47 237,18 грн - заборгованість за процентами. Заборгованість за комісією та пенею позивачем зазначена у розмірі 0,00 грн.

30 вересня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір відступлення права вимоги № 09Т, за яким, як зазначає позивач, до нього перейшло право вимоги за кредитним договором № 103109595 від 16 квітня 2021 року.

Позивач просить стягнути з відповідача 66 404,18 грн заборгованості, а також понесені судові витрати, зокрема 2 422,40 грн судового збору та 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження укладення кредитного договору позивач посилається на оформлення кредиту в електронній формі та використання відповідачем одноразового ідентифікатора, направленого шляхом SMS-повідомлення. Позивач зазначає, що заявка на отримання кредиту та відповідний договір знаходилися в особистому кабінеті відповідача.

Ухвалою суду від 03.06.2025 позовна заява прийнята судом до розгляду та відкрите провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

25 червня 2025 року відповідач подав заяву про застосування позовної давності, посилаючись на те, що строк виконання зобов`язання настав у 2021 році, а отже загальна трирічна позовна давність спливла у 2024 році. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

08 липня 2025 року позивач подав додаткові пояснення, в яких заперечив проти застосування позовної давності та зазначив, що строки позовної давності були продовжені законодавством на період карантину та воєнного стану. Позивач просив відмовити у задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності та задовольнити позов у повному обсязі.

26 серпня 2025 року відповідач подав заперечення на додаткові пояснення позивача, в яких, заперечив проти доводів позивача щодо продовження позовної давності у зв`язку з карантином та воєнним станом, а також поставив під сумнів належність і допустимість доказів укладення електронного кредитного договору та переходу права вимоги.

Учасники справи в судове засідання не з`явились; про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та у відсутність учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, приходить до таких висновків.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 16 квітня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 103109595 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Таким чином, ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, надавши позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн.

Згідно з умовами договору відступлення прав вимоги № 09Т від 30 вересня 2021 року, ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» право вимоги за кредитним договором № 103109595 від 16 квітня 2021 року, а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідача.

Відповідно до наданого розрахунку, заборгованість позичальника перед кредитором складає 66 404,18 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 19 167,00 грн, заборгованості за відсотками - 47 237,18 грн, заборгованості за комісійними винагородами - 0,00 грн; заборгованості за пенею - 0,00 грн.

Відповідно до частини першої ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, аза відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою ст. 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання; або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності-за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 Цивільного кодексу України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів: не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі;, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до частини першої, третьої, четвертої, сьомої ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного, повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в. порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має. бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами, електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається , за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з частиною першою ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із . сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до частини другої ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї Глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання, послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є. договір, умови якого встановлені однією, із сторін, у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг товариства) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом; розміру облікової ставки та інших факторів.

З матеріалів справи вбачається, що 16 квітня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 103109595, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 20 000,00 грн строком на 30 календарних днів, з кінцевою датою повернення кредиту 16 травня 2021 року.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало, надавши відповідачу кредитні кошти.

Відповідач, у свою чергу, належним чином свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача становить 66 404,18 грн, з яких 19 167,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 47 237,18 грн - заборгованість за процентами.

Вимог про стягнення комісії та пені позивач не заявляє, оскільки відповідні складові заборгованості визначені у розрахунку у розмірі 0,00 грн.

Згідно з договором відступлення прав вимоги № 09Т від 30 вересня 2021 року ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» право вимоги за договором про споживчий кредит № 103109595 від 16 квітня 2021 року.

Таким чином, до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, суд виходить із того, що позивачем надано докази укладення кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів, переходу права вимоги до позивача та наявності заборгованості.

Посилання відповідача на відсутність належного письмового кредитного договору суд оцінює з урахуванням того, що законодавством прямо передбачено можливість укладення кредитного договору в електронній формі та його підписання одноразовим ідентифікатором.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність між сторонами договірних правовідносин та невиконаного відповідачем грошового зобов`язання.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності.

Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності з посиланням на те, що строк виконання зобов`язання за кредитним договором настав у 2021 році, а тому загальний трирічний строк позовної давності сплив у 2024 році.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною першою статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи встановлений договором кінцевий строк повернення кредиту - 16 травня 2021 року, перебіг позовної давності за вимогами про повернення кредитної заборгованості пов`язаний із невиконанням відповідачем зобов`язання у визначений договором строк.

Разом з тим, при вирішенні питання про сплив позовної давності суд має враховувати законодавчі зміни, якими в період дії карантину та воєнного стану змінювалися правила перебігу позовної давності.

Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було передбачено продовження строків, визначених, зокрема, статтями 257-259 цього Кодексу, на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Карантин, установлений у зв`язку з поширенням COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Крім того, Законом України № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану строки, визначені, зокрема, статтями 257-259 цього Кодексу, продовжувалися на строк його дії.

У подальшому Законом України № 3450-IX, який набрав чинності 30 січня 2024 року, зазначене регулювання було змінено, у зв`язку з чим перебіг позовної давності на період дії воєнного стану був зупинений.

При цьому 4 вересня 2025 року набрав чинності Закон України № 4434-IX, яким пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було виключено, що відновило перебіг загальних та спеціальних строків позовної давності.

Як встановлено судом, кредитний договір укладено 16 квітня 2021 року, а кінцевий строк виконання зобов`язання визначено 16 травня 2021 року. Отже, на 02 квітня 2020 року позовна давність за вимогами, що виникли з цього договору, ще не могла сплинути, оскільки саме зобов`язання виникло після цієї дати.

Як встановлено матеріалами справи, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом 26 вересня 2024 року.

Таким чином, звернення позивача до суду відбулося у період, коли перебіг позовної давності за відповідними вимогами був зупинений у зв`язку з дією воєнного стану.

Доводи відповідача про те, що загальний трирічний строк позовної давності сплив у 2024 році, ґрунтуються на обчисленні такого строку без урахування наведених законодавчих положень щодо особливостей його перебігу у період карантину та воєнного стану.

За таких обставин суд доходить висновку, що підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України, у цій справі не встановлено.

З огляду на викладене, заява відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, суд доходить висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів, переходу до позивача права вимоги та наявності заборгованості за кредитним договором.

Відповідачем належними та допустимими доказами зазначені обставини не спростовано.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 103109595 від 16 квітня 2021 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до квитанції про сплату від 26 вересня 2024 року позивачем сплачено судовий збір у сумі - 2 422,40 грн.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з копії договору про надання правової допомоги , додаткової угоди до нього, копії акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги, детального опису робіт, позивачем сплачено за правничу допомогу адвоката кошти в сумі 6000 грн.

В силу ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи із викладеного, оскільки суд задовольнив позовні вимоги позивача останній має право на відшкодування з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514, 517, 526, 549, 610, 611, 615, 629, 1046, 1049, 1054, 1081, 1082 ЦК України, статтями 12, 13, 49, 81, 89 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (07405, Київська область, м. Бровари, вул. Київська,буд. 243-А, а/с 897, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК» МФО: 300346) заборгованість за договором про споживчий кредит № 103109595 від 16 квітня 2021 року у розмірі 66 404 (шістдесят шість тисяч чотириста чотири) гривні 18 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (07405, Київська область, м. Бровари, вул. Київська,буд. 243-А, а/с 897, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК» МФО: 300346) судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (07405, Київська область, м. Бровари, вул. Київська,буд. 243-А, а/с 897, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК» МФО: 300346) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 копійок)

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя Вовк С.В.