Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №757/36371/26-п — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/36371/26-п

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року м. Київ

Суддя Печерського районного суду м. Києва Білоцерківець О.А., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 14.06.2026 о 21 год. 15 хв. у м. Києві по вул. Князів Острозьких, 24, керував автомобілем марки «БМВ», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

У судовому засіданні захисники зазначили, що ОСОБА_1 вину не визнає, оскільки така підстава зупинки як «орієнтування» відсутня в ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», що в свою чергу свідчить про незаконність дій працівників поліції, а відтак недопустимість зібраних доказів. Захисники звертали увагу на практику Верховного Суду, де вказано, що відсутність підстав для зупинки транспортного засобу робить усі подальші вимоги поліцейських неправомірними. Зокрема, захисник Щербак Ю.В. наголошувала, що ні протокол про адміністративне правопорушення, ні додані до нього матеріали не містять посилання на конкретне орієнтування (ким воно сформоване, коли та як отримане, якого транспортного засобу стосувалося).

Також сторона захисту зауважила про відсутність належних підстав для направлення на медичний огляд та недотримання встановленої законом процедури. Захисник Титаренко Д.С. вказував, що із відеозапису з місця події не вбачається проведення службовими особами належної перевірки ознак наркотичного сп`яніння зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Також адвокати звертали на недотримання процедури направлення на медичний огляд ОСОБА_1 , вказуючи, що їх підзахисний неодноразово заявляв про готовність пройти огляд та не відмовлявся від встановлення його стану. Однак, працівниками поліції його не було доставлено до медичного закладу, а направлення на медичний огляд не складалося і водію не вручалося.

Поведінку ОСОБА_1 , яка могла здатись знервованою, сторона захисту пояснила психологічним тиском з боку працівників поліції.

Захисник Титаренко Д.С. зазначив, що з відеозапису з місця події вбачається, що поліцейські усно повідомили ОСОБА_1 про його відсторонення від керування транспортними засобами на одну добу та запропонували викликати іншого водія (драйвера). Однак належне й послідовне оформлення та фактична реалізація такого відсторонення відсутні. Працівники поліції не проконтролювали передачу керування конкретній уповноваженій ОСОБА_1 особі, яка мала відповідне посвідчення водія та одразу залишили місце події. При цьому інспектори не дочекались прибуття іншого водія та не переконалися, що ОСОБА_1 фактично не продовжить керування автомобілем. Крім того, сторона захисту зауважила, що права ОСОБА_1 були роз`яснені вже після складання протоколу про адміністративне правопорушення. Тому просили закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Вислухавши пояснення захисниківТитаренка Д.С. та ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.

Статтями 251, 280 КУпАП визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Відповідно до загальних положень ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Згідно зі ст. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

При цьому згідно п. 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Аргументи сторони захисту про незаконність зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 спростовується відеозаписом з місця події переглянутим у судовому засіданні.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну Поліцію» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення. В той же час працівниками поліції у автомобілі, яким керував ОСОБА_1 було виявлено зброю, яка, як з`ясувалася надалі, була зареєстрована, а відтак ОСОБА_1 володів нею на законних підставах. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що працівники поліції мали всі підстави для зупинки автомобіля марки «БМВ», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , а їх дії були законними.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: тремтіння пальців рук, зіниці очей не реагують на світло, які були перевірені працівниками поліції (перша ознака о 21:11:04, друга ознака о 21:27:29).

За наведених обставин вважаю, що у працівників поліції були наявні передбачені законом підстави для проведення у ОСОБА_1 відповідного огляду на стан сп`яніння, про що працівник поліції і зазначив у протоколі про адміністративне правопорушення.

Твердження захисників щодо відсутності направлення водія на огляд до медичного закладу спростовується наявним в матеріалах справи направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Крім того, водій не позбавлений можливості проходження відповідного огляду самостійно у відповідному закладі охорони здоров`я у передбаченому законом порядку.

Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння зафіксовано, запис якої було долучено до матеріалів справи.

Так, із даних відеозапису з місця події працівника поліції, переглянутого в судовому засіданні, вбачається, що під час спілкування у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим останньому було запропоновано пройти відповідний огляд, однак він від проходження огляду відмовився, вказавши що на місці він би пройшов огляд, а їхати в медичний заклад він не має бажання, оскільки знає що нічого забороненого не вживає, що в свою чергу на тверде переконання суду свідчить про пасивну відмову від проходження огляду. Більш того ОСОБА_1 не заперечував проти керування транспортним засобом, а навпаки підтвердив, що зупинився.

Згідно до положень ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність передбачена також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан сп`яніння.

Таким чином, відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи іншого сп`яніння, є порушенням вимог п. 2.5 ПДР та утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також, відповідно до ч. 1 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 р. № 1395, водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Як вбачається з даних відеозапису, ОСОБА_1 відсторонено від керування транспортним засобом та роз`яснено необхідність знайти тверезого водія, який має категорію «Б» та забере автомобіль.

Разом з тим, суд наголошує що чинним законодавством не передбачено обов`язок працівників поліціїпроконтролювали передачу керування особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та не вживала алкогольні напої чи наркотичні засоби. Вимога про заборону керування транспортним засобом протягом 24 годин, розрахована на правосвідомість та законослухняність громадян.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП передбачено накладення стягнення виключно у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст.34 КУпАП обставини, що пом`якшують відповідальність правопорушника, відсутні.

Обтяжуючих відповідальність обставин, передбачених ст.35 КУпАП, немає.

Судові витрати необхідно стягнути з ОСОБА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст.130, 221, 275- 280, 283-287 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

На підставі п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на користь держави в сумі 665 гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений не пізніше, як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а у разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Строк пред`явлення постанови до виконання-3 місяці.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя О.А.Білоцерківець