Вирок від 08 вересня 2026 р. у справі №755/13191/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/13191/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" вересня 2026 р. м. Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві кримінальне провадження № 12026100040001620 від 12.07.2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Морозівка Брусилівського району Житомирської області, громадянина України, із середньою освітою, працюючого не офіційно, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України,

за участю учасників кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.

Згідно зі ст. 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 1 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року № 576 (далі -Положення) дозвільна система - це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.

Згідно з п. 2 Положення до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя, (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, вибухові матеріали і речовини, сильнодіючі отруйні речовини І - II класу безпечності, збудники інфекційних захворювань І - II групи патогенності і токсини, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири і стрільбища, мисливсько- спортивні стенди, а також підприємства і майстерні по виготовленню і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї, організації, що займаються збутом сильнодіючих отруйних речовин, і лабораторії, що проводять аналізи цих засобів і речовин, працюють із збудниками інфекційних захворювань І - II групи патогенності і токсинами.

Відповідно до п. 3 Положення Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, підприємства, установи, організації, господарські об`єднання, а також громадяни мають право у встановленому порядку використовувати, зберігати, перевозити предмети, матеріали і речовини, відкривати підприємства, майстерні та лабораторії, на які поширюється дозвільна система Згідно з п. 9 Положення видача дозволів на виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорону, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття підприємств, майстерень і лабораторій здійснюється на вогнепальну зброю (нарізну воєнних зразків, несучасну стрілецьку, спортивну, навчальну, охолощену, мисливську нарізну і гладкоствольну), бойові припаси до неї, холодну зброю, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири і стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства і майстерні по виготовленню і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї - у порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ.

Відповідно до п. 8.1 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 року № 622 (далі - Інструкція), дозвільна система, що здійснюється органами поліції, поширюється на бойову нарізну військових зразків зброю або виготовлену за спеціальним замовленням, охолощену, нейтралізовану, несучасну, спортивну, мисливську вогнепальну зброю, бойові припаси до зброї, основні частини зброї, пневматичну, холодну зброю, пристрої та патрони до них, що належать підприємствам, установам, організаціям, суб`єктам господарювання та громадянам.

Згідно з п. 8.9. Інструкції боєприпаси - спеціально виготовлені вироби одноразового використання, які призначені забезпечити ураження цілей в умовах збройної боротьби, самооборони, полювання, спорту.

Згідно з п. 1 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 року № 2471-XII (далі - Перелік), зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку № 2, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно- космічні комплекси, не можуть перебувати у власності громадян.

У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 15:00 12.07.2026 року та в невстановленому досудовим розслідуванням місці, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, придбав два електродетонатори ЕДП, які почав зберігати без передбаченого законом дозволу.

У подальшому, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне зберігання бойових припасів, у невстановлену дату та час, але не пізніше 15:00 12.07.2026 року переніс два електродетонатори ЕДП до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де став незаконно зберігати у шафі при вході до квартири.

У подальшому, 12.07.2026 року в період часу з 18:32 до 19:04 слідчим СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено та вилучено: два промислово виготовлені електродетонатори ЕДП, що відносяться до вибухових пристроїв та бойових припасів, придатні до вибуху.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто у придбанні, носінні, зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Крім того, ОСОБА_3 , всупереч вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори» від 15.02.1995 року «Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2009 року № 589, умисно, у невстановлену дату, але не пізніше 15:00 12.07.2026 року, перебуваючи у невстановленому місці, у невстановленої досудовим розслідуванням особи, незаконно придбав з метою власного вживання речовину рослинного походження зеленого кольору, яка є наркотичним засобом та рослиною, обіг якого обмежено - канабісом, масою не менше 6,89 г, який розпочав незаконно зберігати за місцем свого проживання, а саме за адресою АДРЕСА_2 .

У подальшому, 12.07.2026 року в період часу з 18:32 до 19:04 слідчим СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , серед іншого виявлено та вилучено два зіп-пакети з речовиною рослинного походження зеленого кольору та речовину рослинного походження зеленого кольору, яка знаходилась на підлозі.

Згідно висновку експерта, надані на дослідження речовини рослинного походження зеленого кольору є наркотичним засобом та рослиною, обіг якої обмежено - канабісом. Маса канабісу, в перерахунку на висушену речовину, становить 2,04 г, 2,98 г, 1, 87 г.

Канабіс, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» «Список №1 Наркотичні засоби та рослини, обіг яких обмежено» в «Таблиці II», є наркотичним засобом та рослиною, обіг якого обмежено.

Згідно наказу МОЗ України №188 від 01.08.2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу», кримінальна відповідальність за придбання та зберігання наркотичного засобу - канабісу, у невеликих розмірах настає у тому разі, коли таке придбання та зберігання перевищує вагу зазначеної в таблиці граничної величини, а саме 5 г.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, тобто у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу, без мети збуту.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України визнав у повному обсязі та пояснив суду, що йому зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується з обставинами, встановленими під час досудового розслідування, із зібраними у кримінальних провадженнях доказами як достовірними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбачені КК України за вказані злочини, і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз або обіцянок. Обвинувачений показав, що він є колишнім військовим та придбав два електродетонатори ЕДП без дозволу, після чого відніс їх до себе додому, поклав у шафу та почав там зберігати. Поганого умислу він не мав. Крім того, він придбав зіп-пакет з наркотичним засобом - канабіс, для власного вжитку без мети збуту, та почав зберігати у себе в дома. 12.07.2026 року у період з 18:32 до 19:04 під час проведення обшуку у його квартирі, він добровільно віддав слідчому для вилучення дві електродетонатори ЕДП та пакет з наркотичним засобом - канабіс. Зокрема показав, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті, а саме: дата, час та місце вчинення ним кримінальних правопорушень, відповідають дійсності. У скоєному щиро каявся, повідомив, що не буде вчиняти правопорушення, готовий понести покарання відповідно до діючого законодавства, бажає повернутися на військову службу.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст їх обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Винуватість ОСОБА_3 , який не оспорював фактичні обставини справи, у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла повне підтвердження під час судового розгляду.

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 263 КК України як придбання, носіння, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, за ч. 1 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу, без мети збуту.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують її покарання.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом`якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України ОСОБА_3 , є щире каяття, оскільки обвинувачений визнав свою вину повністю та висловив щирий жаль з приводу учинених протиправних дій.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено. При призначенні покарання судом має бути застосований принцип гуманізації відповідальності з врахуванням засад закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно зі ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а тому суд вважає, що покарання обвинуваченому повинно бути обрано необхідне та достатнє для його виправлення і попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Так, суд відповідно до ст. 65 КК України при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 виду та міри покарання бере до уваги ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії проступків та тяжких злочинів; особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; дані про його особу, а саме: має молодий вік та задовільний стан здоров`я, постійне місце проживання, його спосіб життя (був військовим, має посвідчення УБД, працює не офіційно, раніше не судимий); на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; пом`якшуючу обставину; відношення обвинуваченого до вчиненого (вину визнав, кається у вчиненому); думку сторони обвинувачення, зокрема прокурор просила призначити обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік, із урахуванням ст. 70 КК України остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки із застосуванням ст. 75 КК України (іспитовий строк - 1 рік); думку сторони захисту - обвинувачений просив застосувати до нього покарання з іспитовим строком. На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_3 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, у виді позбавлення волі, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, у виді обмеження волі, із урахуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України, але з урахуванням обставин даного кримінального провадження, тяжкості кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, суд дійшов висновку, що його перевиховання й виправлення можливе без ізоляції від суспільства, тому вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_3 положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком, поклавши на нього обов`язки, визначені ст. 76 КК України.

Підстав для застосування ст. 69, ст. 69-1 КК України до обвинуваченого суд не вбачає.

Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

У підсумку дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.

Арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді від 20.07.2026 року, підлягає скасуванню після набрання вироком законної сили. Запобіжний захід ОСОБА_3 під час судового розгляду кримінального провадження не обирався.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ст. 124 КПК України.

Речові докази у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання: за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;

за ч. 1 ст. 309 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_3 під час судового розгляду кримінального провадження не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній. Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судових експертиз:

- № КСЕ-19/111-26/39306-ВХТ від 28.07.2026 року у сумі 7701 грн 76 коп.;

- № КСЕ-19/111-26/37330-ВХТ від 31.07.2026 року у сумі 5776 грн 32 коп.; - № СЕ-19/111-26/37277-НЗПРАП від 13.08.2026 року у сумі 3850 грн 88 коп.

Арешт, накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20.07.2026 року - скасувати після набрання вироком законної сили. Речові докази, а саме:

- DVD-R диск- залишити в матеріалах кримінального провадження; - залишки електродетонаторів ЕДП - конфіскувати у дохід держави; - зіп-пакет з порошкоподібною речовиною світлого кольору, який поміщено до спец пакету NPU5096361; зіп-пакети з речовинами рослинного походження зеленого кольору, які поміщено до спец пакетів NPU5096360, NPU5096366; речовину рослинного походження зеленого кольору, яку поміщено до спец пакету NPU5096362; змиви з електродетонаторів, які поміщено до паперових конвертів NPU10370318, NPU10370319; електронні ваги, які поміщено до спец пакету NPU5096364; ізоленти червоного та синього кольору, які поміщено до спец пакету NPU5096365; порожні зіп-пакети, які поміщено до спец пакетів NPU5096363, SUD2099759; порожній пакет з Нової пошти, який поміщено до спец пакету SUD2099762; речовини рослинного походження зеленого кольору, що є наркотичним засобом та рослиною, обіг якого обмежено - канабісом, масою в перерахунку на висушену речовину становить 2, 04 г, 2,98 г, 1,87 г (6,89 г) та порошкоподібну речовину білого кольору, в якій виявлено психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,073 г - знищити;

- мобільний телефон марки iPhone 16 Pro, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 - повернути ОСОБА_3 .

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1