Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №752/13465/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/13465/26

Провадження № 2/752/11658/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.09.2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Данілової Т.М.

з участю секретаря Веселовської А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просив стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду, завдану внаслідок залиття квартири, у розмірі 156 930,64 грн, а також судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 27.01.2021. 31.08.2021 відбулось залиття вказаної квартири з вини відповідача, яка є власником розташованої поверхом вище квартири АДРЕСА_2 . Факт залиття та його причина (недбале ставлення до інженерних комунікацій мешканців квартири відповідача) зафіксовані актом від 02.09.2021, складеним комісією у складі представників виконавця комунальних послуг. Розмір завданої шкоди позивач визначив на підставі кошторисного розрахунку на ремонтно-будівельні роботи, складеного інженером-проектувальником ОСОБА_3., згідно з яким вартість відновлювального ремонту становить 156 930,64 грн.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01 червня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.

Відповідач подала відзив, в якому позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні повністю та стягнути на її користь витрати на правничу допомогу, посилаючись на те, що вона не була присутня під час обстеження квартири позивача та не залучалась до складення акта про залиття від 02.09.2021, а тому цей акт, на її думку, не відповідає вимогам п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76. Наданий позивачем кошторисний розрахунок не містить дати та номера, відомостей про кваліфікацію особи, яка його склала, та відомостей про попередження такої особи про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний розрахунок, а також містить роботи, не пов`язані з усуненням наслідків залиття. 20.01.2026 квартира позивача була повторно затоплена внаслідок пошкодження радіатора опалення в квартирі АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим, на думку відповідача, фактичний стан квартири на момент подання позову не відповідає стану, зафіксованому в акті 2021 року, а сам позивач, крім того, розміщував оголошення про продаж квартири із зазначенням про проведений в ній капітальний ремонт.

03.07.2026 представником позивача подано відповідь на відзив, в якій доводи відповідача заперечено з посиланням на таке: відсутність підпису відповідача в акті про залиття не впливає на його достовірність та доказову силу, оскільки не спростовано самого факту залиття та пошкодження майна; кошторисний розрахунок за змістом відповідає обсягу та характеру пошкоджень, зафіксованих актом, і не спростований відповідачем жодними належними доказами; повторне залиття квартири позивача 20.01.2026 з іншої причини не звільняє відповідача від відповідальності за наслідки залиття, яке відбулося з її вини 31.08.2021; надані відповідачем роздруківки оголошень не дозволяють ідентифікувати відображений на них об`єкт як квартиру позивача.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09 вересня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд даної цивільної справи за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачу на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 27.01.2021, право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 , розташована поверхом вище квартири позивача, що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Актом про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого (холодного) водопостачання, від 02.09.2021, складеним комісією у складі провідного інженера виконавця послуг, голови комісії, майстра технічної дільниці, майстра ремонтної дільниці та слюсаря-сантехніка, зафіксовано факт залиття квартири позивача та встановлено, що причиною залиття є недбале ставлення до інженерних комунікацій мешканців квартири відповідача. В акті детально описано перелік і площу пошкоджених поверхонь (стелі, стіни коридору, кухні, туалету, двох кімнат).

Згідно з кошторисним розрахунком, складеним інженером-проектувальником ОСОБА_3., загальна вартість ремонтно-будівельних робіт, необхідних для усунення наслідків залиття квартири позивача, з урахуванням вартості матеріалів, устаткування та інших робіт, становить 156 930,64 грн.

Судом також встановлено, що 20.01.2026 квартира позивача була повторно затоплена внаслідок пошкодження радіатора опалення в квартирі АДРЕСА_3 того ж будинку, що підтверджується поданими відповідачем документами та не заперечується позивачем.

Відповідно до частини першої статті 15, статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, а також право звернутися до суду за захистом порушеного права одним із способів, визначених законом.

Згідно з частиною третьою статті 386, статтею 1166 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом частин першої, другої статті 22 ЦК України збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, відповідно до статті 1192 ЦК України визначається виходячи з реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Для настання цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду необхідна наявність складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки заподіювача шкоди, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, а також вини заподіювача. При цьому цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях встановлює презумпцію вини заподіювача шкоди: якщо в процесі розгляду справи ця презумпція не спростована, вона є підставою для висновку про наявність вини особи, яка завдала шкоди (пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6; постанова Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 757/31418/15-ц). Отже, саме на відповідача покладається обов`язок довести відсутність своєї вини у завданні шкоди, тоді як позивач повинен довести наявність шкоди, її розмір та причинний зв`язок між подією і шкодою.

Суд відхиляє доводи відповідача про недопустимість акта про залиття як доказу з тих підстав, що він складений без її участі та підпису. Пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76, справді передбачено обов`язок скликання зацікавлених осіб для складення акта про залиття, однак незалучення винної особи та відсутність її підпису самі по собі не позбавляють акт доказової сили, якщо зміст акта не спростований іншими доказами. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 12.11.2018 у справі № 753/20314/15-ц, згідно з якою непідписання акта відповідачем не впливає на його правильність, якщо зворотнього відповідач не довів. Відповідач у цій справі не надала жодних доказів на спростування зафіксованого актом факту залиття, його причини та обсягу пошкоджень, а також не заявляла клопотання про призначення відповідної судової експертизи для встановлення причин залиття, хоча це є її процесуальним обов`язком в умовах презумпції вини заподіювача шкоди. За таких обставин суд бере акт від 02.09.2021 до уваги як належний і допустимий доказ факту залиття квартири позивача та вини відповідача.

Доводи відповідача про те, що кошторис не містить дати, номера та відомостей про кваліфікацію особи, яка його склала, не спростовують сам факт та обсяг необхідних ремонтних робіт, зафіксованих актом про залиття, і не підтверджені жодними альтернативними доказами розміру шкоди з боку відповідача. Визначені кошторисом обсяг та номенклатура робіт з відновлювального ремонту відповідають переліку пошкоджень, зафіксованих в акті про залиття (стеля та стіни коридору, кухні, кімнат № 1 та № 2, стеля туалету). Відповідач не скористалась своїм правом заявити клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи з метою спростування розміру заявлених збитків. За таких обставин суд визнає кошторисний розрахунок належним доказом на підтвердження розміру завданої шкоди.

Доводи відповідача щодо повторного залиття квартири 20.01.2026 та розміщення оголошень про продаж квартири суд відхиляє, оскільки обставина повторного затоплення квартири позивача в 2026 році з іншої причини (пошкодження радіатора опалення в квартирі АДРЕСА_3 ) не спростовує факту заподіяння відповідачем шкоди внаслідок залиття, яке відбулося 31.08.2021, та не звільняє відповідача від відповідальності за наслідки саме цієї події. Надані відповідачем роздруківки з інтернет-сайтів оголошень про продаж нерухомості не містять відомостей, які б дозволяли достовірно ідентифікувати відображений на них об`єкт як квартиру позивача, а тому не можуть братися судом до уваги як належний доказ.

Оцінивши подані сторонами докази за правилами статей 76-89 ЦПК України в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт заподіяння йому шкоди, її розмір та причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача і завданою шкодою, тоді як відповідач не спростувала презумпцію своєї вини та не довела відсутність підстав для покладення на неї відповідальності. Відповідно до стандарту доказування «вірогідності доказів» (стаття 81 ЦПК України, постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц) наведені позивачем обставини є більш вірогідними, ніж заперечення відповідача, а тому позовні вимоги про стягнення майнової шкоди в розмірі 156 930,64 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн, на підтвердження чого надано договір про надання правової допомоги, заявку до нього та ордер адвоката.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката, що підлягають розподілу між сторонами, визначається судом з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціни позову та (або) значення справи для сторони.

Оцінюючи заявлений розмір витрат на правничу допомогу, суд враховує, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судових засідань, не є складною за предметом доказування, а обсяг наданих представником позивача послуг обмежився складенням позовної заяви та відповіді на відзив. За таких обставин заявлений розмір витрат у сумі 30 000,00 грн не відповідає критеріям співмірності зі складністю справи та обсягом фактично наданих послуг, у зв`язку з чим суд, керуючись принципом пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність визначення цих витрат у розмірі 10 000,00 грн, які й підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо судового збору суд враховує, що позивач на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», як особа, що має статус учасника бойових дій, звільнений від сплати судового збору за подання цього позову. Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, судовий збір, не сплачений позивачем, стягується з відповідача в дохід держави пропорційно задоволеній частині позовних вимог. Оскільки позов задоволено в повному обсязі, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір, обчислений відповідно до Закону України «Про судовий збір» виходячи з ціни позову 156 930,64 грн (1 % ціни позову), що становить 1 569,31 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, статтями 15, 16, 22, 386, 1166, 1192 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 ) майнову шкоду, завдану внаслідок залиття квартири, у розмірі 156 930 грн 64 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 1 569 грн 31 коп.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя