Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №945/1489/26 — Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/1489/26

Провадження № 2/945/1680/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 вересня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючої судді Лопіної О.О., за участю секретаря судового засідання Швець Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

встановив:

ТОВ «Деал Фінанс Груп» звернулося до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом, сформованим в системі “Електронний суд” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що 22.01.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (надалі – Кредитодавець) та відповідачкою укладено Договір позики № 74498774, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 7 000,00 грн строком на 30 днів, із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 1,99 %.

Кредитодавець на виконання умов договору виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачці у власність грошові кошти в розмірі 7 000,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідачки № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК Фінекспрес».

У подальшому, Первісним кредитором відступлено право вимоги за вказаним вище Договором кредиту, зокрема: ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали Договір факторингу № 028-290922 від 29.09.2022, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за договором позики № 74498774 від 22.01.2022.

05.12.2025 ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали Договір факторингу № 05/12/25-01, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за договором позики № 74498774 від 22.01.2022.

Відповідачка не виконала належним чином взяті на себе зобов`язання та не здійснювала щомісячні погашення по кредиту, процентам за користування кредитом.

Оскільки відповідачка істотно порушує умови договору та не виконує взяті на себе зобов`язання, позивач просив стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість у сумі 13 547,10 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн, витрати на правничу допомогу 4 500 грн.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області 23.06.2026 відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву у 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду клопотання, в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася у встановленому законом порядку, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна поштова кореспонденція, яка була повернута оператором поштового зв`язку, у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачка належним чином повідомлялася про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідачки та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив обставини та дійшов до наступного висновку.

22.01.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою укладено Договір позики № 74498774.

За умовами Договору Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 7 000,00 грн строком на 30 днів ( з 22.01.2022 по 21.02.2022), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 1,99 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту.

Відповідачка підписала договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора zfFgPyc2Qc.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частин 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За таких обставин, суд вважає доведеним факт укладення Кредитного договору та погодження всіх істотних його умов.

Згідно довідки № КД-000107318/ТНПП від 12.01.2026, ТОВ «Европейська платіжна система» (платіжна установа) підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 22.01.2022 року, сума 7 000,00 грн за номером платіжної картки № НОМЕР_2 та копії платіжної інструкції, зокрема успішно перераховано на платіжну картку № НОМЕР_1 Відповідачки кошти в сумі 7 000 грн.

З виписки по особовому рахунку відповідачки, наданої АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду вбачається, що 22.01.2022 на картковий рахунок ОСОБА_1 успішно зараховані грошові кошти у сумі 7 000 грн.

Таким чином, договір є укладеним та виконаним первісним кредитором, проте відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим, станом на 10.02.2026 утворилась заборгованість в розмірі 13 547,10, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 7 000,00 грн та заборгованості за відсотками 6 547,10грн.

29.09.2022 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали Договір факторингу № 028-290922, умовами якого Клієнт зобов`язуються відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.

Відповідно до п.2.1.3., перехід від Клієнта до Фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (день підписання реєстру прав вимог).

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимог 29/09/22 від 29.09.2022 – Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу № 028-290922 від 29.09.2022, у тому числі до Відповідача в сумі 13 547,10 грн, з яких: 7 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 6 547,10 грн - заборгованість за відсотками.

05 грудня 2025 року ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали Договір факторингу № 05/12/25-01, умовами якого Клієнт зобов`язуються відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та передати грошові кошти фінансування в розпорядження Клієнта (Ціна придбання) за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.

Відповідно до п.2.1.3., перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в день підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді або у вигляді електронного документу, підписаного кваліфікованими електронними підписами уповноважених представників Сторін у порядку визначеному цим Договором за допомогою сервісу для обміну електронних документів «ВЧАСНО», невід`ємною частиною цього Договору підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимог №05/12/25 – Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025, у тому числі до Відповідача в сумі 13 547,10 грн, з яких: 7 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 6 547,1 грн - заборгованість за відсотками.

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 512 , ст. 514 ЦК України ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло права грошової вимоги до відповідачки за договором № 74498774 від 22.01.2022.

Згідно з п. 1) ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Крім того, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012 тощо.

З доказів, наданих позивачем вбачається, що на підтвердження факту набуття ТОВ «Деал Фінанс Груп» права вимоги до відповідача за кредитним договором, позивач надав копії відповідних документів, зокрема договори відступлення прав вимоги, реєстри прав вимоги, актів прийому-передачі реєстру боржників за договорами відступлення, виписку по особовому рахунку боржника.

Отже суд установив, що між первісним кредитором та позичальником укладено Кредитний договір, який було підписано одноразовим ідентифікатором, надісланим відповідачу, на умовах визначених у вищевказаному договорі, відповідачу надано кредит, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, та зі встановленими строками їх повернення.

Неналежним виконанням зобов`язань за Договором відповідач порушує умови Договору, права позивача, та вимоги ст. 526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Так, згідно з положеннями ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно долученої позивачем розрахунку заборгованості, відповідачка має заборгованість у розмірі 13 547,10 грн, з яких: 7 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 547,10 грн - заборгованість за відсотками.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Разом із тим, сторонами не погоджено умови пролонгації договору.

Так, обґрунтовуючи вимоги про стягнення процентів, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором позивач посилається на Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», як невід`ємні частини спірного договору позики.

Згідно з п.6.1 Правил за користування позикою позичальник сплачує товариству проценти у розмірах, визначених у договорі позики. Позичальник зобов`язаний повернути отриману суму позики та проценти за користування нею відповідно до умов укладеного договору позики.

Відповідно до п.6.2 Правил проценти за користування позикою нараховуються на суму позики (її залишок), виходячи із строку фактичного користування позикою.

Подовження строку позики на умовах автопролонгації передбачено розділом 7 Правил.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи договір позики, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо пролонгації договору.

Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину договору позики, укладеного сторонами 22.01.2022.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді можливість пролонгації і відповідно нарахування відсотків протягом довшого строку, ніж 30 днів з дня укладення договору позики і до 21.02.2022 включно.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України ( постанови від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (справа № 202/4494/16-ц).

Відповідно до положень статей 77-80 ЦПК України докази у цивільному процесі мають бути належними (стаття 77 ЦПК України), допустимими (стаття 78 ЦПК України), достовірними (стаття 79 ЦПК України) та достатніми (стаття 80 ЦПК України).

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року справі № 645/5557/16-ц)

З огляду на предмет спору, що розглядається, принципи розподілу тягаря доказування, саме позивач у цій справі має довести розмір заборгованості за процентами, нарахованими за користування позиченими і кредитними коштами, яку просить стягнути з відповідача.

До основних засад цивільного судочинства віднесено диспозитивність.

Так, в силу частин1-3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Матеріалами справи встановлено, що умовами договору позики визначено строк кредитування - 30 (тридцять) днів зі сплатою процентів за кожний день користування ним. Отже, з урахуванням погодженої умовами укладеного сторонами договорів кредитування визначений кінцевий термін.

Разом із тим, здійснений позивачем розрахунок свідчить, що відсотки були нараховані поза межами узгодженого сторонами строку кредитування, що, як зазначено вище, є неправомірним.

Також суд враховує, що наданий позивачем розрахунок не містить деталізації, зокрема щодо сум, на які нараховувались проценти, і конкретного періоду їх нарахування, що не унеможливлює встановлення та перевірку існування заборгованості за процентами в межах строку кредитування.

Проаналізувавши викладене, суд вважає правомірною та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства та погодженим сторонами умовам договору вимогу позивача про стягнення із відповідача на його користь відсотків за користування позикою у розмірі 1 880,55 грн.

За такого розмір заборгованості за процентами за вказаним кредитним договором, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 1 880,55 грн.

Позивач також у своєму позові заявив вимогу про стягнення з відповідачки понесених ним судових витрат на сплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн., та витрат на правову допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

Зі змісту ч. 1ст. 133 ЦПК України вбачається, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог на 65,55%, згідно з положеннями ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1 745,29 грн понесеного судового збору, пропорційно розміру задоволених вимог.

Вирішуючи питання стягнення судових витрат на правову допомогу суд виходив з наступних норм та мотивів.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та об`ємом виконаних робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 березня 2025 року у справі №275/150/22, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

Суд визнає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, враховуючи надані послуги адвоката, предмет позову, ціну позову, також те, що відповідачем клопотання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу не подано, однак враховує, що позовні вимоги задоволено частково та вважає, що сума витрат на правову допомогу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись статтями 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 141, 258, 259, ст. 264, 265, 280-282 ЦПК України,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальності «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість за договором № 74498774 від 22.01.2022, в сумі 8 880,55 грн., з яких: 7 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1 880,55 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Деал Фінанс Груп» витрати з оплати судового збору в сумі 1 745,29 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Деал Фінанс Груп» витрати на правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Згідно з положеннями ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», ЄДРПОУ – 44280974, 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Олена ЛОПІНА