Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №478/1108/26 — Казанківський районний суд Миколаївської області

Суд: Казанківський районний суд Миколаївської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 02 вересня 2026 р.

Справа: №478/1108/26

Суддя: Іщенко Х. В.

Справа № 478/1108/26 Провадження № 2/478/722/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року. смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:

головуючого судді Іщенко Х.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Крюкової О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду смт. Казанка цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі ТОВ «ФК «ЕЙС», Позивач, Товариство) звернувся до Казанківського районного суду Миколаївської області з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 31157,20 грн заборгованості за кредитним договором № 788242717 від 22.12.2020 року, 2662,40 грн судового збору та 7 000 грн витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.12.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 788242717. Цей договір укладений у вигляді електронного документа, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV899FK згідно Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 9000,00 гривень шляхом їх перерахування на вказаний відповідачем рахунок (банківську карту відповідача НОМЕР_1 ), а відповідачка зобов`язалася вчасно повернути кредит, а також сплатити проценти за користування ним. Строк кредитування 30 днів.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався, шляхом укладання додаткових угод до цього договору факторингу.

Згідно Витягу з реєстру прав вимоги № 122 від 23.02.2021 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги за вказаним кредитним договором до відповідача.

Також, 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 року до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

28.10.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 28/10/24Е, відповідно до умов якого, Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 788242717 від 22.12.2020 року.

Згідно Витягу з реєстру прав вимоги № б/н від 28.10.2024 року до Договору факторингу 28/10/24Е, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Товариство зазначало, що ОСОБА_1 належним чином не виконала зобов`язання за договором кредиту і у неї утворилась заборгованість у розмірі 31157,20 грн., яка складається із: 9000,00 грн. заборгованість за кредитом, 22157,20 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Представник позивача вказував, що оскільки відповідач заборгованість не погасила і від виконання своїх зобов`язань ухиляється, Товариство було змушене звернутися до суду з даним позовом.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2026 року матеріали справи передані до провадження судді Іщенко Х.В.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 21.08.2026 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином.

24.08.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній заперечує проти задоволення вимог позивача, що викладені в позовній заяві, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

Зокрема відповідач заявив про застосування позовної давності до вимог про стягнення заборгованості, оскільки кредитний договір був укладений понад 8 років тому, останій платіж на виконання зобов`язань за договором було здійснено понад три роки тому, тому позивач звернувся до суду з даним позовом поза межами встановленого трирічного строку позовної даності. Також просила справу розглядами за її відсутності оскільки фізично не може бути присутньою в залі судових засідань.

25.08.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечення представника Відповідача вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Зокрема клопотання відповідача про засування строку позовної давності вважає безпідставним, з огляду на зупинення перебігу позовної давності на строк дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 року.

Зазначав також, що відповідачка не заперечує щодо укладання кредитного договору та не заперечує і не підтверджує отримання грошових коштів. Разом з тим останній здійснював часткове погашення заборгованості а отже усвідомлював існування договору та визнавав його зобов`язання за ним.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача Сахарова О.І. у позовній заяві та у поданному клопотанні просила розглядати справу за відсутності представника позивача, заявлені вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши додані до неї письмові документи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено що 22.12.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , в електронній формі, було укладено Кредитний договір № 788242717, за умовами якого товариство надає позичальникові кредит на суму 3350,00 гривень, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукт «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до пункт 1.2 Договору, кредит позичальнику надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником кредиту ( Дисконтний період). У випадку надання кредиту не в день укладення Договору загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання Кредиту.

В п. 1.3 Договору сторони погодили, що строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом оплати ним протягом Дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування Кредитом, за умови що такі оплати супроводжувалися відповідним коментарем Позичальника або шляхом активації Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця функції продовження строку Дисконтного періоду. Застосування позичальником зазначеного права продовження загального строку Дисконтного періоду можливе до закінчення Дисконтного періоду, а також під час Пільгового періоду. Кількість продовжень необмежена.

Відповідно до положень п. 1.4 Договору Процентна ставка на строк Дисконтного періоду становить 1,62 % від суми кредиту за кожний день користування ним, а на строк продовження Дисконтного періоду за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 1,62 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним. У випадку користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 % в день від суми Кредиту за кожен день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за весь строк користування Кредитом.

Відповідно положень п. 1.7 Договору, зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду, а процентна ставка поза межами Дисконтного періоду становить 2,30 % в день.

В подальшому, за згодою сторін сума кредиту була збільшена до 9000,00 грн.

Згідно довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором № MNV899FK 22.12.2020 року о 18:16 год, який було відправлено йому на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , вказаний у заявці на отримання грошових коштів у кредит від 22.12.2020 року. Крім того між сторонами було укладено додаткові угоди до договору про збільшення суми кредиту: 29.12.2020 року на 2250,00 гривень та 30.12.2020 року на суму 3150,00 гривень.

При цьому, без отримання повідомлення із відповідним ідентифікатором і без здійснення входу на сайт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» такий договір з додатковими угодами не були б укладені.

Факт перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» грошових коштів на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , підтверджується довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про проведення платіжних операцій від 26.05.2026 року та платіжними дорученнями.

1. Особа платника - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», особа отримувача - ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ). Рахунок/платіжна картка отримувача: 5168-75ХХ-ХХХХ-2394. Сума платіжної операції: 3350,00 грн. Дата завершення платіжної операції: 22.12.2020 року (18:17:04);

2. Особа платника - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», особа отримувача - Холодова Алина Сергіївна (РНОКПП: НОМЕР_3 ). Рахунок/платіжна картка отримувача: 5168-75ХХ-ХХХХ-2394. Сума платіжної операції: 2500,00 грн. Дата завершення платіжної операції: 29.12.2020 року (12:42:16);

3. Особа платника - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», особа отримувача - Холодова Алина Сергіївна (РНОКПП: НОМЕР_3 ). Рахунок/платіжна картка отримувача: 5168-75ХХ-ХХХХ-2394. Сума платіжної операції: 3150,00 грн. Дата завершення платіжної операції: 30.12.2020 року (13:39:35).

Призначення платежів - переказ коштів згідно договору № 788242717 від 22.12.2020 року.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за Кредитним договором № 788242717 від 22.12.2020 року заборгованість відповідача перед товариством (станом на дату продажу 23.02.2021 року) становить 19514,80 грн., яка складається з: 9000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 10514,80 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01.

Пунктом 2.1 даного договору визначено, що клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відтак, договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу.

Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року строк дії договору закінчується 28 листопада 2019 року.

28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому всі інші умови договору залишились без змін .

31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2021 року .

31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року.

31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до п. 1 якої сторони домовились продовжити строк дії договору до 31 грудня 2023 року включно.

31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до п. 1 якої сторони домовились продовжити строк дії договору до 31 грудня 2024 року включно.

Відповідно до реєстру прав вимог № 122 від 23.02.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, заборгованість ОСОБА_1 становила 19514,80 грн., з яких: 9000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 10514,80 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Після набуття права грошової вимоги ТОВ «Таліон Плюс» за період з 23.02.2021 року до 20.04.2021 року додатково нарахувало відповідачу ОСОБА_1 проценти за користування кредитом у розмірі 11642,40 грн.

Згідно із розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» загальний розмір заборгованості за вказаним договором становить 31157,20 грн., з яких: 9000,00 грн. - тіло кредиту; 22157,20 грн. - нараховані проценти.

05.08.2020 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором .

Пунктом 2.1 даного договору визначено, що клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.п. 1.3. договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відтак, договором факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу.

Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року строк дії договору закінчується 04.08.2021 року.

03.08.2021 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 2 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2022 року включно. При цьому всі інші умови договору залишились без змін.

30.12.2022 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 3 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 30.12.2024 року включно. При цьому всі інші умови договору залишились без змін.

Згідно Витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 року до Договору факторингу № № 05/0820-01 від 05.08.2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 31157,20 грн., з яких: 9000,00 грн. - тіло кредиту; 22157,20 грн. - нараховані проценти.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» додаткових нарахувань за вказаним кредитним договором відповідачу не здійснювало.

У подальшому, 28.10.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 2810/24/Е.

Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 2810/24/Е від 28.10.2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 31157,20 грн. Даний факт також підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 2810/24/Е від 28.10.2024 року.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 788242717 від 22.12.2020 року, убачається, що сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 31157,20 грн., з яких: 9000,00 грн. - тіло кредиту; 22157,20 грн. - нараховані проценти за користування кредитом.

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема, пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша ст. 519 ЦК України).

Із системного аналізу можливо дійти висновку, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі №752/8842/14-ц.

Відповідно до статті 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу процентів, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Щодо договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» суд зазначає наступне.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.

У подальшому, 28 листопада 2019 року, 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2021 року, 31 грудня 2022 року та 31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено ряд додаткових угод, №№ 19, 26, 27, 31, 32, згідно яких строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року було продовжено, останній раз до 31 грудня 2024 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Тобто, предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до п.1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відтак, сторони договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року неодноразово укладали додаткові угоди про продовження дії вказаного договору факторингу до 31 грудня 2024 року.

Відповідно до п. 1.4. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили.

Згідно п.п. 5.3.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, фактор ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Таким чином, договором передбачено право ТОВ «Таліон Плюс» відступити право вимоги за кредитними договорами.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до п.п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Розділом 2 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги: згідно п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Надана копія договору факторингу № 28/1118-01від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», до фактора, ТОВ «Таліон Плюс».

У долученій до позову копії договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року також наявні підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

Аналогічним чином право вимоги за кредитним договором відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС».

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі № 753/20537/18 відображений правовий висновок згідно з яким, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Матеріали справи не містять доказів визнання судом договору факторингу від 28 листопада 2018 року за № 28/1118-01 недійсним. За таких обставин, діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена.

Отже, суд визнає, що копії договорів факторингу, реєстри прав вимоги та платіжні інструкції про оплату фінансування за відступлення прав вимог є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Відтак, позивач набув право вимоги до відповідача на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством, за договорами факторингу.

За приписами частини 1, 2 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Згідно частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

В силу частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень частини 1 статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» (надалі Закону), пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу частини 1 статті 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність договору № 788242717 від 22.12.2020 року.

Факт укладення договору з додатковим угодами до нього також не заперечується відповідачем.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

За приписами частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За матеріалами справи встановлено, що 22.12.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір № 788242717. Так, згідно умов договору, Товариство зобов`язалося надати та надало позичальнику кредит на суму 3350,00 гривень ( розмір кредиту в подальшому збільшено шляхом укладання між сторонами додаткових Угод та склав 9000,00 гривень) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов договору та додатків до нього. Строк дії договору 30 днів, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,63 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Відповідно до положень п.1.4 Договору Процентна ставка на строк Дисконтного періоду становить 1,63 % від суми кредиту за кожний день користування ним, а на строк продовження Дисконтного періоду за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 1,53% в день від суми кредиту за кожен день користування ним. У випадку користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70% в день від суми Кредиту за кожен день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за весь строк користування Кредитом

Відповідно положень п.1.7 Договору, зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду, а процентна ставка поза межами Дисконтного періоду становить 2,30 % в день.

У пункті 4.3. договору сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 днів від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Після закінчення строку кредитування (дисконтний період) який було продовжено до 21.01.2021 року, ОСОБА_1 не повернув кредитні кошти, чим порушив умови договору, а тому строк дії договору продовжився, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

Вказаний вище договір про надання кредиту з додатковими угодами до нього підписані ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором (MNV899FK), що також не заперечується відповідачем.

Перерахування та зарахування кредитних коштів відбувалось на картковий рахунок, вказаний ОСОБА_1 під час заповнення заявки (5168-75ХХ-ХХХХ-2394).

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Звертаючись до суду з позовом ТОВ «ФК «Ейс» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 31157,20 грн, з яких: 9000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту та 22157,20 грн. - заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що ОСОБА_1 було надано кредит у загальній сумі 9000,00 грн., останньою погашення кредиту здійснювалося частково, останій платіж було зроблено 09.02.2021 року, який було зараховано на погашення відсотків.

Таким чином заборгованість по тілу кредиту складає 19514,80 грн. З огляду на досліджені докази з таким розміром тіла кредиту суд погоджується та останній підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЕЙС»

Разом з тим з розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Таліон Плюс» вбачається, що до розміру відсотків 10514,80 грн., які були нараховані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 22.02.2021 року, були також додані відсотки за період з 23.02.2021 року по 20.04.2021 року на суму 11642,40 грн.

Суд погоджується з таким розміром нарахованих відсотків з огляду на наступне.

Відповідно до положень кредитного договору строк кредитування складає 30 днів та може бути продовжено за умови своєчасної оплати процентів за умови що такі оплати супроводжувалися відповідним коментарем Позичальника або шляхом активації Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця функції продовження строку Дисконтного періоду. Доказів продовження Дисконтного періоду після зазначеної дати матеріали справи не містять.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не виконував умови договору, його строк продовжився, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (30 + 90), тобто до 20.04.2021 року.

Таким чином Проценти за користування кредитом у період після 23.02.2021 року нараховані кредитором в межами узгодженого сторонами строку кредитування (30+90 календарних днів), а отже підлягають стягненю.

Вимог щодо стягнення процентів нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України позивач у позові не заявляв та в розрахунку вони окремо не відображені.

Таким чином суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованості за кредитом у розмірі 31157,20 грн., яка складається з суми кредиту у розмірі 9000,00 гривень та заборгованості за процентами у розмірі 22157,20 грн.

Відповідач просив про застосування строків позовної давності посилаючись, що Кредитний договір було укладено 22.12.2020 року, а строк погашення заборгованості визначено 21.04.2021 року, з якого слід обчислювати строк позовної давності. Оскільки позов було подано 17.08.2026 року, тобто в термін, що перевищує загальний строк позовної давності з моменту настання зобов`язання, то позов підлягає відмові.

Так, відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

Так, кредитний договір № 788242717 укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем 22.12.2020 року. Відповідно до п. 1.2. договору: Кредит надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту позичальником, тобто до 21.01.2021 року. Натомість враховуючи продовження дії кредитного договору (+ 90), строк кредитування закінчився 21.04.2021, а строк позовної давності відповідно починається з 21.04.2021 року.

Відповідно до ст. 256 Цивільного Кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Враховуючи наведена, строк позовної давності без надзвичайних ситуацій і зупинення його перебігу завершився б 08.05.2024 року.

Проте, Постановою Кабінету Міністрі України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 було визначено, що під час дії карантину, строки визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 Цивільним Кодексом України продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрі України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на всій території України починаючи з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року було введено воєнний стан строком на 30 діб, який було неодноразово продовжено та який триває і до цього часу.

Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану з 24 лютого 2022 року.

Враховуючи п.19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

4 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX, яким скасовано зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п.19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене відлік трьохрічного строку позовної давності за вищевказаним кредитом почався з 04.09.2025 року та на дату подання позовної заяви до суду не сплив.

Тому суд приходить до висновку, що відсутні підстави для застосування строків позовної давності.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України установлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Європейський суд з прав людини у п.95 рішення від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» вказав, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У п. 154 рішення ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» Суд констатував, що в кожному з поданих рахунків-фактур, виписаних адвокатом заявника, зазначено загальну вартість багатьох юридичних послуг, без уточнення вартості кожної окремої послуги. Також, Суд висловив сумнів щодо існування об`єктивної необхідності здійснення деяких витрат, зазначених у цих рахунках-фактурах, зокрема, Суд не встановив, який прямий зв`язок може існувати між, в тому числі, листуванням зі сторонами процесу і не зі сторонами процесу з судовою процедурою. При цьому, Суд нагадав, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; тим часом сума, що її вимагав заявник, в будь-якому разі була надмірна.

Представником позивача було укладено договір № 20/01/26-01 від 20.01.2026 року про надання правничої допомоги з адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери», додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги № 25770345830 від 19.06.2026 року та Акт прийому - передачі наданих послуг від 25.06.2026 року на суму 7 000,00 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року №6-рп/2013).

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу

в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст.15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України,розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони

щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд враховує те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, а розподіл судових витрат проводиться пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Таким чином, суд вважає, що розмір адвокатських витрат в сумі 7000,00 грн є співмірною зі складністю справи та підтверджено належними та допустимими доказами.

З огляду на наведене, з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн. та витрат пов`язаних зі сплатою судового збору, у розмірі 2662 грн 40 коп.

Керуючись ст. ст.141, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором № 788242717 від 22.12.2020 року у розмірі 31157 (тридцять одну тисячю сто п`ятдесят сім) грн. 20 (двадцять) коп., з яких: 9000,00 (дев`ять тисяч) грн. - тіло кредиту; 22157 (двадцять дві тисячі сто п`ятдесят сім) грн., 20 коп. - нараховані проценти за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістьсот шістдесят дві) грн. 40 (сорок) коп. та 7000 (сім тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.09.2026 року.

Відомості про сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місце знаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. № 6, кабінет 13, ЄДРПОУ 42986956.

відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: Х.В. Іщенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua