Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №487/3112/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3112/26

Провадження № 2/487/2516/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді: Сухаревич З. М., за участю секретаря судового засідання: Марченко Л. В., відповідача – ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2026 року до Заводського районного суду міста Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі також – позивач) до ОСОБА_1 (далі також – відповідач) про розірвання шлюбу.

Позовна заява мотивована тим, що сторони мають неповнолітню дитину. Спільне життя з відповідачем у неї не склалося через конфлікти, мали місце прояви агресії та психологічного тиску зі сторони відповідача, що негативно вплинуло на неї та на дитину. Через це пропало почуття любові та поваги, вони стали чужими людьми. Подружні відносини вони припинили і не проживають разом з червня 2025 року. Подальше збереження шлюбу і примирення вважає неможливим. Також вважає, що подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить її інтересам та інтересам дитини.

Ухвалою суду від 30 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 16 липня 2026 року відмовлено у наданні строку на примирення.

Позивач подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує і просить задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні не визнав позов, пояснив, що дійсно не проживає з дружиною з червня 2025 року. Після сварки дружина з дітьми переїхала до іншої квартири, але вони спілкуються. Останнім часом не часто спілкуються. Наполягає на збереженні шлюбних відносин і не погоджується на розлучення.

Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 28 липня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 255. Місце державної реєстрації: Заводський районний у місті Миколаєві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка – ОСОБА_3 , дружини – ОСОБА_4 .

Подружжя має неповнолітню дитину: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сторони припинили шлюбні стосунки у червні 2025 року, спільне господарство не ведуть, проживають окремо.

Відповідно до відповіді Миколаївського районного управління ГУ НП в Миколаївській області від 04.06.2025 № 95452-2025, з ОСОБА_1 була проведена профілактична робота щодо недопущення протиправних дій, а саме скоєння домашнього насильства та складено адміністративні протоколи за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (ВАД 660434). Матеріали за адміністративною справою направлено до Заводського районного суду м. Миколаєва.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 25.08.2025 у справі № 487/4561/25 ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства), вчиненого 01.06.2025 відносно ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу.

Згідно ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.

За положеннями частин третьої-четвертої статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.

Позивач у письмовій зазначає, що примирення не можливе, посилається на вчинення відповідачем домашнього насильства і просить ухвалити рішення про розірвання шлюбу.

Вказане свідчить про її незгоду продовжувати сімейні відносин з відповідачем.

Крім цього суд враховує, що факт вчинення відповідачем домашнього насильства стосовно позивачки підтверджується належним та допустимим доказом — судовим рішенням, яке набрало законної сили.

За таких обставин, суд переконаний, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливе, оскільки, це суперечило б інтересам позивача та дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Беручи до уваги, що сторони припинили шлюбні відносини, позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та дитини, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України), суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання шлюбу, а тому позов підлягає задоволенню.

За змістом ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між громадянами: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 28 липня 2017 року, актовий запис № 255. Місце державної реєстрації: Заводський районний у місті Миколаєві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення (ч. 2 ст.115 Сімейного кодексу України).

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя: З. М. Сухаревич