Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №490/1387/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/1387/26

Провадження № 2/487/2174/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Сухаревич З. М., за участю секретаря судового засідання Марченко Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2026 року за підсудність з Центрального районного суду міста Миколаєва до Заводського районного суду міста Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також - позивач), яка підписана адвокатом Зачепіло З. Я., до ОСОБА_2 (далі також - відповідач), в якій позивач просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , на утримання дитини, ОСОБА_4 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) боржника щомісячно, до 6000 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позов обґрунтований тим, що сторони перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.11.2012. 28.01.2014 рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва стягнуто з нього на користь відповідачки аліменти на утримання дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів доходів, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 14.11.2013 року до повноліття дитини. На даний час позивач не має можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, оскільки на його утриманні перебуває мати, яка є особою пенсійного віку та її пенсія не забезпечує належного рівня життя. Вона потребує регулярного придбання лікарських засобів та проходження медичних обстежень, що зумовлює постійні фінансові витрати позивача. Крім того позивач є військовослужбовцем, його дохід має нестабільний та нерегулярний характер, тому він не має гарантованого щомісячного доходу у фіксованому розмірі, що унеможливлює стабільну сплату аліментів у визначеній сумі. Окрім цього, значну частину коштів позивач вимушено спрямовує на забезпечення потреб, пов`язаних з проходженням військової служби. Вважає, що ці обставини у сукупності свідчать про його складний матеріальний стан і встановлений розмір аліментів є для нього надмірним. Позивач вважає, що доцільно переглянути розмір аліментів, зменшивши їх розмір до 6000,00 грн щомісячно.

03 квітня 2026 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, призначено підготовче засідання.

04 травня 2026 року до суду надійшов відзив, сформований в системі «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_5 , відповідно до якого відповідач не погоджується з позовом, посилаючись на те, що вона самостійно утримує сина і позивач не бере участі у його забезпеченні. Згідно розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, доходи відповідача з жовтня 2023 року збільшились, тобто фактично покращився матеріальний стан. Позивачем не надано доказів неможливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, наявності на його утриманні матері пенсійного віку. Твердження позивача, що він є військовослужбовцем та має нерегулярний дохід, а також витрачається на забезпечення потреб військової служби, відповідач вважає таким, що не відповідає дійсності, оскільки повне забезпечення військовослужбовців здійснюється за рахунок держави. Також зазначає, що позивач фактично просить змінити спосіб стягнення аліментів, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 181 СК України. Також відповідач вважає, що позивачем не надано доказів погіршення його майнового стану, а навпаки встановлено покращення його матеріального стану більш ніж в чотири з половиною рази. На підставі викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 18 червня 2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив.

31 серпня 2026 року надійшла заява представника відповідача про розгляд справи без її участі. Просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились, заяв про розгляд справи без їх участі не подали.

Ухвалою суду від 18 червня 2026 року (з урахуванням ухвали від 22.06.2026 про виправлення описки) задоволено заяву представника позивача та ухвалено судові засідання проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою Електронного кабінету та власних технічних засобів представника позивача.

Проте, до підсистеми відеоконференцзв`язку не підключився та в цій системі не зареєстрована. Так само позивач не зареєстрований в підсистемі відеоконференцзв`язку.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу за відсутності сторін, на підставі наявних у най доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей, і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

01 листопада 2012 року рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .

28 січня 2014 року Центральним районним судом м. Миколаєва у справі № 490/13197/13-ц ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.11.2013 року до повноліття дитини.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 04 серпня 2014 року у справі № 480/16/14-ц, ОСОБА_1 позбавлено батьківських прав по відношенню до його сина ОСОБА_4 .

19 березня 2014 року державним виконавцем державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Протасевич Є. Ю. відкрито виконавче провадження № 42602083 з виконання виконавчого листа № 490/13197/13-ц про стягнення аліментів.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, станом на 29.04.2026 ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів у сумі 32 147,58 грн.

Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. (ч. 2 ст. 182 СК України).

Аналіз ст. 192 Сімейного кодексу України дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Тобто, платник аліментів повинен довести суду і надати відповідні докази зміни сімейного стану, а також погіршення його матеріального становища.

Згідно з ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього на утриманні перебуває матір пенсійного віку, він є військовослужбовцем та має нерегулярний та нестабільний дохід, витрачається на забезпечення потреб, пов`язаних з проходженням військової служби.

Ухвалою суду від 03 квітня 2026 року позивачу роз`яснено його обов`язок щодо доказування, а ухвалою від 18 червня 2026 року встановлено строк для подання відповіді на відзив.

Проте позивач скористався своїми процесуальними правами на власний розсуд і не надав належних та допустимих доказів на підтвердження власних вимог і спростування доводів відповідача. З огляду на це, зазначені доводи позивача є необґрунтованими та не можуть бути взяті судом до уваги.

Окрім цього, суд враховує, що позивач з часу відкриття виконавчого провадження 19.03.2014 не сплачував аліменти і вперше аліменти були стягнуті виконавцем у вересні 2024 року, після передачі виконавчого документу на виконання за місцем проходження служби – в/ч НОМЕР_1 . Станом на 29.04.2026 має заборгованість зі сплати аліментів (інформація про виконавче провадження, розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 29.04.2026).

Аналізуючи надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено наявності підстав для зменшення розміру аліментів.

Крім цього, слід зазначити, що позивач просить стягувати аліменти в твердій грошовій сумі, тобто фактично просить змінити спосіб стягнення аліментів, що є недопустимим, оскільки згідно з вимогою ч. 3 ст. 181, ст. 184 СК України спосіб стягнення коштів на утримання дитини визначається виключно за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина, тобто стягувача, а не платника аліментів.

За таких обставин, вимога позивача зменшити розмір аліментів, змінивши спосіб присудження аліментів з частки від доходу на тверду грошову суму не відповідає вимогам закону.

Зважаючи на вищевказані обставини, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 76-82, 258, 259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 08 вересня 2026 року.

Суддя: З. М. Сухаревич