Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №473/2215/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2215/26

РІШЕННЯ

іменем України

"09" вересня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Ротар М.М.

за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна,

встановив

Позивач ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Бінько М.А. звернувся до суду з позовом, в якому просив зняти арешт з нерухомого майна, що був накладений відділом ДВС Южноукраїнського міського управління юстиції на підставі постанови б/н старшого державного виконавця ВДВС Южноукраїнського МУЮ від 25.01.2011 року, зареєстрований 25.01.2011 року, номер запису 10748049.

В обґрунтування позову зазначає, що йому на праві власності належить житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 . Маючи намір розпорядитися нерухомим майном, позивач звернувся до приватного нотаріуса з метою оформлення нотаріальної угоди по його відчуженню. Однак, нотаріусом було встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, був накладений арешт на належне йому все нерухоме майно. Підставою для накладення арешту була постанова б/н старшого державного виконавця ВДВС Южноукраїнського МУЮ від 25.01.2011 року.

Позивач вважає, що арешт на нерухоме майно накладено помилково оскільки у нього немає будь-яких зобов`язань на забезпечення виконання яких може існувати таке обтяження і це є надмірним втручанням у його право власності.

Ухвалою суду від 08 травня 2026 року відкрито провадження у справі та справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представниця ОСОБА_2 не з`явилися, на адресу суду надіслали заяву, в якій представниця позивача просила розгляд справи здійснювати у їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати у його відсутності.

Суд створив учасникам процесу належні умови для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов`язків, а також надав сторонам строк для подачі відзиву, відповіді на відзив та заперечень для висловлення своїх доводів і заперечень, повідомлення усіх відомих їм обставин та подання усіх можливих доказів.

За таких обставин суд вважає можливим ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, дійшов такого висновку.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 було накладено арешт на підставі постанови старшого державного виконавця ВДВС Южноукраїнського МУЮ Личкань О.О. б/н від 25.01.2011 року. Тип обтяження: арешт нерухомого майна. Реєстраційний номер обтяження: 10748049. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно. Власник: ОСОБА_1 . Заявник: Відділ державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції.

З відповіді Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області від 15.04.2026 №24813/К-38/18.4-22, 20.07.2026 №48316/15 у відділі ДВС згідно відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження на примусовому виконанні виконавчі провадження боржником за яким є ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 не перебувають, інформація щодо виконавчих проваджень в стані «Завершено» стосовно ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 відсутня.

Позивач, звертаючись до суду, вказує на порушення його права як власника.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право, зміна правовідношення, припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений його права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Підставою для скасування заборони на відчуження нерухомого майна позивач зазначає, відсутність будь-яких доказів щодо такого обтяження, існування обтяження на його майно не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства як справедливість, добросовісність і розумність.

Для зняття обтяження за рішенням суду позивач повинен довести належними та допустимими доказами, що для такого припинення є встановлені законом підстави.

Під час судового розгляду не здобуто відомостей про існування виконавчих проваджень на підставі яких міг бути накладений арешт на майно позивача ОСОБА_1 .

Суд також враховує, що у справі відсутні жодні відомості на підтвердження того, що внаслідок зняття (припинення) обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна будуть порушені права інших осіб.

У рішенні «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003 Європейський Суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою Суду при здійсненні будь-якого втручання має забезпечуватися «справедливий баланс» між необхідністю забезпечення загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основоположних прав відповідної особи. Вимога забезпечення такого балансу знаходить своє відображення у всій структурі статті 1 Першого протоколу.

Для дотримання загального правила, викладеного у першому реченні пункту 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції, таке втручання повинно встановлювати «справедливий баланс» між потребами загального інтересу суспільства та вимогами захисту прав окремої особи. Отже, має бути забезпечено належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленими цілями.

Судом не встановлено наявності, як на час реєстрації так і на теперішній час зобов`язання з боку позивача, в забезпечення виконання якого було накладено арешт на нерухоме майно.

З огляду на те, що таке обтяження не має на меті реальне забезпечення виконання зобов`язання, його існування, на переконання суду, є непропорційним втручанням у право позивача на мирне володіння майном.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що наявне обтяження порушує права та законні інтереси позивача, оскільки унеможливлює право розпорядження належним йому нерухомим майном, що є підставою для зняття (припинення) обтяження щодо належного позивачу на праві власності нерухомого майна, а відтак позов необхідно задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись ст.10-13, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

у х в а л и в

позов ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна, - задовольнити.

Скасувати обтяження накладене на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване за реєстраційним номером 10748049, підстава обтяження: постанова б/н 25.01.2011, старший державний виконавець ВДВС Южноукраїнського МУЮ Личкань О.О., вид обтяження арешт нерухомого майна.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повне судове рішення складено 09 вересня 2026 року.

Суддя М.М. Ротар