Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №153/1363/26 — Ямпільський районний суд Вінницької області

П О С Т А Н О В А

іменем України

"09" вересня 2026 р. Справа153/1363/26

Провадження3/153/509/26-п

Код суду: 231

Суддя Ямпільського районного суду Вінницької області Дзерин М.М. розглянувши адміністративну справу, яка надійшла від ВП №3 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №688926 від 10 червня 2026 року вбачається, що 10 червня 2026 року о 09 год. 45 хв. по автодорозі Т0202 45 км в с.Біла Могилів-Подільського району Вінницької області водій ОСОБА_1 керував навантажувачем ХТЗ Т156 н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Алкотестера Драгер 6810, результат тесту №2434 – 0,39 проміле. В подальшому водій пройшов медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння в КНП «Ямпільської територіальної лікарні» ВЕНМЕД в присутності лікаря результат 0,27 проміле, повторне продуття 0,19 проміле, чим порушив п.2.9 ПДР України.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився втретє, заявив клопотання про відкладення розгляду справи після 31.10.2026 року у зв`язку із відрядженням по військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 . Водночас суд враховує, що ОСОБА_1 має захисника адвоката Мукоїда В.С., який бере участь у провадженні та має можливість реалізовувати передбачені законом процесуальні права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі подавати докази, заявляти клопотання, надавати пояснення, висловлювати свою позицію щодо обставин справи та заперечувати проти доводів, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Таким чином, особиста неявка ОСОБА_1 за наведених обставин сама по собі не свідчить про неможливість здійснення його права на захист, оскільки таке право забезпечується, зокрема, участю у справі його захисника.

Суд також бере до уваги, що ОСОБА_1 не з`являється у судове засідання вже втретє. Заявлене ним клопотання фактично спрямоване на перенесення розгляду справи на значний термін. При цьому суд виходить із необхідності забезпечення розумних строків розгляду справи та недопущення безпідставного затягування провадження. Наявність у особи захисника додатково забезпечує можливість належної реалізації права на захист та участі сторони захисту у розгляді справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що наведені у клопотанні причини не є достатньою та безумовною підставою для чергового відкладення розгляду справи, оскільки право ОСОБА_1 на захист може бути належним чином реалізоване за участю його захисника, а подальше відкладення розгляду справи за наведених обставин може призвести до невиправданого затягування провадження. З огляду на викладене, клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи слід залишити без задоволення.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, що викладена в рішенні по справі «Пономарьов проти України» (Заява №3236/03), «…сторони в розумінні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява №8371/02, п.2 та «Трух проти України», заява №50966/99 від 14.10.2003 року).

Частиною 2 ст.268 КУпАП передбачений вичерпний перелік статей при розгляді справ, за якими присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Категорія справ за ст.130 КУпАП до вказаного переліку не входить, а тому присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за даною статтею у судовому засіданні не є обов`язковою. Відтак, вважаю за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Дослідивши надані матеріали справи, а саме: дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №688926 від 10.06.2026 року, результат газоаналізатора Алкотестера Драгер 6810, результат тесту– 0,39 проміле, висновок медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з якого встановлено, що ОСОБА_1 тверезий результат тесту 0,197 проміле та два DVD диска із вмістом відеозаписів, приходжу до наступних висновків:

Ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законів.

За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту, захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінов проти України» рішення від 09.06.2011р., заява №16347/02).

Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013р., заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Виходячи з практики застосування Європейським судом ст.6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначений ч.2 ст.53 КК України, а також передбачає обов`язкове позбавлення права керування транспортним засобом.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

На підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення долучено відеозаписи з нагрудних відеокамер працівників поліції.

Разом із тим, судом під час дослідження долучених до матеріалів справи двох DVD-дисків із відеозаписами встановлено, що зазначені відеозаписи не містять відомостей, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом ХТЗ Т156, державний номерний знак НОМЕР_1 . Зокрема, на відеозаписах відсутній як сам момент керування ОСОБА_1 зазначеним транспортним засобом, так і будь-які інші об`єктивні дані, які б дозволяли достовірно встановити, що саме ОСОБА_1 безпосередньо перед зупинкою керував навантажувачем ХТЗ Т156, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Відеозапис містить лише фіксацію моменту проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Drager». При цьому сам транспортний засіб, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, на відеозаписі відсутній, а обставини його зупинки та керування ним ОСОБА_1 не зафіксовані.

Таким чином, надані суду відеозаписи можуть підтверджувати факт проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння та його результати, однак самі по собі не підтверджують іншої необхідної обставини — факту керування ним транспортним засобом у відповідний час та за відповідних обставин.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може безумовно підтверджувати факт керування транспортним засобом, якщо наведені в ньому відомості не знаходять свого об`єктивного підтвердження іншими належними та допустимими доказами.

Таким чином, за результатами судового розгляду не отримано достатніх, належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували факт керування саме ОСОБА_1 навантажувачем ХТЗ Т156, державний номерний знак НОМЕР_1 , у зазначений у протоколі час.

За таких обставин суд приходить до висновку, що обов`язкова для кваліфікації за ч.1 ст.130 КУпАП обставина — факт керування транспортним засобом особою — належними доказами не підтверджена, у зв`язку з чим висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення ґрунтується виключно на припущеннях.

Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, беручи до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, тобто його вина не доведена поза розумним сумнівом, суд вважає за доцільне закрити провадження по справі на п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення передбачених ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Керуючись ст.ст.7, 8, 221, 245, 251, 266, 283, 284, 287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.62 Конституції України, ст.ст.13,17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з часу її винесення через Ямпільський районний суд Вінницької області.

Суддя: М.М. Дзерин