Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №137/287/26 — Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/287/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" серпня 2026 р.

Літинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Гопкіна П.В.,

за участю секретаря Іванової І.О.,

представника позивача – адвоката Зубаня О.О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача – адвоката Костюка С.М.,

представника третьої особи Дзюби Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в с-щі Літині цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про стягнення матеріальної шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

26.02.2026 представник позивача – адвокат Зубань О.О. (уповноважений представляти інтереси позивача на підставі ордеру серії АВ № 1274806 від 23.02.2026 (а.с. 7 том 1) звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 27.12.2025 по вул. Кармелюка в с-щі Літин Вінницького району Вінницької області сталась дорожньо-транспортна пригода за участю належного позивачу автомобіля ЗАЗ «LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керувала його донька ОСОБА_3 , та автомобіля «RENAULT LAGUNA», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача. Позивач зазначив, що на місці ДТП відповідач визнав свою вину, у зв`язку з чим за участю працівників поліції сторонами було оформлено європротокол, адміністративні матеріали не складалися. Позивач вказав, що після ДТП звернувся до страхової компанії ПАТ «НАСК «ОРАНТА» для отримання страхового відшкодування, однак листом від 13.01.2026 у виплаті позивачу було відмовлено з посиланням на те, що страховий поліс на момент ДТП ще не діяв. За твердженням позивача, відповідач після відмови страховика також відмовився добровільно відшкодувати завдану шкоду, на телефонні дзвінки не відповідав, унаслідок чого пошкоджений автомобіль залишився невідремонтованим. Для визначення розміру збитків позивач замовив незалежну оцінку, за результатами якої відповідно до звіту №09-02-26-0016 від 09.02.2026 року вартість матеріального збитку та відновлювального ремонту автомобіля визначено у розмірі 64 854,33 грн. Посилаючись на те, що ДТП сталася з вини відповідача, а завдана майнова шкода добровільно не відшкодована, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 64 854,33 грн матеріальної шкоди, а також понесені та заявлені до відшкодування судові витрати: 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу; 1 331,20 грн судового збору; 5 000 грн витрат на проведення оцінки матеріального збитку.

19.03.2026 представником відповідача – адвокатом Костюком С.М. подано відзив на позовну заяву, у якому представник заперечив проти задоволення позову, вважаючи заявлені вимоги необґрунтованими та такими, що пред`явлені до неналежного відповідача. Свою позицію мотивував тим, що 01.12.2025 ним було укладено з ПАТ «НАСК «Оранта» договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №234215781 зі строком дії з 05.12.2025 до 04.12.2026 року, а тому його цивільна відповідальність на момент ДТП була застрахована. Відповідач зазначив, що після ДТП працівники патрульної поліції прибули на місце події, зафіксували розташування автомобілів на проїзній частині, після чого на їх вимогу транспортні засоби були переміщені на узбіччя, однак протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП складено не було. За твердженням відповідача, він не мав підстав сумніватися у чинності страхового поліса автомобіля ЗАЗ «Lanos», оскільки водій ОСОБА_3 підтвердила його наявність і дійсність, а працівники поліції перевіряли документи учасників ДТП та не складали щодо неї матеріалів за ст. 126 КУпАП. Відповідач також послався на те, що саме наявність чинного договору страхування зумовлює обов`язок страховика здійснити страхову виплату, а відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду страховик є належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди в межах страхової суми, тоді як відповідальність винуватця ДТП може наставати, зокрема, у разі недостатності страхової виплати або в інших передбачених законом випадках. У зв`язку з цим відповідач вважав, що позов до нього заявлено, як до неналежного відповідача та просив суд відмовити у задоволенні позову. Також стягнути з позивача на його користь 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 68-72 том 1).

14.04.2026 представником третьої особи ПАТ «НАСК «Оранта» - Дзюбою Ю.А. надано письмові пояснення у справі, якими остання зазначає, що за поданими ПАТ «НАСК «Оранта» поясненнями, страховик зазначив, що під час розгляду страхової справи встановив невідповідність зазначеного у Європротоколі часу ДТП фактичним обставинам події. Зокрема, за даними страховика, ОСОБА_1 повідомив про ДТП на гарячу лінію о 10:56 год. 27.12.2025 року, а фотографії з місця пригоди були зроблені о 10:54 та 11:02 год., тоді як у Європротоколі обидва учасники зазначили час ДТП - 11:40 год. Страховик встановив, що на момент фактичного ДТП автомобіль ЗАЗ «Lanos» не мав чинного поліса ОСЦПВ, оскільки поліс №234986175, оформлений у ПАТ «СК «ТАС», набув чинності лише о 11:28:42 год. 27.12.2025 року. Крім того, ОСОБА_3 о 11:00:04 год. намагалася укласти інший страховий поліс, який мав почати діяти пізніше, після чого був анульований. У зв`язку з цим ПАТ «НАСК «Оранта» дійшло висновку, що час ДТП у Європротоколі був зазначений недостовірно з метою оформлення ДТП за наявності чинного поліса, а дії учасників ДТП могли бути спрямовані на отримання страхового відшкодування. Саме з цих підстав 13.01.2026 року страховик повідомив позивача про відмову у страховій виплаті, зазначивши, що на момент ДТП на його автомобіль не діяв поліс обов`язкового страхування, а за таких обставин водії не мали права оформлювати ДТП шляхом складання Європротоколу (а.с. 123-127 том 1).

Згідно з матеріалами справи, до початку розгляду справи по суті стороною позивача не подавалося клопотань про заміну неналежного відповідача або залучення співвідповідача.

Позивач ОСОБА_2 до судового засідання не з`явився. Натомість його представник – адвокат Зубань О.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач є винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, своєї вини не заперечує, що підтверджується його поясненнями, наданими суду, поданими сторонами документами, а також звукозаписом телефонної розмови, під час якої відповідач повідомляв про обставини ДТП та фактично визнавав свою вину у її вчиненні. При цьому сторонами не заперечується факт заподіяння позивачу майнової шкоди, а її розмір відповідає заявленим у позові вимогам; доказів на спростування визначеного позивачем розміру шкоди, клопотань про проведення експертизи чи висновків спеціалістів щодо іншого розміру завданої шкоди відповідачем суду не подавалося. Представник позивача також просив врахувати, що страхова компанія відмовила у виплаті страхового відшкодування, а обидва учасники ДТП проявили необачність під час її оформлення. Зокрема, ОСОБА_3 вважала, що на момент ДТП її цивільно-правова відповідальність застрахована, тоді як відповідач, проявивши необачність, не перевірив наявність та чинність страхового поліса іншого учасника ДТП, хоча мав можливість це зробити. Зазначив, що відповідач безпосередньо телефонував до страхової компанії та повідомляв про факт ДТП, а тому міг уточнити питання щодо наявності у іншого учасника чинного страхового поліса, однак цього не зробив. На думку представника позивача, така необачність обох учасників ДТП при оформленні Європротоколу не може позбавляти позивача права на відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП. Представник також посилався на те, що час настання ДТП, зазначений у Європротоколі, був погоджений та підписаний обома учасниками, які усвідомлювали зміст документа та підтвердили своїми підписами зазначені в ньому відомості, а тому кожна зі сторін несла відповідальність за достовірність внесених до Європротоколу даних. З огляду на викладене представник позивача вважав, що у даному випадку відсутні підстави для покладення наслідків зазначеної необачності виключно на позивача, оскільки шкода була фактично заподіяна внаслідок ДТП, вина відповідача ним не заперечується, а розмір завданої шкоди підтверджений наданими доказами. У зв`язку з цим просив позов задовольнити у повному обсязі, стягнути з відповідача суму завданої майнової шкоди, а також понесені судові витрати, у тому числі витрати на проведення оцінки завданої шкоди. Крім того, просив суд врахувати надані письмові та інші докази, а також показання свідків.

У судових дебатах представник відповідача – адвокат Костюк С.М. зазначив, що представник відповідача не заперечував факту ДТП та вини відповідача у її вчиненні, однак зазначив, що відповідач не є належною особою, на яку має бути покладено обов`язок з відшкодування завданої шкоди. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у страховій компанії «Оранта», а ліміт відповідальності становив 250 000 грн. Відповідно, у межах страхової суми належним відповідачем є страховик, а не страхувальник. Представник послався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), згідно з яким покладення на страхувальника обов`язку відшкодовувати шкоду в межах страхового відшкодування суперечить меті інституту страхування. Відшкодування безпосередньо особою, яка завдала шкоди, можливе, зокрема, якщо у страховика не виник обов`язок здійснити страхову виплату або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц. Також представник зазначив, що позивач пред`явив позов безпосередньо до відповідача, не заявивши клопотання про заміну неналежного відповідача чи залучення страхової компанії як співвідповідача. При цьому відповідач під час оформлення ДТП діяв добросовісно, маючи підстави вважати страховий поліс чинним, а обов`язку самостійно перевіряти його дійсність законом на нього не покладено. Відмова страхової компанії у виплаті страхового відшкодування, на думку представника, не змінює належного суб`єкта відповідальності, оскільки така відмова мала бути оскаржена позивачем у встановленому законом порядку або вимоги мали бути заявлені до страховика. За відсутності підстав для заміни неналежного відповідача суд відмовляє у позові до такої особи, що також відповідає практиці Великої Палати Верховного Суду. З огляду на викладене представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та стягнути з позивача судові витрати.

У репліці представник відповідача наголосив, що зі сторони його довірителя жодної фальсифікації не було, а підставою для відмови страхової компанії у виплаті стало те, що на момент ДТП був відсутній чинний страховий поліс, про що було відомо лише іншому учаснику ДТП.

Відповідач ОСОБА_1 підтримав позицію свого представника та зазначив, що після ДТП не заперечував своєї вини і був готовий добровільно врегулювати питання відшкодування шкоди. Зокрема, пропонував відновити пошкоджений автомобіль, придбати двоє дверей та крило, а також погоджувався сплатити 11 000 грн. Однак після того, як позивач повідомив про значно більший розмір збитків, який, на думку відповідача, не відповідав фактичним пошкодженням, домовитися сторонам не вдалося. У зв`язку з цим відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи ОСОБА_4 зазначила, що страхова компанія правомірно відмовила у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з порушеннями, допущеними під час оформлення Європротоколу. Зокрема, учасниками ДТП було зазначено час її настання, який не відповідав фактичному, а також вказано відомості про страховий поліс, чинність якого не підтвердилася. Зазначила, що сама ОСОБА_3 підтвердила, що особисто заповнювала Європротокол та зазначила в ньому час 11:40, хоча фактичний час ДТП був іншим. Також матеріалами справи підтверджується відсутність чинного страхового поліса на момент ДТП. На думку представника третьої особи, зазначені обставини свідчать про недостовірність відомостей, внесених до Європротоколу, що відповідно до умов страхування та закону є підставою для відмови у страховій виплаті. Представник також послалася на показання свідка, який підтвердив обставини звернення ОСОБА_3 до страхової компанії та надання нею документів щодо страхування. Зазначила, що страхова компанія повідомила позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з виявленими порушеннями, а тому підстав для стягнення страхового відшкодування немає. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши позиції представників сторін, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 розповів суду, що рухався біля кафе «Корона» у с-щі ЛІтин, попереду нього їхав автобус, а позаду - два вантажні автомобілі. Автобус його пропустив, після чого він лише частково виїхав на перехрестя, і в цей момент відбулося зіткнення з автомобілем позивача. Зазначив, що технічно не мав можливості побачити автомобіль позивача, оскільки до моменту зіткнення той перебував поза межами його огляду. Після ДТП відповідач доїхав до узбіччя, підійшов до іншого автомобіля та поцікавився, хто є його водієм і чи не постраждала вона. Водій автомобіля вийшла, повідомила, що має дитину, та не висловлювала претензій щодо стану свого здоров`я. У зв`язку з тим, що був грудень місяць, темний час доби та автомобілі були забруднені, відповідач не міг належним чином оцінити характер пошкоджень. Відповідач зазначив, що після цього повернувся до свого автомобіля, встановив знак аварійної зупинки та відійшов до мосту, звідки зателефонував до страхової компанії і повідомив про ДТП. Після цього ще раз телефонував до страхової компанії з приводу оформлення ДТП. Згодом на місце події приїхали працівники патрульної поліції, які встановили обставини події та викликали відповідний наряд для її оформлення. За його словами, працівники поліції допомогли учасникам оформити Європротокол. Під час оформлення ДТП були присутні відповідач, ОСОБА_3 та працівники поліції. Відповідач пояснив, що страхового поліса ОСОБА_3 особисто не бачив, однак повірив її поясненням щодо наявності страхування. Також відповідач зазначив, що спочатку йому повідомляли про можливість оформлення двох протоколів, на що він погодився, оскільки вважав, що питання його відповідальності буде вирішуватися компетентними органами. У телефонній розмові він погодився на оформлення ДТП та зазначив, що має бути оформлено саме факт ДТП для того, щоб страхова компанія могла відшкодувати завдані збитки. У подальшому працівники поліції повідомили, що адміністративні протоколи складатися не будуть, а обставини ДТП оформлюватимуться працівниками поліції у зв`язку з можливими ознаками кримінального правопорушення та необхідністю внесення відомостей до ЄРДР. При цьому оформлення ДТП здійснювалося саме працівниками поліції. Відповідач також підтвердив, що власноруч написав пояснення, в яких визнав свою вину у ДТП. Разом з тим зазначив, що вважає несправедливим покладення на нього обов`язку відшкодовувати заявлену позивачем суму, оскільки він діяв добросовісно, не здійснював жодної фальсифікації документів.

Свідок ОСОБА_3 пояснила, що 27.12.2025 керувала автомобілем та разом із дитиною і племінницею ОСОБА_5 їхала до с. Бірків. Поблизу світлофора в м. Літин у їхній автомобіль з правого боку врізався автомобіль відповідача. Після зіткнення вона вийшла з автомобіля, залишивши дитину всередині, та побачила пошкодження правої сторони. Через перебування у стані шоку спочатку зосередилася на стані дитини та необхідності виклику швидкої допомоги. Невдовзі на місце ДТП прибули працівники поліції. У зв`язку з розташуванням автомобілів на проїзній частині вони запропонували звільнити дорогу та зафіксували їх первинне місцезнаходження. Свідок зазначила, що після ДТП сторони вирішили оформити подію за допомогою Європротоколу. При цьому через сумніви щодо правильності такого оформлення вона додатково викликала працівників поліції. Щодо страхування свідок пояснила, що вважала свій страховий поліс чинним, оскільки вранці того ж дня звернулася до страхової компанії «ТАС», подала необхідні документи та здійснила оплату страхового поліса. Оскільки поліс оформлювався безпосередньо в день ДТП, вона не знала, що страхове покриття фактично починає діяти через певний проміжок часу. Під час оформлення Європротоколу вона не мала роздрукованого поліса, однак вважала, що він існує в електронному вигляді. За словами свідка, під час оформлення Європротоколу вони звернулися до відділення страхової компанії, де працівник допоміг сторонам його заповнити. Вона особисто вносила до Європротоколу відомості, у тому числі зазначила час ДТП - 11:40 год. Зі слів свідка, цей час був погоджений обома учасниками ДТП, а відповідач прочитав документ та поставив свій підпис. Свідок також зазначила, що до виїзду з дому телефонувала до страхової компанії «ТАС» та консультувалася щодо оформлення страхування. Під час спілкування їй не повідомляли про будь-які обмеження щодо початку дії страхового поліса в день його оформлення. У зв`язку з цим вона була переконана, що на момент ДТП має чинний страховий поліс. Зазначила, що навмисно вносити неправдиві відомості до Європротоколу не мала наміру. Після ДТП відповідач телефонував до страхової компанії та повідомляв про обставини події. Свідок зазначила, що така телефонна розмова відбулася о 10:56 год. Водночас пояснила, що не пам`ятає фактичного часу ДТП, а час 11:40 год. внесла до Європротоколу під час його оформлення, орієнтуючись на час, який обговорювався сторонами. Причину зазначення саме цього часу пояснити не змогла. Свідок підтвердила, що на момент ДТП не мала роздрукованого страхового поліса, однак вважала, що він існує в електронному вигляді. Також повідомила, що того ж дня помилково здійснила оформлення та оплату страхування у двох страхових компаніях - «ТАС» та «Оранта», після чого зверталася із заявою про повернення коштів за один із полісів. Точний час здійснення оплати та обставини оформлення поліса в «Оранта» вона не пам`ятає. Після ДТП відповідач запевняв її, що страхова компанія відшкодує завдану шкоду, а у разі необхідності він готовий компенсувати витрати на ремонт автомобіля. З огляду на це та перебуваючи у стані стресу, вона погодилася на оформлення Європротоколу замість подальшого оформлення ДТП працівниками поліції. За результатами звернення працівники поліції адміністративних протоколів не складали, оскільки сторони написали заяви про відмову від їх складання та погодилися на оформлення ДТП за Європротоколом. Свідок також пояснила, що внаслідок ДТП тривалий час не могла користуватися автомобілем, близько двох місяців не працювала, а після відмови страхової компанії у виплаті зверталася з відповідними питаннями, однак, на її думку, страховик затягував вирішення питання щодо відшкодування вартості ремонту.

На запитання представника третьої особи свідок підтвердила, що на момент ДТП чинний страховий поліс у неї був відсутній, однак вона була переконана в його чинності, оскільки здійснила оплату та вважала, що страхування вже діє. Також підтвердила, що саме вона особисто заповнювала текстову частину Європротоколу та зазначила в ньому час 11:40 год. Свідок зазначила, що не пам`ятає фактичного часу ДТП, а також точного часу списання коштів за страховий поліс. При цьому підтвердила, що час, зазначений у Європротоколі, був погоджений обома учасниками ДТП.

Свідок ОСОБА_6 (сестра свідка ОСОБА_3 ) пояснила, що 27.12.2025 перебувала на роботі, коли їй зателефонувала дитина та повідомила, що потрапила в ДТП. Після цього вона разом із сестрою ОСОБА_3 приїхала на місце події, яке знаходилося неподалік від її роботи. Автомобілі на той час перебували на проїзній частині. Дитина перебувала у стані стресу, у зв`язку з чим її завезли додому, після чого повернулися для оформлення ДТП. Свідок зазначила, що під час перебування на місці ДТП та у страховій компанії відповідач ОСОБА_1 говорив, що у разі виникнення проблем він відшкодує завдані збитки або забезпечить ремонт автомобіля. Точних слів відповідача свідок не пам`ятає, однак загалом зміст його висловлювань був саме таким. Свідок не пам`ятає, чи запитував відповідач про наявність страхового поліса. Під час оформлення документів страховий поліс роздруковували у страховій компанії. На запитання представника відповідача свідок пояснила, що приїхала на місце ДТП через те, що постраждала дитина. Тілесних ушкоджень дитина не отримала, до лікарні не зверталися. Після того як дитину завезли додому, свідок разом з іншими учасниками події залишалася на місці та очікувала завершення оформлення документів. Свідок підтвердила, що під час оформлення Європротоколу відповідач висловлював готовність відшкодувати збитки або відремонтувати автомобіль у разі, якщо страхова компанія не покриє їх. Їй також відомо, що сестра була впевнена в чинності страхового поліса, оскільки зранку перед ДТП подавала документи для його оформлення. Про те, що на момент ДТП страховий поліс фактично не діяв, свідок достовірно не знала та не може пригадати, чи обговорювалося це безпосередньо на місці події. Щодо причин оформлення ДТП за Європротоколом свідок зазначила, що сестра повідомляла про оформлення страхування зранку, тому вони вважали, що страховий поліс є чинним. На запитання представника третьої особи свідок пояснила, що не пам`ятає, чи пропонувала ОСОБА_3 оформити страховий поліс у страховій компанії «Оранта». Відповідаючи на запитання суду, свідок зазначила, що дитина зателефонувала їй 27 грудня 2025 року та повідомила про ДТП. Точний час дзвінка не пам`ятає, орієнтовно це було між 10:00 та 11:00 год.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 03.11.2021 (а.с. 12-13 том 1), транспортний засіб марки ЗАЗ LANOS, 2014 року випуску, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_4 , належить на праві власності ОСОБА_2 .

Згідно з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом) від 27.12.2025, за участю транспортного засобу «ЗАЗ LANOS» (номерний знак НОМЕР_4 ) під керуванням ОСОБА_7 та транспортного засобу «RENAULT LAGUNA» (номерний знак НОМЕР_5 ) під керуванням ОСОБА_1 , водій ОСОБА_1 у зауваженнях визнав свою вину в скоєнні даної ДТП, тоді як водій ОСОБА_7 свою вину заперечує. Час ДТП зазначено – 11:40 год. 27.12.2025 (а.с. 14 том 1)

Згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 234215781, виданим ПАТ «НАСК «ОРАНТА» (а.с. 15-17 том 1), цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 як страхувальника за шкоду, заподіяну внаслідок використання транспортного засобу марки RENAULT LAGUNA, д.н.з. НОМЕР_5 , застрахована на строк з 05.12.2025 року по 04.12.2026 року включно зі страховою сумою за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 250 000,00 грн на одну потерпілу особу.

Згідно з рахунком-фактурою № 3 від 30.01.2026 (а.с. 18 том 1), ТОВ «ЕКСПЕРТ КОМПАНІ» виставило ОСОБА_2 до сплати 5 000,00 грн за проведення оцінки матеріального збитку, завданого ТЗ у ДТП (виготовлення звіту).

Згідно з листом ПАТ НАСК «ОРАНТА» за № 422 від 13.01.2026 (а.с. 20 том 1) повідомило ОСОБА_2 про відмову у виплаті страхового відшкодування за ДТП від 27.12.2025 року (за участю ТЗ RENAULT, д.н. НОМЕР_6 , та ЗАЗ, д.н. НОМЕР_4 ) з огляду на те, що на момент настання пригоди (10:40 год.) наданий поліс потерпілого № ЕР-234986175 ще не набрав чинності (початок дії - 11:40), що, на думку страховика, позбавляло водіїв права на оформлення ДТП шляхом складення європротоколу згідно зі ст. 31.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № 234986175, виданим ПАТ «СГ «ТАС»(а.с. 21 том 1), цивільно-правова відповідальність щодо транспортного засобу «ЗАЗ Lanos» д.н.з. НОМЕР_4 , застрахована страхувальником ОСОБА_3 , на строк з 27.12.2025 року (початок дії - об 11:40 год.) по 26.12.2026 року включно (дата укладення та внесення запису до ЄЦБД МТСБУ - 27.12.2025 року об 11:28:42).

Згідно зі звітом № 09-02-26-0015 про незалежну оцінку від 09.02.2026(а.с. 22-43 том 1), вартість відновлювального ремонту та розмір матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля ЗАЗ LANOS (д.н. НОМЕР_4 ) внаслідок ДТП від 27.12.2025, становить 64 854,33 грн з урахуванням ПДВ (або 56 640,61 грн без ПДВ).

Фотоматеріалами зафіксовано місце ДТП та отримані транспортними засобами ушкодження (а.с. 44-51 том 1).

Згідно з листом Головного офісу ПАТ «НАСК «ОРАНТА» № 04-07-11/376 від 26.03.2026 (а.с. 118 том 1), Департамент врегулювання збитків направив матеріали справи № 25-02-48117 та підтвердив правову позицію страховика про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування, оскільки на момент ДТП (27.12.2025 року о 10:40) поліс потерпілого № ЕР-234986175 ще не набрав чинності (початок дії - з 11:40), що позбавляло водіїв права на спільне складення європротоколу.

Згідно запису телефонного дзвінка (а.с. 128 том 1) ОСОБА_1 27.12.2025 зателефонував до страхової компанії та повідомив про страховий випадок стався 27.12.2025 о 10:40 год.

Згідно з витягом із реєстраційної картки ПАТ «НАСК «ОРАНТА» (реєстратор Клименко М.О.), 27.12.2025 року о 10:56:46 від ОСОБА_1 (страхувальника ТЗ RENAULT LAGUNA, д.н. НОМЕР_5 , поліс № 234215781) надійшло первинне телефонне повідомлення про ДТП, що сталася 27.12.2025 о 10:40:00.

Згідно властивостей фотоматеріалу долученого до позову, зазначено, що фото пошкоджених транспортних засобів виготовлено 27.12.2025 о 10 год 54 хв. та об 11:02 хв. (а.с. 135,136 том 1).

Згідно електронного листування ПАТ «НАСК «ОРАНТА» від 06.01.2026 (а.с. 139 том 1) начальник центру клієнтської підтримки ОСОБА_8 ініціював перевірку матеріалів справи через підозру у шахрайських діях та фальсифікації Європротоколу за попередньою змовою учасників ДТП. У листі зазначено, що пригода фактично сталася 27.12.2025 року о 10:40 (що підтверджується первинним дзвінком ОСОБА_1 на гарячу лінію та фотографіями з місця ДТП, зробленими о 10:54 та 11:02), проте в Європротоколі учасники умисно вказали час ДТП 11:40 - для того, щоб підлаштувати його під початок дії полісу потерпілої ОСОБА_3 (СК «ТАС» № 234986175, діє з 11:40), у зв`язку з чим запропоновано відмовити у виплаті страхового відшкодування.

Згідно з відповіддю Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП на адвокатський запит Костюка С. (а.с. 178 том 1) підтверджено факт виявлення 27.12.2025 року нарядом патрульної поліції (в складі Григораша А. та Тучака І.) ДТП за участю автомобілів «ЗАЗ Ланос» та «Рено Лагуна» на перехресті вулиць Вінницької та Кармелюка у смт Літин Вінницької області, де працівниками поліції було лише зафіксовано розташування ТЗ та забезпечено їх переміщення на узбіччя, тоді як самі адміністративні матеріали не складалися, перевірка страхових полісів патрульними не здійснювалася, а відеозаписи з бодікамер відсутні у зв`язку із закінченням 30-денного строку їх зберігання.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі - Закон №85/96-ВР)).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Питання страхування відповідальності власників транспортних засобів регулюється не тільки національним законодавством, а й міжнародними нормами, і Україна як держава, яка прагне вступу в Європейський союз, в Угоді про асоціацію України з ЄС зобов`язалась здійснити заходи до підвищення гарантій забезпечення прав потерпілих від ДТП відповідно до Директиви 2009/103/ЄС щодо страхування цивільної відповідальності по відношенню до використання автотранспортних засобів та забезпечення виконання зобов`язань щодо страхування такої відповідальності.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV).

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон № 1961-IV.

Згідно зі статтею 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Відшкодування ж шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Водночас, в Законі наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто, Закон як спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність.

Цивільний кодекс України також передбачає, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї, і особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частини друга та четверта статті 14 ЦК України)

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Відтак, суд наголошує, що принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Вказаний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17.

Відповідно до ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження залучити до участі у ній співвідповідача. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відтак, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовом, позивач (його представник) визначив відповідачем ОСОБА_1 як особу, винну у дорожньо-транспортній пригоді, та просив стягнути з нього всю суму завданої майнової шкоди у розмірі 64 854,33 грн. При цьому цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована у ПАТ «НАСК «ОРАНТА», а заявлений позивачем розмір шкоди не перевищує встановленої договором страхової суми. ПАТ «НАСК «ОРАНТА» залучено до участі у справі як третю особу, однак клопотань про заміну неналежного відповідача або залучення страховика як співвідповідача представником позивача не заявлялося.

Відмова страховика у виплаті страхового відшкодування сама по собі не є підставою для покладення на страхувальника обов`язку відшкодувати потерпілому всю суму шкоди в межах страхової суми. За встановлених у справі обставин позивач не позбавлений права вирішувати питання щодо правомірності такої відмови у передбаченому законом порядку, однак у межах даної справи вимога про стягнення всієї суми шкоди заявлена саме до ОСОБА_1 , а страховик належним відповідачем позивачем не визначений.

З огляду на наведене та враховуючи, що визначення відповідача є процесуальним правом позивача, а суд не вправі з власної ініціативи змінювати визначений позивачем склад відповідачів, суд приходить до висновку, що за заявленими позовними вимогами ОСОБА_1 є неналежним відповідачем. Оскільки позивач (представник) не скористався передбаченим ст. 51 ЦПК України правом на заміну неналежного відповідача або залучення страховика як співвідповідача, підстав для задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 суд не вбачає.

При цьому сам факт встановлення вини ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді не змінює наведеного висновку, оскільки наявність вини особи у заподіянні шкоди та визначення особи, на яку відповідно до закону покладається обов`язок її відшкодування у конкретних правовідносинах, є різними за своїм змістом питаннями. У даному випадку такий обов`язок має визначатися з урахуванням спеціальних норм законодавства про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, зважаючи на викаледне вище позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 64 854,33 грн майнової шкоди задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. суд зазначає наступне.

За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Положенням п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Слід зазначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.

На підтвердження понесених витрат представником відповідача Короля О.О.. надано акт приймання-передачі наданих послуг (а.с. 18 том 2), договір про надання правничої допомоги (а.с. 19 том 2), квитанцію до договору про надання правничої допомоги (а.с. 20 том 2), ордер (а.с. 21 том 2), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 22 том 2).

За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

За вказаних підстав, суд вважає за необхідне стягнути з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_1 10 000,00 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки у задоволенні позову суд відмовляє повністю, понесені позивачем судові витрати залишаються за ним.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-82, 133, 141, 258-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ) 10 000,00 грн. у відшкодування витрат за надання професійної правничої допомоги.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 07.09.2026.

Суддя : Гопкін П. В.