Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №132/1088/26 — Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 132/1088/26

2/134/705/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 вересня 2026 року селище Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді – Швець Л.В.,

при секретарі судового засідання – Томашенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін в приміщенні суду в селищі Крижопіль цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 24.09.2025-100000801 від 24 вересня 2025 року у розмірі 16 888,63 грн, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи – 2 662,40 грн судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, представник позивача посилається на те, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 24 вересня 2025 року укладено Кредитний договір (оферти) № 24.09.2025-100000801. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі – 5 000,00 грн, строком на 140 днів з дати його надання. Дата надання/видачі кредиту – 24 вересня 2025 року. Дата повернення (виплати) кредиту – 10 лютого 2026 року. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/строку договору не передбачена. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту – 20 % від суми кредиту та дорівнює 1000,00 грн.

Перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-3231; сторони домовились за взаємною згодою з дати укладення даного Договору викласти пункт Договору, який встановлює розмір та порядок нарахування процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до Договору від 24 вересня 2025 року та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 5 000,00 гривень.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на момент пред`явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 16 888,63 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 000,00 грн, по відсотках в розмірі 6 300,00 грн, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 588,63 грн, відсотків, нараховані по ст. 625 ЦК України – 5 000,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр», тому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача зазначену заборгованість та судові витрати по справі у виді судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Вищевказана справа надійшла до Крижопільського районного суду Вінницької області 24 червня 2026 року, згідно ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 27 травня 2026 року.

Ухвалою судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 25 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 21 липня 2026 року розгляд справи був відкладений у зв`язку із неявкою відповідача.

Сторони в судове засідання, яке призначено на 08 вересня 2026 року, не з`явилися.

Представник позивача у позовній заяві зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов, заяви про розгляд справи за її відсутності чи відкладення розгляду справи до суду не подавала. Про дату, час і місце судового засідання відповідачка повідомлялася шляхом надсилання судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, які повернулися до суду з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України судова повістка вважається врученою відповідачці.

Враховуючи зазначені обставини суд, зважаючи на зміст заяви позивача, ухвалою від 08 вересня 2026 року вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів, відповідно до положень ст. 280-281 ЦПК України.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 24 вересня 2025 року укладено Кредитний договір (оферти) № 24.09.2025-100000801. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі – 5 000,00 грн, строком на 140 днів з дати його надання. Дата надання/видачі кредиту – 24 вересня 2025 року. Дата повернення (виплати) кредиту – 10 лютого 2026 року. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/строку договору не передбачена. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту – 20 % від суми кредиту та дорівнює 1000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11ХХ-ХХХХ-3231.

Своїм підписом на договорі відповідачка ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомилася з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати відсотків, комісії у разі їх наявності, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Договір № 24.09.2025-100000801 від 24 вересня 2025 року про надання кредиту підписаний відповідачкою електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора Е889.

При цьому позивач звертає увагу, що відповідачкою у справі були здійснені заходи, спрямовані на погашення заборгованість, що свідчить про визнання нею боргу. Так, 07.10.2025 проведена часткова сплата по зазначеному вище кредитному договору на суму 1111,37 грн.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплати проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною і вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію, відповіді про її прийняття. Акцепт електронного договору може бути здійснений, зокрема, шляхом підписання електронного повідомлення чи електронної форми або вчинення дій, які відповідно до умов інформаційної системи свідчать про прийняття пропозиції.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до статті 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання 1) електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та«Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та / або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у загальному розмірі 16 888,63 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 000,00 грн, відсотків за користування кредитом у розмірі 6 300,00 грн, комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 588,63 грн та відсотків, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, у розмірі 5 000,00 грн.

Зазначений розмір заборгованості визначений позивачем з урахуванням здійсненої відповідачкою 07 жовтня 2025 року оплати в сумі 1 111,37 грн.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, із зазначеної суми платежу 700,00 грн зараховано в рахунок погашення відсотків за користування кредитом, а 411,37 грн – у рахунок погашення комісії, пов`язаної з наданням кредиту.

Таким чином, загальна сума відсотків за користування кредитом, нарахованих за договором, становить 7 000,00 грн, з яких 700,00 грн погашено відповідачкою, у зв`язку з чим сума несплачених відсотків становить 6 300,00 грн (7 000,00 грн – 700,00 грн).

Загальна сума комісії, пов`язаної з наданням кредиту, становить 1 000,00 грн, з яких 411,37 грн погашено відповідачкою, у зв`язку з чим сума несплаченої комісії становить 588,63 грн (1 000,00 грн – 411,37 грн).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом належать, зокрема, відсотки та комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Отже, закон прямо передбачає можливість встановлення у кредитному договорі комісії за надання кредиту.

Постановою Правління Національного банку України від 11 лютого 2021 року № 16 затверджено Правила розрахунку загальної вартості кредиту для споживача, які передбачають обов`язок кредитодавця розкривати споживачу складові загальної вартості кредиту, у тому числі комісії, у графіку платежів.

Суд дійшов висновку, що умова кредитного договору щодо встановлення комісії за надання кредиту відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування», оскільки така комісія передбачена договором, включена до графіка платежів та погоджена сторонами при укладенні договору.

Окрім того, як встановлено судом, позивачем заявлено до стягнення з ОСОБА_1 5 000,00 грн, зазначених як відсотки, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України. Щодо вказаної вимоги суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

При цьому зазначеним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Позивач, обґрунтовуючи вимогу про стягнення 5 000,00 грн, посилається на те, що кредитний договір укладено 24 вересня 2025 року, тобто після набрання чинності Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, зокрема, пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» викладено у новій редакції, а пункт 6-1 виключено.

Однак наведені доводи позивача не спростовують дії пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який безпосередньо встановлює звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану.

Судом встановлено, що строк виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором настав у період дії воєнного стану в Україні, який на час розгляду справи не припинений та не скасований.

Отже, з огляду на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правові підстави для стягнення з відповідачки 5 000,00 грн, заявлених позивачем як відсотки, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України, відсутні.

За таких обставин позовна вимога про стягнення 5 000,00 грн відсотків, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягає.

Матеріалами справи підтверджується, що 24 вересня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір № 24.09.2025-100000801 шляхом акцептування ОСОБА_1 пропозиції (оферти) за допомогою одноразового ідентифікатора Е889, що відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» є належним способом підписання електронного правочину та підтверджує укладення договору у письмовій формі.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили спосіб надання коштів: перерахування на рахунок споживача з використанням реквізитів платіжної картки.

При оформленні кредитного договору ОСОБА_1 зазначила свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, адресу місця реєстрації (проживання), номер телефону.

На підтвердження факту укладення кредитного договору та перерахування коштів позивачем надано: оферту, заявку та акцепт, підписані ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, що свідчить про його волевиявлення на укладення кредитного договору на запропонованих умовах та засвідчує ознайомлення з правилами надання коштів; листи ТОВ «Універсальні платіжні рішення», які містить дані про успішну транзакцію на загальну суму 5 000,00 грн на платіжну картку, що додатково підтверджує наявність правовідносин між сторонами справи згідно з укладеним кредитним договором; розрахунок заборгованості за кредитним договором, що підтверджує суму заборгованості за тілом кредиту, нараховані відсотки та комісію за надання кредиту, та у сукупності з іншими доказами є належним підтвердженням розміру заявлених позовних вимог.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» доведено належними та допустимими доказами факт виникнення кредитних правовідносин із ОСОБА_1 та повне виконання своїх зобов`язань за кредитним договором № 24.09.2025-100000801.

За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.

Натомість, якщо відповідачка заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нею покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами.

Проте ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, не подала, як і жодних доказів на спростування факту укладення кредитного договору, а також перерахування та отримання ним кредитних коштів.

Будь-яких доказів, які б спростували зарахування кредитних коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 хх-хххх-3231, реквізити якого були визначені самою ОСОБА_1 у пункті 4.1. Договору, матеріали справи не містять.

Умови договору про сплату відсотків за користування позикою є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договорів, оскільки пункти договору про розміри відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін (договір укладено в електронній формі). Про умови договору відповідачка була ознайомлена попередньо, а відтак вільно та свідомо погодилася виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та комісії за надання кредиту. Договір укладений на визначений термін, за яким відповідачка повинна сплатити відсотки, що є платою за користування кредитом.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту), комісію за надання кредиту та нараховані відсотки за користування позикою у повному розмірі не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість (з урахуванням сум сплати) в розмірі 11 888,63 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 5 000,00 грн; суми прострочених платежів по відсотках – 6 300,00 грн, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 588,63 грн. Дана заборгованість знайшла своє підтвердження наданими письмовими доказами, зокрема самим Договором кредиту та розрахунком заборгованості, який відповідає умовам кредитного договору, а саме процентній ставці за користування кредитними коштами та у межах строку на який надавався кредит. А у задоволенні решти позовних вимог (сума відсотків, нарахована відповідно до статті 625 ЦК України) необхідно відмовити за безпідставністю.

З огляду на викладене позовну заяву необхідно задовольнити частково.

Позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються: з судового збору у розмірі 2662,4 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією № СЦ00090521 від 25 березня 2026 року позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2 662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково на 70,39%, а позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, з урахуванням ціни позову (16 888,63 гривень), відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1874,06 гривень (2662,40 х 70,39%).

Керуючись ст. ст. 525-527, 530, 625, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-78, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором № 24.09.2025-100000801 від 24 вересня 2025 року у розмірі 11 888 (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) гривень 63 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) понесені позивачем судові витрати в загальному розмірі 1874 (одна тисяча вісімсот сімдесят чотири) гривні 06 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Найменування сторін.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя