Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №912/15/26 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 912/15/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

прокурора - Ковальчук О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду 18.05.2026 (судді: Андрейчук Л. В. - головуючий, Вінніков С. В., Левшина Г. В.) та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.03.2026 (суддя Кузьміна Б. М.) у справі

за позовом Керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів"; 2) Олександрійського геріатричного пансіонату з спеціальним відділенням, Кіровоградська область

про визнання недійсною додаткової угоди, стягнення 47 808, 85 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. У січні 2026 року керівник Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" (далі - ТОВ "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів") та Олександрійського геріатричного пансіонату з спеціальним відділенням (далі - Олександрійський геріатричний пансіонат) про визнання недійсною додаткової угоди від 04.11.2024 № 1 (спірна додаткова угода) до договору про постачання електричної енергії споживачу від 29.08.2024 № 124-ЕП (далі - договір постачання електричної енергії), укладеної між відповідачами та стягнення з ТОВ "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" на користь обласного бюджету Кіровоградської обласної ради безпідставно набутих грошових коштів у сумі 47 808, 85 грн.

1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на положення статей 203, 215, 632, 651, 652 Цивільного кодексу України, статтю 41 Закону України "Про публічні закупівлі" обґрунтовані тим, що спірна додаткова угода укладена з порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель, оскільки відповідачами не було належним чином підтверджено факт коливання ціни електричної енергії на ринку, який би давав підстави для зміни істотних умов договору про закупівлю.

Укладення спірної додаткової угоди призвело до збільшення ціни за одиницю товару понад межі, визначені пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пунктом 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.

Внаслідок укладення спірної додаткової угоди та здійснення розрахунків за підвищеною ціною ТОВ "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" безпідставно отримало бюджетні кошти у сумі 47 808, 85 грн, які підлягають стягненню на користь обласного бюджету Кіровоградської обласної ради як наслідок недійсності правочину.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 03.03.2026, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду 18.05.2026, позовні вимоги задоволені, визнано недійсною додаткову угоду від 04.11.2024 № 1 до договору про постачання електричної енергії, укладену між Олександрійським геріатричним пансіонатом та ТОВ "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" та стягнуто з ТОВ "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" на користь обласного бюджету Кіровоградської обласної ради безпідставно набуті грошові кошти у сумі 47 808, 85 грн та судові витрати зі сплати судового збору.

2.2. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що укладення сторонами спірної додаткової угоди відбулося з порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель, оскільки зміна ціни за одиницю товару здійснена без належного документального підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку та призвела до збільшення ціни понад межі, встановлені пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пунктом 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178. При цьому внаслідок укладення спірної додаткової угоди відповідачем безпідставно отримано бюджетні кошти у сумі 47 808, 85 грн, які підлягають стягненню як наслідок недійсності правочину.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень

3.1. Не погоджуючись з постановою Центрального апеляційного господарського суду 18.05.2026 та рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 03.03.2026, ТОВ "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункти 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на застосування судами норм права без урахування висновків Верховного Суду подібних правовідносинах, наявності підстав для відступу від висновків Верховного Суду та відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах призвело до того, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено незаконні рішення.

Скаржник зазначає таке:

- суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми статей 651, 652 Цивільного кодексу України, пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" і не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29.03.2019 у справі № 826/6926/17 та від 04.09.2024 у справі № 924/71/24 щодо належності висновків торгово-промислової палати для підтвердження коливання ціни на ринку електричної енергії стосовно застосування найбільш сприятливого для особи способу тлумачення; норму абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.12.2025 у справі № 120/15266/23, від 17.01.2025 у справі № 616/458/21 та від 19.02.2025 у справі № 339/530/23 щодо застосування рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24);

- наявна необхідність відступити від висновків Великої Палати Верховного суду, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та в постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 щодо застосування статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а також висновків в постанові Верховного суду від 18.06.2024 у справі № 918/779/23 про те, що особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не змінюють Закон України "Про публічні закупівлі", а лише встановлюють певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану;

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування деталізованого підпункту 7 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в України та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", в якому було деталізовано про ринок електричної енергії, а саме внесення змін до істотних умов при зміні середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення порядку зміни ціни.

3.2. Кіровоградська обласна рада у поясненнях на касаційну скаргу зазначила, що обласна рада, як представницький орган місцевого самоврядування, не наділена повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави в бюджетній сфері, не уповноважена законом здійснювати контроль за цільовим та раціональним використанням бюджетних коштів. Маючи безпосередній законний інтерес в частині цільового та раціонального використання коштів обласного бюджету, обласні ради реалізують такий законний інтерес лише у спосіб встановлений Законом.

3.3. Прокурор щодо пояснень Кіровоградської обласної ради звернув увагу на тому, що звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі саме обласної ради є правомірним і виправданим та у відзиві на касаційну скаргу просив відмовити в її задоволенні, а судові рішення залишити без змін, з підстав, викладених у відзиві.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, представника прокуратури, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права в межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що Олександрійським геріатричним пансіонатом було проведено відкриті торги щодо закупівлі електричної енергії у кількості 65 800 кВт·год з очікуваною вартістю 599 438 грн за кошти місцевого бюджету, за результатами проведення яких переможцем визначено ТОВ "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" з остаточною тендерною пропозицією 487 000,00 грн з ПДВ.

29.08.2024 між Олександрійським геріатричним пансіонатом (споживач) та ТОВ "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" (постачальник) укладено договір № 124-ЕП про постачання електричної енергії споживачу, за умовами пункту 2.1 якого постачальник зобов`язався поставити споживачу у 2024 році електричну енергію за кодом ДК 021:2015 09310000-5 "Електрична енергія" у кількості 65 800 кВт·год як різновид товарної продукції для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість використаної електричної енергії, а також здійснити інші платежі відповідно до умов договору. За умовами договору постачальник також забезпечує надання споживачу послуги з передачі електричної енергії у розумінні пункту 34 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі". Така складова є регульованою, а її величина затверджується НКРЕКП.

За змістом пункту 2.2 договору вартість послуги з передачі електричної енергії за договором визначена та погоджена сторонами на дату його укладення на підставі постанови НКРЕКП від 09.12.2023 № 2322 та становить 0,52857 грн за 1 кВт·год без ПДВ.

Загальна вартість договору становила 487 000 грн, у тому числі ПДВ 20 % у сумі 81 166, 66 грн. На дату укладення договору бюджетні зобов`язання були визначені в межах кошторисних призначень у сумі 487 000,00 грн (пункт 5.1 договору).

У пункті 5.3 договору сторони погодили, що порядок розрахунку, спосіб визначення ціни на електричну енергію та її складові зазначаються у комерційній пропозиції.

Відповідно до додатку № 1 до договору - комерційної пропозиції ціна за одиницю товару для споживача становила 6,16767983 грн/кВт·год без ПДВ та 7,40121 грн/кВт·год з ПДВ. Оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем на рахунок відповідного оператора системи розподілу.

Початок постачання електричної енергії за договором визначено з 01.09.2024. Договір набрав чинності з 01.09.2024 та діяв до 31.12.2024, а в частині розрахунків до повного їх завершення.

Суди попередніх інстанцій установили, що умовами договору сторони передбачили можливість зміни ціни за одиницю товару у випадках, визначених договором та законодавством у сфері публічних закупівель.

Так, згідно з підпунктами 7, 8 пункту 7.1 договору передбачено право постачальника змінити ціну за одиницю товару у разі зміни тарифів на послуги з передачі електричної енергії та/або змін у нормативно-правових актах щодо формування таких складових, а також ініціювати збільшення ціни за одиницю товару за договором пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку.

Пунктом 13.6 договору визначено, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, передбачених договором.

Пунктом 13.6.2 договору передбачено можливість погодження зміни ціни за одиницю товару у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору або останнього внесення змін до договору в частині зміни ціни за одиницю товару. При цьому зміна величини регульованих складових за договором не вважається зміною ціни за одиницю товару у зв`язку з її коливанням на ринку.

Сторони погодили, що зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку, а відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання ціни товару на ринку, за умови документального підтвердження такого коливання та без збільшення суми, визначеної у договорі на момент його укладення.

Договором також передбачено, що у разі настання обставин, визначених пунктом 13.6.2 договору, постачальник письмово звертається до споживача та направляє проєкт додаткової угоди щодо внесення змін до договору з відповідним обґрунтуванням.

4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що 31.10.2024 ТОВ "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" звернулося до Олександрійського геріатричного пансіонату з листом № 629/10, в якому запропонувало збільшити ціну за одиницю товару у зв`язку з коливанням закупівельної вартості електричної енергії.

На підтвердження наявності підстав для зміни ціни постачальником надано цінову довідку Чернівецької торгово-промислової палати від 31.10.2024 № 1483/1, за змістом якої середньозважена ціна електричної енергії на ринку "на добу наперед" в ОЕС України за 31.10.2024 становила 6 587,66 грн/МВт·год, а за 29.08.2024 5 262,93 грн/МВт·год. У довідці зазначено відсоток коливання ціни у бік збільшення 25,17%.

4.4. 04.11.2024 між Олександрійським геріатричним пансіонатом та ТОВ "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" укладено додаткову угоду № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу, за умовами якої сторони погодили, що ціна за 1 кВт·год електричної енергії становить 8,41625 грн з ПДВ. Водночас сторони зменшили обсяг постачання електричної енергії за договором до 59 340,45 кВт·год, залишивши загальну суму договору в межах первісно погодженої вартості.

4.5. На виконання умов договору від 29.08.2024 № 124-ЕП ТОВ "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" поставлено Олександрійському геріатричному пансіонату електричну енергію в загальному обсязі 59 340,45 кВт·год, вартість якої оплачена у повному обсязі у сумі 487 000,00 грн.

Постачання та прийняття електричної енергії підтверджується актами приймання-передачі електроенергії.

Олександрійським геріатричним пансіонатом було сплачено на користь ТОВ "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" повну вартість спожитої електричної енергії, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи.

4.6. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги прокурора в особі Кіровоградської обласної ради про визнання недійсною додаткової угоди від 04.11.2024 № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу, укладену між ТОВ "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" та Олександрійським геріатричним пансіонатом та стягнення з товариства на користь обласного бюджету Кіровоградської обласної ради безпідставно набутих грошових коштів у сумі 47 808, 85 грн з посиланням, зокрема, на положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України у зв`язку із порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" через збільшення ціни закупівлі.

4.7. За змістом статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, однак така свобода реалізується з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому згідно зі частиною третьою статті 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Закон України "Про публічні закупівлі" визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відносини, пов`язані із сферою публічних закупівель, регулюється виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом (частина 4 статті 3 цього Закону).

За змістом пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

У статті 41 цього Закону встановлені основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього та передбачено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з частиною 5 цієї норми істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім визначених у цій нормі випадках, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (пункт 2 частини 5 статті 41 Закону).

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі частинами 1, 3 статті 215 вказаного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

4.8. У пунктах 125-129 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 зазначено таке:

"125. 24 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

126. У пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

127. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

128. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

129. Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 922/433/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/779/23, від 06 лютого 2025 року у справі № 910/5182/24, від 18 лютого 2025 року у справі № 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, щодо застосування наведеної норми права.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 88-90 постанови від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Аналогічний висновок неодноразово також був викладений у постановах Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 922/433/22, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, від 06.02.2025 у справі № 910/5182/24, від 18.02.2025 у справі № 925/889/23.

4.9. Суди попередніх інстанцій установили, що укладення додаткової угоди від 04.11.2024 № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу призвело до збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% відсотків з одночасним зменшенням обсягів постачання електричної енергії, що свідчить про наявність правових підстав для визнання недійсною спірної додаткової угоди, оскільки вона суперечать пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а також повернення товариством грошових коштів.

4.10. Суди попередніх інстанцій також зазначили, що пунктом 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" (далі - Особливості/постанова № 1178) передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, прямо визначених цими Особливостями, зокрема, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору в частині зміни ціни за одиницю товару, за умови документального підтвердження такого коливання, пропорційності зміни ціни та незбільшення загальної суми договору (підпункт 2 пункту 19 Особливостей).

Суди попередніх інстанцій установили, що пунктом 13.6 договору передбачено, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім визначених договором випадків. У пункті 13.6.2 договору передбачено можливість зміни ціни за одиницю товару у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору або останнього внесення змін до договору в частині зміни ціни за одиницю товару. При цьому зміна ціни має здійснюватися пропорційно коливанню ціни товару на ринку, за умови документального підтвердження такого коливання та без збільшення суми, визначеної у договорі на момент його укладення.

За висновками судів попередніх інстанцій, для правомірної зміни ціни за одиницю товару у договорі про закупівлю постачальник та замовник повинні були дотриматися сукупності умов: наявність реального коливання ціни товару на ринку після укладення договору; документальне підтвердження такого коливання; пропорційність зміни договірної ціни відповідному ринковому коливанню; дотримання встановлених законодавством меж та умов зміни істотних умов договору; відсутність збільшення загальної суми договору.

Саме по собі закріплення у договорі механізму зміни ціни не означає, що сторони можуть змінювати істотні умови договору на власний розсуд без дотримання спеціальних вимог законодавства у сфері публічних закупівель.

4.11. Суд апеляційної інстанції зазначав, що ТОВ "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" як на доказ коливання ціни електричної енергії на ринку надало цінову довідку Чернівецької торгово-промислової палати від 31.10.2024 № 1483/1, зазначаючи, що сторони у договорі погодили можливість підтвердження такого коливання довідками або експертними висновками торгово-промислових палат.

Водночас суд апеляційної інстанції з посиланням на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 виходив з того, що довідки та експертні висновки торгово-промислових палат можуть використовуватися як докази на підтвердження коливання ціни товару на ринку, однак повинні оцінюватися за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України щодо належності, допустимості, достовірності та достатності саме щодо факту коливання ціни товару.

У той же час, суд апеляційної інстанції зазначив, що зі змісту наданої відповідачем цінової довідки Чернівецької торгово-промислової палати від 31.10.2024 № 1483/1 вбачається, що в ній зазначено середньозважену ціну електричної енергії на ринку "на добу наперед" в ОЕС України за 29.08.2024 у розмірі 5 262,93 грн/МВт·год та за 31.10.2024 у розмірі 6 587,66 грн/МВт·год, а також наведено відсоток коливання ціни у бік збільшення 25,17%.

Проте суд апеляційної інстанції установив, що зазначена довідка фактично містить порівняння двох окремих дат і не відображає повної динаміки зміни ціни електричної енергії на ринку у період з моменту укладення договору до моменту ініціювання внесення змін до нього.

Суд апеляційної інстанції з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.02.2021 у справі № 910/6790/18, виходив з того, що коливання ціни товару на ринку у розумінні законодавства про публічні закупівлі не зводиться до простого зіставлення цін на дві обрані дати. Воно має підтверджувати зміну ціни товару саме у відповідному часовому проміжку, у якому сторони обґрунтовують необхідність зміни істотних умов договору.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що цінова довідка Чернівецької торгово-промислової палати від 31.10.2024 № 1483/1 не містить аналізу зміни середньозваженої ціни електричної енергії протягом усього відповідного періоду, не розкриває характеру такого коливання, не містить оцінки стабільності чи тимчасовості цінового зростання, не підтверджує, що саме таке підвищення ціни об`єктивно зумовило необхідність зміни істотних умов договору.

Доказів того, що постачальник надав замовнику належне економічне обґрунтування неможливості виконання договору за ціною, визначеною за результатами відкритих торгів матеріали справи не містять.

За висновками судів попередніх інстанцій спірна додаткова угода призвела до істотного збільшення ціни за одиницю товару з одночасним зменшенням обсягу постачання електричної енергії з 65 800 кВт·год до 59 340,45 кВт·год при збереженні загальної суми договору в межах 487 000 грн. Саме по собі незбільшення загальної суми договору не свідчить про правомірність зміни істотних умов договору про закупівлю, оскільки наслідком такого механізму є фактичне зменшення кількості товару, який замовник мав отримати за результатами проведеної процедури закупівлі.

4.12. Як вже зазначалося, ТОВ "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів", оскаржуючи судові рішення у справі з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України вказувало на неправильне застосування судами норми статей 651, 652 Цивільного кодексу України, пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" і не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29.03.2019 у справі № 826/6926/17 та від 04.09.2024 у справі № 924/71/24 щодо належності висновків торгово-промислової палати для підтвердження коливання ціни на ринку електричної енергії щодо застосування найбільш сприятливого для особи способу тлумачення.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

Разом із тим зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Верховний Суд у своїй діяльності висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування таких правових висновків у кожній конкретній справі. Схожа правова позиція є усталеною та знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Крім того, посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Проаналізувавши висновки, які викладені у перелічених скаржником постановах Верховного Суду, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що здійснене господарськими судами попередніх інстанцій правозастосування та висновки, наведені в оскаржуваних у цій справі судових рішеннях, не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження та зроблені відповідні висновки з урахуванням конкретних обставин справи та дослідження доказів в їх сукупності.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування господарськими судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Доводи скаржника фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлення інших, ніж встановлені судами, фактичних обставин задля ухвалення іншого рішення по суті заявлених позовних вимог, тобто рішення про відмову у позові. Однак з огляду на визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції переоцінка доказів та встановлення по новому обставин справи не належить до повноважень Верховного Суду. Незгода скаржника з ухваленими судовими рішеннями у справі або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться у них, не свідчить про їх незаконність.

Для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваному судовому рішенні, скаржник має навести не особисті міркування щодо його незаконності та необґрунтованості, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди з урахуванням встановлених ними обставин справи.

У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій надано оцінку доказам, наявним у справі, до переоцінки яких, в силу приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції вдаватись не може.

Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

Звідси здійснене господарськими судами попередніх інстанцій правозастосування та їх висновки, покладені в основу судового рішення у цій справі, не суперечать правовим висновкам суду касаційної інстанції у вказаних у касаційній скарзі справах.

4.13. Щодо доводів скаржника про неправильне застосування абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.12.2025 у справі № 120/15266/23, від 17.01.2025 у справі № 616/458/21 та від 19.02.2025 у справі № 339/530/23 щодо застосування рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24), колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Суди попередніх інстанцій установили, що Кіровоградська обласна рада є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки Олександрійський геріатричний пансіонат є комунальним закладом, а спірні правовідносини пов`язані з використанням бюджетних коштів та майна територіальної громади.

У цьому випадку прокурор, звертаючись до суду з позовом, обґрунтував порушення інтересів держави необхідністю захисту публічного інтересу у сфері законного та ефективного використання бюджетних коштів, а також дотримання вимог законодавства про публічні закупівлі.

Так, у справі № 120/15266/23 (постанова Верховного Суду від 18.12.2025, на неврахування висновків в якій посилається скаржник) розглядалися позовні вимоги керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області до Тростянецької селищної ради та Гордіївської гімназії Тростянецької селищної ради Вінницької області про визнання протиправною бездіяльність відповідачів стосовно не вжиття заходів щодо приведення у готовність до використання захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття та зобов`язання відповідачів привести у готовність до використання захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття.

У справі № 616/458/21 (постанова Верховного Суду від 17.01.2025 на неврахування якої посилається заявник касаційної скарги) розглядалися вимоги ОСОБА_1 до Комунального закладу "Приколотнянський ліцей імені Героя Радянського Союзу К. Ф. Ольшанського Вільхуватської сільської ради" про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та визнання контракту продовженим.

У справі № 339/530/23 (постанова Верховного Суду від 19.02.2025) розглядалися позовні вимоги ОСОБА_2 до Болехівського ліцею № 2 "Науковий" Болехівської міської ради Івано-Франківської області про поновлення на роботі та зобов`язання вчинити дії.

З огляду на зазначене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення і постанови судів попередніх інстанцій у справі з цієї підстави.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.14. ТОВ "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" у касаційній скарзі, оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказує на необхідності відступити від висновків Великої Палати Верховного суду, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та в постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 щодо застосування статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а також висновків в постанові Верховного суду від 18.06.2024 у справі № 918/779/23 про те, що особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не змінюють Закон України "Про публічні закупівлі", а лише встановлюють певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, відповідно до положень пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.

У вирішенні порушених скаржником у касаційній скарзі питань Верховний Суд зазначає, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

Відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, який є сталим і послідовним щодо причин для відступу.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

Проте, звертаючись з касаційною скаргою на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник вмотивовано не обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаній ним постанові Верховного Суду, не навів змістовного обґрунтування мотивів і причин такого відступлення, а також не навів вагомих та достатніх аргументів, які б свідчили про помилковість такого висновку. Касаційна скарга не містить фундаментальних обґрунтувань щодо підстави необхідності і причин для відступу від правової позиції, яка міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду, вказаних скаржником, а посилання скаржника на приписи пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України є загальними, абстрактними, містять ознаки формального характеру та незгоду з висновками судів попередніх інстанцій.

У цьому випадку наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що за змістом частини 4 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

4.15. У касаційній скарзі ТОВ "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів", оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 господарського процесуального кодексу України, також вказує на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування деталізованого підпункту 7 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в України та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", в якому було деталізовано про ринок електричної енергії, а саме внесення змін до істотних умов при зміні середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення порядку зміни ціни.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачає внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, від 20.05.2026 у справі № 910/4865/24). Вказана постанова деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту пункту 3 частини статті 287 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами було застосовано неправильно).

При цьому, формування правового висновку не може ставитися в пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними Господарським процесуальним кодексом України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що касаційна скарга не містить відповідних доводів щодо необхідності формування висновку щодо застосування наведених скаржником норм права у подібних правовідносинах, а лише зводиться до викладення такого висновку у тому формулюванні, як це необхідно скаржнику в межах конкретної справи, та надання іншої оцінки доказам, на підставі яких суди першої та апеляційної інстанцій установили фактичні обставини справи, що стали підставою для задоволення позову, переоцінка яких виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

Проте з огляду на визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції переоцінка доказів та встановлення по новому обставин справи не належить до повноважень Верховного Суду, а отже, відповідні доводи не є належним обґрунтуванням необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.3. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову є правильними по суті і підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - залишенню без задоволення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" на постанову Центрального апеляційного господарського суду 18.05.2026 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.03.2026 у справі № 912/15/26, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантована Оптимізація Енергетичних Ресурсів" залишити без задоволення.

3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду 18.05.2026 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.03.2026 у справі № 912/15/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак