Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №133/2923/24 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

справа №133/2923/24

26.08.26 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Пєтухової Н.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 25000 гривень та 400 доларів США, а також просить стягнути з відповідачки судові витрати, пов`язані по сплаті послуг адвоката та сплаті судового збору.

Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 27.10.2023 вона позичила ОСОБА_2 кошти в сумі 25000 гривень та 400 доларів США, передачу яких було оформлено письмовою розпискою, відповідно до умов якої відповідачка зобов`язалась повернути їй кошти протягом одного тижня, до 03.11.2023, однак у визначений строк відповідачка свої зобов`язання не виконала.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 10.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачеві надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачка, яка з урахуванням п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, вважається такою, що належним чином повідомлена про розгляд справи судом, оскільки до суду повернулась розписка з відміткою "вручено особисто", відзив у встановлений строк суду не надала.

На підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у суду матеріалами.

Вивчивши позов, дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 27.10.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики. На підтвердження укладення договору позики ОСОБА_2 особисто написала розписку про отримання в борг від ОСОБА_1 коштів у розмірі 25000 гривень та 400 доларів США, які зобов`язалась повернути до 03.11.2023 (а.с. 3).

Відповідачка борг не повернула, таким чином свої зобов`язання за договором позики не виконала.

Частинами 2, 3 ст. 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якими зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Тобто виконання зобов`язання в гривнях з урахуванням еквівалента іноземної валюти можливе лише в разі якщо сторони узгодили це у договорі.

Вказана правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 537/6309/16-ц (провадження № 61-43424св18) та від 26.02.2020 у справі № 357/5634/18-ц (провадження № 61-11515св19).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц зазначила, що правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

Таким чином, при визначенні зобов`язання в іноземній валюті суд не вправі змінювати грошовий еквівалент зобов`язання і в резолютивній частині рішення зазначає саме розмір іноземної валюти, що підлягає стягненню.

У постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) Велика Палата Верховного Суду також відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 в справі № 6-79цс14, а також у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 в справі № 308/3824/16-ц, та зазначила, що у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості, визначеній договором позики від 27.10.2023, тобто, у розмірі 25000 гривень та 400 доларів США.

Невиконання відповідачем зобов`язання повернути позивачу суму позики порушує право власності позивача, яке підлягає захисту згідно з ст.ст. 15, 16 ЦК України.

Відповідно до ч.1, ч. 5 та ч. 6 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У позовній заяві позивачка просить стягнути з відповідачки за понесені нею витрати на правову допомогу. На підтвердження вказаного, нею не надано жодного документу, окрім ордеру на надання правничої (правової) допомоги.

Згідно з ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, зміст наведених норм законодавства вказує на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду №810/3213/16 від 04.08.2020, № 640/15803/19 від 05.08.2020.

Упостанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зважаючи на те, що на підтвердження понесених витрат позивачем не надано належних доказів для підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, суд відмовляє позивачці у стягненні витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.15, 16, 524, 526, 527, 530, 533, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 258-259, 263-265, 280 ЦПК України, суд,

ВИРІШИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень та 400 (чотириста) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одиннадцять) гривень 20 копійок судового збору.

У стягненні витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Суддя Наталя ПЄТУХОВА