Суд: Калинівський районний суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 08 вересня 2026 р.
Справа: №132/2557/26
Суддя: Сєлін Є. В.
Справа № 132/2557/26
3/132/1080/26
ПОСТАНОВА
Іменем України
09 вересня 2026 року місто Калинівка
Суддя Калинівського районного суду Вінницької області СЄЛІН Є.В., при секретарі судового засідання РИБАК І.Ю., за участі: захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката ЛОПУШЕНКА А.М., розглянувши матеріали, які надійшли з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Черепашинці Вінницької області, українця, громадянина України, із базовою загальною середньою освітою, неодруженого, непрацевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП документально не підтверджений, до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 – 20 липня 2026 року о 05год.00хв. по вулиці Зеленій в селі Черепашинці Хмільницького району Вінницької області, керуючи транспортним засобом марки (моделі) «Audi 100», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », не вибравши безпечної швидкості руху, не дотримавшись дистанції, здійснив зіткнення з електроопорою, внаслідок чого збив електроопору та транспортний засіб отримав механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.п.2.3(б), 12.1, 13.1 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Він же, 20 липня 2026 року о 05год.00хв., рухаючись по вулиці Зеленій в селі Черепашинці Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «Audi 100», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », в стані алкогольного сп`яніння, що встановлено зі згоди водія за допомогою приладу Alcotest 6810 Drager, тест № 775, який показав 1,10 ‰ (проміле), чим порушив п.2.9а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
До суду ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з`явився, залучив до участі у справі в якості свого представника – адвоката Лопушенка Антона Миколайовича (ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 2300865, виданий 07.09.2026 року на підставі договору про надання правничої допомоги № В07/08/2026-1 від 07.08.2026 року, яким повноваження адвоката не обмежуються).
Адвокат Лопушенко А.М. в судовому засіданні просив закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, з підстав, зазначених у поданому письмовому поясненні.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, приходжу до наступних висновків:
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Відповідно до положень статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно норм статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 724036 від 20.07.2026 року слідує, що ОСОБА_1 – 20 липня 2026 року о 05год.00хв. по вулиці Зеленій в селі Черепашинці Хмільницького району Вінницької області, керуючи транспортним засобом марки (моделі) «Audi 100», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », не вибравши безпечної швидкості руху, не дотримавшись дистанції, здійснив зіткнення з електроопорою, внаслідок чого збив електроопору та транспортний засіб отримав механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.п.2.3(б), 12.1, 13.1 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 724033 від 20.07.2026 року слідує, що ОСОБА_1 - 20 липня 2026 року о 05год.00хв., рухаючись по вулиці Зеленій в селі Черепашинці Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «Audi 100», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », в стані алкогольного сп`яніння, що встановлено зі згоди водія за допомогою приладу Alcotest 6810 Drager, тест № 775, який показав 1,10 ‰ (проміле), чим порушив п.2.9а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Вказані протоколи відповідають вимогам статті 256 КУпАП, оформлені компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка їх склала, в яких чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.
Щодо протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 724036 від 20.07.2026 року:
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року (далі ПДР України), відповідно до Закону України «Про дорожній рух». Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил.
Пункт 1.3 ПДР України визначає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Положеннями пункту 2.3(б) ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зокрема зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до пункту 12.1 ПДР України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Згідно пункту 13.1 ПДР України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 ПДР України).
Статтею 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд чи іншого майна.
Об`єктивна сторона складу правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, характеризується наступними елементами: діянням, тобто порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, яке може бути виражене як у дії, так і в бездіяльності; наслідками у вигляді пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна; а також причинним зв`язком між наведеними діяннями та наслідками.
Таким чином, для вирішення питання про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, слід встановити наявність факту порушення правил дорожнього руху та наявність причинного зв`язку між таким порушенням і спричиненням наслідків у виді пошкодження майна (у даному випадку пошкодження транспортного засобу та іншого майна).
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, в повному обсязі доведена матеріалами справи, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 724036 від 20.07.2026 року, згідно якого, ОСОБА_1 – 20 липня 2026 року о 05год.00хв. по вулиці Зеленій в селі Черепашинці Хмільницького району Вінницької області, керуючи транспортним засобом марки (моделі) «Audi 100», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », не вибравши безпечної швидкості руху, не дотримавшись дистанції, здійснив зіткнення з електроопорою, внаслідок чого збив електроопору та транспортний засіб отримав механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.п.2.3(б), 12.1, 13.1 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 за наявності у нього фактичної можливості заперечувати щодо обставин, наведених у вищезазначеному протоколі про адміністративне правопорушення, та викласти свої заперечення та/або застереження щодо суті правопорушення у відповідній графі 14 протоколу «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення», жодних дій з приводу цього не вчинив, та дії працівників поліції не оскаржував;
схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, яка є додатком до протоколу, в якій зафіксоване місце дорожньо-транспортної пригоди із зазначенням її прив`язки, графічно зображено та детально описано післяаварійне розташування транспортного засобу, конкретизовані погодні умови, стан покриття проїзної частини, наявність дорожніх знаків та розміти, а також перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу та іншого майна (електроопори), отриманих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди;
письмовим поясненням ОСОБА_1 від 20.07.2026 року, згідно якого, він зазначив, що 20.07.2026 року близько 05год.00хв. по вулиці Зеленій в селі Черепашинці Хмільницького району Вінницької області, під час керування ним транспортним засобом марки (моделі) «Audi 100», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », вирвало шарову опору, та він здійснив зіткнення з електроопорою;
рапортом поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старшого сержанта поліції Демченка М. від 20.07.2026 року, згідно якого, 20.07.2026 року під час несення ним служби у складі наряду «Юнкер-306», на службовий планшетний пристрій надійшов виклик «ДТП без травмованих». Прибувши разом із лейтенантом поліції Парчевським А.А. на місце виклику, було виявлено громадянина ОСОБА_1 , зі слів якого встановлено, що під час керування транспортним засобом «Audi 100», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », він не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з електроопорою;
відеозаписом з технічного засобу, а саме з мобільного телефону марки (моделі) «iPhone 17 Pro Max», серійний номер « НОМЕР_2 », відомості щодо якого внесені до рапорту поліцейського Демченка М., згідно якого зафіксовано пошкоджений транспортний засіб «Audi 100», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », біля якого лежить збита електроопора, та знаходиться ОСОБА_1 .
Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що факт порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу та іншого майна (електроопори) знайшов своє підтвердження та повністю доведений поза розумним сумнівом в ході даного судового розгляду, а його дії за ст.124 КУпАП правильно кваліфіковано.
Щодо протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 724033 від 20.07.2026 року:
Згідно з пунктом 2.9 (а) Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За правилами частин першої, другої статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція).
Так згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп`яніння згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктом 6 розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Пунктом 1 розділу ІІ цієї Інструкції передбачено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі доведена матеріалами справи, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 724033 від 20.07.2026 року, згідно якого, ОСОБА_1 - 20 липня 2026 року о 05год.00хв., рухаючись по вулиці Зеленій в селі Черепашинці Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «Audi 100», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », в стані алкогольного сп`яніння, що встановлено зі згоди водія за допомогою приладу Alcotest 6810 Drager, тест № 775, який показав 1,10 ‰ (проміле), чим порушив п.2.9а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 за наявності у нього фактичної можливості заперечувати щодо обставин, наведених у вищезазначеному протоколі про адміністративне правопорушення, та викласти свої заперечення та/або застереження щодо суті правопорушення у відповідній графі 14 протоколу «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення», жодних дій з приводу цього не вчинив, та дії працівників поліції не оскаржував;
рапортом поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області старшого сержанта поліції Демченка М. від 20.07.2026 року, згідно якого, 20.07.2026 року під час несення ним служби у складі наряду «Юнкер-306», на службовий планшетний пристрій надійшов виклик «ДТП без травмованих». Прибувши разом із лейтенантом поліції Парчевським А.А. на місце виклику, було виявлено громадянина ОСОБА_1 , зі слів якого встановлено, що під час керування транспортним засобом «Audi 100», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », він не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з електроопорою. Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 , у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота та порушення мови, у зв`язку із чим було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, зокрема із використанням спеціального технічного засобу Драгер, на що ОСОБА_1 погодився. За результатами огляду цього огляду встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння - 1,10 ‰ (проміле). Відносно ОСОБА_1 складено протоколи за ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП та схему місця ДТП, відібрано письмові пояснення. Відеофіксація велась на мобільний телефон «iPhone 17 Pro Max», серійний номер « НОМЕР_2 », у зв`язку з тим, що розрядились портативні відеореєстратори;
чеком приладу Alcotest 6810 Drager (тест № 775 від 20.07.2026 року), згідно якого у водія ОСОБА_1 було виявлено 1,10 ‰ (проміле), який ОСОБА_1 підписав без жодних зауважень чи застережень;
актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 20.07.2026 року, згідно якого водій ОСОБА_1 був освідуваний за допомогою технічного приладу Alcotest 6810 Drager (тест № 775 від 20.07.2026 року), який показав позитивний результат - 1,10 ‰ (проміле). ОСОБА_1 власноручно зазначив що з цим результатом згоден, на підтвердження чого проставив свій особистий підпис;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість від 20.07.2026 року, згідно якого водію ОСОБА_1 була надана можливість пройти огляд в найближчому закладі охорони здоров`я, а саме в КП «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради, однак він цим правом не скористався, що прослідковується з його дій, зафіксованих на мобільний телефон «iPhone 17 Pro Max», серійний номер « НОМЕР_2 », відомості про який внесено до протоколу про адміністративне правопорушення та рапорту поліцейського;
витягом з адміністративної практики із відомостями (даними) про притягнення до адміністративної відповідальності, згідно якого, ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 24.05.2022 року, протягом поточного року до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, передбачених ст.130 КУпАП, не притягувався;
письмовим поясненням ОСОБА_1 від 20.07.2026 року, згідно якого, він підтверджує, що 20.07.2026 року близько 05год.00хв. по вулиці Зеленій в селі Черепашинці Хмільницького району Вінницької області, він керував транспортним засобом марки (моделі) «Audi 100», реєстраційний номер « НОМЕР_1 »;
відеозаписом з технічного засобу, а саме з мобільного телефону марки (моделі) «iPhone 17 Pro Max», серійний номер « НОМЕР_2 », відомості щодо якого внесені до рапорту поліцейського Демченка М. та протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 724033 від 20.07.2026 року, на якому зафіксовано, виявлені ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 , якому було запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння, зокрема з використанням спеціального технічного засобу Drager, на що він добровільно погодився. За результатами огляду, був встановлений позитивний результат 1,10 ‰ (проміле), з яким ОСОБА_1 погодився, зазначивши про це на місці зупинки транспортного засобу. На проходження медичного огляду ОСОБА_1 не наполягав, у зв`язку із чим складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд звертає увагу на те, що наявний в матеріалах справи відеозапис є об`єктивним доказом, тобто таким, який в процесі доказування не встановлюється від людей і не залежить від їх суб`єктивного сприйняття певних обставин.
Відеофіксація події за допомогою нагрудних відеокамер працівників поліції не здійснювалася у зв`язку з їх технічною несправністю, а саме розрядженням акумуляторних батарей. Вказані обставини зафіксовані у рапорті працівника поліції, який міститься у матеріалах справи, а доказів, які б спростовували наведені відомості, суду не надано.
Матеріали справи не містять даних про навмисне відключення нагрудних відеокамер працівників поліції, приховування відеозаписів або інші дії, спрямовані на перешкоджання встановленню обставин події.
За таких обставин суд доходить висновку, що відсутність відеозапису з нагрудних відеокамер була зумовлена об`єктивними технічними причинами, підтвердженими матеріалами справи, а тому не може бути самостійною підставою для визнання недопустимими інших доказів або для закриття провадження у справі.
Відповідно до положень статті 266 КУпАП, під час проведення огляду особи на стан сп`яніння поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому наведена норма не містить вимоги щодо використання виключно нагрудної відеокамери або іншого конкретного виду технічного засобу відеофіксації. Законодавець використовує загальне поняття «технічні засоби відеозапису», не обмежуючи перелік пристроїв, за допомогою яких може здійснюватися така фіксація.
Так само положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не встановлюють обов`язковості здійснення відеозапису виключно за допомогою бодікамери. Визначальним є сам факт безперервної та об`єктивної фіксації відповідних процесуальних дій, що забезпечує можливість перевірки дотримання поліцейськими вимог закону та поведінки особи, стосовно якої складаються адміністративні матеріали.
Зі змісту дослідженого судом відеозапису вбачається, що на ньому чітко зафіксовано роз`яснення ОСОБА_1 підстав для проведення огляду, пропозицію пройти огляд у встановленому законом порядку, а також його добровільну згоду на проходження огляду з використанням спеціального приладу Драгер. Процес проходження огляду та його результат. Відеозапис дає можливість ідентифікувати учасників події, послідовність їхніх дій та зміст висловлювань, а тому є належним і допустимим доказом у розумінні статей 251, 252 КУпАП.
Сам по собі факт здійснення відеофіксації за допомогою мобільного телефону замість нагрудної камери не свідчить про порушення процедури оформлення матеріалів за статтею 130 КУпАП та не тягне автоматичного визнання такого доказу недопустимим. Вирішальне значення має не назва чи модель технічного пристрою, а можливість встановити за допомогою отриманого відеозапису фактичні обставини події та перевірити достовірність зафіксованої інформації.
Ураховуючи, що чинне законодавство не містить прямої заборони використання мобільного телефону як технічного засобу відеозапису, а долучений до матеріалів справи відеозапис є цілісним та відображає обставини проходження ОСОБА_1 огляду за допомогою технічного приладу Драгер, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання такого доказу недопустимим чи неналежним.
Слід також зауважити, що із досліджених судом відеозаписів з мобільного телефону вбачається, що на них зафіксовано конкретні обставини події, яка стала підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення, а саме: особу правопорушника, працівників поліції, транспортний засіб, яким керувала особа, місце ДТП, послідовність дій працівників поліції під час оформлення адміністративних матеріалів, а також інші обставини, що безпосередньо стосуються предмета доказування у даній справі.
Крім того, із змісту відеозаписів можливо встановити пору року, час доби та інші зовнішні обставини події, які узгоджуються з відомостями, зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення, направленні на медичний огляд, рапорті працівника поліції та інших матеріалах справи.
Суд враховує, що належність відеозапису як доказу визначається не виключно наявністю технічної позначки про дату та час його створення, а насамперед можливістю ідентифікувати зафіксовану на ньому подію та співвіднести її з конкретними обставинами справи. У даному випадку зміст відеозаписів у сукупності з іншими доказами дає можливість беззаперечно встановити, що вони стосуються саме події, яка стала предметом розгляду суду.
За таких обставин суд доходить висновку, що відсутність на відеозаписах автоматично відтворених реквізитів щодо дати та часу фіксації сама по собі не ставить під сумнів їх належність, допустимість та доказове значення, оскільки зміст цих відеозаписів узгоджується з іншими дослідженими доказами та підтверджує обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
Такий підхід узгоджується із загальним принципом оцінки доказів, відповідно до якого доказ оцінюється не ізольовано, а у взаємозв`язку з усією сукупністю доказів, а формальні недоліки технічної фіксації не можуть автоматично нівелювати його доказове значення за відсутності сумнівів у достовірності зафіксованих обставин.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту та клопотанню про закриття провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, суд приходить до наступних висновків:
Відповідно до статті 266 КУпАП огляду на стан алкогольного сп`яніння підлягають особи, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у такому стані. При цьому законодавець не встановлює обов`язку поліцейського попередньо достовірно встановити факт перебування водія у стані сп`яніння, оскільки саме процедура огляду і призначена для підтвердження або спростування такого припущення. Підставою для початку відповідної процедури є наявність об`єктивних ознак, які можуть свідчити про стан сп`яніння, а не беззаперечний доказ його існування.
Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735, визначено, що огляду підлягають водії, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, а також наведено перелік зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння, до яких належать запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя та поведінка, що не відповідає обстановці.
З аналізу наведених норм убачається, що закон наділяє поліцейського певними дискреційними повноваженнями щодо первинної оцінки поведінки водія та наявності зовнішніх ознак можливого стану сп`яніння. Такі дискреційні повноваження полягають не у праві довільно визнавати особу такою, що перебуває у стані сп`яніння, а у праві на підставі власного безпосереднього сприйняття обстановки, поведінки водія та інших об`єктивно спостережуваних ознак зробити висновок про наявність достатніх підстав для проведення передбаченої законом перевірки.
Отже, саме поліцейський, який безпосередньо контактує з водієм під час зупинки транспортного засобу, здійснює первинну оцінку його зовнішнього стану. Така оцінка за своєю природою є оціночною діяльністю, що неминуче містить елемент службового розсуду. Водночас цей розсуд не є необмеженим, оскільки він повинен ґрунтуватися виключно на ознаках, прямо передбачених законом та Інструкцією, бути добросовісним, об`єктивним та піддаватися подальшій судовій перевірці.
Суд звертає увагу, що жодна норма КУпАП чи Інструкції не вимагає від поліцейського встановлення одночасної наявності всіх передбачених Інструкцією ознак алкогольного сп`яніння. Достатньою є наявність однієї чи кількох ознак, які з урахуванням конкретних обставин об`єктивно дають підстави припускати перебування особи у стані сп`яніння та ініціювати проведення огляду відповідно до встановленої законом процедури. Саме тому законодавство використовує формулювання «є підстави вважати», яке свідчить про ймовірнісний, а не достовірно встановлений характер відповідного висновку поліцейського.
Водночас остаточний висновок про наявність або відсутність стану алкогольного сп`яніння не належить до дискреційних повноважень поліцейського. Такий висновок формується виключно за результатами огляду, проведеного у порядку, визначеному статтею 266 КУпАП та Інструкцією, із використанням спеціальних технічних засобів або, у передбачених законом випадках, у закладі охорони здоров`я. Саме результати такого огляду, а не суб`єктивне переконання поліцейського, є належним доказом у справі.
Таким чином, сама по собі наявність у поліцейського дискреційних повноважень щодо оцінки зовнішніх ознак сп`яніння не свідчить про свавільність його дій, оскільки реалізація таких повноважень обмежена законом, підлягає процесуальному документуванню, фіксується технічними засобами відеозапису або іншими передбаченими законом способами та може бути перевірена судом під час оцінки допустимості, належності, достовірності й достатності доказів у їх сукупності.
Отже, якщо працівник поліції, діючи в межах наданих законом повноважень, об`єктивно сприйняв наявність однієї чи кількох ознак алкогольного сп`яніння, передбачених Інструкцією, він був не лише вправі, а й зобов`язаний ініціювати проведення огляду відповідно до вимог статті 266 КУпАП. Невиконання такого обов`язку, навпаки, суперечило б покладеним на поліцію завданням щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та запобігання керуванню транспортними засобами особами, які можуть перебувати у стані сп`яніння.
На наявному у справі та дослідженому судом відеозаписі з мобільного телефону прослідковуються ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 , які зафіксовані в справі про адміністративне правопорушення.
Поведінка водія ОСОБА_1 , його рухи та мова, що зафіксовані на мобільний телефон, вказують на наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння.
Таким чином, працівники органу Національної поліції правомірно запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу Драгер та в найближчому закладі охорони здоров`я.
Суд звертає увагу на те, що встановлення ознак сп`яніння (алкогольного, наркотичного) у водіїв віднесене до дискреційних повноважень працівника поліції, при цьому на останнього не покладено обов`язку детально оголошувати обсяг таких ознак, які виявлені у водія, а тим більше доводити останньому їх наявність.
Частина 1 статті 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» містить визначення наступних термінів: 10) калібрування - сукупність операцій, за допомогою яких за заданих умов на першому етапі встановлюється співвідношення між значеннями величини, що забезпечуються еталонами з притаманними їм невизначеностями вимірювань, та відповідними показами з пов`язаними з ними невизначеностями вимірювань, а на другому етапі ця інформація використовується для встановлення співвідношення для отримання результату вимірювання з показу; 17) періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал); 18) повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.
Статтею 17 вказаного Закону врегульовано порядок Повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, згідно з якою передбачено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту, а статтею 27 врегульовано питання щодо калібрування засобів вимірювальної техніки.
Так, калібруванню в добровільному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері та/або поза сферою законодавчо регульованої метрології. Калібруванню також підлягають вторинні та робочі еталони. Калібрування засобів вимірювальної техніки проводиться: науковими метрологічними центрами; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, акредитованими національним органом України з акредитації; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, які мають документально підтверджену простежуваність своїх еталонів до національних еталонів, еталонів інших держав або міжнародних еталонів відповідних одиниць вимірювання.
Калібрування вторинних та робочих еталонів проводиться в порядку, встановленому нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.
Калібрування та оформлення його результатів проводяться відповідно до національних стандартів, гармонізованих з відповідними міжнародними та європейськими стандартами, та документів, прийнятих міжнародними та регіональними організаціями з метрології.
Отже, повіркою є перевірка відповідності певним стандартам, а калібрування - приведення засобу вимірювальної техніки до певних стандартів.
Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» установлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 і становить 1 рік.
У Державному реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення, дозволених для застосування на території України, міститься інформація щодо особи, відповідальної за введення медичних виробів в обіг, а саме ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл», який є офіційним представником виробника, на медичні вироби «Газоаналізатори Drager Alсotest», в тому числі і на газоаналізатор «Drager «Alcotest 6810». На офіційному сайті вказаного товариства, яке надає послуги сервісного центру для гарантійного та післягарантійного обслуговування приладів алко- та наркодіагностики Drager, зазначено, що для використання приладів у професійній діяльності у підрозділах Департаменту патрульної служби та Управління національної поліції, Міністерства охорони здоров`я та службах охорони праці та безпеки підприємств, необхідне своєчасне проведення операцій «Сервісне технічне обслуговування», «Градуювання» та «Повірка» принаймні 1 раз на 12 місяців, тобто, міжповірочний інтервал вказаних приладів становить 1 рік, і у пам`яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування).
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного та надзвичайного стану» від 07 квітня 2023 року № 440 установлено, що позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану, чинні на територіях можливих бойових дій протягом шести місяців з дати припинення можливості бойових дій на таких територіях відповідно до переліку.
Роздруківкою проведеного тесту підтверджується, що останнє градуювання приладу «Alcotest 6810» було проведено 04.06.2026 року, що вказує на правомірність використання вказаного газоаналізатору при проведенні огляду ОСОБА_1 станом на 20.07.2026 року, що підтверджує справність і допуск до експлуатації технічного засобу, за допомогою якого проводився огляд на стан сп`яніння.
ОСОБА_1 погодився з результатом огляду, проведеного за допомогою спеціального приладу Драгер, та на проходженні медичного огляду в найближчому закладі охорони здоров`я (згідно направлення) для спростування факту перебування його в стані алкогольного сп`яніння, встановленого за допомогою спеціального технічного приладу на місці зупинки транспортного засобу, не наполягав, та до будь-якого закладу охорони здоров`я шляхом самозвернення не звернувся.
Відповідно до частини першої статті 267 КУпАП, адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
Однак, як встановлено, дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством (ст.267 КУпАП), не оскаржувалися.
Таким чином, незаконність дій службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.
Після встановлення за допомогою спеціального приладу Драгер факту перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, останній з ним погодився, на проведенні медичного огляду у закладі охорони здоров`я не наполягав, взагалі не заявляв про бажання пройти такий огляд, не звернувся самостійно до медичного закладу для спростування встановленого результату.
Більше того, після оформлення адміністративних матеріалів водій не виявив жодних дій, спрямованих на проходження медичного огляду, не наполягав на доставленні його до найближчого закладу охорони здоров`я та не скористався можливістю самостійно звернутися до відповідного медичного закладу для проведення огляду, хоча жодних об`єктивних перешкод для цього матеріали справи не містять. Така подальша поведінка особи узгоджується саме за згодою з результатами проведеного огляду за допомогою технічного приладу Драгер.
Відповідно з вимогами статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно положень статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів, положення щодо яких закріплені в статті 251 КУпАП.
Відповідно до норм КУпАП обставини, вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, перевіряються у спосіб та в порядок, що встановлений статтями 251, 252, 280 КУпАП.
В сенсі положень статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На переконання суду, матеріали справи містять достатні дані щодо обставин подій, які мали місце 20.07.2026 року, процедури оформлення протоколів про адміністративне правопорушення, та супутніх документів.
Наявні докази оцінені судом у відповідності до вимог статті 252 КУпАП та не потребують додаткового витребування інформації чи документів.
З огляду на викладене, клопотання захисника про відкладення розгляду справи з метою отримання додаткової інформації чи документів з органу Національної поліції, для їх надання суду, не підлягає до задоволення.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
Відповідно до вимог статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд враховує обставини справи,
Відповідно до положень статті 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Санкція статті 124 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Санкцією частини 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Слід зауважити, що додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, є безальтернативним.
За положеннями частини 2 статті 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Враховуючи вимоги закону, конкретні обставини справи та особу правопорушника, суд приходить до висновку, що на ОСОБА_1 слід накласти стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Визначена судом міра адміністративного стягнення буде необхідною і достатньою для попередження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від скоєння нових адміністративних правопорушень.
Крім цього, у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 слід стягнути в дохід держави судовий збір.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 124, 130, 221, 283-284, 287, 294 КУпАП, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді:
за ст.124 КУпАП у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850грн.00коп;
за ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000грн.00коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
На підставі ч.2 ст.36 КУпАП, остаточно накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000грн.00коп. в дохід держави на рахунок (IBAN) UA418999980313080149000002001, отримувач: ГУК у Вінницькій обл./Він.обл/21081300, ЄДРПОУ 37979858, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665грн.60коп. на номер рахунку (IBAN) UA908999980313111256000026001, отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, Казначейство України (ЕАП).
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП, та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя
Оригінал: reyestr.court.gov.ua