Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №132/2047/26 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/2047/26

3/132/930/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 вересня 2026 року місто Калинівка

Суддя Калинівського районного суду Вінницької області СЄЛІН Є.В., при секретарі судового засідання РИБАК І.Ю., за участі: захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката ОЛЯНЮКА В.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області, матеріал, який надійшов з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Райки Вінницької області, українця, громадянина України, із базовою загальною середньою освітою, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП документально не підтверджений, до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 – 13 червня 2026 року о 22год.40хв., рухаючись по вулиці Сонячній в селі Люлинці Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «Jeep Cherokee», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », в стані алкогольного сп`яніння, що встановлено зі згоди водія за допомогою приладу Alcotest 6820 Drager, тест № 808, який показав 0,98 ‰ (проміле), чим порушив п.2.9а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

До суду ОСОБА_1 не з`явився, залучив до участі у справі в якості свого захисника – адвоката Олянюка Віталія Леонідовича (ордер про надання правничої допомоги серії АМ № 1177614, виданий 13.07.2026 року на підставі договору про надання правничої допомоги б/н від 03.07.2026 року, яким повноваження адвоката не обмежуються).

Адвокат Олянюк В.Л. через систему «Електронний суд» подав 20.08.2026 року клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Як підставу для закриття справи із зазначеної підстави, адвокат Олянюк В.Л. посилається на те, що на момент зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 мав спеціальний статус військовослужбовця, що було відомо працівникам органу Національної поліції, а також виконував обов`язки військової служби, а саме виконував службове завдання з перевезення матеріально-технічних засобів, що підтверджується довідкою командира військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2026 року № 3734. Огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного сп`яніння, врегульований ст.266-1 КУпАП, згідно положень якої, такий огляд може проводитися посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до закону України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення. З матеріалів справи вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився співробітником патрульної поліції, а не спеціальним суб`єктом, передбаченим ч.2 ст.266-1 КУпАП, що тягне за собою недійсність його результатів.

До цього клопотання, адвокат Олянюк В.Л. долучив довідку за підписом командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 за вих.№ 3734 від 16.07.2026 року, згідно якої, ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , який виконував службові обов`язки в період часу 13 червня 2026 року з 08год.00хв. по 14 червня 2026 року до 23год.00хв. Військовослужбовець ОСОБА_1 виконував службове завдання з перевезення матеріально-технічних засобів.

В судовому засіданні, адвокат Олянюк В.Л. підтримав доводи поданого клопотання та просив його задовольнити з підстав, зазначених у нього, надавши аналогічні пояснення в суді. Просив справу розглянути за відсутності його підзахисного ОСОБА_1 .

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, приходжу до наступних висновків:

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).

Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 692378 від 13.06.2026 року слідує, що ОСОБА_1 – 13 червня 2026 року о 22год.40хв. рухаючись по вулиці Сонячній в селі Люлинці Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «Jeep Cherokee», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », в стані алкогольного сп`яніння, що встановлено зі згоди водія за допомогою приладу Alcotest 6820 Drager, тест № 808, який показав 0,98 ‰ (проміле), чим порушив п.2.9а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Вказаний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.

Підсудність справи про адміністративне правопорушення не порушена, оскільки вона скерована та розглядається за місцем вчинення адміністративного правопорушення, що відповідає вимогам ст.276 КУпАП.

Згідно з пунктом 2.9 (а) Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція).

Так згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Пунктом 6 розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Пунктом 1 розділу ІІ цієї Інструкції передбачено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджуються дослідженими судом доказами, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 692378 від 13.06.2026 року;

довідкою інспектора ГАП батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Грабовського В.;

чеком тестування на алкоголь за допомогою Alcotest 6820 Drager, тест № 808, від 13.06.2026 року;

актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 13.06.2026 року;

направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.06.2026 року;

рапортом заступника командира взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції Мазяра О. від 13.06.2026 року;

відеозаписами з місця проведення огляду, які велися на нагрудні бодікамери (відеореєстратори) працівників органу Національної поліції.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 692378 від 13.06.2026 року, ОСОБА_1 – 13 червня 2026 року о 22год.40хв. рухаючись по вулиці Сонячній в селі Люлинці Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «Jeep Cherokee», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », в стані алкогольного сп`яніння, що встановлено зі згоди водія за допомогою приладу Alcotest 6820 Drager, тест № 808, який показав 0,98 ‰ (проміле), чим порушив п.2.9а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 за наявності у нього фактичної можливості заперечувати щодо обставин, наведених у вищезазначеному протоколі про адміністративне правопорушення, та викласти свої заперечення та/або застереження щодо суті правопорушення у відповідній графі 14 протоколу «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення», жодних дій з приводу цього не вчинив, дії працівників поліції не оскаржував.

Обставини, які викладені у протоколі підтверджуються наступними доказами:

рапортом заступника командира взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції Мазяра О. від 13.06.2026 року, згідно якого, 13.06.2026 року о 22год.40хв. на вулиці Сонячній в селі Люлинці Хмільницького району Вінницької області, був зупинений транспортний засіб марки (моделі) «Jeep Cherokee», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », під керуванням водія ОСОБА_1 , у якого були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови), та йому було запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння, зокрема з використанням спеціального технічного засобу (приладу) Drager, на що водій ОСОБА_1 добровільно погодився. За результатами огляду, був встановлений позитивний результат 0,98 ‰ (проміле). Оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , то про вказану подію повідомлено Військову службу правопорядку. Був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, водія відсторонено від керування транспортним засобом шляхом залишення транспортного засобу на місці зупинки без порушення ПДР України;

чеком приладу Alcotest 6820 Drager, тест № 808, від 13.06.2026 року, згідно якого у водія ОСОБА_1 було виявлено 0,98 ‰ (проміле), який ОСОБА_1 підписав без жодних зауважень чи застережень;

актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 13.06.2026 року, згідно якого водій ОСОБА_1 був освідуваний за допомогою технічного приладу Alcotest 6820 Drager, тест № 808, який показав позитивний результат - 0,98 ‰ (проміле). ОСОБА_1 зазначив, що згоден з даним результатом, що засвідчив своїм підписом у відповідній графі акту;

направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість від 13.06.2026 року, згідно якого водію ОСОБА_1 була надана можливість пройти огляд в найближчому закладі охорони здоров`я, однак він цим правом не скористався, що підтверджується відеозаписами з нагрудних бодікамер (відеореєстраторів) працівників органу Національної поліції;

довідкою інспектора ГАП батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Грабовського В., згідно якої, ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 02.12.2021 року, протягом поточного року до відповідальності за вчинення будь-якого з порушень, передбачених ст.130 КУпАП не притягувався;

письмовим поясненням ОСОБА_1 від 13.06.2026 року, згідно якого, він власноручно зазначив, що був зупинений працівниками поліції в селі Люлинці Хмільницького району Вінницької області, які провели огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер. З результатами незгідний, просить розгляду справи в суді;

відеозаписами з місця проведення огляду, які велися на нагрудні бодікамери (відеореєстратори) працівників органу Національної поліції, які були безпосередньо досліджені судом під час розгляду цієї справи в нарадчій кімнаті, на яких чітко зафіксовано факт зупинення транспортного засобу марки (моделі) «Jeep Cherokee», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », під керуванням водія ОСОБА_1 , який на запитання працівника поліції зазначив, що їде додому, везе дружину, яку забрав з лікарні, тобто пересувався у власних справах. Слід зауважити, що ОСОБА_1 не повідомляв працівників поліції про те, що він в момент керування транспортним засобом виконував свої службові обов`язки, а саме виконував завдання з перевезення матеріально-технічних засобів. Під час спілкування, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку із чим, йому було запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного приладу Драгер, на що він добровільно погодився. За результатами проведеного огляду було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, результат 0,98 ‰ (проміле). На запитання працівника поліції, чи погоджується ОСОБА_1 із вказаним результатом, чи є необхідність проїхати до найближчого закладу охорони здоров`я, ОСОБА_1 зазначив, що з результатом огляду згоден, на проходженні огляду в лікарні бажання не висловлював. Після повідомлення працівником поліції про складення протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, ОСОБА_1 почав висловлювати прохання не складати відносно нього протокол та знищити відеозапис з нагрудних бодікамер працівників поліції. На неодноразову пропозицію працівника поліції надати військовий квиток, з метою повідомлення Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зазначену подію, ОСОБА_1 відмовлявся надавати військово-обліковий документ. Лише після встановлення його особи, працівник поліції зателефонував до Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та повідомив про дану подію, на що йому запропонували надати до Військової служби правопорядку відповідні документи. Лише після цього було завершено оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Оцінюючи зібрані у справі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, іншими документами та іншими доказами.

Відповідно до статті 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зміст наведених норм свідчить про те, що жоден доказ не має наперед установленої сили, а висновок про доведеність вини особи не може ґрунтуватися виключно на формальному посиланні на протокол про адміністративне правопорушення. Водночас протокол, акт огляду, результати спеціального технічного засобу, письмові пояснення та відеозапис підлягають оцінці не ізольовано, а у взаємному зв`язку та з урахуванням джерела їх походження, способу отримання, змісту та узгодженості між собою.

Зазначений підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду, відповідно до якої суд у справах про адміністративні правопорушення зобов`язаний надати оцінку кожному доказу окремо та їх сукупності, встановити, чи підтверджують вони обставини, що входять до предмета доказування, та чи не містять внутрішніх суперечностей, які перешкоджають зробити достовірний висновок про винуватість особи.

При цьому суд бере до уваги й положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідно до якої судам необхідно забезпечувати повне, всебічне та об`єктивне дослідження доказів у справах цієї категорії, з`ясовувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та враховувати особливості доказування правопорушень, пов`язаних із керуванням транспортними засобами у стані сп`яніння.

Згідно з частиною 1 статті 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, для встановлення складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у даному випадку підлягають встановленню, зокрема, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його перебування під час такого керування у стані алкогольного сп`яніння та причинний і часовий зв`язок між цими обставинами.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення та рапорту працівника поліції, під час спілкування з ОСОБА_1 у нього були виявлені характерні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота та порушення мови.

Зазначені обставини не залишилися лише зі слів працівника поліції, а безпосередньо зафіксовані на відеозаписах з нагрудних бодікамер, досліджених судом. На відеозаписах зафіксовано спілкування поліцейських із ОСОБА_1 , у ході якого працівники поліції виявили ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували водієві пройти огляд із використанням спеціального технічного засобу.

Отже, суд доходить висновку, що у працівників поліції були достатні фактичні підстави для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, а проведення такого огляду відповідало вимогам ст.266 КУпАП та Порядку № 1103.

Щодо протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 692378 від 13 червня 2026 року суд зазначає наступне.

Вказаний протокол складений уповноваженою посадовою особою, містить відомості про особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, місце, час та суть адміністративного правопорушення, нормативну кваліфікацію діяння, відомості про транспортний засіб, результати огляду та інші необхідні реквізити.

За своїм змістом протокол узгоджується з іншими дослідженими судом доказами, зокрема з рапортом працівника поліції, актом огляду, чеком спеціального технічного засобу та відеозаписами.

Сам по собі протокол не є безумовним і наперед установленим доказом вини особи, однак у даному випадку його відомості підтверджуються іншими самостійними джерелами доказів.

Порушень вимог ст.256 КУпАП при його складенні, які б свідчили про істотне порушення права ОСОБА_1 на захист або перешкоджали суду встановити фактичні обставини події, судом не встановлено.

Відтак протокол є належним та допустимим доказом у справі, а викладені в ньому відомості підлягають оцінці разом з іншими доказами.

Щодо рапорту заступника командира взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області лейтенанта поліції Мазяра О. від 13 червня 2026 року суд зазначає, що цей документ містить відомості про безпосередні обставини виявлення правопорушення: час та місце зупинки транспортного засобу, його марку та реєстраційний номер, особу водія, наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, факт пропозиції пройти огляд, згоду на його проведення та отриманий результат.

Рапорт сам по собі не є спеціальним доказом стану алкогольного сп`яніння, оскільки працівник поліції не встановлював концентрацію алкоголю в організмі ОСОБА_1 власними суб`єктивними спостереженнями. Водночас рапорт є належним джерелом відомостей про обставини, безпосередньо сприйняті працівником поліції під час виконання службових повноважень, а тому може бути доказом у розумінні ст.251 КУпАП.

При цьому відомості рапорту щодо наявності ознак алкогольного сп`яніння та послідовності проведення огляду узгоджуються із відеозаписами, актом огляду та результатом тестування. Тому суд не покладає рапорт як єдиний доказ в основу висновку про винуватість ОСОБА_1 , а оцінює його у сукупності з іншими доказами.

Щодо чека тестування за допомогою спеціального технічного засобу Alcotest 6820 Drager, тест № 808, від 13 червня 2026 року суд зазначає, що цей документ безпосередньо відображає результат проведеного огляду, а саме 0,98 ‰ алкоголю.

Вказаний результат є належним доказом, оскільки безпосередньо стосується предмета доказування у справі, а саме встановлення факту перебування водія у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом.

Допустимість такого доказу обумовлюється дотриманням установленої законом процедури проведення огляду, застосуванням передбаченого законодавством спеціального технічного засобу та належним документальним оформленням результату.

У матеріалах справи результат тестування узгоджується з актом огляду, протоколом про адміністративне правопорушення та відеозаписами. Крім того, на чеку наявний підпис ОСОБА_1 , що підтверджує його ознайомлення з результатом тестування.

Будь-яких об`єктивних даних про технічну несправність приладу, неналежне проведення тестування, застосування іншого приладу, порушення процедури проведення тестування або недостовірність зафіксованого результату матеріали справи не містять.

За таких обставин суд визнає чек тестування належним, допустимим та достовірним доказом результату огляду.

Щодо акта огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 13 червня 2026 року суд зазначає, що він є передбаченим Порядком № 1103 процесуальним документом, яким належним чином оформлено результати проведеного поліцейським огляду.

В акті зазначено, що ОСОБА_1 пройшов огляд за допомогою Alcotest 6820 Drager, тест № 808, результат якого становив 0,98 ‰.

Особливої уваги заслуговує та обставина, що в акті міститься власноручне підтвердження ОСОБА_1 про його згоду з результатом проведеного огляду, засвідчене його підписом.

Таким чином, акт огляду не лише підтверджує факт проведення огляду та його результат, а й узгоджується з вимогами п.5 Порядку № 1103 щодо документального оформлення результатів огляду.

Суд бере до уваги й ту обставину, що відповідно до Порядку № 1103 саме згода водія з результатом огляду на місці зупинки має юридичне значення для подальшої оцінки результату такого огляду. У разі висловлення незгоди водій підлягає направленню до закладу охорони здоров`я.

Разом із тим, суд не залишає поза увагою власноручне письмове пояснення ОСОБА_1 , у якому після проведення огляду він зазначив, що з результатом не згодний та просить розглянути справу судом.

Однак, зазначена обставина сама по собі не спростовує результат огляду та не свідчить про те, що під час проведення огляду водій висловив незгоду з його результатом.

Зміст відеозаписів свідчить про інше: безпосередньо після отримання результату тестування ОСОБА_1 на запитання працівника поліції погодився з результатом 0,98 ‰ та не наполягав на проведенні огляду в закладі охорони здоров`я. Така поведінка узгоджується з його підписом в акті огляду та підписом на чеку тестування.

Отже, суд оцінює подальше письмове твердження про незгоду не ізольовано, а в сукупності з первинною поведінкою ОСОБА_1 , зафіксованою безпосередньо під час огляду.

При цьому суд виходить із того, що право особи заперечувати проти результатів огляду та реалізовувати право на судовий захист не може бути ототожнене з автоматичною недійсністю результату належно проведеного огляду, якщо безпосередньо під час його проведення особа погодилася з результатом, підписала відповідні документи, а об`єктивний відеозапис підтверджує таку поведінку.

Щодо направлення на огляд водія транспортного засобу до закладу охорони здоров`я суд зазначає, що цей документ має значення для встановлення дотримання поліцейськими встановленої процедури та підтверджує, що ОСОБА_1 була роз`яснена можливість проведення огляду у закладі охорони здоров`я.

Разом із тим вирішальне значення для оцінки результату огляду має не саме існування направлення, а встановлена судом обставина, що безпосередньо під час проведення огляду ОСОБА_1 погодився з результатом 0,98 ‰ та не висловив вимоги про проведення огляду в закладі охорони здоров`я.

Тому наявність направлення у матеріалах справи додатково підтверджує дотримання працівниками поліції процедури, однак не є самостійним доказом стану алкогольного сп`яніння.

Щодо довідки інспектора ГАП батальйону патрульної поліції Грабовського В. суд зазначає, що цей документ має допоміжне доказове значення та підтверджує наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 02 грудня 2021 року, а також відсутність у поточному році фактів притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення, передбачені ст.130 КУпАП.

Зазначена довідка не підтверджує безпосередньо факту перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, однак має значення для встановлення юридично значущих обставин, у тому числі наявності в нього права керування транспортними засобами та відсутності встановленої повторності правопорушення за ст.130 КУпАП.

Тому суд визнає її належним та допустимим доказом у межах тих обставин, для підтвердження яких вона складена.

Щодо письмового пояснення ОСОБА_1 від 13 червня 2026 року суд зазначає, що воно є допустимим доказом, оскільки містить власноручно викладену особою інформацію щодо обставин події та підпис особи.

Разом із тим суд критично оцінює викладене в ньому твердження про незгоду з результатом огляду як таке, що саме по собі не спростовує результат тестування.

По-перше, зазначене твердження суперечить відомостям акта огляду, підписаного самим ОСОБА_1 , у якому зафіксовано його згоду з результатом 0,98 ‰.

По-друге, воно суперечить безпосередньо дослідженому судом відеозапису, на якому зафіксовано, що після отримання результату огляду ОСОБА_1 погодився з ним та не наполягав на проведенні огляду в закладі охорони здоров`я.

По-третє, письмове пояснення не містить жодних конкретних об`єктивних даних, які б свідчили про несправність спеціального технічного засобу, неправильність його застосування, порушення процедури проведення огляду або невідповідність отриманого результату фактичному стану водія;

По-четверте, така незгода була висловлена після того, як працівником поліції було повідомлено про складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, та після того, як працівник поліції відмовився знищити відеозаписи з відеореєстраторів.

Щодо відеозаписів із нагрудних бодікамер працівників поліції суд зазначає, що відповідно до ст.251 КУпАП показання технічних приладів і технічних засобів, що мають функції відеозапису, є самостійним передбаченим законом джерелом доказів.

Відеозаписи були безпосередньо досліджені судом, є придатними для сприйняття та містять послідовну фіксацію обставин, що мають істотне значення для справи: зупинки транспортного засобу, спілкування поліцейських із ОСОБА_1 , виявлення ознак алкогольного сп`яніння, пропозиції пройти огляд, проведення тестування, оголошення результату 0,98 ‰, ставлення ОСОБА_1 до результату огляду та подальших дій працівників поліції.

Особливе доказове значення відеозаписів полягає в тому, що вони дозволяють суду безпосередньо перевірити відповідність письмових документів фактичному перебігу події.

Відеозапис не містить ознак монтажу чи інших обставин, які давали б суду обґрунтовані підстави сумніватися у його цілісності та достовірності. Інших доказів, які б спростовували автентичність або зміст відеозаписів, суду не надано.

Навпаки, зміст відеозаписів узгоджується з протоколом, рапортом, чеком тестування та актом огляду.

Тому суд визнає відеозаписи належними, допустимими та достовірними доказами.

Суд враховує, що на відеозаписах зафіксовано висловлювання ОСОБА_1 про те, що він їде додому, а також що він забрав дружину з лікарні. Вказана обставина має значення для перевірки тверджень щодо мети його поїздки.

Якщо особа посилається на те, що керувала транспортним засобом у межах виконання службового завдання, такі обставини повинні підтверджуватися належними доказами. Сам факт проходження військової служби не означає автоматично, що кожний факт керування військовослужбовцем транспортним засобом здійснюється під час виконання ним службових обов`язків.

У цьому випадку безпосередньо під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 не повідомляв, що керує транспортним засобом під час виконання службового завдання, а навпаки пояснив мету поїздки як особисту - поїздку додому та перевезення дружини.

За таких обставин суд не вбачає підстав для висновку, що керування транспортним засобом відбувалося поза межами диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП або що до даних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні правила, які виключають відповідальність за цією нормою.

Суд також враховує, що факт керування саме ОСОБА_1 транспортним засобом марки (моделі) «Jeep Cherokee», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », узгоджується між собою в протоколі, рапорті та відеозаписах, а тому ця обставина не викликає обґрунтованих сумнівів.

Таким чином, окремо оцінені докази мають різне доказове значення.

Протокол про адміністративне правопорушення підтверджує процесуальне оформлення виявленої події та містить первинний виклад її обставин.

Рапорт працівника поліції підтверджує обставини, безпосередньо сприйняті ним під час зупинки транспортного засобу та проведення огляду.

Чек Alcotest 6820 Drager, тест № 808, підтверджує конкретний результат вимірювання 0,98 ‰.

Акт огляду підтверджує факт проведення огляду, використання конкретного спеціального технічного засобу, отриманий результат та згоду ОСОБА_1 з цим результатом.

Направлення на огляд підтверджує документальне оформлення можливості проведення огляду в закладі охорони здоров`я.

Довідка про наявність посвідчення водія підтверджує наявність у ОСОБА_1 права керування транспортними засобами та має допоміжне значення для вирішення справи.

Письмове пояснення підтверджує, що ОСОБА_1 після повідомлення йому про оформлення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та відмови у знищенні відеозаписів з відеореєстраторів працівників поліції, заперечив проти результату огляду, однак не містить об`єктивних даних, здатних спростувати результат вимірювання.

Відеозаписи об`єктивно фіксують перебіг події, поведінку ОСОБА_1 , проведення огляду, оголошення його результату та його ставлення до цього результату і тому є одним із найбільш переконливих доказів у справі.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, суд має оцінювати не лише формальну наявність документів, а й дотримання встановленої процедури огляду, взаємну узгодженість доказів та їх здатність у сукупності підтверджувати всі елементи складу адміністративного правопорушення. У судовій практиці також визнається можливість підтвердження обставин правопорушення сукупністю протоколу, результату огляду, акта, рапорту та відеозапису за умови відсутності істотних порушень процедури. Аналогічний підхід застосовано судами при оцінці доказів у справах, де результати огляду на стан сп`яніння зафіксовані технічним засобом та підтверджуються іншими доказами.

Важливо, що чинний Порядок № 1103 прямо встановлює процесуальне значення згоди водія з результатом огляду: підтвердження стану сп`яніння та згода водія з результатами огляду є підставою для притягнення його до відповідальності; у разі незгоди з результатом водій підлягає направленню до закладу охорони здоров`я.

У даному випадку судом встановлено, що безпосередньо під час проведення огляду ОСОБА_1 погодився з результатом 0,98 ‰, що підтверджується одночасно його підписом в акті огляду, підписом на чеку та об`єктивним відеозаписом.

Подальше зазначення ним у письмовому поясненні про незгоду з результатом суд розцінює як реалізацію права на захист та оскарження результатів, однак не як доказ того, що під час проведення огляду ним була висловлена незгода, яка відповідно до Порядку № 1103 зобов`язувала поліцейського направити його до закладу охорони здоров`я.

Суд також бере до уваги, що ОСОБА_1 не надав жодного належного та об`єктивного доказу, який би спростовував справність спеціального технічного засобу, правильність проведення тестування або достовірність результату 0,98 ‰.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що вони є взаємопов`язаними, взаємодоповнюючими та в основних істотних обставинах узгоджуються між собою.

Сукупність доказів дозволяє достовірно встановити, що 13 червня 2026 року о 22год.40хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки (моделі) «Jeep Cherokee», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », по вулиці Сонячній в селі Люлинці Хмільницького району Вінницької області, маючи ознаки алкогольного сп`яніння, а проведеним у встановленому законом порядку оглядом із використанням спеціального технічного засобу Alcotest 6820 Drager, тест № 808, встановлено концентрацію алкоголю 0,98 ‰.

Зазначений результат перевищує допустиму межу, за якої особа вважається такою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, та в сукупності з іншими доказами підтверджує наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Жоден із досліджених доказів окремо не покладається судом в основу висновку про винуватість як єдиний та достатній доказ. Натомість висновок суду ґрунтується на їх сукупності, в якій кожен доказ підтверджує певну частину встановлених обставин, а відеозапис, акт огляду та чек технічного засобу забезпечують взаємну перевірку відомостей, викладених у протоколі та рапорті.

Відповідно до статті 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виконавши зазначені вимоги закону та оцінивши всі надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Підстав для визнання протоколу, акта огляду, чека спеціального технічного засобу, рапорту, направлення, письмового пояснення чи відеозаписів недопустимими доказами суд не встановив.

Наявні між окремими доказами розбіжності, а саме між згодою ОСОБА_1 з результатом огляду та його подальшим письмовим запереченням проти цього результату, не мають характеру таких суперечностей, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, оскільки причини та момент виникнення цієї розбіжності встановлені судом за допомогою безпосередньо дослідженого відеозапису та письмових документів.

Отже, суд вважає доведеним поза розумним сумнівом у межах стандарту доказування, що застосовується під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим його дії правильно кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП.

Щодо доводів захисника Олянюка В.Л. про те, що ОСОБА_1 на момент зупинки транспортного засобу мав статус військовослужбовця та виконував обов`язки військової служби, у зв`язку з чим огляд на стан алкогольного сп`яніння мав проводитися виключно в порядку, передбаченому ст.266-1 КУпАП, суд зазначає наступне.

Суд погоджується з тим, що стаття 266-1 КУпАП встановлює спеціальний порядок проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння щодо військовослужбовців Збройних Сил України. Вказана норма підлягає врахуванню судом під час перевірки дотримання процедури проведення огляду та оцінки допустимості отриманих унаслідок такого огляду доказів.

Водночас сам по собі факт проходження особою військової служби не є достатньою та безумовною підставою для висновку про те, що будь-який огляд такої особи, проведений працівником Національної поліції, автоматично є недійсним, а його результати - недопустимими доказами.

За змістом статті 266-1 КУпАП законодавець розмежовує різні ситуації перебування військовослужбовця та відповідно визначає різний порядок проведення огляду.

Так, частиною другою статті 266-1 КУпАП передбачено спеціальний порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин. Частиною третьою цієї статті врегульовано порядок огляду військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають, зокрема, на вулицях, у громадському транспорті та інших визначених законом місцях.

Отже, для вирішення питання про застосування конкретного порядку, встановленого ст.266-1 КУпАП, має бути встановлено не лише факт належності особи до військовослужбовців Збройних Сил України, але й конкретні обставини її перебування на момент виявлення правопорушення, зокрема чи виконувала вона в цей момент обов`язки військової служби.

З матеріалів справи вбачається, що захисник на підтвердження виконання ОСОБА_1 обов`язків військової служби надав довідку командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 за вих. № 3734 від 16 липня 2026 року.

Згідно з указаною довідкою ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та виконував службові обов`язки у період з 08год.00хв. 13 червня 2026 року до 23год.00хв. 14 червня 2026 року, а саме виконував службове завдання з перевезення матеріально-технічних засобів.

Разом із тим суд не може беззастережно ототожнити зазначену довідку з доказом того, що саме о 22год.40 хв. 13 червня 2026 року, у момент керування транспортним засобом по вулиці Сонячній в селі Люлинці Хмільницького району Вінницької області, ОСОБА_1 фактично виконував зазначене службове завдання.

Зміст довідки містить загальне твердження про виконання службових обов`язків у певний часовий проміжок, однак не містить конкретних відомостей щодо маршруту руху ОСОБА_1 , транспортного засобу марки (моделі) «Jeep Cherokee», реєстраційного номера « НОМЕР_2 », характеру та кількості матеріально-технічних засобів, місця їх завантаження чи розвантаження, пункту призначення, підстави отримання такого завдання, номера відповідного розпорядження, наказу, дорожнього листа, накладної чи іншого первинного документа, який би безпосередньо підтверджував виконання саме цього службового завдання в момент зупинки.

Таким чином, зазначена довідка підтверджує факт проходження ОСОБА_1 військової служби та містить інформацію про те, що командування військової частини вважає період з 08год.00хв. 13 червня 2026 року до 23год.00хв. 14 червня 2026 року періодом виконання ним службових обов`язків, однак сама по собі не підтверджує конкретної обставини, яка є предметом доказування у цій справі, - фактичного виконання ним службового завдання саме у момент та в місці виявлення адміністративного правопорушення.

Особливого значення суд надає тому, що безпосередньо під час зупинки транспортного засобу та спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не повідомив про те, що він виконує службове завдання, пов`язане з перевезенням матеріально-технічних засобів.

Навпаки, як безпосередньо встановлено судом під час дослідження відеозаписів з нагрудних бодікамер працівників поліції, на запитання працівника поліції про мету поїздки ОСОБА_1 повідомив, що їде додому та везе дружину, яку забрав з лікарні.

Така поведінка та пояснення особи безпосередньо під час події не узгоджуються з твердженням про виконання ним у цей момент службового завдання з перевезення матеріально-технічних засобів.

Суд при цьому виходить із того, що відеозапис відображає обставини події безпосередньо в момент її виникнення, тоді як довідка військової частини була видана більш ніж через місяць після події, а саме 16 липня 2026 року.

З огляду на це суд оцінює зазначену довідку не ізольовано, а в сукупності з іншими доказами, передусім із безпосередньо дослідженим відеозаписом.

При цьому суд не ставить під сумнів компетенцію командира військової частини надавати відомості щодо проходження військової служби та виконання військовослужбовцем службових обов`язків. Водночас документ, складений командиром військової частини, не має наперед установленої доказової сили та відповідно до ст.252 КУпАП підлягає оцінці нарівні з іншими доказами.

Інше тлумачення фактично означало б, що будь-яка довідка військової частини, видана після виявлення адміністративного правопорушення та така, що містить загальне зазначення про виконання військовослужбовцем службових обов`язків у певний період, автоматично виключала б можливість суду встановлювати фактичні обставини конкретної події за іншими доказами.

Такий підхід суперечив би положенням ст.251 та ст.252 КУпАП, відповідно до яких доказами є фактичні дані, встановлені у визначеному законом порядку, а кожен доказ підлягає оцінці з точки зору належності, допустимості та достовірності, а всі докази - у сукупності.

Суд також бере до уваги положення статті 16 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», відповідно до яких кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Водночас саме по собі перебування військовослужбовця у періоді, який командування визначило як час виконання службових обов`язків, не означає, що будь-яка його поведінка в цей період автоматично є виконанням конкретного службового завдання.

Для застосування спеціального порядку огляду, передбаченого ст.266-1 КУпАП, суд має встановити фактичний зв`язок між діями військовослужбовця в момент виявлення правопорушення та виконанням ним обов`язків військової служби.

Такого фактичного зв`язку у даному випадку судом не встановлено.

Більше того, наявні у справі докази свідчать про протилежне: під час зупинки ОСОБА_1 пояснив працівникам поліції особисту мету поїздки - повернення додому та перевезення дружини, яку він забрав із лікарні. Жодних відомостей про перевезення матеріально-технічних засобів він працівникам поліції не повідомив.

Відсутні також будь-які безпосередньо досліджені судом документи, які б підтверджували, що транспортний засіб марки (моделі) «Jeep Cherokee», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », на момент його зупинки використовувався для виконання конкретного службового завдання військової частини НОМЕР_1 .

За таких обставин суд вважає, що довідка командира військової частини № НОМЕР_4 від 16 липня 2026 року не є достатньою для спростування сукупності доказів, якими встановлено фактичні обставини події.

При цьому суд окремо зазначає, що посилання захисника на ст.266-1 КУпАП не може бути розглянуте відірвано від фактичних обставин справи.

Дійсно, відповідно до ст.266-1 КУпАП законодавець установив спеціальний порядок огляду військовослужбовців, однак застосування цього порядку залежить від встановлення передбачених законом умов його застосування.

Законодавець не встановив правила, відповідно до якого сам факт проходження військової служби виключає застосування загальної процедури, передбаченої ст.266 КУпАП, у будь-якій ситуації керування військовослужбовцем цивільним транспортним засобом.

У цьому контексті показовою є й судова практика, у якій звертається увага на необхідність встановлення конкретних умов, передбачених ст.266-1 КУпАП, а не лише самого факту військового статусу особи. Зокрема, в судових рішеннях наголошується, що спеціальний порядок ст.266-1 пов`язаний із виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби або перебуванням у визначених законом місцях.

Водночас суд враховує, що в судовій практиці існує й інший підхід, за яким у разі доведеності факту виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби огляд, проведений працівниками патрульної поліції за загальною процедурою ст.266 КУпАП, визнається таким, що не відповідає спеціальному порядку ст.266-1 КУпАП.

Однак наведені правові підходи не змінюють висновку суду у цій конкретній справі, оскільки визначальним є питання фактичної доведеності того, що саме у момент зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби.

Такого факту матеріалами справи з необхідною мірою достовірності не підтверджено.

Сама по собі довідка командира військової частини № НОМЕР_4 від 16 липня 2026 року не містить конкретизації службового завдання, яке ОСОБА_1 виконував о 22год.40хв. 13 червня 2026 року, не підтверджує маршрут руху та не встановлює зв`язку між керуванням саме транспортним засобом марки (моделі) «Jeep Cherokee», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », і виконанням цього завдання.

Натомість безпосередньо досліджений судом відеозапис містить пояснення самого ОСОБА_1 щодо особистої мети поїздки, які він надав до виникнення будь-якого спору щодо правової кваліфікації події та до складення ним письмових пояснень.

Тому суд вважає, що доводи захисника в цій частині ґрунтуються переважно на припущенні про виконання ОСОБА_1 службового завдання, яке не підтверджене достатньою сукупністю об`єктивних доказів.

Щодо посилання захисника на те, що працівникам поліції було відомо про військовий статус ОСОБА_1 , суд зазначає, що ця обставина сама по собі не доводить виконання ним обов`язків військової служби.

Навпаки, з відеозапису вбачається, що після встановлення особи водія працівники поліції встановили його належність до військової служби та повідомили про подію Військову службу правопорядку у Збройних Силах України.

Тобто працівники поліції не приховували факт військового статусу ОСОБА_1 , а після його встановлення вжили заходів для повідомлення Військової служби правопорядку.

Разом із тим повідомлення Військової служби правопорядку про виявлення військовослужбовця, який керував транспортним засобом у стані сп`яніння, не означає автоматичного визнання того, що на момент керування він виконував обов`язки військової служби.

Таке повідомлення має інформаційне та організаційне значення і не замінює доказування обставин, що входять до предмета доказування у справі про адміністративне правопорушення.

Суд також відхиляє посилання захисника на те, що сама наявність військового статусу ОСОБА_1 виключає застосування до нього положень ст.266 КУпАП.

Зміст ст.266-1 КУпАП не дає підстав для такого безумовного висновку, оскільки спеціальний порядок пов`язаний із конкретними юридично значущими обставинами перебування військовослужбовця, встановлення яких є необхідним передумовою його застосування.

Отже, оскільки судом не встановлено, що в момент керування транспортним засобом ОСОБА_1 фактично виконував обов`язки військової служби або перебував у такій ситуації, яка відповідно до ст.266-1 КУпАП зумовлювала застосування спеціальної процедури, відсутні правові підстави для висновку про те, що працівники Національної поліції були позбавлені повноважень провести огляд на стан алкогольного сп`яніння відповідно до ст.266 КУпАП.

Таким чином, проведення 13 червня 2026 року огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння працівниками Національної поліції саме по собі не свідчить про недопустимість отриманого результату, а доводи захисника про автоматичну недійсність огляду та всіх похідних від нього доказів є необґрунтованими.

Суд не встановив істотних порушень установленої законом процедури проведення огляду, які б унеможливлювали використання його результатів як доказу. Навпаки, результат огляду 0,98 ‰ підтверджується чеком Alcotest 6820 Drager, актом огляду, протоколом про адміністративне правопорушення та безпосередньо дослідженим відеозаписом.

За таких обставин клопотання захисника про закриття провадження на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення задоволенню не підлягає.

Факт проходження ОСОБА_1 військової служби не виключає його адміністративної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху. Відповідно до ст.15 КУпАП військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах, зокрема за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Таким чином, військовий статус ОСОБА_1 не створює імунітету від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, а встановлені судом обставини свідчать про наявність у його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 267 КУпАП, адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Однак, як встановлено, дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством (ст.267 КУпАП), не оскаржувалися.

Таким чином, незаконність дій службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно положень статті 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Призначаючи адміністративне стягнення, суд враховує обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан.

Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.

Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб, а тому таке правопорушення не може бути визнано малозначним.

Відповідно до положень статті 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Санкцією частини 1 статті 130 КУпАП передбачене покарання у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Слід зауважити, що додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, є безальтернативним.

Враховуючи вимоги закону, конкретні обставини справи та особу правопорушника, суд приходить до висновку, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

У відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 слід стягнути в дохід держави судовий збір.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 130, 221, 283-284, 287, 294 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000грн.00коп. в дохід держави на рахунок (IBAN) UA418999980313080149000002001, отримувач: ГУК у Вінницькій обл./Він.обл/21081300, ЄДРПОУ 37979858, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665грн.60коп. на номер рахунку (IBAN) UA908999980313111256000026001, отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, Казначейство України (ЕАП).

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП, та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя