Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №925/799/26 — Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м.Черкаси Справа № 925/799/26

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за правилами письмового провадження розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваполімер Інжиніринг", м.Львів, вул.Тютюнників,35 кв.7

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія – Імпекс", м.Черкаси, вул.Смілянська,131

про стягнення 1213238,11 грн заборгованості за договором поставки

без виклику та участі представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акваполімер Інжиніринг" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія-Імпекс" з вимогами про стягнення 1213238,11 грн заборгованості за договором поставки від 25.05.2022 №25-05/22ЄС, зокрема: 672857,00 грн основного боргу, 294207,62 грн інфляційних втрат, 78420,10 грн – 3% річних, 167753,39 грн пені, а також про відшкодування судових витрат.

Позовну заяву було подано з порушенням вимог ст.174 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою суду від 12.06.2026 позов залишено без руху з наданням заявнику строку на виправлення недоліків.

23.06.2026 за вх.№10639/26 до суду надійшла заява позивача від 22.06.2026 про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач надав докази виконання вимог ухвали суду від 12.06.2026.

Ухвалою суду від 30.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце цього засідання.

Так, відповідно до Господарського процесуального кодексу України:

ч.5 ст.6. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів);

ч.6 ст.6. Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку;

абз.1 ч.7 ст.6. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з:

відповіддю, сформованою засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" за запитами судді Скиби Г.М. від 15.06.2026 №36459574 (а.с.19) – Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія – Імпекс" (ЄДРПОУ 43045867) не має зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС "Електронний суд";

від 15.06.2026 №2884614 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.20) – в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія – Імпекс" (ЄДРПОУ 43045867): місцезнаходження – Черкаська область, м.Черкаси, вул.Смілянська,131; актуальний стан на фактичну дату та час формування – зареєстровано.

Відповідно до ст.93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Відповідно до п.10 ч.2 ст.9 та ч.3 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Відповідно до ст.27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Ухвала суду від 30.06.2026, направлена відповідачу за адресою місцезнаходження, зареєстрованою у встановленому законом порядку (зокрема, вказана адреса міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; іншої адреси суду цією особою не повідомлено не повідомлено) повернута поштою з відміткою "адресат відсутній".

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету (…), за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відмітку пошти "адресат відсутній " суд оцінює як "відсутність особи за адресою", оскільки така особа була відсутня у момент доставки їй поштового повідомлення особисто листоношею та оскільки надалі (протягом установленого законом 5-ти денного строку його зберігання у поштовому відділенні) така особа не отримала поштове відправлення суду з власної волі.

Відповідно до ч.4 ст.122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Оголошення про виклик/повідомлення відповідача у судове засідання/розгляд справи у письмовому провадженні було розміщено на офіційному вебсайті судової влади України 30.06.2026 (а.с.34).

Відповідно до ч.1, 4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, однак відзиву на позов чи й доказів належного та повного виконання умов договору до суду не надіслав.

Суд розглянув справу за наявними в ній доказами та матеріалами.

За результатами розгляду спору прийнято та приєднано до справи судове рішення без його проголошення відповідно до приписів ст.ст. 233, 240 ГПК України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив такі взаємовідносини сторін та обставини.

25.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акваполімер Інжиніринг" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія – Імпекс" (покупець) укладено договір поставки №25-05/22ЄС (а.с.7), за умовами якого: постачальник зобов`язується поставити у обумовлений строк покупцеві виріб (надалі – продукція) відповідно до специфікацій (додатки) що є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти вказану продукцію і сплатити за неї грошову суму відповідно до умов договору (п.1.1); загальна сума цього договору представляє собою сукупність сум окремих операцій, що будуть проведені сторонами протягом дії договору, які будуть відображатися у рахунках-фактурах та видаткових накладних згідно специфікацій (додатки) до даного договору, що є його невід`ємною частиною (п.2.1); оплата здійснюється покупцем на підставі виставлених постачальником рахунків-фактур, шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника наступним чином: передоплата в розмірі 100% від вартості специфікацій (додатків) до даного договору, що є його невід`ємною частиною (п.3.1.1); умови доставки продукції вказано в кожній окремій специфікації (додатку) до даного договору, якщо інші умови доставки не будуть погоджені сторонами (п.4.1.1); термін виготовлення продукції вказано в кожній окремій специфікації (додатку) до даного договору /(п.4.2); право власності на продукцію переходить до покупця з моменту повної оплати вартості отриманої продукції від постачальника за видатковою накладною але ризики щодо страти та пошкодження товару отриманої продукції від постачальника до покупця переходять з моменту підписання видаткової накладної (п.4.3); передача продукції постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування продукції, що поставляється, кількість в одиницях вимірювання та загальну вартість продукції, що постачається (п.4.4); за порушення грошових зобов`язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день порушення виконання (п.6.1); усі спори, що виникають між сторонами з умов цього договору або зобов`язань за ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів між сторонами, він підлягає вирішенню у судовому порядку згідно з вимогами Господарського процесуального кодексу України (п.6.3); цей договір ступає в дію з дати його підписання обома сторонами (та скріплення печатками) і діє до 31.12.2022. У випадку, якщо обов`язки по договору не будуть виконані сторонами чи однією із сторін, то дія цього договору продовжується до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань. /…/ (п.8.1); відповідно до вимог цього договору отримання покупцем продукції здійснюється по видаткових накладних, оформлених постачальником на підставі довіреності покупця. Підпис покупця у видаткових документах є підставою вважати, що покупець отримав відповідну продукцію по кількості та комплектності (п.8.3); повідомлення між сторонами здійснюється у письмовій формі, за допомогою зв`язку по електронній пошті, якщо інше не встановлено сторонами. Сторони признають юридичну силу сканованих копій документів, підписаних з використанням зв`язку по електронній пошті. /…/ Кореспонденція надсилається за адресою, вказаною в розділі 10 даного договору (п.8.4); до договору додається і є невід`ємною частиною додаток №1 – Специфікація №1 (п.9.1.1).

Згідно із додатком №1 до договору "Специфікація №1" (а.с.9) постачальник зобов`язався поставити покупцю продукцію – ємність з стільникової труби V=100 куб.м (габаритні розміри: Дn=3000 мм, Ln=14200 мм в комплекті з горловиною Дn=800, Нг=1100 мм, люк форма – циліндрична, матеріал: стільникова труба) в кількості 1 шт, вартістю 1592857,00 грн (з ПДВ); термін виготовлення продукції – 24 календарних дні після передоплати згідно з п.3.1.1 договору; умови поставки: доставка продукції не включена у вартість згідно із специфікацією №1; умови оплати: передоплата в розмірі 100% від вартості специфікації №1.

25.05.2022 постачальником виставлено покупцю рахунок на оплату продукції №50 (а.с.10) на суму 1115000,00 грн, який покупцем оплачено частково в загальній сумі 920000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 25.05.2022 №43 на суму 30000 грн, від 27.05.2022 №46 на суму 200000,00 грн, від 26.05.2022 на суму 300000,00 грн та від 21.06.2022 №66 на суму 120000,00 грн з призначенням платежу "Часткова оплата за ємність, зг. рах.49 від 25.05.2022" (а.с.11-12).

28.06.2022 постачальником на виконання умов договору здійснено поставку продукції – ємність із стільникової труби V=100 куб.м (Дn=3000 мм, Ln=14200 мм) з горловиною (Дn=800, Нг=1100 мм), яку покупцем прийнято без зауважень до якості/комплектності, що підтверджується видатковою накладною №2806-000001 на суму 1592857,00 грн та актом приймання-передачі від 28.06.2022 (а.с.13-14).

Остаточний розрахунок за поставлений товар в сумі 672857,00 грн покупцем не здійснено.

Вказані обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваполімер Інжиніринг" в Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія-Імпекс" з вимогами про примусове стягнення 1213238,11 грн заборгованості за договором поставки від 25.05.2022 №25-05/22ЄС, зокрема: 672857,00 грн основного боргу, а також нарахованих відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України 294207,62 грн інфляційних втрат та 78420,10 грн – 3% річних, та відповідно до п.6.1 договору за порушення грошових зобов`язань 167753,39 грн - пені.

Відповідачем доказів виконання у повному обсязі умов договору поставки від 25.05.2022 №25-05/22ЄС чи й відзиву на позов до суду не надано.

Інших доказів та документів не подано.

Оцінюючи докази сторін у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Сторони за договором є суб`єктами господарювання на ринку України, самостійними юридичними особами з присвоєнням ідентифікаційного коду, визначенням видів діяльності, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ – положення ст.93 Цивільного кодексу України.

Позивач звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом про стягнення з відповідача 672857,00 грн основної заборгованості за металопродукцію (ємність із стільникової труби V=100 куб.м (Дn=3000 мм, Ln=14200 мм) з горловиною (Дn=800, Нг=1100 мм)), поставлену останньому за договором від 25.05.2022 №25-05/22-ЄС.

Відповідно до положень ст.ст.6, 11, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах письмового двостороннього строкового консенсуального оплатного договору поставки від 25.05.2022 №25-05/22-ЄС; договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним, не розірваний сторонами та є дійсним на момент спірних правовідносин. Суд враховує презумпцію правомірності правочину (приписи ст.204 Цивільного кодексу України).

Господарські відносини сторін охоплюються приписами параграфу 3 гл.54 ЦК України як різновид купівлі-продажу товару (ст. 712 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до Цивільного кодексу України:

п.1 ч.2 ст.11. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини;

ч.1, 2 ст.509. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу;

ст.525. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

ст.526. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

ст.530. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства;

ст.599. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином;

ст.610. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);

ст.611. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом;

ст.629. Договір є обов`язковим для виконання сторонами;

ч.1 ст.638 Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди;

ч.1 ст.639. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом;

ч.1, 2 ст.712. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст.265 Господарського кодексу України (чинного на час спірних правовідносин) за договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору від 25.05.2022 №25-05/22-ЄС здійснено поставку відповідачу металопродукцію (ємність із стільникової труби V=100 куб.м (Дn=3000 мм, Ln=14200 мм) з горловиною (Дn=800, Нг=1100 мм)) на суму 1592857,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 28.06.2022 №2806-000001 на суму 1592857,00 грн (а.с.13). Про належне виконання позивачем зобов`язань за договором свідчить відсутність будь-яких зауважень чи претензій з боку відповідача щодо наданих послуг, зафіксована у акті приймання-передачі товару від 28.06.2022 (а.с.14).

Відповідно до умов договору (п.3.1.1) та специфікації №1 оплата товару здійснюється на умовах 100% передоплати на підставі виставленого рахунку на оплату.

Разом з тим, відповідачем зобов`язання за договором виконано частково в сумі 920000,00 грн; заборгованість за поставлену металопродукцію становить 672857,00 грн.

Суд вважає, що строк виконання зобов`язання та оплати боргу відповідачем за господарським договором про поставку від 25.05.2022 №25-05/22ЄС – є таким, що настав.

Вказані обставини відповідачем не спростовано та не заперечено; станом на день розгляду справи доказів належного виконання умов договору у повному обсязі не надано.

Невиконання відповідачем взятого на себе зобов`язання у строки, встановлені п.3.1.1 договору, є правовою підставою для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми основного боргу 672857,00 грн у примусовому порядку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач вправі вимагати стягнення з відповідача грошової заборгованості з урахуванням офіційного індексу інфляції та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з наданими позивачем до позовної заяви розрахунками розміри інфляційних втрат за порушення строків розрахунків та 3% річних за користування чужими грошовими коштами становлять 294207,62 грн та 78420,10 грн (відповідно).

Розрахунки перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу "Еліт: Ліга Закон". Розрахунки на суму 294207,62 грн інфляційних втрат та 78420,10 грн – 3% річних є неправильними через (можливі) арифметичні помилки (покроковий розрахунок інфляційних позивачем не додано, лише зазначено проіндексовану суму за заявлений період), а також через застосовану неправильну формулу розрахунку 3% річних (мала б бути застосована така формула: сума боргу х кількість днів прострочення х 3 : 365 : 100). Відтак, за вказані позивачем періоди, інфляційні втрати становлять 293879,97 грн, а 3% річних – 78364,80 грн. В частині стягнення решти суми 3% річних – 55,30 грн, та інфляційних втрат – 327,65 грн необхідно відмовити з мотивів необґрунтованості, недоведеності та безпідставності вимоги.

За невиконання грошового зобов`язання, відповідно до ч.6 ст.231 та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, п.6.1 договору, позивач має право на стягнення пені за прострочення сплати боргу.

Поданий позивачем розрахунок пені на суму 167753,39 грн є неправильним через неправильне визначення позивачем кількості днів у періоді, протягом якого певна сума простроченого платежу не була сплачена, зокрема, у періоді прострочення з 28.06.2022 до 27.12.2022 – 183 дні, а не 182, як вказано позивачем, однак враховуючи, що заявлений розмір не перевищує суми, на яку позивач має право (168675,11 грн), пеня підлягає стягненню у заявленій сумі 167753,39 грн.

Відповідно до ст.ст.74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Обґрунтування належності способу захисту у спірних правовідносинах.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

Водночас під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Суд при прийнятті рішення також враховує та розділяє правові висновки, викладені в Постанові КЦС ВС від 21.08.2024 №462/7300/20 (61-3945св24): виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності, розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: "PLACUIT IN OMNIBUS REBUS PRAECIPUUM ESSE IUSTITIAE AEQUITATISQUE QUAM STRICTI IURIUS RATIONEM" яка означає "у всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права". Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляд кожної конкретної справи.

Суд враховує правові висновки постанови КЦС ВС від 23.10.2024 у справі №753/25081/21 (61-8693св), що цивільна справа має бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів а також правдивості твердження заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Суд зазначає, що сплата заборгованості відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання до суду відзиву чи й доказів проведення розрахунку з позивачем.

Відповідачем всупереч вимог та приписів ч.1 ст.74, ст.76, 77 ГПК України факту належного виконання зобов`язання перед позивачем у визначений договором строк не доведено; доводів та документів позивача не спростовано.

За вказаних обставин суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права, передбачений приписами ст.ст.15-16 Цивільного кодексу України, тому позов підлягає до часткового задоволення. Належить стягнути з відповідача на користь позивача 1212855,16 грн заборгованості за договором поставки від 25.05.2022 №25-05/22ЄС, зокрема: 672857,00 грн основного боргу, 293879,97 грн інфляційних втрат, 78364,80 грн – 3% річних, 167753,39 грн пені. В решті вимог відмовити.

Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі – Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 ГПК України):

принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили – з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);

принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);

принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);

принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, належить покласти на відповідача та стягнути на користь позивача 14554,26 грн судового збору.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія – Імпекс" (м.Черкаси, вул.Смілянська,131, код ЄДРПОУ 43045867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваполімер Інжиніринг" (м.Львів, вул.Тютюнників,35 кв.7, код ЄДРПОУ 39422720, рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ "Приватбанк") 1212855,16 грн заборгованості за договором поставки від 25.05.2022 №25-05/22ЄС та 14554,26 грн судового збору.

В решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено і підписано 09.09.2026.

Суддя Г.М.Скиба