Вирок від 07 вересня 2026 р. у справі №404/8389/24 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/8389/24

Номер провадження 1-кп/404/363/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року Фортечний районний суд м. Кропивницького в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кропивницькому в залі суду кримінальне провадження №12024121010000834 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кіровограда, українця, громадянина України, одруженого, з повною загальною середньою освітою, військовослужбовця, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

представника цивільного відповідача ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу на посаді командира відділення військової частини НОМЕР_1 , 22.03.2024 близько 22 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходився разом із ОСОБА_5 в приміщенні магазину «АТБ-маркет», за адресою: вул.Євгена Тельнова, 9А, м.Кропивницький, де між ними виник конфлікт. У ході вказаного конфлікту на ґрунті неприязних відносин, що виникли раптово, ОСОБА_5 кулаком завдав удару в обличчя ОСОБА_3 , після чого у ОСОБА_3 виник умисел на умисне вбивство ОСОБА_5 .

Так, у ході конфлікту ОСОБА_3 дістав із власної наплічної сумки придатну для стрільби нарізну короткоствольну вогнепальну зброю – самозарядний пістолет моделі «Glock», калібру 9x19 мм, з серійним номером НОМЕР_2 , промислового виготовлення та, тримаючи його в правій руці, спрямував ствол дульним зрізом впритул до голови ОСОБА_5 , погрожуючи застосуванням вказаної зброї. Оскільки конфлікт намагались припинити інші особи, які в той момент перебували в приміщенні магазину, ОСОБА_3 , поклавши вказану вогнепальну зброю назад до власної наплічної сумки, запропонував ОСОБА_5 вийти з приміщення магазину на вулицю.

Надалі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вийшли з магазину, де між ними продовжився конфлікт, в ході якого ОСОБА_3 , реалізовуючи свій злочинний прямий умисел на вбивство ОСОБА_5 , діючи цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, повторно дістав із наплічної сумки, яка була при ньому, придатну для стрільби нарізну короткоствольну вогнепальну зброю – самозарядний пістолет моделі «Glock», калібру 9x19 мм, з серійним номером НОМЕР_2 , та, тримаючи його в руці, здійснив не менше одного (1) пострілу потерпілому ОСОБА_5 в область тулубу, та, вважаючи, що виконав усі дії необхідні для доведення злочину до кінця та останній внаслідок отриманих тілесних ушкоджень помре, ОСОБА_3 відійшов від потерпілого.

У результаті протиправних дій ОСОБА_3 у потерпілого ОСОБА_5 утворилися тілесні ушкодження у вигляді вогнепального проникаючого поранення грудної клітини, наскрізного поранення нижньої частки лівої легені, кровотечі, крововтрати важкого ступеню, лівобічного гемопневмотораксу, пневмогематоцеле нижньої частки лівої легені, багатоуламкового перелому голівки 7 ребра зліва; некрозу та нагноєння вогнепальної рани зліва, нагноєння торакотомної рани зліва, неспроможності середньої третини післяопераційної рани; багатокамерної емпієми плеври зліва, регідної лівої плевральної порожнини; післятравматичного остеомієліту 7 ребра зліва, післятравматичної бронхоплевральної нориці; вогнепального наскрізного поранення хребта, багатоуламкового перелом Th6 хребця, крайових переломів задніх дуг Th5, Th7 хребців, зі зміщенням уламків в хребтовий канал з пошкодженням ТМО, ліквореєю, забою спинного мозку, набряку спинного мозку, Frankel A, нижньої параплегії, вогнепального наскрізного поранення правої лопатки; постгеморагічної анемії середнього ступеню важкості, які в своїй сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя.

Надалі на місце події свідком ОСОБА_9 було викликано працівників швидкої медичної допомоги, які вчасно надали ОСОБА_5 першу медичну допомогу та доставили останнього до КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради», де потерпілому було надано своєчасну необхідну медичну допомогу. Таким чином ОСОБА_3 вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, проте злочин не було закінчено, тобто суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_5 не настали, з причин, що не залежали від волі обвинуваченого.

Вказаними діями, ОСОБА_3 вчинив закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України.

2. Позиція сторони захисту.

Стороною захисту із висунутого обвинувачення оспорюється наявність в обвинуваченого ОСОБА_3 умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_5 та кваліфікація вичиненого ним діяння.

Допитаний у судовому засіданні 23.07.2026 обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України визнав частково, пояснивши, що за вказаних в обвинуваченні обставин дійсно спричинив шкоду здоров`ю потерпілого ОСОБА_5 шляхом здійснення пострілу зі службової зброї, однак умислу на вбивство останнього не мав.

Так, 22.03.2024 він разом зі своєю дружиною перебував у приміщенні магазину «АТБ». Він був у відділенні з продуктами харчування, а дружина чекала його біля каси. У цей час він побачив, що між його дружиною та трьома раніше невідомими йому особами – потерпілим ОСОБА_5 та двома жінками, які стояли біля пакувальних столиків та вживали алкогольні напої, – виник конфлікт. Оскільки його дружину обурило те, що вказані особи вживали алкогольні напої у супермаркеті, вона підійшла до них та зробила зауваження, на що вони відповіли їй нецензурною лайкою. Оплативши на касі товар, він підійшов до трьох вказаних осіб та поцікавився причиною конфлікту. У відповідь вони почали грубо висловлюватися до нього, використовуючи нецензурні вислови. Потерпілий ОСОБА_5 у цей час був одягнений у військову форму, тому він припустив, що останній був або є військовослужбовцем. Намагаючись уникнути конфлікту, він з дружиною пішов до виходу з магазину, однак потерпілий продовжував нецензурно висловлюватися, що спровокувало його повернутися. Він підійшов до потерпілого, щоб висловити обурення з приводу його поведінки, а той, у свою чергу, вдарив його в обличчя, від чого він впав на землю. Після цього з власної наплічної сумки він дістав службову зброю – пістолет, та продемонстрував потерпілому, показавши, що озброєний, та поклав назад до сумки. Пістолет був незаряджений. Надалі він запропонував потерпілому вийти на вулицю та поговорити «як чоловік з чоловіком». У той час, як вони виходили на вулицю, потерпілий двічі вдарив його.

Після виходу з приміщення магазину, він взяв потерпілого за комірець, а той, в свою чергу, знову кілька разів ударив його. Після того, як ОСОБА_5 наніс йому серію ударів, він слабко розумів, що відбувається та хто де знаходиться. Будучи фізично слабшим за потерпілого, він дістав зброю та попередив, що буде стріляти, оскільки потерпілий створював для нього загрозу. Він зробив перший попереджувальний постріл, після чого через декілька секунд здійснив постріл у потерпілого. Завдати таких ушкоджень потерпілому він не хотів та умислу на вбивство не мав – він керувався лише необхідністю припинити завдання йому побоїв. Після пострілу пістолет він розрядив та поклав до сумки. Підійшовши до потерпілого, він побачив сліди від пострілу на його тілі в ділянці грудної клітини та що потерпілий живий. Тоді ж він хотів викликати потерпілому швидку медичну допомогу, але не зміг цього зробити, оскільки з його сумки випав мобільний телефон, у зв`язку з цим він просив це зробити свою дружину та свідків події. Увесь час після пострілу у потерпілого він знаходився на місці події і нікуди не відходив.

Того вечора він вживав алкоголь. За вказаних обставин він не виконував службових обов`язків та перебував у короткостроковій відпустці (на 1 день) за сімейними обставинами з усного дозволу свого командира, законно маючи при собі службову зброю відповідно до рішення начальника Генерального штабу ЗСУ від 03.04.2022 року. В магазині службового пістолета до здійснення ним пострілів було 17 патронів, а після цього – 15. Жодних тілесних ушкоджень, окрім вказаного пострілу, він потерпілому не спричиняв. Чи мав потерпілий ОСОБА_5 при собі зброю чи інші предмети, якими міг спричинити шкоду його здоров`ю чи життю, йому невідомо. До адміністрації супермаркету чи до поліції з приводу вживання алкогольних напоїв потерпілим ОСОБА_5 та двома жінками ні він, ні його дружина не звертались. З приводу спричинення йому потерпілим побої він до поліції не звертався, оскільки видимих тілесних ушкоджень у нього не було. Під час перебування на вулиці біля вказаного магазину у нього була можливість уникнути конфлікту з потерпілим, але він цього не зробив з огляду на те, що потерпілий кілька разів його ударив. Раніше вогнепальну бойову зброю він застосовував під час виконання бойових завдань. Для приведення зброї у бойову готовність йому знадобилось кілька секунд.

Він жалкує про вчинене, вживав заходів для відшкодування шкоди, потерпілому, наполягає, що не мав умислу на вбивство, при цьому усвідомлював, що здійснення пострілу з бойової зброї в ділянку черевної порожнини людини може призвести до її смерті.

За вказаним в обвинуваченні фактом проводилось службове розслідування за місцем проходження ним військової служби.

Він визнає цивільний позов потерпілого в обсязі, підтвердженому документами.

У судовому засіданні 05.05.2026 він вибачився перед потерпілим за спричинені наслідки.

3. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_3 вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, обставини якого встановлені судом, вина ОСОБА_3 підтверджується такими дослідженими доказами:

– показаннями допитаного у судовому засіданні 05.05.2026 потерпілого ОСОБА_5 , згідно з якими у березні 2024 року, точної дати не пам`ятає, близько 22 год. 00 хв. він разом із дружиною ОСОБА_10 та її подругою ОСОБА_9 знаходився у магазині «АТБ», де протягом 10 років працював охоронником та у цей час перебував у відпустці. ОСОБА_10 купувала продукти, а він, спілкуючись з ОСОБА_9 , чекав її за касовою зоною біля пакувальних столиків. Здійснивши покупки, ОСОБА_10 підійшла до пакувальних столиків і вони втрьох продовжили спілкування. Згодом до них підійшла незнайома жінка та зробила зауваження з приводу того, що вони голосно розмовляли, а він, будучи вдягненим у камуфляжні штани та взуття військового зразка, тримав у руках алкогольний напій, соромлячи, за словами цієї жінки, військовослужбовців. На вказане зауваження він відповів, що не є військовослужбовцем станом натепер та не бажає продовжувати з нею розмову, оскільки вона спілкувалась російською мовою. Проте вказана жінка продовжила провокувати конфлікт, вказавши, що зараз підійде її чоловік – військовослужбовець і все їм пояснить. За зовнішніми ознаками він припустив, що жінка перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Усього розмова з невідомою жінкою тривала близько 10 хвилин.

Згодом підійшов чоловік вказаної жінки – обвинувачений ОСОБА_3 і намагався її забрати, однак вона продовжувала провокувати конфлікт та образливо висловлюватися, чого він не витримав та в грубій формі вказав їй йти геть. Надалі ОСОБА_3 підійшов до нього і почав тягти та шарпати його за шию. Оскільки він був у стані алкогольного сп`яніння, то чітко не пам`ятає хто кому завдавав ударів під час сутички – бійка була обопільною. Тоді ж вищевказані жінки та сторонні особи почали намагатись завадити бійці. Згодом обвинувачений ОСОБА_3 дістав пістолет та почав цілитись в нього, погрожуючи, що застосує зброю. Хоча він був учасником бойових дій та мав справу зі зброєю, проте спочатку з урахуванням стану сп`яніння вважав пістолет, яким погрожував ОСОБА_3 , травматичним.

Після цього він та ОСОБА_3 вийшли з супермаркету на вулицю, штовханина між ним продовжилась, а через деякий час він почув постріл, який ОСОБА_3 здійснив у нього, підійшовши впритул. Чи ОСОБА_3 попереджав його про постріл він не пам`ятає. Від пострілу впав, згодом втративши свідомість. У ОСОБА_3 протягом всього часу конфлікту була можливість уникнути його, оскільки він продовження конфлікту не бажав та не провокував, жодних предметів для заподіяння шкоди здоров`ю ОСОБА_3 при собі не мав. Після пострілу, лежачи на землі, він бачив поряд тільки свою дружину ОСОБА_10 , інших осіб поряд він не бачив. Внаслідок події він отримав 1 групу інвалідності довічно та змушений пересуватися тільки на інвалідному візку. Цивільний позов підтримує у повному обсязі, просить задовольнити;

– показаннями допитаної у судовому засіданні 28.07.2025 свідка ОСОБА_10 , згідно з якими раніше з обвинуваченим ОСОБА_3 не знайома, з потерпілим ОСОБА_5 перебуває у фактичних шлюбних стосунках.

22 березня 2024 року близько 22 год. 00 хв. вона разом з чоловіком ОСОБА_5 та подругою ОСОБА_9 знаходились в магазині «АТБ». Придбавши слабоалкогольні напої, вони стояли біля пакувальних столиків супермаркету та спілкувались, вживаючи придбані напої. У неї з ОСОБА_5 була одна пляшка слабоалкогольного напою на двох. У цей час вона помітила, що за ними протягом кількох хвилин спостерігає невідома жінка, що стояла поряд. Згодом вказана жінка підійшла до них та почала виказувати обурення ОСОБА_5 з приводу того, що останній паплюжить формений одяг військовослужбовців своїми діями. ОСОБА_5 спокійно відповів жінці, що вдягнув звичайні камуфльовані штани, які можна придбати у будь-якому рибацькому магазині і не є військовослужбовцем станом натепер, а загалом не розуміє російської мови та не бажає розмовляти з нею. У свою чергу жінка, продовживши провокувати конфлікт, сказала, що зараз підійде її чоловік і розбереться з ними. Надалі підійшов чоловік вказаної жінки – ОСОБА_3 і запропонував їй піти з магазину, однак вона продовжила провокувати конфлікт, наполягаючи, що потрібно вирішити питання з ОСОБА_5 , тому конфлікт не завершувався. У ході конфлікту, коли ОСОБА_5 щось відповів на слова вказаної жінки, ОСОБА_3 схопив ОСОБА_5 за одяг та почав шарпати – у відповідь ОСОБА_5 його вдарив, від чого ОСОБА_3 упав, та між ними почалась бійка. Хто перший наніс удар вона точно не пам`ятає. Намагаючись вгамувати чоловіків, вона відтягнула ОСОБА_5 та стала перед ним. У цей момент вона побачила, що ОСОБА_3 , діставши пістолет, почав погрожувати ОСОБА_5 та спонукав його вийти на вулицю. Обвинувачений в цей час не був у військовій формі.

Після того, як ОСОБА_5 з обвинуваченим ОСОБА_3 вийшли на вулицю, пролунав постріл. Вийшовши з супермаркету, вона побачила, що ОСОБА_5 лежить на землі, а ОСОБА_3 стоїть поряд. Підбігши до ОСОБА_5 , та виявивши, що в ділянці грудної клітини зліва у нього текла кров, вона почала затискати рану. Вона вважає, що обвинувачений здійснив постріл у потерпілого ОСОБА_5 оскільки той мав фізичну перевагу у бійці. Вона припускає, що за зовнішніми ознаками ОСОБА_3 та його дружина перебували у стані алкогольного сп`яніння. У результаті поранення ОСОБА_5 отримав інвалідність та ніколи не зможе ходити через пошкодження спинного мозку. Завдану потерпілому шкоду обвинувачений не відшкодовував;

– показаннями допитаної у судовому засіданні 17.10.2025 свідка ОСОБА_11 , згідно з якими вона є дружиною обвинуваченого ОСОБА_3 , з потерпілим раніше не знайома.

За вказаних в обвинуваченні обставин вона разом з чоловіком ОСОБА_3 перебувала в магазині «АТБ». Чоловік стояв у черзі на касі, а вона вийшла за касову зону до пакувальних столиків, де також знаходилась компанія із трьох невідомих їх осіб: чоловіка та двох жінок. Оскільки вказаний чоловік – потерпілий ОСОБА_5 , будучи вдягненим у військову форму, вживав алкогольний напій «Shake», таким чином, на її думку, соромлячи Збройні Сили України, вона зробила йому зауваження з цього приводу. Зауваження вона висловлювала не агресивно, вказуючи, що оскільки її чоловік є військовослужбовцем, то для неї розпивання алкоголю військовослужбовцями у військовій формі у громадському місці є неприпустимим. Повідомити поліцію чи службу охорони супермаркету про вказаний факт на той момент вона не вважала за необхідне та не знала, що висловлене нею зауваження матиме такі наслідки. Так, на зазначене зауваження одна з жінок їй у нецензурній формі вказала, що це її не стосується, після чого між ними розпочався конфлікт.

Згодом до пакувальних столиків підійшов і ОСОБА_3 , поцікавившись причиною конфлікту та намагаючись її відвести в сторону, щоб припинити сварку. Однак згодом через нецензурне висловлювання потерпілого на її адресу конфлікт виник і між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . У ході конфлікту потерпілий ОСОБА_5 встав зі столика, на якому сидів, та вдарив ОСОБА_3 , від чого той впав, – у приміщенні магазину розпочалась бійка. Вона наполягає, що потерпілий першим вдарив її чоловіка рукою. Чи хапав ОСОБА_3 ОСОБА_5 за шию або одяг та чи діставав зброю вона не бачила. Згодом вона помітила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вийшли на вулицю і почула постріли. Самого моменту пострілу вона не бачила. Після здійснення пострілу ОСОБА_3 надавав потерпілому медичну допомогу, а саме: підклав щось під голову, та попросив її викликати швидку медичну допомогу, а сам відійшов осторонь. Потерпілий у цей час мав ознаки життя та говорив своїй дружині, що йому боляче.

Чи вживав ОСОБА_3 алкоголь перед подією їй невідомо. Вона вважає, що якби група осіб, у складі якої був потерпілий ОСОБА_5 , вибачились за вживання алкоголю та пішли з магазину, то конфлікту і його наслідків можна було би уникнути;

– показаннями допитаної у судовому засіданні 07.11.2025 свідка ОСОБА_9 , згідно з якими вона раніше з обвинуваченим ОСОБА_12 знайомою не була, з потерпілим ОСОБА_13 вони були колегами по роботі.

22.03.2024 вона разом із подругою ОСОБА_10 зайшла до магазину, щоб придбати каву. Після придбання напою вони підійшли до пакувальної зони та чекали на ОСОБА_5 . Того вечора вона алкогольних напоїв не вживала. Через деякий час до магазину зайшов ОСОБА_5 , підійшов до них, після чого вони втрьох спілкувалися. У руках ОСОБА_14 була пляшка слабоалкогольного напою. Чи була пляшка відкрита та чи пив він із неї, вона не пам`ятає, водночас зазначила, що того вечора ОСОБА_5 вживав алкоголь.

Через деякий час до ОСОБА_5 підійшла раніше невідома їй жінка та зробила йому зауваження з приводу того, що він, будучи одягненим у військову форму, вживає спиртне й таким чином, на її думку, соромить звання військовослужбовця та Збройні Сили України. Спочатку на її зауваження ніхто не реагував і присутні продовжували спілкуватися, однак жінка надалі висловлювала претензії на адресу ОСОБА_5 .

Разом із цією жінкою був її чоловік – ОСОБА_3 . Через деякий час він підійшов та почав виводити її з приміщення магазину. Під час виходу жінка продовжувала висловлювати обурення на адресу ОСОБА_5 , на що останній відповів їй у грубій формі. Після цього ОСОБА_3 підбіг до ОСОБА_5 . За її словами, саме ОСОБА_3 першим завдав удару ОСОБА_5 , реагуючи на слова, сказані останнім на адресу його дружини, після чого між чоловіками розпочалася бійка. ОСОБА_5 , захищаючись, завдавав ударів у відповідь. Присутні розборонили чоловіків, і на певний час конфлікт припинився. ОСОБА_10 залишилася біля ОСОБА_5 , тримала його та просила заспокоїтися. ОСОБА_3 , у свою чергу, почав кликати ОСОБА_5 на вулицю, взяв його за руку та потягнув у напрямку виходу. Під час виходу з магазину ОСОБА_5 перебував попереду, оскільки ОСОБА_3 виштовхував його на вулицю, – ОСОБА_5 спротиву не чинив. Так обоє чоловіків вийшли з магазину.

Коли вона, зібравши продукти до пакетів, прямувала до виходу, вона почула один звук, схожий на постріл. Подивившись у бік виходу через прозорі двері магазину, вона побачила, як ОСОБА_5 падає, а ОСОБА_10 підбігає до нього. Виходячи з магазину, вона бачила ОСОБА_5 спиною до себе, а ОСОБА_3 – попереду нього. Після виходу з магазину вона одразу підійшла до ОСОБА_5 , який лежав на землі, та почула від ОСОБА_10 слова: «у Вову стріляли». У цей час ОСОБА_5 був у свідомості та розмовляв. ОСОБА_3 допомоги ОСОБА_5 не надавав, стояв осторонь і до нього не підходив, водночас залишити місце події не намагався. Вона одразу викликала швидку медичну допомогу і, дочекавшись її приїзду, вони згодом поїхали до відділення поліції.

Безпосередньо події, зокрема бійки, поза приміщенням магазину вона не бачила. Коли вона вийшла надвір, ОСОБА_5 уже лежав на землі. Зброї ні в руках ОСОБА_3 , ні на землі не бачила. У приміщенні магазину погроз із боку ОСОБА_3 щодо застосування зброї до ОСОБА_5 вона не чула. Між чоловіками, за її словами, був словесний конфлікт. На вулиці, окрім ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_15 , перебували й інші люди.

Під час бійки в магазині, на її думку, агресивнішим був ОСОБА_3 та саме він першим завдав удару ОСОБА_5 . Хто мав перевагу в бійці вона визначити не може, адже чоловіків постійно розбороняли. Вона не бачила, щоб ОСОБА_5 завдавав ОСОБА_3 ударів по потилиці, та чи падав ОСОБА_3 від удару ОСОБА_5 , вона не пам`ятає;

– показаннями допитаного у судовому засіданні 07.11.2025 свідка ОСОБА_16 , згідно з якими він раніше працював на посаді охоронця магазину «АТБ», який розташований за адресою: вул.Євгена Тельнова, 9А, м.Кропивницький, та раніше з обвинуваченим ОСОБА_3 знайомий не був, з потерпілим ОСОБА_5 вони були колегами по роботі.

Перед конфліктом він бачив, як ОСОБА_3 разом із жінкою зайшли до магазину. На той час працювала одна каса, тому він бачив відвідувачів. ОСОБА_3 став у чергу, а жінка підійшла до групи людей біля пакувальної зони, де перебував ОСОБА_5 . Разом з ОСОБА_5 були ОСОБА_9 та співмешканка ОСОБА_5 – ОСОБА_17 . Він не бачив, чи вживали ОСОБА_5 та особи, які були з ним, алкоголь, і не пам`ятає, чи були в них алкогольні напої. ОСОБА_5 був одягнений у штани, схожі на військові, та темний верхній одяг.

Безпосередньо початку конфлікту він не бачив, тому достовірно назвати його ініціатора та причину не може. Він бачив, що до ОСОБА_5 підійшла невідома жінка, розмовляла з ним з підвищеною інтонацією. Конкретних слів він не чув, однак сприйняв її висловлювання як претензії з приводу того, що ОСОБА_5 був у військовій формі або військових штанах. Із того, що він особисто спостерігав, початкову агресію проявляла саме ця жінка. Після цього він відійшов і продовжив виконувати робочі обов`язки. Згодом він побачив, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 виник конфлікт та почалася штовханина, а присутні жінки намагалися їх розборонити. Хто першим завдав удару він не бачив.

У ході конфлікту ОСОБА_3 дістав предмет, схожий на зброю, та спрямував його у бік ОСОБА_5 , на що останній сказав щось схоже на «стріляй». Він підійшов ближче та попросив ОСОБА_3 заховати зброю, оскільки в приміщенні магазину перебували діти, – ОСОБА_3 зброю сховав. Визначити тип предмета, який він сприйняв як зброю, не може.

Згодом ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_5 вийти з приміщення магазину. Чи була ця пропозиція висловлена в агресивній формі, він стверджувати не може. На його думку, метою ОСОБА_3 могло бути продовження конфлікту. ОСОБА_5 відреагував на пропозицію спокійно. Побачивши предмет, схожий на зброю, він пішов до адміністратора, щоб натиснути тривожну кнопку, працівників поліції при цьому не викликав. Звуків пострілів він не чув, оскільки у цей час перебував у кабінеті адміністратора.

Коли він вийшов на вулицю, ОСОБА_5 уже лежав на землі, а ОСОБА_3 перебував неподалік, помітно нервуючи. Підійшовши до ОСОБА_5 , та побачивши, що той зблід, він перевірив наявність ознак життя – ОСОБА_5 дихав, але нічого не говорив. Допомоги ОСОБА_5 ОСОБА_3 не надавав, але й залишити місце події не намагався. На вулиці невідомий чоловік запитав ОСОБА_3 , чи він стріляв, на що той відповів ствердно. На запитання про тип зброї ОСОБА_3 відповів, що стріляв з пістолета. Яку кількість пострілів здійснив ОСОБА_3 йому невідомо, а присутні на місці події чоловіки говорили про два постріли. Згодом прибули працівники служби охорони та поліції, після чого ОСОБА_3 затримали.

У день події відвідувачі магазину зі скаргами на ОСОБА_5 та жінок, які перебували разом із ним, до нього не зверталися;

– рапортами ЄО №№11832, 11841 від 22.03.2024, згідно з якими зі служби «102» надійшло повідомлення про те, 22.03.2024 о 22 год. 35 хв. біля магазину «АТБ» на вул.Євгена Тельнова у м.Кропивницькому ОСОБА_5 отримав вогнепальне поранення. О 23 год. 27 хв. доставлений до Кіровоградської обласної лікарні з попереднім діагнозом: вогнепальне поранення грудної клітини зліва, відкрита кровотеча, знаходиться в операційній. Одягнений у військову форму, але заперечує, що є військовослужбовцем. (т.1 а.п.17-18);

– довідкою КНП «КОЛ КОР», згідно з якою 22.03.2024 ОСОБА_5 встановлено діагноз вогнепальне поранення лівої половини грудної клітки та рекомендовано проведення оперативного втручання в умовах ургентної операційної (т.1 а.п.19);

– протоколом огляду місця події від 22.03.2024 з фототаблицею, згідно з яким оглянуто спеціальне приміщення, розташоване на першому поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , де виявлено та вилучено належні потерпілому ОСОБА_5 речі: взуття (берци) оливкового кофту, штани камуфльовані тактичні із шкіряним ременем, кофту коричневого кольору з отвором та слідами РБК, кофту темно-синього кольору з отвором та слідами РБК, кофту сірого кольору з отвором та слідами РБК, – які надалі оглянуто та визнано речовими доказами. (т.1 а.п.21-26, 46-49, 50-52);

– протоколом огляду місця події від 22.03.2024 з фототаблицею, згідно з яким оглянуто прилеглу території біля входу до приміщення магазину «АТБ-маркет» за адресою: вул.Євгена Тельнова, 9А, м.Кропивницький, де виявлено та вилучено: предмет, схожий на гільзу, з маркуванням «MАN19G6426», предмет, схожий на набій з маркуванням «MАN19G6426», – які надалі оглянуто та визнано речовими доказами (т.1 а.п.27-34, 46-49, 50-52);

– протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 03.04.2024, згідно з яким було прийнято усну заяву ОСОБА_5 про те, що 22.03.2024 близько 22 год. 30 хв. ОСОБА_3 біля магазину АТБ-маркет» за адресою: вул.Євгена Тельнова, 9А, м.Кропивницький, застосовуючи вогнепальну зброю, вчинив замах на вбивство ОСОБА_5 (т.1 а.п.35);

– протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 23.03.2024, згідно з яким 22.03.2024 о 23 год. 30 хв. було затримано ОСОБА_3 , під час особистого обшуку якого виявлено та вилучено:предмет, схожий на гільзу з маркуванням «MАN19G6426»; предмети, схожі на набої у кількості 14 шт. з маркуванням «MАN19G6426»; предмет, схожий на пістолет «Glock» маркування ACSG-428 («MАN19G6426») та один магазин для набоїв, куртку чорного кольору з маркуванням «КАРА», – які надалі оглянуто та визнано речовими доказами. (т.1 а.п.46-49, 50-52, 55-57, т.2 а.п.84-87);

– копією карти виїзду бригади швидкої медичної допомоги №1531 від 22.03.2024 КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області Кіровоградської обласної ради», згідно з якою 22.03.2024 о 22 год. 37 хв. на лінію «103» надійшов виклик бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги на адресу: вул.Євгена Тельнова, 9-Б, м.Кропивницький, ОСОБА_5 у зв`язку з вогнепальним пораненням в ділянці лівої половини грудної клітини. Виклик надійшов на лінію «103» з мобільного номера « НОМЕР_3 » (знайома) (т.1 а.п.59-60);

– протоколом отримання експериментальних зразків для дослідження від 03.04.2024, згідно з яким у потерпілого ОСОБА_5 було відібрано зразки крові для проведення експертизи (т.1 а.п.62);

– висновком експерта №300 від 03.04.2024, згідно з яким кров потерпілого ОСОБА_5 належить до групи Ав за ізосерелогічною системою АВ0 (т.1 а.п.65-66);

– протоколами отримання експериментальних зразків для дослідження від 26.03.2024, згідно з якими у ОСОБА_3 було відібрано зразки букального епітелію та крові для проведення експертизи (т.1 а.п.68, 70);

– висновком експерта №252 від 27.03.2024, згідно з яким кров ОСОБА_3 належить до групи Ав за ізосерелогічною системою АВ0 (т.1 а.п.73-74);

– висновком експерта №242 від 26.03.2024, згідно з яким у ОСОБА_3 виявлено тілесне ушкодження у вигляді саден в ділянці лоба по центру, на верхній повіці правого ока, в ділянці переднісся з синцем, які утворились від дії предмету з різко обмеженою контактуючою поверхнею орієнтовно за 3-4 доби до моменту огляду та належать до категорії легких тілесних ушкоджень.

Судово-медичних даних про те, яка була кількість травматичних впливів, немає.

Тілесних ушкоджень, які б могли утворитись при боротьбі, самообороні, чи падінні з висоти власного зросту, не виявлено. Локалізація тілесних ушкоджень доступна для їх спричинення власноруч. (т.1 а.п.76-77);

– висновком експерта №65 від 31.05.2024, згідно з яким на поверхні куртки, яка належить ОСОБА_3 , встановлене привнесення хімічних елементів, результати дослідження яких вказують про ймовірне здійснення пострілу з вогнепальної зброї людиною, яка була одягнена в куртку (т.1 а.п.81-90);

– висновком експерта №91 від 14.06.2024, згідно з яким у пробах тканини куртки, яка належить ОСОБА_3 , встановлене привнесення хімічних елементів на правому рукаві та правій пілочці, результати дослідження яких вказують про ймовірне поводження з вогнепальною зброєю людини, яка була одягнена в куртку (т.1 а.п.92-97);

– висновками експерта №66 від 31.05.2024 та №90 від 10.06.2024, згідно з яким у досліджуваних тампонах зі змивами з правої та лівої рук ОСОБА_3 порівняно з контролюючими змивами є привнесення хімічних елементів, яке на визначеному кількісному рівні з відповідним розподілом елементів є характерним для відкладення під час поводження з вогнепальною зброєю (т.1 а.п.101-109, 111-118);

– висновком експерта №СЕ-19/112-24/4870-ФХВР від 30.04.2024, згідно з яким на внутрішній поверхні каналу ствола предмета, схожого на пістолет, вилученого в ході особистого обшуку ОСОБА_3 , виявлено окисники, нітріт, нітрат іони, та дифеніламін (який використовується як стабілізатор бездимних порохів) (т.1 а.п.126-130);

– висновком експерта №64 від 13.05.2024, згідно з яким у нижніх частинах лівих пілочок куртки з капюшоном і форменої куртки, які належать ОСОБА_5 , знайдені наскрізні пошкодження, які є вогнепальними, вхідними, кульовими і утворилися внаслідок пострілу з вогнепальної зброї патроном, спорядженим оболонковим снарядом. Постріл проведено з дистанції, яка відповідає пострілу впритул, з щільним (герметичним) контактом дулового зрізу вогнепальної зброї.

У верхній третині спинок куртки справа знайдені пошкодження, які за механізмом утворення є розривами трикотажу від його перерозтягнення. Вони, ймовірно, утворилися від дії тупого твердого предмета з обмеженою контактувальною поверхнею, яка діяла в переважному напрямку ззаду наперед, зліва направо і знизу вверх. Більш конкретне визначення характеру та механізму спричинення пошкоджень на предметах одягу є можливим з урахуванням даних про наявність і характер пошкоджень в ділянці тулуба постраждалого, а також даних про вид вогнепальної зброї, особливості спорядження патронів та інших матеріалів справи (т.1 а.п.138-153);

– висновком експерта №СЕ-19/112-24/5388-БД від 21.06.2024, згідно з яким на змивах з предмета, схожого на пістолет, вилученого в ході особистого обшуку ОСОБА_3 , виявлено поодинокі клітини з ядрами, крові людини не виявлено. Генетичні ознаки клітин, виявлених на змивах, не встановлювали у зв`язку з надзвичайно низьким вмістом (або відсутністю) ДНК (т.1 а.п.158-171);

– висновком експерта №СЕ-19/112-24/4520-БД від 20.06.2024, згідно з яким встановлені генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_3 , які наведені в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1) (т.1 а.п.176-182);

– висновком експерта №СЕ-19/112-24/6308-БЛ від 14.05.2024, згідно з яким предмет, схожий на пістолет, вилучений 23.03.2024 в ході проведення особистого обшуку ОСОБА_3 , є нарізною короткоствольною вогнепальною зброєю – самозарядним пістолетом моделі «Glock 17», калібру 9х19мм, з серійним номером НОМЕР_2 , промислового виготовлення; наданий пістолет придатний для стрільби. Два предмети, схожі на гільзи, один з яких вилучений 23.03.2024 в ході проведення особистого обшуку ОСОБА_3 , а другий – 23.03.2024 в ході огляду місця події біля магазину «АТБ» за адресою: вул.Євгена Тельнова, 9А, м.Кропивницький, не є боєприпасами, а є частинами – стріляними гільзами з капсулями від 9мм (9х19мм, 9мм «Парабеллум», Р.08) пістолетних патронів, промислового виготовлення, які могли використовуватись для стрільби у тому числі з пістолета «Glock 17». Надані дві гільзи стріляні з наданого на дослідження пістолета «Glock 17» з серійним номером НОМЕР_2 . П`ятнадцять предметів, схожих на патрони, чотирнадцять з яких вилучені в ході особистого обшуку ОСОБА_3 , а один – в ході огляду місця події біля магазину «АТБ» за адресою: вул.Євгена Тельнова, 9А, м.Кропивницький, є боєприпасами – 9мм, придатними для стрільби, у тому числі з наданого на дослідження пістолету «Glock 17» (т.1 а.п.188-200);

– протоколом тимчасового доступу до речей і документів з додатком від 12.08.2024, згідно з яким у приміщенні КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» за адресою: просп.Університетський, 2/5, м.Кропивницький, було вилучено медичну документацію потерпілого ОСОБА_5 : медичні картки №№7990, 8116, 4409, – які надалі оглянуто, визнано речовими доказами та виготовлено копії (долучені до протоколу огляду предметів від 12.08.2024). (т.1 а.п.224-226, 227-246, 247-248);

– висновками експерта №611 від 20.08.2024 та №625/611 від 21.08.2024, згідно з якими відповідно до наданої медичної документації у ОСОБА_5 мались тілесні ушкодження у вигляді: вогнепальне проникаюче поранення грудної клітини, наскрізне поранення нижньої частки лівої легені кровотеча, крововтрата важкого ступеня, лівобічний гемопневмоторакс, пневмогематоцеле нижньої частки лівої легені, багатоуламковий перелом голівки 7 ребра зліва; некроз та нагноєння вогнепальної рани зліва, нагноєння торакотомної рани зліва, неспроможність середньої третини п\о рани; багатокамерна емпієма плеври зліва, регідна ліва плевральна порожнина; післятравматичний остеоміеліт 7 ребра зліва, післятравматична бронхоплевральна нориця; вогнепальне наскрізне поранення хребта, багатоуламковий перелом Th6 хребця, крайові переломи задніх дуг Th5, Th7 хребців, за зміщенням уламків в хребтовий канал з пошкодженням ТМО, ліквореєю, забій спинного мозку, набряк спинного мозку, Frankel A, нижня параплегія, вогнепальне наскрізне поранення правої лопатки; постгеморагічна анемія середнього ступеня важкості.

Враховуючи морфологічні особливості ушкоджень, можливо стверджувати про їх утворення як вогнепальних внаслідок пострілу з вогнепальної зброї. Вказані ушкодження могли утворитись в строк, вказаний у постанові, та у сукупності належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя.

Механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_5 при проведенні судово-медичної експертизи, не суперечить механізму утворення, на який вказав ОСОБА_3 в протоколі проведення слідчого експерименту за його участі від 26.03.2024 (т.1 а.п.252-255, т.2 а.п.16-19);

– протоколом перегляду відеозапису від 19.08.2024 з додатком – оптичним диском, згідно з яким переглянуто відеофайли «ch10-20240322-223419-230024-002000000000», «ch08-20240322-222908-223631-002000000000», що містять відеофіксацію події кримінального правопорушення з камер відеоспостереження магазину «АТБ» за адресою: вул.Євгена Тельнова, 9А, м.Кропивницький, за період часу з 22:29 год. по 23:00 год. 22.03.2024. Оптичний диск, на якому містяться переглянуті відеофайли, визнаний речовим доказом. (т.1 а.п.256-259, 260-диск, 261-262);

– протоколом проведення слідчого експерименту від 18.09.2024 з додатком, згідно з яким за участю свідка ОСОБА_11 відтворено обставини події встановленого судом правопорушення та зафіксовано їх за допомогою відеозапису (т.2 а.п.57-58, 59-диск);

– протоколами пред`явлення для впізнання за фотознімками від 23.03.2024, згідно з якими свідки: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 впізнали за зовнішніми ознаками на фотознімку ОСОБА_3 , як особу, яка 22.03.2024 близько 22:30 год. біля входу в магазин «АТБ» здійснила постріл в ОСОБА_5 , спричинивши останньому вогнепальне поранення грудної клітини (т.2 а.п.61-63, 68-70, 80-82);

– протоколом проведення слідчого експерименту від 05.04.2024 з додатком, згідно з яким за участю свідка ОСОБА_9 відтворено обставини події встановленого судом правопорушення та зафіксовано їх за допомогою відеозапису (т.2 а.п.64-65, 66-диск);

– протоколом проведення слідчого експерименту від 05.04.2024 з додатком, згідно з яким за участю свідка ОСОБА_10 було відтворено обставини встановленого судом правопорушення та зафіксовано їх за допомогою відеозапису (т.2 а.п.71-72, 73-диск);

– висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.03.2024, згідно з яким станом на 03 год. 05 хв. 23.03.2024 ОСОБА_3 перебуває у стані алкогольного сп`яніння (т.2 а.п.98);

– протоколом проведення слідчого експерименту від 26.03.2024 з додатком, згідно з яким участю підозрюваного ОСОБА_3 було відтворено обставини події встановленого судом правопорушення та зафіксовано їх за допомогою відеозапису. Згідно з протоколом під час відтворення обставин події, ОСОБА_3 вказав, що потерпілий, будучи фізично сильнішим за нього, завдавав йому ударів, притискаючи до землі. На 2-3 удар від ОСОБА_5 ОСОБА_3 попередив про застосування зброї у зв`язку відчуттям загрози його життю і здоров`ю. Після цього дістав пістолет, який мав при собі, та здійснив попереджувальний постріл, а оскільки потерпілого це не зупинило – здійснив другий постріл у потерпілого. (т.2 а.п.118-120, 121-диск);

– висновком судово-психіатричного експерта №212 від 21.05.2024, згідно з яким ОСОБА_3 в момент вчинення кримінального правопорушення не страждав і в даний час психічним захворюванням не страждає, не знаходився в тимчасовому хворобливому стані, міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. Щодо інкримінованого правопорушення ОСОБА_3 слід вважати осудним. (т.2 а.п.123-124);

– протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.04.2024, згідно з яким ОСОБА_3 на фотознімку впізнав ОСОБА_5 , як особу, з якою 22.03.2024 в магазині «АТБ» за адресою: вул.Євгена Тельнова, 9А, м.Кропивницький, у нього виник конфлікт. (т.2 а.п.125-127);

– висновком експерта №1512/24-27 від 06.08.2025 за результатами проведення судової психологічної експертизи, згідно з яким за результатами психологічного дослідження ОСОБА_3 не виявляє стійких індивідуально-психологічних особливостей, які б зумовлювали схильність до вчинення кримінального правопорушення. Виявлені індивідуально-психологічні особливості ОСОБА_3 не могли суттєво вплинути на його поведінку під час скоєння ним кримінального правопорушення, а його поведінка визначалась ситуативним впливом зовнішніх факторів – конфліктною ситуацією, раптовістю нападу, суб`єктивним сприйняттям загрози.

ОСОБА_3 перебував у вираженому емоційному стані, який виник раптово під впливом конфліктної ситуації з ознаками реальної загрози. Цей стан супроводжувався емоційним напруженням, розгубленістю, фрустрацією, відчуттям небезпеки, внутрішнім хвилюванням за власну безпеку. Виявлено, що зазначений психоемоційний стан суттєво вплинув на його свідомість і поведінку – порушив здатність до повного самоконтролю, звужував обсяг раціонального мислення, ускладнював усвідомлення наслідків власних дій.

Встановлено, що ОСОБА_3 під час вчинення ним кримінального правопорушення перебував у стані вираженого емоційного збудження та емоційного напруження, які сформувались на раптову конфліктну ситуацію з елементами приниження, загрози та фізичного впливу з боку потерпілого. Таке збудження розвивалось стрімко, супроводжувалось психоемоційним напруженням, тривогою, фрустрованістю, що відповідало природній реакції особи на стресову ситуацію. Цей стан за своїми психологічними характеристиками може розглядатись як підстава для формування стану сильного душевного хвилювання, що є ознакою фізіологічного афекту.

Під час скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_3 перебував у стані фізіологічного афекту, який за своїм психологічним змістом є підставою для виникнення сильного душевного хвилювання. Цей стан формувався внаслідок раптової стресової ситуації, сприйняття реальної загрози, приниження та фізичного впливу, що порушили баланс психічної саморегуляції. Емоційне збудження мало високий рівень інтенсивності, короткочасність, стрімкий розвиток, супроводжувалося звуженням свідомості та порушенням здатності до самоконтролю. Такі характеристики повністю відповідають критеріям визначення фізіологічного афекту непатологічного характеру (т.4 а.п.67-75);

Оцінивши досліджені під час судового розгляду докази згідно із ст.94 КПК України з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність – з точки зору достатності та взаємозв`язку, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст.337 КПК України в межах висунутого обвинувачення, суд вважає із достовірністю встановленими викладені у вироку фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та доведеною вину ОСОБА_3 у його вчиненні, кваліфікуючи дії обвинуваченого за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України – як закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Водночас, суд вважає необґрунтованими аргументи сторони захисту про неправильну кваліфікацію діяння обвинуваченого ОСОБА_3 у зв`язку із відсутністю у нього умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_5 , оскільки такі аргументи спростовані сукупністю досліджених під час судового розгляду доказів та не узгоджуються із встановленими фактичними обставинами.

Ухвалюючи обвинувальний вирок суд керувався наступними мотивами.

Згідно з ч.3 ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини презумпція невинуватості особи вимагає, серед іншого, щоб суд не починав розгляд справи з упередженої думки, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, тягар доказування лежить на стороні обвинувачення, а будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (справа «Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain (1988)»).

Відповідно до ст.62 Конституції України, ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у передбаченому законом порядку та встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Поза розумним сумнівом у цьому контексті має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону.

Вимогами п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» передбачено, що для кваліфікації умисного вбивства суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу обвинуваченого.

Так, відповідно до ч.1 ст.115 КК України вбивство це умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Передбачене вказаною нормою кримінальне правопорушення є злочином з матеріальним складом, обов`язковими ознаками (елементами) складу якого з об`єктивної сторони є: суспільно-небезпечне діяння (у формі дії чи бездіяльності), наслідки у вигляді смерті іншої людини та причинно-наслідковий зв`язок між діянням та наслідками; з суб`єктивної сторони обов`язковим елементом цього злочину є умисел на спричинення вказаних наслідків.

Статтею 24 КК України визначено, що умисел поділяється на прямий і непрямий.

Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Згідно з ч.1 ст.15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Тобто із суб`єктивної сторони замах на злочин можливий лише з прямим умислом. Верховний Суд також у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість настання смерті людини і бажав її настання (постанови Верховного Суду в справах №№640/20173/18, № 760/19781/18, 311/1739/20, № 939/2393/21).

Таким чином, якщо умисне вбивство може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом, то замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчило про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від нього обставин (постанова Верховного Суду від 03.03.2021 у справі №286/1641/17). У разі, коли винний діяв з непрямим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров`ю, так і настання смерті, він не може нести відповідальність за замах на вбивство. Відповідальність у цих випадках повинна наставати лише за наслідки, які фактично було заподіяні.

Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого злочину і виявлення його елементів та всіх обставин справи.

У цьому контексті необхідним є розмежування ознак складу злочину замаху на умисне вбивство від ознак суміжних складів злочинів, зокрема умисного тяжкого тілесного ушкодження.

Так, визначальним для відмежування замаху на умисне вбивство від умисного завдання тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження умислом винного охоплюється лише заподіяння таких ушкоджень за відсутності прямого наміру на вбивство. Заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому характеризується у цьому випадку не лише непрямим, а ще й неконкретизованим (невизначеним) умислом. За неконкретизованого умислу винний, вчиняючи злочин, хоча і передбачає можливість настання різних шкідливих наслідків, але до кінця не усвідомлює їх характеру і тяжкості. А оскільки особа за невизначеного умислу одночасно передбачає різні за характером і тяжкістю наслідки, але фактично реалізується лише один з них, кримінальна відповідальність настає за наслідки, що настали фактично (постанова Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №286/4163/19)

Для з`ясування змісту і спрямованості умислу особи та правильності кваліфікації її діяння під час дослідження доказів необхідно виходити з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій (постанова Верховного Суду від 20.05.2025 у справі №939/2393/21).

Отже, для кваліфікації діяння обвинуваченого як замаху на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, необхідно поза розумним сумнівом встановити, що обвинувачений діяв з прямим умислом, бажаючи настання конкретного наслідку свого діяння – заподіяння смерті іншій людині.

Про наявність прямого умислу можуть свідчити конкретні діяння винної особи, які завідомо для нього мали потягти за собою смерть потерпілого і не призвели до бажаного наслідку лише в силу обставин, які не залежали від його волі (постанова Верховного Суду від 03.11.2025 у справі №607/14356/23).

Верховний Суд за релевантних обставин провадження вказував, що визначений умисел завжди є таким, коли винний передбачає і бажає настання одного конкретизованого наслідку, досягнення певної мети, зокрема смерті потерпілого, що має місце в тих випадках, коли винний передбачає конкретний наслідок не просто як один із можливих від вчиненого діяння, а як неминучий або високо вірогідний результат свого суспільно небезпечного діяння. Отже, коли особа передбачає неминучість або високу вірогідність настання смерті як найбільш ймовірного результату свого діяння, її ставлення до такого результату виявляється у бажанні його настання. Тому наслідки, які не настали, інкримінуються особі у цьому разі з тих підстав, що вони були метою її діяння, на досягнення якої воно було спрямовано (постанова Верховного Суду від 15.10.2025 у справі № 522/6781/19).

Судом на підставі досліджених встановлено і не оспорюється сторонами провадження, зокрема обвинуваченим, що за вказаних в обвинуваченні місця та часу між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_5 виник конфлікт, у ході якого ОСОБА_3 , застосовуючи належну йому вогнепальну зброю – самозарядний пістолет моделі «Glock 17» (т.1 а.п.188-200, т.2 а.п.84-87) здійснив не менше одного (1) пострілу потерпілому ОСОБА_5 в область тулубу, спричинивши останньому вогнепальне проникаюче поранення грудної клітини, наскрізне поранення нижньої частки лівої легені, вогнепальне наскрізне поранення хребта і правої лопатки, та інші тілесні ушкодження, які згідно з висновками експерта №611 від 20.08.2024, №625/611 від 21.08.2024 (т.1 а.п.252-255, т.2 а.п.16-19) у сукупності належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя. Отже, безсумнівно, вказане в обвинуваченні діяння, що становить об`єктивну сторону правопорушення, мало місце та було вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 , а між вказаним діянням та наслідками у вигляді отримання ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень наявних прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Досліджуючи суб`єктивну сторону вчиненого діяння, суд зауважує, що доказування у такому разі ґрунтується не на одному чи кількох прямих доказах, а на аналізі сукупності всіх доказів, що дає можливість дійти висновку про доведеність чи недоведеність поза розумним сумнівом елементів суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, які підлягають доказуванню.

Вирішуючи питання про психічне ставлення обвинуваченого ОСОБА_3 до вчинюваної дії, суд враховує, що:

- події передував конфлікт між обвинуваченим та потерпілим, у ході якого обвинувачений ОСОБА_3 , діставши з власної наплічної сумки вогнепальну зброю – пістолет, погрожував ним потерпілому ОСОБА_5 , приставляючи до голови, а надалі жестами та штовханням спонукав потерпілого вийти з приміщення магазину, що встановлено під час перегляду відеозапису з камер відеоспостереження магазину «АТБ» за адресою: вул.Євгена Тельнова, 9А, м.Кропивницький (т.1 а.п.256-259, 260-диск). Вказане, серед іншого, підтверджується показаннями самого ОСОБА_3 , який пояснив суду, що з власної наплічної сумки він дістав службову зброю – пістолет, та продемонстрував потерпілому, показавши, що озброєний, та поклав назад до сумки. Пістолет був незаряджений. Надалі він запропонував потерпілому вийти на вулицю та поговорити «як чоловік з чоловіком»;

- способом заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому було здійснення пострілів з службової вогнепальної зброї, а ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем – особою обізнаною в питанні застосування зброї, беззаперечно усвідомлював наслідки її застосування;

- встановлені на підставі досліджених доказів характер, локалізація та механізм спричинення потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, вказують на те, що постріл у потерпілого був здійснений обвинуваченим впритул у ділянку життєво-важливих органів;

- з дослідженого відеозапису з камер відеоспостереження магазину «АТБ» файл «ch10-20240322-223419-230024-002000000000» (т.1 а.п.256-259, 260-диск) встановлено, що після того, як потерпілий ОСОБА_5 від отриманого вогнепального поранення впав на землю, обвинувачений ОСОБА_3 одразу відійшов вбік від нього, вважаючи, що довів свій умисел до кінця, і тривалий час не підходив. При цьому, показання свідка ОСОБА_11 про надання ОСОБА_3 медичної допомоги потерпілому ОСОБА_5 спростовуються дослідженим відеозаписом події, з якого вбачається, що здійснивши постріл о 22 год. 35 хв. 45 сек., ОСОБА_3 підійшов до потерпілого через понад 3 хвилини, нахилився на 30 секунд та знову відійшов. При цьому працівників швидкої медичної допомоги викликала свідок ОСОБА_9 згідно з показаннями останньої у судовому засіданні, що також підтверджується листом КНП «КОЛ КОР» (т.1 а.п.59-60), згідно з яким виклик надійшов на лінію «103» з мобільного номера « НОМЕР_3 » (знайома), що належить свідку ОСОБА_9 .

З огляду на викладене, оскільки вчиняючи ті або інші дії, що із закономірністю тягнуть за собою настання певних наслідків, особа здатна їх передбачити як невідворотний чи можливий результат своїх дій, ОСОБА_3 , здійснюючи постріл з вогнепальної зброї впритул в ділянку грудної клітини – тобто в ділянку життєво-важливих органів організму людини, будучи осудним та особою, обізнаною в питанні застосування зброї, поза розумним сумнівом усвідомлював суспільну небезпечність свого діяння, передбачав, що найбільш вірогідними чи неминучими наслідками такого застосування зброї є настання смерті людини, відтак, здійснюючи вказаний постріл у потерпілого, бажав їх настання, – отже діяв з прямим умислом на вбивство потерпілого ОСОБА_5 .

Суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_5 не настали з причин, що не залежали від волі обвинуваченого ОСОБА_3 , адже потерпілому екстрено була надана необхідна медична допомога.

Аналізуючи у цьому контексті аргументи сторони захисту про небажання обвинуваченим смерті потерпілого, а тому про відсутність прямого умислу на її заподіяння, суд зауважує, що у разі, якщо винна особа відмовилася від убивства потерпілого вже після вчинення дій, які вважала за необхідне виконати для доведення злочину до кінця, але його не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, діяння належить кваліфікувати відповідно до ч.2 ст.15 КК України як закінчений замах на умисне вбивство, яке може бути вчинено лише з прямим умислом (постанова Верховного Суду від 28.08.2025 у справі № 317/1598/17).

На переконання суду, той факт, що обвинувачений після вчинення цілеспрямованих дій на заподіяння смерті потерпілому, впевнившись у тому, що потерпілий живий, не довів злочин до кінця, не виключає наявності у нього прямого умислу на вбивство під час вчинення цих дій, та враховується судом як позитивна посткримінальна поведінка під час призначенні покарання.

Поряд з цим у матеріалах кримінального провадження відсутні докази того, що обвинувачений ОСОБА_3 вчиняв вказані цілеспрямовані дії поза власною волею, втратив суб`єктивний контроль за своєю поведінкою, не усвідомлював змісту вчинених дій чи не бажав їх здійснити. Згідно з висновком судово-психіатричного експерта №212 від 21.05.2024 (т.2 а.п.123-124) ОСОБА_3 в момент вчинення кримінального правопорушення не страждав і в даний час психічним захворюванням не страждає, не знаходився в тимчасовому хворобливому стані, міг усвідомлювати свої дії і керувати ними, а щодо вчиненого правопорушення ОСОБА_3 слід вважати осудним. До того ж висновком експерта №1512/24-27 від 06.08.2025 за результатами судової психологічної експертизи, який не має для суду наперед встановленої сили та оцінюється у сукупності з іншими доказами, перебування ОСОБА_3 під час вчинення злочину у стані осудності не спростовується, та оскільки афект мав непатологічний (фізіологічний) характер, він не звільняється від кримінальної відповідальності, а вказані у висновку психоемоційні ознаки стану ОСОБА_3 , викликані поведінкою потерпілого беруться до уваги як обставини вчинення кримінального правопорушення при призначенні покарання та під час вирішення цивільного позову.

Окрім того, суд вважає за необхідне надати оцінку твердженням обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що зазначене діяння було вчинене ним з метою припинити завдання йому побоїв потерпілим ОСОБА_5 , та вирішити питання про наявність або відсутність обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння, зокрема – необхідної оборони (ст.36 КК України).

Згідно з ч.1 ст.36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Згідно з ч.3 ст.36 КК України перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме: прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у випадку необхідної оборони, а й при перевищенні її меж.

Так, відповідно до змісту протоколу проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_3 (т.2 а.п.118-120) та показань наданих обвинуваченим у судовому засіданні, він попередив ОСОБА_5 про застосування зброї у зв`язку відчуттям загрози його життю і здоров`ю. Після цього дістав пістолет, який мав при собі, та здійснив попереджувальний постріл, а оскільки потерпілого це не зупинило – здійснив другий постріл у потерпілого. Зазначене спростовується дослідженими безпосередньо судом доказами та не узгоджується із встановленими судом обставинами події.

З показань свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , та дослідженого відеозапису з камери відеоспостереження магазину вбачається, що у ході конфлікту ОСОБА_3 намагався схопити ОСОБА_5 за шию/одяг у цій ділянці, на що ОСОБА_5 вдарив обвинуваченого та між ними розпочалася штовханина, яку свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 намагались вгамувати. Саме у цей момент ОСОБА_3 дістав з власної наплічної сумки вогнепальну зброю та спрямував у бік голови ОСОБА_5 , на що останній, за словами свідка ОСОБА_16 сказав щось схоже на «стріляй». Обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що дістав службову зброю та продемонстрував потерпілому, щоби показати, що він озброєний. Як вказала свідок ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , діставши пістолет, почав погрожувати ОСОБА_5 та спонукав його вийти на вулицю, штовхаючи вперед, як виявлено на відеозаписі, а після виходу на вулицю зброя була ОСОБА_3 застосована. Тобто, заздалегідь продемонструвавши зброю, ОСОБА_3 вийшов на вулицю з потерпілим ОСОБА_5 з метою з`ясування особистих стосунків, та, як вбачається насильство з боку потерпілого було спровоковане діями обвинуваченого. При цьому встановлені судом фактичні обставини, у тому числі й на підставі показань самого обвинуваченого ОСОБА_3 , свідчать, що дії потерпілого ОСОБА_5 за своїми об`єктивними ознаками не могли створити реальної та безпосередньої загрози заподіяння шкоди для обвинуваченого, які б у зв`язку з цим викликали невідкладну необхідність у заподіянні шкоди потерпілому з невідкладним застосуванням зброї.

З урахуванням здійсненої оцінки обставин кримінального провадження застосовною є усталена практика Верховного Суду (постанова від 25.10.2022 у справі №676/2606/18, постанова від 20.10.2020 №208/7801/15-к), згідно з якою особа, яка завдала шкоду, не може посилатися на стан необхідної оборони, якщо саме насильство було спровоковано нею ж самою, тобто було передбачуваним наслідком її власної поведінки. Окремим випадком такого спровокованого насильства є бійка, під час якої учасники застосовують один до одного насильство певного ступеня. Таке спровоковане насильство не можна вважати «посяганням» у тому значенні, яке цьому терміну надається ст.36 КК України. У тому випадку, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання заподіяти шкоди потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватися на загальних підставах.

Виходячи з характеру та локалізації завданих потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, знаряддя вчинення злочину, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, або перевищення її меж, оскільки навіть з урахуванням того, що обвинувачений завдав потерпілому тілесні ушкодження під час опору останньому, обстановка, що склалася, не давала обвинуваченому підстав для сприйняття реальної загрози посягань збоку потерпілого на його життя чи здоров`я, від якого необхідно було б захищатися. Отже, вважати, що обвинувачений, здійснюючи постріл з вогнепальної зброї у потерпілого, перебував у стані оборони та діяв з перевищенням її меж, підстав немає.

Відтак, суд, з`ясувавши усі передбачені статтею 91 КПК України обставини, вважає встановленим поза розумним сумнівом факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 , закінченого замаху на вбивство, тобто протиправне заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_5 за вказаних в обвинуваченні обставин, та визнає раніше наведені досліджені судом докази достатніми у своїй сукупності для доведеності винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України.

4. Мотиви призначення покарання, вирішення питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно з положеннями ст.50 КК України, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинне досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так й іншими особами.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст.ст.65, 68 ч.5 КК України, призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.

Водночас, суд враховує та використовує як джерело права положення п.п.2, 3 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на грунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив закінчений замах на особливо тяжкий злочин проти життя та здоров`я особи, одружений, має на утриманні малолітню дитину (т.4 а.п.12), є військовослужбовцем та проходить військову службу за призовом під час мобілізації (т.2 а.п.172), за місцем проходження військової служби характеризується позитивно, нагороджений державною нагородою «Хрест бойових заслуг» (т.2 а.п.179, т.4 а.п.250), на обліку в закладах з надання наркологічної чи психіатричної допомоги не перебуває та за допомогою не звертався (т.2 а.п.174, 176), осудний (т.2 а.п.123-124), раніше не судимий (т.2 а.п.178).

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд визнає: наявність на утриманні малолітньої дитини, проходження військової служби за призовом під час мобілізації в умовах воєнного стану та наявність державної нагороди.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_18 суд визнає: вчинення кримінального в стані алкогольного сп`яніння.

Із врахуванням усіх обставин кримінального провадження та ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, раніше зазначених даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , беручи до уваги обставину, обтяжує покарання, та зважаючи на наявність низки обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд вважає за можливе попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та виправлення ОСОБА_3 у разі призначення йому покарання у виді позбавлення волі межах санкції ч.1 ст.115 КК України у розмірі, визначеному нижньою межею санкції. Підстав для застосування положень ст.ст.69, 75 КК України при призначення покарання суд не вбачає.

Зарахування строку попереднього ув`язнення, домашнього арешту.

На підставі ч.ч.5, 7 ст.72 КК України у строк призначеного обвинуваченому покарання суд зараховує строк попереднього ув`язнення та строк перебування ОСОБА_3 на підставі ухвали слідчого судді Кіровського районного суду м.Кіровограда від 25.03.2024 (справа №404/2562/24, т.2 а.п.117) під цілодобовим домашнім арештом за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення: один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі, а три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Вирішення питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

З огляду на положення п.14 ч.1 ст.368 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 належним чином виконував процесуальні обов`язки, за відсутності клопотання прокурора про застосування більш суворого запобіжного заходу, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, поклавши на обвинуваченого виконання обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, що є необхідним та достатнім для запобігання ризикам, визначеним ст.177 КПК України.

5. Мотиви вирішення цивільного позову.

Потерпілий ОСОБА_5 02.09.2024 заявив цивільний позов про відшкодування завданої кримінальним правопорушення шкоди (т.3 а.п.22-39), у якому згідно із заявою вх.№46787 від 13.11.2024 (т.3 а.п.111-187) збільшено позовні вимоги: потерпілий ОСОБА_5 просить стягнути солідарно з обвинуваченого ОСОБА_3 та військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) моральну шкоду у розмірі 9216000 та матеріальні збитки у розмірі 7123390 грн.

Обвинувачений ОСОБА_3 визнав цивільний позов потерпілого в частині відшкодування матеріальних збитків в обсязі, підтвердженому документами.

Представник військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 подав до суду відзив на позовну заяву (т.3 а.п.74) з додатковими поясненнями до відзиву (т.3 а.п.246-247), згідно з яким просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 , оскільки за вказаних в обвинуваченні обставин ОСОБА_3 фактично не виконував трудових (службових) обов`язків у військовій частині НОМЕР_1 та шкода була завдана потерпілому не у зв`язку із їх виконанням, а груба необережність потерпілого, який, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, умисно першим завдав удару ОСОБА_3 , сприяла виникненню завданої йому шкоди.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 , суд керується наступним.

Положеннями ч.2 ст.127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Як передбачено ч. 1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Щодо позовних вимог про відшкодування майнової шкоди:

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана, зокрема, неправомірними діями фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1195 ЦК України встановлено, що фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Згідно з ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (п.2 ч.2 ст.22 ЦК України.

Відповідно до заявлених позовних вимог матеріальні збитки, яких потерпілий ОСОБА_5 зазнав у зв`язку із вчиненням стосовно нього кримінального правопорушення складають 7123390 (сім мільйонів сто двадцять тисячі триста дев`яносто) гривень, з яких 123390 грн. – витрати, пов`язані із лікуванням потерпілого, а 7000000 грн. – розмір упущеної вигоди (п.2 ч.2 ст.22 ЦК України).

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій та шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як Касаційний кримінальний суд, так і Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду неодноразово вказували, що позивач має право на відшкодування упущеної вигоди, однак зобов`язаний надати суду докази, які підтверджують той факт, що він міг і повинен був отримати відповідні доходи і лише неправомірні дії відповідача стали підставою, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Для стягнення упущеної вигоди позивач повинен довести належними доказами реальну можливість отримання доходу за звичайних обставин та вжиті заходи щодо його одержання (постанови Верховного Суду від 26.08.2021 у справі №468/46/18-к, від 19.01.2026 у справі №461/1377/24). А теоретичні припущення про можливий прибуток без належних документальних підтверджень не є достатньою підставою для задоволення позову (постанова Верховного Суду від 14.11.2024 у справі №175/4023/21).

Так, аналізуючи позовні вимоги у частині стягнення упущеної вигоди, суд звертає увагу позивача, що заявлений розмір упущеної вигоди належним чином не обґрунтований, а саме: не вказано який саме дохід, у якому розмірі та за який період часу не було отримано ОСОБА_5 внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 – на обґрунтування долучено лише копії довідки ОК-5 (т.3 а.п.123-126) та довідку до акта МСЕК серії 12ААГ №397762 (т.3 а.п.131-132). З огляду на це суд констатує, що за відсутності належного обґрунтування розрахунку та ознаки «реальної можливості отримання доходу», заявлений розмір упущеної вигоди є припущенням позивача, тому відмовляє у задоволенні вимог цивільного позову в цій частині. При цьому, суд враховує, що позовні вимоги у цій частині були вказані на підставі положень п.2 ч.2 ст.22 ЦК України, не ґрунтуються на положеннях ст.1195 ЦК України, тому під час вирішення позову не виходить за межі заявлених вимог.

Суд наголошує, що згідно з положеннями ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі поданих доказів. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Тобто самостійно збирати докази та здійснювати розрахунки на підтвердження заявлених позовних вимог суд не може.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням майнової шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі документально підтверджених витрат (т.3 а.п.136-187), понесених у зв`язку із лікуванням потерпілого ОСОБА_5 , що повністю визнаються обвинуваченим та складають 123390 грн.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди:

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, крім іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї та близьких родичів.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Пунктами 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4 зі змінами та доповненнями визначено, що у відповідності до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Водночас, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить із того, що: судовим розглядом встановлено винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, потерпілим від якого є ОСОБА_5 ; протиправним діянням обвинуваченого було спричинено моральну (немайнову) шкоду, що виразилась у порушенні стану здоров`я та нормального ритму життя потерпілого, погіршені його психологічного стану, він зазнав та зазнає моральних і фізичних страждань; між кримінально-протиправним діянням обвинуваченого та завданням потерпілому моральної шкоди наявний причинно-наслідковий зв`язок.

Як вказав Верховний Суд, гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа. Тож розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи (постанова від 14.01.2026 у справі №571/244/25).

З огляду на викладені положення законодавства, визначені загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди. Тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.

Оцінюючи обґрунтованість заявленого розміру позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини кримінального провадження, ступінь вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину та поведінку потерпілого, ступінь тяжкості та характер тілесних ушкоджень, спричинених ОСОБА_5 , який внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 отримав інвалідність першої «Б» групи (т.3 а.п.131) і є значно залежним від інших осіб у виконанні життєво важливих елементів самообслуговування, бере до уваги на тривалість і глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, відчуття ним емоційної напруги і безпорадності, а також зважає на неможливість відновлення попереднього стану здоров`я та нормального ритму життя потерпілого.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими і тому не бере їх до уваги під час вирішення позову твердження представника цивільного відповідача – військової частини НОМЕР_1 про те, що груба необережність та протиправна поведінка потерпілого ОСОБА_5 сприяла виникненню завданої йому шкоди, як такі, що такими, що не доведені дослідженими доказами. На переконання суду, сам лише факт імовірного перебування потерпілого за вказаних в обвинуваченні обставин в стані алкогольного сп`яніння не становить грубої необережності, а шкода була завдана ОСОБА_5 з вини обвинуваченого ОСОБА_3 , що встановлено поза розумним сумнівом, тому підстави для зменшення розміру відшкодування шкоди відсутні.

Отже, суд вважає розумним, справедливим та виваженим з огляду на всі істотні обставини справи, керуючись ч.1 ст.129 КПК України, частково задовольнити позовні вимоги потерпілого та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 в рахунок відшкодування спричиненої кримінальним правопорушенням моральної шкоди 2000000 (два мільйони) гривень, що на переконання суду є співмірним фізичним і душевним стражданням потерпілого та хоча б наближено, буде мірою справедливої сатисфакції потерпілому.

Щодо позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України:

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Тобто, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у разі коли особа з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цими особами в трудових (службових) відносинах та під час їх виконання.

Як вказував Верховний Суд, відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не тільки перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків (постанова від 20.05.2024 у справі №496/503/22). У випадку заподіяння працівником шкоди діями, що за своїм змістом не випливають з виконання ним службових обов`язків, в тому числі обов`язків військової служби, юридична або фізична особа не несе відповідальності за шкоду, спричинену вказаним працівником (постанова від 22.05.2019 у справі №237/3076/16-к).

Відповідно до ст.2 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі – Закон), військовослужбовці – це особи, які проходять військову службу. Відтак військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

За встановлених судом фактичних обставин обвинувачений ОСОБА_3 був призваний для проходження до військової у зв`язку із мобілізацією та направлений для її проходження до військової частини НОМЕР_1 .

Згідно із показаннями ОСОБА_3 та долученими представником військової частини НОМЕР_1 документами, зокрема з витягом із наказу №99 від 23.04.2024 Про результати службового розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення старшим матросом ОСОБА_3 (т.4 а.п.250, т.5 а.п.17-20), станом на 22 год. 30 хв. 22.03.2024 ОСОБА_3 не перебував на території військової частини НОМЕР_1 , не прямував на службу або зі служби, не мав спеціального завдання від командира військової частини – тобто не виконував обов`язків з військової служби, а з дозволу командира ОСОБА_19 перебував вдома та був зобов`язаний повернутись на службу о 09 год. 00 хв. 24.03.2024.

Отже за вказаних в обвинуваченні обставин обвинувачений ОСОБА_3 не виконував жодних обов`язків військової служби, які передбачені законом. Завдання шкоди потерпілому ОСОБА_5 відбулось хоча і під час проходження обвинуваченим військової служби, однак не у зв`язку з виконанням своїх службових обов`язків, а через неприязні стосунки з потерпілим і в такому випадку саме на обвинуваченого покладено цивільну відповідальність за завдану моральну та матеріальну шкоду, тому правові підстави для покладення на військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України відповідальності за наслідками вчинення ним злочину відсутні. З огляду на викладене, заявлений позов у частині стягнення шкоди з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України з вищезазначених підстав задоволенню не підлягає, тому суд відмовляє у задоволенні позову у вказаній частині.

6. Вирішення питання щодо майна, на яке накладено арешт, речових доказів та судових витрат.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні, розмір яких складає 38898 грн. 95 коп.

Згідно з ч.9 ст.100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Вирішуючи питання про можливість застосування спеціальної конфіскації вогнепальної зброї – пістолета «Glock 17», суд керується наступним.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання, зокрема, у виді позбавлення волі. Спеціальна конфіскація застосовується на підставі, в тому числі, обвинувального вироку суду.

У пункті 4 ч.1 ст.96-2 КК України передбачено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно, в тому числі були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Згідно з п.1 ч.9 ст.100 КПК України гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).

Частиною 10 статті 100 КПК України передбачено, що під час вирішення питання щодо спеціальної конфіскації насамперед має бути вирішене питання про повернення грошей, цінностей та іншого майна власнику (законному володільцю) та/або про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) грошей, цінностей та іншого майна знав про їх незаконне походження та/або використання.

Так, у якості речових доказів у кримінальному провадженні визнано нарізну короткоствольну вогнепальну зброю – самозарядний пістолет моделі «Glock 17», калібру 9х19мм, з серійним номером НОМЕР_2 , промислового виготовлення (т.1 а.п.50-52), що була використана як знаряддя вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, і містить його сліди,а також магазин з 14 набоями до неї.

З огляду на те, що вказана вогнепальна зброя та набої до неї не належать обвинуваченому та були видана ОСОБА_3 військовою частиною НОМЕР_1 згідно з витягом із наказу №99 від 23.04.2024 Про результати службового розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення старшим матросом ОСОБА_3 (т.5 а.п.17-20), оскільки той факт, що власнику зброї – військовій частині НОМЕР_1 було достеменно відомо про незаконне використання цієї зброї перед судом стороною обвинувачення не доведений, зазначені речові докази спеціальній конфіскації не підлягають, а підлягають поверненню власнику (законному володільцю).

Арешт на майно обвинуваченого чи інших осіб у кримінальному провадженні не накладався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

Зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання відповідно до ч.ч.5, 7 ст.72 КК України строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з 22.03.2024 по 25.03.2024 включно, та строк перебування під цілодобовим домашнім арештом з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі – з 26.03.2024 по 09.05.2024 включно.

До набрання вироком законної сили застосувати обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, поклавши на нього наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експертів для проведення експертиз у розмірі 38898 грн. 95 коп.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 – задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь потерпілого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_6 ) 123390 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь потерпілого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_6 ) НОМЕР_7 (два мільйони) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

У задоволенні решти позовних вимог потерпілого ОСОБА_5 – відмовити.

Речові докази:

– предмет, схожий на кулю, два предмети, схожі на гільзи, змиви, а також одяг та взуття ОСОБА_5 , вилучені під час огляду місця події 23.03.2024 за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.п.50-52) – знищити;

– куртку чорного кольору з маркуванням «КАРА» (т1 а.п.50-52) – повернути обвинуваченому ОСОБА_3 ;

– нарізну короткоствольну вогнепальну зброю – самозарядний пістолет моделі «Glock 17», калібру 9х19мм, з серійним номером НОМЕР_2 , промислового виготовлення, магазин, та 14 набоїв (т.1 а.п.50-52) – повернути законному володільцю – військовій частині НОМЕР_1 ;

– медичні картки (т.1 а.п.247-248) – залишити КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради»;

– оптичний диск (т.1 а.п.261-262) – зберігати при матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляція до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Фортечний районний суд м.Кропивницького.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.

Суддя Фортечного районного суду

м.Кропивницького ОСОБА_1