Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №388/351/25 — Долинський районний суд Кіровоградської області

Справа № 388/351/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2026 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого – судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Івочки Л.П.,

розглянув у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом до відповідачки ОСОБА_2 та з урахуванням заяви про зміну предмета позову просив: визнати житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині кожному на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 17 серпня 2026 року позов задоволено частково.

Розділено майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнавши за ними право власності по 1/2 (одній другій) частині кожному на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову відмовлено.

Цим рішенням також вирішено питання про судові витрати зі сплати судового збору.

Позивачем в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України в судовому засіданні від 7 серпня 2026 року зроблено заяву щодо вирішення питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу після ухвалення рішення.

24 серпня 2026 року позивачем подано докази щодо розміру понесених судових витрат на правничу допомогу.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, повідомлявся про місце та час розгляду справи, однак його представник надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, повідомлялась про місце та час розгляду справи, про причину неявки не повідомила.

Суд, дослідивши необхідні матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до такого висновку.

Згідно з п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати фізичних осіб, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.

За змістом ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

На підтвердження понесення судових витрат на правничу допомогу позивачем разом з позовом подано такі докази, які доведені до відома відповідачки: договір про надання правничої (правової) допомоги від 2 серпня 2024 року (далі – Договір); ордер серії ВА № 1091176 від 2 грудня 2024 року.

Згідно з п. 4.1 Договору розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої п. 2.1.1-п. 2.1.4, п. 2.1.7-п. 2.1.8 цього договору встановлюється в розмірі, що визначається Додатковою угодою за домовленістю Сторін.

У строк встановлений рішенням суду від 17 серпня 2026 року позивачем через представника подано додаткові докази про судові витрати на правочину допомогу: додаткову угоду № 1 від 2 серпня 2024 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 2 серпня 2024 року; акт № 1 від 20 серпня 2026 року про прийняття-передачі правової допомоги; розрахункову квитанцію від 20 серпня 2026 року серії ЛВАК 519605.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зауважено, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях чч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 9 ст. 83 ЦПК України копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Отже, обов`язком сторони, яка подає докази є їх надсилання або надання іншим учасникам справи, зокрема й відповідачеві, окрім випадків, коли такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

У цій справі подані позивачем через представника додаткові докази про судові витрати на правочину допомогу у виді додаткової угоди № 1 від 2 серпня 2024 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 2 серпня 2024 року, акта № 1 від 20 серпня 2026 року про прийняття-передачі правової допомоги та розрахункової квитанції від 20 серпня 2026 року серії ЛВАК 519605, які підтверджують понесені позивачем судові витрати на правничу допомогу на суму 20000 грн, не є у віданні відповідачки у справі, обсяг цих доказів не є надмірним, ці докази не подані до суду в електронній формі, а також не є публічно доступними.

Отже, позивачем не дотримано встановленого процесуальним законом порядку пред`явлення до відшкодування відповідних судових витрат, зокрема порядку подання доказів і надсилання (надання) їх іншим учасникам справи.

Ураховуючи зазначене, а також положення ч. 9 ст. 83 ЦПК України суд не має правових підстав для прийняття зазначених доказів та стягнення на їх підставі витрат на професійну правничу допомогу.

До такого по суті висновку доходив Верховний Суд у постанові від 6 липня 2022 року № 546/338/20.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 137, 141, 175, 258, 259, 263-265, 268, 270, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Залишити без задоволення заяву позивача ОСОБА_1 подану через представника ОСОБА_3 про стягнення судових витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський