Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №208/8630/26 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/8630/26

№ провадження 3/208/1672/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 р. м. Кам`янське

Суддя Заводського районного суду міста Кам`янського Данилів С.В., за участі секретаря судового засідання Сегеди І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду міста Кам`янського з Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 168194, складений 02.07.2026, за змістом якого 02.07.2026 о 19:05 год. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , в готелі «Зоря» вчинив домашнє насильство фізичного характеру відносно своєї дружини, чим завдав фізичного болю своїми діями та завдав шкоду її фізичному здоров`ю. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.173-2 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 з`явився. Просив провадження закрити, оскільки протокол складено із неправильною кваліфікацією адміністративного правопорушення.

Заслухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з положенням ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушення інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідивши наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП (в редакції Закону № 3733-IX від 22.05.2024) передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частиною 3 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Так, згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов`язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ "Надточій проти України" (рішення від 15.05.2008 року, заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Частина 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Отже, в розумінні наведеного Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).

Частина 3 ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Тобто, кваліфікуючою ознакою складу правопорушення за частиною 3 статті 173-2 КУпАП є повторність вчинення діяння протягом року.

Ця частина закону передбачає відповідальність за домашнє насильство, насильство за ознакою статі або інші порушення, визначені статтею, якщо особу вже було піддано адміністративному стягненню за аналогічні дії (передбачені частинами 1 або 2 цієї ж статті) протягом останнього року

Водночас до матеріалів справи долучено постанову Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст.173-2, а вказаний протокол складено 02.07.2026, що виключає кваліфікацію інкримінованого адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 173-2 КУпАП, оскільки вказане адміністративне правопорушення вчинено через 1 рік 2 місяці 6 днів.

З урахуванням викладених обставин, суддя приходить до висновку, що відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП.

Склад адміністративного правопорушення це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування щодо неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.

Судовий розгляд проводиться в межах обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Суд не має права самостійно змінювати кваліфікацію адміністративного правопорушення, інкримінованого особі. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до вимог діючого законодавства докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України та Законами України, міжнародним договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманої унаслідок істотного порушення прав та свобод людини є недопустимими.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 251, 283, 284 п.1 ч.1 ст.247, Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – закрити.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Дніпровська апеляційного суду через Заводський районний суд міста Кам`янського особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Суддя С.В. Данилів