Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №921/471/26 — Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 вересня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/471/26

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О.

за участі секретаря судового засідання Саловська О.А.

розглянув справу

за позовом: Підгороднянської сільської ради, 47721, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, село Підгороднє, вул.Бережанська, 70

до відповідача: Пашко Світлани Василівни, АДРЕСА_1

про: стягнення 72 399,39 грн заборгованості зі сплати орендних платежів

За участі представників

Позивача: Микитюк І.С., уповноважена

Відповідача: Пашко С.В.

Суть справи:

Підгороднянська сільська рада звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Пашко Світлани Василівни про стягнення 72 399,39 грн заборгованості зі сплати орендних платежів.

Позовна заява обґрунтована тим, що актом ревізії від 15.05.2026р. №131920-22/10 Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області виявлено сплату окремими орендарями орендної плати за користування комунальним майном без урахування індексів інфляції, чим завдано збитків бюджету територіальної громади. Підгороднянською сільською радою було здійснено розрахунок недоотриманих бюджетом надходжень орендної плати від СПД Пашко С.В. скорегованого на індекс інфляції починаючи з дати укладення договору 31.12.2014 і до його припинення 01.10.2024. Враховуючи, що Підгороднянську об`єднану територіальну громаду створено в листопаді 2020, у склад якої увійшла Драганівська сільська рада, до сплати виставлена сума починаючи з листопада 2020 - по вересень 2024. включно.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 23.07.2026 головуючим суддею для розгляду справи № 921/471/26 визначено суддю Чопка Ю.О.

Позиція відповідача

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 11.08.2026 (вх.№6495 від 17.08.2026) позовні вимоги заперечила посилаючись на те, що договірні відносини між сторонами припинилися 01.10.2024. Позовну заяву подано 23.07.2026, відповідно до якої позивач просить суд стягнути заборгованість за період листопад 2020 – вересень 2024. Вважає, що останнім пропущено строки позовної давності та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19 серпня 2026 року.

Надалі ухвалою від 19.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 02.09.2026.

Представниця позивача в судовому засіданні 02.09.2026 позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги заперечила.

02 вересня 2026 року справу розглянуто по суті та, у відповідності до вимог ч.6 ст.233 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

31.12.2014 між Драганівською сільською радою (далі Орендодавець) та Суб`єктом підприємницької діяльності Пашко Світланою Василівною укладено Договір оренди нежитлових приміщень (будівель) комунальної власності (далі Договір), відповідно до п.1.1. якого Орендодавець на підставі рішення сесії сільської ради з "24" грудня 2014 № 299 здав, а Орендар "31" грудня 2014 прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення комунальної власності адресою с. Драганівка Тернопільського району вул. 8 Березня, 2 площею 60,5 кв. м., що знаходиться на балансі Драганівської сільської ради цокольне приміщення сільської ради для використання відповідно під магазин. Вартість об`єкта, що орендується 49690.00 грн.

Надані в оренду приміщення, Орендар може використовувати лише для потреб, визначених в п.1.1. даного договору (п.1.2. Договору).

Вступ Орендаря у володіння та користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акта прийому передачі вказаного майна (п.2.1. Договору).

Передача нежитлового приміщення (будівлі) в оренду не спричиняє передачу Орендарю права власності на це приміщення. Власником приміщення залишається Орендодавець (п.2.2. Договору).

Майно вважається поверненим Орендодавцеві з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі (п.2.3. Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору розрахунок орендної плати проводиться згідно з рішенням Драганівської сільської ради № 298 від 24.12.2014 за перший місяць оренди становить 745,35 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати на індекс інфляції за поточний місяць оренди і перераховується Орендарем на рахунок Орендодавця не пізніше 15 числа наступного місяця (п.3.2. Договору).

Не внесена своєчасно сума орендної плати при сплаті збільшується на індекс інфляції попередніх місяців в залежності від часу прострочення (п.3.3. Договору).

Згідно п.3.4. Договору, розмір орендної плати може бути зміненим за погодженням сторін у випадку зміни орендної ставки, методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

За несвоєчасне внесення орендної плати, Орендар сплачує пеню (від не сплаченої суми в розмірі 0,5 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, за кожен день прострочення, (включаючи день сплати) (п.3.5. Договору).

Пунктом 9.1. Договору сторони погодили, що останній укладений на2 роки 11 місяців і діє з 01 січня 2015 по 30 листопада 2017.

Зміна умов або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами на протязі 20 днів (п.9.2. Договору).

У разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором (п.9.3. Договору).

Додатком №1 до договору сторони погодили, що орендна плата за перший базовий місяць складає 745,35 грн.

Рішенням №7 від 13.11.2020 припинено повноваження Драганівської сільської ради (п.1 Рішення).

Пунктом 2 наведеного рішення припинено юридичні особи, зокрема Драганівські сільську раду, у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання до Підгороднянської сільської ради.

Підгороднянська сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Драганівської сільської ради (п.3 Рішення).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №263029522 приміщення клубу з адмінбудинком площею 343,7 м.кв., що розташований за адресою с. Драганівка Тернопільського району вул. 8 Березня, 2 зареєстроване 27.05.2021 на праві власності за Підгороднянською сільською радою.

Рішенням Підгороднянської сільської ради №717 від 08.07.2022 перейменовано вулиці на території сіл Підгороднянської сільської ради, зокрема с. Драганівка вулицю 8 Березня перейменовано на вулицю В. Стуса.

18.09.2024 Суб`єкт підприємницької діяльності Пашко С.В. звернулася до сільського голови з заявою про дострокове припинення дії договору з 01.10.2024.

Додатковою угодою від 07.10.2024 сторони дійшли згоди про дострокове припинення дії договору укладеного на оренду нежитлових приміщень розташованих за адресою вул. В. Стуса, 2 (колишня вул. 8 Березня) с. Драганівка, Тернопільського району, загальною площею 60,5 кв.м., з 01.10.2024 (п.1 Додаткової угоди).

Пунктом 2 додаткової угоди сторони погодили, що заборгованість по сплаті орендної плати на дату укладення додаткової угоди відсутня.

Актом приймання-передачі (повернення) нежитлового приміщення від 07.10.2024 Орендар повернув, а Орендодавець прийняв із строкового платного користування нежитлові приміщення розташовані за адресою вул. В. Стуса, 2 (колишня вул. 8 Березня) с. Драганівка, Тернопільського району, загальною площею 60,5 кв.м.

Пунктом 4 акту сторони зазначили, що заборгованість по сплаті орендної плати відсутня.

27.02.2025 ФОП Пашко С.В. здійснила державну реєстрацію припинення фізичної особи підприємця в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, за власним рішенням.

Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Підгороднянської сільської ради за період з 01 січня 2022 по 28.02.2026 за наслідками якої складено акт №131920-22/10 від 15.05.2026.

Актом ревізії встановлено, що відповідач в порушення норм ст. 629 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV (із змінами), ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV (із змінами, в період дії), п. п. 3.2, 4.4 Договору при розрахунку та сплаті орендної плати не враховано індекси інфляції, що призвело до недоотримання в період з 01.01.2022 по 30.09.2024 бюджетом Підгороднянської сільської територіальної громади надходжень від оренди комунального майна.

Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області звернулося до Підгороднянського сільського голови з листом №131900-13/1337-2026 від 09.06.2026 яким вимагало усунути виявлені порушення законодавства.

Підгороднянською сільською радою направлено 28.05.2026 на адресу відповідача вимогу №02-21/771 про сплату в 10-ти денний строк з моменту отримання вимоги 72 399,39 грн заборгованості.

Відповідач у запереченнях на вимогу від 18.06.2026 зазначила, що відповідно до додаткової угоди та акту приймання-передачі сторонами узгоджено, що заборгованість по сплаті орендної плати відсутня, а тому вважає зобов`язання за договором оренди від 31.12.2024 повністю припиненим.

Несплата вищенаведеної заборгованості стала підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухваленні рішення, висновки суду.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до статей 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що за своїм змістом і правовою природою між сторонами у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди).

Ст. 759 ЦК України визначає зміст зобов`язань з оренди, зокрема, згідно з вказаною нормою, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 ЦК України).

За ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вже зазначалось вище, додатковою угодою від 07.10.2024 сторони дійшли згоди про дострокове припинення дії договору укладеного на оренду нежитлових приміщень розташованих за адресою вул. В. Стуса, 2 (колишня вул. 8 Березня) с. Драганівка, Тернопільського району, загальною площею 60,5 кв.м., з 01.10.2024.

Актом приймання-передачі (повернення) нежитлового приміщення від 07.10.2024 Орендар повернув, а Орендодавець прийняв із строкового платного користування нежитлові приміщення розташовані за адресою вул. В. Стуса, 2 (колишня вул. 8 Березня) с. Драганівка, Тернопільського району, загальною площею 60,5 кв.м.

Умовами додаткової угоди (п.2), акта прийому-передачі (п.4) сторони погодили, що заборгованість по сплаті орендної плати відсутня.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Згідно з ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд враховує, що позивач, вважаючи, що договір оренди є припиненим, впродовж значного часу не вчиняв будь-яких дій щодо стягнення заборгованості.

Однак, позивач посилаючись на встановлені Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області актом №131920-22/10 від 15.05.2026 ревізії фінансово-господарської діяльності Підгороднянської сільської ради за період з 01 січня 2022 по 28.02.2026 обставини повідомив відповідача про необхідність сплати неустойки.

Господарський суд приймає до уваги висновки, викладені у постанові КГС ВС від 27.07.2022 у справі №907/584/21, зокрема:

- за змістом рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси;

- принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються;

- Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 статті 3 ЦК України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 11.08.2021 у справі №909/436/20, від 06.10.2021 у справі №925/1546/20);

- доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - "non concedit contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 09.06.2021 у справі №911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд, оцінивши та проаналізувавши наявні матеріали справи, позиції сторін, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Підгороднянської сільської ради у повному обсязі.

Доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності судом відхиляються, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 2 квітня 2020 року.

Відтак, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 2 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20 та від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 2 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку був зупинений на строк дії воєнного стану.

Разом із цим, Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" (далі - Закон № 4434-IX) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України виключено.

Закон № 4434-IX було оприлюднено (опубліковано в газеті "Голос України" від 3 червня 2025 року № 108) 3 червня 2025 року, і відповідно до його пункту 2, він набирав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 4 вересня 2025 року.

Заборгованість за договором, яка заявляється до стягнення виникла уже під час законодавчого зупинення строків позовної давності, які тривали до 04.09.2025.

До суду позивач звернувся у липні 2026року, тобто у межах загального трирічного строку позовної давності.

Розподіл судових витрат.

В порядку ст.ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 53, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги залишити без задоволення.

Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі оскаржити його до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення виготовлено 9 вересня 2026 року.

Суддя Ю.О. Чопко