Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №916/2202/26 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2202/26

Господарський суд Одеської області у складі головуючої судді Демченко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/2202/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 88, код ЄДРПОУ 42114410)

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку,,Квітень-22’’ (65025, м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, буд. 22 Б, код ЄДРПОУ 40842391)

про стягнення 372 884,96 грн,

установив:

29.05.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю,,Одеська обласна енергопостачальна компанія’’ (далі – ТОВ «ООЕК») до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі – ОСББ),,Квітень-22’’, в якій воно просить:

- стягнути з заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 372 884,96 грн.

Обґрунтувуючи позовні вимоги ТОВ «ООЕК» посилається на порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 09.04.2019 № 04-311600 шляхом неоплати вартості спожитої у період січень 2026 року – березень 2026 року електричної енергії.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 03.06.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №916/2202/26, справу постановив розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

30.07.2026 до суду від позивача надійшла заява про закриття провадження в частині стягнення заборгованості у розмірі 154 776,32 грн у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, відзив на позовну заяву до суду не надав.

Ухвала суду від 03.06.2026р., направлена на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 10.08.2026р. повернулась до суду не врученою з приміткою пошти: «адресат відсутній за вказаною адресою».

За приписами п. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідач не звертався до суду з повідомленням про зміну адреси місцезнаходження.

В ухвалі від 16.01.2023р. у справі №916/3670/21 Верховний Суд зазначив, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).

Суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце та час судових засідань.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Щодо строку розгляду справи господарський суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених ст.2,4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Отже, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.

установив:

09.04.2019 ОСББ «Квітень-22» звернулось до ТОВ «ООЕК» із заявою-приєднанням до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

09.04.2019 між ТОВ «ООЕК» (Постачальник) та ОСББ «Квітень-22» (Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №04-311600 (далі – Договір), відповідно до п. 1.1. якого цей Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням ст.ст.633,634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до цього Договору, згідно з заявою-приєднання, яка є додатком №1 до цього Договору.

За умовами п.2.1 Договору за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Суд зазначає, що Договір було укладено на умовах обраної комерційної пропозиції №1/1-УП, яка є додатком № 3 до цього Договору.

При цьому, в Заяві-приєднанні до умов Договору зазначено, що відповідач приєднується до умов Договору про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції Постачальника №2УП.

У зв`язку з укладенням Договору відповідачу було відкрито особовий рахунок № 104-311600.

Згідно з п. 13.1. Договір укладається на строк, зазначений у комерційній пропозиції, яку обрав Споживач та набуває чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання. Умови цього Договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної Споживачем у заяві-приєднанні.

Відповідно до п. 8 Додатку № 3 до Договору «Комерційна пропозиція № 1/1-УП», договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг набирає чинності з дати оплати рахунка, отриманого від Постачальника, або фактичного споживання будьяких обсягів електроенергії, або підписання Споживачем заяви – приєднання до умов Договору і укладається на строк до кінця календарного року, а в частині розрахунків Договір діє до повного виконання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд умов, але в ніякому разі не більше ніж на термін дії Договору споживача про надання послуг з розподілу електроенергії та ніж строк виконання ТОВ «ООЕК» функцій постачальника універсальних послуг.

Відповідно до п. 4.13 ПРРЕЕ, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку

Згідно п. 2.3.14 ПРРЕЕ, постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку

Функції постачальника послуг комерційного обліку покладені на оператора системи розподілу у межах території своє ліцензованої діяльності, а саме – АТ «ДТЕК Одеські Електромережі».

Позивач зазначає, що за розрахунковий період січень 2026 – березень 2026 ОСББ «Квітень-22» спожив 110 281 кВт.год.

ТОВ «ООЕК» виставив відповідачу рахунки № 104-311600/1/1 від 27.01.2026, № 104-311600/2/1 від 20.02.2026 та № 104-311600/3/1 від 17.03.2026 за спожиту електричну енергію на загальну вартість 476 413, 92 грн (у т.ч. ПДВ) та направив боржнику через АТ «Укрпошта» на його юридичну адресу.

Позивач відмітив, що загальна сума здійснених оплат за спожиту в період січень 2026 – березень 2026 електроенергію складає 103 528, 96 грн.

Після відкриття провадження по справі відповідач у добровільному порядку сплатив грошові кошти в загальному розмірі 154 776, 32 грн із зазначенням у платіжному документі в призначенні платежів посилання на період, за який здійснюється оплата, а саме за січень та лютий 2026 року, що є предметом розгляду в даній справі.

Ураховуючи викладене, станом на дату подання цієї заяви, заборгованість ОСББ «Квітень-22» перед ТОВ «ООЕК» за розрахункові періоди лютий-березень 2026 складає 218 108, 64 грн.

У зв`язку із несплатою залишку заборгованості позивач просить стягнути її з відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

У зв`язку із добровільним виконанням зобов`язання, суд закриває провадження у справі у частині стягнення з ТОВ «ООЕК» заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 154 776, 32 грн у на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов такого висновку.

На виконання Закону України «Про ринок електричної енергії» під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу АТ «Одесаобленерго» від постачання електричної енергії, було створено ТОВ «ООЕК» з метою здійснення діяльності з постачання електричної енергії споживачам. Абз. 1-8 пункту 13 розділу ХVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» (зі змінами від 23.11.2018р. №2628-УПІ) визначені наступні вимоги стосовно діяльності нового (відокремленого) постачальника електричної енергії: «... під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачавши електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання.

З метою забезпечення надійного та безперервного постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам відокремлення оператора системи розподілу,... здійснюється з урахуванням вимог цього пункту, а саме: суб`єкт господарювання, створений у результаті здійснення заходів з відокремлення з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам, у строк не пізніше ніж 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов`язаний в установленому порядку отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії;

На виконання наведених вимог законодавства, постановою НКРЕКП № 429 від 14.06.2018 ТОВ «ООЕК» надано ліцензію з постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до ч. 6 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.

Пунктом 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 (далі - Правила, ПРРЕЕ) передбачено, що електрична енергія (активна) - енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.

За приписами ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За п.3.1.7 ПРРЕЕ договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається в паперовій формі. При цьому, сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформляються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.

Пунктом 1.2.7 ПРРЕЕ передбачено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими правилами порядку.

Публічний Договір про постачання електричної енергії споживачу та публічні комерційні пропозиції для споживачів електричної енергії викладені ТОВ «ООЕК» на офіційному веб-сайті.

Згідно з п.3.1.8 ПРРЕЕ договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником і споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Отже, між сторонами у справі виникли правовідносини щодо поставки електричної енергії.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 4.12 ПРРЕЕ передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються за даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку.

Відповідно до п. 4.13 ПРРЕЕ для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Згідно з п. 2.3.14 ПРРЕЕ постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку

За пп. 8.6.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018, зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.

Згідно із п. 5 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 Оператор системи надає послуги комерційного обліку споживачам.

На підставі п. 10 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 функції оператора комерційного обліку покладені на оператора системи розподілу у межах території своє ліцензованої діяльності, а саме – АТ «ДТЕК Одеські Електромережі».

Господарський суд зазначає, що за даними щодо фактичного споживання електричної енергії ОСББ «Квітень-22», отриманими ТОВ «ООЕК» від АТ «ДТЕК Одеські електромережі», як оператора системи розподілу, за особовим рахунком №104-311600 за розрахунковий період січень 2026 – березень 2026 відповідач спожив 110 281 кВт.год

Обсяг спожитої електричної енергії у вищезазначений період підтверджується довідкою АТ «ДТЕК Одеські електромережі.

Пунктом 4.14 ПРРЕЕ передбачено, що датою отримання платіжного документа вважається третій календарний день з дати його отримання поштовим відділенням зв`язку, на території обслуговування якого розташований об`єкт споживача (у разі направлення засобами поштового зв`язку рекомендованим або цінним листом).

Відповідно до п. 5.10 Договору, оплата рахунка Постачальника має бути здійснена Споживачем, у строк визначений в рахунку, який не може бути менше 5 (п`яти) робочих днів з моменту його отримання Споживачем.

У силу п. 4.24 Правил, у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізитів призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, електропостачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

За умовами п.6.2 Договору Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов договору.

За п. 4.21 ПРРЕЕ оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватися згідно із строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом.

Відповідно до п. 5.2.1 ПРРЕЕ електропостачальник має право на своєчасне та в повному розмірі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Пунктом 5.5.5 ПРРЕЕ передбачено, що споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі наведеного, беручи до уваги часткову оплату заборгованості та закриття провадження по справі у цій частині, позовна вимога ТОВ «ООЕК» щодо стягнення заборгованості за спожиту в лютому-березні 2026 року електричну енергію в розмірі 218 108, 64 грн підлягає задоволенню.

За таких обставин та правового регулювання, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «ООЕК» у повному обсязі.

Згідно з ч.3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.129, 231, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України,

ухвалив:

1. Закрити провадження у справі №916/2202/26 в частині стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 154 776, 32 грн.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ООЕК» до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квітень-22» - задовольнити.

3. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку,,Квітень-22’’ (65025, м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, буд. 22 Б, код ЄДРПОУ 40842391) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 88, код ЄДРПОУ 42114410, р/р НОМЕР_1 в ТВБВ №10015/0604 філії-Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 328845) заборгованість за спожиту в лютому-березні 2026 року електричну енергію в розмірі 218 108, 64 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд.88, код ЄДРПОУ 42114410, Р/р: НОМЕР_2 в ТВБВ №10015/0604 філії-Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 328845) суму судового збору в розмірі 2 586, 57 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з приписами ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 09 вересня 2026 р.

Суддя Т.І. Демченко