Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №916/1957/26 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1957/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/1957/26

за позовом Фізичної особи – підприємця Кеніг Романа Леонідовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “ПОРТОВИК” (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, пр. Незалежності, буд. 87, кв. 55, код ЄДРПОУ 25964213)

про стягнення 150 000грн., -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа – підприємець Кеніг Роман Леонідович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “ПОРТОВИК” про стягнення 150 000грн.

Ухвалою від 25.05.2026р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Фізичної особи – підприємця Кеніг Романа Леонідовича було залишено без руху.

01.06.2026р. до Господарського суду надійшла заява (вх. №19051/26) Фізичної особи – підприємця Кеніг Романа Леонідовича про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.06.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1957/26. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його адресу реєстрації та отримана останнім 10.01.2024р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

Як вказує позивач, Фізична особа-підприємець Кеніг Роман Леонідович є орендарем приміщення площею 30,2 кв м за адресою: АДРЕСА_2 згідно Договору оренди №2 від 01 березня 2026 р. укладеного між Фізичною особою - підприємцем Драгановою С.В. та Фізичною особою - підприємцем Кеніг Р.Л.

Пунктом 2.1 договору визначено, що приміщення передається під розміщення магазину-кафетерія орендаря.

Згідно з п. 3.1 договору термін оренди з 01.03.2026р. по 29.02.2028р.

Позивач є фізичною особою-підприємцем згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 2010350000000137352 від 13.04.2022р.

Позивач вказує, що поверхом вище над орендованим приміщенням знаходиться квартира АДРЕСА_3 .

За посиланнями позивача, Актом про залиття, аварію, що трапилась на системі водовідведення (каналізації) від 16.03.2026 року встановлено, що у період з 15 по 16 березня 2026 внаслідок засмічення внутрішньобудинкової каналізаційної системи, відбулося залиття (затоплення) нечистотами Залитого приміщення з боку квартири АДРЕСА_3 .

Факт затоплення зафіксовано Актом про залиття, аварію, що трапилась на системі водовідведення (каналізації) від 16.03.2026 року, складено комісією у складі: ОСОБА_1 - підприємець, орендар затопленого приміщення; ОСОБА_2 - підприємець, орендар затопленого приміщення; ОСОБА_3 - свідок, сусідка; ОСОБА_4 - слюсар-сантехнік; Тимченко Є.Б. - свідок, керівник відділення Нової пошти № 9.

Позивач зазначає, що на складення зазначеного Акта також був запрошений та повідомлявся, але не з`явився - представник ОСББ «ПОРТОВИК» Віталій МОРОЗОВ.

Як вказує позивач, в акті від 16.03.2026р. зазначено, що внаслідок проникнення каналізаційних стоків із другого поверху до Залитого приміщення було завдано шкоди як майну Фізичної особи - підприємця Кеніг Ю.О., так і внутрішньому оздобленню приміщення, а саме у торговому залі пошкоджено стелю, стіни, торговельне обладнання, електроприлади, освітлення.

На переконання позивача, у залитті залитого приміщення та спричинення йому матеріальних збитків наявна вина Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПОРТОВИК», та наявний безпосередній причинний зв`язок між бездіяльністю ОСББ «ПОРТОВИК», яка виразилася у незабезпеченні належного стану внутрішньобудинкової каналізаційної системи та наслідками, у вигляді залиття Залитого приміщення.

За посиланнями позивача, за фактом залиття приміщення йому спричинено збитки в сумі 26 591грн., що підтверджується Актом списання товарів №1 від 16.03.2026р. та Інвентаризацією товарів №1 від 16.03.2026р.

Також, як зазначає позивач, факт залиття приміщення магазину підтверджується відповіддю від Ізмаїльського районного відділу поліції від 14.04.2026р. Так, із листа Ізмаїльського районного відділу поліції представнику позивача вбачається, що 15.03.2026 о 20год 44 хв прибув наряд на виклик зі служби « 102» на адресу АДРЕСА_2 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по факту залиття магазину з другого поверху. У заявниці ФОП Кеніг Ю.О. відібрано пояснення. Перевіркою матеріалів було встановлено, що в діях вбачаються ознаки цивільно-правових відносин, тому рекомендовано звернутись до суду з метою відшкодування збитків.

Позивач вказує, що надіслав відповідачу претензію від 24.03.2026, де вимагав сплатити 26 591грн збитків в семи денний строк з дня отримання претензії, а відповідач отримав претензію 28.04.2026 відповідно до поштового повідомлення.

Оскільки відповідачем не було відшкодовано завдані позивачу збитки, останнім було нараховано штрафні санкції у вигляді 3% річних в сумі 39,34грн.

Крім того, як вказує позивач, Актом про залиття, аварію, що трапилась на системі водовідведення (каналізації) від 02.04.2026 року встановлено, що у 2 квітня 2026 внаслідок засмічення внутрішньобудинкової каналізаційної системи, відбулося залиття (затоплення) нечистотами Залитого приміщення з боку квартири АДРЕСА_3 .

Факт затоплення зафіксовано Актом про залиття, аварію, що трапилась на системі водовідведення (каналізації) від 02.04.2026 року, складено комісією у складі: ОСОБА_1 - підприємець, орендар затопленого приміщення; ОСОБА_2 - підприємець, орендар затопленого приміщення; ОСОБА_5 - свідок, торговий представник; ОСОБА_6 - свідок; ОСОБА_7 - свідок, керівник відділення Нової пошти № 9.

Позивач зазначає, що на складення зазначеного Акта також був запрошений та повідомлявся, але не з`явився - представник ОСББ «ПОРТОВИК» Віталій МОРОЗОВ.

На переконання позивача, у залитті залитого приміщення та спричинення йому матеріальних збитків наявна вина Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПОРТОВИК», та наявний безпосередній причинний зв`язок між бездіяльністю ОСББ «ПОРТОВИК», яка виразилася у незабезпеченні належного стану внутрішньобудинкової каналізаційної системи та наслідками, у вигляді залиття Залитого приміщення.

За посиланнями позивача, за фактом залиття приміщення йому спричинено збитки в сумі 22 198,28грн., що підтверджується Актом списання товарів №2 від 03.04.2026р. та Інвентаризацією товарів №2 від 03.04.2026р.

Також, як зазначає позивач, факт залиття приміщення магазину підтверджується відповіддю від Ізмаїльського районного відділу поліції від 14.04.2026р. за №132049-2026 Так, із листа Ізмаїльського районного відділу поліції представнику позивача вбачається, що 02.04.2026 о 07год 32 хв прибув наряд на виклик зі служби « 102» на адресу м. Ізмаїл пр. Незалежності (Суворова), 87, магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по факту залиття магазину з другого поверху. У заявниці ФОП Кеніг Ю.О. відібрано пояснення. Перевіркою матеріалів було встановлено, що в діях вбачаються ознаки цивільно-правових відносин, тому рекомендовано звернутись до суду з метою відшкодування збитків.

Позивач вказує, що надіслав відповідачу претензію від 05.04.2026, де вимагав сплатити 22 198,28грн збитків в семи денний строк з дня отримання претензії, а відповідач отримав претензію 28.04.2026 відповідно до поштового повідомлення.

Отже, за посиланнями заявника загальний розмір завданої йому майнової шкоди становить 48 789,28грн.

Оскільки відповідачем не було відшкодовано завдані позивачу збитки, останнім було нараховано штрафні санкції у вигляді 3% річних на загальну суму 72,18грн.

Також позивач просить відшкодувати моральну шкоду у розмірі 101 138,54 грн.

Посилаючись на вищенаведені обставини Фізична особа – підприємець Кеніг Роман Леонідович звернувся до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) .

При розгляді справ суд виходить з того, що ЦК України закріплено загальний принцип повного відшкодування збитків, що випливає з ч. 3 ст. 22, котрою визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Збитки, як правило, не є санкцією заздалегідь визначеного розміру, їх відшкодування передбачено на випадок будь-якого господарського правопорушення, якщо інше не передбачено законом. Головне - це те, щоб у результаті правопорушення у потерпілого суб`єкта дійсно виникли збитки. При чому обов`язок їх відшкодування настає не тільки у разі невиконання різних договірних зобов`язань, а й при порушенні (обмеженні) державними органами й іншими учасниками господарських відносин прав власності чи інших майнових прав, що охороняються законом, інших порушень прав та законних інтересів суб`єктів господарювання.

Під відшкодуванням збитків у повному обсязі слід розуміти відшкодування потерпілому всієї вартості усіх видів збитків, передбачених законом та договором. Тобто, повинні відшкодовуватися у повному розмірі як реальні збитки, так і упущена вигода, передбачені в ч. 2 ст. 22 ЦК України.

Таким чином, під відшкодуванням збитків не у повному обсязі необхідно розуміти звільнення порушника за законом або договором від обов`язку відшкодовувати кредиторові будь-який із складових елементів збитків, перерахованих у ст. 22 ЦК України, певним їх граничним розміром чи іншим прямим чи опосередкованим способом.

Виходячи з аналізу правозастосовної практики, при розгляді господарськими судами відповідної категорії спорів береться до уваги наступне .

1. ЦК України закріплює як загальне правило відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, у повному розмірі, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Якщо нормами, що регулюють той чи інший вид договірного зобов`язання встановлено, що за порушення договору відшкодовуються збитки, то таке відшкодування має здійснюватися у повному розмірі, якщо інше не встановлено договором.

3. Якщо нормами ЦК чи іншого закону, що регулюють той чи інший вид договірного зобов`язання, взагалі не передбачено за його порушення відшкодування збитків, необхідно керуватися загальними положеннями зобов`язального права, які закріплюють принцип відшкодування збитків у повному обсязі.

При цьому не слід змішувати поняття збитків і шкоди. Остання може бути матеріальною і нематеріальною. Збитки є матеріальною шкодою, яка характеризується зовнішніми (фізичними) та внутрішніми (якісними) змінами майнової бази суб`єкта господарювання. Тому збитки в господарських відносинах – це завжди вартісний (грошовий) вираз майнової шкоди, завданої протиправними діями (бездіяльністью) одного учасника таких відносин іншому.

Інакше кажучи, це дійсний і об`єктивний факт, що існує незалежно від правової оцінки і від того, підлягають чи не підлягають за законом збитки відшкодуванню.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відтак, для відшкодування шкоди за правилами статтею 1166 ЦК необхідно встановити такі факти: а) протиправна поведінка; б) наявність шкоди; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. г) вина завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Так, протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише з вини заподіювана шкоди. Вина є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння.

За відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність не настає.

Суд виходить з положень ст.74 ГПК України відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так звертаючись з відповідним позовом до суду вказує що в наслідок залиття орендованого ним приміщення йому завдано майнову шкоду в суму 48 789,28грн., яка складається з вартості списаного товару, що підтверджується Актами списання товарів.

Поряд з цим відповідні Акти оцінює критично, оскільки з них не можливо встановити, як факт того що відповідне списання товару здійснено позивачем саме в наслідок залиття орендованого приміщення, так і факт того що саме відповідний товар перебував в той момент в приміщення та був пошкоджений. З огляду на викладене, надані позивачем Акти списання не може бути належними та допустимим доказом завдання останньому майнової шкоди в сумі списаного товару в розмірі 48 789,28грн.

Також, суд зазначає з наданих до позовної заяви Актів про залиття, аварію, що трапилась на системі водовідведення (каналізації) не вбачається та неможливо встановити що відповіде залиття сталось в наслідок безпосередньої вини відповідача.

Отже з огляду на викладене, суд доходить висновку що позивачем не було доведено належними доказами, складу правопорушення, зокрема наявності протиправної поведінки відповідача, завдання йому шкоди у визначеному розмірі та наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою, з урахуванням чого позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Разом з тим, оскільки позовна вимога про стягнення з відповідача майнової шкоди не підлягає задоволенню, то не підлягають задоволенню і похідна від неї позовна вимога про стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 72,18грн.

Позивач також просить стягнути 101 138,54грн. моральної шкоди.

Щодо правил та умов відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єкту господарюванню, то за загальним правилом відшкодування моральної шкоди, визначеним в статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

За змістом наведеної норми зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Визначення терміну "ділова репутація" наведено у пункті 11 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" від 14.12.2021 № 1953-IX (зі змінами та доповненнями), за змістом якої діловою репутацією є сукупність зібраної Регулятором документально підтвердженої інформації про фізичну або юридичну особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її діяльності вимогам законодавства, діловій практиці та професійній етиці, а також відомості про професійні та управлінські здібності фізичної особи.

Виходячи зі змісту положень статті 56 Конституції України, статей 11, 16, 23, 91, 201 ЦК України, визначення терміну "ділова репутація" наведеного у пункті 11 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", юридична особа, яка звертається до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, повинна довести факт спричинення їй немайнової шкоди внаслідок, зокрема, приниження її ділової репутації, посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.11.2021 у справі № 915/1375/20, від 06.10.2022 у справі № 910/18745/21, від 09.03.2023 у справі № 910/17451/21).

Таким чином доводи позивача про наявність підстав для стягнення моральної шкоди у спірних правовідносинах не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Фізичної особи – підприємця Кеніг Романа Леонідовича в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позову Фізичної особи – підприємця Кеніг Романа Леонідовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “ПОРТОВИК” (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, пр. Незалежності, буд. 87, кв. 55, код ЄДРПОУ 25964213)

– відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на Фізичну особу – підприємця Кеніг Романа Леонідовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 09 вересня 2026 р. (у зв`язку перебуванням судді Погребної К.Ф. у відпустці з 27.07.2026р. по 28.08.2026р. включно та з 02.09.2026р. по 04.09.2026р. на лікарняному ).

Суддя К.Ф. Погребна