Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №212/5265/20 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/5265/20

Провадження № 2/211/26/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Сарат Н.О.

при секретарі Зоріній С.М.

у відсутність учасників процесу, розглянувши в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Покровської районної в місті ради та орган опіки та піклування виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради, про позбавлення батьківських прав, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом та просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , відносно його сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В огрунтування позову зазначила, що , що з 2016 по 2019 роки перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Фактично позивачка з відповідачем проживали разом з 2013 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син, ОСОБА_3 . Після народження дитини родина почала руйнуватись, непорозуміння почастішали, родинні сварки та скандали переросли у фізичне насилля. Фактично шлюбні відносини припинились у серпні 2018 року. Дитина залишилась проживати з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24.01.2019 з відповідача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнуто аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів доходів. У житті сина відповідач участі не приймає, матеріальної допомоги не надає, аліменти не сплачує. Позивачка зазначає, що відповідач є соціально небезпечним для оточуючих та особливо для дитини. 31.12.2019 відповідач прийшов до квартири, в якій мешкають позивачка з сином, спробував вчинити суїцид в під`їзді на сходовому майданчику перед дверима квартири, щоб це побачив син. Посилаючи на вказані обставини, просила позов задовольнити.

Ухвалою суду від 29 листопада 2022 року провадження по справі зупинено так як відповідач по справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мобілізований до лав ЗСУ та перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 27 квітня 2022 року.

Ухвалою суду 21 травня 2026 року провадження по справі поновлено, справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання сторони повторно не з`явилися.

Представник позивача до суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, на позовних вимогах наполягає.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України, не повідомив причини неявки, відзиву не надав.

Від представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Покровської районної в місті ради до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Від представника органу опіки та піклування Довгинцівської районної в місті ради до суду надійшов висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно вимог статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання, не повідомив причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України уразі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновків про задоволення позову з таких мотивів.

Як встановлено судом, сторони з 22.10.20126 року по 15.03.2019 рік, перебували у зареєстрованому шлюбі. Мають спільного сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з матір`ю.

24.01.2019 року судовим наказом Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини доходу боржника на користь матері дитини ОСОБА_1 .

Згідно з інформацією відділення поліції № 1 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 17.07.2026 №329714-2026, співробітниками ювенальної превенції відділу превенції Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області відвіданий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 мешканці повідомили, що останній за вищезазначеною адресою не мешкає. Згідно з наявними обліками інформаційно телекомунікаційної системи інформаційний портал Національної поліції України встановлено, що ОСОБА_2 з 2025 року по теперішній час притягався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП, ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до інформації Криворізького міського центру соціальних служб від 25.06.2026 № 218/01-08 фахівцем із соціальної роботи в ході телефонної розмови з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 з`ясовано, що на даний час проживає та працює у м. Києві. Зі слів відповідача, він мав добрі стосунки з сином, підтримував спілкування. Впродовж кількох останніх років не має відносин з колишньою дружиною та сином, які перебувають у Республіці Чехія, їх телефонні номери змінено, на зв`язок не виходять. Відповідач заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , бажає спілкуватись з сином, допомагати йому.

Відповідно до інформації відділу методології та звітності управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України від 29.07.2026 №0400-010506-6/144705 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не перебуває на обліку як отримувач соціальних виплат на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

30.06.2026 позивачка по справі надала письмове пояснення за допомогою месенджера «Vіbег», в якому зазначила про повну відсутність батька у вихованні, утриманні та участі в житті малолітнього ОСОБА_4 . Також позивачка наголошує, що під час спільного проживання в Україні самостійно фінансово забезпечувала всю родину. Через постійну агресивну та абсолютно неадекватну поведінку відповідача, яка становила загрозу, позивачка ініціювала розірвання шлюбу задля забезпечення власної безпеки та безпеки дитини. З боку ОСОБА_2 чинився постійний психологічний тиск, він систематично висловлював погрози на її адресу та вимагав написати офіційну відмову від стягнення аліментів на накопиченого ним боргу. Причиною такої поведінки було те, що він постійно вживав наркотичні засоби, алкоголь та страждав на гральну залежність (азартні ігри, автомати). Особливо критичний випадок стався у 2019 році, безпосередньо в день народження сина, коли відповідач вчинив спробу самогубства у під`їзду дому позивачки. У зв`язку з цією подією, позивачка викликала поліцію, після чого відповідача в примусовому порядку забрала бригада спеціалізованої психіатричної допомоги до психіатричної лікарні. Враховуючи вищезазначене, позивачка вважає, що така людина є нестабільною, залежною та соціально небезпечною, а будь-яке її перебування поруч з сином становить пряму загрозу для життя, фізичного та психологічного здоров`я малолітнього. Після розлучення батько повністю усунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, усі потреби сина закриває позивачка. Зазначає, що батько не підтримує з дитиною жодного зв`язку, не спілкується з нею та не цікавиться її розвитком. Відповідач не бере жодної фінансової та матеріальної участі в утриманні дитини, свідомо не сплачує аліменти, внаслідок чого утворилася значна заборгованість. На теперішній час позивачці не відомо фактичне місце перебування, проживання чи місце роботи батька дитини.

30.06.2026 малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за допомогою месенджера «Vіbег» надав письмове пояснення, в якому зазначив, що батько вже дуже тривалий час не спілкується з ним, не телефонує, не цікавиться його навчанням, не приймає участі в його житті, а також не надає жодної підтримки. Малолітній зазначив, що не має з батьком емоційного зв`язку та не відчуває з його боку батьківської турботи та уваги. ОСОБА_3 не заперечує проти позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно нього, оскільки вважає, що це відповідає його інтересам.

Відповідач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в телефонній розмові з представником служби у справах дітей зазначив, що не згоден з позбавленням батьківських прав відносно сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак до служби у справах дітей виконкому Довгинцівської районної в місті ради не звертався та письмового пояснення не надав.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина першастатті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Статтею 165 Сімейного кодексу України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі статтею 166 Сімейного кодексу України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц. Судова практика щодо застосування положень статті 164 Сімейного кодексу України є усталеною.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Довгинцівської районної в місті ради вважають за доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно його сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України).

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Оскільки наведені вище факти, як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати, як ухилення відповідача від належного виховання свого сина, свідомої зневаги своїми обов`язками, суд вважає встановленим, що відповідач не займається вихованням сина, не виявляє щодо нього батьківського піклування, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

Суду не надано жодного доказу, який би спростовував заявлені вимоги, а оскільки цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, диспозитивності та рівності сторін, виходячи з інтересів дитини, суд вважає доведеними заявлені вимоги та вважає за необхідне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно його сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За нормами ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача, але оскільки позивачка не просить стягнути судовий збір з відповідача, суд вважає можливим залишити його за позивачем.

Керуючись ст. 150, 164, 166 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Покровської районної в місті ради та орган опіки та піклування виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно його сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судовий збір залишити за позивачем.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачами протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Н. О. Сарат