Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №209/4171/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/4171/26

Провадження № 3/209/717/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Кам’янське

Суддя Дніпровського районного суду міста Кам`янського Левицька Н.В.розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2026 року до Дніпровського районного суду міста Кам`янського з Відділення поліції № 1 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 698317 від 20.06.2026, водій ОСОБА_1 , 20.06.2026 11:40:00 в м. Кам`янське за адресою Єлизаветівське шосе, 27, керуючи ТЗ Toyota Corolla ДНЗ: НОМЕР_2 перед початком руху не переконався в безпеці руху, внаслідок чого пошкодив паливороздавальний кран на заправці UPG. Тим самим нанесено матеріальні збитки, чим порушив вимог п.10.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Розгляд справи було призначено на 09 липня 2026 року о 13 год. 30 хв.

07.07. 2026 року ОСОБА_1 до суду подано клопотання про витребування доказів.

09.07.2026 у зв`язку із перебуванням головуючої судді у відпустці, розгляд справи відкладено на 10.00 год 27.07.2026, про що ОСОБА_1 був повідомлений під розписку.

27.07.2026 у судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, зазначивши, що винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди вважає працівника АЗС – помічника оператора, який, на його думку, неналежно виконав свої обов`язки та не вийняв пістолет із заправного отвору паливного бака після завершення заправки автомобіля. Подав клопотання про виклик свідка в судове засідання та відкладення судового засідання.

Постановою Дніпровського районного суду від 27 липня 2026 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено частково. Витребувано у ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» відеозаписи з відеокамер зовнішнього спостереження, встановлені на території АЗК «UPG», місцезнаходження: вул. Єлизаветівське шосе, 27, Кам`янське, Дніпропетровська область, 51939, за 20.06.2026 року в період часу з 11 год. 30 хв. до 13 год. 00 хв.; посадову інструкцію працівника АЗК «UPG» ОСОБА_2 , який здійснював заправлення автомобіля 20.06.2026 року. Розгляд справи відкладено на 02 вересня 2026 року о 10:30 год.

Також судом здійснено виклик свідка - ОСОБА_3 в судове засідання на 02.09.2026 о 10:30 год.

31.08.2026 на виконання постанови суду ПАТ «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» надало завірену копію посадових обов`язків колишнього працівника ОСОБА_2 , який станом на 20.06.2026 обіймав посаду помічника оператора заправних станцій АЗС/АЗК № 60. Також повідомлено про відсутність можливості виконати постанову суду в частині надання файлів із системи відеоспостереження АЗС № 60 за 20.06.2026. Зазначену обставину пов`язано з технічними налаштуваннями системи відеоспостереження, а саме з автоматичним видаленням відеофайлів після закінчення встановленого строку їх зберігання.

02.09.2026 у судовому засіданні, після допиту свідка, ОСОБА_1 заявив клопотання про відкладення розгляду справи, звернувши увагу суду на те, що йому відомо про закінчення 20.09.2026 строку притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому зазначив, що, можливо, він певною мірою винен у вчиненні адміністративного правопорушення. Разом із тим, з метою надання йому часу для ознайомлення з витребуваними доказами, підготовки своєї позиції щодо інкримінованого йому адміністративного правопорушення та вирішення питання щодо можливого визнання часткової вини просив відкласти розгляд справи.

Судом розгляд справи відкладено на 07 вересня 2026 року о 16.00 год.

07.09.2026 ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи, чи будь-яких інших заяв не подав. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов’язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

В той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Саме на національні суди покладено обов`язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, зокрема, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні (рішення від 06.09.2007 року у справі «Цихановський проти України», рішення від 18.10.2007 року у справі «Коновалов проти України»).

Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з`ясування обставин справи, враховуючи вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення, суд неявку ОСОБА_1 в судове засідання розцінює, як ухилення від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, оскільки йому було відомо про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідно до ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи. При розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, законом не встановлено обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідно суду не надано права у разі ухилення від явки на виклик судді цю особу піддати приводу органом внутрішніх справ (Національною поліцією).

Відтак, враховуючи вищенаведене, вимоги ст. 268 КУпАП та те, що особа в судове засідання не з`явилася, незважаючи на те, що про розгляд справи була повідомлена належним чином та завчасно. Жодних заяв та клопотань, щодо відкладення розгляду справи від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності до суду не надійшло, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 ..

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена відповідальність. Склад адміністративного правопорушення складає: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

У ст.251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 1 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол.

За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

За змістом ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП настає за порушення водіями транспортних засобів Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР).

За пунктом 1.3.ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

Згідно з п. 1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до п. 2.3 б ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

При цьому, згідно з п. 10.1 ПДР перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Не зважаючи на заперечення своєї вини, винуватість ОСОБА_1 знайшла своє підтвердження у досліджених в судовому засіданні доказах.

Як встановлено судом із матеріалів справи, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №698317 від 20.06.2026, водій ОСОБА_1 , 20.06.2026 11:40:00 в м. Кам`янське за адресою Єлизаветівське шосе, 27, керуючи ТЗ Toyota Corolla ДНЗ НОМЕР_2 перед початком руху не переконався в безпеці руху, внаслідок чого пошкодив паливороздавальний кран на заправці UPG. Тим самим нанесено матеріальні збитки, чим порушив вимог п.10.1 Правил дорожнього руху.

Викладені в протоколі серії ЕПР1 №698317 від 20.06.2026 обставини також стверджуються долученою до протоколу схемою місця ДТП, згідно з даними якої, дорожньо-транспортна пригода мала місце на АЗС за адресою м. Кам`янське за адресою Єлизаветівське шосе, 27. Згідно схеми ДТП зазначено місце розташування автомобіля ОСОБА_1 паливороздавальна колонка № 1,за переліком видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу Toyota Corolla ДНЗ НОМЕР_2 , отриманих унаслідок ДТП зазначено: кришка паливного бака. Схема ДТП підписана водієм та не містить будь-яких зауважень чи заперечень щодо відображених у ній обставин.

На фотознімках, здійснених на місці дорожньо-транспортної пригоди, зафіксовано пошкоджений паливороздавальний пістолет (кран).

У письмових поясненнях ОСОБА_4 , яка є оператором АЗС«UPG» зазначає, що 20.06.2026 була на зміні на АЗС, в подальшому о 12:04 було замовлення бензину А95 на першу колонку, клієнт замовлення оплатив і вийшов з будівлі магазину, після цього вона продовжила обслуговувати клієнтів. Через декілька хвилин вона почула, що на вулиці почався галас і машина з першої колонки почала рухатись з пістолетом в баку. Коли вона вибігла на вулицю, автомобіль вже зупинився, але колонка і смітники були пошкодженні. Після цього вона викликала поліцію.

У письмових поясненнях ОСОБА_2 , який займав посаду помічника оператора заправних станцій АЗС/АЗК №60, зазначає, що він вставив пістолет у паливний бак автомобіля. Надалі приїхав бензовоз, у зв`язку з чим він пішов його зустрічати, обставив бензовоз фішками та повернувся до колонок. У цей час оператор через гучномовець попросив його заправити каністру пальним на четвертій колонці. Під час заправки він почув звук, підняв голову та побачив, що автомобіль поїхав з пістолетом.

ОСОБА_1 в своїх письмових поясненнях, які також містяться в матеріалах справи, вказував, що 20.06.2026 приблизно о 12.30 год. він із своєю дівчиною ОСОБА_3 заїхав на заправку «UPG» за адресою м. Кам`янське, Єлизаветівське шосе, 27 заправити свій власний транспортний засіб Toyota Corolla, ДНЗ НОМЕР_2 . Під`їхавши до колонки № 1, він разом із дівчиною вийшов до каси для здійснення оплати. Розплатившись, він замовив каву, мінеральну воду та горішки, після чого вони підійшли до столу та взяли кришки для кави. Також зазначив, що минув тривалий час, а саме 10 хвилин, і працівник АЗС, який його обслуговував, мав уже заправити автомобіль. У зв`язку з цим він вважав, що працівник АЗС заправив його автомобіль, тому сів до автомобіля, ще деякий час спілкувався з дівчиною, після чого почав рух транспортним засобом. У цей момент заправний пістолет вирвало із паливного бака автомобіля. Вважає, що заправний пістолет вирвало з вини працівника АЗС, оскільки саме він вставив пістолет у заправний бак. Також зазначив, що після того, як працівник АЗС вставив пістолет у заправний бак, він залишив його автомобіль та пішов у невідомому напрямку, хоча повинен був заправити автомобіль та після завершення заправки вийняти пістолет із паливного бака, чого не зробив, залишивши місце заправки. Сівши до автомобіля, він побачив, що автомобіль був заправлений, про що свідчив показник датчика рівня пального. Вину не визнає.

За клопотанням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, була допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 .

Так свідок ОСОБА_3 пояснила, що є знайомою ОСОБА_1 та перебуває з ним у дружніх стосунках. 20.06.2026 приблизно о 12:30 год. вони разом заїхали на АЗС «UPG», розташовану за адресою: м. Кам`янське, Єлизаветівське шосе, 27, з метою заправлення транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 .. Під`їхавши до колонки № 1, вони разом вийшли з автомобіля. До автомобіля підійшов працівник АЗС, який вставив заправний пістолет у паливний бак автомобіля та розпочав його заправлення. Коли вони прямували до приміщення АЗС, працівник перебував біля автомобіля та здійснював його заправлення, при цьому не повідомляв їх про те, що має намір відлучитися від автомобіля. У приміщенні АЗС вони перебували приблизно 10 хвилин, оскільки ОСОБА_1 очікував у черзі, а вона купувала воду та готувала їм каву. Чи повідомляв працівник каси ОСОБА_1 про завершення заправлення автомобіля, вона не чула. Після цього вони повернулися до автомобіля. За словами свідка, коли вони підходили до автомобіля, біля нього не було працівника, який здійснював заправлення, а також інших осіб. Вони сіли до автомобіля, при цьому вона, перебуваючи на пасажирському сидінні, звернула увагу на табло паливороздавальної колонки, на якому були відображені кількість заправленого пального та його вартість. У зв`язку з цим вони вважали, що заправлення автомобіля завершено, а заправний пістолет працівником АЗС вийнято з паливного бака. Після того як вони сіли до автомобіля, ОСОБА_1 розпочав рух. У момент початку руху автомобіля, зі слів свідка, відірвалася «муфта» або заправний пістолет, тобто заправний пістолет був відірваний від шланга. Інших пошкоджень, за твердженням свідка, не було. ОСОБА_1 зупинив автомобіль, після чого вони вийшли з нього. До них почав кричати чоловік, який не був працівником АЗС. Згодом до місця події підійшли працівники АЗС, зокрема оператор та жінка, яка здійснювала заправлення газом. Працівник, який здійснював заправлення автомобіля ОСОБА_1 підійшов пізніше. Також зазначила, що працівники АЗС підняли заправний пістолет, який лежав біля автомобіля, та поклали його біля паливороздавальної колонки. Оператор АЗС викликала працівників поліції. Оскільки працівники поліції тривалий час не прибували, вона також двічі телефонувала до поліції, оскільки мали свої справи та поспішали.

Окрім цього, на запитання суду, чи бачила вона, коли підходила до автомобіля, що паливороздавальний пістолет (кран) був вставлений у паливний бак, свідок відповіла, що не бачила цього, оскільки заправний отвір паливного бака автомобіля розташований з лівого боку, з якого також знаходилася паливороздавальна колонка, тобто з боку водія. Водночас вона підходила до автомобіля з правого боку, з боку пасажирського сидіння, та бачила лише табло паливороздавальної колонки.

За змістом рапорту інспектора СРПП ВП №1 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Анатолія Кулика від 21.06.2026, 20 червня 2026 року перебуваючи у добовому наряді у складі СРПП «ДРУК-421» було здійснено виїзд за адресою: м. Кам`янське, Єлизаветівське шосе, 27 за фактом дорожньо-транспортної пригоди. Прибувши на місце події, було виявлено транспортний засіб Toyota Corolla, ДНЗ НОМЕР_2 під керуванням громадянина ОСОБА_1 та встановлено, що вказаний громадянин перед початком руху не переконався в безпечності маневру, внаслідок цього допустив пошкодження паливороздавального крану на автозаправній станції «UPG», чим спричинив матеріальну шкоду підприємству. На місці було опитано учасників та очевидців події. Відносно гр. ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП серії ЕПР1№698317. Схему ДТП та пояснення додано до матеріалів.

Суд враховує, що наявний в матеріалах справи рапорт інспектора СРПП ВП №1 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Анатолія Кулика від 21.06.2026 за своїм правовим змістом не є доказом, проте є документом, яким працівник поліції інформує керівництво про законність та обґрунтованість його дій. Суд приймає до уваги те, що вказаний документ містить дані, які повністю узгоджуються з іншими доказами по справі та доповнюють їх.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005 року суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому, пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.

Об`єктом вказаного правопорушення - є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху ПДР України, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).

Суб`єкт правопорушення - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою Правил дорожнього руху України, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням Правил дорожнього руху України і виявленими пошкодженнями.

Проаналізувавши всі наявні у справі докази, зіставивши їх між собою та з установленими фактичними обставинами, суд дійшов висновку, що матеріалами справи доведено наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки порушення ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася.

У цьому випадку, ОСОБА_1 після заправлення автомобіля на АЗС «UPG» мав переконатися у відсутності обставин, які перешкоджали безпечному початку руху, зокрема у тому, що паливороздавальний пістолет вийнято з паливного бака автомобіля, оскільки перед початком руху транспортного засобу, відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України був зобов`язаний переконатися, що це буде безпечним.

При цьому слід зазначити, що, як повідомила свідок у судовому засіданні та в подальшому підтвердив ОСОБА_5 , заправний отвір паливного бака його автомобіля розташований з боку водія, а відтак суд приходить до висновку, що останній мав можливість перед початком руху перевірити, чи вилучено з паливного бака його автомобіля паливороздавальний пістолет, зокрема враховуючи відсутність біля автомобіля працівника АЗС.

Що стосується доводів ОСОБА_1 про те, що порушення допущено саме працівником АЗС, який після заправлення автомобіля не вийняв паливороздавальний пістолет із паливного бака та проявив недбалість, суд оцінює їх критично з огляду на таке.

Правила дорожнього руху встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», який визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних умов для учасників дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

Водночас, у цій справі підлягають оцінці саме дії ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу та дотримання ним вимог Правил дорожнього руху України. При цьому можливе неналежне виконання працівником АЗС своїх посадових обов`язків, саме по собі не виключає обов`язку водія перед початком руху переконатися, що це буде безпечним, та не звільняє його від відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.

Судом досліджено посадову інструкцію помічника оператора заправних станцій, затверджену директором Приватного підприємства «Укрпалетсистем» 01.12.2025, якою повинен керуватись працівник АЗС під час виконання своїх обов`язків.

Згідно з розділом 2 зазначеної посадової інструкції до обов`язків помічника оператора заправних станцій, зокрема, належить здійснення заправки автомобілів паливом та забезпечення після завершення заправки вилучення паливороздавального пістолета з паливного бака автомобіля.

Разом із тим, обставини можливого невиконання або неналежного виконання працівником АЗС своїх посадових обов`язків не є предметом розгляду цієї справи та не спростовують встановленого судом факту порушення ОСОБА_1 вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

Окрім цього суд вважає, що незалежно від того, чи мало місце порушення працівником АЗС своїх посадових обов`язків, це не усувало обов`язку ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, визначав напрям його руху та, відповідно до положень розділу 1 Правил дорожнього руху України був водієм, а отже був зобов`язаний виконувати вимоги цих Правил, зокрема п. 10.1 Правил дорожнього руху України та перед початком руху переконатися в його безпечності.

Натомість ОСОБА_1 таких дій не здійснив та пошкодив складові частини паливороздавальної колонки № 1 (паливороздавальний кран), яка належить Приватному підприємству «Укрпалетсистем» та розташована на території АЗК «UPG» за адресою: м.Кам`янське, Єлизаветівське шосе, 27.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Досліджені судом докази зібрані у передбаченому законом порядку, не викликають сумніву щодо їх належності та допустимості, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного. Суд вважає доведеним факт порушення ОСОБА_1 вимог ПДР у дату, час, та місці, зазначені у протоколі.

Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.

Будь-які докази, які б свідчили про зворотнє, в матеріалах справи - відсутні.

Адміністративне стягнення за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року (ст.124 КУпАП).

Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.

У частині 2 статті 33 КУпАП зазначено, що при накладенні стягнення має враховуватись характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Відтак, положення частини другої статті 33 КУпАП виключають врахування зазначених обставин при накладенні адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

З огляду на викладене, при визначенні виду адміністративного стягнення суд враховує положення санкції статті 124 КУпАП, яка передбачає альтернативні види адміністративного стягнення у виді штрафу або позбавлення права керування транспортними засобами.

З урахуванням мети адміністративного стягнення, визначеної статтею 23 КУпАП, суд вважає, що накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу є достатнім для його виховання в дусі додержання законів України та запобігання вчиненню ним нових адміністративних правопорушень.

Підстав для застосування більш суворого виду адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами суд не вбачає.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП, у разі винесення суддею постанови про накладання адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до ст.4 Закону України «Про судовий збір» в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 грн 60 коп.

Керуючись ст.ст. 40-1, 124, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір, що становить 665 (шістсот шістдесят п’ять) гривень 60 копійок (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Кам`янського протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова пред`являється до виконання протягом трьох місяців.

Штраф має бути сплачений добровільно не пізніш як через 15 днів з дня набрання постановою про накладання штрафу законної сили, а в разі оскарження або опротестування – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА