Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №910/4618/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2026Справа № 910/4618/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алма Фасіліті Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орієнт К4»

про стягнення 13 742,49 грн

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Алма Фасіліті Груп» (далі - ТОВ «Алма Фасіліті Груп», позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орієнт К4» (далі - ТОВ «Орієнт К4», відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 13 742,49 грн за усним договором про надання послуг.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором у частині сплати вартості наданих послуг, у зв`язку з чим у ТОВ «Орієнт К4» виникла заборгованість.

У позові ТОВ «Алма Фасіліті Груп» просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 12 900,00 грн, інфляційні втрати в сумі 644,22 грн та 3% річних у сумі 198,27 грн, що разом складає 13 742,49 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач надав відзив на позов, в якому проти заявлених вимог заперечив, вказав, що ТОВ «Орієнт К4» повністю розрахувалося з ТОВ «Алма Фасіліті Груп» за надані послуги, відтак, предмет спору у даній справі відсутній, а нарахування матеріальних втрат - є безпідставним.

Указаний відзив був поданий з порушенням визначеного законом строку, у зв`язку з чим відповідач заявив клопотання про поновлення йому цього процесуального строку. Обґрунтовуючи причини пропуску, відповідач зазначив, що керівництво відповідача було у відрядженні, а договір з представником товариства (адвокатом) був укладений лише 01.06.2026, тому відповідач не зміг реалізувати свої процесуальні права та обов`язки щодо своєчасної подачі відзиву.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Перевіривши наведені ТОВ «Орієнт К4» обґрунтування, суд вважав поважними причини пропуску відповідачем процесуального строку, а тому прийшов до висновку про поновлення йому строку для подання відзиву на позов та прийняття його до розгляду.

Отже, розглянувши заяви учасників справи по суті спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що між ТОВ «Алма Фасіліті Груп» (виконавець) та ТОВ «Орієнт К4» (замовник) була досягнута усна домовленість, згідно з якою виконавець зобов`язувався надати послуги замовнику з будівельного прибирання площ замовника за адресою: м. Київ, вул. Короленківська, 4, а замовник - прийняти та їх оплатити.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 стаття 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 1 ст. 640, ч. 1-2 ст. 642 ЦК України).

У контексті викладеного судом встановлено, що за домовленістю сторін позивач виставив відповідачу, як замовнику, рахунок № 308 від 18.08.2025 на суму 25 800,00 грн для оплати послуг з будівельного прибирання площ замовника за адресою: м. Київ, вул. Короленківська, 4, а в подальшому - позивач надав ТОВ «Орієнт К4» послуги з будівельного прибирання площ замовника на загальну суму 25 800,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 305 від 19.08.2025, підписаним та скріпленим печатками сторін без заперечень та зауважень.

На підставі зазначеного акту позивач зареєстрував податкову накладну № 14 від 19.08.2025 в ЄРПН.

За таких обставин, зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини з надання послуг шляхом укладення договору у спрощений спосіб.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що визначені договором.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач, на виконання умов договору, надав обмовлені сторонами послуги.

Проте відповідач свої зобов`язання виконав неналежним чином, вартість наданих послуг сплатив частково - на суму 12 900,00 грн., про що свідчить наявне у матеріалах справи інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 1830 від 06.10.2025 на суму 12 900,00 грн.

Отже станом на день звернення позивача до суду з даною позовною заявою у відповідача утворилась заборгованість у сумі 12 900,00 грн (25 800,00 - 12 900,00).

Разом з тим встановлено, що в процесі розгляду даної справи ТОВ «Орієнт К4» сплатило наявну у нього заборгованість в сумі 12 900,00 грн, що підтверджується наданою відповідачем платіжною інструкцією № 2620 від 01.06.2026 на суму 12 900,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 12 900,00 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір в цій частині позову припинився під час розгляду справи (став відсутнім).

Разом з цим позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 644,22 грн та 3% річних у сумі 198,27 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання у період з 06.10.2025 по 10.04.2026.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, зважаючи на встановлене судом прострочення відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок матеріальних втрат, суд зазначає, що він є арифметично неправильним, оскільки позивач необґрунтовано визначив період їх нарахування.

Так, відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що 06.03.2026 позивач направив відповідачу вимогу № 15 від 03.03.2026 про сплату боргу, відтак, позивач повинен був здійснити сплату заборгованості у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, тобто до - 13.03.2026.

З огляду на викладене правильним періодом нарахування матеріальних втрат буде строк з 14.03.2026 по 10.04.2026, а тому за перерахунком суду стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в сумі 219,30 грн та 3% річних у сумі 29,69 грн, тобто у меншому розмірі, ніж просив позивач.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «Алма Фасіліті Груп» про стягнення матеріальних втрат підлягають частковому задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, проти яких заперечив відповідач, вказавши про те, що їх розмір є необґрунтованим та неспівмірним із складністю справи, наданим обсягом та часом наданих послуг.

Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн позивач долучив до матеріалів справи:

- копію ордера про надання правничої допомоги серія АА № 1702739 від 13.04.2026 на представництво адвокатом Ярошенко О.М. інтересів ТОВ «Алма Фасіліті Груп» в суді;

- копію договору про надання правничих послуг та відповідального зберігання документів № 222/юр від 06.07.2020, укладеного між ТОВ «Алма Фасіліті Груп» та Адвокатським об`єднанням «Адвокатська компанія «Паритет»;

- копію акту наданих адвокатських (юридичних) послуг № 13-04/26 від 13.04.2026 на суму 5 000,00 грн;

- копію платіжної інструкції № 387 від 05.05.2026 на суму 5 000,00 грн.

Наведені вище докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Як зауважила Велика Палата Верховного Суду, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховним Судом у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19.

Перевіривши надані позивачем доводи щодо розміру та розрахунку витрат на правничу допомогу, суд вважає, що заявлена до стягнення сума є адекватною та співмірною зі ступенем складності справи, ціною позову та значенням справи для сторін, обсягом виконаних адвокатом робіт для надання правничої допомоги.

Так, суд враховує наступні критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: категорію справи, яка не є складною; її малозначність; ціну позову, що не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (13 742,49 грн); розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін; кількість учасників справи (позивач та відповідач); невеликий обсяг часу, необхідний для підготовки позову у таких категоріях справ; наявність відзиву відповідача на позовну заяву, відсутність інших заяв по суті спору сторонами.

Отже, виходячи з принципу співмірності та розумності у визначенні вартості при стягненні суми винагороди за адвокатські послуги, суд вважає обґрунтованою заявлену в позові вартість витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

У той же час суд зазначає, що відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У даному випадку, враховуючи часткове задоволення позову та закриття провадження у справі в частині позовних вимог, витрати на правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн і судовий збір також розподіляються між сторонами пропорційно до задоволених вимог.

За таких обставин з відповідача підлягає стягненню правнича допомога в сумі 4 784,06 грн та судовий збір у сумі 3 184,27 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алма Фасіліті Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орієнт К4» про стягнення 13 742,49 грн в частині стягнення 12 900,00 грн закрити.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Алма Фасіліті Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орієнт К4» про стягнення заборгованості в сумі 842,49 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Орієнт К4» (01033, м. Київ, вул. Короленківська, буд. 4, блок Б, ідентифікаційний код 45358805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алма Фасіліті Груп» (02095, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 47, прим. 1-19, ідентифікаційний код 40969787) інфляційні втрати в сумі 219 (двісті дев`ятнадцять) грн 30 коп., 3% річних у сумі 29 (двадцять дев`ять) грн 69 коп., витрати на правничу допомогу в сумі 4 784 (чотири тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн 06 коп. та судовий збір у сумі 3 184 (три тисячі сто вісімдесят чотири) грн 27 коп.

У решті вимог - відмовити.

Повне судове рішення складене 8 вересня 2026 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.