Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №910/8263/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.09.2026Справа № 910/8263/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи № 910/8263/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський завод "Буддеталь" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Константаплюс" про стягнення 112 482,61 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський завод "Буддеталь" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Константаплюс" (далі - Підприємство) 112 482,61 грн, з яких: 95 000,00 грн - попередня оплата за непоставлений товар за укладеним між сторонами договором поставки від 30 червня 2023 року № 30/06-23, 15 714,25 грн - пеня, 1 768,36 грн - три проценти річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 7 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

10 липня 2026 року через систему "Електронний суд" від позивача на виконання вимог вказаної ухвали надійшла заява від цієї ж дати з доданими до неї документами для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 липня 2026 року було відкрито провадження у справі № 910/8263/26 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, наведеною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Оскільки на час прийняття вищевказаної ухвали суду відомості про наявність у відповідача електронного кабінету були відсутні, з метою повідомлення останнього про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 13 липня 2026 року про відкриття провадження у справі № 910/8263/26 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 32А, офіс 1.

Проте поштовий конверт з копією зазначеної ухвали був повернутий підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення Підприємству, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 13 липня 2026 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Однак, Підприємство в установлений строк відзиву на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

11 серпня 2026 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшли письмові пояснення по справі, у яких останній повідомив про те, що ціна позову не змінилась, спірна заборгованість відповідачем погашена не була.

Однак, 3 вересня 2026 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від цієї ж дати про зменшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача 107 482,61 грн, з яких: 90 000,00 грн - попередня оплата за непоставлений товар за укладеним між сторонами договором поставки від 30 червня 2023 року № 30/06-23, 15 714,25 грн - пеня, 1 768,36 грн - три проценти річних. Вказана заява обґрунтована тим, що 26 серпня 2026 року відповідач сплатив на користь Товариства частину спірної суми основної заборгованості в розмірі 5 000,00 грн. До цієї заяви позивач додав копію відповідної платіжної інструкції у національній валюті від 26 серпня 2026 року № 4444 на суму 5 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 7 вересня 2026 року вказану заяву Товариства було залишено без розгляду в зв`язку з пропуском встановленого статтею 46 ГПК України процесуального строку на її подання.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи на адресу суду не надходило.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2023 року між Товариством і Підприємством було укладено договір поставки № 30/06-23, за умовами якого останнє зобов`язалося поставити (передати у власність) позивачу товар (щебінь гранітний, гранвідсів, пісок річковий), а Товариство - прийняти й оплатити вказаний товар у строки та на умовах, визначених цим правочином.

Зазначений договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

Відповідно до пунктів 1.2.-1.5. вказаного правочину поставка товару відбувається залізничним та/або автомобільним транспортом відповідно до підписаного сторонами додатка до цього договору. Номенклатура товару, його кількість і вартість встановлюються сторонами у письмових додатках до договору. Загальна кількість та вартість товару, поставленого за цим правочином, визначаються як сума вартості поставленого товару за всіма накладними в рамках дії договору.

За пунктами 2.2., 2.14. договору зобов`язання постачальника з поставки товару виникають після підписання сторонами відповідного додатка, у якому сторони фіксують асортимент, кількість і вартість партії товару, транспорт, яким поставляється товар, дату переходу ризиків випадкового знищення та права власності на товар від постачальника до покупця відповідно до базису поставки.

Зобов`язання постачальника щодо поставки партії товару вважаються виконаними, а право власності на партію товару переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару останньому відповідно до умов поставки, зазначених у додатках до договору, та за умови, передбаченої пунктом 5.1 цього правочину (здійснення оплати товару на умовах попередньої оплати).

У разі поставки товару залізничним транспортом товар відвантажується покупцеві протягом 30-ти календарних днів з моменту погодження заявки постачальником засобами електронного зв`язку (e-mail) та/або отримання попередньої оплати від покупця згідно з пунктом 5.1 договору. У разі затримки вагонів на шляху прямування з будь-яких причин, незалежних від постачальника, термін може бути збільшено до 40 календарних днів. При поставці товару автомобільним транспортом відвантаження товару здійснюється на підставі письмової заявки покупця, яка надається не пізніше ніж за 10 робочих днів до бажаної дати здійснення поставки засобами електронного зв`язку (e-mail). Товар відвантажується покупцеві протягом 5-ти робочих днів з моменту погодження заявки та/або отримання попередньої оплати від покупця згідно з пунктом 5.1 договору (пункти 4.4.1., 2.5., 2.5.2. вказаного правочину).

Відповідно до пунктів 5.1., 5.4., 5.5. договору покупець зобов`язується оплатити товар прямим банківським переказом на умовах 100 % попередньої оплати повної вартості партії товару (якщо інше не передбачене сторонами в додатках до договору), у тому числі суму ПДВ, яка зазначена в додатку до цього правочину або в рахунках на кожну окрему партію товару, протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання рахунку-фактури, якщо інше не встановлено відповідним додатком. Інші строки оплати певної партії товару можуть зазначатися сторонами у відповідному додатку. Розрахунки за договором здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Днем виконання зобов`язань покупця щодо сплати всіх платежів за договором вважається день зарахування суми платежу на поточний рахунок банку постачальника.

За пунктом 6.1. договору, у разі порушення строків відвантаження, зазначених у розділі 2 цього правочину, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості партії товару за кожен день прострочення відвантаження.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2023 року включно, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань - до повного їх виконання. Будь-яка із сторін має право достроково розірвати цей договір, попередньо повідомивши іншу сторону не менш ніж за 30 днів до дати розірвання договору. Якщо жодна із сторін протягом 30-ти днів до закінчення строку дії цього договору не заявить про намір його розірвати, договір автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік і вважається укладеним на тих самих умовах (пункти 7.1., 7.3., 7.4. договору).

З наявної в матеріалах справи копії платіжної інструкції в національній валюті від 7 листопада 2025 року № 6226 вбачається, що Товариство перерахувало Підприємству попередню оплату за товар на загальну суму 117 000,00 грн.

Однак відповідач обумовлений договором товар позивачу не поставив, у зв`язку з чим останній звернувся до Підприємства з листом від 27 листопада 2025 року вих. № 53 про повернення вказаної суми попередньої оплати. Копія зазначеного листа з підтвердженням його направлення відповідачу в установленому договором порядку міститься в матеріалах справи.

Як зазначав позивач у своєму позові, відповідач на підставі вказаного листа 5 грудня 2025 року повернув Товариству частину попередньої оплати на суму 12 000,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 3922.

9 квітня 2026 року позивач звернувся до Підприємства з претензією від вказаної дати вих. № 44 про повернення попередньої оплати в розмірі 105 000,00 грн та сплату пені за прострочення строків відвантаження товару за договором. У цій же претензії Товариство просило розірвати укладений між сторонами договір поставки. Докази направлення вказаної претензії відповідачу в установленому договором порядку в матеріалах справи відсутні.

З наявних у матеріалах справи копій платіжних інструкцій: від 22 травня 2026 року № 4202 на суму 5 000,00 грн з призначенням платежу: "Часткове повернення помилково перерахованих коштів за щебень згідно листа № 53 від 27.11.2025 р. у сумі 4 166,67 грн, ПДВ - 20 % 833,33 грн"; від 29 червня 2026 року № 4269 на суму 5 000,00 грн з призначенням платежу: "Часткове повернення помилково перерахованих коштів за щебень згідно листа № 53 від 27.11.2025 р. у сумі 4 166,67 грн, ПДВ - 20 % 833,33 грн", - вбачається, що Підприємство повернуло позивачу на підставі листа останнього від 27 листопада 2025 року суму попередньої оплати в загальному розмірі 10 000,00 грн.

Оскільки Підприємство взятий на себе обов`язок з поставки товару не виконало та не повернуло Товариству суму попередньої оплати в розмірі 95 000,00 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Разом із цим, судом встановлено, що в процесі розгляду даної справи відповідач 26 серпня 2026 року повернув Товариству 5 000,00 грн спірної попередньої оплати, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції у національній валюті від 26 серпня 2026 року № 4444 на вищевказану суму з призначенням платежу: "Часткове повернення помилково перерахованих коштiв за щебень згiдно листа 53 вiд 27.11.2025р. У сумi 4166.67 грн., ПДВ - 20 % 833.33 грн".

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, у разі відсутності предмету спору.

Оскільки Підприємство після звернення Товариства до суду з вказаним позовом частково погасило суму спірного основного боргу в розмірі 5 000,00 грн, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній справі в цій частині, у зв`язку з чим вважає за необхідне провадження у ній щодо вказаної суми закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, предметом яких є поставка товару.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У разі відмови продавця передати проданий товар, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 ЦК України).

Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 ЦК України).

Зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 90 000,00 грн перерахованої позивачем попередньої оплати, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Товариством, а також доказів поставки товару на цю суму, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення зазначеної суми боргу. Враховуючи викладене, позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з порушенням Підприємством строків повернення попередньої оплати за непоставлений товар, Товариство просило суд стягнути з відповідача 1 768,36 грн трьох процентів річних, нарахованих за загальний період прострочення з 7 грудня 2025 року по 1 липня 2026 року на відповідні суми заборгованості (з урахуванням часткових оплат відповідача) згідно наданого позивачем розрахунку.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір трьох процентів річних є арифметично вірними, відповідає вимогам чинного законодавства та не перевищує розрахованої судом суми, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної компенсаційної виплати підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі.

Крім того, позивач на підставі пункту 6.1. договору нарахував Товариству за період з 7 грудня 2025 року по 5 червня 2026 року пеню в сумі 15 714,25 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі від 28 березня 2018 року № 444/9519/12.

Отже, чинним законодавством передбачена можливість нарахування пені за неналежне виконання виключно грошового зобов`язання. Приписи статей 230, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), якими була передбачена можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання господарського зобов`язання (як грошового, так і негрошового) на час здійснення позивачем обрахунку пені (з 7 грудня 2025 року по 5 червня 2026 року) втратили чинність у зв`язку із скасуванням ГК України з 28 серпня 2025 року.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Разом із цим, у постанові Верховного Суду в складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 6 лютого 2026 року в справі № 904/2953/24 викладено такий правовий висновок: "Приписи частин другої та третьої статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити. Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами".

Як уже було зазначено судом, відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Іншого механізму нарахування пені ні приписами статті 549 ЦК України, ні іншими нормами чинного законодавства для спірних правовідносин сторін не встановлено.

У свою чергу, у пункті 6.1. договору сторони передбачили нарахування пені за порушення відповідачем саме негрошового зобов`язання.

Крім того, за частиною 2 статті 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача пені, яка обґрунтована посиланням на умови пункту 6.1. договору щодо відповідальності постачальника за порушення негрошового зобов`язання, не узгоджується з імперативними приписами статей 5, 549 ЦК України та суперечить вищенаведеним правовим висновкам Верховного Суду. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про те, що ця позовна вимога Товариства є необґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає.

Суд також звертає увагу на те, що позивач реалізував передбачене статтею 665 ЦК України право на відмову від договору, надіславши відповідачу відповідний лист від 27 листопада 2025 року № 53.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що з моменту направлення позивачем вищевказаного листа визначене договором негрошове зобов`язання відповідача щодо поставки товару, на яке Товариство нарахувало спірну суму пені, трансформувалося у грошове зобов`язання з повернення попередньої оплати, за яке сторонами не було погоджено сплату неустойки, що виключає можливість нарахування передбаченої договором неустойки після 27 листопада 2025 року. Зазначене додатково свідчить про необґрунтованість позову Товариства в частині вимог про стягнення вказаної штрафної санкції з відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Товариства підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 4 статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи відповідного клопотання позивача про повернення йому сплаченої суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті на час прийняття даного рішення.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2 172,11 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Константаплюс" (04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 32А, офіс 1; ідентифікаційний код 39785634) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський завод "Буддеталь" (41600, Сумська область, Конотопський район, місто Конотоп, вулиця Парківська, будинок 16; ідентифікаційний код 23051164) 90 000 (дев`яносто тисяч) грн 00 коп. попередньої оплати, 1 768 (одну тисячу сімсот шістдесят вісім) грн 36 коп. трьох процентів річних та 2 172 (дві тисячі сто сімдесят дві) грн 11 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 9 вересня 2026 року.

СуддяЄ.В. Павленко