Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №907/592/26 — Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/592/26

За позовом фізичної особи – підприємця Романчук Ярослава Леонідовича

до відповідача – фізичної особи – підприємця Черностан Наталії Петрівни

про стягнення 202 357,34 грн

Суддя Ремецькі О.Ф.

За участю представників: не викликались

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача в якому заявляє позовні вимоги про стягнення суми 202 357,34 грн в т.ч. 187 000,00 суми попередньої оплати, 11 117,34 грн пені, 1 061,00 грн 3 % річних та 3 179,00 грн інфляційних втрат, посилаючись на порушення відповідачем умов договору поставки № 19/1 від 19 лютого 2026 р.

Ухвалою суду від 05.06.2026 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Вказана ухвала суду від 05.06.2026 р. була надіслана відповідачу на поштову адресу та як вбачається з довідки про доставку листа доставлена 16.06.2026 р.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

На виконання умов Договору та Специфікації Позивачем 19 лютого 2026 року було здійснено передоплату згідно з рахунком № 122 від 19 лютого 2026 року у розмірі 187 000 грн.

Оскільки продавець не здійснив поставку товару, позивач вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача суми 202 357,34 грн, з яких сума попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 187 000,00 грн, пеня у розмірі 11 117,34 грн, 3% річних у розмірі 1 061,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 3 179,00 грн.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Фізичною особою-підприємцем Черностан Наталією Петрівною (далі - Постачальник або Відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Романчуком Ярославом Леонідовичем (далі - Покупець або Позивач) було укладено Договір поставки № 19/1 від 19 лютого 2026 року (далі - Договір), за яким Постачальник зобов`язується у порядку та на умовах, які встановлені Договором, передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його в порядку, строки і на умовах, які передбачені Специфікаціями до цього Договору.

Пунктом п. 1.1. Договору, передбачено, що Постачальник зобов`язується у порядку та на умовах, які встановлені Договором, передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його в порядку, строки і на умовах, які передбачені Договором.

Відповідно до 1.2. Договору, Постачальник зобов`язується поставляти товар Покупцеві згідно зі специфікаціями до цього Договору. Кількість товару, специфікацій не обмежується:- видом та асортиментом товару;- вартістю одиничного товару та в цілому всього товару за Договором;- строками окремої специфікації (поставки) та в цілому всіх специфікацій (поставок) за Договором;- кількістю специфікацій (поставок).

Згідно з п. 1.3. Договору, найменування, асортимент, кількість, тара, особливості, ціна, вартість товару визначаються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору.

Оплата Товару здійснюється на умовах 100% післяплати, якщо інше не встановлено відповідною Специфікацією (п. 3.1 Договору).

Покупець оплачує товар у національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Оплата здійснюється наступним чином: післяплата 100% вартості товару визначеного у специфікації - протягом 10 календарних днів з дня отримання Товару, якщо інше не зазначено у відповідній специфікації (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 4.4 Договору, спосіб, умови та місце поставки Товару визначаються у відповідній Специфікації до цього Договору.

Згідно зі Специфікацією № 1 від 19 лютого 2026 року (далі - Специфікація), Сторони погодили наступні умови поставки: Найменування Товару: Відеопередавач Rush Max Solo 2.5 W 5.8G. Кількість: 110 штук Ціна за одиницю: 1 700,00 грн. Загальна вартість: 187 000,00 грн. Строк поставки: 5 (п`ять) днів з моменту передплати. Місце поставки: Житомир.

На виконання умов Договору та Специфікації Позивачем 19 лютого 2026 року було здійснено передоплату згідно з рахунком № 122 від 19 лютого 2026 року у розмірі 187 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 132 від 19 лютого 2026 року

Свої зобов`язання передбачені п.3.1 Договору та п.2 Специфікації з оплати Товару Позивач виконав у повному обсязі.

Строк поставки товару до 24 лютого 2026 року включно.

За доводами позивача Станом на день подання цієї позовної заяви Товар Відповідачем не поставлено, доказів відвантаження (видаткових накладних, актів приймання-передачі, товарно-транспортних накладних тощо) Позивачу не надано, сплачені грошові кошти не повернуто.

Відповідно до п. 6.4. Договору, за порушення строків поставки Товару Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,5% від вартості непоставленого Товару за кожен день прострочення.

Позивачем 06 березня 2026 року на адресу Відповідача було направлено рекомендованим письмову вимогу про повернення суми попередньої оплати. Відповіді на зазначене звернення не надано.

Оскільки продавець не здійснив поставку товару, позивач вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача суми 202 357,34 грн, з яких сума попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 187 000,00 грн, пеня у розмірі 11 117,34 грн, 3% річних у розмірі 1 061,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 3 179,00 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Приписами статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України визначено форму та зміст позовної заяви та передбачено, що позовна заява - процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.

Реалізуючи встановлене статтею 55 Конституції України та статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача суми 202 357,34 грн, з яких сума попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 187 000,00 грн, пеня у розмірі 11 117,34 грн, 3% річних у розмірі 1 061,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 3 179,00 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В даному випадку виставлення відповідачем рахунку позивачу та факт оплати такого рахунку позивачем, беззаперечно свідчить про укладення договору між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб (шляхом обміну листами, направлення позивачем на адресу відповідача рахунку на оплату та сплата такого рахунку тощо).

За ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Велика Палата Верховного Суду вказує, що виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) – це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 р. у справі № 910/12382/17).

Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання Відповідачем обов`язку з поставки товару та ним не надано суду жодних доказів у спростування цього.

Позивачем 06 березня 2026 року на адресу Відповідача було направлено рекомендованим письмову вимогу про повернення суми попередньої оплати.

Відповіді на вказану претензію, матеріали справи не містять, як і не містять доказів поставки товару чи повернення вказаної суми.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача про стягнення суми 187 000,00 грн попередньої оплати, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем строків поставки товару.

З огляду на прострочення відповідачем строку, позивачем, заявлено позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 11 117,34 грн, 3% річних у розмірі 1 061,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 3 179,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до ст. 253 та ч. 5 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку трьох відсотків річних, та інфляційних втрат на підставі вимог ст. 625 ЦК України вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у межах заявлених.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів в повному обсязі не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У разі порушення Замовником строку оплати, визначеного п. 4.1. Договору, Замовник сплачує Учаснику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми поставленого по накладній/акту товару, за кожний день затримки оплати, за весь період прострочення. Сплата пені та/або штрафних санкцій не звільняє Сторони від виконання взятих на себе зобов`язань по даному Договору (п. 7.2.1 Договору).

Суд перевіривши розрахунок пені, в розмірі 11 117,34 грн, зазначає що він є правильним, а тому зазначена позовна вимога підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

ВИСНОВКИ СУДУ

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги фізичної особи – підприємця Романчук Ярослава Леонідовича до відповідача – фізичної особи – підприємця Черностан Наталії Петрівни про стягнення 202 357,34 грн підлягають задоволенню повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Закарпатської області

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи – підприємця Черностан Наталії Петрівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи – підприємця Романчука Ярослава Леонідовича ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) суму 202 357,34 грн (двісті дві тисячі триста п`ятдесят сім гривень 34 коп.) в т.ч. 187 000,00 суми попередньої оплати, 11 117,34 грн пені, 1 061,00 грн 3 % річних та 3 179,00 грн інфляційних втрат, а також суму 3328,00 грн ( три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 коп.)

на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 09.09.2026.

Суддя О. Ф. Ремецькі