Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №904/4373/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026м. ДніпроСправа № 904/4373/26

за позовом ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про припинення трудових відносин, -

Суддя Бажанова Ю.А.

Секретар судового засідання Пономаренко Т.В.

Представники:

від позивача: Губар А.Л., ордер серія АЕ №1507866 від 16.07.2026, адвокат

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ", в якій просить суд припинити трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ" у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України з 08 червня 2026 року.

Судові витрати просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані не вчиненням відповідачем дій з припинення трудових відносин з позивачем за його заявою.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.08.2026.

20.08.2026 від представника ОСОБА_1 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

25.08.2026 від представника ОСОБА_1 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.

У судове засідання 25.08.2026 представник позивача та представник відповідача не з`явилися, представник позивача подав до суду заяву про проведення засідання за відсутності учасника справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в засіданні на 09.09.2026.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ" відзив на позов не подало.

Так, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2026 у справі №904/4373/26 відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ" встановлений строк на подання відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2026 у справі №904/4373/26 направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ": 50026, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, проспект Південний, будинок 1А, (номер поштового трекінгу R067239719365) повернулася за зворотною адресою з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ": 50026, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, проспект Південний, будинок 1А.

Тобто, поштову кореспонденцію було направлено судом за місцем державної реєстрації.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Так, ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

З огляду на правильність наявної в матеріалах справи адреси відповідача, враховуючи вищевикладені обставини, а також термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку і її повернення до суду "адресат відсутній за вказаною адресою" та отримання копії ухвали на офіційну електронну адресу. суд дійшов висновку, що строк для подання відзиву на позов є таким, що настав.

Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску наведеного строку суду також не повідомлено.

Станом на 09.09.2026 відповідач відзив на позов не надав.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.

У судове засідання, яке відбулось 09.09.2026, представник позивача підтримав позовні вимоги та до судових дебатів повідомив про те, що докази понесення витрат на правничу допомогу буде подано після ухвалення рішення; представники відповідача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

У судовому засіданні 09.09.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ", що оформлене протоколом №26/12/2017 від 26.12.2017, на розгляд загальних зборів учасників винесені наступні питання:

1. Про розгляд виключення зі складу учасників Товариства ОСОБА_2 , та включення до складу учасників Товариства ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2017р.

2. Про продаж часток в товаристві.

3. Про перерозподіл часток учасників товариства в зв`язку із зміною складу.

4. Про звільнення з посади директора ОСОБА_4 та призначення директором Товариства ОСОБА_1 .

5. Про розгляд, затвердження та підписання статуту товариства в новій редакції.

Питання порядку денного затвердити – "ЗА" - одноголосно.

Після обговорення усіх питань порядку денного, вирішили:

4. На підставі заяви громадянина України, ОСОБА_4 про звільнення за власним бажанням з посади директора ТОВ "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ" від 26.12.2017 року, звільнити з посади директора ТОВ "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ" з 26.12.2017 ОСОБА_4 .

На підставі заяви громадянина України, ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Інгулецьким РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 20.03.1997 року. Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , про прийняття на посаду директора ТОВ "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ", призначити на посаду директора ТОВ "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ" з 27.12.2017 ОСОБА_1 .

Відповідно до Наказу про призначення № 123-К від 26.12.2017 виданого на підставі Протоколу № 26/12/2017 загальних зборів участинків ТОВ "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ" від 26.12.201 ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ" з 27.12.2017.

Згідно із відомостями з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ" з 27.12.2017, засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ" є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Відповідно до пунктів 10.1. - 10.3 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ" органами управління товариства є загальні збори учасників.

Вищим органом Товариства є Загальні збори Учасників.

Виконавчим органом Товариства є Директор.

Відповідно до пункту 11.1 Статуту вищим органом управління товариством є загальні збори його учасників (далі по тексту - "загальні збори"; Участь у загальних зборах можуть приймати учасники товариства або призначені ними представники.

Відповідно до пунктів 11.3.1. та 11.3.1.1 Статуту загальні збори скликаються не рідше 1 (одного) разу на рік для розгляду - та ствердження річного звіту і балансу товариства, визначення основних напрямів діяльності, розподілу прибутку та інших питань, що віднесені до компетенції зборів, а також: з ініціативи директора товариства.

Відповідно до пункту 11.3.2 Статуту виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.

Відповідно до пункту 11.3.3 Статуту виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників.

Відповідно до пункту 11.3.4 Статуту повідомлення, передбачене пунктом 11.3.2. цього статуту, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення.

Відповідно до пункту 11.3.5 Статуту у повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

Відповідно до пункту 11.5.2 Статуту обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Відповідно до пункту 12.1 Статуту виконавчим органом товариства є директор, який обирається загальними зборами учасників безстроково та здійснює керівництво його поточною діяльністю і є підзвітним зальним зборам учасників. Учасники також можуть прийняти рішення про здійснення керівництва товариством одним із учасників, який в цьому разі здійснює повноваження директора товариства.

ОСОБА_1 звернувся до учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ" із вимогою про скликання позачергових зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ" від 07.07.2026 яким пропонував провести позачергові загальні збори учасників 15 липня 2026 року о 10: 00 год., запропонував порядок денний:

1. Обрання голови та секретаря загальних зборів учасників товариства.

2. Розгляд заяви директора ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням.

3. Припинення повноважень директора ТОВ "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ" ОСОБА_1 та припинення трудових відносин з ним у зв`язку зі звільненням за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України.

4. Призначення нового директора ТОВ "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ".

5. Визначення особи, уповноваженої на здійснення державної реєстрації змін щодо керівника товариства та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

ОСОБА_1 звернувся до учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ" із заявою про звільнення за власним бажанням від 25 травня 2026 року якою просив звільнити його з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ" за власним бажанням через два тижні з моменту отримання цієї заяви.

ОСОБА_1 зазначає, що ним виконано всі умови для того щоб припинити трудові відносини з представництва та управління Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ", однак відповідач не вчинив дій щодо припинення з позивачем відносин з представництва та управління товариством (звільнення з посади директора), що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ" у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України з 08 червня 2026 року.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з припиненням повноважень позивача із займаної посади; порушення суб`єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі статтею 3 Кодексу законів про працю України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 Кодексу законів про працю України).

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи.

Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із статтею 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.

Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Корпоративні права учасників товариства є об`єктом захисту, визначеного статтею 13 Конституції України, зокрема, у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

У мотивувальній частині Рішення № 1-рп/2010 Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року у справі №1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України зазначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.

Відповідно до частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.

За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

За змістом положень частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України компетентному (уповноваженому) органу товариства надано право припиняти повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав чи без зазначення жодних підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Отже, здійснення компетентним органом господарюючого суб`єкта права на усунення від посади відповідно до статті 99 Цивільного кодексу України можливе в порядку реалізації ним своїх корпоративних прав у разі, якщо інше не передбачене статутом.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 753/17776/19, постанові Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 908/273/21, постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/8343/21.

Верховний Суд у постанові від 04.05.2023 у справі №911/3656/20 дійшов висновку, що при вирішенні питання щодо порушення прав позивача, зокрема, права на зайняття посади голови, має значення не наявність підстав для припинення повноважень посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством та установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення.

Припинення повноважень генерального директора як виконавчого органу підприємства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника на підставі положень Кодексу законів про працю України. Саме тому можливість припинення повноваження генерального директора підприємства як виконавчого органу міститься не в приписах Кодексу законів про працю України, а в статті 99 Цивільного кодексу України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація власником підприємства корпоративних прав шляхом звільнення його генерального директора стосується також наділення його повноваженнями на управління підприємством або позбавлення таких повноважень на управління підприємством. Хоч таке рішення може мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Здійснення компетентним органом господарюючого суб`єкта права на усунення від посади відповідно до статті 99 Цивільного кодексу України можливе в порядку реалізації ним своїх корпоративних прав у разі, якщо інше не передбачене статутом.

Якщо статутом передбачено підстави звільнення, усунення від виконання своїх повноважень одним з органів управління кооперативом, такі спори мають розглядати в залежності від причини звільнення, зазначеної у відповідному рішенні компетентного (уповноваженого) органу.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.10.2020 у справі №683/351/16-ц.

За таких обставин, звільнення директора товариства з обмеженою відповідальністю можливе лише за умови прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників Товариства, тобто, внаслідок прийняття управлінського рішення.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 (провадження №12-10гс23) за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 Цивільного кодексу України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцята статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Такий трудовий договір (контракт) може визначати окремі аспекти діяльності одноосібного виконавчого органу (члена колегіального виконавчого органу) як працівника товариства, зокрема, строк здійснення ним повноважень; права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальну); умови матеріального забезпечення; умови звільнення з посади (у тому числі дострокового).

Так, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 був призначений на посаду директора на підставі рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ", що оформлене протоколом №26/12/2017 від 26.12.2017, доказів укладення трудового договору (контракту) в порядку, передбаченому частиною дванадцятою статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" до суду не надано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 (провадження №12-10гс23) дійшла висновку про те, що оскільки з позивачем трудовий контракт не укладався, між позивачем та Товариством не виникав спір стосовно припинення такого правочину. Відтак неправильними є висновки судів попередніх інстанцій та доводи учасників цієї справи про необхідність застосування у спірних правовідносинах норм КЗпП України, зокрема статті 38 цього Кодексу, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 (провадження №12-10гс23), водночас в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

Статтею 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (частина перша статті 98 Цивільного кодексу України).

Статтею 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства (пункт 1 цієї статті).

Порядок скликання загальних зборів учасників товариства визначено статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", частина перша якої передбачає, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 звернувся до учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ" із вимогою про скликання позачергових зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ" від 07.07.2026 яким пропонував провести позачергові загальні збори учасників 15 липня 2026 року о 10: 00 год., запропонував порядок денний:

1. Обрання голови та секретаря загальних зборів учасників товариства.

2. Розгляд заяви директора ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням.

3. Припинення повноважень директора ТОВ "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ" ОСОБА_1 та припинення трудових відносин з ним у зв`язку зі звільненням за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України.

4. Призначення нового директора ТОВ "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ".

5. Визначення особи, уповноваженої на здійснення державної реєстрації змін щодо керівника товариства та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Також, ОСОБА_1 звернувся до учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ" із заявою про звільнення за власним бажанням від 25 травня 2026 року якою просив звільнити його з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ" за власним бажанням через два тижні з моменту отримання цієї заяви.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 17.02.2020 по справі №462/5997/17, особливістю звільнення директора товариства, на відміну від іншого працівника, є те, що дана особа є керівною і звільняється не лише на підставі вимог КЗпП України, а й з урахуванням вимог Закону України "Про господарські товариства", відповідно до якого має право самостійно ініціювати скликання загальних зборів товариства.

Отже, директор Товариства користується такими ж правами як і будь-який інший працівник.

Разом з тим, особливість звільнення директора із займаної посади полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників Товариства.

Системний аналіз положень статті 38 Кодексу законів про працю України, статті 145 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку, що праву директора товариства на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства провести загальні збори та розглянути заяву директора про звільнення і створення виконавчого органу.

Судом було встановлено, що позивачем дотримано приписи законодавства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, що передбачено статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статутом, а також порядку звільнення з посади за власним бажанням, що передбачений статтею 38 Кодексу законів про працю України.

Однак, до цього часу заява позивача про звільнення зборами учасників відповідача у встановленому порядку не розглянута, рішення про звільнення не прийнято.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду 20.07.2026 та просить припинити трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ" у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України з 08 червня 2026 року.

Між тим, матеріали справи не містять обґрунтування щодо наявності фактичних та правових підстав для припинення трудових відносин з моменту, що передував даті зверненню з позовом та вирішенню спору судом.

Тому, оскільки, як було встановлено вище, ОСОБА_1 правомірно звернувся до суду з позовом про визнання трудових відносин припиненими - то їх має бути припинено не ретроспективно (що означало б прийняття судом рішення про встановлення факту, а не про вирішення спору), а саме з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Аналогічні висновки містяться в постанові Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2024 у справі №922/4475/23, яка постановою Верховного Суду від 28.08.2024 залишена без змін.

Оскільки, ОСОБА_1 правомірно звернувся до суду з позовом про припинення трудових відносин, їх має бути припинено з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягаєть задоволенню в частині припинення трудових відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ" у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3 328,00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Позивачем заявлена одна вимога немайнового характеру, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2 662,40 грн (3 328,00 грн х 0,8).

Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі (3 328,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2572-1477-1348-4438 від 16.07.2026 на суму 3 328,00 грн.

Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 665,60 грн (3 328,00 грн – 2 662,40 грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.

Оскільки на час ухвалення рішення у справі клопотання особи, яка сплатила судовий збір не подано. господарський суд при ухваленні рішення не вирішує питання про повернення судового збору з Державного бюджету.

Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ" про припинення трудових відносин задовольнити частково.

Припинити трудові відносини ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_2 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ" (50026, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, проспект Південний, будинок 1А, код ЄДРПОУ 37065828) з дати набрання судовим рішенням законної сили, у зв`язку зі звільненням із займаної посади за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦАВТОДЕТАЛЬ" (50026, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, проспект Південний, будинок 1А, код ЄДРПОУ 37065828) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_2 ) 2 662,40 витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.09.2026

Суддя Ю.А. Бажанова