Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №904/3132/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/3132/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б.,

суддів: Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

секретар судового засідання Абадей М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 у справі 904/3132/24 (суддя Загинайко Т.В.), повний текст рішення складено 04.10.2024

за позовом заступника керівника Бахмутської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, м. Краматорськ, Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», м. Дніпро

третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача – Парасковіївська спеціальна школа № 40 Донецької обласної ради, с. Парасковіївка, Бахмутського району, Донецької області

про визнання недійсними правочинів та стягнення 5 590,92 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

13.06.2024 заступник керівника Бахмутської окружної прокуратури Донецької області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Департаменту освіти і науки Донецької ОДА з позовом до ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» щодо визнання недійсними 12 додаткових угод до договору постачання електричної енергії від 23.12.2020 № 1526 та стягнення з відповідача 130 665,70 грн безпідставно отриманих коштів, а також 31 491,20 грн судового збору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2024 позовні вимоги роз`єднано та виділено в окремі самостійні провадження залежно від оспорюваних додаткових угод до договору постачання електричної енергії № 1526 та відповідних сум безпідставно отриманих коштів.

У межах справи № 904/2597/24 залишено вимоги щодо додаткових угод № 1 - 3 та стягнення 28 689,47 грн, а вимоги щодо угод № 6 - 8 на суму 5 590,92 грн, угоди № 9 на суму 18 114,03 грн, угод № 10 - 11 на суму 35 187,20 грн та угод № 12 - 14 на суму 43 084,08 грн виділено в окремі провадження з присвоєнням кожному єдиного унікального номера.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.07.2024, виділеним в окреме провадження, позовним вимогам щодо визнання недійсними додаткових угод № 6, № 7 від 25.08.2021 та № 8 від 06.09.2021 до договору постачання електричної енергії № 1526 і стягнення 5 590,92 грн безпідставно отриманих коштів присвоєно унікальний номер судової справи № 904/3132/24.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2024 залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Парасковіївську спеціальну школу № 40 Донецької обласної ради, яка є правонаступником Миколаївської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 7 Донецької обласної ради.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсними додаткові угоди від 25.08.2021 № 6, № 7 та від 06.09.2021 № 8 до Договору від 23.12.2020 № 1526 про постачання електричної енергії, укладену між Миколаївською спеціальною загальноосвітньою школою-інтернат № 7 Донецької обласної ради та ТОВ «Донецькі енергетичні послуги».

Стягнуто з ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» на користь Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації 5 590,91 грн – безпідставно отриманих грошових коштів.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» на користь Донецької обласної прокуратури 7 370,83 грн – витрат на сплату судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» звернулося з апеляційною скаргою до Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідач вважає оскаржуване рішення незаконним і таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не встановив належного складу учасників спору, оскільки договір та спірні додаткові угоди укладені між Відповідачем і Миколаївською спеціальною загальноосвітньою школою-інтернатом № 7, правонаступником якої є Парасковіївська спеціальна школа № 40, однак останню не залучено співвідповідачем; прокурор також, на думку Відповідача, звернувся в інтересах неналежного позивача – Департаменту освіти і науки Донецької ОДА, який не є стороною договору, не здійснював оплату за електроенергію та не має порушених спірними правочинами прав чи інтересів.

Крім того, відповідач заперечує правильність застосування судом наслідків недійсності правочинів, посилаючись на необхідність застосування двосторонньої реституції відповідно до ст. 216 ЦК України, оскільки у разі визнання додаткових угод недійсними має бути враховано взаємне повернення отриманого сторонами, тоді як електрична енергія вже спожита та не може бути повернута в натурі, а тому стягнення лише різниці в оплаті є, на думку відповідача, неналежним та неефективним способом захисту.

Також відповідач зазначає, що суд безпідставно відмовив у зупиненні провадження до вирішення справи № 904/2597/24, оскільки саме у ній вирішується питання дійсності додаткових угод № 1 - 3, а визначена додатковою угодою № 1 ціна електроенергії, на думку відповідача, має враховуватися як початкова при розрахунку надмірно сплачених коштів у цій справі.

Відповідач наголошує, що зміна ціни за додатковою угодою № 1 була зумовлена не коливанням ринкової ціни, а зміною встановлених НКРЕКП регульованих тарифів на передачу та розподіл електричної енергії, що відповідало п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». У зв`язку з цим відповідач вважає неправомірним розрахунок прокурором безпідставно сплачених коштів виходячи з первісної ціни договору та зазначає, що фактична різниця має становити 3 906,70 грн.

На підставі наведеного відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві Бахмутська окружна прокуратура заперечує проти задоволення апеляційної скарги ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» та вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 у справі № 904/3132/24 законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції порушень законодавства у сфері публічних закупівель та незаконності спірних додаткових угод.

Щодо належного складу учасників справи прокуратура вказує, що Парасковіївську спеціальну школу № 40 Донецької обласної ради правомірно залучено третьою особою, оскільки відповідно до розпорядження Донецької ОДА вона є правонаступником Миколаївської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 7, а Департамент освіти і науки Донецької ОДА є належним позивачем, оскільки саме він здійснює управління та координацію діяльності закладу, є головним розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалося фінансування, а спір стосується їх неефективного використання.

Щодо наслідків недійсності правочинів прокуратура зазначає, що електрична енергія фактично постачалася відповідачем, а за її споживання було сплачено 529 335,90 грн, тому після визнання додаткових угод недійсними надмірно отримані відповідачем кошти є безпідставно набутими та підлягають поверненню відповідно до статей 216, 1212 ЦК України; у зв`язку з цим доводи про неефективність обраного способу захисту є необґрунтованими.

Прокуратура також вважає законною відмову суду першої інстанції у зупиненні провадження до розгляду справи № 904/2597/24, оскільки відповідач не довів об`єктивної неможливості розгляду цієї справи, а наявні докази дозволяли суду самостійно встановити необхідні обставини. При цьому прокуратура заперечує проти визначення відповідачем додаткової угоди № 1 як нової базової ціни для розрахунку переплати та наголошує, що відсоток збільшення ціни має обчислюватися від первісної ціни, встановленої договором за результатами процедури закупівлі, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 про недопустимість загального збільшення ціни товару більш як на 10 %.

Окремо прокурор зазначає, що твердження відповідача про зміну ціни за додатковою угодою № 1 у зв`язку зі зміною регульованих тарифів не підтверджене належними доказами, оскільки тендерні пропозиції не містили розрахунку складових ціни, а відомості системи Prozorro свідчать про укладення аналогічних договорів відповідачем за нижчими цінами.

З огляду на викладене прокуратура просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи, а також визначені відповідно до них правовідносини.

Миколаївською спеціальною загальноосвітньою школою-інтернатом № 7 Донецької обласної ради, правонаступником якої є Парасковіївська спеціальна школа № 40 Донецької обласної ради, 05.11.2020 проведено процедуру відкритих торгів на закупівлю електричної енергії за очікуваною вартістю 512 000,00 грн, переможцем яких визначено ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» з остаточною пропозицією 479 575,90 грн, у зв`язку з чим 23.12.2020 між сторонами укладено договір № 1526 про постачання електричної енергії із первісною ціною 3,2403777 грн за 1 кВт/год з ПДВ та очікуваним обсягом 148 000 кВт/год.

У подальшому сторонами укладено низку додаткових угод, якими поступово зменшувався обсяг закупівлі та збільшувалася ціна електричної енергії, зокрема додатковими угодами № 1 - 3 від 23.12.2020 та № 6, № 7 від 25.08.2021, № 8 від 06.09.2021, унаслідок чого за останньою угодою ціна зросла до 4,39339 грн за 1 кВт/год, тобто на 35,58 % порівняно з первісною ціною.

При цьому додатковими угодами № 6 - 8 підставою для підвищення ціни визначено коливання ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед» за даними ДП «Оператор ринку».

У межах виконання договору у серпні 2021 року школою спожито 6 056 кВт/год електричної енергії та сплачено 25 214,64 грн.

Прокуратура вважає, що укладення додаткових угод № 6 - 8 призвело до незаконного збільшення ціни понад встановлене п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» обмеження, оскільки загальне підвищення ціни має обчислюватися від первісної ціни, визначеної за результатами процедури закупівлі, а не від ціни, встановленої попередніми додатковими угодами. При цьому рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024 у справі № 904/2597/24 вже визнано недійсними додаткові угоди № 1 - 3 до договору № 1526 та стягнуто 28 689,38 грн безпідставно отриманих коштів.

У зв`язку з виявленим збільшенням ціни та відповідним зменшенням обсягів постачання прокуратура дійшла висновку про незаконність додаткових угод № 6 - 8, що стало підставою для звернення до суду з вимогами про визнання їх недійсними та стягнення надмірно сплачених коштів.

5. Оцінка встановлених місцевим господарським судом обставин справи та аргументів учасників справи.

Згідно положень ч. 6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК).

Згідно з частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Об`єктом судового захисту відповідно до ст 15 ЦК України є саме порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Саме така особа, яка спричинила ці наслідки для позивача щодо його права є стороною у спірному правовідношенні.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст. 14 ГПК).

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу, зокрема, фізичні і юридичні особи (ч. 1 ст. 45 ГПК).

Частиною 1 ст. 47 ГПК визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача як сторони у справі, а також зміст позовних вимог (пункти 2, 4 ч. 3 ст. 62 ГПК).

Отже, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, у даному випадку прокурора. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, провадження №14-61цс18, п. 41).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, п. 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 4-376цс18, п. 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, п. 27), від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, п. 33.2).

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. п. 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову в цій справі є, зокрема, вимоги прокурора про визнати недійсними додаткових угод до Договору, укладених між ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» та Миколаївською спеціальною загальноосвітньою школою-інтернат № 7 Донецької обласної ради.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Зокрема, у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 670/23/18, від 10.09.2021 у справі № 909/207/20 ).

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.09.2022 у справі № 125/2157/19, відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є, зокрема, пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою до іншої сторони чи сторін правочину.

З`ясовуючи належність суб`єктного складу учасників справи, Велика Палата Верховного Суду в наведеній вище постанові зазначила, що вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав.

Проте, визначений у даній справі прокурором статус Парасковіївської спеціальної школи № 40 Донецької обласної ради (правонаступника Миколаївської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 7 Донецької обласної ради – сторони за договором від 23.12.2020 № 1526) як третьої особи не є належним, так як останнє в силу наведеного, зокрема позиції Великої Палати Верховного Суду, як сторона оспорюваних додаткових угод повинне мати процесуальний статус відповідача, який визначається не тільки належністю його до сторін цих правочинів, але й можливими допущеними ним порушеннями при їх укладенні.

Оскільки правовідносини у цій справі щодо визнання недійними додаткових угод безпосередньо стосуються прав та обов`язків осіб, які є сторонами цих правочинів, зокрема Парасковіївської спеціальної школи № 40 Донецької обласної ради, такий спір не може бути розглянутий щодо третьої особи, як сторони оспорюваних правочинів, яка в такій ситуації мала бути залучена до участі у справі в якості співвідповідача.

Відповідно до положень ГПК України процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору відрізняється за обсягом прав та обов`язків.

Отже, висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу її учасників.

Залучення Парасковіївської спеціальної школи № 40 Донецької обласної ради до участі у цій справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, не можна ототожнювати із залученням зазначеної особи в належному процесуальному статусі відповідача, адже обсяг наданих законом прав відповідача є більшим за обсяг прав третьої особи (зокрема, відповідач має право подати зустрічний позов, заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, визнання позову тощо) (схожий за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14.07.2022 у справі №3/5025/1379/12 (924/681/21)).

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не розглядає, адже якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійним суд встановить, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, постанові Верховного Суду від 10.09.2021 № 909/207/20).

Вищенаведені обставини є самостійною підставою для відмови у позові.

6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зазначені в цій постанові обставини зумовлюють наслідком відмову у задоволенні позовних вимог через неналежний склад відповідачів як в частині визнання недійсними правочинів, так і в частині стягнення спірної суми, як наслідку такої недійсності.

7. Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені у справі судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на Донецьку обласну прокуратуру, у зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправильних дій останнього.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 у справі № 904/3132/24 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 у справі № 904/3132/24 – скасувати.

Прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні позову заступника керівника Бахмутської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Парасковіївська спеціальна школа № 40 Донецької обласної ради про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 5 590,92 грн – відмовити у повному обсязі.

Судові витрати за подання позовної заяви покласти на прокуратуру.

Стягнути з Донецької обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» 14 534,40 грн (Чотирнадцять тисяч п`ятсот тридцять чотири гривні 40 копійок) – судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09.09.2026.

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Т.А. Верхогляд

О.Г. Іванов