Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №904/3759/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2026 м.Дніпро Справа №904/3759/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач)

суддів: Висоцького А.М., Чус О.В.

секретар судового засідання: Гетьманенко С.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2026 (суддя Перова О.В.) у справі №904/3759/26

за позовом Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання"

до Комунального підприємства "Апостоловеводоканал" Апостолівської міської ради

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи та оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Державне промислове підприємство "Кривбаспромводопостачання" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Комунального підприємства "Апостоловеводоканал" Апостолівської міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 1885967,39 грн, інфляційних втрат у розмірі 323751,99 грн, 3 % річних у розмірі 84806,67 грн, пені у розмірі 825519,87 грн, штрафу у розмірі 132017,72 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2026 у справі №904/3759/26 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.07.2026 о 14:30 год.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2026 у справі №904/3759/26 позовну заяву Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" до Комунального підприємства "Апостоловеводоканал" Апостолівської міської ради про стягнення заборгованості залишено без розгляду.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце підготовчого судового засідання, призначеного на 21.07.2026 о 14:30 год, шляхом доставлення ухвали суду про відкриття провадження від 29.06.2026 до електронного кабінету ДПП "Кривбаспромводопостачання". Водночас у призначене підготовче судове засідання 21.07.2026 позивач явку свого повноважного представника не забезпечив, до початку судового засідання будь-яких клопотань з цього приводу суду не направив та про причини неявки не повідомив.

На підставі наведених обставин, суд першої інстанції, пославшись на рішення ЄСПЛ у справах "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" та "Каракуця проти України", констатував, що процесуальна поведінка позивача не демонструє повноти використання своїх процесуальних прав, готовності брати участь у справі на всіх етапах її розгляду, достатньої зацікавленості щодо належного захисту своїх прав у судовому порядку.

Також суд виснував про те, що неявка позивача у підготовче засідання 21.07.2026 перешкоджає подальшому розгляду справи, з огляду на неможливість виконання завдань підготовчого засідання, визначених статтею 182 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, враховуючи неявку позивача, повідомленого про час та місце слухання справи належним чином і ненадходження від нього будь-яких заяв про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення останнім причин такої неявки, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що даний позов на підставі пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України підлягає залишенню без розгляду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись із зазначеною ухвалою до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Державне промислове підприємство "Кривбаспромводопостачання", в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2026 у справі №904/3759/26.

На думку апелянта, оскаржувана ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою через неповне встановлення об`єктивних обставин неможливості представників підприємства безпосередньо прибути в підготовче судове засідання або надіслати клопотання про закінчення проведення підготовчого судового засідання без участі представника, що в свою чергу, зумовило неправильне застосування норм процесуального права.

В обґрунтування заявленої позиції скаржник послався на те, що юридичний відділ ДПП "Кривбаспромводопостачання" складається з начальника Литвиненка Є.М. та його заступника Пономаренка Д.М. В день проведення підготовчого засідання 21.07.2026 Литвиненко Є.М., який згідно наказу про відрядження мав прибути до суду, через погіршення стану здоров`я перебував на лікарняному, а Пономаренко Д.М. знаходився у щорічній запланованій відпустці.

На підтвердження наведених обставин позивач долучив до матеріалів апеляційної скарги штатний розпис ДПП "Кривбаспромводопостачання", наказ №194/5В від 06.07.2026 про надання відпустки заступнику начальника юридичного відділу Пономаренко Д.В., наказ №53/ВД від 20.07.2026 про відрядження Литвиненка Є.М. до Господарського суду Дніпропетровської області для участі в судовому засіданні по справі №904/3759/26, а також листок непрацездатності Литвиненка Є.М. (дата відкриття 21.07.2026, дата закриття 25.07.2026).

З урахуванням наведеного, скаржник наполягав на тому, що представники юридичного відділу ДПП "Кривбаспромводопостачання" об`єктивно були позбавлені реальної можливості прибути в підготовче засідання або підготувати та надіслати клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності представника позивача, вказані обставини є поважними, а тому, за твердженням апелянта, оскаржувана ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду постановлена з порушенням норм процесуального права.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

У межах встановлених судом процесуальних строків відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Висоцького А.М., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.07.2026 апеляційну скаргу Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" залишено без руху; встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання суду доказів сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

05.08.2026 через підсистему «Електронний суд» від апелянта заява про усунення недоліків апеляційної скарги разом із платіжною інструкцією №178 від 05.08.2026 про сплату судового збору в сумі 2662,40 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2026 у справі №904/3759/26; розгляд апеляційної скарги призначено на 08.09.2026 о 14:15 год.

08.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від апелянта надійшла заява про участь справи без участі представника Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання".

В засідання суду 08.09.2026 сторони не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

За результатами судового засідання 08.09.2026 колегією суддів підписано вступну та резолютивну частини постанови.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Згідно з ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2026 у справі №904/3759/26 про залишення позову без розгляду.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

У частині четвертій статті 202 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

За вимогами пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України позовна заява залишається без розгляду, якщо, позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Правова позиція щодо застосування пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15, від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, від 16.10.2020 у справі № 910/8816/19, від 18.11.2022 у справі № 905/458/21.

У постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/802/20, від 12.09.2019 у справі № 910/498/18, від 23.06.2021 у справі № 917/531/19, від 17.05.2023 у справі № 910/23821/15 викладено висновок, відповідно до якого залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України можливе за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалами суду докази, необхідні для вирішення спору, або його представник не з`явився на виклик у засідання господарського суду чи не повідомив про причини неявки і його нез`явлення перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про можливість застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України як підстави для залишення позову без розгляду, суд повинен виходити з комплексного, а не формального підходу до оцінки поведінки позивача.

Зазначені норми, безумовно, визначають процесуальні передумови для застосування такого заходу у разі встановлення в їх сукупності трьох ключових обставин: належного повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання, його неявки без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності. Водночас їхнє буквальне тлумачення, і відповідно застосування, не розкриває повного змісту правового регулювання і не може застосовуватися ізольовано від загальних засад господарського процесу, які визначають спрямованість судового процесу на досягнення реального, а не формального правосуддя.

У цьому контексті залишення позову без розгляду має розглядатися саме як виняткова процесуальна дія, що не спрямована на покарання сторони за формальну неявку, а покликана забезпечити ефективність та дисципліну судового процесу, запобігаючи зловживанню процесуальними правами. Тому суд, ухвалюючи рішення про застосування вказаних норм, повинен не лише констатувати саме факт неявки позивача, а й оцінити його процесуальну активність у цілому, зокрема, чи добросовісно він реалізовував свої права, чи виконував обов`язки, і чи свідчить його поведінка про реальну зацікавленість у вирішенні спору або, навпаки, про свідому пасивність.

Інакше кажучи, господарський суд може залишити позов без розгляду лише тоді, коли в їх сукупності встановлено всі передбачені законом умови, а з матеріалів справи не вбачається ознак процесуальної зацікавленості позивача та/або виявлено недобросовісне користування ним процесуальними правами. Формальне ж дотримання лише трьох вищенаведених умов без оцінки загальної динаміки процесуальної поведінки сторони не може вважатися достатньою підставою для ухвалення рішення про залишення позову без розгляду.

Отже, оцінка добросовісності поведінки сторони становить обов`язковий елемент судового аналізу при вирішенні питання про залишення позову без розгляду. Її відсутність зводить застосування відповідних норм до прояву процесуального формалізму, що нівелює завдання господарського судочинства забезпечити справедливий, ефективний і змістовний захист порушених прав.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що представник позивача не з`явився у підготовче судове засідання 21.07.2026, про дату, час та місце проведення розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету підприємства, яке наявне у матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав.

На переконання суду, наведені обставини свідчать про незацікавленість позивача у розгляді даної справи та прийнятті судом рішення по суті спору.

З висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України можливе за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалою суду докази, необхідні для вирішення спору, або його представник не з`явився на виклик у засідання господарського суду чи не повідомив про причини неявки і його нез`явлення перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, визначальною умовою для залишення позову без розгляду є саме можливість або неможливість вирішення спору по суті при невчиненні позивачем певних дій, покладених на нього судом. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.02.2026 у справі № 916/3734/23.

В контексті наведеного колегія суддів враховує, що місцевий господарський суд під час відкриття провадження у справі не визнавав явку позивача обов`язковою та не витребував в останнього жодних додаткових пояснень чи доказів.

Разом з тим, залишаючи позов без розгляду в першому ж підготовчому засіданні, суд констатував, що неявка позивача перешкоджає подальшому розгляду справи, з огляду на неможливість виконання завдань підготовчого засідання, визначених статтею 182 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому судом не було наведено жодного належного обґрунтування на підтвердження власної позиції. Зокрема, судом не було визначено, яким саме чином неявка позивача у підготовче засідання 21.07.2026 дійсно перешкоджала вирішенню цього спору по суті, чи була необхідність надання особисто позивачем пояснень суду з конкретних питань, які стосуються спірних правовідносин, або чи мав позивач нереалізований обов`язок з подання додаткових доказів, відсутність яких створювала істотну перешкоду для розгляду спору по суті за наявними в ній матеріалами.

Так само зі змісту оскаржуваної ухвали не вбачається мотивованого встановлення судом першої інстанції відсутності у позивача зацікавленості у належному судовому захисті та недобросовісного невиконання ним свого процесуального обов`язку сприяти якнайшвидшому розгляду справи, що зумовили б застосування положень частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України як правомірної реакції суду на таку процесуальну поведінку сторони, яка не сприяла розгляду справи по суті.

Відтак, на переконання колегії суддів, незважаючи на належність та своєчасність повідомлення позивача про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання 21.07.2026, навіть враховуючи неподання заяви про розгляд справи за відсутності представника ДПП "Кривбаспромводопостачання", залишення позову без розгляду у першому фактичному підготовчому засіданні, без встановлення ознак зловживання правами та без з`ясування причин неявки, є передчасним та не відповідає завданню господарського судочинства.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), яка набрала чинності для України з 11.09.1997 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції та повинно бути «практичним та ефективним», а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд.

Таким чином, право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Колегія суддів зазначає про те, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.

У рішенні від 13.01.2000 у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, залишення позовної заяви з формальних підстав без розгляду унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

При цьому, хоча позивач, відповідно до приписів чинного законодавства, не позбавлений права звернутися до суду з цим позовом повторно, вказане призведе до понесення ним додаткових витрат, що, за обставин, які викладені вище, не може бути визнано справедливим.

У постанові від 27.02.2020 у справі № 500/184/19 Верховний Суд виснував, що у разі якщо наявних у справі доказів та матеріалів достатньо і неявка позивача, належним чином повідомленого про розгляд справи, не перешкоджає такому її розгляду, суди повинні приймати рішення по суті спору.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у постанові від 18.12.2019 у справі № 9901/949/18, законодавче формулювання «… якщо неявка перешкоджає розгляду справи» означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов`язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд, залишивши позов без розгляду, формально підійшов до застосування процесуальних норм, не надавши належної оцінки тим обставинам, які мають визначальне значення для прийняття такого рішення.

Слід зазначити, що судовий процес насамперед спрямований на вирішення спору шляхом винесення відповідного судового рішення, і лише у випадку обґрунтованої неможливості розгляду справи за недостатності доказів, які були витребувані та є необхідними, суд може залишити позов без розгляду. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (частина 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.03.2026 у справі № 910/22646/17.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.02.2026 у справі № 908/620/24.

За обставинами даної справи, суд першої інстанції, залишивши позов без розгляду, ухилився від розгляду справи по суті, внаслідок чого позбавив позивача можливості реалізувати своє право на отримання судового захисту.

Враховуючи вищевикладене, залишення позову без розгляду призведе до порушення права позивача на доступ до правосуддя.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Статтею 280 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У цій справі неправильне застосування місцевим господарським судом порушення норм процесуального права призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Положеннями ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Встановивши обґрунтованість доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи на розгляд суду першої інстанції згідно ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, апеляційна скарга Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2026 у справі №904/3759/26 - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до місцевого господарського суду.

Судові витрати.

У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції (вирішення питання щодо прийняття зустрічної позовної заяви у справі), розподіл сум судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2026 про залишення позову без розгляду у справі №904/3759/26 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2026 про залишення позову без розгляду у справі №904/3759/26 скасувати.

Справу №904/3759/26 направити до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.09.2026.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя А.М. Висоцький

Суддя О.В. Чус