Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №904/7240/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2026 м.Дніпро

Справа № 904/7240/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кошлі А.О. (доповідач), суддів: Демчини Т.Ю., Кучеренко О.І.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Прищепчук Ірини Михайлівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2026 (суддя Ніколенко М.О.) у справі № 904/7240/25

за позовом: Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (вулиця Електрична, 1, місто Кривий Ріг, 50014; ідентифікаційний код юридичної особи 00130850)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Прищепчук Ірини Михайлівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 13 809,98 грн., плати за абонентське обслуговування у розмірі 69,66 грн., інфляційної складової у розмірі 1 144,05 грн., 3% річних у розмірі 398,44 грн., пені у розмірі 484,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад змісту рішення господарського суду першої інстанції:

Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Прищепчук Ірини Михайлівни про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 13 809,98 грн., плати за абонентське обслуговування у розмірі 69,66 грн., інфляційної складової у розмірі 1 144,05 грн., 3% річних у розмірі 398,44 грн. та пені у розмірі 484,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами з 01.11.2021 фактично укладений типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 3222/жб, який є публічним договором приєднання. Позивач, як виконавець послуги з постачання теплової енергії, у період з березня 2024 року по лютий 2025 року поставив відповідачу теплову енергію на загальнобудинкові потреби опалення нежитлового приміщення № 48 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Захисників Азовсталі, буд. 6, яке обладнане індивідуальним опаленням. Відповідач не оплатив надані послуги у встановлені строки, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Прищепчук Ірини Михайлівни на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» суму основної заборгованості у розмірі 13 809,98 грн., плату за абонентське обслуговування у розмірі 69,66 грн., 3% річних у розмірі 398,44 грн., інфляційну складову у розмірі 1 144,05 грн. та пеню у розмірі 209,62 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 997,11 грн. Відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог у частині стягнення пені у розмірі 209,62 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами з 01.11.2021 фактично укладений типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 3222/жб, який є публічним договором приєднання відповідно до ст. 633, 634 ЦК України та ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Суд встановив, що нежитлове приміщення № 48 за адресою: АДРЕСА_2 , площею 556,3 кв.м., належить на праві спільної часткової власності Прищепчук І.М. (частка 1/2 — 278,15 кв.м.) та Саломасі О.М. (частка 1/2 — 278,15 кв.м.), приміщення від`єднано від внутрішньобудинкової системи опалення та забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела опалення, проте власник зобов`язаний оплачувати теплову енергію на загальнобудинкові потреби опалення.

Суд першої інстанції перевірив поданий позивачем розрахунок вартості поставленої теплової енергії та послуг з абонентського обслуговування і встановив, що він зроблений правильно та відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема Методиці розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженій наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315. Суд зазначив, що виконавець правомірно розраховував вартість спожитої теплової енергії за тарифами для категорії споживачів «інші споживачі». Водночас суд частково відмовив у стягненні пені, встановивши, що позивачем не дотримано вимог ч. 6 ст. 232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, та здійснив власний перерахунок пені, визначивши її у розмірі 209,62 грн. Суд також відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, зазначивши, що відповідачем належним чином не обґрунтовано, які обставини підтвердять чи спростують витребувані докази.

Не погодившись із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2026, Фізична особа-підприємець Прищепчук Ірина Михайлівна подала апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/7240/25 від 15.05.2026 в частині стягнення з ФОП Прищепчук І.М. на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» суми основної заборгованості у розмірі 13 809,98 грн., плати за абонентське обслуговування у розмірі 69,66 грн., 3% річних у розмірі 398,44 грн., інфляційної складової у розмірі 1 144,05 грн. та пені у розмірі 209,62 грн.; ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог; в іншій частині рішення залишити без змін.

Зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано правовий висновок Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 14.01.2021 у справі № 922/2216/18 про те, що господарський суд у вирішенні спору має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується, а також правову позицію Верховного Суду від 22.04.2024 у справі № 559/1622/19, згідно з якою суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку. Крім того, не враховано правові позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 щодо стандарту доказування та принципу змагальності, а також правову позицію Верховного Суду від 11.03.2026 у справі № 920/1061/23(920/84/25) та від 23.10.2025 у справі № 910/12875/23 щодо неприпустимості застосування концепції негативного доказу.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції зазначив про правильність здійсненого позивачем детального розрахунку спожитої теплової енергії, незважаючи на те, що позивачем жодного розрахунку із посиланням на відповідні формули, із підстановкою цифр у формули відповідно до пунктів Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018, яким затверджена Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, не зроблено. Висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на наданні належної правової оцінки доказам, якими позивач доводить обставини правильності та обґрунтованості зробленого ним розрахунку боргу, зі змісту судового рішення не вбачається, на основі дослідження яких саме доказів суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у заявлених обсягах.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача від 09.01.2026 про витребування доказів, зазначивши, що відповідачем належним чином не обґрунтовано, які обставини підтвердять чи спростують витребувані докази, тоді як у клопотанні, із посиланням на відповідні пункти Методики розподілу та ПКМ № 1209 від 10.11.2021, було зазначено, що витребувані докази потрібні для з`ясування правильності здійсненого позивачем розрахунку заборгованості. Зокрема, апелянт зазначає, що позивачем не надано: розрахунку загальної площі будинку з підтвердженням джерел отримання вихідних даних; розрахунку норми споживання теплової енергії будинком відповідно до формули 8 Методики; розрахунку кількості теплової енергії, спожитої будинком за опалювальний період відповідно до формули 9; розрахунку фактичного обсягу спожитої теплової енергії відповідно до формули 11; розрахунку коефіцієнту Zвідкл відповідно до формули 12; розрахунку нормативного теплового навантаження будинку відповідно до формули 10; розрахунку обсягу споживання теплової енергії на загальнобудинкові потреби відповідно до формули 25; розрахунку обсягу спожитої теплової енергії на опалення приміщення з транзитними мережами опалення відповідно до формули 3; помісячних цін на природний газ та перерахунку на діючий тариф відповідно до ПКМ № 1209 від 10.11.2021; розрахунку перерахунку на суму 3 380,62 грн.; показника максимального теплового навантаження на будинок.

Апелянт зазначає, що позивачем у детальному розрахунку зазначена загальна площа будинку 3 448,60 кв.м. за період з листопада 2023 по лютий 2024 та 3 450,50 кв.м. за період з березня 2024 по лютий 2025, проте до позову не прикладені дані з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або документи, що посвідчують право власності на приміщення відповідно до п. 10 Розділу 1 Методики розподілу, а також не наданий розрахунок загальної площі будинку відповідно до ДБН В.2.2-15-2019. При цьому, за даними Додатку № 2 до Договору № ВК013 від 10.02.2022, укладеного між ТОВ «Вектор Центробуд» та уповноваженими особами будинку, загальна площа будинку становить 3 457,50 кв.м., що відрізняється від даних позивача.

Апелянт також вказує, що суд першої інстанції не застосував Акт обстеження № 481 від 12.01.2026, підписаний позивачем та відповідачем, а застосував Акт № 624 від 24.11.2022, який є одностороннім, не підписаний відповідачем, не містить печатки АТ «Криворізька теплоцентраль», не прикладався до позову та був поданий позивачем до відповіді на відзив з пропуском строку для подання додаткових доказів без клопотання про його поновлення, чим порушено вимоги ч. 8 ст. 80 ГПК України. Довжина транзитних мереж опалення за Актом № 481 від 12.01.2026 (2,65 м Ч 24 стояки = 63,6 м) є значно меншою, ніж за Актом № 624 від 24.11.2022 (3,13 м Ч 23 стояки = 71,99 м), що впливає на розрахунок обсягу спожитої теплової енергії. Судом першої інстанції також не здійснена оцінка Акту від 20.01.2026, підписаного відповідачем, співвласником приміщення та працівниками, згідно з яким 24.11.2022 працівники АТ «Криворізька теплоцентраль» до приміщення не приходили та обстеження не здійснювали.

Апелянт зазначає, що позивач не звертався до ТОВ «Вектор Центробуд» за відповідними даними та не здійснював обстеження інженерних систем опалення будинку, хоча у ТОВ «Вектор Центробуд» є всі дані для розрахунку обсягу спожитої теплової енергії розрахунковим способом, який є більш точним, ніж спрощений. Порушення судом першої інстанції матеріального права, на думку апелянта, полягає у незастосуванні положень Методики розподілу, оскільки розрахунок за спожиту теплову енергію не зроблено відповідно до її положень, а доказів протилежного позивачем не надано.

Апелянт вважає, що позивачем не доведено належними, допустимими та вірогідними доказами наявність заборгованості у відповідача за спожиту теплову енергію у заявлених обсягах, тому у позові слід відмовити за необґрунтованістю та недоведеністю.

Позиція учасників справи, викладена у відзиві на апеляційну скаргу

Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» подало відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким заперечує проти тверджень, зазначених в апеляційній скарзі відповідача, та вважає її такою, що не підлягає задоволенню.

Позивач зазначає, що нарахування за послугу з постачання теплової енергії відповідачу здійснюється відповідно до умов типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (Методика № 315), затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315, а також наказом від 28.12.2021 № 358 «Про внесення змін до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг». Позивач наводить детальний розрахунок обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення будинку за адресою вул. Захисників Азовсталі, буд. 6, із застосуванням формул 25, 26 Розділу IV Методики та формули 3 Розділу II Методики, на прикладі листопада 2023 року та березня 2024 року, зазначаючи конкретні числові значення площ, коефіцієнтів та обсягів теплової енергії.

Позивач вказує, що загальний обсяг послуги з постачання теплової енергії житлового будинку визначається за показаннями вузла комерційного обліку Ергомера-125 заводський № 493015. Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, визначено спрощено відповідно до п. 8 Розділу IV Методики як 25% від загального обсягу споживання теплової енергії для 1-5 поверхової будівлі, оскільки у виконавця розподілу комунальних послуг відсутні дані щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах.

Позивач зазначає, що кількість стояків та довжина транзитних трубопроводів використані на підставі акту обстеження нежитлового приміщення № 624 від 24.11.2022, складеного інспектором теплової інспекції Рукавець І.А. Щодо акту обстеження від 12.01.2026 № 481 позивач зазначає, що він не стосується періоду, за який заявлено позовні вимоги (березень 2024 – лютий 2025), та не є належним і допустимим доказом по справі. Щодо акту від 20.01.2026 позивач зазначає, що в ньому фіксуються події більш ніж трирічного строку давності, а документ не містить доказів перебування зазначених осіб у трудових відносинах з відповідачем.

Позивач наголошує, що основним документом згідно Методики № 315 для визначення обсягу теплової енергії на загальнобудинкові потреби є проект на будівлю/будинок та/або результати енергоаудиту, однак ані ТОВ «Вектор Центробуд», ані співвласниками будинку дана документація не була надана АТ «Криворізька теплоцентраль», а на товариство не покладено обов`язок зберігання технічної документації по житловому будинку та здійснення запитів до виконавця комунальних послуг. Договір та додатки до договору, укладеного між ТОВ «Вектор Центробуд» та співвласниками будинку, для АТ «КТЦ» не є регулюючим документом для визначення обсягу теплової енергії.

Позивач зазначає, що до позовної заяви було додано детальний розрахунок обсягу споживання послуги з постачання теплової енергії, акти передачі-прийняття теплової енергії, рахунки-фактури, акти фіксації показників приборів обліку, довідку стосовно площі житлового будинку, копії наказів про застосування коефіцієнтів перерахунку, рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради про встановлення тарифів. Позивач також звертає увагу, що рішенням ГСДО від 06.09.2024, залишеним без змін постановою ЦАГС від 16.04.2025 по справі № 904/2255/24, стягнуто з ФОП Прищепчук І.М. заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за попередній період за тим самим договором, що підтверджує правильність розрахунків АТ «КТЦ».

Позивач також подав заперечення на клопотання представника відповідача про витребування доказів, в яких зазначає, що суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні клопотання, оскільки відповідачем належним чином не обґрунтовано, які обставини підтвердять чи спростують витребувані докази, а також не здійснено заходів для самостійного отримання доказів, оскільки перелік документів у заяві від 29.12.2025 не співпадає з переліком доказів у клопотанні. Крім того, позивач зазначає, що заборгованість за період з листопада 2023 по лютий 2024 погашена відповідачем до звернення до суду і не є предметом розгляду, тому клопотання про витребування доказів за період з листопада 2023 по лютий 2025 є необґрунтованим.

Процесуальні дії суду апеляційної інстанції під час перегляду справи

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 08.06.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Кошля А.О., судді: Демчина Т.Ю., Кучеренко О.І.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Прищепчук Ірини Михайлівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2026 по справі № 904/7240/25. Витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області справу № 904/7240/25. Розгляд справи вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

05.06.2026 представником відповідача (апелянта) адвокатом Ратушною Р.П. було подано клопотання про витребування доказів у позивача, в якому просить суд витребувати у АТ «Криворізька теплоцентраль» детальний розрахунок обсягу споживання теплової енергії на нежитлове приміщення за адресою вул. Захисників Азовсталі, буд. 6, прим. 48 згідно договору № 3223/жб від 01.11.2021 за період з листопада 2023 по лютий 2025, а саме: докази отримання вихідних даних із зазначенням джерел їх отримання; покроковий детальний розрахунок структури щомісячних нарахувань; щомісячні показники загальних обсягів споживання теплової енергії; документи, що підтверджують покази загальнобудинкового лічильника; помісячні розрахунки відповідно до формул 8, 9, 10, 11, 12, 25 Методики розподілу; інформацію про ціну придбання природного газу; копії прав власності та технічних паспортів; документи щодо довжини транзитних трубопроводів; розрахунки площ квартир з АГВ та без АГВ; показник максимального теплового навантаження на будинок; докази звернень до власників квартир та до ТОВ «Вектор Центробуд».

24.06.2026 АТ «Криворізька теплоцентраль» подало заперечення на клопотання представника відповідача про витребування доказів, в яких просить суд відмовити у задоволенні даного клопотання.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені в апеляційному порядку

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , площею 556,3 кв.м. належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , розмір частки та ОСОБА_2 , розмір частки . Загальна площа нежитлового приміщення становить 556,3кв.м., тобто частка власності ОСОБА_1 від загальної площі нежитлове приміщення – 287,15 кв.м.

Позивач вказує, що АТ «Криворізька теплоцентраль» окремо за ОСОБА_2 та окремо за Прищепчук І.М. обліковується типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до акту обстеження інженерних систем нежитлового приміщення з індивідуальним опаленням у житловому будинку від 09.11.2021, приміщення №48 від`єднано від внутрішньо будинкової системи опалення та забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела опалення. Проте, власник нерухомого майна, обладнаного індивідуальними джерелами опалення зобов`язаний здійснювати оплату на постачвання теплової енергії, яка складається: з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення.

AT «Криворізька теплоцентраль» є теплопостачальною організацією у розумінні приписів Закону України “Про теплопостачання” як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає теплову енергію населенню м. Кривого Рогу.

Надання послуги з постачання теплової енергії є обов`язком позивача як виконавця відповідної комунальної послуги, а житловий будинок №6 по вулиці Невській (Захисників Азовсталі») технічно під`єднаний до інженерних мереж АТ «Криворізька теплоцентраль» та забезпечується постачанням теплової енергії, яку надає позивач.

AT «Криворізька теплоцентраль», як виконавцем послуги з постачання теплової енергії, на своєму офіційному сайті розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

У зв`язку з тим, що протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Невська (Захисників Азовсталі), буд.6, не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги відповідно до ст. 13 ЗУ “Про житлово-комунальні послуги”.

За таких обставин, з 01.11.2021 між Акціонерним товариством «Криворізька теплоцентраль» (надалі - виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Прищепчук Іриною Михайлівною (надалі – споживач) фактично був укладений типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який у виконавця обліковується за реквізитами № 3222/жб від 01.11.2021 (надалі - Типовий договір).

Відповідно до п. 5 Типового договору, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з:

- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;

- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

- та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішнобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Пунктом 30 Типового договору передбачено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/plata-za-abonentske-obslugovuvannya/.

У разі зміни розміру плати за абонентське обслуговування протягом строку дії цього договору, новий розмір плати за абонентське обслуговування застосовується з моменту його введення виконавцем без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.

Пунктом 31 Типового договору визначено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/3020/.

У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.

Позивач вказав, що виконав умови договору, у період з листопада 2023 року по лютий 2025 року поставив відповідачу теплову енергію на опалення на загальну суму 38 535,31 грн., а також надав послуги з абонентського обслуговування у розмірі 141,78 грн.

Позивач, за його твердженням, засобами поштового зв`язку направляв акти передачі – прийняття теплової енергії та відповідні рахунки на оплату разом із супровідними листами на адресу споживача, але відповідачем рахунки та акти не отримано.

Пунктом 34 Типового договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

За твердженням позивача, з урахуванням зазначених положень договору, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором з оплати поставленої теплової енергії є таким, що настав.

Однак, відповідач, як повідомив позивач, порушив свої зобов`язання за договором і не оплатив поставлену позивачем теплову енергію у встановлені строки.

Позивач зазначив, що всього за спірний період споживачем було оплачено виконавцю 24 725,33 грн. вартості спожитої теплової енергії та 72,12 грн. плати за абонентське обслуговування.

За таких обставин, за розрахунком позивача, у Фізичної особи-підприємця Прищепчук Ірини Михайлівни утворилась заборгованість перед Акціонерним товариством «Криворізька теплоцентраль» за спожиту теплову енергію у розмірі 13 809,98 грн., а також з оплати послуг з абонентського обслуговування у розмірі 69,66 грн.

За порушення відповідачем строків виконання грошових зобов`язань позивачем було нараховано відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 398,44 грн., інфляційну складову у розмірі 1144,05 грн. та пеню у розмірі 484,96 грн.

Правові підстави та норми права, застосовані судом апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2026 у справі № 904/7240/25, яким позов задоволено частково, в частині стягнення з ФОП Прищепчук І.М. на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» суми основної заборгованості у розмірі 13 809,98 грн., плати за абонентське обслуговування у розмірі 69,66 грн., 3% річних у розмірі 398,44 грн., інфляційної складової у розмірі 1 144,05 грн. та пені у розмірі 209,62 грн.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, правильність наданої їм юридичної оцінки, а також правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 626, 627, 628 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Положеннями статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Отже, постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.

Разом з тим, оскільки користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, то на споживача покладено обов`язок укласти договір з теплопостачальною організацією.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство “Криворізька теплоцентраль” (виконавець послуги з постачання теплової енергії) на своєму офіційному сайті 01.10.2021 розмістило Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання (далі – Типовий індивідуальний договір).

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», надалі – АТ «Криворізька теплоцентраль» https://tec.dp.ua/.

Відповідно до статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається через те, що вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Захисників Азовсталі, буд. 6, не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги відповідно до ст. 13 ЗУ “Про житлово-комунальні послуги”.

Пунктом 4 договору встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.

Таким чином, з 01.11.2021 між Акціонерним товариством «Криворізька теплоцентраль» (надалі - виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Прищепчук Іриною Михайлівною (надалі – споживач) фактично був укладений типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який у виконавця обліковується за реквізитами № 3222/жб від 01.11.2021 (надалі - Типовий договір).

Пунктом 51 Типового договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 3 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Згідно з п. 52 Типового договору, якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним. Отже, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення будь-якою із сторін Типового договору про відмову від цього договору. А отже, Типовий договір від 01.11.2021 був чинним протягом спірного періоду.

Відповідно до п. 5 Типового договору, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Частиною 3 пунктом 41 Типового договору визначено, що споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

Пунктом 47 Типового договору визначено, що оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Пунктом 51 Типового договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Пунктом 52 Типового договору визначено, що якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Частиною другою статті 10 Закону «Про комерційний облік теплової енергії водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Згідно зі статтею 382 Цивільного кодексу України та статтями 4, 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Отже, всі власники нежитлових приміщень повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення власників приміщень від такої участі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 311/3489/18.

Обігрів житлового будинку в опалювальний період є спільним обов`язком його співвласників з метою дотримання, зокрема, санітарних норм. З огляду на викладене, обов`язок по оплаті послуг опалення, зокрема і місць загального користування, покладається на усіх мешканців та власників приміщень у будинку. Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 317/1636/16-ц.

Відповідно до Методики № 315 у період з березня 2024 року по лютий 2025 року поставив відповідачу теплову енергію на опалення на загальну суму 13 809,98 грн. (з урахуванням зробленого виконавцем перерахунку), а також надав послуги з абонентського обслуговування у розмірі 69,66 грн. (з урахуванням зробленого виконавцем перерахунку).

Нарахування за теплову енергію на приміщення 48 по вул. Захисників Азовсталі, буд. 6 здійснювалося за показниками вузла обліку теплової енергії встановленого на будинок та розраховувалось відповідно до площі приміщення відповідача згідно вимог Методики та до позовної заяви було додано Детальний розрахунок обсягу споживання послуги з постачання теплової енергії згідно договору 3222/жб від 01.11.2021.

На підтвердження факту споживання теплової енергій та надання послуг з абонентського обслуговування позивачем було долучено до матеріалів справи відповідні акти передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг), а також акти надання послуг з абонентського обслуговування за спірний період.

Вказані акти разом з рахунком-фактурою були надіслані на адресу відповідача, проте ФОП Прищепчук Іриною Михайлівною підписані не були.

У постанові від 22.08.2023 у справі №910/14570/21 Верховний Суд зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Така ж правова позиція висвітлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №914/131/22.

Отже, саме по собі непідписання відповідачем актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) та актів надання послуг з абонентського обслуговування не є достатньою підставою для висновку про відсутність факту надання відповідних послуг та не звільняє відповідача від обов`язку з їх оплати.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач фактично не заперечує отримання теплової енергії від позивача у спірний період. Водночас апелянт не погоджується з визначеними позивачем обсягом спожитої теплової енергії та її вартістю, посилаючись на помилковість здійсненого розрахунку та його невідповідність вимогам чинного законодавства.

За таких обставин непідписання відповідачем зазначених актів не спростовує факту здійснення господарських операцій та саме по собі не може свідчити про відсутність у відповідача обов`язку оплатити фактично спожиту теплову енергію та надані послуги з абонентського обслуговування.

Згідно з доводами позивача, нарахування за теплову енергію на приміщення 48 по вул. Захисників Азовсталі, буд. 6 здійснювалося за показниками вузла обліку теплової енергії встановленого на будинок та розраховувалось відповідно до площі приміщення відповідача згідно вимог Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315, а також Наказом від 28 грудня 2021 року №358 «Про внесення змін до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг».

Відповідно до р. ІІ, п. 1 Методики загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.

Згідно з р. ІІ, п. 2 Методики загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень (Qпр), забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії ( Qвідкл.i), що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, у відповідності до наступної формули:

Гкал, (1), де:

Qпр - обсяг спожитої теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у будівлі/будинку, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, або власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано,

Гкал - обсяг спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/ будинку, визначений відповідно до розділу IV Методики, Гкал;

Qвідкл.i - сумарний обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, через які прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення, Гкал.

Загальний обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями вузла комерційного обліку за адресою вулиця Захисників Азовсталі, буд. 6 становить у листопаді 2023 року - 16,30 Гкал, у березні 2024 року - 21,05 Гкал.

Відповідно до р. ІV, п. 8 Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку та складає:

для 1 - 5 поверхової будівлі/будинку - 25 %;

для 6 - 10 поверхової будівлі/будинку - 20 %;

для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %.

Визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку повинен бути додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту zвідкл, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

Обсяг споживання теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається за формулою 25 р. ІV Методики:

Гкал, де: - визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, Гкал;

zвідкл - коефіцієнт, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку та розраховується за формулою 26 р. ІV Методики 358: де

Sвідкл - опалювальна площа приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/ будинку, м2;

- загальна опалювальна площа будівлі/будинку, м2

Qоп з.б.п.= (1+(798,10+556,3)/3 448,60)*16,30*0,25=5,6754 Гкал у листопаді 2023 року

Qоп з.б.п.= (1+(800,00+556,3)/3 450,50)*21,05*0,25=7,331 Гкал у березні 2024 року, де

798,10 м2- площа житлових квартир з індивідуальним опаленням до 01.03.2024;

800,00 м2 - площа житлових квартир з індивідуальним опаленням з 01.03.2024;

556,30 м2 - площа нежитлових приміщень з індивідуальним опаленням

3 448,60 м2 загальна площа будівлі/будинку

3 450,50 м2 загальна площа будівлі/будинку.

В березні 2024 року по заяві споживача, який є власником житлової квартири за адресою: вул. Захисників Азовсталі, буд.6 кв.37, на підставі наданих документів, а саме технічного паспорту на квартиру, було змінено площу квартири з 51.4 м2 на 53,3 м2

Відповідно по будинку: до 01.03.2024 загальна площа будівлі/будинку складала S=3448,60м2 з 01.03.2024 загальна площа будівлі/будинку складає S=3450,50м2.

Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/ будинку, розподіляються між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/ будинку (включаючи приміщення з індівідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалювальних площ/ об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень відповідно до р. ІV, п. 12 Методики.

Обсяг теплової енергії на опалення загальнобудинкових потреб для ФОП Прищепчук Ірини Михайлівни по приміщенню 48 з урахуванням площі цього приміщення S=278,15м2 та з урахуванням площі всіх житлових та нежитлових приміщень S=3448,60м2 у листопаді 2023 року та S=3450,50м2 у березні 2024 року.

Q оп.збп юр.ос. = 5,6754 /3 448,60*278,15 = 0,4578 Гкал у листопаді 2023 року.

Q оп.збп юр.ос. = 7,331 /3 450,50*278,15 = 0,591 Гкал у березні 2024 року.

Відповідно до р. ІІ формули (3) Методики розраховуємо обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення (Qвідкл.i)

Гкал де - 0,86 * 10-6 - перевідний коефіцієнт одиниць вимірювання фізичних величин, Вт*год у Гкал;

qвтр.транз = 7 Вт/м - питомі теплові втрати ізольованих трубопроводів, які прокладаються в шахтах, каналах, штрабах, Вт/м; питомі теплові втрати трубопроводів, ізоляція на ділянках яких відсутня або порушена, збільшуються на 100%; можуть застосовуватись питомі теплові втрати відповідно до проекту відокремлення (відключення) приміщення (за його наявності) або за результатами розрахунку організації, яка має на це відповідний дозвіл;

lтранз - довжина всіх транзитних трубопроводів у приміщенні з індивідуальним опаленням або окремому приміщенні з транзитними мережами опалення, м;

m опал.розр - фактична кількість годин надання послуги з постачання теплової енергії у розрахунковому періоді, годин.

Отже, обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення (Qвідкл.i) :

Для ФОП Прищепчук О.М.

Qвідкл. = 0,86/1000000 * 7 * 3,13 * 12 * 24 * 17= 0,0923 Гкал у листопаді 2023 року,

Qвідкл. = 0,86/1000000 * 7 * 3,13 * 12 * 24 * 21= 0,114 Гкал у березні 2024 року, де 3,13, м - довжина всіх транзитних трубопроводів у приміщенні з транзитними мережами опалення, м;

12 – кількість стояків транзитних трубопроводів.

Загальний обсяг спожитої теплової енергії для ФОП Прищепчук О.М. по приміщенню 48 за адресою вулиця Захисників Азовсталі, буд.6 складається з обсягу спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення та обсягу спожитої теплової енергії на опалення приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення з урахуванням коригувань між фактичними та звітними показаннями вузла комерційного обліку.

Q оп.юр.ос =Q збп юр.ос.+Qвідкл.+Q кориг.=0,4578+0,0923+0,00 = 0,55 Гкал у листопаді 2023

Q оп.юр.ос =Q збп юр.ос.+Qвідкл.+Q кориг.=0,591+0,114-0,04 = 0,67Гкал у березні 2024.

При цьому, як було роз`яснено позивачем та обґрунтовано враховано судом першої інстанції, кількість стояків та довжина транзитних трубопроводів, які застосовувались при нарахуванні плати за послугу з постачання теплової енергії ФОП ФОП Прищепчук І.М. використані товариством на підставі акту обстеження нежитлового приміщення за адресою вулиця Захисників Азовсталі, буд.6/48 №624 від 24.11.2022 року, який складений представником теплопостачальної організації інспектором теплової інспекції Рукавець І.А.

Натомість наданий відповідачем акт обстеження №481 від 12.01.2026 складений поза межами спірного періоду, за який позивачем здійснено відповідні нарахування. З огляду на дату його складення зазначений акт відображає стан нежитлового приміщення на момент проведення обстеження та сам по собі не підтверджує наявність зафіксованих у ньому обставин у період, за який здійснювалися спірні нарахування.

Відтак цей доказ не спростовує відомостей, покладених позивачем в основу розрахунку обсягу теплової енергії за спірний період.

Крім того, враховуючи представлені відповідачем в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів зауважує про те, що чинні законодавчі приписи не покладають на позивача обов`язок про зберігання та запит технічної інформації на житловий будинок до виконавця комунальних послуг та співвласників будинку. Основним документом відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг затвердженої міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018 зі змінами, яким підприємство може керуватись в своїй діяльності для визначення обсягу теплової енергії, витраченого на загальнобудинкові потреби опалення будівлі є проект на будівлю/будинок та/або результати енергоаудиту (розділ IV).

Щодо заперечень скаржника стосовно застосованих позивачем тарифів на теплову енергію, то суд апеляційної інстанції вважає останні юридично неспроможними та бездоказовими, враховуючи наступне.

Так, з наявних у матеріалах справи актах передачі-прийняття теплової енергії позивачем визначена вартість 1 Гкал. за період, що стягується заборгованість складає – 4 581,12 грн. з ПДВ, 3 817,60 без ПДВ (за період з листопада 2023 по березень 2024); 4 700,00 грн. з ПДВ; 3 916,67 грн. без ПДВ (за період з листопада 2024 по лютий 2025).

Вказані тарифи встановлено рішенням Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 18.10.2023 №1273 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії АТ «Криворізька теплоцентраль» та рішенням Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 26.09.2024 №1195 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії АТ «Криворізька теплоцентраль».

Крім того, позивачем було долучено до матеріалів справи копії відповідних наказів АТ «Криворізька теплоцентраль», якими товариство встановлювало щомісячні коефіцієнти до тарифу з листопада 2023 року по лютий 2025 року.

Враховуючи наведене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визначення обсягу теплової енергії, віднесеного на належне відповідачу нежитлове приміщення, здійснено позивачем із застосуванням передбаченого Методикою порядку розподілу та на підставі вихідних даних, підтверджених матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги наведеного висновку не спростовують, оскільки, заперечуючи правильність визначених позивачем обсягів спожитої теплової енергії, відповідач не наводить іншого розрахунку, здійсненого відповідно до вимог Методики, який би свідчив про неправильність застосованого позивачем порядку розподілу або недостовірність отриманого внаслідок його застосування результату.

При цьому вихідні дані, використані позивачем при здійсненні розрахунку, зокрема щодо загальної опалювальної площі будинку, площі приміщень з індивідуальним опаленням, площі належного відповідачу нежитлового приміщення, показників вузла комерційного обліку, а також кількості та довжини транзитних трубопроводів, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заявленого відповідачем в апеляційному суді клопотання про витребування додаткових доказів.

Отже, з огляду на наявність у матеріалах справи доказів, достатніх для перевірки здійсненого позивачем розрахунку, відсутність належного обґрунтування значення додатково витребуваних документів для встановлення обставин цієї справи, а також недотримання заявником вимог частини другої статті 81 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про витребування доказів.

За встановлених обставин доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позивачем до стягнення сум, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію.

Відтак, встановивши відсутність підстав для задоволення поданого скаржником клопотання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з постачання теплової енергії в сумі 13 809,98 грн грн, а також плати за надання послуги з абонентського обслуговування в сумі 69,66 грн грн за договором від 01.11.2021 за №3223/жб про надання послуги з постачання теплової енергії (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будинку) за адресою (м. Кривий Ріг, вул. Захисників Азовсталі, буд. 6, прим. 48).

Перевіривши правильність здійснених позивачем нарахувань 3% річних у розмірі 398,44 грн. за загальний період з 01.05.2024 по 16.12.2025 та інфляційну складову у розмірі 1144,05 грн. за загальний період з травня 2024 року по грудень 2024 року, колегія суддів констатує безпомилковість проведеного позивачем розрахунку та відповідно обґрунтованість висновків суду про задоволення вказаних вимог.

Щодо висновків суду першої інстанції в частині стягнення пені колегія суддів зазначає таке.

Пунктом 45 Типового договору передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення, при цьому загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

На підставі зазначеного положення договору позивач нарахував відповідачу пеню в загальному розмірі 484,96 грн за період з 01.05.2024 по 16.12.2025.

Разом з тим, перевіряючи правильність визначення позивачем періодів нарахування пені, суд першої інстанції обґрунтовано врахував положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки умовами Типового договору іншого строку нарахування пені не встановлено, шестимісячний строк, передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, підлягав застосуванню окремо щодо кожного простроченого щомісячного платежу з урахуванням установленого для нього граничного строку оплати.

Натомість при здійсненні власного розрахунку позивач наведених законодавчих обмежень не врахував, що призвело до безпідставного нарахування пені за межами встановленого законом шестимісячного строку.

Перевіривши здійснений місцевим господарським судом перерахунок пені окремо за кожним простроченим платежем, виходячи із суми відповідної заборгованості, установленого договором розміру пені та передбаченого частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України граничного періоду її нарахування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість стягнення з відповідача пені в розмірі 209,62 грн та відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог у решті заявленої суми.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин справи та зроблених на їх підставі висновків, а тому не дають підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2026 у справі № 904/7240/25 є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним і всебічним з`ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, та з наданням належної правової оцінки зібраним у справі доказам.

У справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р.» Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2026 у справі № 904/7240/25 ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Прищепчук Ірини Михайлівни не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. У зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Вирішення питання щодо розподілу судових витрат

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Прищепчук Ірини Михайлівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2026 у справі № 904/7240/25 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2026 у справі № 904/7240/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Кошля

Суддя Т.Ю. Демчина

Суддя О.І. Кучеренко