Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №902/110/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Справа № 902/110/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Маціщук А.В. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Новак С.Я.

за участю представників сторін:

позивача: Шиманський В.М.

відповідача: Кулішенко М. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ресурси інвестиції України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 30.06.26р. у справі №902/110/26, ухвалене суддею Шамшуріною М. В., повне рішення складено 10.07.26р.

за позовом Малого підприємства виробничо-комерційна приватна фірма "Вікторія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ресурси інвестиції України"

про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення у розмірі 1 101 173,79 гривень

До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява №б/н від 29.01.2026 (вх.№124/26 від 29.01.2026) Малого підприємства виробничо-комерційної приватної фірми "Вікторія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ресурси інвестиції України" про стягнення за договором оренди нежитлового приміщення №7 від 01.10.2024 року 986 775,71 гривень збитків, завданих внаслідок пошкодження об`єкту оренди, 16 660,00 гривень заборгованості з орендної плати за період повернення майна з 30.09.2025 по 30.10.2025 та 99 960,00 гривень неустойки згідно ч.2 ст.785 ЦК України за період з 31.10.2025 по 26.02.2026.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 30.06.2026р. позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ресурси інвестиції України" на користь Малого підприємства виробничо-комерційна приватна фірма "Вікторія" 986 775,71 гривень збитків, 37 636,20 гривень судових витрат пов`язаних із проведенням експертизи та 13 332,25 гривень судових витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 16 660,00 гривень заборгованості з орендної плати за період з 30.09.2025 по 30.10.2025 та 97 738,08 гривень неустойки за період з 31.10.2025 по 23.01.2026 - відмовлено. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 545,75 гривень та судові витрати пов`язані із проведенням експертизи в сумі 4 363,80 гривень покладено на позивача.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Вінницької області від 30.06.2026р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Технології ресурси інвестиції України" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить відкрити провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Технології ресурси інвестиції України”. Скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 30 червня 2026 року у справі №902/110/26 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ресурси інвестиції України" на користь Малого підприємства виробничо-комерційна приватна фірма "Вікторія" 986 775,71 гривень збитків, 37 636,20 гривень судових витрат пов`язаних із проведенням експертизи та 13 332,25 гривень судових витрат зі сплати судового збору. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення Господарського суду Вінницької області від 30 червня 2026 року у справі №902/110/26 залишити без змін. Стягнути з Малого підприємства виробничо-комерційна приватна фірма "Вікторія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ресурси інвестиції України" судові витрати.

Також, до апеляційної скарги скаржник долучив клопотання про призначення комплексної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2026 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ресурси інвестиції України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 30.06.2026р. у справі №902/110/26. Витребувано у Господарського суду Вінницької області матеріали справи №902/110/26. Запропоновано Малому підприємству виробничо-комерційна приватна фірма "Вікторія" надати апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу в строк до 21.08.2026 р.

03.08.2026 до суду апеляційної інстанції від Малого підприємства виробничо-комерційної приватної фірми «Вікторія» надійшли заперечення на клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології ресурси інвестиції України» про призначення комплексної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, в яких заявник просить залишити зазначене клопотання без розгляду.

Також 03.08.2026 до суду апеляційної інстанції від Малого підприємства виробничо-комерційної приватної фірми «Вікторія» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології ресурси інвестиції України» на рішення Господарського суду Вінницької області від 30.06.2026 у справі № 902/110/26 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 30.06.2026 у справі №902/110/26 - без змін.

11.08.2026р. матеріали справи №902/110/26 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2026 р. розгляд апеляційної скарги призначено на "03" вересня 2026 р. об 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м.Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.

12.08.2026р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Малого підприємства виробничо-комерційна приватна фірма "Вікторія" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

12.08.2026р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ресурси інвестиції України" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2026 р. заяви представників Малого підприємства виробничо-комерційна приватна фірма "Вікторія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ресурси інвестиції України" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/110/26 - задоволено.

В судовому засідання суд апеляційної інстанції розглянув клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ресурси інвестиції України" про призначення комплексної судової будівельно-технічної та оціночно - будівельної експертизи.

Зокрема, у клопотанні відповідач зазначає, що однією з основних складових заявлених позивачем до стягнення збитків є вартість демонтажу перегородок, дверних блоків та інших конструктивних елементів, утворених унаслідок перепланування приміщення.

При цьому відповідач наголошує, що відповідне перепланування було здійснено ще у 2019-2020 роках за погодженням із позивачем та не є погіршенням об`єкта оренди, а має ознаки його поліпшення. На думку відповідача, суд першої інстанції не дослідив належним чином час виникнення, характер і технічну природу зазначених змін, а також не встановив, чи є вони пошкодженнями об`єкта або його невід`ємними поліпшеннями та який вплив вони мали на ринкову вартість нерухомості.

Відповідач також зазначає, що висновок №ОС-557, який покладено в основу визначення розміру збитків, складений за результатами обстеження об`єкта лише 17.12.2025, тобто більш ніж через два з половиною місяці після припинення користування приміщенням відповідачем. При цьому зазначений висновок не встановлює часу виникнення виявлених змін чи пошкоджень, їх технічної природи, а також не містить висновків щодо того, чи є здійснене перепланування невід`ємними поліпшеннями об`єкта та який вплив воно мало на його ринкову вартість.

За твердженням відповідача, встановлення зазначених обставин має істотне значення для з`ясування причинно-наслідкового зв`язку між його діями та заявленими до стягнення збитками, а також для оцінки доводів щодо здійснення перепланування за погодженням із позивачем і відповідності обраного позивачем способу захисту характеру спірних правовідносин.

Відповідач вказує, що зазначені обставини потребують спеціальних знань у сфері будівництва та оцінки нерухомого майна і не можуть бути встановлені судом самостійно. З огляду на це, відповідач вважає призначення комплексної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи необхідним для повного та всебічного з`ясування обставин справи.

Водночас колегія суддів апеляційної інстанції критично оцінює доводи, наведені відповідачем у клопотанні про призначення комплексної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, та не вбачає підстав для його задоволення.

Так, відповідно до частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Разом з тим, саме лише посилання на необхідність з`ясування технічних характеристик об`єкта, характеру виконаних робіт чи вартості відповідних конструктивних елементів не свідчить про наявність передбачених статтею 99 ГПК України підстав для призначення судової експертизи.

При цьому колегія суддів наголошує на тому, що у клопотанні про призначення експертизи, зокрема, мають бути зазначені підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати висновок, та об`єкти дослідження. Водночас запропоновані відповідачем питання не спрямовані на встановлення обставин, які входять до предмета доказування у цій справі.

Питання, які відповідач пропонує поставити судовому експерту, стосуються наступних обставин: час (період) виконання будівельних робіт з переобладнання приміщення, матеріали, які були використані для переобладнання, вартість окремо споруджених конструкцій, ринкова вартість переобладнаних приміщень, ринкова вартість приміщення без проведеного перепланування, чи призвело проведення перепланування до збільшення ринкової вартості об`єкта оренди .

Вбачається, що метою такої експертизи є встановлення вартості робіт з перепланування, виконаних орендарем, що не відповідає предмету доказування, адже встановленню підлягає наявність або відсутність збитків, завданих орендованому майну.

Отже, відповідачем не доведено наявності сукупності умов, передбачених статтею 99 ГПК України, які є необхідними для призначення судової експертизи, а наведені у клопотанні обставини самі по собі не свідчать про неможливість встановлення судом обставин, що мають значення для вирішення спору, на підставі наявних у справі доказів.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у призначенні комплексної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, у зв`язку з чим у задоволенні відповідного клопотання відповідача слід відмовити.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції прибув представник відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв`язку з чим наявні підстави для його скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято відповідно до норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції, дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмета доказування та мають значення для кваліфікації спірних правовідносин, дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог у частині стягнення збитків. При цьому судом не встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів інших фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

У зв`язку з наведеним суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 986 775,71 грн збитків.

Водночас у задоволенні решти позовних вимог, а саме про стягнення 16 660,00 грн заборгованості з орендної плати за період з 30.09.2025 по 30.10.2025 та 97 738,08 грн неустойки за період з 31.10.2025 по 23.01.2026, суд першої інстанції відмовив.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншим учасників по справі

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології ресурси інвестиції України» зазначає про недоведеність усіх елементів складу правопорушення як підстави для стягнення збитків.

На думку скаржника, детальний аналіз мотивувальної частини оскаржуваного рішення свідчить про те, що висновок суду першої інстанції не ґрунтується на належним чином встановлених обставинах справи та досліджених доказах. Зокрема, суд не навів належних мотивів, які б підтверджували встановлення всіх елементів складу господарського правопорушення. Натомість зміст рішення, як зазначає відповідач, фактично зводиться до констатації вартості можливих відновлювальних робіт, визначеної у висновку експерта, яку суд визнав доведеною.

При цьому визначення вартості відновлювальних робіт, у тому числі вартості можливих ремонтно-будівельних робіт, за своєю правовою природою може стосуватися лише питання розміру потенційних збитків, тобто одного з елементів складу правопорушення - наявності шкідливого результату протиправної поведінки. Саме по собі визначення вартості таких робіт, на переконання скаржника, не є доказом наявності збитків як юридичного факту та не може підміняти необхідність доведення інших обов`язкових елементів відповідальності.

Зокрема, висновок експерта не підтверджує ані факту заподіяння пошкоджень саме відповідачем, ані протиправності його поведінки, ані існування причинно-наслідкового зв`язку між його діями та заявленими до відшкодування витратами.

Скаржник також вказує, що ненадання відповідачем контрдоказів щодо розміру збитків, на думку апелянта, не може розцінюватися як автоматичне підтвердження факту завдання збитків, протиправності поведінки відповідача та причинного зв`язку між його діями та заподіяною шкодою, оскільки зазначені обставини є самостійними складовими предмета доказування і кожна з них потребує окремого підтвердження.

Водночас ключовим доказом, врахованим судом першої інстанції, є висновок експерта № ОС-557 від 07.01.2026, яким визначено виключно вартість ремонтно-будівельних робіт.

Скаржник звертає увагу на те, що натурне обстеження об`єкта оренди в межах експертного дослідження, на підставі якого складено висновок № ОС-557 від 07.01.2026, проведено лише 17.12.2025, тобто, як зазначає відповідач, більш ніж через два з половиною місяці після фактичного звільнення приміщення орендарем.

При цьому в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції встановив, що спірний договір оренди припинився у зв`язку із закінченням строку його дії 30.09.2025, а доказів користування відповідачем об`єктом оренди у періоди з 30.09.2025 по 30.10.2025 та з 31.10.2025 по 26.02.2026 судом не встановлено.

На переконання апелянта, зазначена обставина має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки за такого значного проміжку часу експерт об`єктивно не міг встановити, чи існували всі виявлені пошкодження станом на момент повернення приміщення орендодавцю, чи вони виникли вже після звільнення відповідачем об`єкта оренди 30.09.2025 та до проведення його обстеження 17.12.2025.

У зв`язку з цим скаржник вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки висновку експерта як доказу в частині його доказової спроможності для встановлення всіх елементів складу господарського правопорушення, а тому безпідставно поклав його в основу оскаржуваного рішення.

Крім того, відповідач зазначає, що акт обстеження об`єкта оренди не містить належної фіксації його фактичного технічного стану та якості, що унеможливлює достовірне встановлення того, чи були зазначені позивачем дефекти відсутні на момент передачі об`єкта в оренду, чи існували вони раніше.

Відтак, твердження позивача про виникнення відповідних недоліків саме під час перебування приміщення в оренді відповідача, на думку апелянта, є припущенням, яке не підтверджене належними та допустимими доказами.

Таким чином, скаржник вважає, що рішення про стягнення збитків, завданих пошкодженням об`єкта оренди, ухвалено без встановлення часу виникнення таких пошкоджень. При цьому суд, відхиливши докази відповідача, не встановив на підставі інших належних доказів, коли саме виникли перепланування та/або пошкодження, покладені в основу позовних вимог.

Окремо скаржник звертає увагу на те, що єдиним документом, який містить відомості щодо планування та конфігурації спірного приміщення до 2019 року, тобто до фактичної передачі його в користування відповідачу, є наданий позивачем правовстановлюючий документ від 2008 року.

Водночас, на думку відповідача, відсутні підстави вважати, що протягом 11 років у період з 2008 по 2019 роки на об`єкті оренди попередніми користувачами або власником не проводилися ремонтні роботи, демонтаж чи встановлення обладнання, не виникали пошкодження, а також не відбувалися зміни в інженерних мережах або оздобленні, які могли призвести до змін, на які посилається позивач.

Таким чином, як зазначає апелянт, позивач, покладаючи на відповідача відповідальність за виявлені недоліки приміщення, фактично виходить із припущення про незмінність стану об`єкта протягом понад десяти років, що, на думку скаржника, є малоймовірним та не підтвердженим належними доказами.

Зазначені обставини, як стверджує відповідач, судом першої інстанції не були враховані та належним чином оцінені, що призвело до ухвалення незаконного рішення в частині задоволення позовних вимог.

Також в апеляційній скарзі відповідач наголошує на невідповідності обраного позивачем способу захисту фактичним обставинам справи та змісту порушених прав.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивач фактично ототожнює правові наслідки різних договірних правовідносин та намагається покласти на відповідача відповідальність у межах договору оренди 2024 року за обставини, які, як стверджує апелянт, виникли значно раніше, під час існування інших договірних правовідносин.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги, представник Малого підприємства виробничо-комерційної приватної фірми «Вікторія» зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про доведеність позивачем наявності всіх елементів складу господарського правопорушення, а також розміру завданих відповідачем збитків. При цьому відповідачем не доведено відсутності його вини у заподіянні збитків (шкоди).

Доводи апелянта про те, що збитками можуть вважатися лише витрати, які фактично понесені стороною, а не витрати, які особа мусить здійснити для відновлення свого порушеного права, представник позивача вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України до збитків, зокрема, належать витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

З огляду на наведене представник позивача вважає апеляційну скаргу відповідача безпідставною та необґрунтованою, у зв`язку з чим просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

10 жовтня 2008 року Малому підприємству виробничо-комерційна приватна фірма "Вікторія" видано свідоцтво про право власності на перший пусковий комплекс багатофункціонального виробничого корпусу, який в цілому складається з: літери "А1" - підвал: пр. №I-№IV-119,5 кв.м.; літери "А" - перший пусковий комплекс багатофункціонального виробничого корпусу: цокольний поверх пр. №І - №ІІ, №І - №ІІІ -233,6 кв.м.; І поверх - пр. №І - №VII, №12- №32 - 270,5 кв.м.; II поверх - пр. №33 - №47, №І - №ІІ -259,1 кв.м.; III поверх - пр. №48 - №66, №І - №ІІ-261,1 кв.м.; IV поверх - пр. №67 - №73, №І - №ІІ - 176,8 кв.м. Всього загальна площа - 1320,6 кв.м. (т. 1 а.с. 9).

01 жовтня 2019 року між Малим підприємством виробничо-комерційна приватна фірма "Вікторія" (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології ресурси інвестиції України" (далі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 6 (далі - договір) (т. 1 а.с. 10-15).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.1.1.-1.1.3. договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) частину наступного нежитлового приміщення , далі за текстом - об`єкт:

- об`єкт, що орендується, розташований за адресою: 23000, Вінницька область, м. Бар, вул. М.Туніка, 14;

- об`єкт, що орендується, являє собою відокремлене приміщення на другому поверсі п`ятиповерхового нежитлового будинку за вищезазначеною адресою;

- загальна площа об`єкту, що орендується, становить 133,2 кв. м. До складу об`єкту згідно з планом приміщення входять кімнати: №№20,11,35,36,37,38,39,40,41,42,43, план приміщення є додатком 1,2 до договору оренди нежитлового приміщення.

Пунктами 2.1., 2.2. договору визначено, що у відповідності до цього договору даний об`єкт передається у строкове платне користування для розміщення закладу охорони здоров`я. Здійснення іншої діяльності на об`єкті орендар узгоджує з орендодавцем тільки у письмовій формі.

За умовами пунктів 3.1., 3.2. договору прийом-передача об`єкта здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін. Сторони складають акт прийому - передачі об`єкту, який підписується обома сторонами.

Відповідно до пункту 3.3. договору орендар починає користуватися приміщенням, яке орендується одночасно з підписанням сторонами акту прийому-передачі вказаного приміщення. Об`єкт вважається переданим з дати підписання акту прийому-передачі приміщення.

Згідно з пунктами 3.4., 3.5. договору в акті прийому - передачі об`єкта описується стан об`єкта, наявність інженерного обладнання (світильники, розетки, протипожежні і охоронні прилади, лічильники решітки, двері, вікна, кількість ключів від дверей в кожну кімнату і т.п.). Місце передачі об`єкта - Вінницька область м. Бар.

Відповідно до пункту 4.1. договору строк дії договору складає 2 роки і 11 місяців: з "01'' листопада 2019 року по "30" вересня 2022 року.

Додатками 1, 2 до договору оренди нежитлового приміщення № 6 від 01.10.2019 є поверхові плани (1 та 2 поверхів) на будівлю літ "А".

01 жовтня 2019 року Малим підприємством виробничо-комерційна приватна фірма "Вікторія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології ресурси інвестиції України" складено та підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення, за змістом якого підприємством передано, а товариством прийнято в оренду об`єкт оренди (т. 1 а.с. 14-15 зворот).

Згідно акту від 01.11.2019 до складу об`єкта згідно з планом приміщення входять кімнати: №№20,ІІ,35,36,37,38,39,40,41,42,43, загальною площею 133,2 кв.м із визначенням опису переданих кімнат, кількісних характеристик переданого майна згідно змісту наведеного у акті. Загальна комерційна вартість об`єкта, що орендується (133,2 кв.м.) становить 5 594 400,00 гривень.

15 вересня 2020 року між Малим підприємством виробничо-комерційна приватна фірма "Вікторія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології ресурси інвестиції України" підписано додаткову угоду №1 до договору оренди нежитлового приміщення № 6 від 15 вересня 2020 року (далі - додаткова угода) (т. 1 а.с. 16).

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди сторонами погоджено пункт 1.1.3. розділу 1 договору "Предмет договору" викласти в такій редакції: 1.1.3. Загальна площа об`єкту, що орендується, становить 238,0 кв. м. До складу об`єкту згідно з планом приміщення входять кімнати: 1) перший поверх - кімната №20 (тамбур) 2) другий поверх-кімнати №1 (сходова площадка біля входу) №ІІ,33,35,36,37,38,39,40,41,42,43,44,45,46,47.

План приміщення є додатком 1,2 до Договору оренди нежитлового приміщення.

Згідно з пунктом 2 додаткової угоди сторони погодили пункт 5.1 розділу 5. "Порядок та умови розрахунків" викласти в такій редакції: 2.3. Орендна плата за орендоване приміщення встановлена у розмірі 36,00 грн. за один квадратний метр і складає на місяць 8568,00грн. (вісім тисяч п`ятсот шістдесят вісім грн. 00 коп.) в т.ч. ПДВ. Нарахування орендної плати розпочинається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення в оренду. До складу орендної плати не включаються витрати за електроенергію, водопостачання, водовідведення, теплоенергію чи газопостачання, витрати на прибирання території.

15 вересня 2020 року між Малим підприємством виробничо-комерційна приватна фірма "Вікторія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології ресурси інвестиції України" складено та підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення про передання в оренду кімнат загальною площею 104,8 кв.м.; згідно з планом приміщення входять кімнати: 33,47; із визначенням опису переданих кімнат, кількісних характеристик переданого майна згідно змісту наведеного у акті (т. 1 а.с. 17 зворот).

Загальна комерційна вартість об`єкта, що орендується згідно вказаного акту (104,8 кв.м.) становить 4 401 600,00 гривень.

Як убачається із матеріалів справи 02.07.2021 орендар звертався до орендодавця із листом у якому ТОВ "Технології ресурси інвестиції України" з метою створення комфортніших умов для перебування працівників та відвідувачів медичного центру у літній період, зазначило, що має намір встановити 4 (чотири) кондиціонери потужністю 2,5 КВт кожен та відповідно до пп.6.3.6, 6.3.7 укладеного між нами договору оренди нежитлового приміщення, просило надати письмову згоду на таке поліпшення (т. 1 а.с. 33).

Листом № 9 від 30.06.2021 орендодавець повідомив орендаря, що МП ВКПФ "Вікторія" на підставі листа товариства та умов договору оренди нежитлового приміщення №6 від 01 жовтня 2019р. погоджує встановлення кондиціонерів в орендованих приміщеннях по вул.Туніка, 14 в м. Бар за наступних умов: при закінченні строку оренди за даним договором усунути всі недоліки об`єкту оренди, які стались в зв`язку з встановленням кондиціонерів; компенсації на розвиток енергозабезпечення з метою збільшення приєднаної потужності для підключення 4 кондиціонерів в розрахунку 1323,60грн. за 1 кВт електроенергії тобто 4 кондиціонери, потужністю 2,5 кВт кожен = 10.0 кВт = 13236,0 грн. в т.ч. ПДВ (т. 1 а.с. 33 зворот).

Згідно з аналогічними договорами оренди нежитлового приміщення № 6 від 01 жовтня 2022 року, № 6 від 01 жовтня 2023 року, актами прийому-передачі нежитлових приміщень від 01 жовтня 2022 року, від 01 жовтня 2023 року орендоване Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології ресурси інвестиції України" майно передавалось Малим підприємством виробничо-комерційна приватна фірма "Вікторія" в оренду на новий строк (т. 1 а.с. 18-27).

За змістом пунктів 1.1.3. договорів оренди нежитлового приміщення № 6 від 01 жовтня 2022 року, № 6 від 01 жовтня 2023 року загальна площа об`єкту, що орендується, становить 238,0 кв.м. До складу об`єкту згідно з планом приміщення входять кімнати: перший поверх - кімната №20 (тамбур), другий поверх - кімнати №1 (сходова площадка біля входу), №№ІІ,33,35,36,37,38,39,40,41,42,43,44,45,46,47.

Розмір орендної плати сторонами визначено у пунктах 5.1. договорів оренди нежитлового приміщення № 6 від 01 жовтня 2022 року, № 6 від 01 жовтня 2023 року.

Відповідно до актів прийому-передачі нежитлових приміщень від 01 жовтня 2022 року, від 01 жовтня 2023 року до складу об`єкта згідно з планом приміщення входять кімнати: перший поверх - кімната №20 (тамбур), другий поверх - кімнати №1 (сходова площадка біля входу), №№ІІ,33,35,36,37,38,39,40,41,42,43,44,45,46,47.

Загальна комерційна вартість об`єкта, що орендується відповідно до акта від 01 жовтня 2022 року та від 01 жовтня 2023 (238,0 кв.м.) становить 999 600,00 гривень.

Як убачається із матеріалів справи, на виконання умов договорів оренди нежитлового приміщення від 01 жовтня 2019, 01 жовтня 2022 року, від 01 жовтня 2023 року, від 01.10.2024 року, додаткової угоди № 1 від 15.09.2019 до договору оренди нежитлового приміщення від 01.10.2019 згідно актів прийому-передачі нежитлового приміщення від 01 жовтня 2019, 15 вересня 2020 року, 01 жовтня 2022 року, від 01 жовтня 2023 року, від 01.10.2024 року Малим підприємством виробничо-комерційна приватна фірма "Вікторія" як орендодавцем передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Технології ресурси інвестиції України" як орендарю об`єкт оренди згідно з умовами вказаних договорів.

Доказів передання об`єкта оренди за договорами оренди нежитлового приміщення від 01 жовтня 2019, 01 жовтня 2022 року, від 01 жовтня 2023 року, додатковою угодою № 1 від 15.09.2019 до договору оренди нежитлового приміщення від 01.10.2019 за актом здачі – приймання об`єкту оренди орендарем орендодавцю матеріали справи не містять.

01 жовтня 2024 року між Малим підприємством виробничо-комерційна приватна фірма "Вікторія" як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології ресурси інвестиції України" як орендарем укладено договір оренди нежитлового приміщення № 7 (далі - договір) (т. 1 а.с. 28-32 зворот).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.1.1., 1.1.2. договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) частину наступного нежитлового приміщення, далі за текстом - об`єкт: об`єкт, що орендується, розташований за адресою: 23000, Вінницька область, м. Бар, вул. М.Туніка, 14; об`єкт, що орендується, являє собою відокремлене приміщення на другому поверсі п`ятиповерхового нежитлового будинку за вищезазначеною адресою.

Згідно з пунктом 1.1.3. договору загальна площа об`єкту, що орендується, становить 238,0 кв.м. До складу об`єкту згідно з планом приміщення входять кімнати: перший поверх - кімната №20 (тамбур), другий поверх - кімнати №1 (сходова площадка біля входу), №№ІІ,33,35,36,37,38,39,40,41,42,43,44,45,46,47.

Пунктами 2.1., 2.2. договору встановлено, що у відповідності до цього договору даний об`єкт передається у строкове платне користування для розміщення закладу охорони здоров`я. Здійснення іншої діяльності на об`єкті орендар узгоджує з орендодавцем тільки у письмовій формі.

Згідно з пунктом 3.1. договору прийом-передача об`єкта здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін.

Сторони складають акт прийому - передачі об`єкту, який підписується обома сторонами (пункт 3.1. договору).

Відповідно до пункту 3.3. договору орендар починає користуватися приміщенням, яке орендується одночасно з підписанням сторонами акту прийому-передачі вказаного приміщення. Об`єкт вважається переданим з дати підписання акту прийому-передачі приміщення.

За умовами пункту 3.4. договору в акті прийому - передачі об`єкта описується стан об`єкта, наявність інженерного обладнання (світильники, розетки, протипожежні і охоронні прилади, лічильники решітки, двері, вікна, кількість ключів від дверей в кожну кімнату і т.п.).

Відповідно до пункту 3.5. договору місце передачі об`єкта - Вінницька область м. Бар.

Пунктом 3.6. договору визначено, що об`єкт оглянуто представником орендаря до оформлення цього договору. Недоліки або дефекти, які перешкоджали б використанню нерухомості за призначенням, на момент огляду виявлені не були. Претензій до орендодавця щодо якісних характеристик об`єкту орендар не має і приймає його в технічному стані, придатному для використання.

За змістом пункту 3.7. договору ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження об`єкту переходить до орендаря з моменту передачі йому об`єкта.

Відповідно до пункту 4.1. договору строк дії договору складає 1 рік: з "01'' жовтня 2024 року по "30" вересня 2025 року.

Пунктом 4.2. договору сторони передбачили, що за 90 календарних днів до закінчення строку оренди одна із сторін може направити іншій стороні пропозицію про припинення або продовження строку оренди.

Згідно пункту 5.1. договору орендна плата за орендоване приміщення встановлена у розмірі 70,00 грн. за один квадратний метр і складає на місяць 16660,00грн. (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят грн. 00 коп.) в т.ч. ПДВ. Нарахування орендної плати розпочинається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення в оренду. До складу орендної плати не включаються витрати за електроенергію, водопостачання, водовідведення, теплоенергію чи газопостачання, витрати на прибирання території.

Відповідно до пункту 5.6. договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення об`єкту оренди за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість по орендній платі, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, передбачені цим договором.

Згідно з пунктом 6.1., 6.1.1. договору орендодавець зобов`язується передати орендареві об`єкт , зазначений у п.1.1 у стані, придатному для використання за призначенням.

Пунктами 6.2., 6.2.2., 6.2.3. договору сторони визначили, що орендодавець має право:

- вимагати від орендаря усунення погіршень стану об`єкту, які сталися з його вини, а у разі неможливості відновлення предмету цього договору - вимагати відшкодування завданих йому збитків;

- вимагати відшкодування завданих йому з вини орендаря збитків у випадку повернення йому об`єкта в гіршому стані, ніж він був отриманий, з урахуванням нормального зносу.

За змістом пунктів 6.3., 6.3.3, 6.3.4., 6.3.6., 6.3.7., 6.3.10, 6.3.11, 6.3.16 договору орендар зобов`язується зокрема:

- утримувати орендований об`єкт у повній технічній справності та підтримувати належний санітарний стан об`єкта та території, що знаходиться в користуванні з об`єктом (пункт 6.3.3. договору);

- здійснювати за власний рахунок поточний ремонт об`єкта за згодою орендодавця, при цьому орендодавець не компенсує затрати на ремонт орендареві ні на момент проведення ремонту, ні при закінченні строку даного договору (абзац 1 пункт 6.3.4. договору);

- здійснювати поточні ремонти (ремонтно-відновлювальні роботи) негайно, в міру виявлення дефектів, тобто за умов фактичного погіршення технічно-експлуатаційних характеристик споруди (абзац 2 пункт 6.3.4. договору);

- реконструкцію об`єкта та його поліпшення проводити тільки за письмовою згодою орендодавця (пункт 6.3.6. договору);

- не здійснювати без письмової згоди орендодавця перебудову, добудову, перепланування та інші роботи на об`єкті (пункт 6.3.7. договору);

- нести повну матеріальну відповідальність за об`єкт у випадку його знищення (пожежа, механічне, фізичне знищення) з вини орендаря (виходячи з ринкових цін на нерухомість, які склались у відповідний момент) (пункт 6.3.10. договору);

- у випадку пошкодження вікон (скла), дверей, поверхонь (зовнішніх і внутрішніх) - за власний рахунок усувати такі пошкодження (пункт 6.3.11. договору);

- при закінченні строку оренди за даним договором передати об`єкт в належному стані орендодавцю (не в гіршому стані, ніж він був отриманий) (пункт 6.3.16. договору).

Пунктом 7.1. договору сторонами визначено, що повернення орендодавцеві об`єкта, що орендується здійснюється комісією із представників сторін, про що складається відповідний акт.

Відповідно 7.2. договору протягом 30 діб з моменту закінчення терміну оренди орендар зобов`язаний виїхати з об`єкта, що орендується, та підготувати його до передачі орендодавцю. Протягом цього терміну орендар сплачує орендну плату.

За умовами пункту 7.3. договору при передачі об`єкта складається акт здачі-приймання, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Згідно з пунктом 7.4. договору об`єкт вважається зданим орендодавцеві з моменту підписання акта здачі-приймання.

За змістом пункту 7.5. договору об`єкт повинен бути переданий орендодавцеві без пошкоджень, не потребувати капітального ремонту чи заліпи окремих частин об`єкта. У разі наявності при здачі об`єкта таких недоліків, орендар зобов`язаний усунути їх за власний рахунок.

Відповідно до пункту 7.6. договору здійснені орендарем покращення об`єкта є власністю орендаря в тому випадку, якщо вони віддільні від об`єкту без шкоди для нього.

Згідно з пунктом 7.7. договору у випадку, якщо орендар здійснив за власний рахунок та за згодою орендодавця покращення, віддільні без шкоди для об`єкта, що орендується, він не має право після припинення договору на відшкодування вартості таких покращень.

Орендар, який затримав повернення об`єкту орендодавцеві, несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження (пункт 7.8. договору).

Згідно з пунктом 9.1. договору дія цього договору припиняється при закінченні строку, на який його було укладено.

Сторони у своїх відносинах виключають застосування норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна" із змінами та доповненнями (пункт 11.6 договору).

Відповідно до акту прийому-передачі нежитлових приміщень від 01 жовтня 2024 року до складу об`єкта згідно з планом приміщення входять кімнати: перший поверх - кімната №20 (тамбур), другий поверх - кімнати №1 (сходова площадка біля входу), №№ІІ,33,35,36,37,38,39,40,41,42,43,44,45,46,47 (т. 1 а.с. 31-32 зворот).

Загальна комерційна вартість об`єкта, що орендується відповідно до акта від 01 жовтня 2024 (238,0 кв.м.) становить 999600,00 гривень.

Як убачається із матеріалів справи, листом № 12 від 18 червня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Технології ресурси інвестиції України" (ТОВ "Тіарай України") повідомило позивача у порядку пунктів 4.1., 4.2. договору оренди, що у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди нежитлового приміщення №7 від 01 жовтня 2024 року, товариство має намір припинити його дію 30 вересня 2025 року та просило розглянути це повідомлення, повідомити товариство про подальші дії щодо передачі орендованого приміщення після 30 вересня 2025 року (т. 1 а.с. 34).

У відповідь на вказане повідомлення Мале підприємство виробничо-комерційна приватна фірма "Вікторія" у листі № 6 від 10.07.2025 зазначило, що у зв`язку із закінченням 30 вересня 2025р. строку дії договору, орендар до 30 жовтня 2025р. має виїхати з об`єкта та підготувати його до передачі; об`єкт вважатиметься зданим орендодавцеві з моменту підписання акту здачі-приймання (т. 1 а.с. 34 зворот).

Листом № 9 від 31.07.2025 позивач звернувся до відповідача та зазначив, що у зв`язку з наближенням закінчення договору оренди нежитлового приміщення №7 від 01.10.2024р. орендодавець просить орендаря прибути 14 серпня 2025 року о 10:00 годині в м.Бар вул. М.Туніка, 14 для проведення спільного огляду стану приміщення, яке орендує ТОВ "Тіарай України" та визначення недоліків чи пошкоджень (віконних блоків, стін та інших поверхонь) для подальшого їх усунення (т. 1 а.с. 35).

09 вересня 2025 року ТОВ "Технології ресурси інвестиції України" надіслало МП ВКПФ "Вікторія" листа № 22 від 09.09.2025, у якому повідомило орендодавця, що 01.09.2025 орендоване (згідно договору оренди нежитлового приміщення №7 від 01 жовтня 2024 року) приміщення, за адресою: Вінницька область, Жмеринський р-н, м. Бар, вул. Туніка,14 орендарем повністю звільнено (т. 1 а.с. 132-135).

У вказаному листі відповідачем також зазначено, що у зв`язку зі звільненням об`єкта оренди за договором товариство повторно пропонує забезпечити на 11:00 годину 15.09.2025р. представника/представників для прийнятні ключів та приміщення.

Окремо ТОВ "Технології ресурси інвестиції України" у листі № 22 від 09.09.2025 зазначено, що на виконання умов договору та враховуючи лист орендодавця вих. № 9 від 31 липня 2025р., товариство просить належно зафіксувати, оформити та письмово повідомити про недоліки в орендованому приміщенні, про які йдеться в п.7.5 договору, якщо такі будуть виявлені.

До листа №22 від 09.09.2025 відповідачем долучено акт здачі - приймання, (повернення) майна з оренди від 01.09.2025р. підписаний орендарем в двох примірниках, на 5 (п`яти аркушах).

Про отримання вказаного листа свідчать наявні у матеріалах справи опис вкладення та накладна до вкладення №2105000710540.

Обставину отримання цього листа з актами позивач не заперечив, зазначив про не підписання підприємством долученого до листа акта.

Листом №15 від 06 жовтня 2025 позивачем повідомлено відповідача про проведення 15.09.2025 огляду орендованого товариством на підставі договору оренди від 01.10.2024р. нежитлового приміщення та зауважено, що згідно пункту 7.5. вказаного договору об`єкт оренди має бути переданий орендодавцеві без пошкоджень, не потребувати капітального ремонту чи заміни окремих частин об`єкта (т. 1 а.с. 36, 36 зворот, 121, 121 зворот).

У вказаному листі МП ВКПФ "Вікторія" зазначило, що в ході проведення огляду нежитлового приміщення було виявлено багато недоліків та пошкоджень, а саме:

- не знято вивіску про назву (після її зняття необхідно усунути сліди від її кріплення (отвори в стінах і покрівлі));

- у вхідному тамбурі (кім. 20) при вході не знято два кошики, після демонтажу яких та інших знятих елементів потрібно частково шпаклювати стіни та повністю перефарбовувати;

- на сходовій клітці непрофесійно знято світильники типу "бра", після їх демонтажу залишились пошкоджені місця на стінах, електропроводка залишилась без ізоляції, самі світильники і світло відсутні. Також на стінах є пошкодження від демонтажу інших елементів (дзеркало, та ін.). Тому стіни потрібно частково шпаклювати і повністю перефарбовувати;

- в туалеті (кім. 40) відсутня кришка унітазу і знятий умивальник з належною фурнітурою. При цьому відкритими залишено труби системи водопостачання та водовідведення. Також після демонтажу інших елементів пошкоджено плитку на стінах;

- в кімнаті 41 внаслідок демонтажу елементів потребують часткового шпаклювання стіни та повністю перефарбовувати. Також потрібно шпаклювати та фарбувати підвіконня. Виявлено відсутність стабілізатора напруги;

- в кімнаті 43 відсутній світильник і світло, оглянути не було змоги;

- в решті кімнат на стінах є сліди використання, потертості, після демонтажу елементів стіни потребують часткового шпаклювання та повністю перефарбовувати. В кімнатах де були сантехнічні прилади після їх демонтажу залишені відкритими труби мереж водопостачання та водовідведення. На стінах кімнат та коридорі а також на вікнах залишені наклеєними малюнки. В кімнатах частково відсутні світильники та плити підвісної стелі. У місцях, де відсутні світильники проводка не ізольована. У деяких кімнатах відсутні розетки, проводка не за ізольована, відсутня частина плінтусів. Також потребують шпаклювання та фарбування підвіконня. Світильники, які залишені мають значні сліди експлуатації;

- в кімнаті № 33 потребує заміни склопакет (згідно п. 6.3.11. договору від 01.10.2024р. орендар зобов`язаний за власний рахунок усувати такі пошкодження);

- в кімнату 47 під час огляду зайти не було можливості через відсутність ключів в орендаря;

- в кімнатах, де були встановлені кондиціонери, після їх демонтажу залишені шахти труб та отвори в зовнішніх капітальних стінах;

- під час звільнення об`єкта, що орендується відбулося непрофесійне втручання орендарем в інженерні мережі будівлі (системи водопостачання, водовідведення та електропостачання).

Також, у вказаному листі МП ВКПФ "Вікторія" повідомило ТОВ "Технології ресурси інвестиції України" (ТОВ "Тіарай України"), що в ході проведення огляду нежитлового приміщення орендодавцем було виявлено самовільне перепланування з влаштуванням перегородок в кімнатах 42 та 33, що призвело до появи нових кімнат, тому необхідно провести демонтаж вказаних перегородок з заміною підвісної стелі та плитки підлоги в кімнатах 42 та 33. Все приміщення потребує генерального прибирання, включаючи миття вікон. Зазначено, що згідно п. 7.5. договору від 01 жовтня 2024р. у разі наявності при здачі об`єкта таких недоліків, орендар зобов`язаний усунути їх за власний рахунок.

У листі №15 від 06 жовтня 2025 позивач наполягав терміново підготувати об`єкт до передачі орендодавцю.

Лист №15 від 06 жовтня 2025 отримано 13.10.2025 представником відповідача Крісловською З.В.

Листом №17 від 13 жовтня 2025 позивачем повідомлено відповідача про проведення 15.09.2025 огляду орендованого товариством на підставі договору оренди від 01.10.2024р. нежитлового приміщення, зауважено, що згідно пункту 7.5. вказаного договору об`єкт оренди має бути переданий орендодавцеві без пошкоджень, не потребувати капітального ремонту чи заміни окремих частин об`єкта та повідомлено про виявлені у ході проведення огляду нежитлового приміщення МП ВКПФ "Вікторія" недоліки та пошкодження згідно переліку зазначеному у вказаному листі (вказаний перелік аналогічний зазначеному у листі №15 від 06 жовтня 2025) (т. 1 а.с. 37, 37 зворот, 122-131).

У листі №17 від 13 жовтня 2025 МП ВКПФ "Вікторія" повідомило ТОВ "Технології ресурси інвестиції України" (ТОВ "Тіарай України"), що в ході проведення огляду нежитлового приміщення орендодавцем було виявлено самовільне перепланування з влаштуванням перегородок в кімнатах 42 та 33, що призвело до появи нових кімнат, тому необхідно провести демонтаж вказаних перегородок з заміною підвісної стелі та плитки підлоги в кімнатах 42 та 33. Підприємством зазначено, що все приміщення потребує генерального прибирання, включаючи миття вікон; згідно п. 7.5. договору від 01 жовтня 2024р. у разі наявності при здачі об`єкта таких недоліків, орендар зобов`язаний усунути їх за власний рахунок та у вказаному листі позивач наполягав терміново підготувати об`єкт до передачі орендодавцю.

У додатку до листа №17 від 13 жовтня 2025 підприємством долучено дефектний акт та кошторисний розрахунок на поточний ремонт об`єкта оренди; лист отримано 13.10.2025 представником відповідача Крісловською З.В.

27.11.2025 МП ВКПФ "Вікторія" звернулось до ТОВ "Технології ресурси інвестиції України" (ТОВ "Тіарай України") із листом № 23 від 27.11.2025, у якому зазначило, що з метою проведення будівельно-оціночного дослідження для визначення вартості відновлювального ремонту приміщення та складання судовим експертом Торгової промислової палати України акту огляду приміщення та фіксування пошкоджень МП ВКПФ "Вікторія" запрошує уповноваженого представника ТОВ "Тіарай України" прибути 11 грудня 2025 року об 11:00 годині в м. Бар вул. М.Туніка, 14 для проведення спільного огляду стану приміщення (т.1 а.с. 38).

Лист №23 від 27.11.2025 отримано адміністратором ТОВ "Технології ресурси інвестиції України" (ТОВ "Тіарай України") Васютинською Ю.П. 27.11.2025.

07.01.2026 експертом Вінницької торгово-промислової палати на замовлення Малого підприємства виробничо-комерційної приватної фірми "Вікторія" складено висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження №ОС-557 (т. 1 а.с. 39-72).

На розгляд експерта Вінницької торгово-промислової палати було поставлено питання щодо визначення вартості ремонтно-будівельних робіт, які необхідно виконати у приміщеннях першого пускового комплексу багатофункціонального виробничого корпусу, розташованого за адресою: Вінницька область, Жмеринський район, м. Бар, вул. Миколи Туніка, буд.№14, що належить на праві приватної власності Малому підприємству виробничо-комерційній приватній фірмі «Вікторія».

Зокрема, перед експертом поставлено питання щодо визначення вартості таких робіт:

· демонтажу перегородок на металевому каркасі з обшивкою гіпсокартонними листами та встановлених у них дверних блоків у приміщеннях поз. 33 та поз. 42;

· демонтажу світильників для люмінесцентних ламп у кількості 17 шт.;

· демонтажу плит стельових «Армстронг» та каркаса стелі у приміщеннях поз. 33 та поз. 42;

· демонтажу підвісної стелі з гіпсокартону та каркаса стелі у приміщенні поз. 42;

· розбирання заповнення віконного прорізу у приміщенні поз. 33;

· демонтажу опорядження стіни з керамічної плитки площею 1,5 кв. м у приміщенні поз. 40;

· демонтажу опорядження стін пластиковими панелями у приміщенні поз. 33;

· демонтажу покриття підлоги з керамічної плитки у приміщеннях поз. 33 та поз. 42;

· демонтажу плінтусів у приміщеннях поз. 33– 39, 41– 43;

· демонтажу трубопроводів водопостачання та каналізації у приміщеннях поз. 33 та поз. 42;

· улаштування каркаса підвісних стель та підвісної стелі «Армстронг» у приміщеннях поз. 33 та поз. 42;

· монтажу світильників для люмінесцентних ламп у кількості 17 шт.;

· заповнення віконного прорізу (встановлення склопакета) у приміщенні поз. 33;

· облицювання поверхонь стін керамічною плиткою площею 1,5 кв. м у приміщенні поз. 40;

· очищення стін від фарби у приміщеннях поз. 20, поз. II, поз. 33– 43;

· часткового ремонту штукатурки стін у приміщеннях поз. 20, поз. II, поз. 33– 43;

· шпаклювання стін та укосів мінеральною шпаклівкою у приміщеннях поз. 20, поз. II, поз. 33-43;

· фарбування стін та укосів латексними фарбами у приміщеннях поз. 20, поз. II, поз. 33– 43;

· фарбування підвіконних плит у приміщеннях поз. 33– 38, поз. 41– 42;

· забивання отворів у місцях проходу дренажних трубок кондиціонерів у приміщеннях поз. 34, поз. 38 та між приміщеннями поз. 38 і поз. 42;

· улаштування покриття підлоги з керамічної плитки у приміщеннях поз. 33 та поз. 42;

· улаштування плінтусів у приміщеннях поз. 33– 39, 41– 43.

Як зазначено у висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження № ОС-557 від 07.01.2026, вказаний висновок підготовлено для подання до суду.

Висновок містить підпис судового експерта щодо його обізнаності про кримінальну відповідальність за статтею 384 КК України за дачу завідомо неправдивих висновків.

За результатом проведеного дослідження експертом зроблено наступний висновок - на підставі проведеного дослідження, наданих матеріалів, враховуючи результати проведеного натурного обстеження об`єкту дослідження, встановлено, що вартість ремонтно-будівельних робіт, які необхідно виконати у приміщеннях будівлі першого пускового комплексу багатофункціонального виробничого корпусу, розташованого за адресою: Вінницька обл., Жмеринський р-н, м. Бар, вул. Миколи Туніка, буд. №14, що належить на правах приватної власності Малому підприємству виробничо-комерційній приватній фірмі "Вікторія", згідно переліку, наведеного у заяві на проведення будівельно-технічного дослідження (вих. №26 від 11.12.2025 р.), станом на 05.01.2026 р., становить: 986 775,71 гривень.

Згідно наданих представником відповідача пояснень від 24.03.2026 ОСОБА_1 , яка станом на 2019-2021 р.р. перебувала на посаді директора ТОВ "Тіарай України" у 2019 році ТОВ "Тіарай України" мало намір розширювати свою діяльність як медичного центру "MED ОК". На пропозицію директора МП ВКПФ "Вікторія", Хаєцькою А.Е. було оглянуто приміщення розташованого за адресою: м. Бар, вул. Миколи Туніка, 14 та встановлено, що зазначене приміщення не є пристосованим для розміщення закладу охорони здоров`я (згідно цілей ТОВ "Тіарай України"). Разом з тим, директором МП ВКПФ "Вікторія" було запевнено Хаєцьку А.Е. щодо забезпечення виконання необхідних робіт для приведення приміщення у відповідність до вимог, встановлених для закладу охорони здоров`я, а відтак ТОВ "Тіарай України" було прийнято рішення про укладення відповідного договору оренди та подальшу підготовку приміщення до експлуатації.

Відповідно до наданих ОСОБА_1 пояснень 01.10.2019 року між МП ВКПФ "Вікторія" та ТОВ "Технології ресурси інвестиції України" було укладено договір оренди № 6 та надалі ремонтні та демонтажні роботи на об`єкті оренди виконувалися за фактичною згодою та повною обізнаністю орендодавця та безпосередньо особами, залученими орендодавцем; витрати на придбання будівельних матеріалів у повному обсязі оплачувалися орендарем, що підтверджується відповідними видатковими накладними та більшість витрат покривалися готівковими коштами, без видачі фіскальних та/або інших документів на їх підтвердження.

За твердженням Хаєцької А.Е. після передачі об`єкта оренди у користування ТОВ "Тіарай України" за договором оренди від 01.10.2019 року, орендодавець передав ключі від підвального приміщення в об`єкті оренди своєму інженеру, який відкривав і закривав підвал, куди в подальшому було знесено демонтовані елементи, зокрема застарілі дерев`яні двері, лампові світильники, плінтуса, сантехніка (включаючи умивальник і унітаз). Демонтаж зазначених елементів здійснювався працівником орендодавця, при цьому ключі від підвального приміщення протягом усього часу перебували у розпорядженні орендодавця, що свідчить про його повний контроль над зберіганням демонтованих конструкцій. За наслідками здійснених ремонтних робіт, 15.09.2020 року між МП ВКПФ "Вікторія" та ТОВ "Тіарай України" було укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди.

Хаєцька А.Е. пояснила, що розширення площ та пов`язані з ним перепланування здійснювалися за згодою та з відома орендодавця, в межах досягнутих між сторонами домовленостей. Обізнаність Погребняка В.М. про наявність перепланувань та проведені на об`єкті роботи підтверджується тим, що 12.11.2020 року Головним управлінням Держпродспоживслужби у Вінницькій області було видано Акт №4043 санітарно- епідеміологічного обстеження об`єкта, який містить детальний опис структури, площ та функціонального призначення приміщень, зокрема із зазначенням кількості кабінетів лікарського прийому та допоміжних приміщень. Зазначений акт був складений державним органом, у період дії договору оренди №6 від 01.10.2019 року, за відсутності будь-яких зауважень з боку орендодавця, що свідчить про прийняття ним фактичного стану об`єкта та його відповідність цільовому використанню.

4.Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статей 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1-2 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно частини 1 статті 761 ЦУ України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

За змістом частини 1, частини 5 статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина 1статті 763 ЦК України).

Положеннями статті 767 ЦК України визначено, що наймодавець зобов`язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.

Наймодавець зобов`язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров`я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час володіння та/або користування нею.

Наймач зобов`язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Положеннями статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення за договором оренди нежитлового приміщення № 7 від 01.10.2024, 986 775,71 грн збитків, завданих унаслідок пошкодження об`єкта оренди, 16 660,00 грн заборгованості з орендної плати за період з 30.09.2025 по 30.10.2025 та 99 960,00 грн неустойки відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України за період з 31.10.2025 по 26.02.2026.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором оренди нерухомого майна.

Щодо позовних вимог про стягнення 16 660,00 грн заборгованості з орендної плати за період з 30.09.2025 по 30.10.2025 та 99 960,00 грн неустойки відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України за період з 31.10.2025 по 26.02.2026 колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.

Щодо позовних вимог про стягнення 16 660,00 грн заборгованості з орендної плати за період з 30.09.2025 по 30.10.2025 колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.

На обґрунтування зазначених позовних вимог позивач послався на положення пункту 7.2 договору оренди.

Пунктом 7.2. договору оренди визначено, що протягом 30 діб з моменту закінчення терміну оренди орендар зобов`язаний виїхати з об`єкта, що орендується, та підготувати його до передачі орендодавцю. Протягом цього терміну орендар сплачує орендну плату.

За умовами пункту 5.6. договору оренди у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення об`єкту оренди за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість по орендній платі, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, передбачені цим договором.

Згідно з частиною 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України.

Разом з тим, із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором оренди у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду).

Приписами частини 2 статті 785 ЦК України передбачено, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 року в справі № 910/11131/19.

Положеннями пункту 4.1 договору визначено, що строк дії договору складає 1 рік: з "01'' жовтня 2024 року по "30" вересня 2025 року.

За умовами пункту 7.3. договору при передачі об`єкта складається акт здачі-приймання, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Згідно з пунктом 7.4. договору об`єкт вважається зданим орендодавцеві з моменту підписання акта здачі-приймання.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що листом №12 від 18.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології ресурси інвестиції України» (ТОВ «Тіарай України») повідомило позивача в порядку пунктів 4.1, 4.2 договору оренди про намір припинити дію договору оренди нежитлового приміщення № 7 від 01.10.2024 у зв`язку із закінченням строку його дії 30.09.2025 та просило повідомити про подальші дії щодо передачі орендованого приміщення після 30.09.2025 (т. 1, а. с. 34).

09.09.2025 ТОВ «Технології ресурси інвестиції України» надіслало Малому підприємству виробничо-комерційній приватній фірмі «Вікторія» лист № 22 від 09.09.2025, у якому повідомило, що станом на 01.09.2025 орендоване за договором оренди нежитлового приміщення № 7 від 01.10.2024 приміщення за адресою: Вінницька область, Жмеринський район, м. Бар, вул. Туніка, 14, орендарем повністю звільнено (т. 1, а. с. 132-135).

У цьому ж листі відповідач повторно запропонував орендодавцю забезпечити явку представника (представників) об 11:00 год. 15.09.2025 для прийняття ключів та приміщення.

Крім того, ТОВ «Технології ресурси інвестиції України» зазначило, що на виконання умов договору оренди та з урахуванням листа орендодавця вих. № 9 від 31.07.2025 просить належним чином зафіксувати, оформити та письмово повідомити про недоліки в орендованому приміщенні, передбачені пунктом 7.5 договору, у разі їх виявлення.

До листа № 22 від 09.09.2025 відповідачем було долучено акт здачі-приймання (повернення) майна з оренди від 01.09.2025, підписаний орендарем у двох примірниках на п`яти аркушах.

Факт отримання зазначеного листа та примірників акта приймання-передачі об`єкта оренди підтверджується наявними у матеріалах справи описом вкладення та накладною до вкладення № 2105000710540.

Представник позивача визнав факт отримання вказаних документів та пояснив, що акт приймання-передачі з боку орендодавця не підписувався, оскільки стан об`єкта оренди, на його думку, не відповідав умовам договору оренди.

Із встановлених обставин вбачається, що відповідач до закінчення строку дії договору звільнив об`єкт оренди та направив орендодавцю акт приймання-передачі (повернення) майна для його підписання, проте доказів складення орендодавцем власного акта приймання-передачі об`єкта оренди та направлення його орендарю матеріали справи не містять.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що відмова орендодавця від підписання акта приймання-передачі з посиланням на наявність недоліків або пошкоджень об`єкта оренди не може бути оцінена як невиконання орендарем обов`язку щодо повернення об`єкта оренди.

За своєю правовою природою неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.

Отже, орендодавець вправі звернутися до суду з вимогою про стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України лише у разі неповернення орендарем майна після припинення договору оренди.

Колегія суддів також враховує правову позицію, відповідно до якої незалежно від способу договірного врегулювання відносин між сторонами у разі невиконання або несвоєчасного виконання наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі після припинення договору оренди такі правовідносини не можуть регулюватися інакше, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України.

Відповідний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2021 у справі №904/577/20 та від 21.03.2023 у справі №922/1155/20.

Суд першої інстанції правильно виснував, що відсутні правові та фактичні підстави для стягнення неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, а також про відсутність підстав для стягнення 16 660,00 грн заборгованості з орендної плати за період з 30.09.2025 по 30.10.2025, оскільки позивачем не доведено продовження користування відповідачем об`єктом оренди протягом зазначеного періоду.

Разом з тим, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, колегія суддів здійснює апеляційний перегляд у межах доводів апеляційної скарги, проте у цій частині рішення не оскаржується.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача, який оскаржує рішення в частині задоволення вимог про стягнення збитків, зазначається наступне.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги про стягнення збитків, позивач посилається на те, що відповідно до пунктів 6.2.2, 6.2.3 договору об`єкт оренди після припинення договірних відносин має бути повернутий орендодавцю у належному стані, не потребувати ремонту та бути не в гіршому стані, ніж на момент його передачі в оренду.

За твердженням позивача, під час огляду об`єкта оренди було виявлено численні пошкодження, недоліки, а також факти перебудови та втручання в об`єкт без згоди орендодавця. У зв`язку з цим відповідачу було запропоновано усунути виявлені недоліки, здійснити демонтаж встановлених елементів та відновити об`єкт оренди. Водночас, за твердженням позивача, відповідач не виконав зазначених вимог, викладених у листах та дефектному акті.

Відповідно до вимог статті 773 ЦК України наймач зобов`язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач володіє та/або користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Згідно з пунктами 6.3.6, 6.3.7 договору орендар взяв на себе зобов`язання проводити реконструкцію об`єкта та його поліпшення лише за письмовою згодою орендодавця, а також не здійснювати без такої згоди перебудову, добудову, перепланування та інші роботи на об`єкті.

Відповідно до пункту 6.3.11 договору орендар зобов`язаний у разі пошкодження вікон (скла), дверей, зовнішніх та внутрішніх поверхонь усувати такі пошкодження за власний рахунок.

За змістом пункту 6.3.16 договору після закінчення строку оренди орендар зобов`язаний передати об`єкт орендодавцю у належному стані, не гіршому, ніж він був отриманий.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, листом № 15 від 06.10.2025 позивач повідомив відповідача про проведення 15.09.2025 огляду орендованого нежитлового приміщення та звернув увагу на обов`язок орендаря відповідно до пункту 7.5 договору передати об`єкт орендодавцеві без пошкоджень, у стані, який не потребує капітального ремонту чи заміни окремих частин об`єкта.

У зазначеному листі позивач навів перелік виявлених під час огляду недоліків та пошкоджень, зокрема незняту вивіску та сліди її кріплення, пошкодження стін у вхідному тамбурі, наслідки непрофесійного демонтажу світильників на сходовій клітці, пошкодження стін та електропроводки, відсутність окремих сантехнічних приладів та пошкодження плитки у санвузлі, необхідність відновлення стін і підвіконь у окремих приміщеннях, відсутність стабілізатора напруги, світильників, розеток, частини плінтусів та елементів підвісної стелі, пошкодження склопакета у кімнаті №33, залишені після демонтажу кондиціонерів шахти труб та отвори у зовнішніх капітальних стінах, а також наслідки втручання в інженерні мережі будівлі.

Також у листі № 15 від 06.10.2025 МП ВКПФ «Вікторія» повідомило ТОВ «Технології ресурси інвестиції України» (ТОВ «Тіарай України»), що під час проведення огляду нежитлового приміщення орендодавцем було виявлено самовільне перепланування з влаштуванням перегородок у кімнатах № 42 та № 33, унаслідок чого утворено нові приміщення. У зв`язку з цим позивач зазначив про необхідність демонтажу вказаних перегородок із заміною підвісної стелі та плитки підлоги у кімнатах № 42 та № 33. Крім того, у листі вказано, що все приміщення потребує генерального прибирання, у тому числі миття вікон.

При цьому позивач послався на пункт 7.5 договору від 01.10.2024, відповідно до якого у разі виявлення при здачі об`єкта зазначених недоліків орендар зобов`язаний усунути їх за власний рахунок, та наполягав на необхідності термінової підготовки об`єкта до передачі орендодавцю.

Вказаний лист № 15 від 06.10.2025 отримано 13.10.2025 представником відповідача Крісловською З.В., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Крім того, листом № 17 від 13.10.2025 МП ВКПФ «Вікторія» повторно повідомило ТОВ «Технології ресурси інвестиції України» (ТОВ «Тіарай України») про результати проведеного 15.09.2025 огляду орендованого нежитлового приміщення та звернуло увагу на положення пункту 7.5 договору, згідно з яким об`єкт оренди має бути переданий орендодавцеві без пошкоджень, не потребувати капітального ремонту чи заміни окремих частин об`єкта.

У цьому листі позивачем повторно наведено перелік виявлених під час огляду недоліків та пошкоджень, аналогічний переліку, зазначеному у листі № 15 від 06.10.2025 (т. 1, а.с. 37, 37 зворот, 122-131).

Зокрема, у листі № 17 від 13.10.2025 МП ВКПФ «Вікторія» додатково акцентувало увагу відповідача на виявленому самовільному переплануванні приміщення шляхом влаштування перегородок у кімнатах № 42 та № 33, що призвело до утворення нових кімнат. У зв`язку з цим позивач зазначив про необхідність демонтажу таких перегородок, заміни підвісної стелі та плитки підлоги у відповідних приміщеннях.

Також позивач зазначив про необхідність проведення генерального прибирання всього об`єкта, у тому числі миття вікон, та повторно наголосив, що відповідно до пункту 7.5 договору у разі наявності при здачі об`єкта зазначених недоліків орендар зобов`язаний усунути їх за власний рахунок. У зв`язку з цим відповідачу запропоновано терміново підготувати об`єкт до передачі орендодавцю.

До листа № 17 від 13.10.2025 позивачем також долучено дефектний акт та кошторисний розрахунок вартості поточного ремонту об`єкта оренди. Зазначений лист разом із додатками отримано представником відповідача Крісловською З.В. 13.10.2025.

У подальшому, 27.11.2025, МП ВКПФ «Вікторія» звернулося до ТОВ «Технології ресурси інвестиції України» (ТОВ «Тіарай України») з листом № 23, у якому повідомило про намір провести будівельно-оціночне дослідження з метою визначення вартості відновлювального ремонту приміщення, а також складання судовим експертом Вінницької торгово-промислової палати акта огляду приміщення та фіксації наявних пошкоджень.

З метою забезпечення участі відповідача у проведенні такого огляду позивач запросив його уповноваженого представника прибути 11.12.2025 об 11:00 годині за адресою: м. Бар, вул. М. Туніка, 14, для проведення спільного огляду стану орендованого приміщення (т. 1, а.с. 38).

Лист № 23 від 27.11.2025 отримано адміністратором ТОВ «Технології ресурси інвестиції України» (ТОВ «Тіарай України») Васютинською Ю.П. 27.11.2025, що підтверджує обізнаність відповідача про проведення відповідного огляду та запропоновану позивачем процедуру фіксації стану об`єкта оренди.

За результатами проведеного дослідження 07.01.2026 експертом Вінницької торгово-промислової палати на замовлення МП ВКПФ «Вікторія» складено висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження № ОС-557, який міститься в матеріалах справи (т. 1, а.с. 39-72).

На розгляд експерта Вінницької торгово-промислової палати було поставлено питання: визначити вартість ремонтно-будівельних робіт, які необхідно виконати у приміщеннях першого пускового комплексу багатофункціонального виробничого корпусу, розташованого за адресою: Вінницька обл., Жмеринський р-н, м. Бар, вул. Миколи Туніка, буд. №14, що належить на правах приватної власності Малому підприємству виробничо-комерційній приватній фірмі "Вікторія", а саме:

- демонтаж перегородок на металевому каркасі з обшивкою гіпсокартонними листами та встановлених в них дверних блоків у приміщеннях поз. 33 та поз. 42;

- демонтаж перегородок на металевому каркасі з обшивкою гіпсокартонними листами та встановлених в них дверних блоків у приміщеннях поз. 33 та поз. 42; демонтаж світильників для люмінісцентних ламп у кількості 17 шт.;

- демонтаж плит стельових "Армстронг" та каркасу стелі у приміщеннях поз. 33 та поз. 42;

- демонтаж підвісної стелі з гіпсокартону та каркасу стелі у приміщенні поз 42- розбирання заповнення віконного прорізу у приміщенні поз. 33;

- демонтаж опорядження стіни з керамічної плитки (площею 1,5 кв.м.) у приміщенні поз. 40;

- демонтаж опорядження стіни з пластикових панелей у приміщенні поз 33;

- демонтаж покриття підлоги з керамічної плитки у приміщеннях поз. 33 та поз. 42;

- демонтаж плінтусів у приміщеннях поз. 33-39, 41-43;

- демонтаж трубопроводів водопостачання та каналізації у приміщеннях поз. 33 та поз. 42;

- улаштування каркасу підвісних стель та підвісної стелі "Армстронг" у приміщеннях поз. 33 та поз. 42;

- монтаж світильників для люмінісцентних ламп у кількості 17 шт.;

- заповнення віконного прорізу (установка склопакету) у приміщенні поз. 33;

- облицювання поверхонь стін керамічною плиткою (площею 1,5 кв.м.) у приміщенні поз. 40;

- очищення стін від фарби у приміщеннях поз. 20, поз. II, поз. 33-43;

- частковий ремонт штукатурки стін у приміщеннях поз. 20, поз. II, поз. 33-43; шпаклювання стін та укосів мінеральною шпаклівкою у приміщеннях поз. 20, поз. II, поз. 33-43;

- фарбування стін та укосів латексними фарбами у приміщеннях поз. 20, поз. II, поз. 33-43;

- фарбування підвіконних плит у приміщеннях поз. 33-38, поз. 41-42;

- забивання отворів у місцях проходу дренажних трубок кондиціонерів у приміщеннях поз. 34, поз. 38, між приміщеннями поз. 38 та поз. 42;

- влаштування покриття підлоги з керамічної плитки у приміщеннях поз. 33 та поз. 42;

- влаштування плінтусів у приміщеннях поз. 33-39, 41-43.

Згідно внесених до висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження №ОС-557 від 07.01.2026 відомостей, вказаний висновок підготовлено для подання до суду.

Висновок містить підпис судового експерта щодо його обізнаності про кримінальну відповідальність за статтею 384 КК України за дачу завідомо неправдивих висновків.

За результатами проведеного дослідження експертом встановлено, що з урахуванням наданих на дослідження матеріалів та результатів натурного обстеження об`єкта дослідження вартість ремонтно-будівельних робіт, необхідних для виконання у приміщеннях будівлі першого пускового комплексу багатофункціонального виробничого корпусу, розташованого за адресою: Вінницька область, Жмеринський район, м. Бар, вул. Миколи Туніка, буд. № 14, що належить на праві приватної власності МП ВКПФ «Вікторія», відповідно до переліку робіт, наведеного у заяві на проведення будівельно-технічного дослідження (вих. № 26 від 11.12.2025), станом на 05.01.2026 становить 986 775,71 грн.

Частиною 1 статті 98 ГПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

За змістом статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Апелянт, заперечуючи висновки суду першої інстанції, стверджує, що про необхідність перепланування орендованого приміщення орендарю було відомо заздалегідь, вже на час передачі приміщення в оренду у 2019 році. Необхідність перепланування випливала з характеру діяльності орендаря, який мав на меті надання медичних послуг населенню, про що орендодавцю було відомо. Апелянт стверджує, що ним було отримано дозвіл перепланувати приміщення, і перепланування призвело не до погіршення, а до покращення стану орендованого майна .

Апелянт стверджує, що відсутні будь - які докази, на підставі яких могло би бути встановлено, у якому стані перебувало приміщення до передачі його орендарю, що на думку апелянта повністю спростовує твердження про заподіяння збитків.

На підтвердження цих доводів посилається на наявні в матеріалах справи письмові пояснення Хаєцької А.Е., яка обіймала посаду директора ТОВ «Технології ресурси інвестиції України» та скріншоти поточної переписки. На думку апелянта, ці докази спростовують твердження позивача, який посилається на умови договорів оренди та акти приймання-передавання об`єкта оренди, дефектні акти, листування з орендарем.

Доводи апелянта колегія суддів оцінює критично, враховуючи, що відповідачем як орендарем майно було прийнято в оренду без будь-яких зауважень і додаткових умов, які були б зафіксовані у договорах, додаткових угодах, листуванні. Як встановлено апеляційним судом, відсутні докази безумовного та однозначного вираження орендодавцем згоди на проведення перепланування приміщення з розміщенням певних конструктивних споруд, не узгоджувався проект перепланування та не визначалась його приблизна вартість.

Натомість, умовами договорів, укладених між сторонами неодноразово, передбачалось використання приміщення відповідно до розділів 2, 6 Договору і повернення об`єкта оренди після завершення строку її дії згідно з розділом 7 Договору.

Доводи відповідача про те, що перепланування об`єкта оренди було погоджено позивачем, з посиланням на письмові пояснення Хаєцької А.Е., яка обіймала посаду директора ТОВ «Технології ресурси інвестиції України», колегія суддів оцінює критично та погоджується з висновком суду першої інстанції про їх необґрунтованість. Письмові пояснення зазначеної особи не є належним доказом надання орендодавцем письмової згоди на проведення реконструкції, перепланування чи інших змін об`єкта оренди, якщо умовами договору прямо передбачено необхідність отримання такої згоди.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що відповідач ніяк не заперечує розмір збитків, визначений позивачем, вважаючи, що збитків взагалі не завдано. Разом із тим, відповідачем також не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про неналежний стан приміщення або будь-які докази перебування багатофункціонального виробничого корпусу, розташованого за адресою: Вінницька обл., Жмеринський р-н, м. Бар, вул. Миколи Туніка, буд. № 14, у належному стані.

Стаття 22 ЦКУ встановлює право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування. Під збитками, за змістом цієї статті Кодексу, розуміється зокрема, але не лише, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до п.8.2 Договору встановлено відповідальність орендаря за пошкодження об`єкта оренди внаслідок порушення правил використання або інших навмисних дій у вигляді відшкодування шкоди або відновлювального ремонту.

Надаючи оцінку доказам, які є наявними у матеріалах справи, колегія звертається до усталеної судової практики щодо застосування положень ст.79 ГПК України , за змістом якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

З огляду на зазначене, апеляційний суд вважає, що в питанні наявності або відсутності збитків позивач має більш обґрунтовану та переконливу позицію, тоді як твердження відповідача мають характер припущень , а докази прямо не підтверджують тих обставин, про які заявляє сторона.

З цього приводу зауважується, що за змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Положеннями частин 1-2 статті 87 ГПК України визначено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Згідно вимог частин 1-3 статті 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.

У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.

Натомість, подані відповідачем письмові пояснення ОСОБА_1 не відповідають вимогам процесуального законодавства щодо форми та змісту заяви свідка. Зокрема, підпис особи на таких поясненнях не посвідчений у встановленому законом порядку, а самі пояснення не містять підтвердження ОСОБА_1 про її обізнаність із кримінальною відповідальністю за надання завідомо неправдивих показань.

Твердження ОСОБА_1 у письмових поясненнях про обізнаність орендодавця щодо проведення ремонтних робіт та перепланування об`єкта оренди мають цілком суб`єктивний характер, оскільки не підтверджуються іншими доказами і заперечуються позивачем.

Позивач стверджує, що за умовами пункту 6.3.7. договору орендар взяв на себе зобов`язання не здійснювати без письмової згоди орендодавця перебудову, добудову, перепланування та інші роботи на об`єкті. Отже, відповідно до умов укладеного між сторонами договору, належним та допустимим доказом надання орендарю права на проведення перебудови, перепланування чи поліпшення об`єкта оренди є саме письмова згода орендодавця.

Щодо посилань відповідача на Акт санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта від 12.11.2020 колегія суддів схиляється до критичної оцінки, оскільки компетенція органу, який здійснював обстеження, мета цього обстеження та висновки у Акті обстеження не стосуються обставин використання орендованого майна. Зазначений акт не містить відомостей про проведення перебудови чи перепланування об`єкта оренди, а містить лише висновок про можливість використання приміщення за задекларованою метою при умові дотримання санітарно-епідеміологічних правил.

Обставини здійснення перепланування апеляційним судом не можуть бути встановлені, оскільки у справі не міститься доказів на підставі яких ці обставини могли би бути встановлені, зокрема вони ніяк не відображені в актах приймання-передачі нежитлового приміщення від 15.09.2020, 01.10.2022, 01.10.2023 та 01.10.2024, які були складені сторонами.

Положеннями статті 767 ЦК України визначено, що наймодавець зобов`язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.

Наймач зобов`язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Пунктом 3.6. договору визначено, що об`єкт оглянуто представником орендаря до оформлення цього договору. Недоліки або дефекти, які перешкоджали б використанню нерухомості за призначенням, на момент огляду виявлені не були. Претензій до орендодавця щодо якісних характеристик об`єкту орендар не має і приймає його в технічному стані, придатному для використання.

Доказів, що відповідач звертався до позивача з приводу неналежного стану об`єкта оренди відповідачем, суду не надано.

Щодо доводів апелянта про невідповідність обраного позивачем способу судового захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частинами 1, 2, 3 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно приписів статті 779 ЦК України наймач зобов`язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.

Положеннями статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Доказів, що погіршення об`єкта оренди відбулося внаслідок нормального зносу або упущень наймодавця відповідачем суду не надано.

Відповідно до пунктів 6.2., 6.2.2., 6.2.3. договору сторони визначили, що орендодавець має право:

- вимагати від орендаря усунення погіршень стану об`єкту, які сталися з його вини, а у разі неможливості відновлення предмету цього договору , - вимагати відшкодування завданих йому збитків;

- вимагати відшкодування завданих йому з вини орендаря збитків у випадку повернення йому об`єкта в гіршому стані, ніж він був отриманий, з урахуванням нормального зносу.

Пунктом 8.2. договору сторонами погоджено, що у разі пошкодження об`єкту внаслідок порушення правил використання, інших навмисних дій орендаря, останній відшкодовує орендодавцю заподіяну цими діями шкоду в повному обсязі або, за його згодою, проводить за власний рахунок відновлювальний ремонт.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 визначила, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності.

За висновками Великої Палати Верховного Суду (зокрема у постановах від 19.05.2020 у справі N 910/719/19, від 29.09.2020 у справі N 688/2908/16-ц), зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори; сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин, які виражаються у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.

При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Правова природа вимоги про відшкодування збитків (майнової шкоди) передбачає доведення позивачем наявності шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди та причинного зв`язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

З огляду на встановлене, обраний спосіб захисту цілком відповідний правовідносинам сторін за договором оренди нерухомого майна, оскільки частина 1 статті 5 ГПК України передбачає, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, а висновки суду першої інстанції в частині матеріально-правового обґрунтування позовної вимоги про стягнення заявленого розміру збитків є правильними.

Застосовуючи при оцінці наданих сторонами доказів стандарт доказування "вірогідність доказів", ураховуючи судову практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), апеляційний суд звертається до рішення 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN"), у якому ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відтак апеляційний суд вважає, що надані позивачем докази є достатніми для висновку про обґрунтованість позову про стягнення збитків.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності до вимог позивача зауважується про таке.

Приписами статті 786 ЦК України визначено, що до вимог про відшкодування збитків у зв`язку з пошкодженням речі, яка була передана наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.

Відтак, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20, від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Водночас, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-IX "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-IX) п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 N 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-IX набрав чинності 30.01.2024.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану перебіг позовної давності було продовжено з моменту введення воєнного стану до 29.01.2024, а з 30.01.2024 її перебіг було зупинено.

Законом України «Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Отже, з 04.09.2025 перебіг позовної давності поновлено.

З огляду на наведене та встановлені судом обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на момент звернення позивача до суду строк позовної давності за заявленими позовними вимогами, у тому числі щодо стягнення збитків, завданих унаслідок пошкодження об`єкта оренди, не сплив.

За таких обставин заява відповідача про застосування позовної давності обґрунтовано залишена судом першої інстанції без задоволення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків, завданих унаслідок пошкодження об`єкта оренди, у розмірі 986 775,71 грн та наявність правових підстав для їх задоволення.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

Відтак, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають істотне значення у справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Відтак, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ресурси інвестиції України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 30.06.26р. у справі №902/110/26 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/110/26 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повна постанова складена "09" вересня 2026 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Василишин А.Р.