Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №902/1245/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Справа № 902/1245/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Поліщук П.Я. , суддя Романюк Ю.Г.

секретар судового засідання Семенюк А.В.

за участю представників сторін:

позивача: Воронкової Ю. С. представника, згідно положення від 29.01.2025

відповідача: Шевчука В.О. адвоката, ордер серія АВ №1322039 від 24.07.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Квартирно - експлуатаційного відділу міста Хмельницький на рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 14.05.26р. суддею Яремчуком Ю.О. о 09:42 у м.Вінниці, повний текст складено 25.05.26р. у справі № 902/1245/25

за позовом: Квартирно - експлуатаційного відділу міста Хмельницький (вул. Героїв АТО, будинок 3/1, м. Хмельницький, Хмельницька обл., 29006)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБС-ПРОФ" (вул. Героїв Крут, м. Вінниця, Вінницький р-н., Вінницька обл., 21001)

про стягнення 439980,36 грн

ВСТАНОВИВ:

08.09.2025 Квартирно - експлуатаційний відділ міста Хмельницький звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБС-ПРОФ" про стягнення 439 980,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог (викладених у позовній заяві, у відповіді на відзив та в додаткових поясненнях) позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором підряду № 434 від 16.09.2021, а саме завищення обсягів та вартості виконаних будівельних робіт на об`єкті: КОД ДК 021:2015-45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація “Капітальний ремонт будівлі № 59/7 (їдальня), с. Шпичинці, Хмельницька область, Дережнянський район на суму 439 980,36 грн. За доводами позивача, позовні вимоги ґрунтуються на безпідставному збереженні коштів (ст. 1212 ЦК України) отриманих за договором підряду, який припинив свою дію, а підрядник не виконав усіх робіт.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 14.05.2026 у справі №902/1245/25 в позові відмовлено. Понесені судові витрати залишено за позивачем.

Не погодившись із винесеним рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 14.05.2026 по справі №902/1245/25. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги КЕВ м. Хмельницький задовольнити, а саме стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБС-ПРОФ" на користь КЕВ м.Хмельницький 439 980,36 грн.

Не погоджується із місцевим господарським судом про визнання висновків експерта недопустимими доказами, з огляду на таке.

- подані позивачем висновки експертиз є матеріалами кримінального провадження, отриманими від органу досудового розслідування (Національної поліції) у встановленому законом порядку. Тобто їх походження є офіційним та таким, що виключає сумнів у їх автентичності як приватно створених документів.

- зазначені документи були подані до господарського суду через систему «Електронний суд» з накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи. Відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ, підписаний КЕП, є оригіналом електронного документа та має повну юридичну силу, а не є «копією» у розумінні паперового документообігу.

Отже, такі документи не можуть розцінюватися як «неналежно засвідчені копії» лише через те, що вони не оформлені у паперовій формі з окремим засвідченням, оскільки їх юридична сила забезпечується саме електронною формою та кваліфікованим електронним підписом.

- у випадку наявності у суду сумнівів щодо форми подання документів, такі сумніви не можуть автоматично призводити до визнання доказу недопустимим. Суд у такому випадку зобов`язаний застосувати передбачені Господарським процесуальним кодексом механізми перевірки доказів, зокрема витребувати оригінали документів, перевірити їх походження або викликати експерта для надання пояснень.

Натомість суд першої інстанції не вжив жодних процесуальних дій, спрямованих на перевірку достовірності доказів, не витребував оригінали експертних висновків, не призначив повторної або додаткової експертизи та не дослідив їх у взаємозв`язку з іншими матеріалами справи, обмежившись формальним посиланням на нібито неналежне засвідчення копій.

- суд сам у рішенні визнає можливість дослідження матеріалів кримінального провадження у межах господарського процесу та оцінки висновків експертиз, проведених у межах досудового розслідування. Водночас фактично суд відмовився надати належну оцінку ключовим доказам у справі, що є внутрішньо суперечливим.

Окрім того, питання допустимості цього доказу жодного разу не порушувалося в ході розгляду справи в суді першої інстанції, не досліджувалося та не було предметом процесуальної оцінки під час слухання справи.

Крім того, зазначені документи були подані позивачем разом із позовною заявою, у зв`язку з чим у разі наявності формальних недоліків щодо його оформлення суд мав діяти відповідно до вимог процесуального закону на стадії відкриття провадження у справі, зокрема вирішити питання про залишення позовної заяви без руху або її повернення. Однак провадження у справі було відкрито, що свідчить про прийняття судом поданих матеріалів як належних для подальшого розгляду.

Таким чином, висновок суду про недопустимість експертних висновків ґрунтується виключно на формальному підході до форми їх подання, без урахування їх правової природи, способу отримання та вимог законодавства щодо електронних доказів, що є істотним порушенням норм процесуального права та призвело до неправильного вирішення спору.

Вважає, що судом першої інстанції не вказано:

- які саме розрахунки експертів є неправильними;

- які конкретно висновки експертизи суперечать матеріалам справи;

- які саме положення експертного дослідження є необґрунтованими;

- чому встановлені експертизою фактичні обставини не можуть братися судом до уваги.

Фактично суд обмежився лише загальними міркуваннями щодо статусу експертного висновку як доказу, не здійснивши належного аналізу самого змісту проведених експертиз.

На думку скаржника, суд безпідставно послався на положення статті 853 ЦК України щодо втрати замовником права посилатися на недоліки робіт після їх прийняття. Однак судом не враховано, що наведена норма стосується саме явних недоліків, які могли бути встановлені при звичайному способі прийняття робіт.

Зауважує про приховане завищення обсягів виконаних робіт, встановлення якого потребувало проведення спеціального експертного дослідження із застосуванням спеціальних знань у сфері будівництва.

На думку скаржника, суд першої інстанції взагалі не дослідив питання того, чи могли відповідні порушення бути виявлені замовником при звичайному способі прийняття робіт, не навів мотивів, чому такі недоліки слід вважати явними, та не пояснив, яким саме чином замовник без проведення експертизи міг встановити невідповідність між фактичними та зазначеними в актах обсягами робіт.

Звертає увагу, що необхідність проведення будівельно-технічної експертизи свідчить про те, що відповідні порушення не були очевидними та потребували спеціальних знань для їх встановлення.

На підтвердження своєї позиції посилається на постанову Верховного Суду від 22.10.2024 у справі №905/18/23, статтю 1212 ЦК України, вирок (який набрав законної сили) у справі №673/796/25 встановлено вину особи, яка здійснювала технічний нагляд на вказаному об`єкті будівництва.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБС-ПРОФ" наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду.

Вказує, що відповідачем виконані роботи за договором №434, а позивачем прийняті без зауважень та оплачені дані роботи, що підтверджується актами прийняття виконаних робіт, які підписані та скріпленні печатками сторін, та платіжними дорученнями про оплату робіт згідно цього договору. Окрім того, сторонами до договору підписано та скріплено печатками довідки про вартість робіт та витрати. Наразі, відмови від приймання виконаних робіт з боку позивача не надходило, обсяг наданих робіт погоджений сторонами та повністю оплачена їх вартість.

Крім того, зауважує, що експертиза, яку було здійснено в 2025 році проведено після відновлення будівлі №59/7 (їдальня) в с. Шпичинці, Даражнянський район, Хмельницької області після її пошкодження, що повністю ставить під сумнів її вірогідність та точність.

Просить рішення Господарського суду Вінницької області по справі №902/1245/25 від 14.05.2026р залишити без змін. Апеляційну скаргу подану Квартирно - експлуатаційним відділом міста Хмельницький на рішення Господарського суду Вінницької області по справі №902/1245/25 від 14.05.2026р - залишити без задоволення.

В судовому засіданні представник скаржника підтримала доводи викладені в скарзі та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить її задоволити.

Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржене рішення залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Між Квартирно - експлуатаційним відділом міста Хмельницький та ТОВ "ТБС-ПРОФ" було укладено договір № 434 від 16.09.2021 року (далі за текстом Договір).

Згідно п.1.1. Договору, предметом Договору підряду є виконання робіт з Капітального ремонту будівлі № 59/7 (їдальня) с. Шпиченці Хмельницька область Деражнянський район (далі - ОБ`ЄКТ), що здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Генпідрядник зобов`язується виконати та здати у 2022 році згідно Договірної ціни (Додаток № 1), кошторису (Додаток № 2) роботи по ОБ`ЄКТУ, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити вказані роботи (п.1.2. договору).

Генпідрядник зобов`язаний виконати передбачені Договором роботи, якість яких повинна відповідати вимогам нормативно-правових актів у сфері будівництва, проектно-кошторисній документації, умовам Договору та інших нормативно-правових актів (п. 2.1. договору) .

Договірна ціна становить - 7 128 740, 00 грн. з ПДВ (п.2.1.1. договору).

Згідно п. 3.2. Договору підряду № 434 Договірна ціна Договору є твердою.

Розрахунки за виконані роботи по об`єкту проводяться на підставі “Актів приймання виконаних будівельних робіт” за формою КБ-2в та “Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат” за формою КБ-3 протягом 30 робочих днів після їх підписання Замовником (п.4.1.1. договору).

У разі виявлення завищення обсягів та/або вартості робіт під час перевірок та контрольних обмірів на об`єкті, які були прийняті та оплачені Замовником на підставі актів форми КБ-2в “Акт приймання виконаних будівельних робіт” та форми КБ-3 “Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати” Генпідрядник зобов`язаний протягом 10 робочих днів з моменту виявлення відшкодувати завищення шляхом повернення коштів або виконання робіт, у сумі різниці сплаченої за виконані роботи за актами форми КБ-2в, КБ-3 та фактичним виконанням робіт Генпідрядником (п. 4.2.3. договору).

Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити виконані Генпідрядником згідно умов Договору та проектно-кошторисної документації роботи.

Замовник зобов`язаний приймання виконаних робіт здійснювати згідно типових форм № КБ-3 “Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат”, та № КБ-2в “Акт приймання виконаних будівельних робіт (п.2.1.3. договору).

Розділом 6 передбачено зобов`язання Генпідрядника:

Забезпечити виконання робіт, якість яких відповідає умовам Договору та вимогам чинного законодавства у строки, встановлені Договором.

У разі не виконання своїх зобов`язань за Договором сплатити Замовнику визначені умовами Договору штрафні санкції, а також повернути Замовнику відповідну частку сплачених останнім за умовами Договору коштів.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену Договором та чинним законодавством.

Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та діє до 31.12.2022, а в частині своїх зобов`язань та розрахунків до повного їх виконання Сторонами (п.10.1. договору).

Крім того, судом встановлено, що після укладення Договору, між сторонами було укладено ряд додаткових угод, які є його невід`ємною частиною та регулювали окремі аспекти виконання договору.

Додаткова угода № 1 від 04.10.2021, якою було змінено фінансування між роками в межах договірної ціни.

Додаткова угода № 2 від 16.12.2021, якою було змінено фінансування між роками в межах договірної ціни.

Додаткова угода № 3 від 22.12.2021 року, якою було змінено фінансування між роками в межах договірної ціни. Додаткова угода № 4 від 21.02.2021, якою було змінено фінансування між роками в межах договірної ціни.

Додаткова угода № 5 від 14.11.2022 року, якою було зменшено договірну ціну до 6 459 792, 61 грн.

Як слідує з матеріалів справи, за період виконання договору сторонами було підписано ряд актів КБ-2, КБ-3, які стали підставою для здійснення оплати з боку позивача.

Зокрема до позовної заяви долучає:

Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року всього виконано робіт за актом на суму 567241,15 грн, акт підписано сторонами без зауважень 28.10.2021, зроблено позначку власноручно на акті написано "розцінки перевірено", "обсяг робіт перевірив" підписи та прізвища.

Акт №2 приймання виконаних робіт будівельних робіт за жовтень 2021 всього виконано робіт за актом на суму 436680,72 грн, акт підписано сторонами без зауважень 09.11.2021, зроблено позначку власноручно на акті написано "обсяг перевірив", "розцінки перевірено згідно протоколу", підписи та прізвища.

Акт №7 приймання виконаних робіт будівельних робіт за грудень 2021 всього виконано робіт за актом на суму 320000 грн, акт підписано сторонами без зауважень 23.12.2021, зроблено позначку власноручно на акті написано "розцінки перевірено", підписи та прізвища.

Акт №8 приймання виконаних робіт будівельних робіт за березень 2022 всього виконано робіт за актом на суму 359969,33 грн, акт підписано сторонами без зауважень 28.03.2022, зроблено позначку власноручно на акті написано "обсяг робіт перевірив", "розцінки перевірено", підписи та прізвища.

Акт №11 приймання виконаних робіт будівельних робіт за червень 2022 всього виконано робіт за актом на суму 439001,44 грн, акт підписано сторонами без зауважень 10.06.2022, зроблено позначку власноручно на акті написано "обсяг робіт перевірив", підписи та прізвища.

Акт №12 приймання виконаних робіт будівельних робіт за червень 2022 всього виконано робіт за актом на суму 498922,12 грн, акт підписано сторонами без зауважень 12.07.2022, зроблено позначку власноручно на акті написано "обсяг робіт перевірив", підписи та прізвища.

Акт №14 приймання виконаних робіт будівельних робіт за вересень 2022 всього виконано робіт за актом на суму 346064,41 грн, акт підписано сторонами без зауважень 09.09.2022, зроблено позначку власноручно на акті написано "розцінки перевірено згідно договірної ціни та протоколу", "обсяг робіт перевірив", підписи та прізвища.

Акт №15 приймання виконаних робіт будівельних робіт за вересень 2022 всього виконано робіт за актом на суму 505351,00 грн, акт підписано сторонами без зауважень 23.09.2022, зроблено позначку власноручно на акті написано "обсяг робіт перевірив", "розцінки перевірено згідно договірної ціни та протоколу", підписи та прізвища.

Акт №17 приймання виконаних робіт будівельних робіт за листопад 2022 всього виконано робіт за актом на суму 291426,97 грн, акт підписано сторонами без зауважень 06.12.2022, зроблено позначку власноручно на акті написано "розцінки перевірено згідно договірної ціни та ...протоколу", "обсяг робіт перевірив", підписи та прізвища.

Акти прихованих робіт не складалися.

Поряд з цим, позивач вказує, що в рамках кримінального провадження №12025240000000586 за ознаками вчинення ТОВ “ТБС-ПРОФ” кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, було проведено судову економічну експертизу та додаткову будівельно - технічної експертизу. За результатами вказаних експертиз було встановлено, що вартість фактично не виконаних робіт на об`єкті “Капітальний ремонт будівлі №59/7 (їдальня) с. Шпиченці Деражнянський район Хмельницької області”, на виконання договору підряду № 434 від 16.09.2021 становить 314 425,75 грн в прямих витратах та враховуючи інші витрати, а саме загальновиробничі витрати, прибуток, адміністративні витрати та ПДВ вказана сума становить 439 980,36 грн.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Наведену правову позицію висловлено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 203/2612/13-ц, від 19.06.2018 у справі № 5023/3905/12.

Як убачається із матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами виникли між суб`єктами господарювання на підставі укладеного правочину - Договору 434 від 16.09.2021, що за своєю правовою природою є договором підряду (будівельного підряду).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботу.

Статтею 849 ЦК України передбачені права замовника під час виконання роботи, а саме: замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Якщо замовник протягом одного місяця ухиляється від прийняття виконаної роботи, підрядник має право після дворазового попередження продати результат роботи, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріуса, нотаріальної контори на ім`я замовника, якщо інше не встановлено договором.

Якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здачі роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання.

Отже, наведені норми містять презумпцію обов`язку замовника здійснювати приймання роботи з його засвідченням актом або іншим документом, що фіксує факт прийняття роботи.

Крім того, на замовника покладається обов`язок оглянути виконані роботи. Зазначення такого огляду полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаної роботи.

Згідно із ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як убачається із матеріалів справи, сторонами без заперечень та будь-яких зауважень були підписані акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт до них, що свідчить про прийняття замовником робіт, визначених у цих актах у повному обсязі.

Акта (чи актів) про виявлені недоліки у роботі (роботах) під час їх прийняття сторонами не складалося, вимог про усунення недоліків відповідно до умов договорів та положень ч. 1 ст. 858 ЦК України замовником (КЕВ м. Хмельницький) не висувалось.

Таким чином, замовник (позивач у справі) прийняв виконані роботи, не заявивши при цьому про допущення виконавцем робіт (підрядником, відповідачем у справі) будь - яких відступів від умов договорів чи про наявність інших недоліків, отже позивач перевіривши кількість, якість та ціну робіт, підписав відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних робіт (встановленої форми) без зауважень та заперечень та здійснив оплату за договором в повному розмірі.

За наведеного, враховуючи приписи зазначених вище норм права, а також те, що позивач оглянув, прийняв та повністю оплатив роботи за актами приймання виконаних робіт, які підписані та скріпленні печатками сторін без будь-яких зауважень і застережень, позивач погодився як з якістю таких робіт, так і з їх кількістю.

Мотивована відмова від приймання виконаних робіт з боку позивача в матеріалах справи відсутня. Водночас обсяг виконаних робіт погоджений сторонами та їх вартість повністю оплачена.

Отже, умови Договору підряду № 434 від 16.09.2021 в частині виконання і прийняття робіт сторони виконали повністю і зауважень одна до одної з цього приводу у них не було.

Колегія суддів бере до уваги висновок Верховного Суду викладений у постановах від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20 та від 28.05.2020 у справі № 904/2029/19, де вказано, що для надання відповіді на питання, чи мали місце недоліки у виконаній роботі, необхідно не лише зазначити, що такі недоліки існували, а вказати, які саме недоліки, в чому вони виразилися, які пошкодження, причини та обсяги цих недоліків, а також встановити, що такі недоліки неможливо було виявити під час приймання робіт.

Разом з тим, звертаючись із вказаним позовом до суду позивач вказував на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором підряду № 434 від 16.09.2021, а саме завищення обсягів та вартості виконаних будівельних робіт на об`єкті: КОД ДК 021:2015-45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація “Капітальний ремонт будівлі № 59/7 (їдальня), с. Шпичинці, Хмельницька область, Дережнянський район на суму 439 980,36 грн.

Підставою ж для подання позивачем позову став висновок судового експерта Г. Семенюка № СЕ – 19 /123-25/9278-ЕК від 27.06.2025 Хмельницького науково – дослідного експертно – криміналістичного центру який було здійснено в межах кримінального провадження № 1202524000000586 за ознаками кримінального порушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України та додаткова судова будівельно – технічна експертиза № 688/25-26 від 20.06.2025 проведена експертом Д. Денисовим Київським науково – дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України Хмельницьке відділення.

Згідно судової експертизи встановлено завищення обсягів виконаних робіт за Договором підряду № 434 від 16.09.2021 на суму 314 425,75 грн, яке виникло в результаті невідповідності обсягів, відображених в актах ф. № КБ-2в, порівняно з фактично виконаними та інші витрати, а саме загальновиробничі витрати, прибуток, адміністративні витрати та ПДВ, що становить 439 980,36 грн.

Поряд з цим, позивачем визначено правову підставу позову саме статтю 1212 Цивільного кодексу України особа яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути це майно іншій особі.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, якщо правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку із зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Як зазначалося вище, правовідносини виникли між сторонами на підставі договору підряду № 434 від 16.09.2021, який відповідачем був виконаний, про що складені акти та довідки встановленої форми, які підписані представниками виконавця робіт та замовника, а також скріплені печатками сторін та позивачем було повністю оплачено виконані роботи відповідачем. Зауважень щодо обсягу виконаних робіт позивач не висловив відповідачу ні до, ні після підписання актів виконаних робіт.

Слід зауважити, що на момент розгляду справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, договір підряду № 434 від 16.09.2021 не визнано недійсним, натомість останній виконаним з обох сторін, що не заперечується сторонами.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 22 жовтня 2024 року у справі № 905/18/23 положеннями частин 3, 4 статті 853 ЦК України, якими регулюються договірні відносини між замовником і підрядником, визначаються як порядок та умови дій сторін договору підряду в разі виявлення замовником після прийняття роботи прихованих недоліків у виконаній роботі, в тому числі таких, що були умисно приховані підрядником, що спричинено передусім незаконними або недобросовісними діями посадової особи замовника, якою підписано первинні документи про виконання обсягів робіт, частина яких фактично не виконувалася, так і наслідки відповідних дій сторін, які (наслідки) полягають у призначенні експертизи з метою з`ясування причин виникнення зазначених недоліків у випадку виникнення між сторонами договору підряду господарського спору, зокрема, встановлення порушень умов договору, причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками.

При цьому чинне законодавство не забороняє господарському суду досліджувати матеріали кримінального провадження в порядку господарського судочинства, в тому числі висновки експертизи, призначеної та проведеної в ході досудового розслідування кримінального провадження, тобто в період, коли на час розгляду господарської справи вирок у кримінальній справі ще не було ухвалено, проте матеріали кримінального провадження підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами відповідно до вимог статей 76- 79, 86 ГПК України.

Як зазначалося раніше, згідно із висновком судової експертизи № СЕ – 19/123-25/9278-ЕК від 27.06.2025 проведеної судовим експертом Г. Семенюком Хмельницького науково - дослідного експертно криміналістичного центру встановлено завищення обсягів виконаних робіт за Договором підряду № 434 від 16.09.2021 на суму 314 425,75 грн, яке виникло в результаті невідповідності обсягів, відображених в актах ф. № КБ-2в, порівняно з фактично виконаними та інші витрати, а саме загальновиробничі витрати, прибуток, адміністративні витрати та ПДВ, що становить 439 980,36 грн.

Так, у якості доказу завищення обсягів та вартості виконаних відповідачем робіт позивач посилається на даний висновок.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 27 травня 2021 року по справі №910/702/17 висловив правову позицію з приводу належності та допустимості висновку фахівця у відповідній галузі знань, який проводить судову експертизу.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до частини першої статті 69 ГПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи.

Статтею 98 ГПК України унормовано, що висновок експерта – це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Відповідно частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно з приписами статті 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно зі статтею 7 Закону України “Про судову експертизу” (у редакції, чинній станом на час складення відповідного висновку експертів) судово-експертну діяльність у кримінальному провадженні здійснюють державні спеціалізовані установи, а в інших випадках - також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Статтею 10 вказаного Закону унормовано, що судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.

Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Судовому експерту забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки та пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

До фахівця у відповідній галузі знань, який проводить судову експертизу, застосовуються положення цього Закону щодо гарантій, прав, обов`язків, відповідальності судового експерта, крім відповідальності за відмову від проведення експертизи та положень розділу III цього Закону.

Верховний Суд зазначає, що згідно з наведеними положеннями ГПК України та Закону України “Про судову експертизу” висновок експерта у господарській справі може бути наданий державною спеціалізовано установою, судовим експертом, який не є працівником такої установи та іншим фахівцем (експертом) з відповідної галузі знань у порядку та на умовах, визначених Законом України “Про судову експертизу”.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів; стаття 86 ГПК України).

Відповідно до приписів статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Водночас судам слід враховувати, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 зі справи № 910/4055/18, від 16.04.2019 зі справи № 925/2301/14.

Відповідно до ст. 98 та ст. 101 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України, висновок експерта має подаватися в оригіналі або у вигляді належним чином засвідченої копії. Якщо інша сторона або суд мають сумніви щодо достовірності незасвідченої копії, такий висновок можуть визнати недопустимим доказом.

Крім того, колегія суддів бере до уваги висновки викладені в постанові Верховного Суду від 12.05.2026 у справі №911/1368/24, у якій Верховний Суд вказав наступне:

«68. У постанові від 05.03.2024 у справі № 910/3374/23 Верховний Суд вказав:

" 67. Отже, узагальнено висновки Верховного Суду щодо прийняття копії висновку експерта, складеного в рамках кримінального провадження, полягають у такому:

- висновок експерта, складений в рамках кримінального провадження на виконання рішення органу досудового розслідування, є допустимим письмовим доказом у справі, за умови, що експерт є атестованим і попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок;

- копія висновку експерта має бути належним чином засвідчена;

- для прийняття копії висновку експерта не потрібно окремого дозволу слідчого чи вироку суду у кримінальному провадженні;

- цей доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює копію висновку експерта у сукупності з іншими доказами у справі;

- сторони мають право надати суду докази на спростування висновку експерта, клопотати про виклик експерта до суду; про призначення додаткової або повторної експертизи, тощо.

68. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частини друга та п`ята статті 91 ГПК України). Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом (частина перша статті 81 ГПК України). Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 14 ГПК України).

69. Учасник справи повинен був надати засвідчені власноручним підписом копії письмових доказів, оригінали яких у нього є; подати за наявності копії письмових доказів, яких у нього немає, зазначивши, в якого учасника такі докази можуть бути витребувані судом, або заявити клопотання про витребування таких доказів (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 170/129/21 (провадження № 14-97цс22)). Для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу такого письмового документа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі №906/1336/19).

70. Отже, учасник справи має обов`язок підтверджувати відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього. Учасник справи може подати доказ в копії, що не засвідчена, якщо у нього відсутній оригінал, але у такому разі необхідно зазначити особу, в якій знаходиться оригінал письмового доказу, та заявити клопотання про витребування доказу з обґрунтуванням неможливості самостійно його надати.

…

72. Копія з копії висновку експерта, що не була засвідчена належним чином стороною, не приймається судом до розгляду як письмовий доказ, що виключає його оцінку разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу…"».

Таким чином, колегія суддів зауважує, що висновки експертів мають бути належно поданими до суду, як письмові докази. В даному випадку позивачем до суду подано копії висновків експертів, які не належним чином завірені, в матеріалах справи відсутні будь - які клопотання про витребування оригіналів цих висновків, а тому погоджується із висновком суду першої інстанції, про те, що вони є недопустимими доказами. За наведеного доводи скаржника про протилежне не беруться судовою колегією до уваги.

Крім того, слід вказати, що висновок судової експертизи є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав.

Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь встановленої сили, тобто висновок судової експертизи не є підставою для стягнення з відповідача коштів, вже одержаних відповідно до умов договору, роботи по якому прийняті позивачем (замовником за договорами) без жодних зауважень та претензій щодо робіт, їх обсягів, якості тощо.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Частина 2 ст. 9 вказаного Закону зазначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такими первинними документами є акти приймання виконаних робіт та довідки про вартість робіт.

Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів порушення ТОВ "ТБС-ПРОФ" своїх зобов`язань за договором, зокрема, щодо завищення вартості виконаних підрядних робіт чи неналежного їх виконання, окрім висновку експертизи, який не є первинним документом та не породжує господарське зобов`язання між сторонами.

Висновок експертизи не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу ст. 19 ГК України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Обставини, які встановлені під час проведення експертизи не можуть впливати на умови договірних відносин між позивачем та відповідачем, а тим більше їх змінювати.

Позивач не надав жодних доказів порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором.

Чинне законодавство України не покладає на виконавця робіт обов`язку після прийняття замовником цих робіт без зауважень та заперечень, у разі виявлення в процесі перевірки контролюючим органом завищення вартості робіт, обов`язку повернути відповідну суму завищення.

Отже, доводи позивача стосовно того, що саме відповідачем було завищено вартість матеріальних ресурсів є такими, що не ґрунтується на належних та допустимих доказах, при цьому як убачається із матеріалів справи відповідач виконував роботи у відповідності до умов Договору, а позивач в свою чергу, прийняв дані роботи без зауважень.

Однак, жодних розрахунків або ж інших документів, що підтверджують розмір безпідставно сплачених коштів позивачем не надано. Так, як і не надано жодного процесуального документу в межах кримінального провадження № 1202524000000586.

Суд також звертає увагу на те, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено у господарський процес стандарт доказування “вірогідності доказів”.

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Виходячи із аналізу встановлених вище обставин справи у їх сукупності та наявних в матеріалах справи доказів, суд апеляційної інстанції, з врахуванням принципу вірогідності доказів, зазначає, що позивачем не доведено належними доказами своїх позовних вимог, а тому погоджується із місцевим господарським судом про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 14.05.2026 у справі №902/1245/25 прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Квартирно - експлуатаційного відділу міста Хмельницький на рішення Господарського суду Вінницької області від 14.05.26р. у справі № 902/1245/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 14.05.26р. у справі № 902/1245/25 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

4. Справу № 902/1245/25 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "08" вересня 2026 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Поліщук П.Я.

Суддя Романюк Ю.Г.