Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №904/5287/24 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року Справа № 904/5287/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Політуча В.В.

за участю представників сторін:

стягувача - не з`явився;

боржника - не з`явився;

органу ДВС - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровського державного університету внутрішніх справ на ухвалу Господарського суду Волинської області від 24 червня 2026 року у справі № 904/5287/24 (суддя Дем`як В.М.)

за позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Ресурс"

про стягнення 185 966,67 грн

(скарга на дії ДВС)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 24.06.2026 у скарзі Дніпровського державного університету внутрішніх справ за вх.№01-87/3172/26 від 03.06.2026 на дії (бездіяльність) державного виконавця, відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, Дніпровський державний університет внутрішніх справ звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задоволити скаргу ДДУВС на дії (бездіяльність) державного виконавця у повному обсязі.

Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт посилається на порушення Господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровського державного університету внутрішніх справ на ухвалу Господарського суду Волинської області від 24.06.2026 у справі № 904/5287/24. Призначено справу № 904/5287/24 до розгляду на 07.09.2026 об 11:30 год.

20.08.2026 від Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла заява про розгляд справи без участі його представника, у якій останній заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

В судове засідання представники стягувача, боржника та органу ДВС не з`явилися.

Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, з огляду на клопотання представника органу ДВС про розгляд справи за його відсутності, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників стягувача, боржника та органу ДВС за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 269 ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Волинської області від 17.03.2025 у справі № 904/5287/24 в позові Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Ресурс" про стягнення 185 966,67 грн, відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 у справі № 904/5287/24 апеляційну скаргу Дніпровського державного університету внутрішніх справ залишено без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області від 17.03.2025 у справі № 904/5287/24 - залишено без змін.

Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі № 904/5287/24 присуджено до стягнення з Дніпровського державного університету внутрішніх справ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Ресурс" 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

13.08.2025 Господарським судом Волинської області видано наказ на виконання додаткової постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі № 904/5287/24.

26.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вог Ресурс" звернулося до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою № 797 про прийняття до виконання виконавчого документа, відкриття виконавчого провадження та застосування заходів примусового виконання рішення суду.

05.09.2025 державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на підставі статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 78982842 з примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області № 904/5287/24-1.

Того ж дня державним виконавцем у межах виконавчого провадження ВП № 78982842 винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.

Копії відповідних постанов з ідентифікатором доступу до Автоматизованої системи виконавчого провадження направлено сторонам виконавчого провадження відповідно до статті 28 Закону України "Про виконавче провадження".

Листом від 08.04.2026 № 1/1320-2026 Дніпровський державний університет внутрішніх справ звернувся до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з проханням провести перевірку законності виконавчого провадження ВП № 78982842 у порядку, передбаченому розділом XII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.09.2025.

Обґрунтовуючи вказане звернення, університет посилався на положення пункту 3 Порядку № 845, відповідно до якого рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами казначейства та зазначав, що Дніпровський державний університет внутрішніх справ належить до суб`єктів, виконання судових рішень про стягнення коштів з яких здійснюється органами казначейства, а не органами державної виконавчої служби.

Листом від 04.05.2026 № 59234/4/28.24-34 Соборний відділ ДВС повідомив Дніпровський державний університет внутрішніх справ про відсутність правових підстав для закінчення виконавчого провадження ВП № 78982842, пославшись, зокрема, на недотримання боржником строку оскарження, встановленого частиною п`ятою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, орган державної виконавчої служби виходив із того, що Дніпровський державний університет внутрішніх справ є державною неприбутковою установою, а не державним органом, у зв`язку з чим примусове виконання рішення суду про стягнення з нього коштів, як із державної установи, має здійснюватися державним виконавцем у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Не погоджуючись із відкриттям виконавчого провадження, Дніпровський державний університет внутрішніх справ звернувся до Господарського суду Волинської області зі скаргою на дії державного виконавця, у якій просив визнати протиправною та скасувати постанову Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 05.09.2025 про відкриття виконавчого провадження ВП № 78982842.

В обґрунтування скарги університет зазначав, що примусове виконання наказу Господарського суду Волинської області від 13.08.2025 № 904/5287/24-1 про стягнення з нього 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу належить до компетенції органів Казначейства, у зв`язку з чим вважав відкриття державним виконавцем виконавчого провадження таким, що не відповідає вимогам законодавства.

Заперечуючи проти скарги, державний виконавець просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що Дніпровський державний університет внутрішніх справ є державною неприбутковою установою, а не державним органом, а тому примусове виконання рішення про стягнення з нього коштів здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Місцевий господарський суд, розглянувши скаргу боржника на дії державного виконавця, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються такі вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За змістом статті 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист та завершальною стадією судового провадження, оскільки саме реальне виконання рішення забезпечує практичну реалізацію права, на захист якого особа звернулася до суду.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає умови і порядок примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є Закон України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) становить сукупність дій визначених цим Законом органів і осіб, спрямованих на примусове виконання рішень, які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках - на приватних виконавців.

Водночас законодавець передбачив випадки, коли виконання окремих категорій рішень здійснюється іншими органами та установами.

Так, відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому органи та установи, зазначені у частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

Особливості виконання судових рішень, боржниками за якими є визначені державою суб`єкти, врегульовано також Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", яким встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", а також особливості їх виконання.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державні підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

При цьому положеннями вказаного Закону встановлено відмінні механізми виконання судових рішень залежно від правового статусу боржника.

Так, статтею 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" визначено особливості виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган. Виконання таких рішень здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності відповідних бюджетних призначень - за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Натомість статтею 4 цього Закону врегульовано порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства, установи, організації або юридичної особи, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

За змістом наведеної норми виконання рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

У разі якщо таке рішення не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Крім того, частиною третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачено, що протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до органу казначейства документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників конкретизовано Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Зокрема, пунктом 7 Порядку № 845 передбачено, що у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" подає казначейству протягом десяти днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та належним чином засвідчені державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.

Пунктом 47 Порядку № 845 визначено, що здійснення казначейством безспірного списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, зокрема, на підставі документів та відомостей, поданих керівником органу державної виконавчої служби відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Отже, системний аналіз наведених положень законодавства свідчить про необхідність розмежування порядку виконання судових рішень залежно від правового статусу боржника: якщо боржником є державний орган, застосуванню підлягає спеціальний механізм, передбачений статтею 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", тоді як виконання рішення про стягнення коштів з державного підприємства, установи чи організації здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 3 Статуту Дніпровського державного університету внутрішніх справ останній є неприбутковим державним закладом вищої освіти зі специфічними умовами навчання, який належить до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України та є бюджетною установою.

Водночас за організаційно-правовою формою Дніпровський державний університет внутрішніх справ є державною організацією (установою, закладом), що не є тотожним статусу державного органу, оскільки належність юридичної особи до сфери управління відповідного центрального органу виконавчої влади та її фінансування за рахунок бюджетних коштів самі по собі не наділяють таку юридичну особу статусом органу державної влади.

Таким чином, визначальним для встановлення порядку виконання судового рішення у спірних правовідносинах є правовий статус Дніпровського державного університету внутрішніх справ саме як державної установи, а не державного органу, що, у свою чергу, зумовлює застосування до спірних правовідносин механізму виконання судових рішень, передбаченого статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

При цьому сам по собі статус університету як бюджетної установи не нівелює наведеного висновку та не свідчить про необхідність первинного звернення виконавчого документа безпосередньо до органу казначейства, оскільки положення частини другої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають застосуванню у системному взаємозв`язку зі спеціальними положеннями Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", якими диференційовано порядок виконання судових рішень залежно від правового статусу боржника.

Такий підхід корелює з усталеною практикою Верховного Суду, відповідно до якої примусове виконання судового рішення про стягнення коштів з боржника, який за своїм правовим статусом є державною установою (організацією, підприємством) у розумінні статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", здійснюється державним виконавцем у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (постанови Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 912/48/19, від 06.03.2025 у справі № 910/10820/20 та від 28.01.2026 у справі №201/1971/23).

Отже, з огляду на встановлений правовий статус Дніпровського державного університету внутрішніх справ, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що виконання наказу Господарського суду Волинської області від 13.08.2025 № 904/5287/24-1 про стягнення з університету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Ресурс" 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу підлягає здійсненню органом державної виконавчої служби в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з врахуванням особливостей, передбачених статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Відтак винесення державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України постанови від 05.09.2025 про відкриття виконавчого провадження ВП № 78982842 відповідало визначеному законом порядку примусового виконання судового рішення, а тому правові підстави для визнання такої постанови протиправною та її скасування відсутні.

Щодо посилань апелянта на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.07.2021 у справі №910/6471/19, від 06.11.2023 у справі №906/624/22 та від 19.04.2024 у справі №925/817/22, колегія суддів зазначає, що вони сформульовані за іншого суб`єктного складу спірних правовідносин, оскільки боржниками у зазначених справах виступали територіальні органи Пенсійного фонду України, які мають статус державних органів, що й зумовило застосування Верховним Судом механізму виконання судових рішень, передбаченого статтею 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Водночас сформульований Верховним Судом у постанові від 19.04.2024 у справі №925/817/22 висновок про визначальне значення правового статусу боржника не суперечить наведеній вище правовій оцінці, а, навпаки, узгоджується з нею, оскільки встановлений у цій справі статус Дніпровського державного університету внутрішніх справ як державної установи (закладу), а не державного органу, зумовлює застосування до спірних правовідносин положень статті 4 зазначеного Закону.

Доводи апелянта про те, що віднесення Дніпровського державного університету внутрішніх справ до бюджетних установ саме по собі виключає можливість відкриття державним виконавцем виконавчого провадження та зумовлює виконання наказу суду виключно органами казначейства на підставі частини другої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" і Порядку № 845, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки наведені положення не можуть застосовуватися ізольовано від спеціального правового регулювання, встановленого Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", стаття 4 якого прямо передбачає виконання рішень про стягнення коштів з державної установи в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", із подальшим залученням органів казначейства у передбачених цією нормою випадках.

Не знайшли свого підтвердження й твердження скаржника про неповне з`ясування судом першої інстанції його правового статусу та ненадання оцінки поданим на його підтвердження доказам, оскільки обставини належності Дніпровського державного університету внутрішніх справ до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, його статусу бюджетної установи та організаційно-правової форми як державної організації (установи, закладу) враховані судом при вирішенні скарги, тоді як відомості про бюджетне фінансування університету, його відомчу підпорядкованість та наявність рахунків в органах казначейства не змінюють встановленого правового статусу боржника як державної установи та не є самостійною підставою для застосування механізму, передбаченого статтею 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", оскільки розмежування порядку виконання судових рішень за статтями 3 та 4 цього Закону здійснюється насамперед залежно від правового статусу боржника.

Посилання апелянта на здійснення органом казначейства виконання судового рішення у справі №201/14707/24 також не підтверджує його доводів щодо виключної компетенції органів казначейства з виконання судових рішень про стягнення коштів з Дніпровського державного університету внутрішніх справ, оскільки наведена скаржником обставина не змінює правового статусу боржника та не визначає порядку виконання судового рішення у справі, що переглядається; водночас ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 24.07.2026 у справі №201/14707/24, постановленою за результатами розгляду скарги цього ж університету на дії державного виконавця, суд дійшов висновку, що ДДУВС є державною установою, а примусове виконання рішення про стягнення з нього коштів здійснюється державним виконавцем у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з врахуванням особливостей, встановлених статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи ґрунтуються на помилковому ототожненні статусу бюджетної установи зі статусом державного органу та, як наслідок, неправильному визначенні механізму виконання судового рішення, не враховують спеціального правового регулювання, передбаченого статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а тому не свідчать про допущення судом першої інстанції порушень, які могли б бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали.

З огляду на наведене, колегія суддів виснує, що суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини, які мають значення для вирішення скарги на дії державного виконавця, надав належну правову оцінку статусу Дніпровського державного університету внутрішніх справ як державної установи (закладу), правильно визначив застосовний до спірних правовідносин механізм виконання судового рішення та обґрунтовано констатував відсутність підстав для визнання протиправною і скасування постанови державного виконавця від 05.09.2025 про відкриття виконавчого провадження ВП №78982842.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з приписами статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді скарги.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дніпровського державного університету внутрішніх справ залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 24 червня 2026 року у справі №904/5287/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений "08" вересня 2026 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Крейбух О.Г.