Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №910/14847/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2026 р. Справа№ 910/14847/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Шатарська Т.Н.

від відповідача: Жовтун О.В.

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 (повний текст складено 07.05.2026) в частині розстрочення його виконання

у справі № 910/14847/25 (суддя Князьков В.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги»

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про стягнення заборгованості в сумі 721 863 523,27 грн, 3% річних в розмірі 7 023 505,70 грн та інфляційних втрат в сумі 5 538 224,03 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/14857/25 закрито провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» в частині стягнення основного боргу на суму 1 003 344 892,29 грн. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» в частині стягнення основного боргу на суму 222 008 000 грн, 3% річних в розмірі 8 416 165,34 грн та інфляційних втрат в сумі 5 538 224,03 грн задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 3% річних в розмірі 8 416 165,34 грн та інфляційних втрат в сумі 5 538 224,03 грн та судовий збір в сумі 847 840 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Розстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі №910/14847/25 на 12 місяців до 06.05.2027, рівними частинами наступним чином: до 06.06.2026 на суму 1 233 519,11 грн; до 06.07.2026 на суму 1 233 519,11 грн; до 06.08.2026 на суму 1 233 519,11 грн; до 06.09.2026 на суму 1 233 519,11 грн; до 06.10.2026 на суму 1 233 519,11 грн; до 06.11.2026 на суму 1 233 519,11 грн; до 06.12.2026 на суму 1 233 519,11 грн; до 06.01.2027 на суму 1 233 519,11 грн; до 06.02.2027 на суму 1 233 519,11 грн; до 06.03.2027 на суму 1 233 519,11 грн; до 06.04.2027 на суму 1 233 519,11 грн; до 06.05.2027 на суму 1 233 519,16 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із ухваленим рішенням в частині розстрочення його виконання, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/14847/25 в частині задоволення заяви ТОВ «Київські енергетичні послуги» про розстрочку його виконання та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволені заяви про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/14847/25.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник зазначає про те, що він є державним стратегічним підприємством від якого залежить стале функціонування електроенергетичної галузі та електроенергетичної національної безпеки в цілому, активно відновлюються підстанції, лінії електропередачі та інші об`єкти енергетичної інфраструктури, постраждалі від ракетного обстрілу, що потребує значних фінансових витрат. В той час як відповідач здійснює виключно розподільчі функції електричної енергії до кінцевого споживача. Крім того, у зв`язку із наявними заборгованостями за наданні послуги НЕК «Укренерго» немає можливості вчасно виконувати грошові зобов`язання перед іншими контрагентами, що спричиняє нарахування та стягнення санкцій з НЕК «Укренерго» за іншими договорами.

Скаржник вказує на те, що суд мав врахувати баланс інтересів та матеріальне становище сторін, зокрема стягувача. Під час винесення рішення про відстрочення суд зобов`язаний враховувати матеріальні інтереси обох сторін, а не тільки боржника. Зокрема, негативні наслідки можливі як для боржника - від виконання рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, так і для стягувача - у випадку відстрочення чи розстрочення виконання рішення. Проте відповідач не довів факт неможливості виконання рішення чи його істотне ускладнення. Відповідач бездоказово стверджує, нібито оплата усієї суми є неможливою для відповідача на даний час, проте не надає із заявою жодних доказів які би підтверджували, що його «реальне становище» унеможливлює виконання судового рішення: ні фінансової звітності, ні довідок банків про залишки на рахунках, ні інших документів. Так, відповідач не надав і доказів відсутності на його рахунках коштів для виконання рішення. Звертаємо увагу - у жодному рядку своєї заяви відповідач не стверджує, що в нього відсутні кошти, і не вказує будь-яких обставин чи законодавчих заборон, які би перешкоджали йому перерахувати наявні в нього кошти позивачу на виконання рішення суду.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідачем не було надано відзиву на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, в оскаржуваній частині, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/14847/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026, з урахуванням ухвали про виправлення описки, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 в частині розстрочення його виконання у справі № 910/14847/25. Призначено справу № 910/14847/25 до розгляду у судовому засіданні 25.06.2026.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/14847/25 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників у судове засідання та правова позиція

Представник позивача у судовому засіданні 25.06.2026 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/14847/25 в частині задоволення заяви ТОВ «Київські енергетичні послуги» про розстрочку його виконання та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволені заяви про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/14847/25.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.06.2026 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/14847/25 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 01.01.2024 між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0205-02024-ПП, згідно п.2.1 якого ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії, а користувач зобов`язався здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 6.2 Договору № 0205-02024-ПП від 01.01.2024 користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду (календарного місяця) згідно із такою системою платежів і розрахунків:

1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;

2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

З платіж до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Згідно з п. 6.4 Договору користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.

Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку. Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуг користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно) або Акт приймання передачі послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).

Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники Акта приймання передачі послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем.

На виконання умов Договору позивач надав аідповідачу послугу за період серпень-жовтень 2025 року.

Заборгованість у розмірі 721 863 523,27 грн з ПДВ виникла: Акт: від 31.08.2025 № ПРА-0012442 на суму 226 960 049,56 грн з ПДВ (Акт коригування від 13.11.2025 № ПРА_К-0012797 до Акту від 31.08.2025 на суму - 180 829,83 грн з ПДВ (зменшення коригування та часткова оплата. Залишок боргу 176 191 877,60 грн з ПДВ); від 30.09.2025 № ПРА-0013070 на суму 227 863 860,25 грн з ПДВ, від 31.10.2025 № ПРА-0013710 на суму 317 807 075,58 грн з ПДВ. Акт коригування: від 03.09.2025 № ПРА_К-0011512 до Акту від 30.06.2025 на суму 709,84 грн з ПДВ. На вказану заборгованість нараховані санкцій (розрахунок додається). Вищевказані рахунки та акти створені в електронній формі (у вигляді файлів формату pdf) і підписані електронними підписами (файли формату p7s). Рахунки та акти доставлялись Відповідачу через систему електронного документообігу (додається інформація з системи з датами доставки).

Одночасно, заборгованість за період листопад 2025-грудень 2025 в сумі 503 489 369,02 грн з ПДВ виникла на підставі наступних документів: Акти: від 30.11.2025 № ПРА-0014403 на суму 249 225 014,48 грн з ПДВ; від 31.12.2025 № ПРА-0015075 на суму 254 264 354,54 грн з ПДВ.

Як свідчать матеріали справи, 28.11.2025 відповідачем було часткового погашено суду заборгованості на підтвердження чого надано платіжні інструкції на загальну суму 222 008 000 грн, а саме: №4289343 від 28.11.2025 на суму 45 008 000 грн, №4289344 від 28.11.2025 на суму 176 192 587,44 грн та №4289342 від 28.11.2025 на суму 807 412,56 грн.

Позивачем було підтверджено обставини погашення спірної заборгованості на суму 222 008 000 грн.

Одночасно, з чисельних заяв сторін про закриття провадження в частині та надання доказів погашення заборгованості вбачається, що після подачі позовної заяви відповідачем були здійсненні наступні оплати, що підтверджується:

- платіжна інструкція №4353552 від 02.01.2026 на суму 181826785,33 грн (ОПЛ.ЗА ПОСЛ.З ПЕРЕДАЧІ Е/Е вересень 2025Р.ЗГ.ДОГвід 01.01.2024№0205-02024 ПП);

- платіжна інструкція №4386586 від 30.01.2026 на суму 50000000 грн (ОПЛ.ЗА ПОСЛ.З ПЕРЕДАЧІ Е/Е жовтень 2025Р.ЗГ.ДОГвід 01.01.2024№0205-02024-ПП);

- платіжна інструкція № 4430365 від 27.02.2026 на суму 267625993,15 грн (ОПЛ.ЗА ПОСЛ.З ПЕРЕДАЧІ Е/Е жовтень 2025Р.ЗГ.ДОГвід 01.01.2024№0205-02024 ПП);

- платіжна інструкція №4431247 від 27.02.2026 на суму 49793589,85 грн (ОПЛ.ЗА ПОСЛ.З ПЕРЕДАЧІ Е/Е листопад 2025Р.ЗГ.ДОГвід 01.01.2024№0205-02024 ПП);

- платіжна інструкція № 4430771 від 27.02.2026 на суму 100000000 грн (ОПЛ.ЗА ПОСЛ.З ПЕРЕДАЧІ Е/Е листопад 2025Р.ЗГ.ДОГвід 01.01.2024№0205-02024-ПП);

- платіжна інструкція № 4429806 від 27.02.2026 на суму 1788 грн (ОПЛ.ЗА ПОСЛ.З ПЕРЕДАЧІ Е/Е листопад 2025Р.ЗГ.ДОГвід 01.01.2024№0205-02024-ПП);

- платіжна інструкція № 4500225 від 31.03.2026 на суму 254238606,92 грн (ОПЛ.ЗА ПОСЛ.З ПЕРЕДАЧІ Е/Е грудень 2025Р.ЗГ.ДОГвід 01.01.2024№0205-02024 ПП);

- платіжна інструкція №4500224 від 31.03.2026 на суму 99308251,10 грн (ОПЛ.ЗА ПОСЛ.З ПЕРЕДАЧІ Е/Е листопад 2025Р.ЗГ.ДОГвід 01.01.2024№0205-02024 ПП);

- платіжна інструкція №4500226 від 31.03.2026 на суму 25747,62 грн (ОПЛ.ЗА ПОСЛ.З ПЕРЕДАЧІ Е/Е грудень 2025Р.ЗГ.ДОГвід 01.01.2024№0205-02024-ПП).

Також було складено акти коригування за попередні періоди в сторону зменшення на загальну суму 524 130,32 грн.

28.11.2025 відповідачем було часткового погашено суду заборгованості на підтвердження чого надано платіжні інструкції на загальну суму 222 008 000 грн, а саме: №4289343 від 28.11.2025 на суму 45 008 000 грн, №4289344 від 28.11.2025 на суму 176 192 587,44 грн та №4289342 від 28.11.2025 на суму 807 412,56 грн.

Так, позовна заява Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» сформована в системі Електронний суд 28.11.2025 та надійшла до Господарського суду міста Києва 01.12.2025, а провадження у справі відкрито ухвалою від 08.12.2025. За таких обставин, враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку щодо відмови в здоровленні позовних в частині стягнення основного боргу на суму 222 008 000 грн, оскільки фактично вказана сума заборгованості була погашена до моменту надходження позовної заяви до суду та відкриття провадження у справі, та закриття провадження по справі в частині стягнення основного боргу на суму 1 003 344 892,29 грн.

Обставини порушення відповідачем строків здійснення розрахунків, за послуги серпень-грудень 2025, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення інфляційних втрат в сумі 5 538 224,03 грн та 3% річних в розмірі 8 416 165,34 грн.

Станом на момент звернення до суду з розглядуваним позовом, рахунки та акти приймання-передачі послуги виставлені за період січня 2024 - лютого 2025 відповідачем оплачені з порушення строку виконання зобов`язань, а послуга, що надана відповідачу в період березня 2025 року в сумі 16 261 048,00 грн, останнім не була оплачена. Також відповідачем не оплачено 323 325,49 грн. за актом коригування до акту приймання-передачі за січень 2025 та 22 375,01 грн. за актом коригування до акту приймання-передачі за серпень 2024. Вже після звернення позивача до Господарського суду міста Києва відповідачем було в повному обсязі оплачено послуги за вказаний вище період. Означені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями та не заперечувались відповідачем.

Обґрунтованості нарахування 3% річних в розмірі 8 416 165,34 грн та інфляційних втрат в сумі 5 538 224,03 грн відповідачем не спростовано.

Також представником відповідача подано заяву про розстрочення виконання рішення на 12 місяців, рівними частинами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/14857/25 закрито провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» в частині стягнення основного боргу на суму 1 003 344 892,29 грн. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» в частині стягнення основного боргу на суму 222 008 000 грн, 3% річних в розмірі 8 416 165,34 грн та інфляційних втрат в сумі 5 538 224,03 грн задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 3% річних в розмірі 8 416 165,34 грн та інфляційних втрат в сумі 5 538 224,03 грн та судовий збір в сумі 847 840 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Розстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/14847/25 на 12 місяців до 06.05.2027, рівними частинами наступним чином: до 06.06.2026 на суму 1 233 519,11 грн; до 06.07.2026 на суму 1 233 519,11 грн; до 06.08.2026 на суму 1 233 519,11 грн; до 06.09.2026 на суму 1 233 519,11 грн; до 06.10.2026 на суму 1 233 519,11 грн; до 06.11.2026 на суму 1 233 519,11 грн; до 06.12.2026 на суму 1 233 519,11 грн; до 06.01.2027 на суму 1 233 519,11 грн; до 06.02.2027 на суму 1 233 519,11 грн; до 06.03.2027 на суму 1 233 519,11 грн; до 06.04.2027 на суму 1 233 519,11 грн; до 06.05.2027 на суму 1 233 519,16 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/14847/25 оскаржується в частині задоволення заяви ТОВ «Київські енергетичні послуги» про розстрочку його виконання і скаржник просить в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволені заяви про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/14847/25, тому враховуючи вимоги частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, представником відповідача було подано заяву про розстрочення виконання рішення на 12 місяців рівними частинами, в обґрунтування якої відповідач посилався на те, що на неможливість виконання зобов`язань відповідачем за договором внаслідок форс-мажорних обставин вплинули прийняті ряд нормативно-правових актів в енергетичній галузі України, які іншим чином врегульовують правовідносини на ринку електричної енергії, ніж вони були до повномасштабної збройної агресії. Відповідними Постановами Кабінету Міністрів України від 28.10.2022 № 1206, від 24.03.2023 № 262, від 25.04.2023 № 384, від 30.05.2023 № 544, від 27.12.2023 № 1375, від 22.12.2023 № 1385, від 26.04.2024 № 455, від 31.05.2024 № 632, від 29.04.2025 № 480 було продовжено дію Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (далі-Положення). У рамках зазначеного Положення, Державне підприємство «Гарантований покупець» здійснює компенсацію Товариству за постачання електричної енергії побутовим та прирівняним до них споживачам за фіксованими цінами, встановленими додатком 3 до Положення, які є значно нижчими від ринкових. Фактично, з огляду на примірні договори, які встановлені Положенням першим у ланцюгу здійснення оплат є ДП «НАЕК «Енергоатом». Саме ДП «НАЕК «Енергоатом» першим здійснює оплати в рахунок ДП «Гарантований покупець», а ДП «Гарантований покупець» у свою чергу здійснює оплату у чітко встановлені строки на рахунок постачальника універсальних послуг. Тобто, прийнятий механізм спеціальних обов`язків забезпечував ліквідність задіяних учасників та виконання ними зобов`язань в межах договорів, укладених на виконання Положення. Згідно з інформацією, що публікується на сайті Товариства за посиланням: https://kyiv.yasno.ua/general-information-electricity-b2b-kep у розділі: Загальна інформація/Додаткова інформація/Розмір заборгованості з оплати спожитої електроенергії у 2026 році заборгованість споживачів електричної енергії перед Товариством станом на 01.04.2026 складає 1 904 148,0 тис грн (у т. ч. 1 342 711,9 тис грн заборгованості побутових споживачів). Як вказує відповідач, важливим є досягти балансу інтересів сторін. Вищезазначеним підтверджується значне фінансове навантаження на Товариство, покладене як діючими нормативно-правовими актами у сфері купівлі продажу електричної енергії, так і іншими об`єктивними обставинами, що викликані військовою агресією та бойовими діями російської федерації проти України. Товариство робить все можливе для погашення боргу та поступово сплачує заборгованість за послуги з передачі. Однак, на сьогоднішній день у відповідача немає фінансової можливості виконати рішення суду у повному обсязі, оплата усієї суми є неможливою для Товариства на даний час.

Згідно ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

Аналізуючи норми ст. 331 ГПК України, апеляційний господарський суд зазначає, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця стаття не вимагає.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати:

1) матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан;

2) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

3) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

4) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо;

5) наявність інфляційних процесів у економіці держави;

6) інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому положення чинного господарського процесуального законодавства України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

В рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка в виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує сутність права, яке захищається п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, п. 74).

Відстрочення виконання судового рішення має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання судового рішення на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти баланс інтересів обох сторін. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.

В зв`язку з тим, що відстрочка виконання судового рішення продовжує період відновлення порушеного права стягувача, суди, в цілях вирішення питання про можливість надання відстрочки, а також визначення терміну відстрочення виконання судового рішення, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все в Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі та період надання відстрочки виконання судового рішення.

За правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а в системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню в правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдане за конкретних обставин справи.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю в зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми стягнення тощо.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення в виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чіжов проти України (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в статті 6 Конвенції.

Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти в виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19 березня 1997 року в справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, п. 40; рішення в справі Бурдов проти Росії, заява N 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року в справі Ясюнієне проти Литви, заява N 41510/98).

Так, загальновідомим є факт, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" воєнний стан продовжено і по теперішній час.

Також загальновідомим є факт про те, що більша частин атак російської федерації приходиться на об`єкти критичної інфраструктури, зокрема, електропостачання.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що господарським судом першої інстанції у даному випадку правильно враховано як те, що фактично основне зобов`язання перед позивачем є виконаним, а отже, відстрочення виконання рішення суду ніяким чином не призведе до втрат (від знецінення грошових коштів), так і посилання відповідача на значне фінансове навантаження, покладене як діючими нормативно-правовими актами у сфері купівлі продажу електричної енергії, так і іншими об`єктивними обставинами, що викликані військовою агресією та бойовими діями російської федерації проти України.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на встановлені обставини справи погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви відповідача та розстрочення виконання рішення у справі на 12 місяців рівними частинами, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/14847/25, в оскаржуваній частині, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Як вже зазначалось, основна сума заборгованості відповідачем сплачена, відтак предметом виконання рішення у відповідній частині залишаються суми 3% річних та інфляційних втрат, що має істотне значення для оцінки співвідношення майнових інтересів сторін, оскільки відстрочення виконання рішення у визначеній судом частині не призводить до тривалого утримання відповідачем основної суми грошової заборгованості перед позивачем.

Так, колегія суддів погоджується із тим, що функціонування енергетичної системи України в умовах воєнного стану об`єктивно пов`язане з істотними ризиками, додатковими витратами та необхідністю відновлення пошкоджених об`єктів, водночас, наведені обставини не можуть автоматично свідчити про неможливість або неприпустимість відстрочення виконання судового рішення щодо будь якого боржника, який має зобов`язання перед НЕК «Укренерго». Статус НЕК «Укренерго», як суб`єкта, діяльність якого має важливе значення для функціонування енергетичної системи держави, не встановлює безумовного пріоритету його майнових інтересів перед майновими інтересами інших учасників енергетичного ринку та не виключає застосування судом положень статті 331 ГПК України. При цьому, скаржником не наведено належного обґрунтування того, яким чином відстрочення виконання рішення на 12 місяців у частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат створює негативні майнові наслідки для стягувача, які є неспівмірними з наслідками негайного виконання рішення для відповідача.

Посилання скаржника на наявність заборгованості перед іншими контрагентами, необхідність ремонту обладнання та значні витрати, пов`язані із діяльністю товариства, також не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів враховує те, що наведені обставини свідчать про складність господарської діяльності стягувача в умовах воєнного стану, однак самі по собі не доводять, що тимчасове відтермінування сум 3% річних та інфляційних втрат призведе до істотного порушення його майнових прав.

При цьому, колегія суддів також враховує те, що негайне виконання рішення в частині стягнення відповідних сум у повному обсязі може створити додаткове фінансове навантаження на відповідача, який здійснює діяльність на ринку електричної енергії в умовах воєнного стану та несе встановлені законодавством фінансові зобов`язання перед іншими учасниками відповідного ринку.

Актуальні акти НКРЕКП підтверджують реальність та обов`язковість такого фінансового навантаження.

Водночас, сам по собі факт наявності боржника можливості виконати рішення не виключає права суду надати відстрочення, якщо встановлені обставини свідчать про те, що негайне виконання рішення матиме для боржника непропорційно несприятливі наслідки.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що відповідачу надається обмежений у часі строк для виконання судового рішення з огляду на специфіку його діяльності, обов`язковість виконання фінансових зобов`язань, встановлених законодавством та регуляторними актами, та об`єктивні умови функціонування енергетичного ринку в період воєнного стану.

Таким чином, господарський суд першої інстанції, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, здійснив належну оцінку сукупності обставин справи, врахував характер присуджених до стягнення сум, факт погашення основного заборгованості, доводи та інтереси обох сторін, а також особливості здійснення ними господарської діяльності в умовах воєнного стану.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду містка Києва від 06.05.2026 у справі № 910/14847/25, в оскаржуваній частині, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування своїх рішень за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/14847/25, в оскаржуваній частині, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/14847/25, в оскаржуваній частині, задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/14847/25, в оскаржуваній частині, слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/14847/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/14847/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/14847/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова підписана 09.09.2026, у зв`язку із перебуванням суддів колегії у відпустках.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

С.О. Алданова