Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №925/433/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2026 р. Справа№ 925/433/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Пантелієнка В.О.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,

ОСОБА_1 ,

представника Національного банку України Бірюк І.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Господарського суду Черкаської області

від 06.02.2026 (повний текст складено 09.02.2026, суддя Дорошенко М.В.)

у справі № 925/433/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології анкерного кріплення"

до Приватного підприємства "Єврохім Одеса" (код 41947764)

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Черкаської області від 06.02.2026 у справі № 925/433/25 визнано Приватне підприємство "Єврохім Одеса" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Кияницю Романа Віталійовича.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, 25 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить залучити ОСОБА_1 до участі у справі № 925/433/25 як уповноважену особу засновників (учасників) боржника, скасувати постанову Господарського суду Черкаської області від 06.02.2026, ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі № 925/433/25 про банкрутство ПП "Єврохім Одеса".

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не здійснено аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, передбачених у процедурі розпорядження майном, та не досліджено надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення ним заходів у процедурі розпорядження майном боржника, а саме в частині проведення інвентаризації його майна із визначенням вартості цього майна. Як наслідок, господарський суд залишив поза увагою наявність у боржника ліквідних активів щонайменше на 5 109 153,22 грн (дебіторська заборгованість), а врахував лише пасив, кредиторську заборгованість на суму 2 549 679,78 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 925/433/25, розгляд справи призначено в судовому засіданні 28.04.2026.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології анкерного кріплення» подало відзив, у якому просить апеляційну скаргу приватного підприємства «Єврохім Одеса» залишити без задоволення, постанову Господарського суду Черкаської області від 06.02.2026 у справі №925/433/25 залишити без змін.

ОСОБА_1 подала відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології анкерного кріплення».

Ліквідатор арбітражний керуючий Кияниця Р.В. подав пояснення на апеляційну скаргу, у яких повідомив, що керівник ПП «Єврохім Одеса» ОСОБА_1 доступ до баз даних, активів, документів ПП «Єврохім Одеса» на виконання ухвали суду та запити арбітражного керуючого не надала, а надані акт інвентаризації, листи керівника ПП «Єврохім Одеса» є інформацією, яка не підтверджується жодними доказами. Уповноважена особа засновників ОСОБА_1 не довела наявності активів та їх вартості, за рахунок яких можна було б повністю розрахуватися із кредиторами (загальна сума кредиторським вимог станом на 23.04.2026 становить 3 220 980,78 грн.). Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги уповноваженої особи засновників ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 подала відповідь на пояснення ліквідатора.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2026 відкладено розгляд справи на 16.06.2026.

Суддя Сотніков С.В. з 16.06.2026 по 29.06.2026 перебував у відпустці, що унеможливило проведення судового засідання 16.06.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 розгляд справи призначено в судовому засіданні 07.07.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 розгляд справи відкладено на 01.09.2026.

В судовому засіданні 01.09.2026 судом проголошено скорочену постанову (вступну та резолютивну частини).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, всебічно дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.06.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Кияницю Р.В.

Ухвалою попереднього засідання від 28.08.2025 визнано розмір та визначено черговість вимог кредиторів, а саме:

1. вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології анкерного кріплення" у тому числі:

- 96224,00 грн у першу чергу задоволення;

- 1232149,90 грн - у четверту чергу задоволення;

2. вимоги Головного управління ДПС у Черкаській області в сумі 544875,08 грн, в тому числі:

- 6056,00 грн у першу чергу задоволення;

- 27552,38 грн у третю чергу задоволення;

- 511266,70 грн у шосту чергу задоволення;

3. вимоги Національного Банку України в сумі 659086,00 грн, в тому числі:

- 4844,80 грн у першу чергу задоволення;

- 9668,59 грн у четверту чергу задоволення;

- 644572,61 грн у шосту чергу задоволення.

Всього у справі визнано грошові вимоги до боржника на загальну суму 2549679,78 грн.

29.10.2025 відбули збори кредиторів на яких було прийнято рішення про застосування до боржника ліквідаційної процедури та звернення до суду із відповідним клопотанням.

11.11.2025 до суду першої інстанції звернувся розпорядник майна із клопотанням про визнання боржника банкрутом та введенням ліквідаційної процедури.

Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції встановив, що збори кредиторів одноголосно вирішили перейти до ліквідаційної процедури та звернутися до Господарського суду Черкаської області із клопотання про визнання приватного підприємства "Єврохім Одеса" банкрутом та перехід до ліквідаційної процедури, призначити на посаду ліквідатора боржника арбітражного керуючого Кияницю Р. В.

При цьому суд першої інстанції також встановив, що розпорядник майна арбітражний керуючий Кияниця Р. В. за результатами вжитих ним у процедурі розпорядження майном приватного підприємства "Єврохім Одеса" заходів, в тому числі і на виконання ухвали від 11.12.2026 у справі №925/433/25, документально підтверджених активів у боржника не виявив.

Одночасно суд першої інстанції зазначив, що боржник не надав господарському суду належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у нього активів, в тому числі дебіторської заборгованості, строк сплати якої настав, а значить не довів факту наявності у нього таких активів. Пасив боржника становить суму визнаної господарським судом кредиторської заборгованості боржника перед кредиторами в загальному розмірі 2549679,78 грн. За час, що минув з моменту відкриття провадження у справі №925/433/25 про банкрутство приватного підприємства "Єврохім Одеса" стан боржника не поліпшився і не виникли підстави для його поліпшення в майбутньому.

Врахувавши викладені обставини, а також той факт, що збори кредиторів не схвалювали план санації та не подали до господарського суду клопотання про введення процедури санації боржника і затвердження плану санації, а прийняли рішення про визнання приватного підприємства "Єврохім Одеса" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо визнання боржника банкрутом та необхідності введення процедури ліквідації.

Апеляційний суд додатково встановив, що одноособовим засновником (власником) боржника ПП "Єврохім Одеса" є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка володіє 100% статутного капіталу підприємства.

Рішенням власника №1 від 06.02.2026 ОСОБА_1 обрано уповноваженою особою засновників (учасників) ПП "Єврохім Одеса" для представлення інтересів власника у справі № 925/433/25 про банкрутство у судах усіх інстанцій з правом вчинення від імені засновників усіх процесуальних дій, які надані законодавством учаснику справи про банкрутство, без обмежень.

Відповідно до ст. 1 КУзПБ уповноважена особа засновників (учасників) боржника є учасником справи про банкрутство, застосування до боржника процедури ліквідації безпосередньо впливає на права та обов`язки засновників боржника, відтак така особа має право на оскарження постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом.

Згідно з частиною першою статті 6 КУзПБ щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.

За змістом частини першої статті 44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 49 КУзПБ у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.

Частиною третьою статті 49 КУзПБ визначено, що у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.

Аналіз положень статті 49 КУзПБ свідчить, що господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені положеннями статтею 6 КУзПБ, з застосуванням судового розсуду (див. висновок у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 915/1261/16).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими КУзПБ, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Боржник визнається банкрутом за умови встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Під ліквідацією розуміється припинення боржника, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку КУзПБ вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Відповідно до частини першої статті 58 КУзПБ у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Суд звертає увагу, що завдання підсумкового засідання суду полягає у з`ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі. При винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, має бути доведено факт неплатоспроможності боржника, тобто суб`єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі його неспроможності через недостатність майна задовольнити вимоги кредиторів.

Суд першої інстанції зі змісту поданого розпорядником майна звіту встановив, що активи відсутні, а пасиви складають 2549679,78 грн, боржник не надав доказів існування активів - дебіторської заборгованості, строк сплати якої настав.

Апеляційний суд вважає висновок суду першої інстанції про доведеність неплатоспроможності, тобто неможливість задовольнити вимоги кредиторів за рахунок майна боржника, передчасним та зробленим без урахування всіх наявних доказів у справі.

Колегія суддів звертає увагу, що визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим з`ясувати його актив і пасив та співставити дані обох величин. Рішення суду не може ґрунтуватись лише на клопотанні комітету кредиторів. Суд повинен встановити неплатоспроможність боржника шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, що передбачені у процедурі розпорядження майном та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном (подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/1950/16).

Однак, приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом та відкриваючи ліквідаційну процедуру, суд першої інстанції наведеного вище не врахував.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядник майна фактично не провів інвентаризацію активів боржника, не встановив наявність та місцезнаходження майна боржника та майнових прав, склавши відповідні інвентаризаційні відомості із нульовими показниками.

Разом з тим, боржник повідомив розпорядника майна про наявність у власності рухомого майна (клінінгова та інша техніка), а також значної дебіторської заборгованості (5109153,22 грн), що виникла на підставі договорів із надання послуг з прибирання. При цьому така заборгованість підтверджена відповідною первинною документацією та не заперечується замовниками-дебіторами послуг (складені та підписані акти надання послуг).

Отже, висновок суду про відсутність дебіторської заборгованості спростовується наявними у матеріалах справи доказами. При цьому, ненастання строку сплати не спростовує наявність самого зобов`язання замовника оплатити надані боржником послуги.

Слід також зазначити, що розпорядник майна не вчинив жодних дій із встановлення місцезнаходження та інвентаризації рухомого майна боржника, яке за твердженнями боржника, перебуває у місті Слов`янськ.

За обставин неповноти вчинення дій у процедурі розпорядження майном боржника (оскільки не інвентаризовано рухоме майно, не встановлена дійсна сума дебіторської заборгованості) неможливо дійти беззаперечного висновку про перевищення пасивів боржника над його активами, а відтак і доведеність обставин неплатоспроможності боржника (недостатності його майна для задоволення вимог кредиторів), що є необхідною підставою для визнання боржника банкрутом.

Без встановлення дійсного фінансового стану боржника, наявності чи відсутності майнових активів у нього, з метою погашення кредиторської заборгованості, без перевірки можливості застосування до боржника іншої, ніж ліквідація, судової процедури, висновок про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є передчасним, адже таке рішення повинно прийматися за наявності належних та допустимих доказів про відсутність можливості відновити платоспроможність боржника та погасити вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

За таких умов, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги щодо недоведеності обставин справи, які суд першої інстанції помилково визнав встановленими, які мають значення для її правильного вирішення, порушення норм процесуального права, відтак передчасного рішення про визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури.

Колегія суддів відзначає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді даної справи, у зв`язку з чим апеляційний суд дійшов висновку про скасування постанови про визнання боржника банкрутом з направлення справи до суду першої інстанції для подальшого розгляду у процедурі розпорядження майном боржника.

При цьому, апеляційну скаргу належить задовольнити частково, оскільки підстави для закриття провадження у справі про банкрутство, що передбачені ст. 90 КУзПБ, на даний час відсутні.

Керуючись ст. 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду Черкаської області від 06.02.2026 у справі № 925/433/25 скасувати.

3. Справу № 925/433/25 направити до Господарського суду Черкаської області для подальшого розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строк, встановлений ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 09.09.2026.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді В.О. Пантелієнко

О.М. Остапенко