Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №910/6498/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2026 р. Справа№ 910/6498/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Колесника Р.М.

суддів: Сковородіної О.М.

Горбасенка П.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Жек 9А»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 (повний текст ухвали складено і підписано 17.06.2026)

у справі № 910/6498/26 (суддя - Чинчин О.В)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Жек 9А»

до Приватного підприємства «Віктор-ком імпекс»

про стягнення заборгованості у розмірі 1288067,56 гривень

ТОВ «Жек 9А» (надалі позивач, скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до ПП «Віктор-ком імпекс» (надалі також відповідач) про стягнення 1288067,56 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 060226 від 06.02.2026.

15.06.2026 через систему «Електронний суд» до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 заяву ТОВ «Жек 9А» про забезпечення позову і додані до неї документи повернуто заявнику.

Вищевказана ухвала суду мотивована тим, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам п. 6 частини 1 статті 139 ГПК України, а саме не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ТОВ «Жек 9А» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити матеріали заяви про забезпечення позову до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, скаржник зазначає наступне:

- по тексту поданої заяви про забезпечення позову позивач вказував на те, що враховуючи положення статей 139, 141 ГПК України, ним не пропонуються заходи зустрічного позову, адже у цьому випадку (невиконання договору поставки та неповернення суми попередньої оплати), на думку позивача не свідчать та не можуть свідчити про безпідставність позову, а тому відсутня необхідність гарантувати компенсацію збитків відповідачу, адже таких збитків не може бути завдано у спірних правовідносинах;

- порядок застосування інституту зустрічного забезпечення унормовано приписами статті 141 ГПК України, згідно якої суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову, а отже застосування заходів зустрічного забезпечення позову за зверненням особи, якою подано заяву про забезпечення позову, є правом суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у апеляційній скарзі та заперечення на них, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених ст. 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вимоги до змісту та форми заяви про забезпечення позову встановлені ст. 139 ГПК України.

Суд першочергово має з`ясувати відповідність заяви про забезпечення позову вимогам ст. 139 ГПК України для вирішення питання про її прийняття або відмову у прийнятті, невдаючись до оцінки обґрунтованості її доводів (підстав), оскільки право давати таку оцінку виникає у суду при розгляді заяви по суті (ст. 136, 140 ГПК України).

Відповідно до положень п. 6) ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити зокрема пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий status quo між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору (аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 12.09.2022 у справі № 911/172/22).

Частиною 1 ст. 141 ГПК України передбачено право суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому питання щодо необхідності зустрічного забезпечення може бути вирішено судом після розгляду заяви про забезпечення позову, що не порушує приписів ч. 6 ст. 140 цього Кодексу.

Зважаючи на ч. 4 ст. 141 ГПК України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника права звернутися до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову. Зазначене відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому ст. 13 ГПК України.

При цьому, розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить конкретних пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення, не є порушенням ним п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення у випадку забезпечення позову (схожий за змістом висновок наведений у постанові Верховного Суду від 12.09.2022 у справі № 911/172/22).

Дослідивши зміст заяви ТОВ «Жек 9А» про забезпечення позову колегія суддів звертає увагу на те, що заявником у своїй заяві було вказано наступне: «При цьому, Позивач зазначає, що враховуючи положення статей 139, 141 ГПК України, ним не пропонуються заходи зустрічного позову, адже у цьому випадку (невиконання договору поставки та неповернення суми попередньої оплати), на думку Позивача не свідчать та не можуть свідчити про безпідставність позову, а тому відсутня необхідність гарантувати компенсацію збитків Відповідачу, адже таких збитків не може бути завдано у спірних правовідносинах».

Отже, враховуючи вищевказане, проаналізувавши зміст заяви про забезпечення позову, апеляційний суд дійшов висновку, що заявником на виконання вимог п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України у своїй заяві було зазначено власні пропозиції щодо зустрічного забезпечення в розрізі спірних правовідносин шляхом інформування суд про відсутність на його переконання жодних підстав, а також самої необхідності впровадження заходів зустрічного забезпечення, з огляду на що, підстав для повернення заяви про забезпечення позову на підставі її невідповідності п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України відповідно до ч. 7 ст. 140 ГПК України у місцевого господарського суду не було.

Отже, суд першої інстанції, повертаючи заяву ТОВ «Жек 9А» про забезпечення позову і додані до неї матеріали без розгляду дійшов неправильних та передчасних висновків про те, що вказана заява не відповідає вимогам п. 6 частини 1 статті 139 ГПК України, а саме не містить: пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 цього ж кодексу підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 271 цього ж кодексу у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність), про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність), зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство (неплатоспроможність) без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Зважаючи на те, що за результатами перегляду даної справи доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а при вирішенні питання про забезпечення позову місцевим господарським судом не було з`ясовано всіх обставин справи та не дотримано вимог процесуального закону (ст.ст. 139, 140 ГПК України), що призвело до постановлення помилкової ухвали, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 із направленням справи до суду першої інстанції для розгляду заяви ТОВ «Жек 9А» про забезпечення позову.

Оскільки судом апеляційної інстанції остаточного рішення зі спору у даній справі не приймається, то розподіл судових витрат за перегляд справи в апеляційному порядку підлягає здійсненню судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Жек 9А» задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі № 910/6498/26 скасувати.

3. Справу направити до Господарського суду міста Києва для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Жек 9А» про забезпечення позову.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Повний текст постанови складено і підписано 08.09.2026

Головуючий суддя Р.М. Колесник

Судді О.М. Сковородіна

П.В. Горбасенко