Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №910/400/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2026 р. Справа №910/400/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 (повний текст складено 20.07.2026)

у справі №910/400/25 (суддя Блажівська О.Є.)

за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті"

2) Опорного закладу Теплицької селищної ради "Теплицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Керівник Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області (далі - прокурор) в інтересах держави, в особі Теплицької селищної ради (далі - Рада) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" (далі - Товариство) та Опорного закладу Теплицької селищної ради "Теплицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1" (далі - Заклад) про визнання недійсними додаткових угод №1 від 29.07.2022, №2 від 12.08.2022, №3 від 29.08.2022, №4 від 16.09.2022, №6 від 28.09.2022, №11 від 27.01.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022 №01/22-03КП, укладеного між відповідачами, а також стягнення з відповідача-1 на користь Теплицької селищної ради безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів в сумі 87 071,73 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на порушення відповідачами пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що призвело до збільшення ціни одиниці товару більше ніж на 10% від ціни одиниці товару, що визначена умовами договору про закупівлю, та стягнення з відповідача-1 на користь Теплицької селищної ради грошових коштів у сумі 87 071,73 грн, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), як безпідставно одержаних.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі №910/400/25 клопотання Товариства, в частині повернення до стадії підготовчого провадження задоволено. Постановлено повернутися зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження у справі №910/400/25. Продовжено підготовче засідання у справі №910/400/25 у цьому ж судовому засіданні.

Клопотання Товариства в частині зупинення провадження у справі від задоволено.

Провадження у справі №910/400/25 зупинено до закінчення розгляду Конституційним Судом України конституційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", відкритого Першою колегією суддів Другого сенату Конституційного Суду України та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення Конституційним Судом України.

Зобов`язано учасників справи повідомити суд про усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі №910/400/25.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що зупинення провадження у даній справі є виправданим, так як зможе забезпечити ухвалення законного та справедливого рішення у справі, а також забезпечити захист прав сторін справи, буде дотримано принцип правової визначеності та справедливості.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, прокуратура звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 про повернення до стадії підготовчого судового провадження та зупинення провадження у справі №910/400/25 до закінчення розгляду Конституційним Судом України скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс", яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права та у зв`язку із недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, перешкоджає подальшому розгляду справи, а відтак на підставі частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підлягає скасуванню.

Так, скаржник посилається на те, що ні у клопотанні представником Товариства, ні судом в ухвалі не наведено конкретних обставин, що обумовлюють можливість повернення до стадії підготовчого судового провадження. Як зазначалось прокуратурою, клопотання не містить інформації та обґрунтування щодо перешкод у реалізації відповідачем його процесуальних прав, не вказує на конкретні дії, які має намір вчинити у випадку повернення до стадії підготовчого судового засідання. Крім того, відсутня інформація про те, що саме перешкоджало відповідачу реалізувати свої процесуальні права до вирішення судом питання про закриття підготовчого засідання те переходу до розгляду справи по суті.

На переконання скаржника, всупереч вимогам законодавства та правовим позиціям Верховного Суду, зупиняючи провадження у даній справі, суд першої інстанції не навів достатніх обґрунтувань, на підставі яких він дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Наведена позиція суду вказує не на об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення Конституційним Судом України конституційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс", у розумінні пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, а на оціночне ставлення, насамперед суду до сталих та послідовних висновків Верховного Суду щодо застосування приписів пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сформованих при вирішенні спору у подібних правовідносинах, а тому вказане не може бути підставою для зупинення провадження.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026 апеляційну скаргу прокуратури у справі №910/400/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі №910/400/25. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали оскарження ухвали у справі №910/400/25. Учасникам справи встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 19.08.2026.

20.08.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі №910/400/25.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

13.08.2026, через систему "Електронний суд", Товариством подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить суд апеляційну скаргу прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 про зупинення провадження у справі №910/400/25 до закінчення розгляду Конституційним Судом України конституційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", відкритого Першою колегією суддів Другого сенату Конституційного Суду України та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення Конституційним Судом України, - без змін.

Так, відповідач-1 у відзиві зазначає, що Конституційним Судом України наразі відкриті конституційні провадження за клопотанням чотирьох суб`єктів права на конституційну скаргу - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" (яке є безпосереднім учасником судового процесу у даній господарській справі №910/400/25), Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут".

На думку Товариства, об`єктивна неможливість розгляду даної справи №910/400/25 до ухвалення рішення Конституційним Судом України пов`язана з тим, що предметом спору є легітимність зміни істотних умов договору про закупівлю, що регулюється саме пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", правова визначеність цієї норми є преюдиційною для даної справи. Фактично вирішення спору по суті напряму залежить від результатів конституційного провадження та правової позиції Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", положення якої підлягають застосуванню при вирішенні спору у даній справі №910/400/25, і є однією із основних правових підстав заявленого позову та обґрунтування оскаржуваних судових рішень.

Також, відповідач-1 зазначає, що ігнорування факту відкриття конституційних проваджень у справі №3-78/2026(178/26) (за конституційною скаргою ТОВ "Укр Газ Ресурс"), у справі №3-107/2026(239/26) (за конституційною скаргою ТОВ "Промгаз Сіті"), у справі №3-130/2026(291/26) (за конституційною скаргою ТОВ "Укр Газ Ресурс"), №3-158/2026(352/26) (за конституційною скаргою ТОВ "Енергопрод Сервіс") та №3-117/2026(264/26) (за конституційною скаргою ТОВ "Львівенергозбут"), щодо відповідності Конституції України (конституційності) норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", яка підлягає безпосередньому застосуванню при вирішенні спору у даній справі №910/400/25, фактично створює ризик ухвалення рішення, яке у подальшому може підлягати перегляду у зв`язку з рішенням Конституційного Суду України як таким, що ґрунтується на нормі, конституційність або конституційно-правовий зміст якої поставлений під сумнів. Така ситуація суперечитиме принципу юридичної визначеності (legal certainty), який є складовою верховенства права та гарантується статтею 8 Конституції України і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення

У відзиві на апеляційну скаргу Товариством заявлено клопотання про зупинення провадження у справі №910/400/25 до закінчення розгляду об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/11553/25 та оприлюднення у встановленому законом порядку повного тексту судового рішення.

Відповідно до частини 5 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У той же час, колегією суддів встановлено, що ухвалою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №910/11553/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

З огляду на наведене, у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для задоволення вищенаведеного клопотання Товариства про зупинення провадження у справі.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

За приписами пункту 12 частини 1 статті 255 ГПК України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31-34 частини 1 статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, встановив наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунуті.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі №910/17615/20 виснував, що:

- по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього;

- по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо;

- по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі, з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Вказаний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду узгоджується із постановою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі №357/10397/19.

Водночас Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі №910/17615/20 вказав, що за приписами пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що господарський суд не має права самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин (пункт 8.56.2 постанови Верховного Суду від 28.04.2026 у справі №910/8362/24).

Так, як вбачається з матеріалів справи, за змістом заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження, заявник не наводить мотивів необхідності зупинення провадження у справі в частині об`єктивної неможливості розгляду цієї справи в контексті того, що зібрані у цій справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У заявленому клопотанні відповідача не йдеться про необхідність додаткового збирання доказів і про неможливість встановити фактичні обставини справи, а зазначається про наявність невирішеного питання конституційності норми права, яка підлягає застосуванню судом при вирішенні спору по суті.

Колегія суддів також зазначає, що положення пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК щодо обов`язку суду зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є ідентичними положенням пункту 3 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 6 частини 1 статті 251 Цивільного процесуального кодексу України.

Підхід Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.04.2018 у справі №800/235/17 та об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 12.12.2019 у справі №826/25204/15, з огляду на тотожність норм процесуального права є релевантним для застосування пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України незалежно від того, що його сформульовано в іншій юрисдикції. За цим підходом практика Верховного Суду є усталеною: закони та інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю (Рішення Конституційного Суду України від 24.12.1997 №8-зп/1997), тому за загальним правилом суд розглядає справу на підставі чинного законодавства і не зупиняє провадження до вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності норми, яка підлягає застосуванню; сам лише факт відкриття конституційного провадження щодо такої норми не створює об`єктивної неможливості розгляду справи. Зупинення провадження є винятком, який можливий лише тоді, коли суд обґрунтує у своїй ухвалі зв`язок між очікуваним рішенням Конституційного Суду України та предметом спору, конкретизує, у чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду справи, та пояснить, чому зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Водночас зупинення провадження до вирішення справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, може бути виправданим у випадках, коли рішення Конституційного Суду України здатне вплинути на вирішення спору. Насамперед це справи, у яких предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми, якими врегульовано питання юридичної відповідальності фізичної особи, оскільки саме у разі пом`якшення або скасування такої відповідальності закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі (частина 1 статті 58 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99). Вплив рішення Конституційного Суду України на вирішення спору не виключається також тоді, коли спірні правовідносини тривають і правове регулювання прав та обов`язків їх учасників на майбутнє безпосередньо залежить від чинності норми, конституційність якої перевіряється (частина 2 статті 152 Конституції України). Проте і в цих випадках суд повинен обґрунтувати зупинення провадження за наведеними вище критеріями.

Так, відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 дійшов висновку, що положення частини 1 статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

У цій справі відповідачем є юридична особа, а не фізична особа. Окрім цього предметом спору є вимога про стягнення безпідставно одержаних коштів, що не є заходом відповідальності за порушення законодавства, а є наслідком недійсності правочину та безпідставного набуття майна. Більше того, спірні правовідносини, що виникли з виконання договору завершені, відповідно, майбутнє рішення Конституційного Суду України на їх правове регулювання не вплине.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2026 у справі №910/11553/25.

Відтак, на переконання колегії суддів, вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", із застосуванням якої, як вказує відповідач, безпосередньо пов`язані позовні вимоги у цій справі, не є підставою для зупинення провадження у розумінні пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зупинення провадження у справі із підстав, наведених судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, є безпідставним.

Відтак, доводи прокурора про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, під час прийняття оскаржуваного процесуального документу, знайшли своє підтвердження.

Отже, з огляду на встановлені апеляційним судом обставини відсутності підстав для зупинення провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 в частині зупинення провадження у справі №910/400/25 є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права

Щодо клопотання Товариства про повернення до стадії підготовчого провадження колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пунктами 1, 2, 4, 5 частини 3 статті 2 ГПК України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

Відповідно до статті 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

ГПК України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.

Суд враховує практику Верховного Суду, а саме пункт 30 постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №902/271/18 в якому сформульовано такий правовий висновок:

"Також Верховний Суд звертається до власної практики, зокрема, постанови від 02.10.2019 у справі №916/2421/18, у якій Верховний Суд погодився з судами першої та апеляційної інстанцій у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження. На думку Верховного Суду, стадія підготовчого провадження, з огляду на її мету, є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 03.04.2019 №913/317/18".

Тобто, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть повернутися до стадії вчинення тих чи інших процесуальних дій, які за загальним правилом можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження, й після закриття підготовчого провадження.

Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до дій, що проводяться на стадії підготовчого провадження, з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі №910/7103/21.

Згідно з практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.10.2019 у справі №902/271/18, від 16.02.2021 у справі №922/2115/19, від 16.12.2021 у справі №910/7103/21, в ухвалі від 22.06.2021 у справі №923/525/20, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Водночас, судовою колегією не встановлено вагомих обставин, що обумовлюють можливість повернення до стадії підготовчого судового провадження.

Таким чином, приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що не звернувши уваги на наведені обставини, господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі №910/400/25.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 6 статті 275 ГПК України встановлено що, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У випадках скасування судом апеляційної інстанції, зокрема, ухвали про зупинення провадження у справі, справа передається на розгляд суду першої інстанції (частина 3 статті 271 ГПК України).

За таких обставин, ухвала Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі №910/400/25 є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, і тому підлягає скасуванню. Апеляційна скарга прокуратури підлягає задоволенню, а справа №910/400/25 - передачі на розгляд по суті спору до суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з задоволенням апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача. Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що оскільки судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа, зазначених у частині 3 статті 271 ГПК України, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи по суті.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі №910/400/25 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі №910/400/25 скасувати.

3. Справу №910/400/25 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська