Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №910/3782/21 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2026 р. Справа№ 910/3782/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Корсака В.А.

Барсук М.А.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 25.06.2026:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025

у справі №910/3782/21 (суддя - Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до 1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

3) ОСОБА_3

4) ОСОБА_4

5) ОСОБА_5

про стягнення 9 980 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (позивач, Фонд) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (відповідач-1), ОСОБА_2 (відповідач-2), ОСОБА_3 (відповідач-3), ОСОБА_4 (відповідач-4), ОСОБА_5 (відповідач-5) про стягнення заподіяної АТ "АРТЕМ-БАНК" та його кредиторам шкоди у розмірі 9 980 000,00 грн. у солідарному порядку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами у справі було прийнято рішення у вигляді Протоколу кредитного комітету АТ "АРТЕМ-БАНК" № 14/12 від 15.03.2012, яким вирішено придбати пакет цінних паперів - Іменних інвестиційних сертифікатів емітента Закритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Інвестиційний стандарт" в кількості 12 500 штук за договірною вартістю 12 500 000,00 грн. На виконання вказаного вище рішення 15.03.2012 між АТ "АРТЕМ-БАНК" та ТОВ "ФІНКОМ-КАПІТАЛ" укладено Договір № ДД2-12;ДД19-4/12 купівлі-продажу цінних паперів за договірною вартістю 12 500 000,00 грн.

У подальшому 30.01.2014 частину придбаного АТ "АРТЕМ-БАНК" пакету цінних паперів в кількості 2 500 штук було відчужено за договірною вартістю 2 500 000,00 грн.

21.07.2016 уповноваженими представниками АТ "АРТЕМ-БАНК" прийнято рішення у вигляді Протоколу кредитного комітету АТ "АРТЕМ-БАНК" №112/16, яким вирішено продати пакет Іменних інвестиційних сертифікатів емітента Закритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Інвестиційний стандарт" в кількості 9 999 штук за договірною вартістю 20 000,00 грн.

Позивач зазначає, що Фондом, під час здійснення ліквідаційної процедури АТ "АРТЕМ-БАНК", було виявлено факти прийняття рішень пов`язаними особами такого банку, на підставі яких в подальшому було здійснено ряд завідомо збиткових операцій, однією з яких було інвестування в цінні папери (інвестиційні сертифікати) емітента Закритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Інвестиційний стандарт" (ТОВ "КУА НЬЮ ЕССЕТ"), низької фінансової якості, без проведення належної оцінки ризиків від такого інвестування, на значні суми грошових коштів, що прямо протирічило інтересам АТ "АРТЕМ-БАНК" та його кредиторам, в результаті якої банку було завдано збитків на суму 9 980 000,00 грн. Позивач вказує, що згідно Звіту про оцінку, складеного на замовлення позивача Товариством з обмеженою відповідальністю "Північно-східна консалтингова група", станом на 15.03.2012, ринкова вартість пакету цінних паперів - Іменних інвестиційних сертифікатів емітента ЗДПІФ "Інвестиційний стандарт" в кількості 12 500 штук становила 7 750,00 грн, що відповідно складало 0,62 грн за 1 (один) сертифікат, а відтак у 2012 році було прийнято рішення про придбання пакету цінних паперів за завищеною ціною. Позивач зазначає, що оприбуткування банком в березні 2012 року вартості інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ "Інвестиційний стандарт" не мало на меті отримання банком доходів від такої операції. Позивач вказує, що 95% вартості активів ЗДПІФ "Інвестиційний стандарт" складають цінні папери емітента - ПАТ "Бюро кредитних історій "Фенікс", за результатами діяльності поточного року емітент ПАТ "Бюро кредитних історій "Фенікс" отримав збитки; позивач стверджує про штучне завищення вартості акцій на біржовому ринку, яка фактично не відповідає фінансовому стану емітента, а акції ПАТ "Бюро кредитних історій "Фенікс" є лише інструментом виведення активів шляхом здійснення операцій з цінними паперами. Враховуючи наведене, позивач стверджує, що службові особи АТ "АРТЕМ-БАНК", що приймали рішення про інвестування в цінні папери (інвестиційні сертифікати) емітента ЗДПІФ "Інвестиційний стандарт" зобов`язані були перевірити та проаналізувати інформацію щодо емітента інвестиційних сертифікатів та його активів, проте така перевірка не проводилась або її результати було проігноровано, що призвело до завдання збитків в розмірі 9 980 000,00 грн.

Рух справи

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 20.10.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 10.04.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі №910/3782/21 в задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що продовження строку утримання цінних паперів на балансі банку до осені 2016 року відбулось поза волею відповідачів, оскільки вже станом на 24.01.2014 членами кредитного комітету були інші особи, про що свідчить (зокрема) копія наявного у матеріалах справи протоколу засідання кредитного комітету №5-2/14 від 24.01.2014.

У випадку виконання рішення відповідачів у частині утримання цінних паперів до 01.02.2015 банк, досить вірогідно, не отримав би збитків від цієї операції.

Також судом першої інстанції вказано, що твердження позивача про нанесення збитків банку членами кредитного комітету внаслідок прийняття ними 15.03.2012 рішення про придбання інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ "Інвестиційний стандарт" спростовується фактичними обставинами справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав апеляційну скаргу, в якій просить суд прийняти до розгляду та відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі №910/3782/21. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі №910/3782/21 та ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 заподіяну АТ "АРТЕМ-БАНК" та його кредиторам шкоду в розмірі 9 980 000,00 грн. в солідарному порядку на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідачами було здійснено ряд завідомо збиткових операцій для банку, однією з яких було інвестування в цінні папери (інвестиційні сертифікати) емітента Закритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Інвестиційний стандарт", низької фінансової якості, без проведення належної оцінки ризиків від такого інвестування, на значні суми грошових коштів, що прямо суперечило інтересам АТ "АРТЕМ-БАНК" та його кредиторам, в результаті якої банку завдано збитків на суму 9 980 000,00 грн.

За доводами скаржника, оцінка вартості пакету цінних паперів, перед прийняттям оскаржуваного рішення (про купівлю цінних паперів) не проводилась, як не проводився аналіз фінансового та господарського стану емітента. Не досліджувалась і платоспроможність останнього, що підтверджується звітом про незалежну оцінку Іменних сертифікатів, що була проведена ТОВ "Північно-східна консалтингова група". При цьому, згідно Звіту, ринкова вартість пакету цінних паперів - Іменних інвестиційних сертифікатів емітента ЗДПІФ "Інвестиційний стандарт" в кількості 12 500 штук становила 7 750,00 грн, що, відповідно, складало 0,62 грн за 1 (один) сертифікат, а відтак, у 2012 році було прийнято рішення про придбання пакету цінних паперів за завищеною ціною.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

16.09.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача-4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що відповідач-4 як член кредитного комітету відноситься лише до кола повязаних з банком осіб, але не відноситься до посадових осіб банку.

16.09.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача-5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що позивач намагається перекласти відповідальність на відповідачів за продаж активів, хоча відповідачі не приймали таких рішень.

17.09.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що доводи апеляційної скарги не спростовують жодного з висновків Оскаржуваного рішення і не дають підстав для сумнівів у тому, що суд першої інстанції ухвалив Оскаржуване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак, підстави для задоволення апеляційної скарги і, відповідно, скасування Оскаржуваного рішення наразі відсутні.

Також заявник вказує, що перебіг позовної давності за вимогами Фонду, які є предметом розгляду у справі №910/3782/21, розпочався з 15.05.2017 Отже, строк позовної давності за вимогами Фонду у цій справі є таким, що сплив, 15.05.2020.

Всі інші письмові пояснення, надані учасниками апеляційного провадження, залишаються колегією суддів без розгляду як такі, що подані з пропуском процесуального строку, встановленого ухвалою суду апеляційної інстанції від 10.09.2025.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Алданової С.О., Майданевича А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025у справі №910/3782/21. Призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025у справі №910/3782/21. Повідомлено, що судове засідання відбудеться 06.10.2025

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 відкладено розгляд справи №910/3782/21 на 30.10.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2026 продовжено строк розгляду апеляційної скарги. Відкладено розгляд справи №910/3782/21 на 22.01.2026. Витребувано у Національного банку України для огляду і дослідження Північним апеляційним господарським судом, а також всіма учасниками справи №910/3782/21 оригінали документів, а саме:

- протоколу Кредитного комітету АТ "АРТНМ-БАНК" №14/12 від 15.03.2012р.;

- договору №ДД2-12;ДД19-4/12 купівлі-продажу цінних паперів від 15.03.2012р., укладеного між АТ "АРТНМ-БАНК" та ТОВ "Фінком-Капітал".

Згідно з протоколом повторного розподілу справи між суддями від 19.01.2026, для розгляду справи №910/3782/21 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Б.О.- головуючий суддя, судді: Корсак В.А., Барсук М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 прийнято справу №910/3782/21 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Ткаченко Б.О.- головуючий суддя, судді: Корсак В.А., Барсук М.А. Розгляд апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі №910/3782/21 призначено на 12.02.2026. Витребувано у Національного банку України для огляду і дослідження Північним апеляційним господарським судом, а також всіма учасниками справи №910/3782/21 оригінали документів, а саме:

- протоколу Кредитного комітету АТ "АРТЕМ-БАНК" №14/12 від 15.03.2012р.;

- договору №ДД2-12;ДД19-4/12 купівлі-продажу цінних паперів від 15.03.2012р., укладеного між АТ "АРТЕМ-БАНК" та ТОВ "Фінком-Капітал".

у зв`язку із перебуванням головуючого судді Ткаченко Б.О. на лікарняному з 11.02.2026, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 розгляд апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі №910/3782/21 призначено на 12.03.2026.

У зв`язку із участю судді Барсук М.А. у ХХ черговому з`їзді суддів України 10.03.2026-12.03.2026, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2026 розгляд апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі №910/3782/21 призначено на 23.04.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2026 відкладено розгляд апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі №910/3782/21 на 21.05.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 відкладено розгляд апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі №910/3782/21 на 25.06.2026.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Представники позивача, представник відповідача-2 та особисто відповідачі-4,-5 з`явилися в судове засідання 25.06.2026 та надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Інші учасники апеляційного провадження не з`явилися в судове засідання 25.06.2026, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 15.03.2012 кредитним комітетом АТ "Артем-Банк", у складі: голови комітету: Голови Правління - ОСОБА_7, членів комітету: Першого Заступника Голови Правління - ОСОБА_8, Заступника Голови Правління - ОСОБА_6, Начальника відділу статистичної звітності та бюджетування - ОСОБА_9 та Начальника юридичного відділу - ОСОБА_10 прийнято рішення у вигляді протоколу засідання кредитного комітету АТ "АРТЕМ-БАНК" № 14/12, яким вирішено:

- придбати пакет цінних паперів - іменних інвестиційних сертифікатів емітента Закритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Інвестиційний стандарт" в кількості 12 500 штук за договірною вартістю 12 500 000,00 грн;

- встановити термін утримання цінних паперів у портфелі на продаж до 01.02.2015.

15.03.2012 на виконання цього рішення між ПАТ "АРТЕМ-БАНК" та ТОВ "ФІНКОМ-КАПІТАЛ" укладено договір № ДД2-12; ДД19-4/12 купівлі-продажу цінних паперів за договірною вартістю 12 500 000,00 грн, про що сторонами складено акт виконання робіт до договору купівлі-продажу цінних паперів № ДД2-12;ДД19-4/12, який було оприбутковано на балансі АТ "АРТЕМ-БАНК" за вартістю у сумі 12 500 000,00 грн.

Національним банком України у відповідності до затвердженого плану перевірок банків на 2012 рік проведено планову інспекційну перевірку ПАТ "АРТЕМ-БАНК" за період діяльності з 01.06.2009 по 01.08.2012, та за результатами проведення якої станом на 01.08.2012 складено Звіт про інспектування ПАТ "АРТЕМ-БАНК".

У подальшому, 24.01.2014 кредитним комітетом АТ "АРТЕМ-БАНК" в іншому складі, зокрема: голови комітету: Першого Заступника Голови Правління ОСОБА_6, заступника голови комітету: Голови Правління ОСОБА_12, членів комітету: Заступника Голови Правління ОСОБА_13, Головного бухгалтера ОСОБА_14, Начальника Департаменту управління ризиками ОСОБА_11, Начальника юридичного департаменту ОСОБА_17, Начальника Департаменту банківської безпеки ОСОБА_15 прийнято рішення у вигляді протоколу засідання кредитного комітету АТ "АРТЕМ-БАНК" № 5-2/14, яким вирішено продати іменні інвестиційні сертифікати ЗДПІФ "Інвестиційний стандарт" із портфелю банку на продаж у кількості 2 500 шт. за договірною ціною 1 000,00 грн, що становить 2 500 000,00 грн.

30.01.2014 на виконання цього рішення частину придбаного АТ "АРТЕМ-БАНК" пакету цінних паперів в кількості 2 500 штук відчужено за договірною вартістю 2 500 000,00 грн.

21.07.2016 кредитним комітетом АТ "Артем-Банк", у іншому складі: голови комітету: Першого Заступника Голови Правління ОСОБА_6, заступника голови комітету: Голови Правління ОСОБА_12, членів комітету: Заступника Голови Правління ОСОБА_13, Головного бухгалтера ОСОБА_14, Заступника начальника Департаменту управління ризиками ОСОБА_16, Начальника юридичного департаменту ОСОБА_18 прийнято рішення у вигляді протоколу кредитного комітету АТ "АРТЕМ-БАНК" № 112/16, яким вирішено продати пакет Іменних інвестиційних сертифікатів емітента Закритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Інвестиційний стандарт" в кількості 9 999 штук за договірною вартістю 20 000,00 грн.

21.07.2016 на виконання цього рішення на підставі договору № ДД6 купівлі-продажу цінних паперів або інших фінансових інструментів відчужено пакет Іменних інвестиційних сертифікатів емітента Закритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Інвестиційний стандарт" в кількості 9 999 штук за договірною вартістю 20 000,00 грн.

15.11.2016 Правлінням Національного банку України прийнято рішення № 416-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "АРТЕМ-БАНК" до категорії неплатоспроможних".

16.11.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2447 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "АРТЕМ-БАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Згідно з даним рішенням Фонду гарантування, в АТ "АРТЕМ-БАНК" розпочато процедуру виведення з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації строком на один місяць з 16.11.2016 по 15.12.2016 включно.

15.12.2016 Правлінням Національного банку України прийнято рішення № 492-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "АРТЕМ-БАНК".

15.12.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування було прийнято рішення №2857 "Про початок процедури ліквідації АТ "АРТЕМ-БАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно із зазначеним рішенням Фонду гарантування, в АТ "АРТЕМ-БАНК" запроваджено процедуру ліквідації строком на два роки з 16.12.2016 по 15.12.2018 включно.

15.11.2018 виконавчою дирекцією Фонду гарантування було прийнято рішення № 3086, яким строк здійснення процедури ліквідації АТ "АРТЕМ-БАНК" продовжено на один рік з 16.12.2018 до 15.12.2019 включно, а також продовжено повноваження ліквідатора банку.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування було прийнято рішення № 680 від 26.03.2020, яким визначені законом повноваження під час здійснення ліквідації АТ "АРТЕМ-БАНК" до моменту внесення запису про державну реєстрацію припинення АТ "АРТЕМ-БАНК" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснюватиметься Фондом гарантування безпосередньо.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 27.03.2017 № 1192 затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів АТ "АРТЕМ-БАНК", який з урахуванням змін (рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30 травня 2019 року № 1388) становить 196 829 862,83 грн.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 15.05.2017 № 1978 затверджено ліквідаційну масу АТ "АРТЕМ-БАНК", яка з урахуванням змін становить: балансова вартість активів (без врахування резервів) - 592 172 713,45 грн; оціночна вартість активів - 131 464 864,61 грн.

24.06.2019 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування № 1575 затверджено ліквідаційний баланс та Звіт про завершення процедури ліквідації АТ "АРТЕМ-БАНК", відповідно до якого залишок незадоволених вимог кредиторів, внесених до Переліку (реєстру) вимог кредиторів, за балансом банку складає 154 699 660,00 грн.

За твердженням позивача, завдання співвідповідачами шкоди полягає в прийнятті ними разом з іншими членами Кредитного комітету Банку рішення від 15.03.2012 (протокол № 14/12), яким було вирішено придбати пакет цінних паперів - іменних інвестиційних сертифікатів емітента ЗДПІФ "Інвестиційний стандарт" (ТОВ "КУА НЬЮ ЕССЕТ") в кількості 12 500 штук за договірною вартістю 12 500 000 грн. Підставою для визнання цієї операції такою, що завдала шкоди Банку чи його кредиторам, наводиться та обставина, що у подальшому (21.07.2016) залишок цінних паперів у кількості 9 999 штук було реалізовано Банком за ціною 20 000 грн, і різниця між ціною залишку пакету ЦП та вартістю його реалізації Фондом, є шкодою, яка була завдана саме діями співвідповідачів.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Перш за все колегія суддів ввжає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення від 31.07.2025 у справі №910/3782/21, всупереч ст. ст. 310, 316 ГПК України, продовжив безпідставно та необгрунтовано ігнорувати неодноразові вказівки Верховного Суду, що викладені у постановах від 20.10.2022 та від 10.04.2025 за результатами попереднього розгляду даного спору, якими скасовано рішення судів попередніх інстанцій та двічі направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

За висновками та вказівками Верховного Суду у справі № 910/3782/21, викладеними у постанові від 20.10.2022 під час первісного розгляду справи:

«...84. Зважаючи на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій, покладаючи обов 'язок доведення вини на позивача, не врахували вказаних вище норм матеріального права та не звернули уваги на зміст зобов 'язань відповідача у спірних правовідносинах, не надали належної оцінки діям відповідачів, дійшовши помилкового висновку про відмову в задоволенні позову з підстав недоведеності вини відповідачів.

Колегія суддів зазначає, що обов`язки виступати від імені юридичної особи, обов`язки щодо представництва у контексті статті 92 ЦК України охоплюють як дії щодо формування внутрішньої волі, так і дії щодо формування її волевиявлення. З висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/1102 7/18, випливає, що у статті 92 ЦК України йдеться про фідуціарні обов`язки та солідарну відповідальність членів органів управління банку в цілому, а не лише тих членів виконавчого органу, які представляють банк у відносинах з третіми особами.

Суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки діям відповідачів на предмет дотримання вимог чинного законодавства та їх фідуціарних обоє 'язків.

Водночас суди попередніх інстанцій у цій справі, стверджуючи про відсутність заданої шкоди, належним чином не дослідили доказів, наданих сторонами, і не встановили обставин, які мають істотне значення і входять до предмета доказування.

Суди першої та апеляційної інстанцій роблячи висновки про недоведеність позивачем неправомірності дій відповідачів, щодо купівлі цінних паперів, не врахували вищезазначених положень законодавства та не дослідили докази, надані позивачем.

Оскаржувані судові рішення не містять мотивів не прийняття відповідних доказів, наданих позивачем, на підтвердження його вимог, зокрема і Звіту про незалежну оцінку іменних інвестиційних сертифікатів ЗДШФ "Інвестиційний стандарт" від 16.02.2021, здійсненого незалежним оцінювачем ТОВ "Північно-східна консалтингова група"

Так, оскаржувані судові рішення у частині висновків про недоведеність позивачем неправомірності дій відповідачів ґрунтуються виключно на вибіркових даних із звіту Національного банку України "Про інспектування ПАТ "АРТЕМ-БАНК"за період з 01.06.2009 по 01.08.2012, повідомлення Національного банку України про прийняття рішення № 416- рш/БТ від 15.11.2016 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "АРТЕМ-БАНК" до категорії неплатоспроможних" та інформації із сайту https://smida.gov. ua/db/prof/kua/report/kv/show/342.

Натомість, суди, у порушення вимог статей 236, 238, 282 Господарського процесуального кодексу України, не спростували та належним чином не відхилили доводи позивача про те, що у Звіті про незалежну оцінку іменних інвестиційних сертифікатів ЗДШФ "Інвестиційний стандарт" від 16.02.2021, виконаному ТОВ "Північно-східна консалтингова група" станом на 15.03.2012ринкова вартість пакету цінних паперів - Іменних інвестиційних сертифікатів емітента ЗДПІФ "Інвестиційний стандарт" в кількості 12 500 штук становила 7 750,00 грн, що відповідно складало 0,62 грн за 1 (один) сертифікат, а відтак у 2012 році було прийнято рішення про придбання пакету цінних паперів за завищеною ціною. Також поза увагою судів залишились доводи позивача про те, що 95 % вартості активів ЗДПІФ "Інвестиційний стандарт" складають цінні папери емітента - ПАТ "Бюро кредитних історій "Фенікс", а за результатами діяльності поточного року емітент ПАТ "Бюро кредитних історій "Фенікс" отримав збитки. Крім цього, без належного реагування залишились доводи позивача про те, іцо службові особи АТ "АРТЕМ-БАНК", що приймали рішення про інвестування в цінні папери (інвестиційні сертифікати) емітента ЗДПІФ "Інвестиційний стандарт"зобов`язані були перевірити та проаналізувати інформацію щодо емітента інвестиційних сертифікатів та його активів, проте така перевірка не проводилась або її результати було проігноровано.

Верховний суд зазначає, що без установлення цих обставин передчасними та помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у Банку збитків від вчинення спірних правочинів...

96. Також місцевий та апеляційний господарські суди не зазначили, з яких мотивів докази позивача були відхилені і які докази надали відповідачі на підтвердження вчинення ними дій, що свідчили б про відсутність вини за невиконання передбачених Законом "Про банки і банківську діяльність"та підзаконними нормативними актами обов`язків щодо добросовісного, розумного, відповідального керівництва діяльністю Банку, запобігання можливим ризикам, дотримання економічних нормативів.

Разом з цим, за відсутності належного обґрунтування не можуть бути визнані мотивованими посилання судів попередніх інстанцій на те, що операція з придбання цінних паперів відбулася у березні 2012, а остаточне відчуження їх було здійснено у липні 2017, тобто через 4,5 роки, а відтак, за період, що минув між цими подіями, відбулися значні зміни і в економічній ситуації в країні, в стані обігу цінних паперів на фондовому ринку, і ці обставини могли мати безпосереднє значення для потенційних змін ринкової вартості будь- яких фінансових інструментів, в тому числі і цінних паперів, ці зміни не могли залежали від дій чи поведінки співвідповідачів на час прийняття ними спірного рішення, сертифікати придбавались на продаж і повинні бути реалізовані до 01.02.2015.

Так, колегія суддів зазначає, що всупереч вимогам ГПК України суд першої інстанції в повному обсязі не описав наданих Фондом та відповідачами доказів та не здійснив їх оцінки, а також не надав правової оцінки діям відповідачів на предмет дотримання вимог чинного законодавства та їх фідуціарних обов`язків, не проаналізував дїї/бездіяльність відповідачів на предмет дотримання приписів нормативних актів, які регулюють банківську діяльність. Ця помилка не була виправлена й судом апеляційної інстанції...».

За висновками та вказівками Верховного Суду у справі № 910/3782/21, викладеними у постанові від 10.04.2025 під час повторного розгляду справи:

«...39. Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд, у постанові від 20.10.2022 у цій справі зазначив таке:

суди першої та апеляційної інстанцій, покладаючи обоє 'язок доведення вини на позивача, зокрема, не звернули уваги на зміст зобов`язань відповідачів у спірних правовідносинах, не надали належної оцінки діям відповідачів, дійшовши помилкового висновку про відмову в задоволенні позову з підстав недоведеності вини відповідачів;

суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки діям відповідачів на предмет дотримання вимог чинного законодавства та їх фідуціарних обов 'язків;

суди попередніх інстанцій у цій справі, стверджуючи про відсутність заданої шкоди, належним чином не дослідили доказів, наданих сторонами, і не встановили обставин, які мають істотне значення і входять до предмета доказування;

суди першої та апеляційної інстанцій роблячи висновки про недоведеність позивачем неправомірності дій відповідачів, щодо купівлі цінних паперів, зокрема, не дослідили докази, надані позивачем;

судові рішення не містять мотивів не прийняття відповідних доказів, наданих позивачем, на підтвердження його вимог, зокрема і Звіту про незалежну оцінку іменних інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ "Інвестиційний стандарт" від 16.02.2021, здійсненого незалежним оцінювачем ТОВ "Північно-східна консалтингова група";

судові рішення у частині висновків про недоведеність позивачем неправомірності дій відповідачів ґрунтуються виключно на вибіркових даних із звіту Національного банку України "Про інспектування ПАТ "АРТЕМ-БАНК" за період з 01.06.2009 по 01.08.2012, повідомлення Національного банку України про прийняття рішення № 416-рш/БТ від 15.11.2016 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "АРТЕМ-БАНК" до категорії

неплатоспроможних" та інформації із сайту https://smida.gov. ua/db/prof/kua/report/kv/show/342;

суди, у порушення вимог статей 236, 238, 282 ГПК України, не спростували та належним чином не відхилили доводи позивача про те, що у Звіті про незалежну оцінку іменних інвестиційних сертифікатів ЗДШФ "Інвестиційний стандарт" від 16.02.2021, виконаному ТОВ "Північно-східна консалтингова група" станом на 15.03.2012 ринкова вартість пакету цінних паперів - Іменних інвестиційних сертифікатів емітента ЗДШФ "Інвестиційний стандарт" в кількості 12 500 штук становила 7 750,00 грн, що відповідно складало 0,62 грн за 1 (один) сертифікат, а відтак у 2012 році було прийнято рішення про придбання пакету цінних паперів за завищеною ціною;

поза увагою судів залишились доводи позивача про те, що 95 % вартості активів ЗДШФ "Інвестиційний стандарт" складають цінні папери емітента - ПАТ "Бюро кредитних історій "Фенікс", а за результатами діяльності поточного року емітент ПАТ "Бюро кредитних історій "Фенікс" отримав збитки;

без належного реагування залишились доводи позивача про те, що службові особи AT "АРТЕМ-БАНК", що приймали рішення про інвестування в цінні папери (інвестиційні сертифікати) емітента ЗДШФ "Інвестиційний стандарт" зобов`язані були перевірити та проаналізувати інформацію щодо емітента інвестиційних сертифікатів та його активів, проте така перевірка не проводилась або її результати було проігноровано;

місцевий та апеляційний господарські суди не зазначили, з яких мотивів докази позивача були відхилені і які докази надали відповідачі на підтвердження вчинення ними дій, що свідчили б про відсутність вини за невиконання передбачених Законом "Про банки і банківську діяльність" та підзаконними нормативними актами обов`язків щодо добросовісного, розумного, відповідального керівництва діяльністю Банку, запобігання можливим ризикам, дотримання економічних нормативів;

за відсутності належного обґрунтування не можуть бути визнані мотивованими посилання судів попередніх інстанцій на те, що операція з придбання цінних паперів відбулася у березні 2012, а остаточне відчуження їх було здійснено у липні 2016, тобто через 4,5 роки, а відтак, за період, що минув між цими подіями, відбулися значні зміни і в економічній ситуації в країні, в стані обігу цінних паперів на фондовому ринку, і ці обставитїїТ могли мати безпосереднє значення для потенційних змін ринкової вартості будь-яких фінансових інструментів, в тому числі і цінних паперів, ці зміни не могли залежали від дій чи поведінки співвідповідачів на час прийняття ними спірного рішення, сертифікати придбавались на продаж і повинні бути реалізовані до 01.02.2015;

всупереч вимогам. ГПК України суд першої інстанції в повному обсязі не описав наданих Фондом та відповідачами доказів та не здійснив їх оцінки, а також не надав правової оцінки діям відповідачів на предмет дотримання вимог чинного законодавства та їх фідуціарних обов`язків, не проаналізував дії/бездіяльність відповідачів на предмет дотримання приписів нормативних актів, які регулюють банківську діяльність. Ця помилка не була виправлена й судом апеляційної інстанції...

42. Утім, під час нового розгляду цієї справи, суди попередніх інстанцій формально підійшли до розгляду справи та не надали належної оцінки висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.10.2022, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне повторно звернути увагу на це...

110. Так, Верховний Суд зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову за наслідками нового розгляду цієї справи, суди попередніх інстанцій зосередившись на дослідженні річних звітів Національної комісії з цінних паперів та фондових ринків та даних, розміщених на відповідному веб-сайті, не надали належної правової оцінки доводам позивача щодо можливості/неможливості встановлення дійсних обставин цієї справи на підставі вказаних річних звітів і наданим позивачем відповідним доказам на підтвердження своєї позиції. Також суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки звітам ТОВ "Північно-Східна консалтингова група" та ТОВ "Експертна група "ЕС енд ДІ" та не зазначили обґрунтованих мотивів прийняття/відхилення відповідних висновків. Досліджуючи протокол кредитного комітету АТ "АРТЕМ-БАНК" №14/12 від 15.03.2012 суди попередніх інстанцій взагалі не врахували доводів позивача у справі щодо вчинення/невчинення відповідачами дій із перевірки всієї необхідної інформації з метою визначення договірної вартості спірних цінних паперів на час їх придбання.

Також Верховний Суд вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, який покладено в основу відхилення доводів позивача, про те, що матеріали справи не містять доказів перевірки відповідачами цінних паперів, із зазначенням судом апеляційної інстанції, що події мали місце у 2012 році, коли не існувало норм законодавства про відповідальність посадових осіб юридичної особи. Тоді як ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у відповідній редакції (після внесення змін до цієї норми за Законом України №629-ГІІІ від 16.07.2015) набрала чинності 12.08.2015. У цьому аспекті, враховуючи наведене вище у цій постанові, Суд наголошує, що посадові особи банку, виконуючи обов`язки в межах наданих їм повноважень, зобов`язані діяти в інтересах банку і кредиторів, такий обов`язок існував і на момент ухвалення відповідачами спірних рішень.

Приймаючи доводи відповідачів про те, що на період укладення договору придбання цінних паперів (2012рік) у посадових осіб був відсутній обоє 'язок щодо зберігання документів, на підставі яких було прийнято відповідне рішення, суди попередніх інстанцій не дослідили які процесуальні дії вчинялись відповідачами з метою отримання таких документів, як до, так і підчас розгляду цієї справи, зокрема і під час нового розгляду. При цьому твердження суду про те, що позивач таких документів не надав не може слугувати підставою для звільнення від відповідальності за умови, що під час розгляду даної категорії спорів саме на відповідача покладено обов`язок доводити свою невинуватість, що підтверджується усталеною практикою Верховного Суду.

Окрім наведеного, Суд зазначає, що ані місцевий господарський суд, ані суд апеляційної інстанції в повному обсязі не врахували висновків та вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 20.10.2022 у цій справі (пункт 39 цієї постанови), які стали підставою для направлення справи на новий розгляд, чим порушили приписи частини п 'ятої статті 310 та частини першої статті 316 ГПК України...».

Однак незважаючи на імперативні вказівки Верховного Суду, які є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи, Господарський суд міста Києва в оскаржуваному рішенні від 31.07.2025 у справі №910/3782/21 прийшов до наступного:

«...Натомість, позивач фактично обмежився лише власними висновками без фактичного доведення обізнаності та намірів відповідачів при прийнятті ними рішення про придбання цінних паперів...

...Наголошення на збитковості операції з придбання цінних паперів у 2012 році та залишення взагалі поза будь-якою увагою факти продажу цих же цінних паперів у 2014 та 2016 роках викликає розумний сумнів в об`єктивності наведених у позовній заяві висновків...

...Об`єктивність звіту, на який посилається позивач, у даному випадку знаходиться у межах розумного сумніву, оскільки його висновки прямо спростовуються матеріалами справи...

...Господарським судом міста Києва встановлено, що позивачем не доведено суду, у перш за все, належними доказами факт неправомірності поведінки відповідачів...

...Відповідно, у даному випадку стверджуючи про неправомірність поведінки відповідачів у справі позивач мав обґрунтовано довести суду факт або факти порушення відповідачами імперативних приписів законодавства з посиланням на позитивно-правові норми, які були порушені діями чи бездіяльністю відповідачів.

Натомість, позивачем лише неодноразово наголошувались власні суб`єктивні висновки про прийняття відповідачами управлінського рішення без проведення належної оцінки ризиків від такого інвестування та з посиланням до позитивно-правових норм, які за суб`єктним складом не можуть створювати юридичних обов`язків для відповідачів у даній справі...

...Доводи позивача в цій частині, у тому числі посилання до методичних рекомендацій НБУ щодо керівників банків, судом відхилено, оскільки вони фактично побудовані на помилковому ототожнені понять керівник, посадова особа, пов 'язана особа та споріднена особа банку.

Члени кредитного комітету будь-якого банку станом на 15.03.2012 були без сумніву посадовими особами відповідного банку, проте не мали правового статусу керівника цього банку.

Суд приймає до уваги, що частина з відповідачів на час прийняття рішення про придбання інвестиційних сертифікатів ЗДШФ "Інвестиційний стандарт"відповідно до своїх посад мала правовий статус керівника банку, проте у даному випадку в основу позову покладене твердження про прийняття (у тому числі) ними рішення як членами кредитного комітету...

...Оскільки члени кредитного комітету станом на 15.03.2012 за визначенням частини першої статті 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не мали правового статусу керівників банку доводи позивача про правову можливість застосування до них правових вимог саме як до керівників банку є помилковими, оскільки юридична відповідальність ні за яких обставин не може бути застосована за аналогією закону або права...

...Таким чином, позивачем рішення суду про надання додаткових документів не виконано, що унеможливило встановлення факту наявності або відсутності у відповідачів посадових обоє 'язків, на яких наголошує позовна заява...

...Таким чином, доказів порушення відповідачами у правовому статусі членів кредитного комітету при прийнятті ними рішення про придбання інвестиційних сертифікатів вимог частини другої статті 44 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (чинної на 15.03.2012 редакції), будь-яких інших позитивно-правових норм або вимог внутрішньобанківських положень матеріали справи не містять.

Окремо суд має зазначити, що доводи позивача в частини наявності у відповідачів фідуціарних обов 'язків (fiduciary duties) мають бути відхиленими, оскільки ці вимоги відносяться виключно до керівників юридичної особи при прийнятті ними управлінських рішень.

Як зазначалось судом раніше, спірне рішення про придбання інвестиційних сертифікатів було прийнято членами кредитного комітету, які станом на березень 2012 року не мали правового статусу керівника банку...

...Як зазначалось судом раніше, позивачем не доведено суду поза розумним сумнівом, що прийняття спірного рішення відповідачами у березні 2012 року завідомо було направлено для нанесення матеріальної шкоди банківській установі тау подальшому - позивачу.

Суд не може погодитись з доводами позивача в частині правової можливості застосування до даних правовідносин правового регулювання статті 92 Цивільного кодексу України...

...Кредитний комітет банківської установи не є органом управління, представницьким або виконавчим органом, який наділений повноваженнями виступати від імені юридичної особи у цивільно-правових відносинах...

...Жодною позитивно-правовою нормою кредитний комітет не наділений повноваженнями виступати від імені банку у цивільно-правових відносинах та реалізовувати цивільно-правову дієздатність юридичної особи.

Відповідно, правове регулювання діяльності осіб (у перш за все в частині їх позитивно- правових обоє 'язків), які реалізують цивільно-правову дієздатність юридичної особи, не може бути застосовано до органів та посадових осіб, які не наділені повноваженнями виступати від імені юридичної особи у цивільно-правових відносинах...».

Також, колегія суддів при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, дійшла висновку, що Господарським судом міста Києва в рішенні від 31.07.2025 у справі № 910/3782/21 абсолютно помилково зазначено: «...Доводи позовної заяви ґрунтуються виключно на звинуваченні учасників прийняття рішення про придбання цінних паперів і взагалі залишають поза будь-якою увагою можливість нанесення збитків установі прийняттям рішення про відчуження цінних паперів за заниженою вартістю...».

Перш за все, відповідачі як члени кредитного комітету Банку, приймаючи рішення від 15.03.2012 № 14/12 про придбання пакету цінних паперів - іменних інвестиційних сертифікатів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» в кількості 12 500 штук за договірною вартістю 12 500 000,00 грн., не здійснили оцінку вартості пакету цінних паперів, не проводили аналізу фінансового та господарського стану емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт», не з`ясували наявних у емітента активів та структуру цих активів (їх складові), не дослідили платоспроможність емітента, хоча закон прямо передбачає обов`язок для керівників, посадових, пов`язаних з банком осіб у здійсненні перевірки контрагентів банку, з метою вчинення фінансової операції.

Не взято до уваги Господарським судом міста Києва і те, що станом на 15.03.2012, дату прийняття відповідачами рішення про придбання цінних паперів та укладення договору купівлі-продажу цінних паперів, вказані цінні папери не продавалися на біржовому ринку, а перші котирування (продаж ЦП на біржовому ринку) датовані 29.03.2013, більш ніж через рік після придбання їх банком, як не взято до уваги і те, що сама емісія цінних паперів відбулася 23.11.2011, лише за 3 місяці до придбання їх Банком, що свідчило про необхідність утримання відповідачів від прийняття спірного рішення як надмірно та невиправдано ризикового, що несло загрозу інтересам Банку.

На переконання колегії суддів, вказані обставини не є субєктивною думкою позивача, як про те зазначив суд першої інстанції, а підтверджуються належними доказами у даній справі: стор. 9 та 11 Звіту про незалежну оцінку Іменних інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт», що проведена незалежним оцінювачем ТОВ «ПІВНІЧНО-СХІДНА КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №135/19 від 19.02.2019), який було долучено позивачем до матеріалів судової справи, однак безпідставно відхилений судом першої інстанції.

Крім того, вищевказана обставина підтверджується і Висновком експертів №1041/59301 на стор. 8-9 за результатами комісійної судово-економічної експертизи, що був наданий до матеріалів судової справи відповідачем-5, відповідно до якого у наданих на дослідження матеріалах відсутні відомості щодо обігу цінних паперів на фондових біржах у 2012 році. Згідно з наявною у наданих на дослідження матеріалах інформацією, розміщеною на веб-сайтах фондових бірж ПФТС та «Перспектива», в інформаційній базі даних SMIDA, інвестиційні сертифікати ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» перебували в обігу на фондовій біржі, зокрема у періоди: на ФБ «Перспектива» з 15.07.2014 по 15.09.2014; на ФБ ПФТС з 16.06.2015 по 09.09.2016.

Безпідставність прийнятого відповідачами рішення про придбання пакету цінних паперів за вартістю в 1000,00 грн. за 1 цінний папір підтверджується і даними фінансового та господарського стану емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» (баланс товариства та звіт про фінансові результати), які підтверджують повну неліквідність таких цінних паперів.

Матеріали справи не містять жодних доказів, що придбані Банком цінні папери в 2012 році коштували 12 500 000,00 грн.

Саме лише посилання суду першої інстанції на рішення кредитного комітету AT «АРТЕМ-БАНК» №5-2/14 від 24.01.2014, яким частину придбаного АТ «АРТЕМ-БАНК» пакету цінних паперів в кількості 2 500 штук (з загальної кількості на балансі банку 12 500 шт.) відчужено за договірною вартістю 2 500 000,00 грн., враховуючи котирування цих цінних паперів в 2013, 2014, 2015 роках на фондовому ринку, без перевірки кількості торгів, кількості проданих цінних паперів на ринку, без перевірки фінансового стану емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» жодним чином не свідчить ані про наявність стабільного попиту на ринку цінних паперів, ані про їх реальну вартість в період з 2012 по 2016 роки, як не свідчать і про відсутність умисних маніпуляцій з цими цінними паперами, з метою виведення реальних грошових коштів з АТ «Артем-Банк», що спричинило нанесення йому та його кредиторам шкоди (збитків) в сумі 9 980 000,00 грн., що й становить ціну позову.

Суд першої інстанції, роблячи висновок про «...можливість нанесення збитків установі прийняттям рішення про відчуження цінних паперів за заниженою вартістю...», зобов`язаний був перевірити та встановити факти належної фінансової якості придбаних Банком цінних паперів в 2012 році та подальшої можливості Банку реалізувати такі цінні папери в кількості 12 500 шт. в 2013, 2014, 2015, 2016 роках за вартістю в 1000,00 грн. за 1 цінний папір, однак не зробив цього, що серед іншого можливо було зробити шляхом аналізу фінансового та господарського стану емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт», його платоспроможності та можливості виконувати взяті на себе грошові зобов`язання перед кредиторами, дійсного попиту на такі цінні папери на фінансовому ринку.

Саме дії відповідачів спричинили перерахування банком 12 500 000,00 грн. за «сміттєві» цінні папери та взяття на баланс банку таких цінних паперів.

Результатом такої операції стало те, що з 12 500 000,00 грн. витрачених коштів банку, фінансова установа змогла повернути собі лише 2 520 000,00 грн., а в збиток банку було списано 9 980 000,00 грн. (ціна позову).

Крім того, вищевказані обставини з продажу банком 30.01.2014 частини пакету цінних паперів в кількості 2 500 штук за договірною ціною 1 000,00 грн за 1 шт., що становить 2 500 000,00 грн., жодним чином не свідчать про належне виконання відповідачами у справі №910/3782/21 своїх фідуціарних обов`язків, як колишніх керівників, посадових, пов`язаних осіб банку під час прийняття 15.03.2012 рішення про придбання банком пакету цінних паперів в кількості 12 500 штук за договірною вартістю 12 500 000,00 грн.

Навпаки, такі обставини виключно підтверджують доводи позивача про неналежну якість придбаного Банком 15.03.2012 пакету цінних паперів та вчинення колишнім керівництвом банку маніпуляцій з придбання та продажем цінних паперів (заміну реальних грошових коштів банку на нічого невартісні цінні папери), що в подальшому спричинило втрату значних грошових коштів банку в сумі 9 980 000,00 грн., яка заявлена Фондом гарантування до стягнення, адже:

- продаж 30.01.2014 (майже через два роки після придбання) частини придбаного АТ «АРТЕМ-БАНК» пакету цінних паперів в кількості лише 2 500 штук, свідчить про відсутність реального, стабільного попиту на цінні папери емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт», адже на балансі Банку знаходилося 12 500 штук, однак Банк зміг продати лише 2 500 штук;

- продаж лише 30.01.2014 (майже через два роки після придбання) частини придбаного АТ «АРТЕМ-БАНК» пакету цінних паперів, свідчить про те, що майже два роки банк не міг знайти потенційних покупців на цінні папери емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт», що вкотре підтверджує неліквідність даного активу;

- придбання 15.03.2012 та продаж 30.01.2014 пакету цінних паперів у обраний колишніми керівниками, посадовими особами банку спосіб (поза біржею) не може говорити про позитивний економічний ефект такої операції для банку, а сукупність решти обставин (негативні фінансові показники у діяльності емітента; відсутність у емітента достатніх активів для виконання зобов`язанъ по цінним паперам; відсутність у емітента достатнього прибутку за наслідками ведення господарської діяльності; наявність чисельних ознак фіктивності цінних паперів, що підтверджується Звітом про незалежну оцінку Іменних інвестиційних сертифікатів ЗДШФ «Інвестиційний стандарт», який проведено незалежним, оцінювачем ТОВ «ПІВНІЧНО-СХІДНА КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №135/19 від 19.02.2019 року)) свідчить, що метою такої операції, ймовірно, було виведення коштів з Банку;

- прийняття рішення про продаж 30.01.2014 (майже через два роки після придбання) частини придбаного АТ «АРТЕМ-БАНК» пакету цінних паперів відбувалася без проведення оцінки вартості пакету цінних паперів, чи аналізу фінансового та господарського стану емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» за договірною ціною, що знову ж таки не може свідчити про реальну вартість цінних паперів та їх ліквідність;

- продаж 30.01.2014 (майже через два роки після придбання) частини придбаного АТ «АРТЕМ-БАНК» пакету цінних паперів в кількості лише 2 500 штук, відбувалася за договірною вартістю в розмірі 1000,00 грн. за 1 шт., тобто за ціною їх придбання у 2012 році, тобто банком лише через два роки було повернуто частину витрачених коштів в сумі 2 500 000,00 грн., у свою чергу, ці кошти два роки повинні були приносити прибуток банку, адже головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до завдання шкоди підприємству і зобов`язання її відшкодувати (п. 6.43. постанови Верховного Суду від 05.02.2024 року по справі № 910/4149/21; п. 7.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 по справі № 910/11027/18);

- встановлення терміну утримання цінних паперів у портфелі на продаж до 01.02.2015 у рішенні кредитного комітету, що прийняте у вигляді Протоколу засідання кредитного комітету АТ «АРТЕМ-БАНК» №14/12 від 15.03.2012 про придбання пакету цінних паперів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт», жодним чином не звільняє відповідачів від необхідності належного виконання ними вимог законодавства, щодо належного виконання фідуціарних обов`язків керівниками, посадовими, пов`язаними особами банку.

За таких обставин, висновки Господарського суду міста Києва в оскаржуваному рішенні від 31.07.2025 у справі №910/3782/21 про те, що «...У випадку виконання рішення відповідачів в частині утримання цінних паперів до 01.02.2015 банк досить вірогідно не отримав би збитків від цієї операції...» є необгрунтованими, не підтверджені жодними доказами, що могли би бути досліджені судом, грунтуються на припущеннях, що відповідно до вимог статей 236, 238 ГПК України не може бути покладено в основу рішення суду.

Щодо висновків суду першої інстанції стосовно того, що даний позов заявлено до відповідачів виключно як до членів кредитного комітету банку, колегія суддів зазначає таке.

Дійсно, відповідачами у справі 15.03.2012, на засіданні кредитного комітету AT «Артем-Банк», у складі: голови комітету: Голови Правління - ОСОБА_7, членів комітету: Першого Заступника Голови Правління - ОСОБА_8, Заступника Голови Правління - ОСОБА_6, Начальника відділу статистичної звітності та бюджетування - ОСОБА_9 та Начальника юридичного відділу - ОСОБА_10 прийнято рішення у вигляді протоколу № 14/12 від 15.03.2012 (копія міститься в матеріалах судової справи), яким вирішено придбати пакет цінних паперів - іменних інвестиційних сертифікатів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» в кількості 12 500 штук за договірною вартістю 12 500 000,00 грн.

Тобто, позовна заява у справі подана до колишніх керівників, посадових осіб AT «АРТЕМ-БАНК».

Безумовно, всі відповідачі є посадовими особами АТ «АРТЕМ-БАНК», за визначенням п. 15 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про акціонерні товариства» та несуть відповідальність перед юридичною особою на підставі ст. 63 ЗУ «Про акціонерні товариства», ч. 1 ст. 1166 ЦК України, ч. 1 ст. 1190 ЦК України, ч. 2 ст. 89 ГК України.

Крім того, Голова Правління - ОСОБА_19, Перший Заступник Голови Правління - ОСОБА_20, Заступник Голови Правління - ОСОБА_21, приймаючи спірне рішення кредитного комітету, були керівниками АТ «АРТЕМ-БАНК» за визначенням ст. 42 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та несуть відповідальність перед юридичною особою на підставі ст. 43 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ст. 92 ЦК України, ч. 1 ст. 1166 ЦК України, ч. 1 ст. 1190 ЦК України, ч. 2 ст. 89 ГК України.

Також відповідачі у справі є пов`язаними особами АТ «АРТЕМ-БАНК» за визначенням ст. 52 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та несуть відповідальність перед юридичною особою на підставі ст. 92 ЦК України, ч. 1 ст. 1166 ЦК України, ч. 1 ст. 1190 ЦК України, ч. 2 ст. 89 ГК України.

За приписами ч. 2 ст. 52 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» (в редакції чинній станом на 15.03.2012 року) визначено, що для цілей цього Закону пов`язаними особами є: керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів правління банку.

Згідно ч. 2 ст. 37 Закону України «Про банки і банківську діяльність» виконавчим органом банку, що здійснює поточне управління, є правління банку.

Відповідно ст. 40 Закону України «Про банки і банківську діяльність» до компетенції правління банку належить вирішення всіх питань, пов`язаних з керівництвом поточною діяльністю банку, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та ради банку. Правління банку очолює голова правління, який керує роботою правління банку та має право представляти банк без доручення. Голова правління банку несе персональну відповідальність за діяльність банку.

Зважаючи на те, що кредитний комітет АТ «Артем-Банк» приймає управлінські рішення, що є обов`язковими для виконання працівниками банку та стосуються керівництва поточною діяльністю банку (рішення щодо придбання банком активів, розпорядження грошовими коштами банку), то кредитний комітет є комітетом правління банку, який очолює Голова Правління.

Крім того, в п. 1.3. Глави І Розділу VI Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 р. № 368, було надано роз`яснення, що керівники та члени комітетів правління банку, зокрема кредитного комітету, належать до управлінського персоналу банку.

При цьому, факт включення або не включення особи в перелік пов`язаних з банком осіб, який затверджується банком або комісією Національного банку України, не має значення для визнання її пов`язаною з банком особою (правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2020 у справі № 826/20221/16, постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №910/14646/19).

У свою чергу, відповідно до ст. 42 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» (в редакції чинній станом на 15.03.2012) вказано, що керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.

Згідно ч. 1 ст. 43 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» (в редакції чинній станом на 15.03.2012) вказано, що при виконанні своїх обов`язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов`язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов`язані ставити інтереси банку вище власних.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 43 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» (в редакції чинній станом на 15.03.2012) вказано, що зокрема, керівники банку зобов`язані: ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов`язків.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 44 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» (в редакції чинній станом на 15.03.2012) вказано, що для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками банки створюють постійно діючі комітети, зокрема: кредитний комітет, який щомісячно оцінює якість активів банку та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення.

Згідно ч. 3 ст. 44 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» (в редакції чинній станом на 15.03.2012) вказано, що банки самостійно вирішують і створюють органи управління фінансовими ризиками з метою забезпечення сприятливих фінансових умов захисту інтересів вкладників та інших кредиторів.

За висновками колегії суддів відповідачі не виконували своїх зобов`язань з належного функціонування адекватної системи управління ризиками, не забезпечили на постійній основі виявлення, контроль і моніторинг усіх видів ризиків за всіма напрямами діяльності АТ «АРТЕМ-БАНК» на всіх організаційних рівнях, чим також порушили приписи ч. З ст. 44 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції чинній станом на 15.03.2012).

Приписами п. 1.3. Глави І Розділу VI Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 р. № 368, (вредакції чинній станом на 15.03.2012) було надано роз`яснення, що до управлінського персоналу банку належать: голова, його заступники та члени правління (ради директорів) банку; голова, його заступники та члени спостережної (наглядової) ради банку; головний бухгалтер банку, його заступники; керівники відокремлених підрозділів банку; керівники та члени комітетів правління банку; керівник служби внутрішнього аудиту банку.

З огляду на вказане вище, слід звернути увагу і на правові висновки Верховного Суду, які викладені в п. 43 Постанови Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17, де зазначено, що згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

У постанові від 22.1.2019 у справі № 911/2129/17 (провадження № 12-45гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правовідносини між товариством та керівником мають довірчий характер, а протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень. Положеннями статті 92 ЦК України та статті 89 ГК України передбачено відповідальність членів органу юридичної особи, її посадових осіб, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.

Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції закону чинного станом на 15.03.2012 року) вказано, що посадові особи органів акціонерного товариства - фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства.

Відповідно до п. 16.1. Статуту ПАТ «АРТЕМ-БАНК» вказано, що банк створює постійно діючий підрозділ з питань аналізу та управління ризиками, що має відповідати за встановлення лімітів щодо окремих операцій, лімітів ризиків контрпартнерів, країн контрпартнерів, структури балансу відповідно до рішень правління (ради директорів) з питань політики щодо ризиковості та прибутковості діяльності банку.

Згідно п. 16.2. Статуту ПАТ «АРТЕМ-БАНК» вказано, що для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками банк створює постійно діючий комітети, зокрема: кредитний комітет, який щомісячно оцінює якість активів банку та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення.

Відповідно до ч. З ст. 44 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» (в редакції чинній станом на 15.03.2012 року) вказано, що банки самостійно вирішують і створюють органи управління фінансовими ризиками з метою забезпечення сприятливих фінансових умов захисту інтересів вкладників та інших кредиторів.

Крім того, згідно п. 1.1. Положення про кредитний комітет ТОВ «АРТЕМ-БАНК» вказано, що це Положення визначає основні завдання, функції, склад, порядок роботи, обов`язки і права Кредитного комітету (далі - Комітет) ТОВ «АРТЕМ-БАНК».

Відповідно до п. 1.2. Положення про кредитний комітет ТОВ «АРТЕМ-БАНК» вказано, що Комітет створюється згідно з рішенням Правління банку. Кількісний склад Кредитного комітету визначається Правлінням банку.

Відповідно до п. 1.3. Положення про кредитний комітет ТОВ «АРТЕМ-БАНК» вказано, що Комітет є постійно діючим, колегіальним органом банку, що діє самостійно та підзвітний Правлінню банку.

Із наведеного вище вбачається, що члени Кредитного комітету (колегіального органу банку) є посадовими особами органів акціонерного товариства.

Окрім того, відповідно до п. 7.3. Положення про кредитний комітет ТОВ «АРТЕМ- БАНК» вказано, що члени Кредитного комітету несуть відповідальність за глибину і об`єктивність висновків, що готуються для прийняття рішення Кредитним комітетом.

Згідно п. 7.4. Положення про кредитний комітет ТОВ «АРТЕМ-БАНК» вказано, що кожний член Кредитного комітету несе персональну відповідальність за прийняття рішень відповідно до компетенції Кредитного комітету та чинного законодавства.

У свою чергу, відповідно до п. 2.1. Положення про кредитний комітет ТОВ «АРТЕМ- БАНК» вказано, що метою створення Комітету є забезпечення сприятливих фінансових умов захисту інтересів вкладників та інших кредиторів, а також застосування додаткових заходів щодо управління ризиками.

Приписами п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України (чинної станом на 15.03.2012) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України (чинної станом на 15.03.2012) вказано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1190 ЦК України (чинної станом на 15.03.2012) вказано, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Згідно ст. 63 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції чинній станом на 15.03.2012) вказано, що посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ГК України вказано, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

Принагідно колегія суддів звертакє увагу, що питання визначення кола пов`язаних осіб як належних відповідачів було предметом вивчення у аналогічній, подібній справі № 910/4149/21, де в пунктах 6.18 - 6.20, 6.52, 6.58, 6.59 постанови Верховного Суду у складі Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 05.02.2024, надано однозначні висновки з приводу того, що члени кредитного комітету банку безумовно несуть відповідальність за прийняття ними недобросовісних, нерозумних, необгрунтованих управлінських рішень в сфері організації господарської діяльності банку.

Крім того, скасовуючи судові рішення про відмову в задоволенні позову Фонду до членів Кредитного комітету, Верховний Суд у постанові від 09.01.2024 у справі № 910/7305/21 зазначає: «...77. Також суд першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, дійшов висновку що:

Відповідач-10 - начальник служби безпеки Публічного акціонерного товариства «Радикал банк» не входить до переліку осіб, на яких може бути покладена заявлена у позові відповідальність, а тому не є належним відповідачем, що є підставою для відмови у заявленому до нього позові;

Відповідач-11 (заступник Голови Правління, член Правління Публічного акціонерного товариства «Радикал банк») не була присутня ні на засіданнях Правління, ні на засіданні Наглядової ради банку 09.07.2015, а тому докази вчинення нею дій чи бездіяльності щодо прийняття та погодження рішень про відступлення прав вимоги по кредитним договорам відсутні, тому вона у спірних правовідносинах не є належним відповідачем, що є підставою для відмови у заявленому до неї позові.

Проте вищевказані висновки судів першої та апеляційної інстанції є помилковими з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції станом на час вчинення відповідачами дій щодо укладення договору про відступлення права вимоги) для цілей цього Закону пов 'язаними з банком особами є, зокрема, керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку.

У період вчинення відповідачами дій щодо укладення договору про відступлення права вимоги члени комітетів за відсутності у них статусу члена правління не належали до категорії керівників банку. Відповідно, не могли нести відповідальність, передбачену статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції, що діяла станом на 09.07.2015) посадовими особами органів акціонерного товариства є фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства.

Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом (частина 2 статті 63 Закону України «Про акціонерні товариства»),

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Кредитним комітетом Публічного акціонерного товариства «Радикал банк» 09.07.2015 (у складі Відповідача-1, Відповідача-2, Відповідача-3, Відповідача-4, Відповідача-5, Відповідача- 6, Відповідача-10 та Відповідача-11) було прийнято рішення (голосували всі «за»), оформлене протоколом засідання № 090715/01, про відступлення банком на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АРБ Інвестменс» права вимоги за зобов`язаннями за кредитними договорами.

Враховуючи вищевикладені норми права, члени кредитного комітету, які не входили до складу правління, є посадовими особами акціонерного товариства, якщо утворення кредитного комітету передбачено статутом банку. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, на яку посилається Скаржник в касаційній скарзі.

Водночас суди попередніх інстанцій не врахували, що навіть відсутність у відповідача статусу керівника банку чи посадової особи акціонерного товариства протягом періоду вчинення відповідачами дій щодо укладення договору про відступлення права вимоги не виключає застосування статей 92, 1166 ЦК України як правової підстави для відшкодування шкоди...».

Верховний Суд зауважив, що члени кредитного комітету, які не входили до складу правління, є посадовими особами акціонерного товариства, якщо утворення кредитного комітету передбачено статутом банку, та зазначені особи мають нести відповідальність на підставі ст. ст. 92 та 1166 ЦК України та ст. ст. 2, 63 Закону «Про акціонерні товариства».

Подібних висновків дійшов також Верховний Суд у постанові від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18: «...118. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 дійшла висновку, що оскільки в банку, що ліквідується, єдиною особою, яка має повноваження і обоє 'язок діяти від імені та в інтересах банку, є уповноважена особа Фонду, то положення ч. 5 ст. 52 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначають мінімальні стандарти поведінки Фонду та уповноваженої особи Фонду і не обмежують повноважень щодо звернення до суду з позовами до власників істотної участі, контролерів, керівників банку, пов`язаних з банком осіб, а також до будь-яких інших осіб про відшкодування ними шкоди в повному обсязі.

...152. Внутрішня воля юридичної особи формується її органами. Для вчинення правочину юридична особа (яка є по суті юридичною фікцією) має сформувати своє волевиявлення. В акціонерних товариствах, банках процес волевиявлення залежно від ознак правочину формується одним, або декількома органами і складається з двох етапів: 1) ухвалення рішення про вчинення правочину; 2) вчинення самого правочину (статті 33, 52, 58 60, 70, 72 Закону «Про акціонерні товариства», статті 38 40, 52 Закону «Про банки і банківську діяльність» у редакції на момент вчинення сумнівних правочинів). Такі дії є нерозривними, вони у сукупності направлені на формування внутрішньої волі та волевиявлення юридичної особи (яке має бути вільним, водночас має відповідати внутрішній волі)...

...154. Обов`язки виступати від імені юридичної особи, обов`язки щодо представництва у контексті cm. 92 ЦК охоплюють як дії щодо формування внутрішньої волі, так і дії щодо формування її волевиявлення. З висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, випливає, що у cm. 92 ЦК йдеться про фідуціарні обов`язки та солідарну відповідальність членів органів управління банку в цілому, а не лише тих членів виконавчого органу, які представляють банку відносинах з третіми особами.

Тому Верховний Суд вважає помилковим незастосування судами попередніх інстанцій ст. 92 ЦК».

У період 2012 - 2013 років члени комітетів за відсутності у них статусу члена правління не належали до категорії керівників банку. Відповідно, не могли нести відповідальність, передбачену cm. 52 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та cm. 58 Закону «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 2 Закону «Про акціонерні товариства» (в редакції, що діяла у 2012 - 2013 роках) посадовими особами органів акціонерного товариства є фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства. Такі посадові особи можуть притягатися до відповідальності перед товариством на підставі cm. 63 Закону «Про акціонерні товариства».

Таким чином, члени кредитного комітету, які не входили до складу правління, є посадовими особами акціонерного товариства, якщо утворення кредитного комітету передбачено статутом Банку.

Водночас суди попередніх інстанцій не врахували, що навіть відсутність у відповідача статусу керівника банку чи посадової особи акціонерного товариства протягом періоду 2012 - 2013 років не виключає застосування статей 92, 1166 ЦК як правової підстави для відшкодування шкоди».

Такі правові висновки Верховного Суду свідчать про наявність статусу посадових осіб у членів Кредитного комітету, оскільки його утворення передбачено законом та Статутом Банку, а тому на підставі ст. ст. 2, 63 Закону про акціонерні товариства та ст. ст. 92 та 1166 ЦК України вони несуть відповідальність за прийняття ними недобросовісних, нерозумних, необгрунтованих управлінських рішень в сфері організації господарської діяльності банку.

Подібні за змістом висновки містять також у постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 910/11371/18 де зазначено: «...Однак, відповідно до пункту 15 частини 1 статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства» посадові особи органів акціонерного товариства - є фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства. Такі посадові особи можуть притягатися до відповідальності перед товариством на підставі статті 63 вказаного Закону.

Таким чином, члени кредитного комітету, які не входили до складу правління, є посадовими особами акціонерного товариства, якщо утворення кредитного комітету передбачено статутом відповідного банку.

При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій не враховано те, що навіть відсутність у відповідачів статусу керівника банку чи посадової особи акціонерного товариства протягом періоду 2011-2014років, не виключає застосування статей 92,1166 Цивільного кодексу України як правової підстави для відшкодування шкоди. (Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18).

З огляду на викладене, є помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для покладення відповідальності на відповідачів, як пов`язаних осіб банку, з посиланням на приписи Закону України «Про банки і банківську діяльність» в тій чи іншій редакції...».

Такі ж висновки містить постанова Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 904/3867/21, в якій зазначено: «...Позивач просить у цій справі стягнути з відповідачів солідарно шкоду, заподіяну ними банку як членами органів управління цього банку (Спостережної ради та Кредитного комітету), тобто йдеться про підстави та умови застосування відповідальності членів органів юридичної особи перед юридичною особою, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню і ст. 92 ЦК України...

...Колегія суддів зазначає, що обов`язки виступати від імені юридичної особи, обов`язки щодо представництва у контексті ст. 92 ЦК України охоплюють як дії щодо формування внутрішньої волі, так і дії щодо формування її волевиявлення. У ст. 92 ЦК України йдеться про фідуціарні обов`язки та солідарну відповідальність членів органів управління банку в цілому, а не лише тих членів виконавчого органу, які представляють банк у відносинах з третіми особами...».

Вищенаведені позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду свідчать про наявність правових підстав для притягнення до відповідальності членів кредитного комітету АТ «Артем-Банк» та спростовують твердження суду першої інстанції про те, що 15.03.2012 (дата прийняття рішення кредитним комітетом банку) закон не передбачав будь-якої майнової відповідальності членів кредитного комітету банку за шкоду, заподіяну банку внаслідок прийняття протиправних рішень, вчинення протиправних дій чи бездіяльності.

Члени Кредитного комітету АТ «Артем-Банк», мають нести відповідальність за свою протиправну поведінку на підставі положень ст. ст. 92,1166 ЦК України, ст. ст. 52, 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 2, 63 Закону про акціонерні товариства, ст. ст. 44, 52, 58 Закону про банки та ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У свою чергу обов`язок колишніх керівників, посадових, пов`язаних осіб банку перевіряти контрагентів банку, з метою вчинення фінансової операції закріплений у наступних нормах законодавства.

Пункт 1 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» (в редакції чинній станом на 15.03.2012 року) передбачає, що як кредитні в цій статті розглядаються операції, зазначені в пункті 3 частини 3 статті 47 цього Закону, а також: 1) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені.

Згідно ч. 5 ст. 49 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» (у редакції чинній станом на 15.03.2012) вказано, що банк зобов`язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.

Колегія суддів звертає увагу на положення ч. 2 ст. 346 ГК України де вказано, що для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб`єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці. З цією метою банк має право попередньо вивчити стан господарської діяльності позичальника, його платоспроможність та спрогнозувати ризик непогашення кредиту.

Таким чином, на законодавчому рівні чітко та однозначно визначено, що як кредитні в ст. 49 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» розглядаються операції із здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені.

Більш того, на законодавчому рівні в ч. 5 ст. 49 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» чітко та однозначно визначено, що банк зобов`язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів.

Застосування судами зазначених вище положень законодавства у подібних спірних правовідносинах, знайшли своє підтвердження і у правових висновках Верховного Суду, що викладенні в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.07.2021 року у справі № 910/12930/18, де вказано: «...98. Розділ VI Інструкції № 368 встановлює нормативи кредитного ризику. До кредитних операцій належать активні операції банку, що пов`язані з наданням, клієнтам, залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов`язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительства, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми.

Кредитна діяльність банків пов`язана з кредитним ризиком або нездатністю контрагента виконувати частково або в повному обсязі свої зобов 'язання згідно з угодою, тому банки зобов`язані оцінювати кредитоспроможність своїх контрагентів, вчасно ідентифікувати погані активи (тобто активи, за якими існує ймовірність отримання збитків), створювати необхідні резерви для списання безнадійних до погашення активів (п. І.І.розд. VIІнструкції№368).

Кредитоспроможність наявність передумов для одержання кредиту і здатність повернути його. Кредитоспроможність позичальника визначається за показниками, що характеризують його здатність своєчасно розраховуватися за раніше одержаними кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел і забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні кошти...

105. Операції з видання кредитів, придбання банком облігацій (боргових цінних паперів), врахування векселя є кредитними операціями, ризиками за якими має управляти банк.

У Методичних рекомендаціях щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України зазначено, що обов`язок сумлінності вимагає від керівників приймати рішення на підставі всієї необхідної інформації, відповідальність за моніторинг дотримання банком законодавства України, а також за діяльністю банку як такою. Під час прийняття рішень керівники можуть покладатися на інформацію, що надається працівниками банку, однак ця можливість не звільняє їх від персональної відповідальності за прийняття незалежних рішень (п.2.4).

Облігації є фінансовим активом банку, щодо якого банк має визначити ступінь ризику і сформувати відповідні резерви. Банк оцінює ризик за цінними паперами за результатами аналізу фінансового стану емітента, поточної вартості цінних паперів, грошових потоків і доходів за цінними паперами, а також усієї наявної в банку інформації про обіг відповідних цінних паперів на фондовому ринку. Банк формує резерви за цінними паперами, які класифіковані до портфеля на продаж і портфеля до погашення.

Банк здійснює оцінку фінансового стану боржника юридичної особи, який відповідно до вимог законодавства України складає: квартальну та річну фінансову звітність не рідше ніж один раз на три місяці; тільки річну фінансову звітність не рідше ніж один раз на дванадцять місяців, шляхом розрахунку інтегрального показника фінансового стану боржника - юридичної особи (далі - інтегральний показник)...».

Колегія суддів зауважує, що вищевикладена правова позиція позивача щодо наявності правових підстав для притягнення до відповідальності відповідачів у даній справі № 910/3782/21, підтверджується і численними висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 21.07.2021 по справі №910/12930/18; у постанові від 28.10.2021 по справі №910/9851/20; у постанові від 07.10.2021 по справі №910/12803/18; у постанові від 14.09.2021 по справі №910/11371/18; у постанові від 08.02.2022 по справі №910/15260/18; у постанові від 04.12.2018 по справі № 910/21493/17; у постанові від 23.01.2018 по справі № 753/7281/15-ц; у постанові від 18.03.2024 по справі №910/12955/20; у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 05.02.2024 по справі № 910/4149/21 (пункт 6.29 - 6.69), що судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні під час застосування норм права у подібних правовідносинах не враховано.

Отже, висновки, до яких прийшов суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні від 31.07.2025 у справі №910/3782/21 про те, що «...Доводи позивача в цій частині, у тому числі посилання до методичних рекомендацій НБУ щодо керівників банків, судом відхилено, оскільки вони фактично побудовані на помилковому ототожненні понять керівник, посадова особа, пов`язана особа та споріднена особа банку...», суперечать як вимогам норм матеріального права, так і висновкам Верховного Суду.

За висновками Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 05.02.2024 по справі № 910/4149/21, які, в свою чергу, послідовно та систематично відображені в численній практиці Верховного Суду у вищевказаних постановах:

«...6.15. Відповідно до частин третьої - шостої статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції чинній на час прийняття відповідачами рішень щодо придбання цінних паперів) учасники банку відповідають за зобов`язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку. Пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність. Пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов 'язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

6.16. Згідно із частиною першою статті 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції чинній, на момент прийняття відповідачами рішення щодо придбання цінних паперів) керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку.

6.17. У відповідності до частини п`ятої статті 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент прийняття відповідачами рішення щодо придбання цінних паперів) визначено, що банк зобов`язаний з метою управління ризиками утворити постійно діючі комітети, зокрема: кредитний комітет; комітет з питань управління активами та пасивами.

6.18. За змістом пункту 3 частини першої статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент прийняття відповідачами рішення щодо придбання цінних паперів) для цілей цього Закону пов 'язаними з банком особами є, зокрема: керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку.

6.19. Приймаючи рішення щодо придбання цінних паперів, яке, на думку позивача, призвело до завдання збитків Банку та його кредиторам, відповідачі діяли як члени кредитного комітету АТ "Артем-Банк", що підтверджується протоколом засідання кредитного комітету №40-1/15 від 02.04.2015, яким оформлено зазначене рішення. До складу кредитного комітету входили: голова правління - ОСОБА_24; перший заступник голови правління - ОСОБА_21; заступник голови правління - ОСОБА_22; головний бухгалтер - ОСОБА_23; начальник юридичного департаменту - ОСОБА_17; начальник департаменту банківської безпеки -ОСОБА_15

6.20. Отже, у розумінні наведених норм законодавства, на момент прийняття рішення, оформленого протоколом засідання кредитного комітету АТ "Артем-Банк" №40-1/15 від 02.04.2015, відповідачі діяли як пов`язані з банком особи...».

У свою чергу, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні від 31.07.2025 у справі №910/3782/21 безпідставно прийшов до зовсім протилежних висновків, всупереч приписам ч. 4 ст. 236 ГПК України, якою передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, на перекнання колегії суддів, помилковими є висновки суду першої інстанції стосовно того, що «...Судом відхилено посилання позивача до висновків судів у справах №910/4149/21 та №910/9833/21, оскільки в цих випадках судами досліджувались рішення кредитного комітету, прийнятих відповідно 02.04.2015 та 08.05.2015.

Станом на квітень 2015 року та на травень 2015 року по відношенню до 15.03.2012 було суттєво змінено законодавство в частині посилення відповідальності посадових осіб банків, у тому числі - внесено Законом №218-УІІІ від 02.03.2015 зміни до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність»...».

У даному випадку, колегія суддів звертає увану, що Господарський суд міста Києва в оскаржуваному рішенні не навів зміни законодавства в квітні 2015 та травні 2015, порівняно з законодавством станом на 15.03.2012, які б свідчили про посилення відповідальності відповідачів у цій справі, в тому числі і щодо положень ст. 52 ЗУ «Про банки і банківську діяльність».

У контексті вищевикладеного колегія суддів звертає увагу, що редакція ст. 52 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» станом на 15.03.2012 регламентувала, що угоди, що здійснюються з пов`язаними з банком особами (далі - пов`язані особи), не можуть передбачати більш сприятливі умови, ніж угоди, укладені з іншими особами. Угоди, укладені банком із пов`язаними особами на умовах, сприятливіших за звичайні, визнаються судом недійсними з моменту їх укладення. Для цілей цього Закону пов`язаними особами є керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів правління банку.

Крім того ст. 52 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» у редакції станом на 15.03.2012 передбачала, що більш сприятливими умовами визначаються: 1) прийняття меншого забезпечення виконання зобов`язань, ніж вимагається від інших клієнтів; 2) придбання у пов`язаної особи майна низької якості чи за завищеною ціною; 3) здійснення інвестиції в цінні папери пов`язаної особи, яку банк не здійснив би в інше підприємство; 4) оплата товарів та послуг пов`язаної особи за цінами вищими, ніж звичайні або за таких обставин, коли такі самі товари і послуги іншої особи взагалі не були б придбані.

У свою чергу, редакція ст. 52 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» станом на квітень 2015 та травень 2015 регламентувала, що для цілей цього Закону пов`язаними з банком особами є керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку.

Крім того ст. 52 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» у редакції станом на квітень 2015 та травень 2015 передбачала, що угоди, що здійснюються з пов`язаними з банком особами, не можуть передбачати умови, що не є поточними ринковими умовами. Угоди, укладені банком із пов`язаними з банком особами на умовах, що не є поточними ринковими умовами, визнаються недійсними з моменту їх укладення. Поточними ринковими умовами не вважаються, зокрема: 1) прийняття меншого забезпечення виконання зобов`язань, ніж вимагається від інших клієнтів; 2) придбання у пов`язаної з банком особи майна низької якості чи за завищеною ціною; 3) здійснення інвестиції в цінні папери пов`язаної з банком особи, яку банк не здійснив би в інше підприємство; 4) оплата товарів і послуг пов`язаної з банком особи за цінами вищими, ніж звичайні, або за таких обставин, коли такі самі товари і послуги іншої особи взагалі не були б придбані.

Отже, з правового аналізу редакції ст. 52 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» станом на 15.03.2012 та станом на квітень і травень 2015 вбачається, що жодного збільшення відповідальності у правовідносинах колишніх керівників, посадових, пов`язаних осіб банків не відбулося (редакції статей є подібними за змістом та правовим регулюванням), як не відбулося змін і у визначенні поняття пов`язаної з банком особи.

Більш того, дана справа №910/3782/21 перебувала на розгляді Верховного Суду, який своєю постановою від 10.04.2025 у справі №910/3782/21, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій та направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначив:

«...111. Також Верховний Суд вважає необгрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, який покладено в основу відхилення доводів позивача, про те, що матеріали справи не містять доказів перевірки відповідачами цінних паперів, із зазначенням судом апеляційної інстанції, що події мали місце у 2012 році, коли не існувало норм законодавства про відповідальність посадових осіб юридичної особи. Тоді як ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у відповідній редакції (після внесення змін до цієї норми за Законом України №629-VIII від 16.07.2015) набрала чинності 12.08.2015. У цьому аспекті, враховуючи наведене вище у цій постанові, Суд наголошує, що посадові особи банку, виконуючи обов`язки в межах наданих їм повноважень, зобов`язані діяти в інтересах банку і кредиторів, такий обов`язок існував і на момент ухвалення відповідачами спірних рішень...».

Зазначені вище висновки Верховного Суду у цій справі №910/3782/21 повністю спростовують доводи суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні від 31.07.2025 у справі №910/3782/21 щодо дії законів в часі.

У свою чергу, відповідачі, як станом на 15.03.2012 так і станом на квітень, травень 2015, за визначенням закону були посадовими особами АТ «АРТЕМ-БАНК» (п. 15 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про акціонерні товариства») та несли відповідальність перед юридичною особою на підставі ст. 63 ЗУ «Про акціонерні товариства», ч. 1 ст. 1166 ЦК України, ч. 1 ст. 1190 ЦК України, ч. 2 ст. 89 ГК України.

Крім того, Голова Правління - ОСОБА_19, Перший Заступник Голови Правління - ОСОБА_20, Заступник Голови Правління - ОСОБА_21, за визначенням закону як станом на 15.03.2012 так і станом на квітень, травень 2015, приймали спірне рішення кредитного комітету 15.03.2012 як керівники банку (ст. 42 ЗУ «Про банки і банківську діяльність») та несли відповідальність перед юридичною особою на підставі ст. 43 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ст. 92 ЦК України, ч. 1 ст. 1166 ЦК України, ч. 1 ст. 1190 ЦК України, ч. 2 ст. 89 ГК України.

Також відповідачі у справі за визначенням закону як станом на 15.03.2012 так і станом на квітень, травень 2015, були пов`язаними особами банку (ст. 52 ЗУ «Про банки і банківську діяльність») та несли відповідальність перед юридичною особою на підставі ст. 92 ЦК У країни, ч. 1 ст. 1166 ЦК України, ч. 1 ст. 1190 ЦК України, ч. 2 ст. 89 ГК України.

За таких обставин судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні безпідставно «...відхилено посилання позивача до висновків судів у справах №910/4149/21 та №910/9833/21...», адже правові висновки Верховного Суду були зроблені за подібного, аналогічного правового регулювання при застосуванні одних і тих самих норм матеріального права як станом на 15.03.2012, так і станом на квітень, травень 2015 року.

Таким чином, у силу наведених положень законодавства, на момент прийняття рішення, оформленого протоколом засідання кредитного комітету АТ «Артем-Банк» № 14/12 від 15.03.2012, відповідачі діяли як посадові (п. 15 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства»), пов`язані з банком особи в розумінні приписів п. 1 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції чинній, на момент прийняття такого рішення) та зобов`язані нести відповідальність перед банком та його кредиторами за свої дії (бездіяльність), які спричинили нанесення банку та його кредиторам шкоди (збитків).

Більш того, за правовими висновками, що викладені у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 05.02.2024 по справі № 910/4149/21 вказано: «...6.72. У Методичних рекомендаціях щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України схвалених правлінням НБУ постановою від 28.03.2007 № 98 зазначено, що обов`язок сумлінності вимагає від керівників приймати рішення на підставі всієї необхідної інформації, відповідальність за моніторинг дотримання банком законодавства України, а також за діяльністю банку як такою. Під час прийняття рішень керівники можуть покладатися на інформацію, що надається працівниками-банку, однак ця можливість не звільняє їх від персональної відповідальності за прийняття незалежних рішень (пункт 2.4).

У розумінні наведених вище приписів законодавства, приймаючи рішення про інвестування в цінні папери (облігації іменні дисконтні) емітента ТОВ "Торгімпорт", відповідачі зобов`язані були перевірити та проаналізувати інформацію щодо емітентів цінних паперів та його активів, яка знаходилась в загальному доступі, перевірити доцільність укладення відповідного договору та можливість настання для Банку негативних наслідків від придбання цінних паперів...».

Аналогічна правова позиція була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 по справі № 910/11027/18.

Принагідно колегія суддів звертає увагу на те, що на сьогоднішній день наявні остаточні судові рішення про притягнення до відповідальності колишніх керівників, посадових осіб саме АТ «АРТЕМ-БАНК», за схожих обставин з придбання АТ «АРТЕМ-БАНК» значних пакетів цінних паперів, сумнівних, неплатоспроможних емітентів, на підставі прийнятих кредитним комітетом АТ «Артем-Банк» колегіальних (управлінських) рішень, а саме:

- постановою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 05.02.2024 року у справі № 910/4149/21 залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 року, якою стягнуто солідарно з колишніх керівників, посадових осіб АТ «АРТЕМ-БАНК» заподіяну АТ «АРТЕМ-БАНК» та його кредиторам шкоду в розмірі 15 93 8 891,02 грн.;

- постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 року у справі №910/9833/21, змінено рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024, якою стягнуто солідарно з колишніх керівників, посадових осіб АТ «АРТЕМ-БАНК» заподіяну АТ «АРТЕМ-БАНК» та його кредиторам шкоду в розмірі 615 800,00 грн. (ухвалою Верховного Суду від 25.11.2024 та від 30.04.2025 по справі № 910/9833/21 відмовлено у відкритті касаційного провадження - постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили та є остаточною);

- рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі № 910/10354/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025, стягнуто солідарно з колишніх керівників, посадових осіб АТ «АРТЕМ-БАНК» заподіяну АТ «АРТЕМ-БАНК» та його кредиторам шкоду в розмірі 29 553 468,82 грн.

У зазначених вище рішеннях Верховний Суд та Північний апеляційний господарський суд прийшли до єдиного та однозначного висновку про наявність правових підстав для притягнення до відповідальності колишніх керівників (членів Кредитного комітету), посадових осіб АТ «АРТЕМ-БАНК», за їх дії (бездіяльність), що вчинялися ними під час прийняття рішень про інвестування коштів банку у цінні папери сумнівних емітентів, які в свою чергу були втрачені та списані у збиток АТ «АРТЕМ-БАНК».

Також помилковими є висновки суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні від 31.07.2025 у справі №910/3782/21 про те, що «...Виходячи з наведених правових приписів процесуального Закону судом відхилені висновки позивача, які ґрунтуються в свою чергу на висновках Звіту про оцінку, складеного на замовлення позивача Товариством з обмеженою відповідальністю "Північно-східна консалтингова група", які прямо спростовуються матеріалами справи...».

Матеріали судової справи №910/3782/21 не містять жодного доказу, який би спростовував висновки оцінювача, що викладені у Звіті про незалежну оцінку іменних інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» від 16.02.2021 (далі - Звіт про оцінку), стосовно того, що «...ринкова вартість 12 500 інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» становить (12 500 000 * 0,00062) - 7 750 грн...».

Дослідивши матеріали справи №910/3782/21, колегія суддів констатує про належних, достатніх та вірогідних доказів, які би спростовували негативний фінансовий стан емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» та висновки зроблені оцінювачем ТОВ «Північно-східна консалтингова група» у Звіті про оцінку.

Колегія суддів звертає увагу, що у Звіті про оцінку було розкрито структуру активів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» станом на 15.03.2012 (дату придбання банком цінних паперів) та надано комплексний аналіз фінансового стану емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт».

Оцінювач у Звіті про оцінку зазначає, що аналіз найкращого та найбільш ефективного використання цінних паперів завжди проводиться на вимогу положень Національного стандарту оцінки 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440, якщо для оцінки базою обирається ринкова вартість, для будь-яких об`єктів оцінки. Альтернативного юридично дозволеного використання цінних паперів, окрім як за призначенням не існує. Прецеденти юридично не дозволеного використання цінних паперів як інструментів для нелегального зменшення податків на дату оцінки були досить поширені.

Тому важливим в даному випадку є перевірка цінних паперів на фіктивність. Фіктивні цінні папери мають корисність та вартість лише в якості інструментів юридично заборонених операцій. Такий спосіб використання не може бути визнаним найкращим та найбільш ефективним. Такі цінні папери як інструменти інвестування позбавлені корисності і тому не можуть мати ринкової вартості. Отже, визначенню ринкової вартості із використанням звичайних підходів передує аналіз цінних паперів на предмет фіктивності. Якщо Оцінювач виявляє ознаки фіктивності він вважає, що ринкова вартість цих цінних паперів дорівнює 0.

Так само не можуть мати ринкової вартості цінні папери, включаючи векселі, емітенти яких не оприлюднюють свою звітність, оскільки за умов відсутності звітності типово мотивовані учасники ринку позбавлені можливості отримати інформацію про основні ціноутворюючі фактори цінних паперів.

Інвестиційний сертифікат (далі - ІС) - цінний папір, який випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді.

Емітентами інвестиційних сертифікатів в Україні виступають інститути спільного інвестування (ICI). Метою такого інвестування є отримання прибутку від придбання доходних активів - цінних паперів, корпоративних прав, нерухомості, дорогоцінних металів, тощо. Організацією такого інвестування займаються управляючі компанії (компанії з управління активами, у нашому випадку ТОВ «КУА «НЬЮ ЕССЕТ», код ЄДРПОУ 35253503). Це є ліцензований вид діяльності. Така компанія створює інвестиційні фонди шляхом емісії відповідних інвестиційних сертифікатів у випадку створення пайового фонду, або акцій - у випадку створення корпоративного фонду, та залучає кошти для інвестування шляхом їх продажу. Залучені кошти інвестуються в доходні активи з урахуванням обмежень, передбачених законодавством.

Виходячи з визначення, ринкова вартість інвестиційного сертифіката визначається як ринкова вартість чистих активів інвестиційного фонду поділена на загальну кількість інвестиційних сертифікатів, що знаходяться в обігу, тобто із застосуванням майнового підходу.

Як встановлено Оцінювачем у Звіті про оцінку, ЗДПІФ "Інвестиційний стандарт" створений компанією з управління активами ТОВ «КУА «Нью Ессет».

Єдиний оприлюднений звіт про діяльність емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» на сайті smida - за перше півріччя 2012 року.

На початок 2012 року було розміщено лише 1500 ІС. Станом на 01.07.2012 вже було розміщено 51 500 ІС.

АТ «Артем-Банк» придбав 12 500 ІС 15.03.2012 за ціною 1000 грн./шт.

На дату оцінки ІС не продавалися на біржовому ринку. Перші котирування датовані 29.03.2013 та становили 1000-1010 грн./шт.

Звітність фонду оприлюднена лише за 1 півріччя 2012 року. За наступні роки звітність відсутня.

Склад активів фонду на початок 2012 року, як і на дату оцінки невідомий, але про якість цих активів можна стверджувати, виходячи зі звітності за перше півріччя 2012 року.

Для визначення ринкової вартості інвестиційних сертифікатів потрібно визначити ринкову вартість чистих активів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт».

Основними активами емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» були акції двох інших емітентів - ПАТ «Бюро кредитних історій «Фенікс» та ВАТ «КОМБІНАТ ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНО-БУДІВЕЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ».

Характеристика акцій ПАТ «Бюро кредитних історій «Фенікс».

У 2011-2013 році в компанії працювала 1 людина - директор із зарплатнею 417 грн. на місяць.

В 2013 році, починаючи з березня, акції котирувалися на біржі за ціною 15 грн. Тобто ринкова капіталізація компанії складала 300 млн. грн.

При цьому дохід від реалізації в 2012-2013 роках був відсутній, інші доходи в 2013 році становили 1 429 тис. грн., а прибуток - 1 тис. грн (як і в 2012 році).

Активи були представлені поточними фінансовими інвестиціями на суму 5075 тис. грн., які протягом 2013 року не змінювалися.

Співвідношення ринкової капіталізації до власного капіталу становило 60. До прикладу, у славнозвісній компанії Tesla цей показник на дату написання звіту - 36,37, а у Apple - 34,91.

Співвідношення ринкової капіталізації до прибутку - 300000. Навіть аналогічний показник Tesla на дату написання цього звіту становить лише 1 328, а те саме у APPLE - 37,26.

Таким чином, станом на березень 2012 року акції ПАТ «Бюро кредитних історій «Фенікс» демонстрували досить багато ознак фіктивності (1 людина в штаті, 100% активів представлені фінансовими інвестиціями, фінансова звітність не оприлюднена). Ціна акції в 15 грн. була маніпулятивною та не мала жодних фундаментальних економічних обгрунтувань.

З вищевикладеного можна зробити висновок, що ці акції не мали реальної корисності та були нічого не варті. Тим більше, вони не могли розглядатися як об`єкт розумної інвестиції емітентом ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт».

Характеристика акцій ВАТ «КОМБІНАТ ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНО- БУДІВЕЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ».

Основними видами діяльності було виробництво машин, механізмів для добувної галузі та будівництва.

Емісія акцій була зареєстрована 05.11.2007 році в обсязі 1 053 600 тис. шт. простих іменних акцій в бездокументарній формі, номіналом 0,25 грн.

У 2011 році в компанії працювала 1 особа із зарплатою 2 080 грн на місяць.

Дохід від реалізації у 2011 року становив 199 тис. гри. (у 2010 - 15 024 тис. грн.).

Чистий прибуток - 2 тис. грн. (в 2011 р. 1 тис. грн.)

Активи на 70% були сформовані незавершеними капітальними інвестиціями у виготовлення основних засобів, на 14% одержаними векселями, 5% іншими нематеріальними активами, вартість яких з огляду на припинену діяльність виглядає сумнівною, 5% - довгостроковою дебіторською заборгованістю та 6% - іншими необоротними активами.

Аналіз звітності показує, що компанія практично припинила свою діяльність та немає жодних перспектив її продовження. Акції були придбані емітентом ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» по ціні 5 грн/шт. Приблизно по тій самій ціні на дату оцінки відбувалися угоди з цими акціями на позабіржовому ринку. На біржі акції по такій самій ціні почали котируватися наприкінці 2013 року.

Ціна акції 5 грн. відповідає ринковій капіталізації компанії в сумі 5 268 млн. грн. Для порівняння капіталізація ПАТ «Турбоатом» на той момент становила близько 1000 - 1 500 млн. грн.

Таким чином, можна констатувати маніпулятивну ціну цих акцій на ринку.

Маніпуляції з цінами акцій, відсутність робітників, припинення діяльності свідчить про те, що ці акції на дату оцінки були нічого не варті.

Оскільки не має інформації щодо кількості інвестиційних сертифікатів в обігу на дату оцінки, вартість придбаного пакету у припущенні про незмінну якість активів, можна визначити, розраховуючи відношення ринкової вартості активів до оцінної (32 788/53 144 576) - 0,00062.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до Положення про встановлення ознак фіктивності цінних паперів та деривативів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.12.2010 № 1942 та Положення про встановлення ознак фіктивності емітентів цінних паперів та включення таких емітентів до переліку (списку) емітентів, що мають ознаки фіктивності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 14.10.2014 № 1360, цінні папери та деривативи, що знаходяться в обігу, вважаються такими, що мають ознаки фіктивності, у разі відповідності таким критеріям, як: факт відсутності емітента цінних паперів та/або деривативів за місцезнаходженням, встановлений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку; не розкриття емітентом цінних паперів та/або деривативів регулярної інформації відповідно до законодавства; відсутність чистих доходів відповідно до звіту про фінансові результати, поданого до Комісії станом на кінець звітного періоду; переважна частка активів емітента складається з фінансових інвестицій та/або дебіторської заборгованості відповідно до балансу емітента, поданого до Комісії станом на кінець звітного періоду; кількість працівників емітента цінних паперів та/або деривативів станом на кінець звітного періоду становить менше двох осіб та/або середньомісячні витрати емітента на оплату праці менше двократного мінімального розміру заробітної плати, встановленого законодавством; відсутність бухгалтера або бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером станом на кінець звітного періоду.

Із наведених вище фактів, які проаналізовані оцінювачем ТОВ «Північно-східна консалтингова група» та які зазначені у Звіті про незалежну оцінку іменних інвестиційних сертифікатів ЗДШФ «Інвестиційний стандарт» від 16.02.2021 вбачається, що незалежним оцінювачем було здійснено детальний та Грунтовний аналіз фінансового стану емітента ЗДШФ «Інвестиційний стандарт», проаналізовано його господарську діяльність та структуру активів емітента з метою визначення ринкової вартості емітованих ним цінних паперів та зроблено правомірний висновок про те, що: «...Отже, ринкова вартість 12 500 інвестиційних сертифікатів ЗДШФ «Інвестиційний стандарт» становить (12 500 000 * 0,00062)- 7 750 грн...».

Крім того, із висновків Оцінювача, зроблених на підставі аналізу фінансового стану емітента ЗДШФ «Інвестиційний стандарт», які відображені у Звіті про оцінку, очевидним є те, що фінансовий стан емітента цінних паперів ЗДШФ «Інвестиційний стандарт» є негативним, він не здійснює господарської діяльності, не отримує прибутку, та як на час придбання банком цінних паперів (15.03.2012 року), так і протягом всього періоду перебування цінних паперів на балансі банку, у нього відсутні будь-які належні активи, засоби (грошові кошти, нерухомість, автомобілі тощо), за рахунок яких останній (емітент ЗДШФ «Інвестиційний стандарт») міг виконати свої грошові зобов`язання, взяті на себе у зв`язку з емісією ЦП, перед АТ «АРТЕМ-БАНК».

Необхідно відмітити, що аналіз фінансового стану емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт», проводився оцінювачем ТОВ «Північно-східна консалтингова група» на підставі Звіту про діяльність емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт», що був розміщений на офіційному, державному сайті smida.gov.ua.

Зазначені позивачем у позовній заяві обставини, як і висновки зроблені оцінювачем у Звіті про незалежну оцінку, повністю спростовують доводи відповідачів про те, що придбаний банком пакет цінних паперів (на час його придбання), мав економічну привабливість для банку, а витрачені 12 500 000,00 грн. надійним вкладанням у цінні папери сумнівного емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт», як і спростовують висновок суду про те, що «...визначена відповідачами у рішенні кредитного комітету від 15.03.2012 договірна вартість цінних паперів в сумі 12 500 000,00 грн. є справедливою...».

Крім того, у Звіті про незалежну оцінку, оцінювач зазначає про наявність численних ознак фіктивності цінних паперів як самого емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» (придбаних банком), так і цінних паперів, які знаходилися в структурі власності цього емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» (акції ПАТ «Бюро кредитних історій «Фенікс» та акції ВАТ «КОМБІНАТ ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНО-БУДІВЕЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ»), що проігноровано судом першої інстанції.

У свою чергу, такі обставини безумовно повинні досліджуватись судами під час вирішення спору у даній категорії справ, що вбачається із правового висновку, який викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, де зазначено: «...191. Суди не застосували для оцінки сумнівності операцій зі сміттєвими цінними паперами Положення "Про встановлення ознак фіктивності цінних паперів та деривативів", затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - ДКЦПФР) від 22.12.2010 №1942, на яке посилався Фонд.

Відповідно до цього Положення цінні папери та деривативи, що знаходяться в обігу, вважаються такими, що мають ознаки фіктивності, у разі відповідності таким критеріям, як:

факт відсутності емітента цінних паперів та/або деривативів за місцезнаходженням, встановлений ДКЦПФР;

не розкриття емітентом цінних паперів та/або деривативів регулярної інформації відповідно до законодавства;

відсутність чистих доходів відповідно до звіту про фінансові результати, поданого до Комісії станом на кінець звітного періоду;

переважна частка активів емітента складається з фінансових інвестицій та/або дебіторської заборгованості відповідно до балансу емітента, поданого до Комісії станом на кінець звітного періоду;

кількість працівників емітента цінних паперів та/або деривативів станом на кінець звітного періоду становить менше двох осіб та/або середньомісячні витрати емітента на оплату праці менше двократного мінімального розміру заробітної плати, встановленого законодавством;

відсутність бухгалтера або бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером станом на кінець звітного періоду.

Верховний Суд звертає увагу на те, що позивач у такій категорії позовів не повинен доводити фіктивність цінних паперів чи фіктивність емітента/контрагента. Позивачу достатньо довести, що за наявності подібних/схожих ознак, які мали бути виявлені відповідачами при належній перевірці та ухваленні ними рішень на підставі достатньої інформації (що є виконанням вимог закону та фідуціарних обов`язків відповідачів перед Банком), рішення відповідачів про придбання цінних паперів або використання їх на забезпечення кредитів було невиправдано ризикованим, абсурдним, таким, що вочевидь вчинялося всупереч інтересам Банку, його вкладників та кредиторів.

Операції з неліквідними цінними паперами є одним із поширених способів, які використовуються для легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом (див. Типологію легалізації (відмивання) доходів, одержаних в результаті здійснення фінансових операцій з неліквідними цінними паперами, затверджену наказом Держфінмоніторингу від 20.12.2007 № 230).

Банк є суб`єктом первинного фінансового моніторингу (гл.ІІ Закону "Про банки і банківську діяльність") і зобов`язаний проводити ідентифікацію своїх клієнтів, відстежувати і блокувати сумнівні фінансові операції, інформувати про них Держфінмоніторинг відповідно до Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" від 28 листопада 2002 року №249-IV (який діяв у 2012-2013 роках).

Згідно зі cт. 11 цього Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму", яка має назву "Управління ризиками", суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати управління ризиками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму з урахуванням результатів ідентифікації та вивчення фінансової діяльності клієнта, послуг, що надаються клієнту, аналізу операцій, проведених ним, та їх відповідності фінансовому стану і змісту діяльності клієнта.

Для зменшення виявлених ризиків суб`єкт первинного фінансового моніторингу повинен вживати заходів, що, зокрема, включають: здійснення поглибленої ідентифікації клієнта та перевірку особи клієнта протягом певного періоду, включаючи його власників; додаткові вимоги до клієнта при відкритті рахунка чи встановленні відносин з ним; збільшення частоти проведення перевірок особи клієнта, включаючи його власників; збір інформації з метою формування уявлення про діяльність клієнта, природу та рівень операцій, що проводяться ним; посилений моніторинг операцій, що проводяться клієнтом...».

Більш того, як зазначалося колегією суддів вище, що дана справа №910/3782/21 неодноразово перебувала на розгляді Верховного Суду, який своєю постановою від 10.04.2025 у справі №910/3782/21, скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У цій постанові від 10.04.2025 у справі № 910/3782/21 Верховний Суд зазначає аналогічні правові висновки, що вказані вище, а саме: «...109. Суд зазначає, що у спірних правовідносинах позивач не повинен доводити фіктивність цінних паперів чи фіктивність емітента/контрагента. Позивачу достатньо довести, що за наявності подібних/схожих ознак, які мали бути виявлені відповідачами при належній перевірці та ухваленні ними рішень на підставі достатньої інформації (що є виконанням вимог закону та фідуціарних обоє 'язків відповідачів перед банком), рішення відповідачів про придбання цінних паперів було невиправдано ризикованим, таким, що вочевидь вчинялося всупереч інтересам банку, його вкладників та кредиторів.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 14.09.2021 у справі № 910/11371/18 (на які посилається скаржник у касаційній скарзі)...».

Таким чином, описані вище обставини у судовій справі № 910/3782/21 та зібрані докази, з урахуванням вказівок, наданих Верховним Судом, за висновками суду апеляційної інстанції, свідчать, що дії та бездіяльність колишніх керівників, посадових осіб АТ «АРТЕМ-БАНК» суперечили Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про акціонерні товариства», нормам Цивільного кодексу України та положенням Господарського кодексу України, оскільки прийняття відповідачами рішення про придбання пакету цінних паперів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» (ТОВ «КУА «НЬЮ ЕССЕТ», код ЄДРПОУ 35253505), зобов`язувало членів Кредитного комітету банку здійснювати перевірку платоспроможності емітента, аналізувати його фінансовий стан та досліджувати ведення емітентом господарської діяльності, з метою прогнозування негативних наслідків для Банку у випадку неповернення вкладених банком коштів у цінні папери та зменшення ступеня ризику від інвестування коштів банку.

З рішення Кредитного комітету банку, копія якого міститься в матеріалах судової справи №910/3782/21, не вбачається вжиття заходів членами органів управління банку щодо перевірки платоспроможності емітента, його фінансового стану та аналізу ведення емітентом господарської діяльності, відсутнє обгрунтування доцільності для банку у придбанні пакету цінних паперів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» ДОВ «КУА «НЬЮ ЕССЕТ», код ЄДРПОУ 35253505).

Про обов`язок членів кредитного комітету здійснювати перевірку платоспроможності та фінансового стану емітента цінних паперів, йдеться і у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 05.02.2024 по справі № 910/4149/21, де зазначено:

«...У частині першій статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у вказаній редакції) закріплено, що як кредитні в цій статті розглядаються операції, зазначені в пункті 3 частини третьої статті 47 цього Закону, а також здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені.

Вимоги до діяльності банків встановлює Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою Правління НБУ від 28.08.2001 №368 (далі - Інструкція №368). Метою регулювання діяльності банків в Інструкції №368 зазначено забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасне виконання ними зобов`язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності...».

Також колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні від 31.07.2025 у справі №910/3782/21 помилково залишив поза увагою посилання позивача/скаржника на висновки Національного банку України, що зроблені у Звітах про інспектування Національним банком України АТ «АРТЕМ-БАНК» за 2012 та 2015 роки, стосовно негативної діяльності менеджменту банку, в тому числі і щодо придбання банком неліквідних активів у вигляді цінних паперів.

Так, особливістю банківської діяльності є те, що банк переважно працює на "чужих", тобто залучених фінансових активах, не набуваючи право власності на них. Відтак банк не може піддавати надмірному ризику залучені кошти, тобто кошти вкладників та інших кредиторів, на відміну від звичайної юридичної особи, суб`єкта підприємницької діяльності, яка має право без обмежень ризикувати власними коштами.

Натомість відповідачі у справі, ухваливши необгрунтоване та безпідставне рішення у вигляді протоколу засідання кредитного комітету АТ «АРТЕМ-БАНК» № 14/12 від 15.03.2012 про інвестування значних грошових коштів банку (12 500 000,00 грн.) у неліквідні цінні папери, сумнівного емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт», з надмірно високим кредитним ризиком, повністю проігнорували вимоги Закону України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про акціонерні товариства», нормативно- правові акти Національного банку України та вказівки регулятора, що були надані AT «АРТЕМ-БАНК» у Звітах про інспектування банку в 2012 та 2015 році.

У період діяльності АТ «АРТЕМ-БАНК» Національним банком України (надалі також - НБУ) неодноразово проводилася перевірка та інспектування банку, де зазначалося про його негативний фінансовий стан та ризикову, неефективну політику інвестування коштів у неліквідні цінні папери.

Зокрема, у Звіті Національного банку України про інспектування Публічного акціонерного товариства «АРТЕМ-БАНК» застанем на 01.08.2012 (за період з 01.06.2009 по 01.08.2012), у розділі ВИСНОВКИ ТА КОМЕНТАРІ в абз. 1 на стор. 3 зазначено: «... Фінансовий стан Банку є незадовільним. Менеджмент не забезпечив якісного управління установою, як наслідок, Банк здійснює активні операції з високим рівнем ризику, надходжень недостатньо для формування необхідних резервів, стабільного зростання капітальної бази, розмір регулятивного капіталу не відповідає нормативним вимогам, ліквідність установи є значно залежною від обмеженого кола позичальників та кредиторів.

Ризик та порушення у діяльності установи, у разі їх не усунення, можуть призвести до значних проблем з ліквідністю, платоспроможністю та створити реальну загрозу для кредиторів і вкладників Банку...».

На сторінці 27 Звіту Національного банку України про інспектування в пункті «Фінансові інвестиції» вказано: «...Формування портфеля цінних паперів є неефективним, зважаючи на придбання недоходних та низьколіквідних фінансових інвестицій...». В даному розділі Звіту НБУ, в тому числі, мова йшла і про пакет цінних паперів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт».

Окрім того, Національний банк України під час інспектування АТ «АРТЕМ-БАНК» станом на 01.08.2012 звернув увагу на неліквідність та великий кредитний ризик активів у вигляді придбаних банком цінних паперів - емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт», зазначивши в абз. 3 на стор. 28 Звіту про інспектування наступне: «... У Банку відсутня інформація щодо діяльності компанії з управління активами інвестиційних фондів, напрямків та об`єктів інвестування залучених ними коштів через продаж інвестиційних сертифікатів...».

На переконання колегії суддів, дана обставина, серед іншого, підтверджує і відсутність у банку, станом на 01.08.2012, будь-яких документів, які повинні були надаватися та аналізуватися членам кредитного комітету, з метою аналізу фінансового стану та платоспроможності емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт».

Також у Звіті про інспектування АТ «АРТЕМ-БАНК» (за період з 01.06.2009 по 01.08.2012), Національний банк України, підсумовуючи результати перевірки діяльності банку з фінансових інвестицій (в тому числі з купівлі ЦП емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт»), на сторінці 28, в останньому абзаці, зазначає: «...За результатами аудиту встановлена не повна наявність усієї необхідної інформації щодо визначення ризику цінного паперу, здійснення кредитним комітетом оцінки не всіх цінних паперів, а лише тих за якими формується резерв. Крім того наявні зауваження щодо бездоходності фінансових інвестицій та окремих аспектів внутрішньої нормативної бази...».

На сторінці 31 Звіту про інспектування Публічного акціонерного товариства «АРТЕМ- БАНК» за станом на 01.08.2012 року в розділі КЕРІВНИЦТВО І УПРАВЛІННЯ Національний банк України зазначає: «...Керівництво демонструє значний апетит до ризиків при здійсненні управління діяльністю Банку, не забезпечивши відповідного рівня капіталізації установи, не створивши комплексних та надійних систем ризик - менеджменту та внутрішнього контролю.

Як наслідок, Банк здійснює активні операції з високим рівнем ризику, які призвели до погіршення якості активів - негативно класифіковані активи за результатами інспектування становлять 69 103,9 тис. гри. або 18,5% класифікованих активів.

Подальше здійснення активних операцій з високим рівнем ризику створюватиме загрозу інтересам кредиторів і вкладників...».

Отже, у Звіті про інспектування Публічного акціонерного товариства «АРТЕМ-БАНК» за станом на 01.08.2012 Національний банк України приходить до висновку, що управління банком є негативним, активні операції, в тому числі і щодо інвестування коштів в цінні папери, проводяться з високим рівнем ризику, що загрожує втраті грошових коштів банку.

Зазначене прямо свідчить про порушення відповідачами у справі, як колишніми керівниками, посадовими, пов`язаними особами банку, під час прийняття ними рішення про придбання цінних паперів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт», наступних положень законодавства: ст. ст. 43, 49 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», ст. 63 ЗУ «Про акціонерні товариства», ст. 92 ЦК України, ч. 1 ст. 1166 ЦК України, ч. 1 ст. 1190 ЦК України, ст. 89 ГК України, ст. 346 ГК України, Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 28.08.2001 №368 (Інструкція №368).

Крім того, колегія суддів зауважує, що станом на час проведення Національним банком України чергової перевірки АТ «АРТЕМ-БАНК» за період з 01.08.2012 по 01.07.2015, спірний пакет цінних паперів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» перебував на балансі АТ «АРТЕМ-БАНК», і був оприбуткований на баланс банку 15.03.2012, саме на підставі рішення відповідачів по справі, прийнятого у вигляді протоколу засідання кредитного комітету АТ «АРТЕМ-БАНК» № 14/12 від 15.03.2012.

За таких обставин, зважаючи на перебування спірного пакету ЦП на балансі банку в період з 01.08.2012 по 01.07.2015 (період інспектування НБУ в 2015 році), висновки такого інспектування повинні бути враховані судом, адже підтверджують висновки попереднього інспектування НБУ в 2012 році стосовно негативно класифікованої якості цінних паперів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт», відсутність перевірки з боку членів Кредитного комітету банку діяльності цього емітента та його платоспроможності.

Фактично, інспекційна перевірка НБУ в 2015 році підтвердила та повторно наголосила на неліквідності активів банку, в тому числі і цінних паперів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт», відсутності у банку документів про перевірку емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт», що загрожує втраті грошових коштів банку.

Зокрема, Національним банком України у Звіті про інспектування Публічного акціонерного товариства «АРТЕМ-БАНК» станом на 01.07.2015 (за період з 01.08.2012 до 01.07.2015) в розділі «Якість активів» в абз. 4 на стор. З зазначено: «...значний обсяг недоходних та неліквідних фінансових інвестицій (48 677 тис. грн.). Терміни погашення значно відстрочені у часі (79% портфелю погашається у 2020році, 20% -у 2110році).

Таким чином, якість активів Банку незадовільна...».

В абз. 5 на стор. 5 Звіту про інспектування Публічного акціонерного товариства «АРТЕМ-БАНК» станом на 01.07.2015 у розділі «Особливості дій менеджменту» Національний банк України зазначає: «...Разом з тим, неповністю виконані рекомендації попереднього інспектування та служби внутрішнього аудиту щодо: притінення проведення операцій зустрічного характеру, необхідності дослідження інформації про емітентів цінних паперів...

...Слід зазначити, що виконання рекомендацій попереднього інспектування супроводжується приховуванням ризиків у діяльності Банку шляхом закриття проблемних активів за рахунок коштів Банку (зокрема, дебіторської заборгованості).

Враховуючи викладене вище, загальний фінансовий стан Банку є незадовільним. Капітал неспроможний захистити від ризиків, пов 'язаних з кредитними операціями. Якість активів незадовільна та становить загрозу втрати капіталу. Банк має значні проблеми з ліквідністю...».

На сторінці 14 та 15 Звіту про інспектування Публічного акціонерного товариства «АРТЕМ-БАНК» станом на 01.07.2015 у розділі Фінансові інвестиції Національний банк України зазначає: «...Фінансові інвестиції несуть значний ризик для фінансового стану Банку, зважаючи на їх суттєвий обсяг (48 677,0 тис. грн. або 6,92% не скоригованих загальних активів та 8,10% скоригованих) та враховуючи:

довгостроковий характер більшості цінних паперів (облігацій, інвестиційних сертифікатів) (79°% портфелю погашається у 2020 році, 20% - у 2021 році без права дострокового викупу, решта 1% - безнадійна);

низьку дохідність (доходи станом на 01.07.2015 в обсязі 1 067,4 тис. грн. від амортизації дисконту, торговельний результат від продажу від`ємний «-» 779,7 тис, грн., жодного процентного цінного паперу не обліковується);

низьку ліквідність та незадовільний внутрішній контроль, про що свідчить як поточний стан фінансових інвестицій, так і ризиковий характер діяльності Банку на ринку цінних паперів впродовж періоду інспектування, а саме:

інформація з біржі щодо котирувань цінних паперів, які підтримуються раз на місяць за рахунок купівлі-продажу незначної кількості, що формально дозволяє дотримуватися вимог Положення №23;

здійснення угод переважно на позабіржовому ринку та без використання розрахунків через ПАТ «Розрахунковий центр»;

нездійснення Банком вивчення інформації про емітентів, наслідком чого є не визначення ризику та не формування резерву під цінні папери (на 01.07.2015 - 1 646,2 тис. грн.);

відсутність управлінської звітності за цінними паперами; невиконання власної Інвестиційної політики (щодо прибутковості операцій, вивчення інформації про емітентів);

відсутність всебічних обґрунтувань придбання цінних паперів (в рішеннях Кредитного комітету);

невиконання рекомендацій внутрішнього аудиту (інформація про емітентів не досліджується, аналіз доцільності володіння недоходними цінними паперами не проводиться)...».

Приписами абз. 4 ст. 4 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» вказано, що ICI належить до закритого типу, якщо він (або компанія з управління його активами) не бере на себе зобов`язань щодо викупу цінних паперів, емітованих цим ICI (або компанією з управління його активами) до моменту його припинення.

Відповідно до обставин справи № 910/3782/21, емітент ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» (код ЄДРІСІ 2311678) є фондом закритого типу.

Отже, отримання коштів від інвестицій в цінні папери можливо в момент припинення юридичної особи емітента, діяльність якого була визначена до 09.08.2110 року, тобто через 98 років після придбання пакету цінних паперів банком. Погашення за інвестиційними сертифікатами такого Фонду фактично не передбачається.

Зазначене свідчить про те, що висновок Національного банку України на ст. 14 Звіту про інспектування Публічного акціонерного товариства «АРТЕМ-БАНК» станом на 01.07.2015, в розділі Фінансові інвестиції, про те, що «...Фінансові інвестиції несуть значний ризик для фінансового стану Банку зважаючи на їх суттєвий обсяг (48 677,0 тис. грн. або 6,92% не скоригованих загальних активів та 8,10% скоригованих) та враховуючи: довгостроковий характер більшості цінних паперів (облігацій, інвестиційних сертифікатів) (79% портфелю погашається у 2020 році, 20% - у 2110 році без права дострокового викупу, решта 1% - безнадійна)...», стосувався саме пакету цінних паперів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт».

Таким чином, доводи скаржника щодо невиконання відповідачами у справі № 910/3782/21 своїх фідуціарних обов`язків підтверджуються і висновками Національного банку України, до яких останній прийшов під час проведення інспектування АТ «АРТЕМ-БАНК» за станом на 2012 та 2015 роки, що не було враховано судом першої інстанції та не надано належної правової оцінки таким обставинам у даному спорі.

У свою чергу, за правовими висновками, що викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.07.2021 року у справі № 910/12930/18: «... 78. Верховний Суду складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.12.2018 у справі №910/21493/17 указав таке. Згідно з вимогами ст. 92 ЦК особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обоє 'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а йу неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Аналогічні висновки зроблені і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17.

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Головною метою фідуціарних обоє 'язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до завдання збитків підприємству і зобов`язання їх відшкодувати.

Таким чином, при застосуванні ст. 92 ЦК потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників / акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства...».

Водночас, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги в частині безпідставного та необгрунтованого залишиення судом першої інстанції поза увагою посилання позивача на рішення правління Національного банку України № 416-рш/БТ від 15.11.2016 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» до категорії неплатоспроможних» (далі - Рішення НБУ№ 416-рш/БТ від 15.11.2016).

Зокрема, позивач, обґрунтовуючи причинно-наслідковий зв`язок між прийнятим відповідачами у справі рішенням кредитного комітету та фактом віднесення банку до категорії неплатоспроможних посилався на абз. 1, стор. 2 Рішення НБУ № 416-рш/БТ від 15.11.2016, де зазначено: «...Так станом на 02 листопада 2016 року обсяг невиконаних АТ «АРТЕМ-БАНК» зобов 'язанъ перед вкладниками та іншими кредиторами становив 4,79 відсотка від зобов`язань банку, станом на 03 листопада 2016 року - 4,66 відсотка, станом на 04 листопада 2016 року -5,17 відсотка, станом на 07 листопада 2016 року - 5,27 відсотка, станом на 08 листопада 2016року - 5,30 відсотка.

У зв`язку з наявністю в АТ «АРТЕМ-БАНК» розрахункових документів клієнтів, що не виконані в строк з його вини, відповідно до пункту 2.5 глави 2 та пункту 3.5 глави 3 розділу V Інструкції про порядок регулювання діяльністю банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 368 (далі - Інструкція №368), значення нормативів миттєвої ліквідності (Н7) та поточної ліквідності (Н5) АТ «АРТЕМ-БАНК» дорівнюють нулю з часу виникнення цих зобов 'язань...

...Крім того, за даними статистичної звітності АТ «АРТЕМ-БАНК» за формою №1Д «Баланс банку», що подається до Національного банку України, залишок високоліквідних активів (готівкових коштів та коштів на кореспондентському рахунку в Національному банку України) є низьким та станом на 08 листопада 2016 року становив 0,7 млн. грн., або 0,2 відсотка від зобов`язань банку та 3,6 відсотка від невиконаних банком документів клієнтів, що обліковуються за рахунками 9804 та 9806.

Отже, АТ «АРТЕМ-БАНК» неспроможний своєчасно та в повному обсязі виконувати законні вимоги кредиторів через недостатність коштів...».

Таким чином, Національний банк України в своєму рішенні № 416-рш/БТ від 15.11.2016 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» до категорії неплатоспроможних» констатує факт неможливості банку виконувати свої фінансові зобов`язання перед вкладниками та іншими кредиторами банку у зв`язку з недостатністю коштів.

Серед іншого, така ситуація, що склалася в АТ «АРТЕМ-БАНК», була спричинена діями та бездіяльністю колишніх керівників, посадових, пов`язаних осіб банку, відповідачів у справі, внаслідок прийняття необгрунтованих, безпідставних рішень у сфері організації господарської діяльності банку, невиконанні ними своїх фідуціарних обов`язків, що спричинило втрату АТ «АРТЕМ-БАНК» високоліквідних активів (грошових коштів), що відповідно у нашій справі №910/3782/21 склало 9 980 000,00 грн., які в свою чергу, могли бути використані для виконання фінансових зобов`язань банку перед вкладниками та іншими кредиторами банку.

Щодо посилань відповідачів, з якими погодився і суд першої інстанції, що «...Матеріалами справи поза розумним сумнівом підтверджуються наступні фактичні обставини:

ці ж інвестиційні сертифікати котирувались на біржовому ринку у березні 2013 року (через рік з їх придбання банком) з діапазоном цін з 1 000,00 грн. до 1 100 грн.;

частину пакету інвестиційних сертифікатів було продано банком у 2014 році за ціною 1 000,00 грн...», колегія суддів зазначає таке.

На переконання колегії суддів, Господарський суду міста Києва, роблячи такі висновки, не звернув увагу на доводи позивача про те, що котирування на біржовому ринку цих цінних паперів здійснювалися з явними ознаками маніпуляцій, з метою завищення їх вартості. Суд першої інстанції не проаналізував кількість проведених торгів, обсяг реалізованих цінних паперів, що торгувалися на біржі, період, у якому були здійснені такі торги.

У свою чергу, позивач у відповіді на відзиви відповідачів від 14.05.2025 зазначав про необхідність дослідження реальної (дійсної) ринкової вартості цінних паперів, що має суттєве значення для справи, адже, подекуди емісія цінних паперів переслідує не мету залучення обігового капіталу емітента, а мету використання таких інвестиційних сертифікатів виключно для створення наступної видимості господарської діяльності, продаж незначного обсягу "сміттєвих" облігацій на біржі створює видимість біржової ціни цінного паперу задля наступної легалізації ціни та необхідності їх придбання поза біржею, тому придбання їх без перевірки дійсної реальної їх вартості, без перевірки платоспроможності та фінансового стану емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт», виключно на підставі котирувань на біржовому ринку, не може говорити про економічний ефект такої операції для банку.

Позивач у відповіді на відзиви відповідачів №46-4459/25 від 14.05.2025 року зазначав, що цінні папери емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» за період з 2013 - 2015 роки, за кодом І8Ш - ЦА40000131866 (код придбаних банком ЦП) торгувалися на біржовому ринку наступним чином:

в 2013 році переважно в кінці місяця 27, 30, 31 числа, в переважній більшості від 7 до 15 штук (при загальній їх емісії 51 500 шт.);

в 2014 році переважно в кінці місяця 28, 27, 29, 30, 31 числа, в переважній більшості від 5 до 20 штук (при загальній їх емісії 51 500 шт.);

в 2015 році переважно в кінці місяця 27, 29, 30, 31 числа, в переважній більшості від 10 до 25 штук (при загальній їх емісії 51 500 шт.).

Такі факти свідчать про явні ознаки маніпуляцій з купівлі-продажу цінних паперів та штучно створеної біржової ціни (котирування) за один ЦП на біржовому ринку цінних паперів, що підтверджується офіційною інформацією про емітента із сайту ЗМІНА, яка міститься в матеріалах судової справи, однак залишена поза увагою суду.

З даного приводу колегія суддів звертає увагу на правові висновки Верховного Суду у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду, що викладені в постанові від 15.06.2022 по справі № 905/671/19: « 155. Верховний Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що саме справжня ринкова (біржова) вартість є справедливою (та вартість, за яку міноритарний акціонер міг реально продати на ринку свої акції). Верховний Суд звертає увагу на те, що Директива ЄС про поглинання, яка визначала як справедливу саме ціну, яка склалася на фондовому ринку, була розрахована на застосування до публічних компаній (товариств), акції яких знаходяться в обігу на організованих ринках. У країнах ЄС визначення ринкової ціни відбувається за умови розвиненого фондового ринку та наявності у таких товариствах значної кількості незалежних директорів у складі наглядової ради (що є вимогою всіх організованих ринків), що виступає запорукою забезпечення справедливої ціни.

В Україні фактично відсутній класичний фондовий ринок, на якому активно торгуються акції публічних компаній з розпорошеним корпоративним контролем.

Так, навіть у звіті про оцінку, підготовленому ТОВ "Оціночний стандарт", на який неодноразово, обґрунтовуючи свою позицію, покликався відповідач, вказано, що ринок акцій в Україні існує скоріше формально - враховуючи низьку ліквідність, капіталізацію і зацікавленість з боку населення; цивілізованого ринку акцій в Україні дотепер немає; український фондовий ринок катастрофічно недооцінений.

Таким чином, навіть незалежний оцінювач, обраний самим відповідачем, у Звіті про оцінку стверджує про відсутність в Україні ефективно функціонуючого фондового ринку, через що біржова ціна, про необхідність застосування якої стверджує відповідач, не є належним індикатором ринкової вартості акцій».

Обґрунтування, викладені в постанові Верховного Суду 12.12.2019 у справі №826/16558/15, також вказують на безпідставність використання котирувань на біржі в якості підстави для визначення дійсної вартості цінних паперів. В даному судовому рішенні Верховний Суд зауважив на такому, що: «...Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі досліджених доказів, що НКЦПФР, здійснивши моніторинг фінансової звітності позивача за 2014 рік та провівши аналіз договорів, що укладались на фондовій біржі з ТОВ «ФК «Авангард», дійшов до висновку, що ринкова вартість (капіталізація) позивача є штучно завищеною, а ринкова (біржова) ціна сформована технічно...

За результатами проведеного аналізу річного звіту за 2014 рік НКЦПФР встановлено, що емітент має низькі фінансово-господарські показники:

станом на кінець звітного року товариство мало непогашені зобов 'язання у розмірі 80 000 000 грн;

розмір активів товариства складав 191 657 000 грн, переважна частка яких (99,97%) була сформована за рахунок дебіторської заборгованості та фінансових інвестицій.

Капіталізація за результатами торгів акціями ПАТ «ФК «Авангард» на фондових біржах склала 1 735 973 333,33 грн, що більше ніж у 10 разів перевищує вартість чистих активів товариства та більше ніжу 15 разів перевищує розмір виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за рік.

За період з 01 січня 2015 року по 30 липня 2015 року на ПАТ «Східно-Європейська фондова біржа» біржовий курс акції ПАТ «ФК «Авангард» формувався на рівні 4,34 грн при номінальній вартості акції - 0,25 грн. При цьому об`єктивних причин для зростання ціни на акцію більше ніж в 17 разів від номінальної вартості НКЦПФР не встановлено.

Таким чином, обсяги торгів та ціна на акції товариства абсолютно не відповідають об`єктивним показникам діяльності компанії та може бути пов`язана з ознаками маніпулювання цінами на фондовому ринку.

...Слід зазначити, що здійснення на фондових біржах торгів цінними паперами, які мають низькі фінансові показники, може нести ризики, зокрема, для інвесторів у цінні папери, оскільки такі цінні папери можуть бути використані, серед іншого, при формуванні активів інститутів спільного інвестування недержавних пенсійних фондів та не дають можливості об`єктивно оцінити ризики інвестування коштів в цінні папери таких емітентів...

Отже, здійснення операцій, в тому числі купівля-продаж фінансових інструментів, зокрема, цінних паперів, які надають уявлення щодо поставки, придбання або ціни цінного паперу, що не відповідає дійсності, і призводять до встановлення на ринку інших цін, ніж ті, що існували б за відсутності таких операцій, є маніпулюванням цінами на фондовому ринку...».

Зважаючи на вищевказану правову позицію Верховного Суду щодо безпідставності встановлення вартості цінних паперів виключно на підставі котирувань на біржовому ринку цінних паперів, суд першої інстанції в оскаржуваному судовому акті у справі №910/3782/21 зробив безпідставні висновки, не здійснивши перевірки платоспроможності, активів, господарської діяльності та фінансового стану емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт», без врахування судом Звіту про незалежну оцінку Іменних інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» від 16.02.2021, який проведено незалежним оцінювачем ТОВ «ПІВНІЧНО-СХІДНА КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №135/19 від 19.02.2019 року).

Підсумовуючи все вище вказане колегія суддів зазначає, що на сьогоднішній день правові позиції Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у справах про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної посадовими особами органів управління банку є сталими та підтверджуються: у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 по справі №910/12930/18; постанові Верховного Суду від 28.10.2021 по справі №910/9851/20; постанові Верховного Суду від 07.10.2021 по справі №910/12803/18; постанові Верховного Суду від 14.09.2021 по справі №910/11371/18; постанові Верховного Суду від 08.02.2022 по справі №910/15260/18; постанові Верховного Суду від 04.12.2018 по справі № 910/21493/17; постанові Верховного Суду від 23.01.2018 по справі № 753/7281/15-ц; постанові Верховного Суду від 18.03.2024 року по справі №910/12955/20; постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 05.02.2024 по справі № 910/4149/21, які не були враховані судом першої інстанції під час розгляду нашої справи №910/3782/21.

Приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Слід відмітити, що ст. 236 ГПК України передбачає, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог з вищевикладених підстав.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на подану до суду першої інстанції заяву відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності, в зв`язку з чим зазначає наступне.

За доводами відповідача строк позовної давності за вимогами Фонду у цій справі є таким, що сплив, 15.05.2020.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 ЦК України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 2 квітня 2020 року.

Відтак, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 2 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20 та від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 2 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року, у звязку із чим колегія суддів констатує, що позивачем не пропущено строку позовної давності при зверненні з даним позовом, з огляду не та, що строк позовної давності сплив 15.05.2020 (як зазначено самим відповідачем), у той час як його було продовжено з 02.04.2020 по 30.06.2023.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з частковим неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі №910/3782/21 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі №910/3782/21 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

4. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ); ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ); ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ПІН НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ); ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ); ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_5 , АДРЕСА_5 ) заподіяну АТ «АРТЕМ-БАНК» та його кредиторам шкоду в розмірі 9 980 000,00 (дев`ять мільйонів дев`ятсот вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; код ЄДРПОУ 21708016).

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Державного бюджету України 29 940 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот сорок) грн. 00 коп. судового збору за подання позову та 44 910 (сорок чотири тисячі дев`ятсот десять) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) до Державного бюджету України 29 940 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот сорок) грн. 00 коп. судового збору за подання позову та 44 910 (сорок чотири тисячі дев`ятсот десять) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ПІН НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) до Державного бюджету України 29 940 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот сорок) грн. 00 коп. судового збору за подання позову та 44 910 (сорок чотири тисячі дев`ятсот десять) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) до Державного бюджету України 29 940 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот сорок) грн. 00 коп. судового збору за подання позову та 44 910 (сорок чотири тисячі дев`ятсот десять) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

9. Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_5 , АДРЕСА_5 ) до Державного бюджету України 29 940 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот сорок) грн. 00 коп. судового збору за подання позову та 44 910 (сорок чотири тисячі дев`ятсот десять) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

10. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

11. Матеріали справи №910/3782/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 08.09.2026. (у зв`язку із перебуванням колегії суддів у запланованих щорічних відпустках та на лікарняному)

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.А. Корсак

М.А. Барсук