Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №910/2825/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р. Справа№ 910/2825/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Миронець Вадима Анатолійовича

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 (повний текст складено 04.06.2026)

у справі №910/2825/26 (суддя Курдельчук І.П.)

за позовом Департаменту патрульної поліції

до Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні відповідача Фізичної особи-підприємця Миронець Вадима Анатолійовича

про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Департамент патрульної поліції звернувся до суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» основної суми за банківською гарантією №3253/25-ГВе від 18 серпня 2025 року в розмірі 170 475,00 грн, 994,83 грн 3% річних та 2 910,01 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставною відмовою по виплаті коштів за банківською гарантією в сумі 170 475,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі №910/2825/26 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" на користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України основний борг 170 475,00 грн, 994,83 грн три відсотки річних від простроченої суми (170 475,00 грн) за період з 2 січня 2026 року по 13 березня 2026 з подальшим нарахуванням за весь період прострочення до повного виконання рішення, 2 910,01 грн інфляційних втрат на суму 170 475,00 грн за період з 2 січня 2026 року по 13 березня 2026 року, з подальшим нарахуванням за весь період прострочення до повного виконання рішення, 2662,40 грн витрат на сплату судового збору.

Рішення суду обґрунтовано тим, що подання позову про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню та будь-якого іншого позову, відповідно до приписів законодавства та умов Банківської гарантії №3253/25-ГВе від 18.08.2025, не є підставою для відмови у виконанні вимоги Бенефіціара, якщо така вимога відповідає приписам законодавства та умовам гарантії.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Миронець Вадим Анатолійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі №910/2825/26 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:

- обов`язок Гаранта щодо виконання вимоги Бенефіціара не виникає автоматично з моменту видачі банківської гарантії чи укладення основного зобов`язання, як те трактує суд першої інстанції, а настає виключно за умови допущення боржником порушення забезпеченого гарантією основного зобов`язання;

- суд, встановивши, що між учасниками справи було укладено Договір підряду № 713, а також що оскаржувану банківську гарантію № 3253/25-ГВе від 18.08.2025 було видано саме на забезпечення виконання зобов`язань за зазначеним Договором, не надав належної оцінки підставам звернення позивача до суду з цим позовом;

- встановлення або спростування наявності порушення умов договору має вирішальне значення для правильного вирішення цього спору та надання належної правової оцінки правомірності пред`явлення Бенефіціаром вимоги до Гаранта, оскільки не залежно від мотивів та підстав викладених в листі відповідача (гаранта) про відмову у виплаті банківської гарантії, суд своїм рішенням фактично вже здійснив замість гаранта такий розгляд;

- банківська гарантія не може бути розцінена Замовником як інструмент отримання додаткової майнової вигоди без належної правової підстави;

- суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/2825/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Миронець Вадима Анатолійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі №910/2825/26; повідомлено учасників, що апеляційна скарга буде розглянута у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Частина 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено.

Позиції учасників справи

09.07.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

14.07.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

27.08.2025 між Департаментом патрульної поліції (замовник) та Фізичною-особою підприємцем Миронцем Вадимом Анатолійовичем (виконавець) було укладено договір підряду №713 (договір), згідно п.1.1 якого виконавець зобов`язується в межах твердої договірної ціни (додаток №1 до договору) провести на свій ризик власними силами та засобами у строки, встановлені у договорі, роботи з реконструкції даху під мансарду будівлі Батальйону патрульної поліції за адресою: Київська область, м.Біла Церква, вул.Сухоярська, 18-А. Коригування за кодом ДК 021:2015 - 45450000-6 "Інші завершальні будівельні роботи" (роботи) в обсягах, передбачених кошторисною документацією, на підставі якої складено локальний кошторис (додаток №2 до договору), з дотриманням діючих будівельних норм і правил, передбачених законодавством України, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці роботи.

Відповідно до п.2.1 договору роботи мали бути виконані в повному обсязі не пізніше 19.12.2025 з дати підписання договору уповноваженими особами сторін.

Приймання-передавання робіт оформлюється актом приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в (акт) та довідкою про вартість виконаних будівельних та витрати за формою №КБ-3 (довідка) (п.2.2 договору).

Загальна вартість робіт за договором (договірна ціна) становить 3 409 500,00 грн без ПДВ відповідно до договірної ціни (додаток №1 до договору) та обсягів, передбачених локальним кошторисом (додаток №2 до договору) і включає в себе вартість матеріалів для виконання робіт, кошти на покриття ризиків, відповідно до кошторисних норм України, сплату усіх податків і зборів, обов`язкових платежів, що сплачуються або мають бути сплачені та інші витрати, пов`язані з виконанням робіт за договором (п.3.1 договору).

Керуючись результатами проведення процедури закупівлі оприлюдненої на веб-порталі Уповноваженого органу (Ідентифікатор закупівлі) оголошення №UA-2025-07-24-011551-a), виконавець не пізніше дати укладання цього договору надає замовнику забезпечення виконання цього договору у формі банківської гарантії, в розмірі 5% від ціни цього договору, що складає 170475,00 грн (п.12.1 договору).

Згідно п.12.2 договору замовник повертає виконавцю забезпечення виконання цього договору в розмірі 170 475,00 грн протягом 5 банківських днів з моменту отримання відповідного листа виконавця, але не раніше повного та належного виконання умов цього договору.

У разі невиконання, неналежного, не повного виконання умов цього договору в частині надання послуг, що є предметом цього договору, замовник звільняється від виконання зобов`язання, передбаченого п.12.2 цього договору (п.12.3 договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 31.12.2025 (включно) (п.15.1 договору).

18.08.2025 Акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" як гарантом було видано банківську гарантію №3253/25-ГВе, з метою забезпечення виконання договору, який буде укладений між Фізичною-особою підприємцем Миронцем Вадимом Анатолійовичем (принципал) та Департаментом патрульної поліції (бенефіціар) в результаті визнання принципала переможцем відкритих торгів з особливостями про закупівлю "Роботи-відповідно до коду CPV за ДК 021:2015-454500006- "Інші завершальні будівельні роботи" (з реконструкції даху під мансарду будівлі Батальйону патрульної поліції за адресою: Київська область, м.Біла Церква, вул.Сухоярська, 18-А. Коригування) (номер оголошення про проведення закупівлі №UA-2025-07-24-011551-a), відповідно до повідомлення про намір укласти договір від 14.08.2025, сума гарантії-170475,00 грн, строк дії гарантії-по 31.12.2025.

Гарант цією гарантією безумовно і безвідклично зобов`язується протягом 5 банківських днів заплатити бенефіціару гарантійну суму у розмірі 170475,00 грн, після отримання від бенефіціара письмової вимоги з посиланням на цю гарантію, яка підписана уповноваженою особою та скріплена відбитком печатки бенефіціара, якщо у вимозі буде вказано, що сума, яку бенефіціар вимагає сплатити, має бути виплачена бенефіціару у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням (як повністю так і частково) принципалом своїх зобов`язань у відповідності до договору із зазначенням обставин порушення принципалом своїх зобов`язань, передбачених договором.

Така письмова вимога бенефіціара повинна бути надана гаранту не пізніше 31.12.2025 включно. Письмова вимога бенефіціара про оплату направляється гаранту рекомендованим листом або кур`єрською поштою.

Зобов`язання гаранта перед бенефіціаром за цією гарантією закінчується повністю і автоматично у приміщенні третьої особи 31.12.2025.

Департамент патрульної поліції листом №8073/41/6/05-2025 від 24.10.2025 звернуся до ФОП Миронця Вадима Анатолійовича про внесення змін до проєктних рішень.

Департамент патрульної поліції листом №8072/41/6/05-2025 від 24.10.2025 звернуся до ФОП Миронця Вадима Анатолійовича про реалізацію договору від 27.09.2025 №713.

Заступником начальника УЗД ДПП Олександром Підтьопом складено Доповідну записку №95417-2025 від 19.12.2025 заступнику начальника Департаменту патрульної поліції Віталію Можейку, в якій зазначено, що станом на 19.12.2025 роботи за договором не виконані, а тому надано доручення управлінню правового забезпечення та міжнародного співробітництва ДПП ініціювати стягнення коштів за банківською гарантією у зв`язку з невиконанням третьою особою умов Договору.

Департамент патрульної поліції листом №9841/41/3/05-2025 від 24.12.2025 звернувся до АТ "Банк інвестицій та заощаджень", яким просить виконати умови банківської гарантії від 18.08.2025 №3253/25-ГВе шляхом відшкодування на корить Бенефіціара 170 475,00 грн як забезпечення виконання Фізичною особою-підприємцем Миронець Вадим Анатолійович зобов`язань, передбачених договором, за реквізитами, указаними в банківський гарантії.

Департамент патрульної поліції листом №320/41/3/05-2026 від 12.01.2026 повідомило ФОП Миронець Вадима Анатолійовича про розірвання в односторонньому порядку Договору від 27.08.2025 №713.

ФОП Миронець Вадим Анатолійович листом №07/01-26 від 16.01.2026 звернувся до АТ "Банк інвестицій та заощаджень", в якому просить відмовити в задоволенні вимоги про сплату гарантійної суми.

Листом №05-1/02/670 від 28.01.2026 АТ "Банк інвестицій та заощаджень" надало відповідь на вимогу Департаменту патрульної поліції міста Києва про сплату грошових коштів за банківською гарантією №3253/25-ГВе від 18.08.2025, якою повідомлено про відмову у задоволенні вимоги №9841/41/3/05-2025 від 24.12.2025 у зв`язку з відсутністю гарантійного випадку.

З урахуванням невиконання відповідачем вимоги про сплату банківської гарантії, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку.

Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до статті 562 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Частинами першою, третьою статті 563 ЦК України унормовано, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Як передбачено частиною другою статті 564 ЦК України, гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Відповідно до частин першої, третьої статті 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Якщо гарант після пред`явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов`язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника; повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.

Таким чином відповідно до наведених законодавчих положень, з одного боку, гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником; гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією; кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. З іншого боку, зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання; якщо гарант після пред`явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов`язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника; але повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.

Механізм забезпечувального інституту гарантії, на відміну від інших видів забезпечення виконання зобов`язань, передбачає укладення не двох (основного та забезпечувального), а трьох правочинів.

Перш за все - це договір між бенефіціаром (боржником) та принципалом (кредитором), який спрямований на виникнення основного зобов`язання. Умова щодо забезпечення основного зобов`язання гарантією може передбачатися таким договором або висуватися бенефіціаром як передумова укладення такого договору.

Обов`язок банку чи іншої фінансової установи щодо видачі банківської гарантії виникає з договору між принципалом і такою фінансовою установою. Надання гарантії є фінансовою послугою, яка надається на підставі договору. Цим договором можуть визначатися, серед іншого, умови гарантії, строк її дії, сума, на яку видається гарантія, строк видачі гарантії, розмір оплати послуг гаранта тощо.

Третім правочином у механізмі забезпечувального інституту гарантії є видача гарантії на користь бенефіціара, яка є одностороннім правочином. Саме з цього правочину виникає грошове зобов`язання гаранта.

Хоча у механізмі забезпечувального інституту гарантії беруть участь три суб`єкти - бенефіціар, принципал та гарант, зазначені вище правочини не зв`язують всіх їх одночасно. Так, договір між бенефіціаром і принципалом, з якого виникає основне зобов`язання, зв`язує лише бенефіціара і принципала, але не гаранта. Договір між принципалом і гарантом зв`язує лише принципала і гаранта, але не бенефіціара. Односторонній правочин щодо видачі гарантії створює обов`язки лише для гаранта (частина третя статті 202 ЦК України), а бенефіціар є кредитором у відповідному грошовому зобов`язанні.

Отже, забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов`язання, незалежне від зобов`язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов`язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов`язання виконанням, гарант не вправі.

Так, апелянт, з посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.06.2021 у справі №910/16898/19, наголошує про те, що суд при розгляді даного справу, в першу чергу, має досліджувати факт наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією.

Водночас, Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 відступив від висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19, що при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить дослідження наявності чи відсутності виникнення порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Зокрема, у відповідній постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду сформувала нові висновки щодо застосування статей 560, 562, 563, 564, 565 ЦК України, виснувавши, що законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником; гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплату грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов`язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.

Положення закону про те, що кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією (частина третя статті 563 ЦК України), слугує меті ідентифікації порушення зобов`язання, а відтак, конкретизації банківської гарантії, і не вказує на обов`язок гаранта перевіряти таке порушення. Адже гарант може видати на користь одного й того ж бенефіціара декілька банківських гарантій за зверненням одного й того ж принципала у зв`язку з одним чи декількома договорами з бенефіціаром з різними умовами, що передбачають сплату за гарантіями у різних випадках.

Отже, кредитор-бенефіціар має право вимоги як за основним зобов`язанням, так і за незалежною від цього зобов`язання гарантією. Якщо він не отримає виконання за основним зобов`язанням, то, пред`явивши вимогу гаранту, отримає виконання.

Враховуючи наведене, об`єднана палата дійшла висновку, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов`язку принципала, а зобов`язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Стаття 565 ЦК України визначає вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора. Цей перелік, зокрема, не містить такої підстави для відмови гаранта від платежу, як відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов`язання боржником.

А тому, враховуючи викладені у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 висновки колегія суддів зазначає, що дотримання / порушення третьою особою основного зобов`язання за Договором не впливає на чинність вимоги позивача про виплату за гарантією.

Так, за умовами гарантії АТ "Банк інвестицій та заощаджень" безумовно і безвідклично зобов`язується протягом 5 банківських днів заплатити Бенефіціару Гарантійну суму у розмірі 170 475,00 грн, після отримання від Бенефіціара письмової вимоги, з посиланням на цю Гарантію, яка підписана уповноваженою особою та скріплена відбитком печатки Бенефіціара, якщо у вимозі буде вказано, що сума, яку Бенефіціар вимагає сплатити, має бути виплачена Бенефіціару у зв`язку з невиконанням або неналежного виконання (як повністю, так і частково) Принципалом своїх зобов`язань у відповідності за Договором із зазначенням обставин порушення Принципалом своїх зобов`язань, передбачених Договором.

Така письмова вимога Бенефіціара повинна бути надана Гаранту не пізніше " 31" грудня 2025 року включно. Письмова вимога Бенефіціара про оплату направляється Гаранту рекомендованим листом або кур`єрською поштою.

Колегія суддів зауважує, у межах строку дії гарантії позивач направив Банку відповідну вимогу, яка підписана заступником начальника Департаменту патрульної поліції Віталієм Можейком та скріплена печаткою Департаменту.

Письмова вимога була направлена 24.12.2025 та отримана відповідачем 25.12.2025, що підтверджується експрес-накладною №59001535723201 "НОВА ПОШТА" та не заперечується відповідачем.

Отже, позивач виконав приписи законодавства та умови Банківської гарантії №3253/25-ГВе від 18.08.2025, а тому правомірно розраховував на виконання зобов`язання відповідачем.

Однак АТ "Банк інвестицій та заощаджень" відмовив у задоволенні вказаної вимоги, зазначивши, зокрема, що подання Принципалом позову до Господарського суду міста Києва про визнання банківської гарантії №3253/25-ГВе від 18.08.2025 року такою, що не підлягає виконанню, перешкоджає Банку розглянути Вимогу Бенефіціара за вих. №9841/41/3/05-2025 від 24.12.2025.

Водночас, як вірно зазначив суд першої інстанції, подання позову про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню та будь-якого іншого позову, відповідно до приписів законодавства та умов Банківської гарантії №3253/25-ГВе від 18.08.2025, не є підставою для відмови у виконанні вимоги Бенефіціара, якщо така вимога відповідає приписам законодавства та умовам гарантії.

При цьому, наявність заперечень Принципала, викладених в листі №07/01-26 від 16.01.2026, не є підставою для відмови у задоволенні вимоги позивача щодо виплати гарантійних коштів, оскільки, як вже було зазначено вище, гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов`язку принципала, а зобов`язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії.

Стаття 565 ЦК України визначає вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора. Цей перелік, зокрема, не містить такої підстави для відмови гаранта від платежу, як відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов`язання боржником.

Враховуючи наведене, відмова Банку у виплаті гарантії є необґрунтованою.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина 1 статті 530 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З наведених вище підстав суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем порушено зобов`язання по Банківській гарантії №3253/25-ГВе від 18.08.2025 в частині виплати Департаменту патрульної поліції гарантійної суми у розмірі 170 475,00 грн, а тому в цій частині вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивачем було нараховано 3 % річних та інфляційні втрати за порушення грошового зобов`язання з виплати гарантії.

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Колегія суддів, перевіривши здійснений розрахунок 3% річних у розмірі 994,83 грн та інфляційних втрат у розмірів 2 910,01 грн за період з 02.01.2026 по 13.03.2026, погоджується із висновком суду першої інстанції, про обґрунтованість заявлених вимог у цій частині, у зв`язку із чим судом першої інстанції правомірно стягнуто 994,83 грн 3% річних та 2 910,01 грн інфляційних втрат.

Також суд першої інстанції, з огляду на заявлене позивачем клопотання, застосовуючи приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України, дійшов до висновку про можливість нарахування 3% річних та інфляційні втрати з 14.03.2026 до моменту виконання відповідачем основного грошового зобов`язання у розмірі 170 475,00 грн.

Згідно з ч. 10 ст. 258 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Положення цієї норми надають суду право зазначити в рішенні про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, однак вказівка про право суду зазначити в рішенні про нарахування інфляційних збитків до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, у п. 10 ст. 258 ГПК України відсутня.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана стаття визначає відсотки річних, які нараховуються на суму боргу в силу закону і сплачуються на вимогу кредитора (в даному випадку - за рішенням суду, ухваленим на користь кредитора).

Разом з тим індекс інфляції хоч математично і може бути виражений через відсоткове співвідношення, але за методикою розраховується за набагато складнішою формулою, ніж відсотки чи пеня на суму борги, за своєю економічною суттю є показником, що характеризує зміни загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а отже не підпадає під дію ч. 10 ст. 258 ГПК України.

За таких підстав апеляційний господарський суд вважає за необхідне виключити з резолютивної частини оскаржуваного рішення вимогу суду про нарахування інфляційних втрат на суму 170 475,00 грн за весь період прострочення до повного виконання рішення.

Стосовно нарахування 3 % річних до моменту виконання рішення, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 року у справі №911/952/22 підтвердила, що передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) охоплюються положенням частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України.

Водночас, як вбачається із приписів ч. 10 ст. 258 ГПК України суд, зазначаючи в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, має визначити правила нарахування відповідних процентів, зазначивши про це в рішенні суду.

В той же час, у резолютивній частині рішення суд не установив органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання рішення, правил нарахування 3 % річних, як того вимагають приписи частини десятої статті 238 ГПК України.

А тому рішення суду першої інстанції в частині застосування приписів ч. 10 ст. 238 ГПК України підлягає зміні.

Стосовно доводів апелянта про безпідставне відхилення клопотання про зупинення провадження у справі колегія суддів зазначає наступне.

Так, у суді першої інстанції третя особа клопотала про зупинення провадження у справі до розгляду справ № 910/631/26 (про визнання такою, що не підлягає виконанню банківську гарантію №3253/25- ГВе від 18.08.2025) та №910/3771/26 (про визнання недійсним договору № 713 від 27.08.2025).

Відповідно до п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Апеляційний господарський суд зазначає, що метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте мають значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється.

За змістом вказаного п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що встановлені у даній справі обставини та зібрані докази дозволяють належним чином оцінити та встановити дійсні обставини справи. А тому і підстав для зупинення розгляду справи № 910/2825/26 до розгляду справ № 910/631/26 та №910/3771/26 не було.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з приписів ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Миронець Вадима Анатолійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі № 910/2825/26, з огляду на її вимоги та доводи, задоволенню не підлягає.

Однак, оскільки судом першої інстанції було невірно застосовано ч. 10 ст. 238 ГПК України, рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі № 910/2825/26 підлягає зміні в частині вірного застосування приписів ч. 10 ст. 238 ГПК України.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ :

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Миронець Вадима Анатолійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі № 910/2825/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі № 910/2825/26 змінити в частині застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (04119, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 83-Д; код ЄДРПОУ 33695095) на користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3; код ЄДРПОУ 40108646) основний борг 170 475,00 грн, 994,83 грн три відсотки річних, 2 910,01 грн інфляційних втрат, 2662,40 грн витрат на сплату судового збору.

Органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання рішення у даній справі, в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, проводити нарахування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 170 475,00 грн, починаючи з 14.03.2026 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: (СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 % річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих процентів з Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (04119, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 83-Д; код ЄДРПОУ 33695095) на користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3; код ЄДРПОУ 40108646).»

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/2825/26 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко