Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №910/3084/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р. Справа№ 910/3084/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сав Транс Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026

у справі №910/3084/26 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сав Транс Груп"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"

про стягнення 114 970, 15 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сав Транс Груп" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" про стягнення 114970,15 грн безпідставно набутих грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки підставою до оплати відповідачу регресних вимог була наявність вини у ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та яка в подальшому скасована судом апеляційної інстанції, позивач вважає, що правові підстави отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 114 970, 15 грн відпали, а тому підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі №910/3084/26 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відсутність однієї з передумов регресу, а саме закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі щодо винної у настанні ДТП особи за частиною 1 статті 130 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, не припиняє чинність укладеної між сторонами угоди і не трансформує отримані кошти у безпідставне збагачення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сав Транс Груп" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі №910/3084/26 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:

- хоча позивачем і не заперечується факт укладення з відповідачем угоди про добровільне відшкодування шкоди від 11.06.2025, проте вказана угода не являється правовою підставою для виплати грошових коштів, а регулює та фіксує лише правовідносини з приводу: 1) надання Відповідачем Позивачу за умови добровільності відшкодування шкоди зменшення на 9 000 грн. суми шкоди з заявлених в претензії 123 970 грн. 15 коп. до встановлених п.1.4. Угоди 114 970 грн. 15 коп.; і 2) надання Відповідачем Позивачу розстрочки зі сплати вказаної вище суми з її розбивкою на 4 (чотири) рівних платежі протягом чотирьох місяців (п.3.3. Угоди);

- правовою підставою для виплати Позивачем Відповідачу грошових коштів була не угода від 11.06.2025, як стверджує Відповідач, а вимоги закону, а саме - п.38.1.1. ст.38 Закону України № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»;

- єдиною метою укладення та підписання Позивачем угоди про добровільне відшкодування шкоди від 11.06.2025 було отримання зменшення суми відшкодування, розстрочка платежу та уникнення судових витрат у випадку звернення Відповідача до суду з позовом про примусове стягнення грошових коштів.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/3084/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сав Транс Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі №910/3084/26; повідомлено учасників, що апеляційна скарга буде розглянута у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Частина 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено.

Позиції учасників справи

14.07.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

18.01.2025 у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "MAN" д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу "MAN" д.н.з. НОМЕР_2 .

На момент дорожньо-транспортної пригоди між власником транспортного засобу "MAN" д.н.з. НОМЕР_1 (ТОВ "Сав Транс Груп") та Приватним акціонерним товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (відповідач) діяв договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів №222322290 від 24.07.2024, в якому встановлена страхова сума за шкоду, заподіяну майну у розмірі 160 000, 00 грн та франшиза 0, 00 грн.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 10.04.2025 у справі №755/1907/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності. Провадження за статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Завдана ОСОБА_1 шкода транспортному засобу "MAN" д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок ДТП склала 123 970, 15 грн, яку відповідач (ПрАТ "СК Арсенал Страхування"), як страховик позивача ((ТОВ "Сав Транс Груп") відшкодував потерпілій особі, що підтверджується платіжною інструкцією №62534753 від 22.04.2025.

В свою чергу, відповідач надіслав позивачу претензію вих.№230425-623/р-те від 23.04.2025 в якій просив в порядку регресу на підставі підпункту "а" пункту 38.1.1 статті 38 Закону України №1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перерахувати грошові кошти у розмірі 123 970, 15 грн.

В подальшому між сторонами укладена угода про добровільне відшкодування шкоди від 11.06.2025, згідно умов якої позивач відшкодовує відповідачу сплачене страхове відшкодування, яке було перераховано згідно договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №222322290 в результаті розгляду страхового випадку, який стався 18.01.2025.

Сторони домовились, що розмір збитків, які відшкодовує позивач, за умови сплати до 30.09.2025 складає 114 970, 15 грн (пункт 1.4. угоди від 11.06.2026).

Позивач перерахував відповідачу узгоджену суму, що підтверджується платіжними інструкціями №754 від 25.06.2025, №898 від 30.07.2025, №1045 від 27.08.2025, №1154 від 24.09.2025.

Однак, ОСОБА_1 оскаржив постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 10.04.2025 у справі №755/1907/25 в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, за результатами розгляду апеляційної скарги постановою Київського апеляційного суду від 02.07.2025 у справі №755/1907/25 апеляційну скаргу задоволено, а постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 10.04.2025 в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасовано та провадження у цій частині закрито, у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, позивач направив відповідачу вимогу вих.№05/11/25-1 від 05.11.2025, в якій вимагав в останнього повернути отримані грошові кошти у розмірі 114 970, 15 грн.

У зв`язку з вищезазначеним, позивач вважає, що правові підстави, за якими відповідач отримав грошові кошти у розмірі 114 970, 15 грн, відпали, а тому просить стягнути з відповідача вказану суму на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 Цивільного кодексу України).

Кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може бути застосований самостійно на підставі статті 1212 ЦК України шляхом подання кондикційного позову.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду 27.01.2021 у справі № 910/16334/19, від 04.03.2021 у справі № 910/15621/19, від 07.12.2021 у справі № 910/13182/20).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 922/3289/21 та від 29.01.2025 у справі № 910/715/24).

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.10.2023 у справі № 761/13656/20.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 202, статтею 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплений принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 стаття 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами була укладена угода від 11.06.2025 про добровільне відшкодування шкоди, за якою позивач зобов`язався відшкодовувати відповідачу сплачене страхове відшкодування, яке було перераховано згідно договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №222322290 в результаті розгляду страхового випадку, який стався 18.01.2025.

Отже, сторони, користуючись принципом свободи договору, на власний розсуд визначили і узгодили умови правочину та в підсумку уклали угоду, за якою позивач добровільно зобов`язався відшкодувати відповідачу шкоду.

Недійсність угоди від 11.06.2025 не встановлена законом, а доказів розірвання угоди за згодою сторін чи в судовому порядку, або визнання судом угоди недійсною, матеріали справи не містять, відтак, відповідач отримав грошові кошти на підставі чинної угоди, яка є самостійною та достатньою підставою набуття коштів.

Колегія суддів враховує доводи апелянта, що первісною підставою виникнення у відповідача права регресної вимоги до позивача були приписи Закону України № 1961-IV у зв`язку зі встановленням вини водія транспортного засобу, що належить позивачу, зокрема за частиною першою статті 130 КУпАП.

Водночас у подальшому сторони самостійно врегулювали спірні правовідносини шляхом укладення угоди про добровільне відшкодування шкоди, яка стала самостійною та належною правовою підставою для передачі позивачем відповідачу спірних грошових коштів.

Сам по собі факт закриття постановою Київського апеляційного суду від 02.07.2025 провадження у справі про притягнення водія до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП не припинило дії цієї угоди, тобто не свідчить про відсутність правової підстави для отримання відповідачем коштів та не перетворює їх на безпідставно набуте майно у розумінні положень цивільного законодавства.

А тому, з огляду на встановлений факт укладення між позивачем та відповідачем угоди, а також, враховуючи те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що наявність між сторонами чинного договору виключає застосування до відносин сторін ст. 1212 ЦК України, оскільки відповідач отримав грошові кошти на достатній правовій підстави, яка не відпала.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі № 910/3084/26 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сав Транс Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі № 910/3084/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі № 910/3084/26 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/3084/26 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко