Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №910/1805/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р. Справа№ 910/1805/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2026

у справі №910/1805/26 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паша Груп"

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про стягнення 92 406,21 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАША ГРУП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення неустойки за договором купівлі-продажу необробленої деревини № UUB-20999-6 від 27.05.2025 у розмірі 92 406,21 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не було поставлено всієї кількості товару, обумовленого договором, у зв`язку з чим має сплатити неустойку.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 у справі №910/1805/26 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАША ГРУП" неустойку у розмірі 92 406 грн 21 коп. та судовий збір в розмірі 3 328 грн 00 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив про те, що відповідачем було порушено зобов`язання за договором поставки № UUB-20999-6 від 27.05.2025 в частині передання всієї кількості товару.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 у справі №910/1805/26 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:

- порушення термінів поставки виникло не з вини відповідача, а внаслідок дій позивача, який неодноразово порушував умови договору, а саме невчасно сплачував рахунки;

- у зв`язку із наявністю непогашеної заборгованості позивача за попередніми поставками відповідач мав законні підстави утриматись від подальшого виконання договору та не здійснювати запрошення покупця для відбору наступних партій товару до моменту погашення заборгованості;

- позивачем не надано суду належних та допустимих доказів направлення на адресу відповідача будь-яких вимог щодо неналежного виконання умов договору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/1805/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою суду від 16.06.2026 залишено без руху апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 у справі №910/1805/26 та надано строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору в сумі 3993,60 грн.

Ухвалою суду від 30.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 у справі №910/1805/26 та роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Частина 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено.

Позиції учасників справи

14.07.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти її доводів та вимог, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

27 травня 2025 року між Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України", в особі підписувача - уповноваженої особи філії "Столичний лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі-відповідач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАША ГРУП" (далі-позивач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини № UUB-20999-6 (далі - Договір).

За умовами п.п. 1.1. п.1 договору за результатами аукціону, продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти наступний товар, яким є необроблена деревина, що реалізована під час аукціону (аукціонів), яка відповідає умовам цього договору (далі - товар), і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в розділі 4 цього договору. Загальний об`єм деревини, яку мав продати відповідач складає 360 метрів кубічних на суму 1 682 487,00 грн.

Відповідно до п.п.3.1,3.2 пункту 3 договору термін поставки згідно з цим договором: від 01 липня 2025 до 30 вересня 2025 включно. Поставка товару за даним договором здійснюється окремими частинами (партіями товару) на умовах fca (нижній/проміжний склад продавця) / exw (верхній склад продавця) згідно з графіком поставки, сформованим в електронній торговій системі (етс) біржі, за формою, наведеною у додатку №1, який є невід`ємною частиною даного договору. Графік поставки (додається) підписується електронними підписами уповноважених осіб сторін (КЕП або УЕП) в ЕТС Біржі протягом строку на укладання цього договору, встановленого регламентом.

Згідно погодженого між сторонами графіку поставки, який є додатком № 1 до договору, відповідач у третьому кварталі 2025 року зобов`язаний був поставити круглі лісоматеріали соснові сорту В, С діаметром від 40мм до 60мм і більше у кількості 360,0 м.куб на суму 1 682 427,00 грн.

Однак як вбачається із наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних, фактично за вказаний період поставлено круглі матеріали соснові сорту В,С діаметром від 40мм до 60 мм і більше в кількості 159,608м.куб. на суму 736 115,34 грн.

Відповідності до п.п. 7.5. п.7 договору у випадку порушення продавцем строків передачі партії товару більш ніж на 10 (десять) робочих днів, продавець сплачує на користь покупця неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непереданої в строки партії товару за кожен день такого прострочення.

З огляду на вищевикладені обставини, позивачем було розраховано розмір неустойки, сума якого становить 92 406,21 грн та надіслано відповідачеві претензію № 34 від 31.12.2025.

02 лютого 2026 року було надано лист-відповідь на претензію, у якому відповідач визнав, що договір фактично було виконано лише на 44% та поставлено лише 160 м.куб продукції. Причиною невиконання договору відповідач назвав несприятливі погодні умови (значна кількість опадів, підтоплені дороги) та відмовився сплачувати неустойку, пославшись на форс-мажорні обставини.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не було поставлено всієї кількості товару, обумовленого договором, у зв`язку з чим має сплатити неустойку у розмірі 92 406,21 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, у відповідності до умов договору, відповідач у третьому кварталі 2025 року зобов`язаний був поставити круглі лісоматеріали соснові сорту В, С діаметром від 40мм до 60мм і більше у кількості 360,0 м.куб на суму 1 682 427,00 грн.

Однак, за вказаний період поставлено круглі матеріали соснові сорту В,С діаметром від 40мм до 60 мм і більше в кількості 159,608м.куб. на суму 736 115,34 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.

При цьому, дані обставини не заперечуються відповідачем.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідачем недопоставлено у визначений за договором строк вищевказаних лісоматеріалів у кількості 200,392 м.куб.на суму 946 311,66 грн.

Суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача стосовно відсутності у останнього наявності простроченого зобов`язання з поставки товару за наявності існування у позивача заборгованості в розмірі 2 184,25 грн, оскільки матеріли справи не містять будь-яких повідомлень про неможливість виконання зобов`язань у повному обсязі у зв`язку з наявністю заборгованості у позивача по договору.

В той же час, посилання відповідача у відзиві на постанову Об`єднаної палати Верховного Суду від 18.08.2023 року у справі №927/211/22 як на підставу не виконувати взяті на себе зобов`язання або відмовитись від них у випадку існування зустрічної однорідної вимоги, суд першої інстанції правомірно відхилив, оскільки в даній постанові мова йде про необхідність виконання взятого на себе зобов`язання та наведена справа не є аналогічною тій, яка розглядається, зокрема, правова позиція ВС стосується внесення передплати.

При цьому, у вказаній постанові Об`єднана палата Верховного Суду зазначила, що ч.3 ст.538 ЦК України спрямована на захист інтересів насамперед постраждалої від невиконання договору сторони, яка має право (а не зобов`язана) зупинити виконання свого обов`язку або відмовитися від його виконання у разі порушення або очікуваного порушення свого зобов`язання з боку іншої сторони.

Вказівка "має право" означає, що сторона може скористатися таким додатковим захистом, але ця норма не може тлумачитися як така, що звільняє іншу сторону від виконання зобов`язання.

Доказів того, що відповідачем було направлено позивачу повідомлення про неможливість виконати ним своє зобов`язання з поставки товару у зв`язку з наявністю заборгованості у позивача по договору матеріали справи не містять.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, у відповіді на претензію відповідач, в якості неможливості поставки товару посилався на несприятливі погодні умови, а не на відсутність оплати за минулі поставки товару, про що зазначає у відзиві.

Верховний Суд у постанові від 28.04.2021 у справі №910/9351/20 зазначив, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем було порушено зобов`язання за договором поставки № UUB-20999-6 від 27.05.2025 в частині передання всієї кількості товару.

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п.п. 7.5. п.7 договору у випадку порушення продавцем строків передачі партії товару більш ніж на 10 (десять) робочих днів, продавець сплачує на користь покупця неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непереданої в строки партії товару за кожен день такого прострочення.

Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за загальний період нарахування з 09.08.2025 по 31.12.2025 по кожній партії непоставленого товару окремо, погоджується із його арифметичною вірністю, а тому суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 92 406,21 грн пені.

Твердження апелянта про невжиття заходів досудового врегулювання спору, а саме відсутності доказів направлення на адресу відповідача будь-яких вимог щодо неналежного виконання умов договору, колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Положеннями частини 2 статті 124 Конституції України врегульовано, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до приписів ст. 4 ГПК України відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

У рішеннях ЄСПЛ від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» та від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду.

Чинним законодавством України не передбачена заборона звертатись з позовом до суду у випадку порушень договірних зобов`язань контрагентом без попереднього пред`явлення йому претензії. Обрання певного засобу правового захисту, в тому числі і досудового врегулювання спору, є правом а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів його використовує (аналогічна правова позиція з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 у справі 1-2/2002 викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 910/7476/18).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 у справі № 910/1805/26 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ :

1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 у справі № 910/1805/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 у справі № 910/1805/26 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/1805/26 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко