Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №911/3647/25 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: що виникають з договорів оренди

Дата: 01 вересня 2026 р.

Справа: №911/3647/25

Суддя: Хрипун О.О.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2026 р. Справа№ 911/3647/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Коробенка Г.П.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Томашівської сільської ради

на рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2026

(повний текст складено та підписано 16.06.2026)

у справі № 911/3647/25 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Томашівської сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реймакс"

про стягнення 631 245,76 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явились

від відповідача: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Томашівська сільська рада звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Реймакс" про стягнення, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, 279 822,51 грн безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками з кадастровим номером 3224982401:01:003:0220 та кадастровим номером 3224982401:01:003:0221 за період з 01.07.2023 по 17.06.2025, а також нараховані 31 108,95 грн інфляційні втрати та 13 364,02 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, фактично користується земельними ділянками з кадастровим номером 3224982401:01:003:0220 та кадастровим номером 3224982401:01:003:0221, розташованими у селі Дідівщина, Фастівського району Київської області, без укладеного договору оренди, як наслідок, не сплачує орендну плату за користування такими земельними ділянками, що спричиняє недоотримання в бюджет територіальної громади таких коштів.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.04.2026 у справі № 911/3647/25 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 279 822,51 грн безпідставно збережених коштів, 13 364,02 грн 3 % річних та 3 518,24 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що загальний розмір заборгованості відповідача (збережених грошових коштів як орендної плати, яка підлягала сплаті до місцевого бюджету Томашівської сільської територіальної громади Фастівського району Київської області від імені якої діє Томашівська сільська рада за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 3224982401:01:003:0220 та 3224982401:01:003:0221 під належними йому на праві власності об`єктами нерухомого майна за період з 01.01.2023 по 17.06.2025) з урахуванням сплачених коштів до місцевого бюджету по коду бюджетних надходжень 18010500 (земельний податок з юридичних осіб) складає 279 822,51 грн (530 631,07 - 250 808,56). Також суд визнав обґрунтованим нарахування 3 % річних у розмірі 13 364,02 грн.

Відмовляючи в задоволенні вимоги про стягнення 39 108,95 грн інфляційних нарахувань, суд виходив з того, що розмір безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою у 2023-2025 роках розрахований позивачем та перерахований судом з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки на 2023 - 2025 роки, при індексації якої враховані індекси споживчих цін за попередні роки, тому стягнення з відповідача інфляційних втрат, нарахованих на розмір орендної плати, призведе до подвійного стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Томашівська сільська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2026 у справі № 911/3647/25 в частині відмови в стягненні 31 108,95 грн інфляційних втрат та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині; стягнути з відповідача на користь позивача 469,31 грн судового збору, сплаченого за розгляд зазначеної позовної вимоги, в задоволенні якої відмовлено судом першої інстанції; покласти на відповідача судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2026 відкрито провадження за апеляційною скаргою Томашівської сільської ради на рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2026 у справі № 911/3647/25, розгляд справи призначено на 02.09.2026.

31.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, в якому ТОВ "Реймакс" просить апеляційну скаргу Томашівської сільської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2026 у справі № 911/3647/26 залишити без змін.

01.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Томашівської сільської ради про розгляд справи без участі представника апелянта.

Представники сторін у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи сторонам було повідомлено 30.07.2026 належним чином відповідно до вимог ст. 120 та ст. 242 ГПК України.

Беручи до уваги, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті, і згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також врахувавши заяву позивача, колегія суддів визнала можливим розгляд справи за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення в межах вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується сторонами, з 16.12.2022 по 17.06.2025 ТОВ "Реймакс" був власником об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельних ділянках з кадастровим номером 3224982401:01:003:0220 та кадастровим номером 3224982401:01:003:0221.

Вказані земельні ділянки перебувають у комунальній власності Томашівської сільської територіальної громади, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Томашівська сільська рада Фастівського району Київської області зверталась до ТОВ "Реймакс" з листом № 02-19/28 від 05.03.2024 в якому, зокрема, повідомляла, що питання землекористування земельними ділянками під належними товариству об`єктами нерухомості із земель комунальної власності не врегульовано, клопотань про передачу в користування (оренду) земельних ділянок під належними об`єктами нерухомості до сільської ради не надходило.

У зв`язку із зазначеним, позивачем було запропоновано відповідачу звернутись до сільської ради із заявою про передачу товариству в оренду:

- земельної ділянки з кадастровим номером 3224982401:01:003:0220, площею 2,4279 га, для розміщення та експлуатації основних, допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована: Київська область, Фастівський район, Дідівщинська сільська рада;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3224982401:01:003:0221 площею 0,2114 га, для розміщення та експлуатації основних, допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована: Київська область, Фастівський район, Дідівщинська сільська рада.

В подальшому, позивач повторно звертався до відповідача з листом № 02-19/159 від 23.10.2024, в якому повідомив про наявну за відповідачем заборгованість з орендної плати за користування земельними ділянками та необхідність укладення договорів оренди земельних ділянок.

Проте, право користування земельними ділянками ТОВ "Реймакс" так і не було оформлено.

Нормативна грошова оцінка на 2023 рік згідно із затвердженою рішенням Томашівської сільської ради від 18.02.2022 № 19-20-УІІІ технічною документацією з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок за 2022 рік становить:

- 3224982401:01:003:0220 - 3 025 101,24 грн (2 630 522,82 х 1,15)

- 3224982401:01:003:0221 - 263 398,99 грн (229 042,60 х 1,15).

З 01.01.2024 рішенням Томашівської сільської ради від 27.06.2023 № 26-35-VIII, затверджена нормативна грошова оцінка земель села Дідівщина Фастівського району Київської області, де розташовані земельні ділянки з кадастровими номерами 3224982401:01:003:0220 та 3224982401:01:003:0221.

Нормативна грошова оцінка на 2024 рік згідно з витягами із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок становить:

- 3224982401:01:003:0220 - 4 047 029,81 грн,

- 3224982401:01:003:0221 - 352 379,49 грн.

Нормативна грошова оцінка на 2025 рік згідно з витягами із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок становить:

- 3224982401:01:003:0220 - 4 530 847,66 грн.,

- 3224982401:01:003:0221 - 394 506,06 грн.

Ставка орендної плати з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код згідно КВЦПЗД - 11.02) (від нормативної грошової оцінки з урахуванням її індексації):

на 2023 рік становила 6 % згідно із рішенням Томашівської сільської ради від 12.07.2022 № 05-25-VІІІ

на 2024 рік становила 5 % згідно із рішенням Томашівської сільської ради від 27.06.2023 № 02-35-VІІІ

на 2025 рік становила 5 % згідно із рішенням Томашівської сільської ради від 14.06.2024 № 02-49-VIII

Відповідно, за 2023 рік підлягало сплаті 181 506,07 грн (3 025 101,24 грн. х 6 % / 100 %) за використання земельної ділянки з кадастровим номером 3224982401:01:003:0220 та 15 803,94 грн (263 398,99 грн. х 6 % / 100 %) за використання земельної ділянки з кадастровим номером 3224982401:01:003:0221. Разом 197 310,01 грн.

За 2024 рік підлягало сплаті 202 351,49 грн. (4 047 029,81 грн. х 5 % / 100 %) за використання земельної ділянки з кадастровим номером 3224982401:01:003:0220 та 17 618,97 грн. (352 379,49 грн. х 5 % / 100 %) за використання земельної ділянки з кадастровим номером 3224982401:01:003:0221. Разом 219 970,46 грн.

За період з 01.01.2025 по 17.06.2025 року підлягало сплаті 104 271,56 грн. (4 530 847,66 грн. х 5 % х 168 днів / (365 днів х 100 %)) за використання земельної ділянки з кадастровим номером 3224982401:01:003:0220 та 9 079,04 грн. (394 506,06 грн. х 5 % х 168 днів / (365 днів х 100 %)) за використання земельної ділянки з кадастровим номером 3224982401:01:003:0221. Разом 113 350,60 грн

Таким чином, загальна сума орендної плати, яка підлягала сплаті, за період з 01.01.2023 по 17.06.2025 складає 530 631,07 грн.

ТОВ "Реймакс" за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 3224982401:01:003:0220 та 3224982401:01:003:0221 під належними йому на праві власності об`єктами нерухомого майна за період з 01.01.2023 по 31.07.2025 надійшло до місцевого бюджету 250 808,56 грн по коду бюджетних надходжень 18010500 (земельний податок з юридичних осіб)

Отже, загальний розмір заборгованості відповідача (збережених грошових коштів як орендної плати, яка підлягала сплаті до місцевого бюджету Томашівської сільської територіальної громади Фастівського району Київської області від імені якої діє Томашівська сільська рада за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 3224982401:01:003:0220 та 3224982401:01:003:0221 під належними йому на праві власності об`єктами нерухомого майна за період з 01.01.2023 по 17.06.2025) з урахуванням сплачених коштів до місцевого бюджету по коду бюджетних надходжень 18010500 (земельний податок з юридичних осіб), як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, складає 279 822,51 грн (530 631,07 - 250 808,56).

Відповідно до ч. 11 ст. 120 ЗК України, якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Відтак, з моменту оформлення права власності на нежитлові будівлі, у відповідача, як у землекористувача виник обов`язок звернутися до Томашівської сільської ради з метою подальшого оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а саме, укласти та зареєструвати у встановленому порядку договір оренди землі.

Частиною 1 ст. 93 і ст. 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі передбачено й ст. 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 122 - 124 ЗК України ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Тобто власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

В такий спосіб положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, ст. 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 02.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16 та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Верховний Суд також неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень ст. 1212- 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Згідно з підп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підп. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 ПК України та ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України "Про оцінку земель").

Тобто нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, які містять інформацію щодо предмета спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, а також у постанові Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 904/4933/15.

Відповідно до ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

За відсутності укладеного договору оренди землі, розрахунок проведено відповідно до витягів із технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок та рішень Томашівської сільської ради, з урахуванням цільового призначення земельної ділянки, а саме "для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості".

Перевіривши розрахунки, місцевий господарський суд встановив, що виконаний позивачем розрахунок є арифметично правильним. Висновок місцевого господарського суду в цій частині сторонами не оскаржується.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 13 364,02 грн 3 % річних за період з 03.03.2023 по 30.11.2025 та 39 108,95 грн інфляційних нарахувань за період з березня 2023 року по жовтень 2025 року.

Відмовляючи в задоволенні вимоги про стягнення 39 108,95 грн інфляційних нарахувань, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що стягнення з відповідача інфляційних втрат, нарахованих на розмір орендної плати, призведе до подвійного стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції, не врахувавши, що, згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, індекс інфляції враховується при визначенні розміру заборгованості за період прострочення, в той час як у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою у 2023-2025 роках, розрахований позивачем та перерахований судом з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки на 2023 - 2025 роки, при індексації якої враховані індекси споживчих цін за попередні роки.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Верховний Суд України у постанові від 12.04.2017 у справі № 3-1462гс16 зазначив, що платежі, встановлені ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст. 617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і процентів річних, і дійшов висновку про те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі №910/22034/15 зазначено, що ст. 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

У постанові Верховного Суду від 05 квітня 2021 року у справі №760/6938/16-ц зазначено, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Отже, ст. 625 ЦК України передбачає, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

У разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються проценти річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22, зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми ст. 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Із цього моменту виникає передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Отже, передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного збереження відповідачем грошових коштів позивача.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем порушено позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України із факту користування земельною ділянкою під об`єктами нерухомого майна, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У зв`язку з цим відповідач, який безпідставно зберіг кошти у розмірі орендної плати, зобов`язаний також сплатити інфляційні втрати та три проценти річних.

Інфляційні втрати та проценти річних обчислено за кожен період виникнення зобов`язання зі сплати коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений перший платіж, по 3 % річних за період з 03.03.2023 по 30.11.2025 та інфляційних нарахувань за період з березня 2023 року по жовтень 2025 року.

Детальний розрахунок процентів річних та збитків, завданих інфляцією, що знаходиться у матеріалах справи є арифметично вірним.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 31 108,95 грн інфляційних втрат також є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, згідно із ч. 1 ст. 277 ГПК України, є підставою для скасування рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2026 у справі № 911/3647/25 в частині відмови у стягненні 31 108,95 грн інфляційних втрат та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позовної заяви у відповідній частині та за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, підлягають відшкодуванню відповідачем.

Керуючись ст. 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Томашівської сільської ради на рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2026 у справі № 911/3647/25 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2026 у справі № 911/3647/25 скасувати в частині відмови у стягненні 31 108,95 грн інфляційних втрат. В цій частині прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Реймакс» (01032, м.Київ, вул. Жилянська буд. 108 літ.А., код ЄДРПОУ 39436817) на користь Томашівської сільської ради (08510, Київська область, Фастівський район, с.Томашівка, вул.Перемоги, 9, код. ЄДРПОУ 04359991) 31 108 (тридцять одну тисячу сто вісім) грн 95 коп. інфляційних втрат, а також 469 (чотириста шістдесят дев`ять) грн 31 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

4. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2026 у справі № 911/3647/25 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Реймакс» (01032, м.Київ, вул. Жилянська буд. 108 літ.А., код ЄДРПОУ 39436817) на користь Томашівської сільської ради (08510, Київська область, Фастівський район, с.Томашівка, вул.Перемоги, 9, код. ЄДРПОУ 04359991) 3 993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) грн 60 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи № 911/3647/25 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді Г.П. Коробенко

Ю.Б. Михальська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua