Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №911/3052/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2026 р. Справа№ 911/3052/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко О.В.

Розглянувши без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кириленка Анатолія Юрійовича

на рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2026

повний текст рішення складено 22.04.2026

у справі № 911/3052/25 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Кириленка Анатолія Юрійовича

про стягнення 228 658,26 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради (позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Кириленка Анатолія Юрійовича (відповідач) про стягнення 228 658,26 грн заборгованості.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди № 1572 від 13.08.2025 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати вартості оренди.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/3052/25, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.04.2026 у справі № 911/3052/25 позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кириленка Анатолія Юрійовича на користь Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради 228 658,26 грн заборгованості з орендної плати та 2 662,40 грн витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що відповідачем порушено договірні зобов`язання щодо своєчасної та у повному обсязі сплати орендної плати, внаслідок чого, у відповідача наявна заборгованість у розмірі 228 658,26 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 22.04.2026 у справі № 911/3052/25, 11.05.2026 Фізична особа-підприємець Кириленко Анатолій Юрійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2026 у справі № 911/3052/25 та прийняте нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, а провадження у справі закрити.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято без з`ясування обставин, що мають значення для справи, ухвалення оскаржуваного рішення при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що є підставою для його скасування.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що: (1) судом першої інстанції не було враховано документів, які підтверджують дійсний стан орендованого приміщення та необхідність здійснення орендарем ремонтних робіт для подальшого цільового використання. Орендодавцем не було зараховано вартість ремонту, здійсненого орендарем, в рахунок плати за найм нежитлового приміщення та не було відшкодовано орендарю вартість ремонту; (2) судом першої інстанції не було враховано лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено форс-мажорні обставини (військову агресію). Введення воєнного стану в Україні, відключення електроенергії, ведення бойових дій та території України та Київської області призвело до зниження оборотоздатності підприємства та зниження потужностей, що, в свою чергу, призвело до фактичного припинення діяльності та відсутності доходу в орендаря; (3) судом першої інстанції не було враховано, що орендар фактично втратив доступ до орендованого приміщення, так як з 01.07.2024 на території нежитлового приміщення, яке перебувало в оренді у відповідача, знаходиться «режимний об`єкт», а саме, військова частина. А перебування на території, де знаходиться режимний об`єкт неможливо.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2026 матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Кириленка Анатолія Юрійовича у справі № 911/3052/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 у справі № 911/3052/25 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали господарської справи № 911/3052/25.

10.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/3052/25.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 у справі № 911/3052/25 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кириленка Анатолія Юрійовича на рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2026 у справі № 911/3052/25 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

19.06.2026 Фізична особа-підприємець Кириленко Анатолій Юрійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з заявою про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/3052/25 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Кириленка Анатолія Юрійовича на рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2026. Розгляд справи вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

27.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду від представника Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу мотивовано тим, що: лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", він не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тому посилання відповідача на даний лист не є належною підставою звільнення від виконання зобов`язань за договором; відповідач, приймаючи приміщення у користування, шляхом підписання акту прийому-передачі від 13.08.2018 підтвердив той факт, що об`єкт оренди відповідав належному технічному стану та стан приміщення був придатний до його використання відповідно до мети оренди, про що зазначено у акті прийому-передачі (зауважень щодо об`єкта оренди зі сторони орендаря не було); орендар мав право за згодою орендодавця один раз протягом строку оренди зарахувати частину витрат на проведення капітального ремонту в рахунок зменшення орендної плати. Однак звернень від орендаря щодо надання йому згоди на виконання таких робіт, а також зарахування їх вартості в рахунок сплати орендної плати не надходило. Більш того відсутні будь-які відомості щодо здійснення відповідачем зазначених ремонтних робіт; в матеріалах справи відсутні докази щодо порушення порядку доступу відповідача до орендованого майна; посилання відповідача на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права є безпідставним.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кириленка Анатолія Юрійовича у даній справі слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2026 у справі № 911/3052/25 залишити без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено Господарським судом Київської області та перевірено судом апеляційної інстанції, 13.08.2018 між Управлінням комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради (надалі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Кириленком Анатолієм Юрійовичем (надалі - орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1572 (надалі - договір), відповідно пункту 1.1 якого орендодавець передає в оренду, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 865,29 кв. м, розташоване за адресою: м. Біла Церква, вул. Томилівська, 69 (надалі - майно), яке перебуває на балансі Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Агенція стратигічного розвитку Білої Церкви".

Відповідно до пункту 1.2 договору вартість об?єкта оренди зазначена у звіті про незалежну оцінку, здійснену станом на 31.07.2018, становить 1 400 321 грн (без ПДВ).

Згідно з пунктом 1.3 договору метою оренди є виробництво технічного масла.

Передача нежитлового приміщення в оренду вперше здійснюється за актом приймання-передачі. Передача нежитлового приміщення в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це приміщення. Власником орендованого приміщення залишається територіальна громада м. Білої Церкви, а орендар користується ним протягом строку оренди. Нежитлове приміщення вважається переданим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі. Ініціювання складання акта прийому-передачі про повернення об`єкта оренди покладається на орендодавця. Об`єкт оренди повинен повертатись орендодавцю в стані, в якому він був переданий в оренду, з урахуванням нормального зносу (пункти 2.1-2.3 договору).

Відповідно до пунктів 3.1-3.2 договору розмір орендної плати визначається на підставі "Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу" (надалі - методика) і становить 14 703,37 грн (в т. ч. ПДВ - 2 450,56 грн) за перший місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше останнього числа місяця, за який вона вноситься. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на офіційно встановлений індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно з пунктом 3.5 договору орендна плата сплачується по день фактичного звільнення об?єкта оренди та передачі його орендодавцю за актом прийому-передачі включно.

У пункті 3.6 договору сторонами погоджено, що витрати орендаря, пов`язані з утриманням та експлуатацією об`єкта оренди, до орендної плати не входить.

Орендар зобов`язується, зокрема: своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату (пункт 4.2 договору); утримувати орендоване приміщення за власні кошти в порядку, передбаченому санітарними та протипожежними нормами і правилами. Ця умова договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень об`єкта оренди. Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця (власника), які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягають (пункт 4.4 договору); у разі припинення договору, протягом п`яти робочих днів повернути орендодавцю орендоване майно пункт 4.6 договору; при проведенні капітального ремонту за рішенням орендодавця (власника) майна під час дії договору, орендар зобов`язаний звільнити об`єкт оренди. За період проведення капітального ремонту орендна плата не стягується. Ця умова договору не розглядається як обов`язок орендодавця (власника) майна здійснювати капітальний ремонт (пункт 4.7 договору); сплачувати експлуатаційні, комунальні та інші витрати згідно з окремими договорами, укладеними з балансоутримувачем майна та суб`єктами господарювання (пункт 4.8 договору).

Пунктом 10.1 договору передбачено, що він діє з 13.08.2018 по 30.06.2021.

За актом приймання-передачі від 13.08.2018, орендар, на підставі договору, прийняв нежитлове приміщення загальною площею 865,29 кв.м, розташоване за адресою: м. Біла Церква, вул. Томилівська, 69.

У вказаному акті приймання-передачі від 13.08.2018 зазначено, що орендар підтверджує той факт, що стан приміщення відповідає меті використання за договором оренди. Ключі від нежитлового приміщення передані орендарю.

Надалі між сторонами укладались додаткові угоди до договору.

Так, 01.06.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 1, якою договір викладено в новій редакції, відповідно до якої, зокрема: об`єктом оренди є частина нежитлового приміщення № 36, що знаходиться в нежитловій будівлі Картоплесховища, літ «Д», площею 865,29 кв. м, за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Томилівська, 69; ринкова (оціночна) вартість майна становить 1 588 192,00 грн без ПДВ; цільове використання орендарем майна є виробництво технічного масла; місячна орендна плата становить 23 823,60 грн з ПДВ.

30.07.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 2, якою змінено пункт 3.2 договору щодо коригування орендної плати на індекс інфляції.

01.02.2023 між сторонами укладено додаткову угоду № 3, якою внесено зміни до договору щодо об`єкта оренди, яким сторони визначили частину нежитлового приміщення № 36 площею 10,00 кв. м, що знаходиться в нежитловій будівлі Картоплесховища, літ «Д», за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Томилівська, 69.

За актом приймання-передачі нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 01.02.2023 балансоутримувач прийняв, а орендар передав частину нежитлового приміщення № 36 площею 855,29 кв. м, що знаходиться в нежитловій будівлі Картоплесховища, літ «Д», за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Томилівська, 69.

У зазначеному акті також вказано, що об`єкт оренди є вільним від третіх осіб, всередині об`єкта оренди немає майна, належного третім особам, повний і безперешкодний доступ до об`єкта оренди надається балансоутримувачу в день підписання цього акта приймання-передачі. Цим актом орендар засвідчує, що передав балансоутримувачу необхідний комплект ключів від об`єкта.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради за період з 01.08.2018 по 15.09.2025 за Фізичною особою-підприємцем Кириленком Анатолієм Юрійовичем рахується заборгованість зі сплати орендних платежів у розмірі 228 658,26 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 13.06.2024 та 13.11.2024 позивач звернувся до відповідача з претензіями № 01-09/22 та № 01-09/40, в яких просив сплатити наявну заборгованість з орендної плати за договором. Однак зазначені претензії були залишені без задоволення.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Орендодавцями щодо державного та комунального майна є, зокрема, органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності (пункт 2 частини 1 статті 287 Господарського кодексу України, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин 1, 2 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з частиною 1 статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13.08.2018 між Управлінням комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради, як орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем Кириленком Анатолієм Юрійовичем, як орендарем, було укладено договір, відповідно умов якого орендодавець передає в оренду, а орендар приймає в строкове платне користування майно (нежитлове приміщення площею 865,29 кв. м, розташоване за адресою: м. Біла Церква, вул. Томилівська, 69), яке перебуває на балансі Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Агенція стратегічного розвитку Білої Церкви", з метою виробництва технічного масла (пункти 1.1, 1.3 договору).

У пунктах 2.1-2.3 договору сторони погодили, що передача нежитлового приміщення в оренду вперше здійснюється за актом приймання-передачі, і нежитлове приміщення вважається переданим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі.

На виконання умов договору, за актом приймання-передачі від 13.08.2018, орендарем було прийнято нежитлове приміщення загальною площею 865,29 кв. м, розташоване за адресою: м. Біла Церква, вул. Томилівська, 69.

У вказаному акті приймання-передачі від 13.08.2018 зазначено, що орендар підтверджує той факт, що стан приміщення відповідає меті використання за договором оренди. Ключі від нежитлового приміщення передані орендарю.

Надалі між сторонами укладались додаткові угоди до договору.

Так, 01.06.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 1, якою договір викладено в новій редакції, відповідно до якої, зокрема: об`єктом оренди є частина нежитлового приміщення № 36, що знаходиться в нежитловій будівлі Картоплесховища, літ «Д», площею 865,29 кв. м, за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Томилівська, 69; ринкова (оціночна) вартість майна становить 1 588 192,00 грн без ПДВ; цільове використання орендарем майна є виробництво технічного масла; місячна орендна плата становить 23 823,60 грн з ПДВ.

30.07.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 2, якою змінено пункт 3.2 договору щодо коригування орендної плати на індекс інфляції.

01.02.2023 між сторонами укладено додаткову угоду № 3, якою внесено зміни до договору щодо об`єкта оренди, яким сторони визначили частину нежитлового приміщення № 36 площею 10,00 кв. м, що знаходиться в нежитловій будівлі Картоплесховища, літ «Д», за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Томилівська, 69.

За актом приймання-передачі нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 01.02.2023 балансоутримувач прийняв, а орендар передав частину нежитлового приміщення № 36 площею 855,29 кв. м, що знаходиться в нежитловій будівлі Картоплесховища, літ «Д», за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Томилівська, 69.

У зазначеному акті також вказано, що об`єкт оренди є вільним від третіх осіб, всередині об`єкта оренди немає майна, належного третім особам, повний і безперешкодний доступ до об`єкта оренди надається балансоутримувачу в день підписання цього акта приймання-передачі. Цим актом орендар засвідчує, що передав балансоутримувачу необхідний комплект ключів від об`єкта.

Із вищезазначеного вбачається належне виконання орендодавцем своїх зобов`язань за договором щодо передачі орендарю об`єкта оренди, що підтверджується актом приймання-передачі від 13.08.2018 та актом приймання-передачі нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 01.02.2023.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до пунктів 3.1-3.2 договору розмір орендної плати визначається на підставі "Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу" (надалі - методика) і становить 14 703,37 грн (в т. ч. ПДВ - 2 450,56 грн) за перший місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше останнього числа місяця, за який вона вноситься. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на офіційно встановлений індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно з пунктом 3.5 договору орендна плата сплачується по день фактичного звільнення об?єкта оренди та передачі його орендодавцю за актом прийому-передачі включно.

Додатковою угодою № 1 від 01.06.2021 сторони змінили умови договору, зокрема, про те, що місячна орендна плата становить 23 823,60 грн з ПДВ.

Також додатковою угодою № 2 від 30.07.2021 сторони змінили умови договору щодо коригування орендної плати на індекс інфляції.

Натомість, у порушення умов договору, орендар належним чином зобов`язання щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість з орендної плати в загальному розмірі 228 658,26 грн, розмір якої підтверджується наданим позивачем розрахунком за період з вересня 2018 року по вересень 2025 року та даними бухгалтерського обліку за період з 01.08.2018 по 15.09.2025.

Водночас відповідачем, у порушення принципу змагальності сторін, не надано будь-яких доказів на спростування зазначених обставин, зокрема, невідповідності зазначеного розміру заборгованості з орендної плати за договором.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати у розмірі 228 658,26 грн є обгрунтованими.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не було враховано дійсний стан орендованого приміщення та необхідність здійснення орендарем ремонтних робіт для подальшого цільового використання, з огляду на те, що актом приймання-передачі від 13.08.2018, підписаним відповідачем, яким орендар підтвердив належний технічний стан приміщення та придатність орендованого майна до використання, а належних та достовірних доказів, які б підтверджували аварійний стан об`єкта на момент передачі, відповідачем не надано. До того ж умовами договору передбачено обов`язок отримання попередньої згоди орендодавця та балансоутримувача на проведення капітального ремонту орендованого майна, а також визначено порядок зарахування витрат у рахунок орендної плати. Водночас доказів звернення орендаря за отриманням відповідних погоджень чи належного документального підтвердження обсягу та вартості виконаних робіт матеріали справи не містять.

Щодо доводів скаржника про те, що судом першої інстанції не було враховано лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

За усталеними висновками Верховного Суду форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань (див. постанови Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 923/878/21, від 07.06.2023 у справі № 912/750/22, від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, від 29.06.2023 у справі № 922/999/22, від 12.10.2023 у справі № 908/1620/22, від 04.09.2024 у справі № 910/5550/23).

У постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 Верховний Суд зазначив, що Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили); вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні; лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без винятку суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Відповідач не позбавлений можливості звертатися до Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних Торгово-промислових палат за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом Торгово-промислової палати України від 18.12.2014, саме за спірним зобов`язанням (див. постанови Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22; від 07.06.2023 у справі № 906/540/22; від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, від 29.06.2023 у справі № 922/999/22; від 02.08.2023 у справі № 916/1788/22; від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22).

Отже, сама по собі наявність форс-мажорних обставин, зокрема введення воєнного стану на території України, не є безумовною підставою ні для припинення зобов`язань, ні для звільнення від їх виконання.

У той же час, відповідач не надав жодного документального підтвердження, що саме обставини, пов`язані з воєнним станом, безпосередньо і об`єктивно унеможливили виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

Посилання відповідача на відсутність доступу до орендованого майна у зв`язку з використанням частини приміщення військовою частиною також не приймаються до уваги, оскільки такі доводи не підтверджені належними доказами, а передання орендодавцем у користування іншим особам стосувалося лише тієї частини приміщення, яка була повернута відповідачем на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 01.02.2023. Доказів неможливості доступу саме до орендованої відповідачем частини приміщення матеріали справи не містять.

Отже, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, та про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (пункти 1, 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення зокрема є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України).

За вказаних обставин, суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2026 у справі № 911/3052/25 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, у зв`язку з чим у задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Кириленка Анатолія Юрійовича у даній справі слід відмовити, а рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2026 у справі № 911/3052/25 залишити без змін.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Кириленка Анатолія Юрійовича у даній справі та відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кириленка Анатолія Юрійовича на рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2026 у справі № 911/3052/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2026 у справі № 911/3052/25 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи № 911/3052/25 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді С.А. Гончаров

О.В. Тищенко