Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №910/1535/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2026 р. Справа№ 910/1535/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Тищенко О.В.

Гончарова С.А.

Розглянувши без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Славутич"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2026

повний текст рішення складено 29.04.2026

у справі № 910/1535/26 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі: Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Славутич"

про стягнення штрафу у розмірі 87 315,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Українська залізниця в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Славутич" про стягнення 87 315,00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-41725307/2020-0001 від 13.03.2020 в частині належного оформлення перевізних документів, а саме, невірним зазначенням відповідачем даних (найменування та адреси одержувача) у накладній № 42424549 щодо вагону № 56541303.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1535/26, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 у справі № 910/1535/26 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Славутич" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 87 315,00 грн штрафу та 3 328,00 грн судового збору.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що залізницею правомірно розраховано розмір провізної плати, на підставі пункту 14.4 тарифного керівництва № 1, виходячи із тарифної схеми 1, яка становить 17 463,00 грн, розрахована таким чином: 2 760 х 6,327, де 1) 2 760 - ставка плати тарифна схема 1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги (Тарифне керівництво № 1) для універсального власного або орендованого вагона, маса 25 т, відстань (км) від 301 до 330; 2) 6,327 - коригуючий коефіцієнт згідно з пунктом 4 Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, оскільки згідно з Єдиною тарифно-статистичною номенклатурою вантажів код вантажу 42 1231 (вагони, що перевозяться на своїх осях, які прямують для здавання в металобрухт, виключені з АБД ПВ) відноситься до вантажів 3-го тарифного класу.

З огляду на неправильність зазначення відповідачем адреси одержувача у накладній, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд вважав його обґрунтованим, а тому дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 87 315,00 грн штрафу (17 463,00 грн х 5).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 у справі № 910/1535/26, 04.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Славутич" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 у справі № 910/1535/26 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Славутич" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 64 795,90 грн штрафу та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято без з`ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам, які мають значення для справи, що є підставою для його скасування.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що залізницею неправильно визначено провізну плату по накладній № 42424549 за вагон № 56541303, як основу для нарахування штрафу - 4 503,82 грн, а не 17 463,00 грн, оскільки, на думку скаржника, у відповідності до пункту 14.7 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1) провізна плата повинна розраховуватися за тарифною схемою 1, а не тарифною схемою 14.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Славутич" у справі № 910/1535/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/1535/26.

21.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/1535/26.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/1535/26 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Славутич" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2026, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

20.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/2492/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Славутич" про зобов`язання Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Славутич" шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошових коштів у сумі протиправно донарахованої і списаної з нього провізної плати, яка розглядається Господарським судом Дніпропетровської області.

Зазначене клопотання мотивовано тим, що предметом доказування у справі № 904/2492/26 є законність визначення Акціонерним товариством "Українська залізниця" розміру провізної плати, у т.ч. за спірний вагон. Тому справи № 910/1535/26 та № 904/2492/26 є пов`язаними, адже розмір провізної плати напряму впливає на розмір застосованого штрафу, і в даному випадку наявна неможливість розгляду даної справи № 910/1535/26 до вирішення пов`язаної з нею справи № 904/2492/26, яка розглядається Господарським судом Дніпропетровської області.

22.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, в яких наголошено на тому, що матеріали даної справи № 910/1535/26 містять всі докази надані сторонами з дати відкриття провадження у справі, в тому числі доказ погодження донарахування провізної плати стороною відповідача (лист від 28.07.2025 № 041/2025), що дозволяють встановити обґрунтований розмір провізної плати за спірний вагон. Тому, у даному випадку відсутня об`єктивна неможливість розгляду даної справи № 910/1535/26 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/2492/26.

25.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли пояснення відносно заперечень позивача щодо клопотання про зупинення, в яких останній наголосив, що лист від 28.07.2025 № 041/2025 не дозволяє встановити обґрунтований розмір провізної плати за спірний вагон і, значить, ці обставини не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість предметом позову.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/2492/26, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинене.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Положенням пункту 4 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи

Враховуючи, приписи пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте мають значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється (постанови Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 917/349/20, від 14.12.2022 у справі № 906/750/21).

Постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 містить наступні висновки: провадження у справі підлягає зупиненню лише за наявності беззаперечних підстав для цього; щодо неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно враховувати, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи наявні письмові докази, що дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду у даній справі № 910/1535/26 про стягнення штрафу. Преюдиційність висновків у справі № 904/2492/26 для вирішення даної справи № 910/1535/26 відповідачем не обґрунтована.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено обставин неможливості розгляду даної справи № 910/1535/26 до набранням законної сили рішенням суду у справі № 904/2492/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Славутич" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зобов`язання збільшити особовий рахунок.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/1535/26 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Славутич" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 у справі № 910/1535/26.

У подальшому, 01.06.2026, 22.06.2026, 15.07.2026, до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли пояснення щодо апеляційної скарги.

У свою чергу, 19.06.2026, 13.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких позивач заперечував проти доводів відповідача.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Славутич" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 у справі № 910/1535/26 залишити без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 25.02.2020 Акціонерним товариством "Українська залізниця" (надалі - перевізник, залізниця) на веб-сайті http://uz-cargo.com оприлюднено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (надалі - договір), як публічну пропозицію для укладення договору.

Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пунктів 1.5, 1.6, 1.7 договору він є публічним договором, за яким перевізник взяв на себе обов`язок здійснювати надання послуг з перевезення залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Договір з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція про укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com, з накладенням кваліфікованого електронного підпису. Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Славутич" (надалі - замовник) подало Акціонерному товариству "Українська залізниця" заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-41725307/2020-0001, в якій виразило волевиявлення укласти договір у порядку, встановленому статтею 634 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 1.10 договору, він є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1 договору.

13.03.2020 Акціонерне товариство "Українська залізниця" надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Славутич" повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Відповідно до пункту 12.1 договору він діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію.

25.06.2025 залізницею оприлюднено нову редакцію договору, яка введена в дію з 01.07.2025.

Перевезення це послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому договором порядку. Перевезення оформлюється накладною відповідно до договору, Статуту залізниць України, Збірника тарифів та коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, Правил перевезення вантажів, СМГС, КОТІФ відповідно (пункт 1.3 договору).

Пунктом 1.4 договору визначено, що надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

Відповідно до пункту 2.1.5 договору замовник зобов`язаний відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника.

Згідно з пунктом 3.1 договору розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника тарифів.

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки за договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" позивача.

Оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у розділі 15 договору. Одержані на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особистий рахунок замовника, а також веде облік надходження коштів і використання їх замовником для оплати перевезень та інших послуг за умовам цього договору (пункт 4.2 договору).

Пунктом 4.4 договору передбачено, що по мірі виконання перевезень та надання послуг перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати, зокрема, провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних.

Щодобово, упродовж періоду виконання договору, перевізник надає замовнику переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітну добу. На підставі переліків перевізних документів формуються виписки з особового рахунку, що відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітний місяць. У виписці відображаються дати утворення, розміри заборгованості та нарахована неустойка (штраф, пеня). Виписка з особового рахунку направляється перевізником на електронну адресу замовника, вказану в додатку 2-1 договору, не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним (пункт 4.5 договору).

Згідно з пунктом 4.6 договору зведена відомість формується перевізником на підставі інформаційних повідомлень передбачених умовами договору, та направляється для підписання замовником не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним. У зведеній відомості відображається плата за використання власних вагонів перевізника за межами України, плата за використання власних транспортерів перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) по території України та за межами України, а також плата за послуги із супроводження великовантажних транспортерів спеціальним вагоном з бригадою, штрафи, неустойка, пеня, інші платежі, передбачені умовами договору. Наявність підписаної зведеної відомості не позбавляє перевізника права здійснити донарахування не врахованої плати за надані послуги за минулі періоди за наявності для цього підстав.

Пунктом 4.9 договору передбачено, що у разі виявлення перевізником неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок списаних коштів зараховується на особовий рахунок замовника як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних перевізнику платежів в порядку та строки, передбачені законодавством України і цим договором.

За необхідності, на вимогу замовника або перевізника, проводиться звіряння розрахунків між ними, результати якого оформляються актом звіряння взаємних розрахунків. Із замовником - нерезидентом акт звіряння взаємних розрахунків проводиться в національній валюті України та в іноземній валюті. Звіряння розрахунків проводиться не рідше одного разу на рік. Підписання сторонами акту звіряння розрахунків не позбавляє перевізника права на донарахування та стягнення коштів за не врахованими раніше грошовими вимогами за наявності для цього достатніх підстав (пункт 4.10 договору).

Порядок оформлення, прийому та узгодження електронних перевізних документів (ЕПД) передбачений пунктом 8.6 договору.

Пунктом 8.6.1 договору передбачено, що замовник формує ЕПД та передає їх перевізнику не пізніше часу пред`явлення вантажу для приймально-здавальних операцій відповідно до режиму роботи товарної контори станції.

При негативних результатах перевірки замовник отримує засобами зв`язку інформацію про зміст помилки, коригує помилкові дані в ЕПД, підписує його кваліфікованим електронним підписом та повторно надсилає перевізнику (пункт 8.6.3 договору).

Згідно з пунктом 12.1 договору він діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.uz.gov.ua/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору.

Пунктом 14 договору передбачено, що його невід`ємною частиною є додатки, зокрема додаток 1-2 "Ставки плати, коефіцієнти та умови платежів".

У випадках, якщо додатками до договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору (пункт 14.1 договору).

Договір містить, зокрема, додаток 1-2 "Ставки плати, коефіцієнти та умови платежів" власних вагонів перевізника (надалі - додаток № 1-2).

24.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Славутич" згідно із залізничною накладною № 42424549 відправило порожній вагон № 56541303 зі станції «Помічна» Одеської залізниці на станцію «Кам`янське» Придніпровської залізниці на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс" (гілка "ТФК" АЛГІРА, м. Кам`янське, вул. Дніпробудівська, буд. 20А), вказавши в графі "найменування вантажу" - "Вагони залізничні порожні, що перевозяться на своїх осях, пересилаються в ремонт або з ремонту. Направляється в ремонт.".

Згідно із залізничної накладної № 42424549, при оформленні перевезення було нараховано провізну плату відправнику (графа 31, 34): за перевезення вагону № 56541303 в ремонт у розмірі 4 503,80 грн.

Після прибуття вагону на станцію призначення «Кам`янське» Придніпровської залізниці було виявлено, що найменування та адреса одержувача, зазначена відправником у накладній не вірна, вагон затримано до з`ясування обставин, та у відповідності до Правил складання актів, Статуту залізниць України та складено акт загальної форми № 197 від 25.07.2025.

Зважаючи на вищевикладене, станцією призначення «Кам`янське» Придніпровської залізниці на станцію відправлення «Помічна» Одеської залізниці було відправлено телеграму № 51 від 26.07.2025, для термінового уточнення даних одержувача.

Також, станцією призначення «Кам`янське» Придніпровської залізниці на станцію відправлення «Помічна» Одеської залізниці було відправлено телеграму № 52 від 27.07.2025 на уточнення адреси.

Відповідно до телеграми станції відправлення «Помічна» Одеської залізниці № 537 від 26.07.2025 уточнено найменування вірного одержувача код 9357 ТОВ "МЕТАЛОПОЛІС", гілка ТОВ "ФГК АЛГІРА", а також уточнено і вірного одержувача та його поштову адресу вул. Соборна, буд. 16, кв. 4.

Листом № 041/2025 від 28.07.2025 відповідач звернувся до Начальника станції «Кам`янське» Придніпровської залізниці із проханням перерахувати тариф за вагони, зокрема № 56541303, з огляду на зміну "найменування вантажу" на "вагони залізничні порожні прямують для зняття інвентарного парку з подальшою розборкою в металобрухт".

28.07.2025 станцією «Кам`янське» Придніпровської залізниці складено акт загальної форми № 111, відповідно до якого, зокрема у залізничній накладній № 42424549 невірно вказано цілі призначення та використання вагону № 56541303, оскільки слід було зазначити: вагони, що перевозяться на своїх осях, які прямують для зняття з інвентарного парку, з подальшою розборкою в металобрухт, у зв`язку з чим, провізна плата по схемі 1 Тарифного керівництва становить 17 463,00 грн.

Станцією «Кам`янське» Придніпровської залізниці у залізничній накладній зроблено виправлення адреси та найменування одержувача на вірне, а саме: ТОВ "МЕТАЛОПОЛІС", гілка ТОВ "ФГК АЛГІРА", вул. Соборна, буд. 16, кв. 4, що засвідчено актом загальної форми № 198 від 28.07.2025.

28.07.2025 станцією «Кам`янське» Придніпровської залізниці складено акт загальної форми № 198, за яким в перевізному документі № 42424549 невірно вказана адреса та найменування вантажоодержувача, по документу: м. Кам`янське, вул. Дніпробудівська, буд. 20А, згідно з телеграмою № 573 від 28.07.2025 ст. Помічна Одеської залізниці внесено виправлення в документ - адреса одержувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс" - м. Кам`янське, вул. Соборна, буд. 16, кв.4. Відповідно до ст.ст. 122, 118 Статуту залізниць України на відправника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИЦІЙНА КОМПАНІЯ "СЛАВУТИЧ" нараховано штраф у розмірі 87 315,00 грн.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач при оформленні накладної невірно вказав найменування та адресу одержувача, призначення та ціль використання вагону при заповненні залізничної накладної № 42424549, у зв`язку з чим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення на підставі статті 122 Статуту залізниць України штраф у розмірі 87 315,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав і обов`язків та підпадає під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються, зокрема, Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншими нормативними актами.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт" перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (надалі - Статут) передбачено, що він визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до статті 6 Статуту накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно з пунктом 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (надалі - Правила оформлення перевізних документів) на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.

Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил (пункт 1.2 Правил оформлення перевізних документів).

Відповідно до пункту 1.3 Правил оформлення перевізних документів усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Згідно з пунктом 1.5 Правил оформлення перевізних документів оформлення перевізних документів, перевезення власних (орендованих) локомотивів і вагонів у завантаженому та порожньому стані оформлюються перевізними документами, в яких у графі 20 "Найменування вантажу" відправником зазначається: для локомотивів і завантажених вагонів "Власний (орендований) вагон (локомотив). Власник (орендар) (найменування власника, оператора, орендаря)"; для порожніх вагонів "Порожній власний (орендований) вагон. З-під ... (найменування вантажу). Власник (орендар) (найменування власника, оператора, орендаря). Направляється до пункту навантаження (в ремонт тощо)".

Відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил (пункт 2.1 Правил оформлення перевізних документів).

У графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі (пункт 2.3 Правил оформлення перевізних документів).

Відповідно до статті 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно з частиною 1 статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Відповідно до пункту 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів встановлено, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

У статті 122 Статуту передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно зі статтею 118 Статуту за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Таким чином, саме на вантажовідправника покладається обов`язок заповнення залізничної накладної на перевезення вантажу. При цьому, у застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість. Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у липні 2025 року відповідач відповідно до залізничної накладної № 42424549 відправив порожній вагон № 56541303 на станцію «Кам`янське» Придніпровської залізниці на адресу ТОВ "Мегаполіс", вказавши в графі "найменування вантажу" - "Вагони залізничні порожні, що перевозяться на своїх осях, пересилаються в ремонт або з ремонту. Направляється в ремонт.".

Як вбачається із залізничної накладної № 42424549, при оформленні перевезення було нараховано провізну плату відправнику (графа 31, 34): за перевезення вагону № 56541303 в ремонт у розмірі 4 503,80 грн.

Після прибуття вагону на станцію призначення «Кам`янське» Придніпровської залізниці було виявлено, що найменування та адреса одержувача, зазначена відправником у накладній не вірна, вагон затримано до з`ясування обставин, та у відповідності до Правил складання актів, Статуту залізниць України та складено акт загальної форми № 197 від 25.07.2025.

Зважаючи на вищевикладене, станцією призначення «Кам`янське» Придніпровської залізниці на станцію відправлення «Помічна» Одеської залізниці було відправлено телеграму № 51 від 26.07.2025, для термінового уточнення даних одержувача.

Також, станцією призначення «Кам`янське» Придніпровської залізниці на станцію відправлення «Помічна» Одеської залізниці було відправлено телеграму № 52 від 27.07.2025 на уточнення адреси.

Відповідно до телеграми станції відправлення «Помічна» Одеської залізниці № 537 від 26.07.2025 уточнено найменування вірного одержувача код 9357 ТОВ "МЕТАЛОПОЛІС", гілка ТОВ "ФГК АЛГІРА", а також уточнено і вірного одержувача та його поштову адресу вул. Соборна, буд. 16, кв. 4.

Станцією «Кам`янське» Придніпровської залізниці у залізничній накладній зроблено виправлення адреси та найменування одержувача на вірне а саме: ТОВ "МЕТАЛОПОЛІС", гілка ТОВ "ФГК АЛГІРА", вул. Соборна, буд. 16, кв. 4, що засвідчено актом загальної форми № 198 від 28.07.2025.

Листом № 041/2025 від 28.07.2025 відповідач звернувся до Начальника станції «Кам`янське» Придніпровської залізниці із проханням перерахувати тариф за вагони, зокрема № 56541303, з огляду на зміну "найменування вантажу" на "вагони залізничні порожні прямують для зняття інвентарного парку з подальшою розборкою в металобрухт".

28.07.2025 станцією «Кам`янське» Придніпровської залізниці складено акт загальної форми № 111, відповідно до якого, зокрема у залізничній накладній № 42424549 невірно вказано цілі призначення та використання вагону № 56541303, оскільки слід було зазначити: вагони, що перевозяться на своїх осях, які прямують для зняття з інвентарного парку, з подальшою розборкою в металобрухт, у зв`язку з чим, провізна плата по схемі 1 Тарифного керівництва становить 17 463,00 грн.

28.07.2025 станцією «Кам`янське» Придніпровської залізниці складено акт загальної форми № 198, за яким в перевізному документі № 42424549 невірно вказана адреса та найменування вантажоодержувача, по документу: м. Кам`янське, вул. Дніпробудівська, буд. 20А, згідно з телеграмою № 573 від 28.07.2025 ст. Помічна Одеської залізниці внесено виправлення в документ - адреса одержувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс" - м. Кам`янське, вул. Соборна, буд. 16, кв.4. Відповідно до ст.ст. 122, 118 Статуту залізниць України на відправника Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Славутич" нараховано штраф у розмірі 87 315,00 грн.

Отже, складеними актами загальної форми підтверджуються обставини неправильного зазначення відправником (відповідачем) даних щодо одержувача, що є підставою для нарахування штрафу в силу положень статей 118, 122 Статуту.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що розмір штрафу позивач розрахував виходячи із провізної плати у розмірі 17 463,00 грн, а відтак обгрунтовано визначив суму штрафу у розмірі 87 315,00 грн.

Як зазначалось вище, відповідач вважає, що заявлена до стягнення позивачем сума штрафу є необґрунтованою, оскільки залізницею неправильно визначено провізну плату. Так, за твердженнями відповідача, провізна плата становить 4 503,82 грн, а не 17 463,00 грн.

Статтею 61 Статуту визначено, що тарифи на перевезення, збори і штрафи, встановлені відповідно до чинного законодавства, публікуються у Збірниках правил перевезень і тарифів залізничного транспорту.

Статтею 62 Статуту передбачено, що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Відповідно до пункту 1.2 Правил розрахунків за перевезення вантажів (стаття 62 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (надалі - Правила розрахунків за перевезення вантажів) плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення. Плата може вноситися іншим платником, з яким залізницею укладено договір.

Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення (пункт 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів).

Вартість залізничних перевезень в Україні визначається відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги від 15.04.2009 № 340/16356 (надалі - Збірник тарифів або Тарифне керівництво).

Згідно з підпунктом 14.1 пункту 14 розділу ІІ Збірника тарифів плата за перевезення в порожньому стані власних або орендованих вагонів (після вивантаження та під навантаження, у ремонт або з ремонту, з провідниками) визначається за тарифною схемою 14.

Відповідно до підпункту 14.7 пункту 14 розділу ІІ Збірника тарифів передбачено, що для застосування правил тарифів, визначених цим розділом, під час перевезення порожніх вагонів відправником у перевізних документах у графі "Найменування вантажу" залежно від призначення та цілі використання проставляються відмітки: для внутрішнього сполучення - крім відміток, передбачених Правилами перевезення вантажів, "Направляється ... (із ремонту, на промивку, на пропарку, на дезінфекцію, на дезінсекцію, для продажу, на брухт, для зміни власника, для здачі в оренду, на/після модернізацію(ї) тощо)".

Таким чином, за тарифною схемою 14 справляється плата за перевезення вагонів у порожньому стані, а за тарифною схемою 1 - рухомого складу, що направляється на утилізацію.

Як зазначалось вище та встановлено судом, у графі 20 накладної № 42424549 "Найменування вантажу" відправником було зазначено "Вагони залізничні порожні, що перевозяться на своїх осях, пересилаються в ремонт або з ремонту. Направляється в ремонт".

Зі змісту графи 30 накладної вбачається, що для нарахування провізної плати було застосовано винятковий тариф 2006 (схема 14.1), який був оплачений відправником, що відображено у графах 31, 34 накладної відповідно, а саме в сумі 4 503,80 грн.

Як зазначив позивач, при оформленні перевізного документу вантажовідправником при оформленні накладної невірно вказано найменування та адресу одержувача, призначення та ціль використання вагону, у зв`язку з чим проводився добір провізної плати, на яку, відповідно здійснено розрахунок штрафу за неправильно вказані дані про одержувача.

Так, вказані обставини щодо невірного найменування та адресу одержувача засвідчено у акті загальної форми № 198 від 28.07.2025, а щодо неправильного зазначення призначення та цілі використання вагонів засвідчено у акті загальної форми № 111 від 28.07.2025, у якому також вказано, що у накладній необхідно було вказати наступне: "Вагони, що перевозяться на своїх осях, які прямують для зняття з інвентарного парку, з подальшою розборкою в металобрухт. Провізна плата по схемі 1 Тарифного керівництва становить 17 463,00 грн.".

Листом від 28.07.2025 № 041/2025, адресованим Начальнику станції «Кам`янське» Придніпровської залізниці, відповідач просив перерахувати тариф в т.ч. за вагон № 56541303, який був відправлений для "підготовки вагонів під навантаження" на "вагони залізничні прямують для зняття з інвентарного парку з подальшою розборкою в металобрухт", гарантувавши оплату.

Відповідно до пункту 14.4 Тарифного керівництва № 1 плата за перевезення нового рейкового рухомого складу на своїх осях, у тому числі: вагонів із загальномережевою нумерацією від заводів-виробників на адресу власників; рухомого складу, що направляється на утилізацію або під перше навантаження; вагонів, які мають заводську нумерацію і використовуються для технологічних потреб; вагонів, що передислоковуються при зміні власника; та вагонів в інших перевезеннях, крім зазначених у пункті 14.1 цього розділу, визначається як для власних вагонів за тарифною схемою 1 (для універсальних вагонів) або 2 (для інших типів вагонів та іншого рейкового рухомого складу) за розрахункову масу вантажу, установлену для універсального або спеціального вагона.

У результаті зазначеного, як вказує позивач та підтверджує відповідач, залізницею донараховано провізну плату у сумі 12 959,20 грн за тарифною схемою № 1, та списано провізну плату, що підтверджується долученим до матеріалів справи витягами з особового рахунку і спростовує доводи відповідача щодо розміру провізної плати.

Так, відповідачем було надано до матеріалів справи витяги з особового рахунку, із яких вбачається, що ним спочатку сплачено за перевезення спірного вагону 4 503,80 грн, а потім доплачено 12 959,20 грн (4 503,80 + 12 959,20 грн = 17 463,00 грн).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача як відправника вантажу, штрафу у розмірі п`ятикратної провізної плати у розмірі 87 315,00 грн (17 463,00 грн х 5) за неправильне зазначення у накладній адреси та найменування вантажоодержувача є правомірними та обґрунтованими.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що пункт 14.4 Тарифного керівництва № 1 стосується лише нового рухомого складу, а тому не міг бути застосований у розрахунку штрафу. За доводами скаржника, суд не застосував норму, яка підлягає застосуванню, а саме пункт 13.4 Збірника тарифів.

Аналізуючи зміст пункту 14 Тарифного керівництва № 1, суд апеляційної інстанції зазначає, що Тарифне керівництво № 1 розмежовує правила нарахування плати за перевезення приватних ("власних") вагонів залежно від їхнього операційного статусу під час руху. Так, пункт 14.1 регулює перевезення порожніх вагонів, які використовуються як засіб транспортування (внутрішньовагонний вантаж) - тобто прямують під завантаження, повертаються після вивантаження або слідують у плановий ремонт чи повертаються з ремонту; пункт 14.4 регулює випадки переміщення рухомого складу на своїх осях як самостійного об`єкта транспортування (вантажу/майна), що вилучений з процесу стандартного комерційного обігу.

Зміст пункту 14.4 Тарифного керівництва № 1 свідчить, що законодавець виділив у ньому дві окремі логічні категорії залізничного майна - «новий рейковий рухомий склад на своїх осях» та «вагони в інших перевезеннях, крім зазначених у пункті 14.1 цього розділу». Так, формулювання "та вагонів в інших перевезеннях, крім зазначених у пункті 14.1" поширюється на будь-які інші перевезення власних вагонів на своїх осях (незалежно від строку їх експлуатації та новизни), якщо мета їхнього руху не підпадає під критерії пункту 14.1 (тобто вони не є просто операційно порожніми вагонами під навантаження/розвантаження, у ремонт або з ремонту).

Тому у даному випадку питання того, чи був вагон новим, не має вирішального значення, оскільки застосовується та частина пункту 14.4 Тарифного керівництва № 1, яка стосується "та вагонів в інших перевезеннях, крім зазначених у пункті 14.1 цього розділу…".

Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку вагони, що перевозилися на своїх осях, прямували для зняття з інвентарного парку, з подальшим розбиранням на металобрухт, що не підпадає під визначені пунктом 14.1 Тарифного керівництва № 1 критерії.

Щодо доводів відповідача про необхідність застосування для визначення плати за перевезення пункту 13.4 Тарифного керівництва № 1 суд апеляційної інстанції зазначає, що пункт 13 визначає плату за перевезення порожніх контейнерів та рейкового рухомого складу перевізника, яким відповідач (власник вагону № 56541303 та вантажовідправник) не є. Отже, положення цього пункту не можуть бути застосовані.

Таким чином, колегія суддів визнає необґрунтованими доводи відповідача щодо порядку розрахунку штрафу та вважає правильною визначену позивачем суму штрафу у розмірі 87 315,00 грн, яка розрахована виходячи із розміру провізної плати 17 463,00 грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом першої інстанції зібраних у справі доказів, саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з`ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів оскаржуване судове рішення. Натомість зміст апеляційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів.

На переконання колегії суддів, зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про дослідження наявних у справі доказів та встановлення судом обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення у цій справі.

При цьому колегія суддів зазначає, що незгода скаржника з рішенням суду першої інстанції або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішенні, не свідчать про його незаконність.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

У статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 у справі № 910/1535/26 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, у зв`язку з чим у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Славутич" слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 у справі № 910/1535/26 залишити без змін.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Славутич" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 у справі № 910/1535/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 у справі № 910/1535/26 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи № 910/1535/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді О.В. Тищенко

С.А. Гончаров