Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №566/720/25 — Млинівський районний суд Рівненської області

Справа № 566/720/25

провадження № 2/566/118/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року селище Млинів Рівненської області

Млинівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Хомицької А. А.,

за участю секретаря Брагіної О. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Млинів Рівненської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що «СВЕА ФІНАНС», уклавши 25.07.2023 за №01.02-31/23 з АТ «Ідея Банк» договір факторингу, відповідно до реєстрів боржників набуло права вимоги до ОСОБА_1 на суму 46338,79 грн. Оскільки відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що і спричинило виникнення простроченої заборгованості, то позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку вищезазначену заборгованість, а також судові витрати, пов`язані з розглядом цієї позовної заяви.

Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 23 травня 2025 року відкрито провадження у даній цивільній справі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві зазначено про розгляд справи без участі представника позивача та винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному веб сайті «Судова влада України» Млинівського районного суду Рівненської області (а.с. 33). Заяв, клопотань, відзиву до суду від нього не надходило.

08 вересня 2026 року ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області ухвалено проводити заочний розгляд справи.

Суд дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

05.06.2019 між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування № Z06.00202.005341088 (а.с. 5), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 33900 грн. для власних потреб строком на 12 місяців. В свою чергу позичальник отримує кредит і доручає банку сплатити за рахунок отриманих коштів страховий платіж на вказаний в договорі рахунок страховика. Кредитним договором встановлено розмір процентної ставки 21,99% річних. Крім того, підписанням відповідного кредитного договору позичальник також приєднався до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Свої зобов`язання за кредитним договором АТ «Ідея Банк» виконало, що підтверджується ордерами-розпорядженнями № 1 та № 2 про надання кредиту і про сплату страхового платежу від 05.06.2019 (а.с. 6).

25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва ТОВ «Росвен Інвест Україна») було укладено договір факторингу № 01.02-31/23, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 до договору факторингу від 25.07.2023 (а.с.14) ОСОБА_1 зазначений боржником за договором № Z06.00202.005341088 на суму 46338 грн. 79 коп., з яких: 14780,19 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11099,05 грн. - сума заборгованості за відсотками, 20459,55 грн. – сума заборгованості за комісіями, що також зазначено у довідці-розрахунку заборгованості станом на 25.07.2023 (а.с. 6 зі зворотної сторони).

25 березня 2024 року згідно з рішенням СВЕА ЕКОНОМІ КІПР ЛІМІТЕД, єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» № 1, змінено назву товариства на ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (а.с. 15).

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» за договорами № Z06.00202.005341088 на суму 46338,79 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, відповідно до якої: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За змістом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, укладені договори відповідають вимогам Закону.

Також, матеріали справи містять достатньо доказів того, що відповідач погодився з умовами кредитування. Крім того, як вбачається із виписки карткового рахунку відповідача за період з 05.06.2019 по 25.07.2023 (а.с. 7-8), він активно користувався кредитними коштами: поповнював картку, повертав використану суму, сплачував відсотки за користування кредитними коштами та погашав плату за обслуговування, - однак припинив надавати своєчасно позивачу кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, що відображено в розрахунку заборгованості за договором станом на 25 липня 2023 року (а.с. 6 зі зворотної сторони).

Ураховуючи вищевикладене, відсутність відзиву відповідача на позовну заяву, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 25879 грн. 24 коп., з яких: 14780,19 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11099,05 грн. - сума заборгованості за відсотками. Заборгованість за іншими процентними платежами (комісіями) в розмірі 20459,55 грн. стягненню не підлягає, оскільки в матеріалах справи відсутні докази надання будь-яких додаткових послуг, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Крім того, 10 червня 2017 року, тобто до укладення кредитного договору у даній справі, набув чинності Закон «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Закон «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Також, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року по справі № 204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати, складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, то з відповідача на користь позивача, відповідно до ст. 141 ЦПК України, слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1356,55 грн., пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 526, 610, 611, 625, 634, 639, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 263-265, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» суму заборгованості в розмірі 25879 (двадцять п`ять тисяч вісімсот сімдесят дев`ять) гривень 24 копійки.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1356 (одна тисяча триста п`ятдесят шість) гривень 55 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційну скаргу може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», адреса місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6, ЄДРПОУ 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 від 24.05.2019, орган, що видав 5622, РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складене 08 вересня 2026 року.

Суддя А. А. Хомицька